Гнучка демократія (Liquid democracy) як виклик сучасному державному управлінню
Актуальність використання зарубіжного досвіду модернізації державного управління зумовлена масштабами і складністю завдань сучасного етапу розвитку України, що спонукають до наукових досліджень інституційних та структурно-функціональних змін в державному управлінні.
Термін «гнучка демократія» отримав багато уваги недавно, як в Україні, так і за кордоном. Хоча різні групи і країни розуміють цей термін по-своєму. Гнучка демократія (Liquid democracy) спочатку була описана як система голосування для зручності. Вона може розглядатися як функція, яка приймає питання як аргумент і повертає список відповідей на це питання, відсортованих в порядку народної переваги (через голосування затвердження, що є невід’ємною складовою гнучкої демократії, яка часто упускається з виду) [1].
Wikipedia тлумачить гнучку демократію як делеговану демократію, або ж як рідку демократію (дослівно – текучу), яка є формою демократичного контролю за допомогою представників, а не делегатів. Цей термін загальний опис для вже існуючих форм державного управління [2].
У Росії Liquid democracy перекладають як прозора демократія, а термін «Liquid» перекладається як швидкоплинний, прозорий, не стійкий.
Але перкласти «Liquid» можна і як плавний, тобто, гнучкий – у випадку державного управління. Адже в сучасних умовах відбуваються постійні повільні зміни.
Інший погляд на гнучку демократію поєднує мережі і форми здійснення народовладдя. Цей термін використовують, щоб охопити більше можливостей для участі громадян у демократичному процесі шляхом використання як онлайн, так і офлайн мереж. Голоси можуть передаватись через мережі довірених відносин довіреним особам і в цьому спосіб «делегації» може бути різноманітний, від звичайної представницької демократії, до Інтернет партій і прямої демократії.
Основна ідея полягає в демократичній системі, в якій більшість питань вирішуються шляхом прямого референдуму. Беручи до уваги, що ніхто не має достатньо часу і знань для кожного питання, голоси можуть бути передані по темам. Крім того, ця передача голосів є тимчасовою і може бути відкликана в будь-який момент. Гнучку демократію іноді називають повноваженнями або голосуванням за дорученням [3].
Отже, один з поглядів на гнучку демократію – це поєднання прямої і представницької демократії з Інтернет технологіями.
Пряма демократія – одна людина один голос – не дуже добре масштабується. Виборці не завжди можуть бути обізнані з питань, що обговорюються. Ось чому сьогодні багато урядів використовують форму представницької демократії, де люди голосують за представників, яким вони довіряють, які представлятимуть їх при голосуванні за ухвалення політичних рішень.
Гнучка демократія намагається взяти найкраще з обох, прямої і представницької демократії, дозволяючи виборцеві вирішити, чи варто делегувати свій голос своїм представникам з даного питання або просто самому голосувати. Гнучка демократія (Jakob Jochmann) була б нездійсненна без Інтернету, але стає реальністю вже сьогодні [4].
Започаткували гнучкі технології (Liquid Technology) демократії дві організації в 2009 році. До однієї з них входили Andreas Nitchea, Axel Kistner, Jan Behrens і Bjorn Swierczek, які поклали майже чотири місяці волонтерської роботи, щоб створити перше програмне забезпечення для гнучкої демократії – так званий «Liquid Зворотній зв’язок».
Друга організація, яку в даний час очолює Daniel Reichert, використовує програмне забезпечення під назвою адхократія, спочатку розроблене програмістом Фрідріхом Лінденбергом. Вони бачать прозорість неодмінною умовою будь-якої програми програмного забезпечення.
Сьогодні різні громадські організації, політичні партії, органи влади, корпорації використовують різні комп’ютерні програми (на основі різних мов програмування), які відображають різні погляди (філософії) на гнучку демократію з різними функціональними можливостями [5].
Ще один погляд на гнучку демократію полягає в тому, що її розглядають як теоретичну концепцію перегляду процедури прийняття рішень з тим, щоб розширити можливості участі. Ідея полягає в тому, щоб об’єднати можливості прямої і представницької демократії для того, щоб зробити їх доступними для переважної більшості суспільства. В Асоціації гнучкої демократії ця концепція висувається, як «прямий парламентаризм» і застосовується для програмного забезпечення участь адхократії [6].
На думку Йозефа Девіса-Коутса гнучка демократія буде відмінно працювати в таких питаннях, як збори акціонерів, збори міських рад, та на інтернет-форуми. Адже ця концепція була спочатку розроблена для однієї дуже конкретної мети: переробити застарілі традиції військової ієрархії (основою сучасного державного управління є військова організація). Наша громадянська інфраструктура в даний час залежить від інституційних основ нашого суспільства, які зазнали невдачі, і будуть продовжувати терпіти невдачу, щоб пристосуватися до радикальних змін. Для запобігання краху суспільства необхідно установи і процедури зробити більш гнучкими. Йозеф Девіс-Коутс допускає замість революції шляхом насильства – зміни шляхом мистецтва, або музики, або культури, може бути, ми могли б жити, щоб побачити революцію за допомогою інституційного дизайну? [7]
Отже, гнучка демократія створює нову форму демократії в якій різні “жорсткі” бар’єри постійно змінюються. Ухвалення рішень переходить від вертикальної системи до горизонтальної. Кожний громадянин може долучитись до ухвалення рішень за допомогою Інтернет технологій, за бажанням. Для державного управління це є складний виклик, коли постійно змінюються умови діяльності. Старі ієрархічні структури і моделі за умови невизначеності дають збої і роблять саму державу неефективною.
Гнучка демократія from ddcentr