Untitled

Ярмарок соціальних результатів OutcomesX оприлюднив перші результати співпраці з українськими НУО

Ярмарок соціальних результатів OutcomesX оголосив результати першої Угоди, що надає пряме фінансування українським громадським організаціям, що потребують міжнародної допомоги. В рамках Ярмарку UBS Optimus передає $2 мільйона доларів місцевим громадським організаціям, які допомагають дітям.

13 квітня 2023, Нью-Йорк: OutcomesX, перший у світі Ярмарок соціальних результатів, оголосив результати першої Угоди, яка передбачає надання фінансування у розмірі 2 мільйонів доларів від UBS Optimus Foundation безпосередньо місцевим громадським організаціям, які допомагають дітям, що залишилися в Україні, та які реалізують проекти в сфері освіти та психологічної допомоги.

Дана Угода відбулася зокрема тому, що останні дослідження засвідчили, що складні бюрократичні процедури заважають скористатися фінансуванням двосторонніх та багатосторонніх фондів допомоги передусім тим українським некомерційним організаціям, які працюють з людьми, що потребують допомоги саме в Україні, а не за кордоном. Саме тому Угода є допомогою UBS Optimus Foundation у досягненні позитивних соціальних результатів для жителів України та внутрішньо переміщених осіб, які постраждали від війни.

Як працює Ярмарок соціальних результатів: OutcomesX запросив 63 українських некомерційних організацій зареєструвати докази досягнення ними соціальних результатів та визначити ціну за кожний результат, яка би відображала повну вартість витрат, які понесла ГО щоб досягти цей результат. UBS Optimus Foundation обрав поміж зареєстрованими результатами та вирішив придбати відповідну кількість одиниць соціальних результатів на суму 2 мільйони доларів США через Ярмарок соціальних результатів, гроші за соціальні результати надійдуть безпосередньо обраним українським організаціям, серед яких ЕдКемп-Україна та Дівчата після процесу верифікації результатів.

UBS Optimus Foundation став першим партнером Ярмарку соціальних результатів OutcomesX, який дозволяє некомерційним організаціям продавати результати в різних сферах соціального впливу та з різних регіонів. UBS створив надзвичайний фонд відновлення для України, що поповнюється коштами клієнтів та працівників банку. Його метою є допомога дітям, які залишилися в Україні або були змушені виїхати з неї, через Ярмарок соціальних результатів, бо він є найбільш дієвим механізмом передачі фінансових коштів саме тим організаціям, які можуть найкраще допомогти..

Як зазначила Майя Зісвайлер (Maya Ziswiler), виконавчий директор Фонду UBS Optimus: “Ми вже мали досвід фінансування соціальних результатів через бонди соціального впливу в Індії, і наразі ми раді співпрацювати з OutcomesX для фінансування соціальних результатів. Ми переконані, що ярмарки соціальних результатів мають великий потенціал для подолання перешкод щодо фінансування НУО, які працюють на місцевому рівні, що сприятиме нарощенню їхнього впливу.”

OutcomesX залучив 63 некомерційні організації, які працювали над двома результатами, яких UBS Optimus Foundation прагнув для українських дітей: покращення академічної успішності та покращення психічного здоров’я. Залучені НУО завантажили свої дані та інформацію щодо вартості на ресурс під назвою Impact Genome Registry.  Реєстр оцінює якість даних некомерційної організації на основі методу збору доказів (наприклад, несистематизовані докази, оцінка показників виходу, оцінка даних, зібраних на певний момент, оцінка даних зібраних до і після виконання проекту, чи повномасштабне рандомізоване контрольоване дослідження); відповідності соціальному результату (наприклад, чи пов’язані дані з визначеними результатами); і валідність (наскільки підхід відповідає методам, які вже довели свою ефективність).

Ольга Ціпан, керівник громадського Центру розвитку дітей «Ерудит» (м. Березне, Рівненська область) так прокоментувала свій досвід: “Ярмарок соціальних результатів надає нам можливість оприлюднювати докази досягнутих результатів, спрямованих на покращення психічного здоров’я дітей під час війни, і в такий спосіб контактувати і отримувати фінансування від глобальних донорів. Як місцева громадська організації, ми раніше не мали механізму охоплення міжнародних жертводавців, які піклуються про добробут українських дітей, який пропонує Ярмарок. Для нас це зміна, яка дозволяє переглянути традиційні форми фандрейзингу та можливість зосередити більше уваги на досягненні кращих програмних результатів.”

Ярмарок створено для того, щоб прискорювати надходження коштів, наразі він працює із конкретними угодами, проте у найближчих планах планує автоматизувати процеси з тим, щоб розпочати процес скорочення бюрократії в усій системі міжнародної допомоги та демократизації надання допомоги. Це дозволить будь-якому спонсору (не зважаючи на його розмір) купувати верифіковані соціальні результати, а будь-яка некомерційна організація, яка має докази результатів, може їх продати та отримати доступ до фінансування.  

Виконавчий директор та співзасновник OutcomesX Джейсон Саул  (Jason Saul) зауважив:  “Процес подання заявки на фінансування настільки складний і трудомісткий, що місцеві українські НУО не можуть отримати гроші, яких вони вкрай потребують, більше десятка українських громадських активістів сказали про це виданню The New Humanitarian. Ярмарок соціальних результатів може це змінити, надаючи донорам ефективність, а виробникам соціальних результатів справедливість в процесі доступу до капіталу.”

Філліс Костанза (Phyllis Costanza), співзасновник та Президент OutcomesX додала: “Сьогодні невеликі некомерційні організації часто знаходяться в невигідному становищі щодо фандрейзингу. Багато з них не мають відповідних соціальних зв’язків або високооплачуваних фахівців з написання грантів та оцінювання проектів, що в свою чергу мають більші та впливовіші організації. Проте Ярмарок соціальних результатів нівелює ці умови гри, надаючи організаціям ключовий ресурс для пошуку капіталу та конкуренції за нього виключно на основі їх здатності досягати соціальних результатів.”

Щоб отримати більше інформації про Ярмарок соціальних результатів OutcomesX  та взяти у ньому участь, звертайтеся до Філліс Костанза phyllis@outcomesx.com.

OutcomesX – Ярмарок соціальних результатів місія якого полягає у трансформуванні соціальних результатів в актив, який можуть придбавати інвестори, корпорації та філантропи у перевірених некомерційних та соціальних організацій. OutcomesX створює інфраструктуру для стандартизації, наданні вартості, продажу та звітуванню одиниць соціального впливу, надання кількісних засобів для вимірювання «S» в ESG. Покупці результатів отримують вигоду від відкриття цін і перевірених даних для інформування про соціальні витрати, а виробники соціальних результатів отримують доступ до ресурсів та зменшення тягаря звітності.  Передусім, OutcomesX привносить ефективність і справедливість у діяльність по виробництву соціальних результатів, надаючи можливість будь-якій некомерційній організації, великій чи малій отримати доступ до капіталу на основі їхніх результатів.

Контактна особа в Україні

Дмитро Коник – 067-4084563

dmytrokonyk@gmail.com

car

Мешканцям Херсонщини передали мобільну клініку від литовських феміністок

У Херсонську область передали мобільну клініку – автомобіль, обладнаний усім необхідним для проведення виїзних прийомів лікарів у населених пунктах регіону. Про це повідомила на своїй сторінці у Facebook очільниця Мирненської селищної військової адміністрації Скадовського району Валентина Головата. З її слів, нині відновлення життєзабезпечення для мешканців Херсонської області є пріоритетом для органів влади.

«Меморандум про співпрацю між Скадовською районною військовою адміністрацією та Всеукраїнською громадською організацією «Центр – Розвиток демократії» підписаний ще до повномасштабного вторгнення росії до України.  Особисто з лідерками організації Еллою Ламах  та Марією Дмитрієвою мені доводилося багато разів вирішувати та організовувати навчання, допомогу людям, реалізовувати різні проєкти та співпрацювати в рамках резолюції ООН «Жінки.Мир.Безпека».

Беручи до уваги руйнацію закладів охорони здоров’я, першочерговою потребою є забезпечення медичною допомогою населення, особливо в сільській місцевості.

Саме Марія Дмитрієва та Елла Ламах стали тією рушійною силою, своєрідним комунікаційним місточком для отримання Мобільної клініки», – написала Валентина Головата.

З її слів, після звернення до очільниці литовської Асоціації «Lygiаi» Reda Jureliavičiūtė, в регіон передали новий автомобіль PEUGEOT BOXER, обладнаний всім необхідним для проведення виїздних прийомів лікарів.

«Щиро дякуємо дружньому литовському народу та всім, хто допомагав в реалізації проєкту для здійснення важливої справи.

За особистої участі очільника району Михайла Павліша Мобільну клініку було отримано.

Мої друзі, розуміючи величезний обсяг проробленої роботи по здійсненню цього проєкту, я низько вклоняюся за підтримку та допомогу!

Литва і Україна разом!», – подякувала Валентина Головата, наголосивши, що надалі повідомлятиме, як буде працювати мобільна клініка для херсонців.

Раніше були оприлюднені перші підсумки роботи мобільних клінік від «Lygiаi» у Волинській та Львівській областях.

9

Voices from the Frontlines of Democracy in Ukraine: Supporting and Protecting Civil Society (justsecurity.org)

Ukraine’s civil society is ferociously defending the war’s other front – the one not of territory, but of democracy. Amid Russia’s bombardment of targets that are vital to Ukraine’s democratic development – education, health, energy — support for that front is just as critical, not only for survival, but also to ensure that when Ukraine regains territorial sovereignty, it can also continue its democratic evolution, writes Just Security.

In the face of this clash between Russia’s autocracy and Ukraine’s democracy, civil society in Ukraine in the past year has undergone a large-scale shift from a primary focus on development, democracy, and advocacy for veterans and women’s rights, to an understandable emphasis on humanitarian operations. And the country’s volunteer movement has transitioned at the local level from civic activism to civil defense. Yet these civil society organizations remain a backbone of Ukraine’s democracy, and the international community will have to tread carefully to ensure its own increasing footprint supports, rather than hinders, their central role in the country’s longer-term development.

The concept of civil society is largely a construct of liberal democracies, and Ukraine’s has been shaped and sustained by Western democracy assistance since its independence. That evolution got a particular jump-start with the 2004 Orange Revolution, a national civil resistance movement to depose an illegitimate regime that had committed large-scale electoral fraud.

But civil society in Ukraine is different in fundamental ways from its more formal, legalistic Western counterparts. Ella Lamakh, head of the Ukrainian organization The Democracy Development Center (DDC)), notes that her country, unlike Russia, has a deeply rooted culture of philanthropy that predates Soviet control of Ukraine. Following the 1986 Chornobyl nuclear plant disaster, the rebirth and organization of independent civil society was integral to Ukrainian nationalism and the restoration of Ukrainian values and society.

Another distinctive feature of Ukrainian civil society is that it is highly movement-based. Both the 2004 Orange Revolution and the 2014 “Revolution of Dignity” (also known as “the Maidan Revolution” for Kyiv’s central square, where the protests were centered) were national civil resistance movements that shaped Ukraine’s civil society. What does this look like in practice? First, Ukraine’s civil society is highly networked. Andriy Tarelin, a board member of the Center for Private Initiative Assistance (CPIA) in the northwest city of Kharkiv, described how, in 2014, every city in Ukraine organized a web of simultaneous Maidan demonstrations, spreading the revolution nationally, even into the East.

The Maidan Revolution was transformative. While several political leaders emerged to represent the peaceful protesters during negotiations with the government, the movement was essentially leaderless. It was by and of the people, driven by an insistence that citizens’ voices were powerful and integral to the constellation of political power in Ukraine. What began as a demonstration against the duplicity and opportunism of the government of Viktor Yanukovych became a movement of social renewal, with Ukraine’s citizens united in respect for all citizens and their civil society.

Another feature of Ukraine’s civil society is its relationship with social volunteerism, which works in tandem with civil society and is how civil society remains fluid and adaptive. It’s not an overstatement to say that volunteerism saved the country in 2014 during Russia’s capture of Crimea and its subsequent invasion of the East. Recognizing that Ukraine’s military, weighed down by corruption and Moscow loyalists, was incapable of defense, thousands of Maidan protestors headed to the East to hold the front until armed militias and Army reinforcements arrived.  Many lost their lives; others reverted to the rear to organize military and medical resupply. As the war progressed, these volunteers organized veterans services to care for the combat-wounded and those discharged from the military. In Ukraine, volunteerism is civil society’s vanguard. Volunteers surge in response to emerging needs, creating new paths for civil society, as volunteer movements professionalize and institutionalize.

Stages of Acceptance and Denial

In the runup to Feb. 24, 2022, Ukraine’s civil society was in various states of acceptance and denial regarding Russia’s war of aggression. Marta O. Pyvovarenko, a mental-health research expert and co-founder of the Development Foundation, a psycho-social support organization, had worked closely with the U.S. Department of Defense and Department of Veterans Affairs to establish veterans care in Ukraine for those returning from the fighting that had already been going on for eight years by that point. Based on open-source U.S. defense assessments, the Development Foundation with other civil society partners began in December 2021 to publish advice on Facebook on how to prepare for evacuations and how to make bomb shelters habitable. Anticipating civilian casualties, they began  trainings to increase the number of paramedics.

Meanwhile, Lamakh and Maria Dmytriyeva at the DDC were uncertain when Russia would wage such a major invasion and refused to submit to Moscow’s intimidation, which they understood was meant to destabilize Ukraine’s democracy and therefore its civil society. So they were still hosting youth from all over Ukraine in Kyiv, training them to be peacebuilders in their communities.

In the weeks after the invasion, CPIA board member Tarelin and Galyna Ovcharova, with the organization Youth for Democracy in Kharkiv, fled Russia’s occupation of the city’s neighboring regions, as the Russian army moved closer to the city center. Members of CPIA’s board, Development Foundation staff and Youth for Democracy participants joined the army and immediately deployed to the front. After ensuring that members of their youth delegation returned safely to their homes, Lamakh headed to Lviv. It was not certain then that Kyiv would be able to resist Russia’s intent to decapitate the Ukrainian government, and, as Ukrainians fled to the western regions, Lamakh felt she could best accomplish her institution’s mission of strengthening local governance and women’s rights by helping the internally displaced, mostly women, arriving daily in Lviv.

For civil society, this first phase of the war, from March to May 2022, was one of shock and disruption. Pyvovarenko remembers that her primary work during those days was evacuating staff to Europe as refugees, bringing internally displaced people to her hometown of Lviv and establishing logistics supplies of medicine and food. Lamakh was receiving calls from local civil society partners all over Ukraine, asking for help in evacuating citizens from Kharkiv, Mykolaiv, and Kherson, as the Russian army advanced. Her own mother was caught behind enemy lines in the South. Yet, civil society’s rapid reconstitution in new locations or with new missions or both was remarkable and due in large part, interviewees confirmed, to its networked and fluid nature.

Even since the Orange Revolution, the DDC has built local civil society capacity throughout Ukraine, and the network adapted after the 2022 full-scale Russian assault to provide humanitarian and migration assistance throughout the country to the growing number of internally displaced families. Halyna Skipalska, executive director of the Ukraine Organization for Public Health, told me that most civil society organizations in Ukraine had already adapted to wartime operations after 2014, evacuating staff from Donetsk and Luhansk in the East, and providing psycho-social support to internally displaced people following the Russian invasion that year.

During the intervening years, her organization ran specialized mobile units in the East, providing counseling and support to women survivors of conflict-related sexual violence and domestic violence. These specialized units have been critical in supporting women since the full-scale invasion in 2022, given the brutality of Russia’s occupation and the use of rape as a weapon of war. The DDC, too, modified its work to focus on Ukraine’s eastern frontline regions, building the capacity of women’s civil society organizations and local governments to implement United Nations Resolution 1325 on Women, Peace and Security, ensuring that government programs in those regions addressed the impact of the war on women and engaged them meaningfully in decision-making. This work provided a foundation for cooperation between civil society and local government to manage conflict-related issues, such as internally displaced people, gender-based violence, and veterans’ reintegration, as local governments bore the brunt of dislocation.

Crucial to the War Effort

This all-of civil-society response is as important to the war effort as the military’s combat operations in a number of ways. Last autumn, due to multiple battlefield failures, Moscow’s strategy changed to attacking civilian institutions and energy infrastructure to force Ukraine’s capitulation, or at least to pressure the government in Kyiv to negotiate a peace settlement. Full-scale humanitarian response and civilian-protection operations by civil society have been critical to reducing the suffering of the civilian population, and to maintaining public support for Russia’s defeat, which Ukraine’s leadership sees as the only way to guarantee the country’s long-term security.

Civil society also has been crucial for supporting Ukraine’s local governments, which have become more empowered since 2014 as a result of a significant democratic reform effort — decentralization and amalgamation — that gave them more authority and funding. Ukraine’s winning response to last year’s full-scale invasion is at least in part the result of the dexterity and authority of local governments, which civil society has assisted with resources, coordination, and international donor contacts. Ukraine’s volunteerism movement has been instrumental at the local level. Tarelin, on his return to Kharkiv in the fall, was astounded by the enormity of volunteer activism, which is in turn coordinated and funded by Kharkiv’s government to supply critical government services. Ovcharova also noted the creativity and resourcefulness of volunteers in Kharkiv, who, for example, have organized to send food to the front by buying produce from nearby farmers to keep local agriculture alive.

The promise that these relationships portend for citizen trust in government, and vice versa, says Tarelin, has been one of the most positive aspects of the response to the war. Maintaining volunteer and civil society strength and activism, from the national to the local level, is also critical for ensuring that Ukraine remains on the path of democratic progress. Historically, civil society and citizen activism were the primary protectors of its democracy in the face of rampant government corruption and oligarchic control (managed from Moscow) of major segments of Ukrainian political and economic life. This activism will be critical to the post-war effort not only in rebuilding infrastructure, but in rebuilding democracy, which has had some setbacks due to necessary wartime limitations, such as martial law and a moratorium on political party competition.

When asked what worries civil society leaders most, many of those interviewed deflected the question, responding that now was not the time to focus on civil society needs. “Nothing must distract Western attention from helping Ukraine win the war, as that is the best guarantee that civil society in Ukraine will exist,” said Larissa Babij, who provides psycho-social support to wounded veterans. Several Western organizations have identified specific threats to Ukraine’s civil society and its support for democracy.

Vulnerabilities

But the International Institute for Democracy and Electoral Assistance (International IDEA) and Refugees International have outlined some of the vulnerabilities. International IDEA recognizes that EU accession, a path that Ukraine has embarked on, is not necessarily synonymous with democracy strengthening, as seen in the Western Balkans, where the EU permitted partial compliance with anti-corruption reforms and limited civil society participation in key policy issues. Ensuring that civil society is supported through the war and remains a powerful, active voice after the war is critical, even with robust international commitments to Ukraine’s democratic development. Refugees International highlights the past failures of the international humanitarian community when it comes to their own commitment to localization (The Grand Bargain) and the building of local humanitarian capacity.

Ukraine has demonstrated both a robust civil society and independent humanitarian response in the first months of the war, unlike other conflict-affected states that had neither. To undercut this existing capacity by hiring away civil society leaders to international organizations rather than supporting them in their indigenous roles, undermining their existing decision-making capacity and robust standards of operation, or eroding their ability to operate independently of the government and international donors – bad practices that have occurred in other conflict contexts — would create a double tragedy. In other countries, international humanitarian relief operations prevented indigenous capacity from emerging. In Ukraine, this would weaken an existing capacity that is essential to Ukraine’s democracy.

When asked how the upsurge in international presence and funding was affecting civil society in Ukraine, those I interviewed insisted that while the international presence was indeed growing, the experience had been overwhelmingly positive because of the growing respect for Ukraine’s civil society. Today, the bulk of international donations are funneled through the United Nations, which has a mixed reputation in Ukraine as an organization that can support societies in war, but not prevent those wars.

Pyvovarenko, Lamakh, Skipalska, and Tarelin noted that most Ukrainian organizations by last summer were “on their knees” after their initial response to last year’s full-scale invasion. Funding was limited, staff had fled or had been mobilized (The Development Foundation lost 70 percent of its staff), and they were experiencing exhaustion and burnout. International donors have provided much-needed support and funding, and have done so strategically and thoughtfully. With the bulk of her Development Foundation staff in Europe or at the front, Pyvovarenko is now employed by the United Nations Population Fund (UNFPA), where she is able to continue the work of her previous organization with greater reach. That includes providing mobile psycho-social support brigades to more than 43,000 citizens, even in previously occupied territories, and opening a national hotline for men struggling with depression and mental-health problem.

International donors overall have been attuned to the fact that Ukrainian civil society has a high standard of operations; Lamakh tells the story of a donor’s amazement that professional standards for programming, even at the local level, already existed and could be reinforced. In Kharkiv, international donors have already begun to think strategically about how to preserve critical aspects of Ukrainian civil society even with civil society’s humanitarian transition. Tarelin said donors are already discussing how to maintain entrepreneurialism, business innovation, and private investment-research partnerships in Ukraine even in the midst of war.

Civil society’s professionalism in Ukraine has led to robust co-creation processes for programming, said Skipalska, such as marrying internationally tested frameworks with Ukraine’s own standards for operating. She is optimistic that, as civil society in Ukraine expands during the war, it will also strengthen critical capacity and expertise that will make it a formidable voice in post-war Ukraine.

Strains With the National Government

Where perhaps civil society relations are weakest is with the national government in Kyiv. Ministries, which often had strained relations with civil society groups over health, veterans, and social-reform efforts, have largely frozen their relations with civil society and talk of government reform, claiming the need to prioritize the war effort. Civil society leaders report growing resentment on the part of ministries, as international assistance flows to civil society in areas they consider their purview.

Ovcharova argues that there is a growing missed opportunity by all – civil society, the government, and the international community — to design and organize major reforms of the government in social welfare, justice, gender equality, and veterans’ affairs, for example, in cooperation with civil society, which can connect with citizen’s needs and voices to ensure the reforms have sustainability and legitimacy. Reforming the government and strengthening its capacity in these areas is absolutely essential for the post-war reconstruction and recovery. Making the case now that the international community expects civil society to be a crucial voice in these reforms is also vital to Ukraine’s post-war success.

With respect to civil society’s insistence that the first priority for the international community must be support for Ukraine’s military effort, the international community must not lose sight of essential support for civil society and democracy in the following areas:

    Push Ukraine’s central government to engage civil society robustly on critical government reform, especially in the social sector, to lay the foundation for a successful post-war reconstruction of democracy, society, and infrastructure.

    Advance Ukraine as an important test case for the humanitarian community’s “Grand Bargain,” a 2016 commitment by large international donors and humanitarian organizations to build and sustain humanitarian capacity locally. This will require ensuring that Ukrainian civil society has local decision-making authority, that it is trained and positioned to build and lead its own humanitarian response, and that its robust organizations are defended and preserved, even as international organizations increase their own presence.

    Strengthen international development donor’s capacity to fund and support movement-based politics, which are a core aspect of Ukrainian civil society’s flexibility and adaptation.

    Continue to support the development of civil society’s human capital. Ukraine is losing its best and brightest to both the war and to displacement and needs a robust plan to educate and grow new civil society leaders.

Finally, the international community must learn from Ukraine. In an era where regimes the world over are repressing civil society and popular support for democracy is low in many countries, Ukraine has offered lessons in how to support and reinforce universal human rights without diminishing national loyalty, to organize leaderless movements that succeed, and to renew and grow civil society even under the most strenuous circumstances. These are among many important lessons that Ukraine civil society has to offer, even as it preserves and strengthens democracy in the midst of war.

The views expressed in this article are solely the author’s and do not necessarily reflect those of the National Democratic Institute.

IMAGE: A volunteer lifts a pot of soup from the stove at a humanitarian center in Bakhmut on February 3, 2023, amid the Russian invasion of Ukraine. (Photo by YASUYOSHI CHIBA/AFP via Getty Images)

Author: Lauren Van Metre

Lauren Van Metre (@ResilienceWorks) is Director for Peace, Climate, and Democratic Resilience at the National Democratic Institute, and a non-resident Senior Fellow at the Atlantic Council, where she writes for Ukraine Alert on the war in the Donbas and its impacts on Ukrainian politics and society.

ft

Help Children In Ukraine

Ella Lamakh (Democracy Development Center) is now the Country Director at “Compassion Is Life”, a program to help Ukrainian children who have remained in distressed areas of Ukraine and need support. The program is offering for anyone living in the United States to choose one child in Ukraine and sponsor this child each month, and other at-risk children projects, take a look at:

The program is run on a volunteer basis.  All donations received in 2022 and until today are going to directly help the at-risk kids, 100%.  Not even 1 cent has been used for administrative purposes or salaries.

Please, spread the word! Even if the viewer of the website does not want to sponsor anyone, or give any donation – it’s ok, as it will help us if you simply check our website and spread the word for future google search purposes.

Thank you!

28 травня 1

Половина торгівлі людьми у Європі відбувається всередині наших країн, ми не маємо права повчати інших, – депутатка Європарламенту

28 травня 2021 року відбулась експертна дискусія про законодавчі ініціативи впровадження Моделі рівності, у котрій взяла участь членкиня Європарламенту Френсіс Фіцджеральд. Пані Фіцджеральд поділилася власним досвідом того, як просувалось прийняття Моделі рівності (Шведської моделі) в Ірландії, та переказала вітання усім, хто долучається до цього в Україні і всьому світі.

«Ми хочемо покінчити із сексуальною експлуатацією жінок, маємо зрозуміти, що відбувається у торгівлі людьми, в нас мало даних. Якби мені хтось 20 років тому, коли я почала працювати, сказав, що в маленьких містечках Ірландії жінок привозять, експлуатують, я би просто не повірила. Я не думала, що це можливо. Але така реальність.

В Ірландії є жінки, яких привезли зі Східної Європи, вразливі жінки, їх привозять та експлуатують кримінальні елементи. Найефективніше – слідкувати за грошима, як робить поліція. Завжди дивіться, куди йдуть гроші. Також треба переробляти культурні норми, загальноприйняте сприйняття проституції.

Коли я була міністеркою юстиції, я зосередилась на законодавстві. В Європі 50% торгівлі людьми відбувається усередині ЄС, ми не маємо права читати моралі іншим. В Ірландії, я можу чесно сказати, без роботи громадянського суспільства, без роботи хоробрих жінок, які почали говорити про те, що з ними відбувалось в проституції, якби вони не вийшли і не почали розповідати, якби не розпочали кампанію НУО, щоб розповісти всім проблему, якби не запросили парламентарів, якби не був створений спеціальний комітет, який зібрав дані і дав рекомендації міністрам – не було би нічого», – каже представниця Європарламенту.

З її слів, для цього три роки досліджувались та аналізувались дані, сама пані Френсіс пропонувала зміни до закону в боротьбу з сексуальною експлуатацією дітей. Було підняте питання про онлайн експлуатацію, про сексуальний грумінг – підготовку дітей до експлуатації. Вивчався попит на «послуги», попит на експлуатацію. «Нашою метою було зробити ціллю тих, хто купує послуги. Ми зробили ціллю конкретні правопорушення. Перше – конкретно купівля послуг. Друге – продаж сексуальних послуг особи, яку продали в рабство, це більш серйозне. До цього не було передбачене таке правопорушення. Коли обговорювали, було багато спротиву, бо важко зібрати докази. Так, важко, але за наркотики теж важко зібрати докази, але це ж не зупиняє. Цей підхід був підтверджений багатьма країнами», – зазначила Френсіс Фіцджеральд.

У 2016 році був опублікований звіт комісії з торгівлі людьми. Були проведені великі дослідження, які вивчали вплив проституції в цілому, в тому числі на чоловіків. Після прийнятого закону відсоток чоловіків, які користувались сексуальною експлуатацією, значно зменшився.

«Багато хто готовий це робити секретно, але якщо це буде публічним, багато хто не захоче, бо самі розуміють, що це форма експлуатації. Голова комісії зробила багато, цей бізнес треба зруйнувати, це кримінальна діяльність. Але треба не лише криміналізувати, але впровадити це в освіту. Це має бути законодавство, скасування погляду на жінок як на товар. Потрібна підтримка для жінок, у тому числі фінансова. Якщо ви хочете покінчити з продажом людей, треба, щоб законодавці уважно подивились, що у цьому контексті треба зробити. Методи можуть бути різні.

Супротив йшов навіть не від поліції, нам казали, що це дуже приватна справа, бо розташована за квартирами. Нам треба дивитись на обмін грошима. Ми спочатку не могли виявити, але потім виявили, що ці злочини пов’язані з іншими злочинами. Наприклад, з торгівлею наркотиками. Торгівля людьми та отримання доказів, підтримка особи, яку продали в рабство, дуже важливі. В нас є окремий відділ поліції, який розбирається з домашнім насильством, сексуальним насильством. Коли закон був прийнятий, судді почали краще розуміти проблему», – підсумувала Френсіс Фіцджеральд.

Організатори інформаційної кампанії «Що таке Модель рівності»:

«Центр – Розвиток демократії»

Громадська рада з гендерних питань при МФО «Рівні можливості»

БО «Всеукраїнська Ліга Легалайф»

МБФ «Українська фундація громадського здоров`я»

CAP International

Національна рада жінок України

28 травня 3

«Модель рівності – це баланс влади», – уповноважена амбасадорка Швеції з протидії торгівлі людьми

До участі у завершальній дискусії інформаційної кампанії «Що таке Модель рівності», присвяченій кращим законодавчим практикам боротьби з сексуальною експлуатацією, долучилась спеціальна уповноважена амбасадорка Швеції з протидії торгівлі людьми Анна Екстедт.

З її слів, із недавніх звітів випливає, що для протидії торгівлі людьми все ще робиться недостатньо. Швеція дуже сильно зосередилася на попиті сексуальній експлуатації, щоб запобігти торгівлі людьми, вбачаючи між цим нерозривний зв’язок. Але і сама проституція пов’язана з експлуатацією.

«Під час пандемії є свідчення – ситуація погіршилась. Через локдаун, через закриття шкіл, особливо сильно це вдарило по жінках, які є вразливіші, це посилило торгівлю людьми. Ми ще у 1999 внесли у законодавство цю модель. Також наш уряд протистоїть іншим формам насильства проти жінок, ми називаємо це шведською феміністичною міжнародною політикою. У нас є спеціальні посли, щоб міжнародна аудиторія не забувала про ці теми», – розповіла Анна Екстедт.

Швеція була першою країною, яка прямо заборонила купівлю сексу, але не продаж, і це дуже вплинуло на суспільство загалом. Покупці – це в основному чоловіки, експлуатовані – в основному жінки або діти, в тому числі хлопчики.

«Тим, що ми вдарили по попиту, ми урівняли баланс влади між чоловіками та жінками. Це зайняло десятки років роботи жіночих організацій та рухів. Ще кілька країн прийняли це законодавство. Швеція і Франція тісно співпрацюють, щоб не припустити сексуальну експлуатацію в себе та нагадувати про цю проблему іншим країнам. Це модель рівності, бо вона урівнює баланс влади. Зараз вулична проституція у Швеції значно зменшилась, впала торгівля людьми, бо тепер злочинцям набагато важче продати товар. Також у суспільстві зараз виникла дуже потужна підтримка цього законодавства. Але експлуатація йде і через інтернет, вони знаходять все нові способи», – каже пані Анна.

Важливою соціальною проблемою, згідно зі шведським досвідом, є виведення тих жінок, які вже втягнуті у проституцію. Вразливим групам населення треба надавати підтримку. Також треба щось робити з покупцями, які не припиняють таку поведінку, є програми терапії для людей, які не можуть припинити цим користуватись.

Зараз у Швеції є державна агенція, яка відслідковує ситуацію.

«Це не лише закон, це зміна норм суспільства. Ми бачимо потребу зміни поведінки молодих чоловіків, щоб пояснити їм, що це форма насильства. Є програми, в які можна записатись добровільно, щодо порушення тілесної недоторканності. Це питання згоди. Будь-хто, хто купує секс у проданої в рабство людини, може бути звинувачений у зґвалтуванні. Загальна сексуальна освіта також впливає на секс поведінку, у шведських школах впроваджена сексуальна освіта. Але торгівля людьми – це міжнародний бізнес, ми потребуємо протистояння разом. Звісно, тих, хто купує секс, не хвилює це. ми ще не знаємо, скільки триватиме поточна ситуація, але нам треба якось адаптуватися. Ми дуже багато працювали на низовому рівні, пояснювали проблема: прийнятий закон був тільки кульмінацією. Йому передувало просвітництво», – розповіла представниця Швеції.

Організатори інформаційної кампанії «Що таке Модель рівності»:

«Центр – Розвиток демократії»

Громадська рада з гендерних питань при МФО «Рівні можливості»

БО «Всеукраїнська Ліга Легалайф»

МБФ «Українська фундація громадського здоров`я»

CAP International

Національна рада жінок України

28 травня 2

«Жінки не повинні продавати свої тіла, щоб вижити», – представниця CAP International

Досвід Франції, котра успішно впровадила у себе Модель рівності як шлях боротьби з сексуальною експлуатацією, серед іншого, був обговорений під час заходу «Законодавство: кращі практики для впровадження Моделі рівності». Про французькі законодавчі практики та зміну суспільної думки розповіла представниця CAP International Хема Сібі.

З її слів, це об’єднання, яке зібрало 35 низових організацій, що надають пряму підтримку жертвам проституції і торгівлі людьми. Її організували ті, хто сам це пережив. Мета – ліквідувати сексуальну експлуатацію, в тому числі через законодавство.

«У Франції наш центр, ми відстояли у Франції цей закон. Передусім – польовий досвід нашої організації дозволяє поділитись досвідом про те, що це таке. Проституція це насильство. Більшість проституйованих осіб постраждали від насильства до або під час залучення до неї. Це також система, яка експлуатує всі існуючі нерівності цього світу. Чоловіків над жінками, багатих над бідними, більшості над меншістю. Визнання цих фактів було першим кроком до прийняття Моделі рівності», – каже Хема Сібі.

У 2011 році французький парламент визнав, що проституція є насильством, вона є перепоною до рівності, до недоторканності тіла. Почавши з цієї бази, Франція змогла піти далі, цей закон не лише криміналізує, але максимізує шанси покінчити з проституцією як явищем, якщо буде визнано, що проституція це зло, з ним треба боротись.

«Модель рівності бореться з корінними причинами проституції. Вона існує, бо є попит, тільки через це. Це є ринок. Як з будь-яким ринком, якщо ми вдаримо по попиту, він припиниться. 20 років заборони у Швеції – і її ринок маркували як «мертвий» для продажу людей.

Закон у Франції прийняли, бо був політичний консенсус. Соціалістична партія переважала, комуністи та французькі націоналісти підтримали. Праві партії не заявили про підтримку, але кожен парламентар був важливий. Була група аболіціоністів за скасування проституції. Вони переконували своїх колег, вони розповідали про те, що знають, пояснювали важливі моменти. Була створена коаліція НУО з різних галузей у 2012 році. Там були об’єднання суддів, жертв проституції, різних причетних людей. У 2016 у Франції прийняли систему допомоги жінкам. Закон зняв покарання з жінок і дівчат і змістив звинувачення на покупців. Другий пункт цього закону дав постраждалим шляхи виходу. Це передбачало фінансову, житлову, соціальну підтримку всім жертвам, включно з іноземками.

«90% проституйованих жінок були з інших країн. Нігерія, Камерун, Україна, Китай. Багато з них дуже страждали від рук сутенерів. У них забирали гроші, катували. Закон ясно говорив, що не лише француженки підлягають захисту, але й усі жертви. У результаті в нас на 54% збільшилась кількість справ, відкритих проти сутенерів.

Багато було спротиву Моделі рівності, переконували, що це «секс-робота», що є право купувати іншу людину. Був популярний тренд у медіа. Але ми показали, що це насильство, ми після закону змінили цю думку, це показали опитування, де абсолютна більшість стала думати на користь Моделі рівності», – розповіла Хема Сібі.

Що стосується фінансових витрат, то ця сторона ефективності Моделі рівності не може не вражати. «Ми порахували – 40 тисяч жінок у проституції. Ми порахували кошти, які треба для того, щоб вивести їх звідти – це чверть мільярда євро. Але економічна ціна – ухилення від податків, прямі і непрямі наслідки, медичні витрати – півтора мільярди в рік, це вартість підтримування існування проституції лише на рік. За 10 років цю цифру помножте на 10, тоді як за менші гроші можна з цим покінчити. Жінки не повинні продавати свої тіла, щоб вижити», – підсумувала учасниця заходу.

Організатори інформаційної кампанії «Що таке Модель рівності»:

«Центр – Розвиток демократії»

Громадська рада з гендерних питань при МФО «Рівні можливості»

БО «Всеукраїнська Ліга Легалайф»

МБФ «Українська фундація громадського здоров`я»

CAP International

Національна рада жінок України

28 травня 5

«Ви не зупините проституцію, якщо не будете говорити, що це індустрія», – ізраїльська активістка

28 травня 2021 року відбулась експертна дискусія на тему «Законодавство: кращі практики

для впровадження Моделі рівності», котра завершила інформаційну кампанію «Що таке модель рівності». Досвідом зміни законодавства для боротьби з сексуальною експлуатацією з українцями поділилась представниця Ізраїлю Ніцан Кахана, котра очолювала Робочу групу з протидії торгівлі людьми і проституції, що розробляла прийнятий у її країні законопроект з Моделі рівності.

Зі слів пані Ніцан, у рамках боротьби з торгівлею людьми та експлуатацією жінок в Ізраїлі була здійснена потужна кампанія. «Ми просували через парламент закон, це було дуже важко. Я сама зараз не вірю, що ми цього досягли», – згадує активістка. Для цього проводились демонстрації, збори, просвітницькі лекції, щотижня до цього залучали ЗМІ, публікували проекти; також були відкликані ліцензії стрип-клубів, блокували сайти та телефони, які пропонували проституцію, велась робота на судовому рівні.

«Але досягнувши свого, ми не могли зупинятись – бюджет мав передбачати кошти на реабілітацію жертв. На початку в нас був відкритий кордон, жінок привозили, їх ніхто не рахував. Їх було дуже багато. Уряд це не цікавило. Це була неважлива тема, ніхто про це не говорив. У 2003 році вийшов репорт, що Ізраїль є хабом для торгівлі людьми. Уряду висунули умову, щоб вони щось міняли. У 2005 році прийняли закон проти торгівлі людьми. Було багато арештів, навчань для правоохоронців.

Але коли скасували візи з Росією, Україною та Грузією, проблема повернулась. Жінок привозили як «туристок», і їх експлуатували. Я прийшла в поліцію і спитала, що ви робите взагалі. У 2019 році уряд затвердив нову програму проти торгівлі людьми, але бюджету ще не було, це було метою нового уряду.

І експлуатація перебудувалась в нову форму. На той момент її зосередили на місцевих жінках, 14 тисяч жінок в Ізраїлі були залучені до внутрішньої експлуатації, 3 тисячі з них були неповнолітні, з середнім віком залучення у 13 років, середнім віком смерті – 40», – розповіла Ніцан Кахана.

З її слів, коли активісти руху проти сексуальної експлуатації показали ці дані урядовцям, вони були вражені. «Багато розмов про те, що це «вільний вибір». Але коли ми показуємо, що це неповнолітні, це переконує. У 2007 році був поданий перший законопроект криміналізації сутенерства, і 10 років минуло, поки його прийняли. 74 члени парламенту були за. Це дуже високий рівень підтримки, для цього була реалізована величезна кампанія», – розповідає Ніцан Кахана.

Також вона пояснила, чому важливо озвучити для суспільства законодавчу базу Моделі рівності. «Ви ніколи не зупините проституцію, якщо не будете говорити, що це індустрія. Поки не прийняли закон, ніхто не говорив, що користуватись цим аморально. Індустрія розрослася і стала настільки великою, що нам довелося прийняти законодавство, щоб стало нелегально купувати секс. Це спосіб донести до суспільства, що це неправильно, аморально», – розповіла представниця Ізраїлю. З її слів, нині в бюджеті країни передбачена сума в 90 млн шекелів для реабілітації постраждалих в проституції жінок. Також важливо, що для більш результативної роботи поліції була запроваджена відповідальність не лише за факт зґвалтування у борделі, але й просто за його відвідування – доведений намір купити людину.

Організатори інформаційної кампанії «Що таке Модель рівності»:

«Центр – Розвиток демократії»

Громадська рада з гендерних питань при МФО «Рівні можливості»

БО «Всеукраїнська Ліга Легалайф»

МБФ «Українська фундація громадського здоров`я»

CAP International

Національна рада жінок України

саломе 4

Шведська модель завдає удар попиту, це звільняє жінок, – ко-президентка Європейської мережі мігранток

7 травня 2021 року відбулась експертна дискусія в рамках інформаційної кампанії «Що таке модель рівності», у котрій взяла участь ко-президентка Європейської мережі мігранток  Саломе Мбугуа (Ірландія). Вона поділилась досвідом того, як у міжнародній практиці поєднується дія Моделі рівності та Порядку денного “Жінки. Мир. Безпека” (Резолюція ООН 1325), Цілей Сталого Розвитку 16, Загальної рекомендації CEDAW 38 та політики НАТО з протидії сексуальному насильству, пов’язаному з конфліктом.

Мережа мігранток, котру представляла пані Саломе, працює з 20 країнами, з різними мігрантами.

«Проституція не є роботою. Це не та робота, треба дати цим людям іншу роботу, яка би дозволяла їм зберігати повагу до себе. Багато жінок стають жертвами торгівлі, деякі країни просто проходять транзитом на шляху до країн, де їх будуть експлуатувати. Згідно зі Шведською моделлю, можна нанести удар по попиту, і удар по попиту може звільнити жінок», – констатувала Саломе Мбугуа.

Рада Безпеки ООН, нагадала експертка, прийняла багато резолюцій. Це Резолюція 1325, прийнята у 2000 році, і в Нігерії прийняли національний план дій з цією резолюцією. І в Ірландії теж був прийнятий цей план дій, це допомогло навіть людям за межами Ірландії, які в неї іммігрували.

«У Північній Ірландії був конфлікт, до якого теж були залучені жінки. Ми переважно працюємо у напрямку відновлення. Ми працюємо з жінками, які приїздять з країн з ситуації конфлікту. Але щодо нашої теми. Торгуючи жінками, їй зазвичай залучають і до проституції. Це стратегії, які можна застосовувати щодо тих, хто приїхав з інших країн, де конфлікт. Ці люди дуже вразливі. Щодо резолюцій ООН, в них є бачення, що жінок треба підтримувати та залучати до прийняття рішень, дати їм безпеку. Вони самі по собі є в ситуації, яка є насильницькою. Вони мають отримати доступ до правосуддя.

В Ірландії мігранток привозять з країн, де вони вже перенесли конфлікт, і везуть їх на Північ, знову в конфліктну зону. Жінки України все ж таки у більшості живуть в стані відносної безпеки. Але можуть потрапити в торгівлю людьми, у проституції.

Ці люди, які мають їх захищати, у деяких випадках є нападниками, вони залучають їх. Резолюція говорить про сили ООН, але вони можуть бути джерелом небезпеки для жінок. Навіть вийшовши з експлуатації, жінки бояться говорити про те, як їх продали. Ми підтримуємо жінок, щоб вони могли хоча би сказати про свій травматичний досвід. У нас є випадок жінки, яка навіть не могла сказати про це сусідам, бо вони могли зробити ситуацію ще гіршою», – розповіла пані Саломе.

Першою умовою, з її слів, є необхідність звільнити людей від бідності, щоб вони могли покрити базові потреби. Проституція небезпечна, впливає на гідність і психічний стан, аж до того, що жінки бояться йти на вулицю.  

«Мета – не залучити жінок до політии, а залучити до розробки цих політик. Щоб вони говорили про свої проблеми. Нам треба говорити про права жінок. Жінки не є у безпеці, поки на міжнародному рівні не буде визнано про інтерсекційність між конфліктом, сексуальним насильством та гендерним насильством та безпекою жінок. Жінок можуть переміщувати не лише між країнами, але й у різні частини однієї країни, куди захоче експлуататор. Нам треба поширити досвід жінок, щоб вони не боялись про нього говорити. Треба говорити про міжнародні договори та конвенції, наприклад, Стамбульську, CEDAW. Це не просто допомога, це побудова безпечних суспільств», – підсумувала експертка.

Організатори інформаційної кампанії «Що таке Модель рівності»:

«Центр – Розвиток демократії»

Громадська рада з гендерних питань при МФО «Рівні можливості»

БО «Всеукраїнська Ліга Легалайф»

МБФ «Українська фундація громадського здоров`я»

CAP International

Національна рада жінок України

7 травня джером 2

Шведська модель чітко дає зрозуміти, хто є злочинцем, – експерт зі США

До інформаційної кампанії «Що таке модель рівності» 7 травня 2021 року долучився президент організація «Робоча група з протидії торгівлі людьми в Америці» Джером Ілам. У цей день експертна дискусія стосувалась того, як у міжнародній практиці поєднується дія Моделі рівності та Порядку денного “Жінки. Мир. Безпека” (Резолюція ООН 1325), Цілей Сталого Розвитку 16, Загальної рекомендації CEDAW 38 та політики НАТО з протидії сексуальному насильству, пов’язаному з конфліктом.

Як зазначив Джером Ілам, карантинний рік дав торгівцям людьми додаткові карти в руки, оскільки люди не мають змоги вільно ходити, пересуватись.

«І ці хижаки перейшли в інтернет. Ось шокуючі цифри Центру протидії експлуатації, під час пандемії ми спостерігали збільшення фактів сексуальної експлуатації дітей на 106%. І люди не знають, як це працює, не можуть захистити своїх дітей.

З 5 до 12 років я сам був жертвою сексуальної експлуатації, ці люди погрожували мені, що щось зроблять з моєю матір’ю. Зараз я сам борюсь із цим. В ті роки я відчував, що система працює проти тебе, якщо ти виходиш з неї, тебе представляють злочинцем. Необхідно працювати з жертвами цих людей, щоб вони могли говорити відверто», – каже Джером Ілам.

Також експерт розповів про грумінг – методу «затягування» дітей в сексуальну експлуатацію.

«Вони беруть дитину і спочатку просять про якісь сексуальні фото. Ось додатки, через які це часто відбувається. Нам треба вступити в партнерство з компаніями, які створюють ці додатки. Це велике джерело експлуатації. 13-річну дівчинку залучили через Майнкрафт і потім використали для продажу. Навіть іграшка може служити джерелом залучення. Вони зараз спілкуються через чати, онлайн ігри, ці діти ізольовані, вони не мають з ким поговорити і вони просто говорять у чаті. А ці грумери настільки добре знають психологію дітей, що можуть їх легко заговорити.

Нам треба підвищити свій рівень свідомості, знань, щоб мати уявлення. Зброя, яка в нас є, це любов до дітей без всяких умов. Я 25 років провів на психотерапії і весь час думав, як я вижив. І я і мій терапевт зрозуміли, що я зміг це пережити, бо була одна людина в житті, яка приймала мене будь-яким, і я зміг пережити ці 7 років. Я знаю, що багато з вас, у тому числі старші люди, не зовсім комфортно почуваються в технологіях. До того ж злочинці дуже розумні, весь час треба стежити за їхніми «інноваціями». Вони використовують криптовалюту. Треба секунду, щоб вашу дитини обрали ціллю. Ми говорили з людьми, які записують на Ютуб популярні серед дітей відео того, як граються ігри. Ми вчимо дітей правила того, як працювати зі смартфонами», – розповів про свій досвід Джером Ілам.

З його слів, необхідно чітко розуміти, хто саме є злочинцем.

«Саме це робить Модель рівності. У випадку торгівлі людьми дуже часто не можна було довести до кінця нічого, бо жертви нічого не могли повідомити. І в середньому ті, хто засуджується за експлуатацію дитини в США, отримують лише по півтора роки. Вони не дуже бояться. Я знаю, що в Україні дуже печуться про дітей, і дуже хочу, щоб злочинцям не було жодної щілини, де сховатися», – підсумував Джером Ілам.

Організатори інформаційної кампанії «Що таке Модель рівності»:

«Центр – Розвиток демократії»

Громадська рада з гендерних питань при МФО «Рівні можливості»

БО «Всеукраїнська Ліга Легалайф»

МБФ «Українська фундація громадського здоров`я»

CAP International

Національна рада жінок України