10 років тому Рада Європа прийняла Конвенцію про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами. Україна була серед країн авторок та ініціаторок Стамбульської конвенції.
Конвенція Ради Європи про запобігання насильства щодо жінок і домашнього насильства (Стамбульська конвенція) – комплексний міжнародний акт, спрямований на захист, запобігання, судову відповідальність і вироблення стратегії в сфері протидії насильству стосовно жінок та домашньому насильству.
Українське законодавство у сфері протидії домашньому насильству частково враховує положення Стамбульської конвенції.
Так, в Україні визнають чотири види насильства (фізичне, сексуальне, психологічне та економічне), діють такі заходи тимчасового обмеження прав кривдника як терміновий заборонний припис та обмежувальний припис, зґвалтування визначається якдії сексуального характеру, вчинені без добровільної згоди потерпілої особи.
Водночас, є й серйозні невідповідності між національним законодавством та вимогами Стамбульської Конвенції, які мала би виправити ратифікація Конвенції Україною.
На картинці пропонуємо зосередитися на конкретних проблемах у сфері протидії насильству щодо жінок та домашньому насильству, актуальних для нашої країни, та шляхах їх вирішення, які пропонує Стамбульська Конвенція.
До прикладу проблема
У березні 2021 року до нашої організації звернулася Марія, яка має двох дітей 3 та 12 років і потерпає від насильства з боку чоловіка. Жінка живе на околиці міста, яке після адміністративної реформи вже не є районним центром. Після чергового випадку насильства викликала поліцію. Поліцейські склали протокол та порекомендували звернутися за послугами до соціальних служб.
Марія так і зробила – однак їй повідомили, що новостворена об’єднана територіальна громада ще не має соціального працівника чи іншого фахівця, який може надавати послуги постраждалим від домашнього насильства. Жінці рекомендували звернутися до районного центру, а це понад 80 км від місця проживання Марії.
Для отримання медичної, юридичної, психологічної, соціальної допомоги постраждалій особі потрібно звернутися до декількох різних установ, які можуть бути на великій відстані одна від одної. Часто взаємодія між правоохоронними органами та спеціалізованими службами ускладнена; вони не обізнані щодо стандартів роботи з постраждалою особою та не можуть надати належну підтримку через власні упередження щодо домашнього насильства.
Вирішення проблеми завдяки ратифікації та імплементації Стамбульської Конвенції:
Частина 3 статті 18 Конвенції: Сторони забезпечують, щоб заходи, ужиті згідно із цією главою [Глава IV – Захист та підтримка] … дозволяли, де це доречно, щоб різні служби захисту та підтримки розташовувалися в тих самих приміщеннях.
Стаття 25 Конвенції: Сторони вживають необхідних… заходів для забезпечення створення відповідних легкодоступних консультативних центрів допомоги жертвам зґвалтування або сексуального насильства в достатній кількості для забезпечення медичної та судово-медичної експертизи, підтримки у випадку травм і надання консультацій жертвам.
Після ратифікації Стамбульської конвенції правоохоронці та спеціалізовані служби, які надають допомогу постраждалим особам, такі як притулки, лікарні та центри соціальної підтримки, повинні будуть розміщуватися в одній будівлі та, де це доречно, співпрацювати і координувати свої дії.
Також будуть створені окремі центри спеціалізованої допомоги для постраждалих від сексуального насильства.
Для забезпечення високої якості роботи з постраждалими особами співробітники спеціалізованих служб та правоохоронних органів пройдуть необхідне навчання.
Таким чином, особа, постраждала від насильства, матиме можливість отримати дієву та комплексну підтримку, зосереджену в одному місці.