29 квітня 2025 року відбулася експертна онлайн-дискусія на тему можливих шляхів протидії попиту, який сприяє торгівлі людьми з метою сексуальної експлуатації». English
Захід організувала ВГО «Центр – Розвиток демократії» за ініціативи Міністерства соціальної політики України, у співпраці з Громадською радою при міжфракційному об’єднанні «Рівні можливості» Верховної Ради України, Національним агентством України з питань державної служби, Вищою школою державного управління та за підтримки ООН Жінки в Україні.
Взяли участь експертки:
• Марія Дмитрієва, програмна директорка ВГО «Центр – Розвиток демократії», Україна;
• Представники Міністерства соціальної політики України;
• Представники Вищої школи державного управління;
• Олександра Новікова, Європейська мережа жінок-мігранток (ENoMW);
• Тетяна Руденко, старша спеціалістка з проектів ОБСЄ;
• Вів’єн Тейтельбаум, сенаторка Сенату Бельгії; Президентка Європейського центру Міжнародної ради жінок;
• Гема Сібі, виконавча директорка Коаліції за скасування проституції (CAP), Франція;
• Докторка Інґеборґ Краус, психологиня-психотерапевтка і травматологиня, Німеччина;
• Діна Домініц, Національна координаторка з боротьби з торгівлею людьми, Міністерство юстиції, Ізраїль;
• Юлія Дорохова, голова Всеукраїнської ліги «ЛЕГАЛАЙФ», Україна.
Були представлені теми:
• «Протидія попиту: зобов’язання ОБСЄ та позитивна практика держав-учасниць», Тетяна Руденко;
• «Торгівля людьми та проституція: відсутня ланка», Вів’єн Тейтельбаум;
• «У центрі уваги підхід Ізраїлю до зменшення попиту — новий закон про кримінальну відповідальність за споживання проституції та фінансовані державою програми виходу й допомога особам, які займаються проституцією», Діна Домініц.
Виконавча директорка Коаліції за скасування проституції (CAP) Гема Сібі розповіла, як у CAP вже надали допомогу 19 тисячам постраждалих жінок у різних країнах: «Багато хто на низовому рівні вже зрозумів, що проституція є насильством, по всьому світу вона систематично таргетована на найбідніших, найбільш вразливих жінок та дівчат. Ми маємо називати це злочином і боротися з попитом, як це відбувається у шведській моделі – моделі рівності. Секс не можна продавати, проституція несумісна з людською гідністю, це злочин проти жінок».
Моделі повної кримінальної заборони всіх задіяних у проституцію або навпаки, легалізації в тому числі сутенерства – не спрацювали. Працює шведська модель протидії попиту, її вже схвалили у 9 країнах, у тому числі в штаті Мен у США. «За перші 10 років дії моделі рівності у Швеції торгівці людьми чомусь перехотіли діяти в цій країні. У Франції також за 9 років спостерігаються значні позитивні зміни. Вдалося вивести з проституції понад 2000 осіб, 45% з них зараз є резидентами, вивчили французьку і працюють. Було виявлено 65 мереж торгівлі людьми, конфіскували 14 мільйонів євро злочинних коштів, які також пішли на захист жінок. Був впроваджений штраф для покупця сексу – це 5000 євро, оштрафовано було за ці роки біля 10 тисяч чоловіків. Після цього 60% з них дійшли висновку, що купувати секс більше не будуть. 60% цих чоловіків мають дітей, більшість з них також одружені», – розповіла Гема Сібі.
З її слів також ця тема дуже важлива для України, яка зараз страждає від війни. З 2022 року кількість пошукових запитів «українські жінки» зросла на 600%, також у 5 разів виросла кількість українок у німецьких борделях, зростає чисельність викрадень жінок у сексуальне рабство.
У свою чергу, голова Європейської мережі жінок-мігранток Олександра Новікова розповіла, що проживає за кордоном України вже 13 років, і при цьому всім без винятку її знайомим жінкам мігранткам пропонували «роботу» в проституції. Жінки-мігрантки є найвразливішою групою, вони не знають мови, не мають правового статусу, вони фінансово незабезпечені, часто у боргах, бояться звертатися по допомогу, бо їх можуть депортувати. Відповідно, на українських жінок за кордоном полюють сутенери, буквально від перетину кордону вже обіцяють гроші і допомогу, а вже надалі жінки бояться йти до поліції, бо їх звинуватять у правопорушенні. «Має бути доступ до правового статусу для жертв проституції. Вони мають знати, що їх не депортують. Потрібна допомога юристів, психологів, медиків, підтримка з житлом, пошуком роботи, вивченням мови», – каже Олександра Новікова.
Як підтвердила представниця ОБСЄ Тетяна Руденко, у 2022 році одразу з російським вторгненням був сплеск онлайн попиту на українських жінок, причому вже за кілька місяців запити уточнилися: «доступ до українських жінок біженок». Торгівля людьми з метою сексуальної експлуатації, а не якогось іншого трудового рабства, відрізняється тим, що жертва є ураженою безпосередньо. Кожна держава ОБСЄ повинна реалізовувати свої підходи до протидії попиту на сексуальну експлуатацію. Адже лише 5-10% постраждалих жінок починають цю діяльність, маючи якийсь вибір, понад 80% роблять це вимушено або під тиском. Покупцями ж є чоловіки, які мають гроші, мають сім’ї. Їх при цьому не цікавить, чи проституйована особа пішла на це добровільно, чи її гвалтують. Попит на проституцію супроводжується діяльністю різноманітних злочинних груп. Вигоду мають всі, в тому числі офіційні орендодавці приміщень – всі, крім жінок. Зі слів Тетяни Руденко, за даними зі США, 78% покупців мають стабільну роботу, і перевчити їх від купівлі людей можна, використовуючи політику роботодавців.
Сенаторка Сенату Бельгії, Президентка Європейського центру Міжнародної ради жінок Вів’єн Тейтельбаум наголосила, що зацікавлені кола воліють не помічати прямий зв’язок між торгівлею людьми і проституцією. Законодавство ігнорує абсолютно очевидне явище: людей продають, щоб забезпечити попит у проституцію. Це означає, що забороняти продаж людей і водночас дозволяти проституцію – це марно. Зв’язок продажу людей і сексуальну експлуатацію не визнається, хоча багато хто і каже про необхідність зменшувати попит, але проституція – це єдина причина для сексуальної експлуатації.
«Щоразу під час перевиборів ми кидаємо жінок, ніби вони самі на це погодилися, і стаємо співучасниками злочину. Легітимність проституції виставляє торгівців людьми якимись такими, абстрактними злочинцями, але зв’язок цього злочину з проституюванням людей є прямим. Проституцію у Бельгії легітимізували у 2022 році ніби щоб допомогти жінкам, але насправді ніякого захисту вони не мають, Бельгія сприяє продажу людей під благочинним приводом. Сутенери стали бізнесменами. Взявши за основу модель Нової Зеландії, бельгійські політики перекреслили навіть те, що сутенерство до цього закону переслідувалося, а тепер ні. У контрактах на «роботу» можна прописати що завгодно, але в результаті клієнт завжди має перевагу, протидіяти насильству неможливо, коли воно вбудоване в систему.
90% жертв у Бельгії – з-за кордону, більшість з них тікає від бідності. Експлуатація нікуди не зникла, вона змінила маску. Вони прописали в законі, що проституція це робота, але продаж людей приховується, ігнорується. Закони мають значення, якщо вони погано прописані, то вони сприяють злочину, вводять його в систему під маскою законності. Треба скасовувати законодавство, яке легітимізує продаж людей, треба битися за життя жінок і дівчат, щоб жодна жінка не лишалася проданою, купленою або забутою», – підсумувала бельгійська сенаторка.
У презентації Національної координаторки з боротьби з торгівлею людьми Міністерства юстиції Ізраїлю Діни Домініц йшлося про впровадження закону 2019 року про заборону бізнесу на проституції та трафіку людей в Ізраїлі – систему штрафів або альтернативних громадських робіт для покупців, реабілітаційні заходи для постраждалих. «Простої роботи поліції недостатньо. В нас працює комплексний підхід перенавчання покупців, щоб вони після штрафу не верталися до цієї «послуги», комплексна допомога жінкам – юридична, медична, фінансова», – каже Діна Домініц. З її слів, на початку прийняття цього закону лише 5% вірили, що він спрацює, а серед задіяних фахівців вірили лише 13%. Тим не менш закон прийняли, бо люди знали, що це морально правильно. Тепер, за кілька років, в дієвість цієї моделі вже вірить більшість, побачивши результат. Аналогічні дані по Швеції навела гендерна експертка Марія Дмитрієва: у 1999 році модель рівності підтримувало біля третини населення, а зараз більше 70%.
Очільниця Всеукраїнської ліги «Легалайф» Юлія Дорохова також розповіла про неприпустимість легалізації проституції в Україні, зокрема, про вже існуючі факти залучення до цього бізнесу вразливих груп жінок окремими правоохоронцями. З її слів, в Україні вже є біля 100 тисяч людей, яких залучили у проституцію, переважно це жінки. Вони часто йдуть на це від безвиході, щоб прогодувати дітей. В Україні треба приймати модель виходу з проституції, а не проштовхувати ще під час війни її легалізацію разом з легалізацією порнографії. «Є досвід Франції, де держава дає шанс жінкам вижити і звільнитися від проституції. Також в нас діє стаття 181, частина 1 Адміністративного кодексу, за яким штрафують проституйованих жінок. Її треба прибирати, бо за нею фактично затягують жінок в подальшу проституцію самі поліціянти», – розповіла Юлія Дорохова.
Зі слів засновниці мережі «Травма і проституція» Інґеборґ Краус, вразливість українок ще більш посилило повномасштабне російське вторгнення: коли українки, які тікали від війни, добиралися до Німеччини, на них вже полювали на вокзалах трафікери. За дослідженнями, нині 1,2 млн чоловіків щодня користуються легалізованою проституцією в Німеччині, жінки, які залучені до неї, потерпають від принижень та катувань. «Я намагалася говорити з політиками, але у ФРН це дуже важко. Легалізуючи проституцію, вони слухали ділків, а не експертів, які мають справу з травмованими жінками. 20 років тому пропонувалися дві протилежні моделі, Німеччина обрала легалізацію проституції і стала борделем Європи, хабом для торгівлі людьми і сутенерства. Якщо ви в Україні оберете шлях ФРН, ви станете пеклом на землі. В нас за лічені дні борделі виросли, як гриби після дощу. Прибутки називались до 50 мільярдів євро у рік. Всі покупці сексу, а це ¼ чоловіків, знають про становище, в якому перебувають проституйовані жінки, але їм байдуже. Закон, який нібито «боронить» жінок від насильства, не працює, за ним був засуджений лише один чоловік. Жінки не знають мови, не мають іншої роботи, їх залякують, затягують обманом», – свідчить експертка. Інґеборґ Краус також наголошує, що в комітетах «не бачать» зв’язку торгівлі людьми з проституцією. Жертв торгівлі людьми щороку виявляють все менше, не тому, що їх нема, а тому, що держава умила руки. Можуть рекламувати бордель як «чистий бізнес», хоча розслідування по ньому свідчать, що там щодня панує насильство. «Ми закликаємо Німеччину на міжнародному рівні щось зробити з цим, торгівля людьми та проституція інтегрувалися у місцевий бізнес. ПТСР у жертв проституції є вдвічі частішим, ніж у жертв війни. Проституція це не свобода, це її протилежність. Також в нас була запроваджені реєстрація для проституйованих жінок, то за 8 років зареєструвалися лише 43 тисячі, це біля 10%, ніхто не хоче це собі писати у паспорті», – розповіла німецька психотерапевтка.
Також в обговоренні було згадане недавнє дослідження, проведене у Франції, згідно з яким легалізація проституції не приносить до бюджету більших коштів, аніж вимиває з нього через жахливі наслідки.
Зустріч була третім заходом із серії експертних онлайн-дискусій, присвячених сучасним викликам у сфері протидії торгівлі людьми.
Цю серію заходів організувала ВГО «Центр – Розвиток демократії» за ініціативи Міністерства соціальної політики України, у співпраці з Громадською радою при міжфракційному об’єднанні «Рівні можливості» Верховної Ради України, Національним агентством України з питань державної служби, Вищою школою публічного управління та за підтримки ООН Жінки в Україні.