Posts in category: Брошури

Всеукраїнська громадська організація – «Центр – Розвиток демократії»

проєкт «Надання інформаційної та організаційної підтримки жінкам різного віку та дівчатам у зв’язку з коронавірусом з віддалених сіл України», що підтримується ПРООН

Відповідно до українського законодавства, домашнім насильством вважаються діяння фізичного, сексуального, психологічного або економічного характеру, а також погрози вчинення таких діянь. При цьому: діяннями є як самі дії, так і бездіяльність, що призводять, або можуть призвести до порушення стану здоров’я, психічного стану та смерті людини;

вчинятися таке насильство може не лише в межах місця спільного проживання, але й незалежно від того, чи проживає, або проживала особа, яка вчинила насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа; визначено перелік осіб, які можуть бути як постраждалими, так і кривдниками (подружжя; колишнє подружжя; наречені; мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя); особи, які спільно проживають (проживали) однією сім’єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою, їхні батьки та діти; особи, які мають спільну дитину (дітей); батьки (мати, батько) і дитина (діти); дід (баба) та онук (онука); прадід (прабаба) та правнук (правнучка); вітчим (мачуха) та пасинок (падчерка); рідні брати і сестри; інші родичі: дядько (тітка) та племінник (племінниця), двоюрідні брати і сестри, двоюрідний дід (баба) та двоюрідний онук (онука); діти подружжя, колишнього подружжя, наречених, осіб, які мають спільну дитину (дітей), які не є спільними або всиновленими; опікуни, піклувальники, їхні діти та особи, які перебувають (перебували) під опікою, піклуванням; прийомні батьки, батьки-вихователі, патронатні вихователі, їхні діти та прийомні діти, діти-вихованці, діти, які проживають (проживали) в сім’ї патронатного вихователя);

фізичним насильством вважаються: ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру;

до сексуального насильства відносять: будь-які діяння сексуального характеру, вчинені стосовно повнолітньої особи без її згоди або стосовно дитини незалежно від її згоди, або в присутності дитини, примушування до акту сексуального характеру з третьою особою, а також інші правопорушення проти статевої свободи чи статевої недоторканості особи, у тому числі вчинені стосовно дитини або в її присутності;

психологічним насильством є: словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб,

спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров’ю особи;

економічне насильство – умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші подібні правопорушення.

На відміну від домашнього насильства, насильство за ознакою статі (ті ж самі форми) може проявлятися як у приватному (щодо членів сім’ї, родичів тощо, наведених вище в переліку), так і в публічному житті (на роботі, в навчальному закладі, або в побутовому спілкуванні), і вчиняється через те, що особа належить до певної статі.

При цьому, насильство за ознакою статі є більш широким поняттям, оскільки може відбуватись, як особами та стосовно осіб, на яких поширюється дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству, так і поза межами родинного кола. Жорстоким поводженням з дитиною вважаються будь-які форми фізичного, психологічного, сексуального або економічного насильства над дитиною (як у сім’ї, так і поза нею), а також будь-які незаконні угоди стосовно дитини, зокрема вербування, переміщення, переховування, передача або одержання дитини, вчинені з метою експлуатації, що здійснюються шляхом обману, шантажу чи за використання уразливого стану дитини. При цьому: дитина – особа віком до 18 років, якщо згідно з законом, застосовуваним до неї, вона не набуває прав повнолітньої раніше (зокрема через одруження, чи народження дитини). експлуатацією дитини вважається: продаж дітей та торгівля ними, використання дитини для заняття жебрацтвом, робота, що за своїм характером чи умовами, в яких вона виконується, може завдати шкоди здоров’ю, безпеці чи моральності дітей. Що робити, якщо Ви стали жертвою, або свідком насильства чи жорстокого поводження з дитиною? В кожній державній адміністрації та виконавчому органі ради об’єднаної територіальної громади є структурний підрозділ з питань сім’ї та спеціально визначена уповноважена особа, яка приймає та реєструє заяви і повідомлення про вчинення насильства, а також забезпечує надання допомоги постраждалій особі та ужиття заходів до кривдника. Персонально відповідальним за забезпечення своєчасної та ефективної допомоги постраждалій особі на місцевому рівні є спеціально визначений заступник голови районної адміністрації чи виконавчого органу ради об’єднаної територіальної громади. На території села, селища персонально відповідальним за забезпечення своєчасної допомоги постраждалій особі є староста/сільський, селищний голова, який повідомляє про випадок насильства (не пізніше однієї доби) уповноваженим особам виконавчих органів вищого рівня (виконавчого органу ОТГ чи райдержадміністрації).

Староста/сільський, селищний голова може визначити відповідальну особу, яка повинна проводити роботу з прийому та реєстрації заяв і повідомлень про вчинення насильства. Інформувати про вчинення насильства чи реальну його загрозу та звертатись за допомогою можна і безпосередньо до дільничного інспектора поліції, який зобов’язаний провести бесіду з постраждалою особою або її представником, з’ясування обставини конфлікту, виявити причину та умови, які створюють або можуть створювати небезпеку для цієї особи.

При виявленні жорстокого поводження з дитиною/дітьми, обов’язково повідомляється староста/сільський, селищний голова та дільничний інспектор поліції. Всі зазначені особи несуть персональну відповідальність за неналежне реагування на звернення чи повідомлення про вчинення насильства, відповідно до адміністративного, цивільного та кримінального законодавства України.

Всеукраїнська громадська організація – «Центр – Розвиток демократії»

проєкт «Надання інформаційної та організаційної підтримки жінкам різного віку та дівчатам у зв’язку з коронавірусом з віддалених сіл України», що підтримується ПРООН

Вислови опитаних

«Я думала, що класна керівничка мене підтримає, розповіла їй, що до мене чіпляється мій вітчим, що натякає на секс з ним. А вчителька розповіла іншим вчителям та моїй мамі. І з мене почали сміятись і не повірили»

«Я не хочу звертатись ні до кого, завтра все село буде знати, що я погана чи чоловік у мене не такий»

«Я їй розповім про свої проблеми і завтра буде знати все місто»

«У нашій школі є психолог, але вона така, що всім в школі все розповідає, хіба є бажання їй щось розповідати»

Це відповіді жінок та дівчат, які страждають від насильства і які бояться звертатись за допомогою.

Причина у малій кількості звернень про допомогу, особливо від жінок і дівчат, інколи дуже проста, ми боїмося, що нашу історію перекажуть іншим, і ми не хочемо осуду.

Інколи чуєш від психологів, поліцейських, голів сіл, що люди, особливо жінки, в яких є труднощі чи вчиняється насильство не готові говорити в голос про свої проблеми чи розповідати про насильство в родині.

Але існує і інша сторона цієї проблеми, Це те, що люди не знають кому розповісти, існують страхи, переконання, що про мене поширять плітки, інформацію, посміються та інше.

Чому приватність та конфіденційність мають значення для осіб, які страждають від різних видів домашнього та сексуального насильства?

– Кожній людині хотілося би відкритись, розповісти, поділитись своїми переживаннями, проблемами та страхами.

– Людина, яка має проблеми, потерпає від насильства у першу чергу хоче бути захищеною, хоче знати, що є ті люди, які могли би її захистити чи просто вислухати.

У великих та малих містах, у селах та селищах конфіденційність дуже важлива.

На роботі, під час навчання, у родині скрізь важливо пам’ятати, що передавши іншим інформацію, ви можете образити ту людину, яка вам довірилася.

Конфіденційність це захист інформації

Захист інформації, що отримана словесно, будь-які відомості, листи чи документи.

Захист інформації – сукупність правових, адміністративних, організаційних, технічних та інших заходів, що забезпечують збереження, цілісність інформації та належний порядок доступу до неї.

Конфіденційність та навіть таємниця вважаються найважливішою складовою безпеки особи, яка потребує допомогу.

Допомога особам, які потерпають від насильства, які переслідуються починається з конфіденційності їхньої інформації.

Право на інформацію

Кожен і кожна мають право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Передача інформації – це перший крок до образи, страху, що переслідувач чи кривдник, від якого втікли, зможуть їх знайти.

Як приклад, конфіденційною інформацією є:

– Розповідь дитини про насильство, сексуального насильства по відношенню до неї. Тільки фахівці можуть надавати допомогу, передавати дані та інформацію для вироблення подальшого плану дій допомоги дитині і в найкращих інтересах дитини.

– імена та прізвища жертв зґвалтування,

– адреси притулків у справах домашнього насильства,

– розповіді дітей про свої проблеми та потреби психологам та соціальним працівникам/цям,

– інформація осіб, які постраждали від насильства, що передана головам селищних рад.

Існують програми навчання конфіденційності. Багато міст в Америці, Канаді, Європі реалізують програми конфіденційності для жертв домашнього та сексуального насильства та переслідування, щоб ті, хто страждає від насильства могли чітко розуміти, яку інформацію про себе можна робити публічною.

Як приклад:

«Конфіденційність особи, яка пережила насильство, настільки важлива для їхньої безпеки, що кілька федеральних законів в США включають положення про конфіденційність та приватність, і більшість штатів забороняють розголошувати інформацію про жертв».

БУДЬТЕ ОБЕРЕЖНІ

СВІТ ІНТЕРНЕТУ

Ми живемо у світі пошукових систем в Інтернеті, де інформацію про що завгодно і про кого завгодно можна отримати менш ніж за годину. Ми також живемо в той час, коли речі, якими ділимось офлайн, дедалі частіше публікуються в мережі.

Інтернет-пошук імені людини може отримати багато інформації, зокрема: акаунти в соціальних мережах; посилання на них в Інтернеті, які можуть включати новини або навіть фотографії, розміщені організацією; сайти посередників даних, які продають особисту інформацію, включаючи адреси (поточні та попередні), фінансові звіти, перевірку стану та багато іншого. Публічні записи, включаючи судові, також все частіше публікуються в Інтернеті. У деяких випадках свідчення тих, хто постраждав про їх напади, були опубліковані в Інтернеті.

Після розміщення інформації в мережі майже неможливо її видалити, що у багатьох випадках це просто неможливо. Жінкам та дітям стає все важче зберегти будь-яку форму конфіденційності і вони стають жертвами насильства, домагань, переслідувань та залякувань.

Будьте обережними і обмежуйте розповсюдження інформації про себе, знаючи, що викладена інформація буде використовуватись проти вас.

Жінки, дівчата та хлопчики починають боятись, що їх знайдуть, Для інших тих, хто постраждав, відсутність конфіденційності при зверненні за послугами створює жахливий ефект, змушуючи їх не викликати поліцію або просити про допомогу.

Деякі постраждалі вважають, що вони можуть зберегти свою приватність і безпеку, змінивши свої імена. Однак це може створити ще більше проблем. У тих, хто постраждав, змінивши прізвище, можуть виникнути більші проблеми з влаштуванням на роботу чи житло (оскільки попереднє працевлаштування та оренда квартир були на їхні старі імена); вони можуть втратити професійні посвідчення, оскільки їхня освіта, професійні ліцензії та сертифікати були на їхнє старе ім’я; і їм може бути важко замінити важливі документи, що посвідчують особу, такі як свідоцтва про народження та водійські права.

ПАМ’ЯТАЙТЕ

Будь-яка публікація окремих даних, але особливо даних жертв, повинна включати обговорення того, як ця публікація може вплинути на конфіденційність, а отже, і безпеку жертв. До цих обговорень слід залучити експертів з питань конфіденційності жертв, щоб переконатись, що досвід тих, хто вижив, є центром цих розмов. Майте на увазі, що для багатьох жертв насильства конфіденційність може мати пряму залежність від їхньої безпеки.

Для деяких людей, які вижили, знання того, що вони не в змозі зберегти конфіденційність, може призвести до того, що вони не звертаються за послугами та не просять допомоги.

Поінформованість про оприлюднення інформації

Як мінімум, постраждалі повинні бути поінформовані про те, яка інформація збирається і хто матиме доступ до цієї інформації. Життя постраждалих складне, і вони найкраще знають, що може поставити під загрозу їх безпеку. Знання потенційних ризиків допоможе їм визначити наступні кроки. Найкраща практика – це дати змогу постраждалим вирішувати, коли, якою інформацією та кому передається інформація про них.

Яку інформацію можна ідентифікувати?

У цей вік збільшення обміну даними просто видалення імені не призведе до деідентифікації даних. Багато іншої інформації може бути ідентифікаційною, наприклад, місцезнаходження, ім’я злочинця або поєднання віку та раси. Крім того, певна інформація – у поєднанні або в контексті – може бути ідентифікаційною. Нарешті, пам’ятайте про мозаїчний ефект, коли інформація сама по собі не є ідентифікаційною, а в поєднанні з іншими наборами даних може повторно ідентифікувати людей.

Якщо інформацію потрібно збирати та ділитися, чи відповідає вона принципам справедливої інформаційної практики?

Принципи справедливої інформаційної практики – це керівні принципи, які допомагають організаціям визначати, як збирати та обмінюватися особистою інформацією, враховуючи конфіденційність особи. Ці вказівки включають прозорість, участь особи, чия інформація збирається, із зазначенням мети збору та використання інформації, мінімізації даних, що збираються, обмеження використання даних, забезпечення якості та цілісності даних, забезпечення гарантій безпеки, та демонстрація відповідальності під час збору особистої інформації. Існують найкращі практики, які дозволяють обмінюватися інформацією, одночасно забезпечуючи конфіденційність.

Яка мета обміну або публікації цієї інформації?

По-перше, важливо визначити причини того, чому інформацію потрібно збирати, збирати чи ділитися.

По-друге, зважте на цілі з потенційною безпекою та потенційною небезпекою, яку вона може становити для жертви у разі розголошення інформації. Незважаючи на переваги обміну, якщо оприлюднення інформації може комусь загрожувати, можливо, краще не ділитися цією інформацією. Натомість можуть існувати інші способи обміну інформацією, які мінімізують ризики конфіденційності та потенційну небезпеку.

Захист інформації – сукупність правових, адміністративних, організаційних, технічних та інших заходів, що забезпечують збереження, цілісність інформації та належний порядок доступу до неї;

Право на інформацію

Кожен і кожна мають право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Гарантії права на інформацію забезпечується

створенням механізму реалізації права на інформацію;

створенням можливостей для вільного доступу до статистичних даних, архівних, бібліотечних і музейних фондів, інших інформаційних банків, баз даних, інформаційних ресурсів;

обов’язком суб’єктів владних повноважень інформувати громадськість та засоби масової інформації про свою діяльність і прийняті рішення;

обов’язком суб’єктів владних повноважень визначити спеціальні підрозділи або відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації;

здійсненням державного і громадського контролю за додержанням законодавства про інформацію;

встановленням відповідальності за порушення законодавства про інформацію.

Право на інформацію може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку, з метою запобігання заворушенням чи кримінальним правопорушенням, для охорони здоров’я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

ПЕРСОНАЛЬНІ ДАНІ правове регулювання

• Конституція України (стаття 32)

• Конвенція Ради Європи про захист осіб у зв’язку з автоматизованою обробкою персональних даних, підписана в Страсбурзі 28 січня 1981 року;

• Закон України «Про захист персональних даних» від 01 червня 2010 року;

• Наказ Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини No1/02-14 від 08 січня 2014 року “Про затвердження документів у сфері захисту персональних даних”;

• Закон України «Про інформацію»

ТИПОЛОГІЯ ПЕРСОНАЛЬНИХ ДАНИХ

Залежно від носія інформації дані щодо особи можуть бути класифіковані на: фотографії; відеофіксацію; звукозапис; дані GPS; дані ДНК; відбитки пальців; зразки голосу.