30 березня 2021 року, з нагоди 30-річчя Незалежності України, відбувся перший онлайн-захід «Історія феміністського руху, що відображена у жіночих мережах та платформах», організований ГО Центр «Розвиток демократії». У дискусії взяли участь представниці жіночого громадського руху в Україні, котрі проаналізували історію жіночих платформ та мереж від початку Незалежності.
Тему заходу представила голова ГО Центр «Розвиток демократії» Елла Ламах, котра, зокрема, навела приклад Жіночого Консорціуму ННД-США (проект Вінрок Інтернешнл) та розповіла, що особистим прикладом для неї є жіночі організації, котрі об’єднували та підтримували інших: деякі з них діють дотепер.
Дослідження про жіночі мережі та платформи ПАКТ проекту «Жінки України: залучені, спроможні, незламні» представила учасницям заходу Інна Шваб.
Про народження тематичних мереж та платформ на початку Незалежності розповіла Олена Суслова (ГО «Інформаційно-консультативний жіночий центр»). З її слів, важливо створювати не «жорсткі» організації, а гнучкі структури, тренерські мережі, і відсутність мережевого мислення був при цьому дуже великим бар’єром. Сьогодні це вже не так, бо минуло більше двадцяти років важливих змін.
Урядова уповноважена з питань гендерної політики Катерина Левченко зауважила, що здатність жіночого руху до змін має дуже великий ресурс, котрий дає можливість відповідати саме на ті актуальні виклики, які створюються у суспільстві, зокрема, громадськими організаціями.
Координаторка громадської ради при МФО «Рівні можливості» ВРУ Лариса Кобелянська підтримала ідею відтворення сучасної історії жіночого руху, поки є діячки, свідки цієї епохи. Вона навела приклад того, як свого часу утворився блок жіночих об’єднань України на підтримку прийняття Конституції, до котрого увійшли 15 організацій.
«Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками», – ст. 24 Конституції України.
«Ми маємо 24 статтю Конституції – це не жест доброї волі конституційної комісії того часу. Це результат зусиль дуже багатьох жіночих організацій, конкретних, харизматичних, відданих жінок. Історія, до котрої не включені особистості, не є задовільною, до неї треба додавати обличчя. Без цих людей, без їхнього внеску багато би не відбулося», – свідчить Лариса Кобелянська.
Також під час заходу йшлося про пропозиції для подальших кроків для збереження феміністичної історії. Як запропонувала голова Національної ради жінок України Людмила Порохняк-Гановська, необхідно зробити карту жіночих організацій України, щоб було видно, які регіони охоплені їхньою діяльністю.
Заходи спільних спогадів про закладання підвалин феміністичного руху за тридцять років буде продовжений із залученням діячок жіночого руху, котрі чимало зробили на регіональному та всеукраїнському рівні для інституційного розвитку та підтримки інших організацій.