Monthly Archives: Травень 2021

28 травня 2021 року відбулась експертна дискусія про законодавчі ініціативи впровадження Моделі рівності, у котрій взяла участь членкиня Європарламенту Френсіс Фіцджеральд. Пані Фіцджеральд поділилася власним досвідом того, як просувалось прийняття Моделі рівності (Шведської моделі) в Ірландії, та переказала вітання усім, хто долучається до цього в Україні і всьому світі.

«Ми хочемо покінчити із сексуальною експлуатацією жінок, маємо зрозуміти, що відбувається у торгівлі людьми, в нас мало даних. Якби мені хтось 20 років тому, коли я почала працювати, сказав, що в маленьких містечках Ірландії жінок привозять, експлуатують, я би просто не повірила. Я не думала, що це можливо. Але така реальність.

В Ірландії є жінки, яких привезли зі Східної Європи, вразливі жінки, їх привозять та експлуатують кримінальні елементи. Найефективніше – слідкувати за грошима, як робить поліція. Завжди дивіться, куди йдуть гроші. Також треба переробляти культурні норми, загальноприйняте сприйняття проституції.

Коли я була міністеркою юстиції, я зосередилась на законодавстві. В Європі 50% торгівлі людьми відбувається усередині ЄС, ми не маємо права читати моралі іншим. В Ірландії, я можу чесно сказати, без роботи громадянського суспільства, без роботи хоробрих жінок, які почали говорити про те, що з ними відбувалось в проституції, якби вони не вийшли і не почали розповідати, якби не розпочали кампанію НУО, щоб розповісти всім проблему, якби не запросили парламентарів, якби не був створений спеціальний комітет, який зібрав дані і дав рекомендації міністрам – не було би нічого», – каже представниця Європарламенту.

З її слів, для цього три роки досліджувались та аналізувались дані, сама пані Френсіс пропонувала зміни до закону в боротьбу з сексуальною експлуатацією дітей. Було підняте питання про онлайн експлуатацію, про сексуальний грумінг – підготовку дітей до експлуатації. Вивчався попит на «послуги», попит на експлуатацію. «Нашою метою було зробити ціллю тих, хто купує послуги. Ми зробили ціллю конкретні правопорушення. Перше – конкретно купівля послуг. Друге – продаж сексуальних послуг особи, яку продали в рабство, це більш серйозне. До цього не було передбачене таке правопорушення. Коли обговорювали, було багато спротиву, бо важко зібрати докази. Так, важко, але за наркотики теж важко зібрати докази, але це ж не зупиняє. Цей підхід був підтверджений багатьма країнами», – зазначила Френсіс Фіцджеральд.

У 2016 році був опублікований звіт комісії з торгівлі людьми. Були проведені великі дослідження, які вивчали вплив проституції в цілому, в тому числі на чоловіків. Після прийнятого закону відсоток чоловіків, які користувались сексуальною експлуатацією, значно зменшився.

«Багато хто готовий це робити секретно, але якщо це буде публічним, багато хто не захоче, бо самі розуміють, що це форма експлуатації. Голова комісії зробила багато, цей бізнес треба зруйнувати, це кримінальна діяльність. Але треба не лише криміналізувати, але впровадити це в освіту. Це має бути законодавство, скасування погляду на жінок як на товар. Потрібна підтримка для жінок, у тому числі фінансова. Якщо ви хочете покінчити з продажом людей, треба, щоб законодавці уважно подивились, що у цьому контексті треба зробити. Методи можуть бути різні.

Супротив йшов навіть не від поліції, нам казали, що це дуже приватна справа, бо розташована за квартирами. Нам треба дивитись на обмін грошима. Ми спочатку не могли виявити, але потім виявили, що ці злочини пов’язані з іншими злочинами. Наприклад, з торгівлею наркотиками. Торгівля людьми та отримання доказів, підтримка особи, яку продали в рабство, дуже важливі. В нас є окремий відділ поліції, який розбирається з домашнім насильством, сексуальним насильством. Коли закон був прийнятий, судді почали краще розуміти проблему», – підсумувала Френсіс Фіцджеральд.

Організатори інформаційної кампанії «Що таке Модель рівності»:

«Центр – Розвиток демократії»

Громадська рада з гендерних питань при МФО «Рівні можливості»

БО «Всеукраїнська Ліга Легалайф»

МБФ «Українська фундація громадського здоров`я»

CAP International

Національна рада жінок України

24 травня розпочав роботу національний форум “Національний план дій з виконання резолюції Ради Безпеки ООН 1325 на національному та регіональних рівнях”.

Основною метою форуму, який об’єднав органи державної влади, громадські організації та міжнародних партнерів, є визначення стану впровадження Національного плану дій на виконання резолюції Ради Безпеки ООН 1325 до 2025 року.

Учасниці та учасники форуму наголосили на важливості синергії між громадянським суспільством та органами місцевого самоврядування.

“28 жовтня 2020-го року вдруге Кабмін затвердив виконання резолюції Ради Безпеки ООН 1325. План створювався в тісній співпраці з громадським сектором, міжнародними партнерами та держустановами. Зараз через півроку ми маємо оцінити, що зроблено на національному рівні. У більшості областей вже розроблені обласні програми щодо виконання резолюції Ради безпеки ООН 1325”, – зазначила віце-прем’єрміністерка з питань євроінтеграції Ольга Стефанішина.

За словами представниці ООН Жінки в Україні Еріки Квапілової, Україна – 19 країна, де цей план імплементується.

Участь у першому дні національного форуму взяли  міжнародні партнери – Надзвичайний і Повноважний Посол Королівства Швеція в Україні Тобіас Тиберг, Надзвичайний і Повноважний Посол Норвегії в Україні Ерік Сведал, Посол, Координатор проєктів ОБСЄ в Україні Генрік Вілладсен.

“Україна – одна з країн, з якою Швеція має тісні стосунки. Швеція головує в цьому році в ОБСЄ. І резолюція 1325 “Жінки. Мир. Безпека” є пріоритетом в роботі ОБСЄ, – зазначив Тобіас Тиберг.

Впровадження та виконання другого національного плану дій до 2025 року  покладено на Міністерство соціальної політики.

 “Наразі плани дій прийняті майже в усіх областях. Додаток до плану включає 54 показники, від яких ми будемо відштовхуватися для відслідковування прогресу в реалізації. Це якісні показники про те, яким чином змінюється обізнаність населення щодо  наявних послуг для осіб,  постраждалих від насильства, рівень задоволення соціальними, медичними та іншими послугами. При розробці документу в областях повинні враховувати специфіку регіону, тому важливо, щоб кожна область мала гендерний портрет, – розповіла заступниця Міністра соціальної політики з питань євроінтеграції Ольга Ревук.

Минулоріч була створена Національна соціальна сервісна служба, і одним з її питань є контроль за виконанням  впровадження національного плану дій. У кожній області створюються регіональні служби, для яких визначення показників впровадження ефективної гендерної політики, виконання усіх показників буде пріоритетом в роботі.

 Урядова Уповноважена з питань гендерної політики Катерина Левченко зазначила, що провівши оцінку тих планів дій, які уже затверджені чи у стані затвердження в областях, деякі речі викликають занепокоєння.

“Це не просто формальні речі. І потрібен план не заради звітування, а заради виконання, тому важливо розуміти і визначати за індикаторами виконання. Мене непокоїть, що в деяких регіонах не взяли до уваги всі показники під час розробки плану дій на регіональному рівні. Індикатори виконання є в Донецькій, Закарпатській областях та Києві. У двох областях – Рівненській, Закарпатській та Києві виділені кошти на реалізацію. Це позитивний досвід і приклад для інших регіонів. Але бюджети потрібно збільшувати”.

Представниці громадянського суспільства наголосили на основних  викликах щодо реалізації п’яти стратегічних цілей національного плану дій, як от – участь жінок у прийнятті рішень, стійкість до безпекових викликів, забезпечення захисту від насильства за ознакою статі, сексуального насильства, посилення інституційного механізму тощо.

Директорка ГО Центр “Розвиток демократії” Елла Ламах розповіла, що всі виклики, пов’язані з участю жінок в процесах прийняття рішень, потрібно розглядати комплексно.

“Найменш представлені групи – це  вдови, матері, доньки, ветеранки, внутрішньо переміщені особи, які були в полоні. У них більш виражений ПТСР і для них потрібно створювати служби на місцевих рівнях. Відсутність у них здавалося б таких елементарних для нас речей як комп’ютерів, доступу до інтернету стало особливо помітним під час пандемії.  Участь жінок ускладнює відсутність знань про інструменти прийняття рішень”

За її словами,  як і ГО, так і органи місцевого самоврядування, новообрані депутати і депутатки мало знають про резолюцію Ради Безпеки ООН 1325 і не враховують це під час створення стратегій плану розвитку громад.

Директорка зі стратегічного розвитку  Українського жіночого фонду Наталія Карбовська наголосила на важливості безпекових питань, що стосується стратегічної цілі №2.

“Важливо говорити про наявність дієвого механізму між ГО, підприємствами, держорганами, а також про  комунікаційну складову. Жінки тоді могли б легше розпізнавати безпекові виклики і реагувати на них”.

Євгенія Лук’янченко, національна консультантка ООН Жінки з інтеграції ґендерних питань до Мінреінтеграції зазначила, що є чимало питань, пов’язаних зі складністю документування злочинів на окупованих територіях, зокрема з доступом на ці території.

“Міністерство з питань реінтеграції  тимчасово окупованих територій визначило 18 цілей з національного плану дій і  нещодавно  розробило проєкт відомчого плану і маю надію, що цей документ буде затверджено офіційно.

Виконавча директорка Української фундації громадського здоров’я Галина Скіпальська розповіла про виклики, пов’язані із забезпеченням захисту від насильства за ознакою статі і сексуального насильства.

“Жінки більш вразливі до негативних наслідків збройної агресії. Дуже часто, коли ми допомагаємо жінкам, постраждалим від насильства, там і може бути сексуальне насильство. Ми потребуємо на національному рівні чітких інструментів фіксації цих випадків”.

За словами Олени Суслової, голови правління ГО “Інформаційно-консультативний жіночий центр”, для забезпечення інституційної спроможності зроблено чимало, але бракує сертифікованих фахівців і підходів, коли йдеться про впровадження плану дій на місцевих рівнях.

Це пов’язано з частими змінами в координаційних радах, низькою обізнаністю, невиконанням виконавцями своїх обов’язків.

Після всіх виступів учасники та учасниці працювали у п’яти робочих групах над вивченням проблемних питань щодо реалізації кожної стратегічної цілі.

Всі рекомендації будуть додані до офіційного документу Національного плану дій.

До участі у завершальній дискусії інформаційної кампанії «Що таке Модель рівності», присвяченій кращим законодавчим практикам боротьби з сексуальною експлуатацією, долучилась спеціальна уповноважена амбасадорка Швеції з протидії торгівлі людьми Анна Екстедт.

З її слів, із недавніх звітів випливає, що для протидії торгівлі людьми все ще робиться недостатньо. Швеція дуже сильно зосередилася на попиті сексуальній експлуатації, щоб запобігти торгівлі людьми, вбачаючи між цим нерозривний зв’язок. Але і сама проституція пов’язана з експлуатацією.

«Під час пандемії є свідчення – ситуація погіршилась. Через локдаун, через закриття шкіл, особливо сильно це вдарило по жінках, які є вразливіші, це посилило торгівлю людьми. Ми ще у 1999 внесли у законодавство цю модель. Також наш уряд протистоїть іншим формам насильства проти жінок, ми називаємо це шведською феміністичною міжнародною політикою. У нас є спеціальні посли, щоб міжнародна аудиторія не забувала про ці теми», – розповіла Анна Екстедт.

Швеція була першою країною, яка прямо заборонила купівлю сексу, але не продаж, і це дуже вплинуло на суспільство загалом. Покупці – це в основному чоловіки, експлуатовані – в основному жінки або діти, в тому числі хлопчики.

«Тим, що ми вдарили по попиту, ми урівняли баланс влади між чоловіками та жінками. Це зайняло десятки років роботи жіночих організацій та рухів. Ще кілька країн прийняли це законодавство. Швеція і Франція тісно співпрацюють, щоб не припустити сексуальну експлуатацію в себе та нагадувати про цю проблему іншим країнам. Це модель рівності, бо вона урівнює баланс влади. Зараз вулична проституція у Швеції значно зменшилась, впала торгівля людьми, бо тепер злочинцям набагато важче продати товар. Також у суспільстві зараз виникла дуже потужна підтримка цього законодавства. Але експлуатація йде і через інтернет, вони знаходять все нові способи», – каже пані Анна.

Важливою соціальною проблемою, згідно зі шведським досвідом, є виведення тих жінок, які вже втягнуті у проституцію. Вразливим групам населення треба надавати підтримку. Також треба щось робити з покупцями, які не припиняють таку поведінку, є програми терапії для людей, які не можуть припинити цим користуватись.

Зараз у Швеції є державна агенція, яка відслідковує ситуацію.

«Це не лише закон, це зміна норм суспільства. Ми бачимо потребу зміни поведінки молодих чоловіків, щоб пояснити їм, що це форма насильства. Є програми, в які можна записатись добровільно, щодо порушення тілесної недоторканності. Це питання згоди. Будь-хто, хто купує секс у проданої в рабство людини, може бути звинувачений у зґвалтуванні. Загальна сексуальна освіта також впливає на секс поведінку, у шведських школах впроваджена сексуальна освіта. Але торгівля людьми – це міжнародний бізнес, ми потребуємо протистояння разом. Звісно, тих, хто купує секс, не хвилює це. ми ще не знаємо, скільки триватиме поточна ситуація, але нам треба якось адаптуватися. Ми дуже багато працювали на низовому рівні, пояснювали проблема: прийнятий закон був тільки кульмінацією. Йому передувало просвітництво», – розповіла представниця Швеції.

Організатори інформаційної кампанії «Що таке Модель рівності»:

«Центр – Розвиток демократії»

Громадська рада з гендерних питань при МФО «Рівні можливості»

БО «Всеукраїнська Ліга Легалайф»

МБФ «Українська фундація громадського здоров`я»

CAP International

Національна рада жінок України

Досвід Франції, котра успішно впровадила у себе Модель рівності як шлях боротьби з сексуальною експлуатацією, серед іншого, був обговорений під час заходу «Законодавство: кращі практики для впровадження Моделі рівності». Про французькі законодавчі практики та зміну суспільної думки розповіла представниця CAP International Хема Сібі.

З її слів, це об’єднання, яке зібрало 35 низових організацій, що надають пряму підтримку жертвам проституції і торгівлі людьми. Її організували ті, хто сам це пережив. Мета – ліквідувати сексуальну експлуатацію, в тому числі через законодавство.

«У Франції наш центр, ми відстояли у Франції цей закон. Передусім – польовий досвід нашої організації дозволяє поділитись досвідом про те, що це таке. Проституція це насильство. Більшість проституйованих осіб постраждали від насильства до або під час залучення до неї. Це також система, яка експлуатує всі існуючі нерівності цього світу. Чоловіків над жінками, багатих над бідними, більшості над меншістю. Визнання цих фактів було першим кроком до прийняття Моделі рівності», – каже Хема Сібі.

У 2011 році французький парламент визнав, що проституція є насильством, вона є перепоною до рівності, до недоторканності тіла. Почавши з цієї бази, Франція змогла піти далі, цей закон не лише криміналізує, але максимізує шанси покінчити з проституцією як явищем, якщо буде визнано, що проституція це зло, з ним треба боротись.

«Модель рівності бореться з корінними причинами проституції. Вона існує, бо є попит, тільки через це. Це є ринок. Як з будь-яким ринком, якщо ми вдаримо по попиту, він припиниться. 20 років заборони у Швеції – і її ринок маркували як «мертвий» для продажу людей.

Закон у Франції прийняли, бо був політичний консенсус. Соціалістична партія переважала, комуністи та французькі націоналісти підтримали. Праві партії не заявили про підтримку, але кожен парламентар був важливий. Була група аболіціоністів за скасування проституції. Вони переконували своїх колег, вони розповідали про те, що знають, пояснювали важливі моменти. Була створена коаліція НУО з різних галузей у 2012 році. Там були об’єднання суддів, жертв проституції, різних причетних людей. У 2016 у Франції прийняли систему допомоги жінкам. Закон зняв покарання з жінок і дівчат і змістив звинувачення на покупців. Другий пункт цього закону дав постраждалим шляхи виходу. Це передбачало фінансову, житлову, соціальну підтримку всім жертвам, включно з іноземками.

«90% проституйованих жінок були з інших країн. Нігерія, Камерун, Україна, Китай. Багато з них дуже страждали від рук сутенерів. У них забирали гроші, катували. Закон ясно говорив, що не лише француженки підлягають захисту, але й усі жертви. У результаті в нас на 54% збільшилась кількість справ, відкритих проти сутенерів.

Багато було спротиву Моделі рівності, переконували, що це «секс-робота», що є право купувати іншу людину. Був популярний тренд у медіа. Але ми показали, що це насильство, ми після закону змінили цю думку, це показали опитування, де абсолютна більшість стала думати на користь Моделі рівності», – розповіла Хема Сібі.

Що стосується фінансових витрат, то ця сторона ефективності Моделі рівності не може не вражати. «Ми порахували – 40 тисяч жінок у проституції. Ми порахували кошти, які треба для того, щоб вивести їх звідти – це чверть мільярда євро. Але економічна ціна – ухилення від податків, прямі і непрямі наслідки, медичні витрати – півтора мільярди в рік, це вартість підтримування існування проституції лише на рік. За 10 років цю цифру помножте на 10, тоді як за менші гроші можна з цим покінчити. Жінки не повинні продавати свої тіла, щоб вижити», – підсумувала учасниця заходу.

Організатори інформаційної кампанії «Що таке Модель рівності»:

«Центр – Розвиток демократії»

Громадська рада з гендерних питань при МФО «Рівні можливості»

БО «Всеукраїнська Ліга Легалайф»

МБФ «Українська фундація громадського здоров`я»

CAP International

Національна рада жінок України

28 травня 2021 року відбулась експертна дискусія на тему «Законодавство: кращі практики

для впровадження Моделі рівності», котра завершила інформаційну кампанію «Що таке модель рівності». Досвідом зміни законодавства для боротьби з сексуальною експлуатацією з українцями поділилась представниця Ізраїлю Ніцан Кахана, котра очолювала Робочу групу з протидії торгівлі людьми і проституції, що розробляла прийнятий у її країні законопроект з Моделі рівності.

Зі слів пані Ніцан, у рамках боротьби з торгівлею людьми та експлуатацією жінок в Ізраїлі була здійснена потужна кампанія. «Ми просували через парламент закон, це було дуже важко. Я сама зараз не вірю, що ми цього досягли», – згадує активістка. Для цього проводились демонстрації, збори, просвітницькі лекції, щотижня до цього залучали ЗМІ, публікували проекти; також були відкликані ліцензії стрип-клубів, блокували сайти та телефони, які пропонували проституцію, велась робота на судовому рівні.

«Але досягнувши свого, ми не могли зупинятись – бюджет мав передбачати кошти на реабілітацію жертв. На початку в нас був відкритий кордон, жінок привозили, їх ніхто не рахував. Їх було дуже багато. Уряд це не цікавило. Це була неважлива тема, ніхто про це не говорив. У 2003 році вийшов репорт, що Ізраїль є хабом для торгівлі людьми. Уряду висунули умову, щоб вони щось міняли. У 2005 році прийняли закон проти торгівлі людьми. Було багато арештів, навчань для правоохоронців.

Але коли скасували візи з Росією, Україною та Грузією, проблема повернулась. Жінок привозили як «туристок», і їх експлуатували. Я прийшла в поліцію і спитала, що ви робите взагалі. У 2019 році уряд затвердив нову програму проти торгівлі людьми, але бюджету ще не було, це було метою нового уряду.

І експлуатація перебудувалась в нову форму. На той момент її зосередили на місцевих жінках, 14 тисяч жінок в Ізраїлі були залучені до внутрішньої експлуатації, 3 тисячі з них були неповнолітні, з середнім віком залучення у 13 років, середнім віком смерті – 40», – розповіла Ніцан Кахана.

З її слів, коли активісти руху проти сексуальної експлуатації показали ці дані урядовцям, вони були вражені. «Багато розмов про те, що це «вільний вибір». Але коли ми показуємо, що це неповнолітні, це переконує. У 2007 році був поданий перший законопроект криміналізації сутенерства, і 10 років минуло, поки його прийняли. 74 члени парламенту були за. Це дуже високий рівень підтримки, для цього була реалізована величезна кампанія», – розповідає Ніцан Кахана.

Також вона пояснила, чому важливо озвучити для суспільства законодавчу базу Моделі рівності. «Ви ніколи не зупините проституцію, якщо не будете говорити, що це індустрія. Поки не прийняли закон, ніхто не говорив, що користуватись цим аморально. Індустрія розрослася і стала настільки великою, що нам довелося прийняти законодавство, щоб стало нелегально купувати секс. Це спосіб донести до суспільства, що це неправильно, аморально», – розповіла представниця Ізраїлю. З її слів, нині в бюджеті країни передбачена сума в 90 млн шекелів для реабілітації постраждалих в проституції жінок. Також важливо, що для більш результативної роботи поліції була запроваджена відповідальність не лише за факт зґвалтування у борделі, але й просто за його відвідування – доведений намір купити людину.

Організатори інформаційної кампанії «Що таке Модель рівності»:

«Центр – Розвиток демократії»

Громадська рада з гендерних питань при МФО «Рівні можливості»

БО «Всеукраїнська Ліга Легалайф»

МБФ «Українська фундація громадського здоров`я»

CAP International

Національна рада жінок України

7 травня 2021 року відбулась експертна дискусія в рамках інформаційної кампанії «Що таке модель рівності», у котрій взяла участь ко-президентка Європейської мережі мігранток  Саломе Мбугуа (Ірландія). Вона поділилась досвідом того, як у міжнародній практиці поєднується дія Моделі рівності та Порядку денного “Жінки. Мир. Безпека” (Резолюція ООН 1325), Цілей Сталого Розвитку 16, Загальної рекомендації CEDAW 38 та політики НАТО з протидії сексуальному насильству, пов’язаному з конфліктом.

Мережа мігранток, котру представляла пані Саломе, працює з 20 країнами, з різними мігрантами.

«Проституція не є роботою. Це не та робота, треба дати цим людям іншу роботу, яка би дозволяла їм зберігати повагу до себе. Багато жінок стають жертвами торгівлі, деякі країни просто проходять транзитом на шляху до країн, де їх будуть експлуатувати. Згідно зі Шведською моделлю, можна нанести удар по попиту, і удар по попиту може звільнити жінок», – констатувала Саломе Мбугуа.

Рада Безпеки ООН, нагадала експертка, прийняла багато резолюцій. Це Резолюція 1325, прийнята у 2000 році, і в Нігерії прийняли національний план дій з цією резолюцією. І в Ірландії теж був прийнятий цей план дій, це допомогло навіть людям за межами Ірландії, які в неї іммігрували.

«У Північній Ірландії був конфлікт, до якого теж були залучені жінки. Ми переважно працюємо у напрямку відновлення. Ми працюємо з жінками, які приїздять з країн з ситуації конфлікту. Але щодо нашої теми. Торгуючи жінками, їй зазвичай залучають і до проституції. Це стратегії, які можна застосовувати щодо тих, хто приїхав з інших країн, де конфлікт. Ці люди дуже вразливі. Щодо резолюцій ООН, в них є бачення, що жінок треба підтримувати та залучати до прийняття рішень, дати їм безпеку. Вони самі по собі є в ситуації, яка є насильницькою. Вони мають отримати доступ до правосуддя.

В Ірландії мігранток привозять з країн, де вони вже перенесли конфлікт, і везуть їх на Північ, знову в конфліктну зону. Жінки України все ж таки у більшості живуть в стані відносної безпеки. Але можуть потрапити в торгівлю людьми, у проституції.

Ці люди, які мають їх захищати, у деяких випадках є нападниками, вони залучають їх. Резолюція говорить про сили ООН, але вони можуть бути джерелом небезпеки для жінок. Навіть вийшовши з експлуатації, жінки бояться говорити про те, як їх продали. Ми підтримуємо жінок, щоб вони могли хоча би сказати про свій травматичний досвід. У нас є випадок жінки, яка навіть не могла сказати про це сусідам, бо вони могли зробити ситуацію ще гіршою», – розповіла пані Саломе.

Першою умовою, з її слів, є необхідність звільнити людей від бідності, щоб вони могли покрити базові потреби. Проституція небезпечна, впливає на гідність і психічний стан, аж до того, що жінки бояться йти на вулицю.  

«Мета – не залучити жінок до політии, а залучити до розробки цих політик. Щоб вони говорили про свої проблеми. Нам треба говорити про права жінок. Жінки не є у безпеці, поки на міжнародному рівні не буде визнано про інтерсекційність між конфліктом, сексуальним насильством та гендерним насильством та безпекою жінок. Жінок можуть переміщувати не лише між країнами, але й у різні частини однієї країни, куди захоче експлуататор. Нам треба поширити досвід жінок, щоб вони не боялись про нього говорити. Треба говорити про міжнародні договори та конвенції, наприклад, Стамбульську, CEDAW. Це не просто допомога, це побудова безпечних суспільств», – підсумувала експертка.

Організатори інформаційної кампанії «Що таке Модель рівності»:

«Центр – Розвиток демократії»

Громадська рада з гендерних питань при МФО «Рівні можливості»

БО «Всеукраїнська Ліга Легалайф»

МБФ «Українська фундація громадського здоров`я»

CAP International

Національна рада жінок України

До інформаційної кампанії «Що таке модель рівності» 7 травня 2021 року долучився президент організація «Робоча група з протидії торгівлі людьми в Америці» Джером Ілам. У цей день експертна дискусія стосувалась того, як у міжнародній практиці поєднується дія Моделі рівності та Порядку денного “Жінки. Мир. Безпека” (Резолюція ООН 1325), Цілей Сталого Розвитку 16, Загальної рекомендації CEDAW 38 та політики НАТО з протидії сексуальному насильству, пов’язаному з конфліктом.

Як зазначив Джером Ілам, карантинний рік дав торгівцям людьми додаткові карти в руки, оскільки люди не мають змоги вільно ходити, пересуватись.

«І ці хижаки перейшли в інтернет. Ось шокуючі цифри Центру протидії експлуатації, під час пандемії ми спостерігали збільшення фактів сексуальної експлуатації дітей на 106%. І люди не знають, як це працює, не можуть захистити своїх дітей.

З 5 до 12 років я сам був жертвою сексуальної експлуатації, ці люди погрожували мені, що щось зроблять з моєю матір’ю. Зараз я сам борюсь із цим. В ті роки я відчував, що система працює проти тебе, якщо ти виходиш з неї, тебе представляють злочинцем. Необхідно працювати з жертвами цих людей, щоб вони могли говорити відверто», – каже Джером Ілам.

Також експерт розповів про грумінг – методу «затягування» дітей в сексуальну експлуатацію.

«Вони беруть дитину і спочатку просять про якісь сексуальні фото. Ось додатки, через які це часто відбувається. Нам треба вступити в партнерство з компаніями, які створюють ці додатки. Це велике джерело експлуатації. 13-річну дівчинку залучили через Майнкрафт і потім використали для продажу. Навіть іграшка може служити джерелом залучення. Вони зараз спілкуються через чати, онлайн ігри, ці діти ізольовані, вони не мають з ким поговорити і вони просто говорять у чаті. А ці грумери настільки добре знають психологію дітей, що можуть їх легко заговорити.

Нам треба підвищити свій рівень свідомості, знань, щоб мати уявлення. Зброя, яка в нас є, це любов до дітей без всяких умов. Я 25 років провів на психотерапії і весь час думав, як я вижив. І я і мій терапевт зрозуміли, що я зміг це пережити, бо була одна людина в житті, яка приймала мене будь-яким, і я зміг пережити ці 7 років. Я знаю, що багато з вас, у тому числі старші люди, не зовсім комфортно почуваються в технологіях. До того ж злочинці дуже розумні, весь час треба стежити за їхніми «інноваціями». Вони використовують криптовалюту. Треба секунду, щоб вашу дитини обрали ціллю. Ми говорили з людьми, які записують на Ютуб популярні серед дітей відео того, як граються ігри. Ми вчимо дітей правила того, як працювати зі смартфонами», – розповів про свій досвід Джером Ілам.

З його слів, необхідно чітко розуміти, хто саме є злочинцем.

«Саме це робить Модель рівності. У випадку торгівлі людьми дуже часто не можна було довести до кінця нічого, бо жертви нічого не могли повідомити. І в середньому ті, хто засуджується за експлуатацію дитини в США, отримують лише по півтора роки. Вони не дуже бояться. Я знаю, що в Україні дуже печуться про дітей, і дуже хочу, щоб злочинцям не було жодної щілини, де сховатися», – підсумував Джером Ілам.

Організатори інформаційної кампанії «Що таке Модель рівності»:

«Центр – Розвиток демократії»

Громадська рада з гендерних питань при МФО «Рівні можливості»

БО «Всеукраїнська Ліга Легалайф»

МБФ «Українська фундація громадського здоров`я»

CAP International

Національна рада жінок України

7 травня 2021 року відбулась чергова експертна дискусія, що продовжила інформаційну кампанію «Що таке модель рівності». Цього разу захід був присвячений тому,  як між собою взаємодіють і взаємно підсилюють Модель рівності, Порядок денний “Жінки. Мир. Безпека” (Резолюція ООН 1325), Ціль Сталого Розвитку 16, Загальна рекомендація CEDAW 38 та політики НАТО з протидії сексуальному насильству, пов’язаному з конфліктом. Зокрема, про міжнародну парадигму боротьби з сексуальною експлуатацією розповіла консультантка ОБСЄ Елізабет Дубан (Велика Британія), котра зазначила, що хоча якогось одного чинного договору з питання проституції міжнародного немає, це не означає, що немає чіткої картинки в міжнародних документах.

У міжнародних законах проституція чітко визначена як порушення право жінок. Виходячи з цього визначення, у держав, які це підписали, є певні зобов’язання захисту жертв і покарання тих, хто організує проституцію і отримує зиск з неї.

Існують, зокрема, кілька різних підходів до цієї проблеми, вони не є окремими блоками чи законами, але вони посилаються одне на одного, на розуміння сексуальної експлуатації.

«В Конвенції про працю проституція не виділяється як вид праці! Отже, перша перспектива, про проституцію можна думати як про форму насильства, гендерного насильства – проти жінок та дівчат. Жертвами можуть ставати і хлопчики, і чоловіки, але в це основному жінки. Другий – ми можемо думати, як експлуатація пов’язана з продажом людей у рабство. Третій – подумати, які форми насильства та експлуатації відбуваються у зонах конфлікту. Це окрема тема. Там особливо вразливі жінки і дівчата», – розповіла Елізабет Дубан.

Щодо того, як міжнародне законодавство підходить до насильства проти жінок і дівчат. Перше – це Конвенція з усунення всіх форм дискримінації проти жінок CEDAW 1979 року. «Україна це підписала ще у складі Радянського Союзу, це тоді ратифікували не всі республіки, але УРСР ратифікувала. Коли вона стала незалежною, це було підтверджено. Є комітет CEDAW, який наглядає за виконанням цієї конвенції, подає рекомендації», – зазначила експертка.

Також важливим інструментом є Пекінська декларація 1995 року. Це не конвенція, яку ратифікують, але це універсальне викладення цілей і зобов’язань держав. Палермський протокол чітко вказує, що сексуальною експлуатацією є використання інших людей. Також визначено, що сексуальне насильство є однією з тактик війни (Римський статут) – не побічним явищем, не супровідним, а тактикою війни, і з цим працюють міжнародні кримінальні суди, котрі визнають сексуальне насильство воєнним інструментом.

Зі слів пані Елізабет, у цих документах немає чіткого формулювання, що проституція порушує права людини, але в тексті цих конвенцій визначено – це несумісне з гідністю людини явище. Відтак, держави мають зобов’язання реабілітувати жертв проституції, запобігати їй.

Організатори кампанії «Що таке Модель рівності»:

«Центр – Розвиток демократії»

Громадська рада з гендерних питань при МФО «Рівні можливості»

БО «Всеукраїнська Ліга Легалайф»

МБФ «Українська фундація громадського здоров`я»

CAP International

Національна рада жінок України

21 травня 2021 року відбулась чергова експертна дискусія на тему «Проституція як проблема громадського здоров’я», що продовжила інформаційну кампанію «Що таке модель рівності».

Під час дискусії за участю іноземних експерток йшлося про катастрофічні для жінок наслідки залучення у проституцію, зокрема, на прикладі досліджень того, як це впливає на здоров’я постраждалих жінок та моральне становище країни в цілому.

«Вибачаємось перед українською громадським суспільством за насильство з боку нашої держави. Через Німеччину проходить багато людей з України, які хочуть отримати роботу. Їх залучають до проституції і травматизують. Сподіваюсь, ми можемо покласти цьому край», зокрема, зазначила докторка з ФРН Інгеборг Краус.

З її слів, у Німеччині вже торік представили напрацювання Шведської моделі, і декілька парламентарів вже відкрито говорили на її захист. Також сама пані Краус весь час переконує представників парламенту про необхідність прийняти Модель рівності.

«Для мене важливо зосередитись на насильстві, яке відбувається у проституції. У 2004 було проведене дослідження, тут видно, скільки відбувається насильства у проституції – сексуального, фізичного. Проституйовані кажуть, що якщо робота така небезпечна, треба мати багато обладнання для захисту, але його нема.

Все легально у Німеччині, за 69 євро можна купити людину для будь-чого. Все супроводжуюче – нелюдське і дегуманізуюче. Це ненормально для будь-якого суспільства.

Якщо ви не вважаєте це насильством, ви не можете називатись державою, бо ви не захищаєте людину. Патологія стає «нормою». Шкода, яку приносить проституція, це не лише дисоціація і страх. Це більш глибокі речі. Це схоже на те, що відбувається з травмами людей, які пережили війну. Вони продовжують відчувати себе брудом, який був у проституції», каже пані Краус.

Також вона навела дані, які озвучувала директорка Німецького інституту травми та дисоціації Мікаела Грубер, згідно з котрими, щоб дозволити сторонній людині пенетрацію в тіло, треба повністю само відсторонитись. Жінки у проституції кажуть, що таке відсторонення є нормальним для них. Проституція – це продовження насильства проти жінок, які вже були травматизовані до того. Дисоціацію не можна перемкнути назад, вона зберігається у мозку як пам’ять про травму. Жінки навчаються відсторонюватись від тих болючих досвідів, які відбуваються з ними.

Згідно з кількома дослідженнями, жінки у проституції є групою ризику для ПТСР. Ці дослідження досить старі, але сама проституція не міняється тисячоліттям. Це небажане проникнення, це не залежить від культурного контексту, від країни, вона залишається одним і тим самим. ПТСР найчастіше розвивається після зґвалтування. Найбільш інтимна частина жінки при проституції страждає. Коли жінок змушують чи обставини, чи люди вступити у проституцію, щось у ній ламається.

«Мільйон 200 тисяч чоловіків щодня купують секс у Німеччині, і нам треба спитати, як це впливає на наше суспільство. Це стало сприйнятним у суспільстві. Тепер навіть їм не дорікають цим. Це не те, чого слід соромитись, тепер. Покупці сексу на форумах показують своїми репліками, що це не просто насильство. Вони знову і знову свідчать про те, що вони відчувають, що це купівля жінки, що вони можуть за свої гроші використовувати жінку як захочуть. До 50% тих, хто купує секс, мають стосунки, обманюють цих жінок. Німеччина стала країною, де мільйони жінок обманюють у подружжі або відносинах. І травма тих, хто перебуває у проституції, ігнорується.

Багато з них зв’язуються зі мною. Проституція підриває фундаментальні цінності суспільства. Ми спитали кандидата у президенти в Німеччині, в неї є шанс стати канцлером. І вона сказала, у нас є чіткий закон проти торгівлі людьми, і його слід впровадити і застосувати до людей, яких залучають до проституції», – каже Інгеборг Краус та наводить дані від правоохоронців:  90% жінок у проституції є жертвами торгівлі людьми.

Організатори кампанії «Що таке Модель рівності»:

«Центр – Розвиток демократії»

Громадська рада з гендерних питань при МФО «Рівні можливості»

БО «Всеукраїнська Ліга Легалайф»

МБФ «Українська фундація громадського здоров`я»

CAP International

Національна рада жінок України

7 травня 2021 року відбулась експертна дискусія, присвячена тому, як між собою взаємодіють і взаємно підсилюють Модель рівності, Порядок денний “Жінки. Мир. Безпека” (Резолюція ООН 1325), Ціль Сталого Розвитку 16, Загальна рекомендація CEDAW 38 та політики НАТО з протидії сексуальному насильству пов’язаному з конфліктом. Участь у дискусії взяли представники і представниці міжнародних організацій та організацій громадянського суспільства (Британія, Швеція, США, Ірландія).

Італійська дослідниця, незалежна експертка Граціелла Піга пояснила, як перетинається порядок денний Резолюції «Жінки. Мир. Безпека» та Модель рівності, особливо політика протидії сексуальному насильству.

Щодо порядку денного «ЖМБ», як повідомила пані Піга, то це великий сектор резолюцій, який прийняла Рада Безпеки ООН щодо побудови миру (2000). Вона стосувалась широкого залучення жінок до управління, а також стосувалась гендерного насильства, тобто насильства проти жінок. Надалі було прийнято ще 9 резолюцій, також була у серпні 2020 року прийнята резолюція, що стосується миротворчих сил, хоча вона й не вважається частиною порядку денного «ЖМБ».

5 резолюцій РБ ООН стосується протидії гендерного насильства та сексуального насильства – останнє визнане тактикою війни. Це не є щось нове, нагадала дослідниця, адже відомі прецеденти ІІ Світової війни. Наступні резолюції мали спрямування встановлення відповідальності за факти сексуального насильства.

«Сексуальна експлуатація включає дитячу порнографію, порушення прийнятих міжнародних норм та нових норм ЄС, це будь-яке фактичне або спроба експлуатація особи у позиції вразливості перед владним потенціалом. Це про експлуатацію вразливих, у котрих немає влади. Чому резолюція «Жінки. Мир. Безпека» та інші є важливими? Вони дають жінкам голос. Ми говорили про дуже високу вразливість жінок під час і після конфлікту. І ситуація багатьох жінок погіршується під час конфлікту через фізичне, сексуальне насильство. Хоча ми знаємо, що досвід жінок, дівчат і хлопчиків різних, під час конфлікту жінки є вразливіші під час конфлікту. Це збільшується через бідність, недостатню мобільність. І метою сексуальної експлуатації стають не лише дівчатка, але й хлопчики», – розповіла Граціелла Піга.

Багато практиків розчаровані тим, що немає обов’язку дотримуватись резолюцій, але насправді вони є, вказує дослідниця. Проблема не в тому, що його немає – немає механізму притягання до відповідальності, якщо в конкретній країні не буде прийнятий Національний план дій. Менше 50% країн-членів ООН зробили це, тут ще далеко до успіхів.

Також пані Піга ознайомила присутніх зі схемою документів, прийнятих ООН, починаючи з Лісабонської угоди, яка визнає гендерну рівність як загальну цінність. Їхньою метою є включити жінок в усі рівні прийняття рішень, не лише участі, але впливу.

Окремою темою стала розробка етичних стандартів для учасників миротворчих військових операцій. «Саме ті миротворці, які мали захищати жінок і дівчат, стають порушниками, які їх експлуатують. Це було виявлено під час миротворчих місій. Тому важливо дивитись, як всі країни-учасниці, які надають військовий персонал під час миротворчих місій, мають свій кодекс поведінки. Також передбачається більш серйозний розгляд звинувачень, у конфліктах часто просто відкидають такі звинувачення, як неправомірні», – завершила ознайомлення з порядком денним Граціелла Піга.

Організатори кампанії «Що таке Модель рівності»:

«Центр – Розвиток демократії»

Громадська рада з гендерних питань при МФО «Рівні можливості»

БО «Всеукраїнська Ліга Легалайф»

МБФ «Українська фундація громадського здоров`я»

CAP International

Національна рада жінок України