Автор: Семенюк Євгенія

ДЖЕРЕЛО НОВИНИ: Коаліція проти торгівлі жінками (CATW)

НЬЮ-ЙОРК, 3 червня 2026 р.

Понад 40 низових організацій та коаліцій з усього світу, які очолюються та представлені жінками, що пережили секс-торгівлю, підписали відкритий лист до мільярдерки та філантропки Маккензі Скотт. Серед них — представниці і представники Аргентини, Колумбії, Індонезії, Італії, Японії, Філіппін, ПАР, Південної Кореї, Швеції та США. Вони закликають Скотт ретельно перевірити організації, які вона фінансує, оскільки ті просувають легалізацію проституції та декриміналізацію секс-індустрії.

У листі висловлено глибоку стурбованість тим, що такі організації (зокрема, нідерландський фонд Mama Cash) підтримують проституцію. Автори зазначають, що легалізація або декриміналізація системи проституції — включно з покупцями сексу та борделями — закріплює перетворення жінок і дівчат на товар на рівні закону та культури. Це прирікає найбільш маргінізовані верстви населення на хронічне сексуальне насильство, експлуатацію та нерівність, які є невіддільною частиною секс-бізнесу.

Лист підписали у глобальному русі людей, які вижили в секс-торгівлі. Вони закликають уряди своїх країн ухвалити закони, які визнають проституцію формою насильства, а також гендерною та расовою дискримінацією. Актив виступає за припинення арештів і поліцейського тиску на осіб, залучених до проституції. Натомість вимогою є надання комплексної допомоги з урахуванням психологічних травм (включно зі стратегіями виходу з індустрії) для відновлення життя, а також притягнення винних — зокрема покупців сексу — до відповідальності за завдану ними невимовну шкоду.

Більшість авторів листа — це чорношкірі, темношкірі жінки, представниці корінних народів, азійського походження, жительки тихоокеанських островів, представниці «зареєстрованих каст» (Індія) та ромські жінки. Саме ці групи надмірно представлені у багатомільярдній комерційній секс-індустрії. Більшість із них стали жертвами секс-торгівлі ще дітьми, і цей юридичний статус не зникає з настанням повноліття. Усі вони були вразливими до сексуальної експлуатації через стать, расу, гендер, економічну незахищеність або вимушене переселення внаслідок воєн, конфліктів та кліматичних катастроф.

Спираючись на власний життєвий досвід та прагнучи захистити майбутні покоління маргінізованих жінок і дітей від цих порушень прав людини, лідерки руху закликають Маккензі Скотт приєднатися до них і відкинути наратив, який романтизує проституцію як звичайну «роботу» або виправдовує її як «секс заради виживання».

Цей момент вимагає глибшого розуміння механізмів мізогінії та зловживання владою, особливо з огляду на такі справи, як справа Джеффрі Епштейна, яка чітко ілюструє наслідки існування суспільства, що нормалізує проституцію та сексуальне насильство.

Хоча підписантки і підписанти листа вітають безпрецедентні інвестиції Маккензі Скотт у захист і просування прав жінок, дівчат та ЛГБТК+ спільноти, вони просять її виступити разом із ними проти системи проституції, що має стати логічним і важливим продовженням її благодійної діяльності.

Побудувати світ рівності та можливостей для всіх неможливо доти, доки наші уряди, благодійні інституції та суспільства легітимізують і толерують купівлю-продаж жінок для проституції.

ВІДКРИТИЙ ЛИСТ ДО МАККЕНЗІ СКОТТ ВІД ЖІНОК, ЯКІ ПЕРЕЖИЛИ СЕКС-ТОРГІВЛЮ

Червень 2026 року

Шановна пані Скотт!

Ми, що підписалися нижче, є жінками, які вижили в системі проституції, також відомій як секс-індустрія. Протягом багатьох років ми дивом виживали в умовах купівлі-продажу наших тіл та нашої особистості в безлічі комерційних секс-локацій та ринків, зокрема у вуличній проституції, стриптиз-клубах, службах ескорту, борделях, готелях, приватних будинках, «масажних салонах», а також у сфері онлайн-проституції, як-от на Backpage.com, OnlyFans та інших порнографічних сайтах.

Сьогодні ми є лідерами у своїх громадах та країнах. Ми надаємо комплексну допомогу з урахуванням психологічних травм нескінченному потоку вразливих людей — переважно жінок і дівчат, зокрема кольорових, — яких покупці сексу (переважно чоловіки) купують і гвалтують щодня. Ми просвіщаємо громадськість і закликаємо наші уряди визнати, що проституція за своєю суттю є насильницькою та нелюдською. Ми наполегливо просимо наші уряди пропонувати нам варіанти виходу з індустрії замість арештів, поліцейського тиску та ув’язнення. Ми також закликаємо їх притягнути винних до відповідальності за завдану нам шкоду, і серед цих кривдників ми враховуємо чоловіків, які наймали нас для сексуальних дій.

Ми пишемо, щоб висловити глибоку стурбованість з приводу Вашого гранту суперечливому нідерландському фонду Mama Cash (за повідомленнями, йдеться про десятки мільйонів доларів), а також іншим групам, які агресивно просувають легалізацію та декриміналізацію секс-індустрії, учасниками якої є покупці сексу, сутенери, власники борделів та інші треті особи-експлуататори.

Ми високо цінуємо Вашу вагому благодійну діяльність, спрямовану на захист прав людини, здоров’я та освіти жінок і дівчат по всьому світу. Ці потреби є великими та нагальними, і ми глибоко вдячні за Ваші глобальні інвестиції у полегшення людських страждань.

Однак ми благаємо Вас поставити жорсткі запитання організаціям і фондам, які Ви фінансуєте, щоб переконатися, що Ви прямо чи опосередковано не інвестуєте в розширення секс-індустрії, ставлячи під загрозу наші життя та прирікаючи на це майбутні покоління найвразливіших серед нас.

Незважаючи на певну корисну роботу цих груп із підтримки жінок, дівчат та ЛГБТК+ спільноти, вони розглядають секс-індустрію як звичайне робоче місце та виключають нас зі своїх програм протидії сексуальному насильству та дискримінації. Вони провели ребрендинг невимовного насильства, якого ми зазнали від рук покупців сексу та експлуататорів, назвавши це «секс-роботою» — термін та ідеологію, які ми категорично відкидаємо.

Те, що відбувається в проституції, не є ні сексом, ні роботою. Це одна з найжахливіших форм чоловічого насильства — сексуального та психологічного, — небажаного вторгнення в тіло, а часто й катування.

Ці групи також стверджують, що декриміналізація секс-індустрії захищає права та безпеку тих, хто перебуває в проституції. Навпаки, такі закони закріплюють перетворення жінок на товар та сексуальне право чоловіків наживатися на державі, підтримуючи багатовікову колонізацію, мілітаризм та патріархальні системи, що ворожі ідеї рівності.

Більшість із нас — чорношкірі, темношкірі, азіатки, жительки тихоокеанських островів, представниці корінних народів, ромки та представниці так званих «зареєстрованих каст». Ми є живим доказом темної спадщини інституціоналізованої та схваленої державою проституції. Багато з нас були переміщені, стали жертвами торгівлі людьми та проституції через війни, конфлікти та кліматичні катастрофи — всі ці фактори посилили нашу вразливість перед експлуататорами. Ми хочемо, щоб це насильство припинилося заради наших доньок та їхніх дітей.

Ті, хто пропагує проституцію як «роботу», стверджують, ніби між секс-індустрією та торгівлею людьми з метою сексуальної експлуатації немає зв’язку, тоді як насправді вони нерозривні. Більшість із нас потрапили в тенета секс-торгівлі ще дітьми, і цей юридичний статус не зник, коли нам виповнилося 18 років, як не зникли й психологічні травми та невиправна шкода нашому тілу, психіці та життю.

Ми всі опинилися в комерційній секс-індустрії тому, що хтось або життєві обставини привели нас туди через важке дитинство, інцест, сексуальне насильство, безпритульність, конфлікти та війни, катастрофи, спричинені зміною клімату, неблагополучні сім’ї, неспроможні або корумповані державні інститути, расизм, сексизм та інші форми гострої нерівності. Багато з нас ніколи не покидали домівок, а багатьох відправили за кордон через континенти задля сексуального задоволення чоловіків, збагачення валового національного продукту країн та багатомільярдної глобальної секс-індустрії.

Ми закликаємо Вас уважніше придивитися до цих отримувачів грантів і запитати, чому вони вважають, що секс-індустрія має бути долею позбавлених прав людей, чий життєвий вибір був обмеженим або взагалі відсутнім.

Справа засудженого за сексуальні злочини Джеффрі Епштейна дає можливість зазирнути в безодню безмежних страждань і навіть смерті, які настають тоді, коли чоловіки — як впливові, так і звичайні — купують сексуальні послуги за гроші чи подарунки. Те, що ці сексуальній хижаки, які руйнують життя, можуть діяти відкрито й безкарно, є вироком нашому культурному толеруванню проституції та мізогінії. Ми закликаємо Вас не підтримувати такий спосіб мислення.

Натомість ми просимо Вас приєднатися до нас у виявленні емпатії до нашого життєвого досвіду в секс-індустрії, а не інтерпретувати насильство над нами як «вибір» або «самореалізацію». У проституції ми ніколи не були тими, хто мав гроші, владу чи можливість обирати. Для нас головне гасло звучить так: «моє тіло — його вибір».

Ми запрошуємо Вас стати пліч-о-пліч з нами і вимагати ухвалення законів, які декриміналізують усіх осіб, втягнутих у проституцію, та зобов’яжуть надавати їм комплексну допомогу, водночас притягуючи до відповідальності тих, хто вчиняв злочини проти нас — покупців сексу та всіх третіх осіб-експлуататорів, як в інтернеті, так і поза ним.

Ми хочемо мати право голосу за столом переговорів, де ухвалюються рішення: від міжнародних інституцій та Організації Об’єднаних Націй до парламентів. Ми хочемо створити умови для того, щоб жінки, які вижили, могли відбудувати своє життя з гідністю та без насильства.

Ми просимо Вас інвестувати в наше бачення майбутнього без проституції, а не в тих, хто підтримує системи, які нас експлуатували.

ОРГАНІЗАЦІЇ, ЩО ПІДПИСАЛИ ЛИСТ:

(Нижче наведено перелік ключових міжнародних об’єднань для збереження точності даних)

    Фонд Аліки Кінан (Alika Kinan Foundation) — США

    «Альтернативні рішення» (Alternative Solutions) — США

    Асоціація аргентинських жінок за права людини (AMADH) — Аргентина

    Колектив жінок, які вижили, «Bagong Kamalayan» — Філіппіни

    «Бекка говорить відкрито» (Bekah Speaks Out) — США

    Колектив розширення прав і можливостей жінок Булакану — Філіппіни

    BUKLOD — Філіппіни

    Коаліція тих, хто вижив, Каліфорнії — США

    Коаліція проти торгівлі жінками (CATW) — США

    Colabo — Японія

    «Доньки з вулиці» (Daughters of The Corner) — США

    Everstrong — США

    Фонд «Дім Лулу» (FUNDACIÓN CASA DE LULU) — Колумбія та Мексика

    Фонд «Розшир свої можливості» (FUNDACIÓN EMPODERAME) — Колумбія

    «Я — Джессіка Кей» (I AM Jessica Kay) — США

    Коаліція жінок Індонезії — Індонезія

    «Збережемо кожну дівчину вільною» (Keeping Every Girl Free) — США

    Жіноча спільнота тих, хто вижив, Сурабаї (KOMPASS) — Індонезія

    Корейська мережа жінок із життєвим досвідом проституції «Moongchi» — Південна Корея

    Фонд «Krystal Clear» — США

    Рух тих, хто вижив, «Kwanele» — ПАР

    Lawig Bubai — Філіппіни

    LBH APIK Семаранг — Індонезія

    MINE (Muscle Inspires New Empowerment) — США

    «Втрачений мир» (The Missing Peace) — США

    «Моє ім’я — мій голос» (My Name My Voice) — США

    Національна солідарність проти сексуальної експлуатації жінок — Південна Корея

    The Network Team — США

    PACT (Захистимо всіх дітей від торгівлі людьми) — США

    Restore NYC — США

    Притулок для сімей (Sanctuary for Families) — США

    «Цінні життя» (Treasured Lives) — США

    Трансформаційні служіння «Самаритянка» — Філіппіни

    Кокус осіб, які вижили в секс-індустрії — США

    SPACE Латинська Америка — Регіон Латинської Америки та Карибського басейну

    SPACE International — Міжнародна організація

    Stacy’s Joy Consulting LLC & Stacy’s Joy Incorporated — США

    Фонд виходу для тих, хто вижив (Survivor Exit Foundation) — ПАР

    Фонд виходу для тих, хто вижив (Survivor Exit Foundation) — Зімбабве

    Talita — Швеція

    «Ткалі надії» (Weavers of Hope Aps) — Італія

    West Pinellas NOW — США

У межах проєкту «Порівняльна перевага місцевих жінок-миробудівниць: інтеграція порядку денного “Жінки, мир, безпека” у Потрійний зв’язок гуманітарної діяльності, розвитку та миробудування у Вірменії, Азербайджані, Грузії, Молдові, Палестині, Уганді та Україні» стартувала нова активність — Підвищення організаційної спроможності та супровід місцевих жіночих миробудівних організацій.

Проєкт реалізується ГО «Центр “Розвиток демократії”» спільно з БФ «Єдність» за майбутнє» у 2026–2027 роках у партнерстві з Глобальною мережею жінок-миробудівниць (ГМЖМ) #GNWP за фінансової підтримки Австрійської агенції розвитку (ADA).

Мета активності — зміцнення інституційної та технічної спроможності ГО «Центр “Розвиток демократії”» як прямого партнера ГМЖМ.

Отриманий досвід і підтримка будуть поширені щонайменше на дві місцеві миробудівні організації, очолювані жінками, що працюють в Україні.
Учасниці програми отримають супровід і можливості для розвитку у таких напрямах: ефективне управління проєктами; адвокаційна діяльність; фінансова підзвітність; моніторинг та оцінка; організаційна сталість; реалізація миробудівних ініціатив.

28 травня 2026 року Верховна Рада України не підтримала законопроєкт №12191 про декриміналізацію порнографії в Україні: за документ проголосували 207 народних обранців при необхідному мінімумі 226 голосів «за», повідомляє ukranews.

Депутати також не підтримали пропозиції відправити цей законопроєкт на повторне перше читання (“за” – 212) та відправити суб’єкту законодавчої ініціативи на доопрацювання (“за” – 215).

НУО Центр «Розвиток демократії» також висловлює занепокоєння законодавчими ініціативами, які спрямовані на декриміналізацію або фактичну легалізацію комерційного виробництва, збуту та поширення порнографії в Україні.

Ми вважаємо неприпустимим підміняти необхідність захисту приватного життя громадян створенням умов для легального ринку порнографічної продукції.

Якщо чинне законодавство – стаття 301 Кримінального кодексу України про зберігання та поширення контенту інтимного характеру – потребує уточнення, такі зміни мають бути спрямовані на захист потерпілих, дітей, приватності, людської гідності та свободи від експлуатації, а не на нормалізацію індустрії, яка системно пов’язана із сексуальною експлуатацією, торгівлею людьми, цифровим насильством, шантажем, примусом, корупцією та діяльністю організованої злочинності.

1. Міжнародні зобов’язання України та євроінтеграційний контекст

Україна має керуватися міжнародними зобов’язаннями у сфері прав людини. Стаття 6 Конвенції ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок зобов’язує держави вживати всіх належних заходів для припинення торгівлі жінками та експлуатації проституції жінок. Стаття 34 Конвенції ООН про права дитини зобов’язує держави захищати дітей від усіх форм сексуальної експлуатації та сексуального насильства. Отже, Фактична легалізація комерційного виробництва порнографії суперечитиме меті цих зобов’язань, оскільки розширює комерційний попит на сексуалізоване використання людського тіла. (CEDAW, Article 6[1] , Convention on the Rights of the Child, Article 34[2])

Це також суперечитиме європейській інтеграції України. У Звіті Європейської Комісії щодо України за 2025 рік зазначено, що правова рамка України потребує подальшого узгодження з Директивою ЄС щодо боротьби із сексуальним насильством та сексуальною експлуатацією дітей і дитячою порнографією; там само вказано на потребу створення спеціалізованого підрозділу Національної поліції для протидії сексуальній експлуатації дітей онлайн. У цьому ж звіті Єврокомісія наголошує, що правова та стратегічна рамка протидії торгівлі людьми потребує подальшого узгодження з міжнародними стандартами та acquis ЄС, а ризики пов’язаних із війною злочинів, зокрема торгівлі людьми з метою сексуальної експлуатації, залишаються високими. (European Commission, Ukraine 2025 Report, SWD(2025) 759 final,[3] Directive 2011/93/EU on combating the sexual abuse and sexual exploitation of children and child pornography,[4] Directive 2011/36/EU on preventing and combating trafficking in human beings and protecting its victims,[5] Directive (EU) 2024/1385 on combating violence against women and domestic violence[6])

Парламентська асамблея Ради Європи у Резолюції 2412 «Гендерні аспекти та наслідки порнографії для прав людини» наголошує, що порнографія має наслідки для прав людини, рівності жінок і чоловіків, захисту дітей і протидії насильству щодо жінок. Резолюція закликає держави забезпечувати ефективний захист дітей від передчасного доступу до порнографічного контенту, криміналізувати поширення інтимних матеріалів без згоди, застосовувати регулювання онлайн-платформ і досліджувати зв’язок порнографії з торгівлею людьми з метою сексуальної експлуатації. (PACE Resolution 2412 (2021)[7], paras. 5, 10.4.2, 10.4.4, 10.4.5, 10.4.9).

2. Позиція Спеціальної доповідачки ООН Рім Алсалем

Спеціальна доповідачка ООН з питань насильства щодо жінок і дівчат Рім Алсалем у доповіді A/HRC/56/48 розглядає проституцію як систему насильства й експлуатації, а порнографію – як зняту на відео проституцію. Вона рекомендує державам визнавати проституцію та пов’язані з нею форми, включно з порнографією, як систему експлуатації та насильства; не легітимізувати насильство й експлуатацію в системі проституції та порнографії; а також впроваджувати аболіціоністський підхід, який передбачає декриміналізацію осіб, які перебувають у проституції, програми виходу, криміналізацію покупців сексуальних актів, сутенерства та всіх форм отримання прибутку від експлуатації. (Reem Alsalem, A/HRC/56/48, “Prostitution and violence against women and girls”[8])

3. Ризики для дітей, включно з тимчасово окупованими територіями

Легалізація порнографічної індустрії створить додаткові ризики для дітей. Йдеться не лише про доступ дітей до порнографічного контенту, а й про ризик виробництва, монетизації та міжнародного поширення матеріалів сексуального насильства над дітьми. У міжнародній правозахисній і правоохоронній практиці дедалі частіше використовується саме термін “матеріали сексуального насильства над дітьми”, оскільки йдеться не про “контент”, а про фіксацію злочину проти дитини.

Окрему загрозу становить ситуація на тимчасово окупованих територіях. Лансаротський комітет Ради Європи вже наголошував, що українські діти, незаконно переміщені або депортовані до Російської Федерації чи до територій, тимчасово контрольованих або окупованих Російською Федерацією, перебувають у надзвичайно вразливій ситуації та можуть зазнавати підвищеного ризику сексуального насильства. У таких умовах будь-яке послаблення законодавчих бар’єрів щодо виробництва й поширення порнографічного контенту створить додаткові можливості для приховування, монетизації й міжнародного збуту матеріалів сексуального насильства над дітьми. (Council of Europe, Lanzarote Committee statement on Ukrainian children unlawfully transferred or deported to territories controlled or occupied by the Russian Federation,[9]
 Council of Europe Lanzarote Convention,[10] FATF, Online Child Sexual Exploitation[11]).

4. Ризики для жінок, чоловіків і суспільства

Таке рішення нашкодить жінкам, бо посилить комерційний попит на сексуалізовану експлуатацію, об’єктивацію, цифрове насильство, примус, шантаж і торгівлю людьми. Воно нашкодить дітям, бо збільшить ризики раннього контакту з матеріалами, які викривляють уявлення про згоду, повагу, межі та рівноправні стосунки. Воно також нашкодить чоловікам, бо нормалізує модель сексуальності, побудовану на купівлі доступу до тіла, домінуванні та відчуженні від взаємної згоди й відповідальності.

5. Організована злочинність, корупція і національна безпека

Легалізація порнографічної індустрії в умовах війни створює додаткові можливості для міжнародної організованої злочинності. Європол вказує, що організовані злочинні мережі активно використовують легальні бізнес-структури, цифрову інфраструктуру, онлайн-сервіси та транскордонні фінансові потоки для маскування незаконної діяльності та відмивання прибутків. Створення легального або напівлегального ринку порнографії в Україні відкриє простір для маскування сексуальної експлуатації, торгівлі людьми, примусу, шантажу, поширення матеріалів без згоди та легалізації злочинних прибутків. (Europol, “Leveraging legitimacy: How the EU’s most threatening criminal networks abuse legal business structures”, 2024,[12] UNODC, Corruption, organized crime and human trafficking[13]).

Легальна порнографічна індустрія також створює додатковий корупційний ризик. У країні, яка перебуває у стані війни та одночасно проводить реформи у сфері верховенства права, це створить нові точки тиску на посадових осіб, правоохоронців, регуляторні органи, фінансовий сектор і місцеву владу. 

Цей ризик не є теоретичним. У травні 2026 року українські медіа з посиланням на Офіс Генерального прокурора, СБУ та Національну поліцію повідомили про викриття корупційної схеми, у межах якої високопосадовців поліції в кількох областях підозрюють в отриманні неправомірної вигоди за невтручання в роботу так званих “порноофісів”. До вироку суду діє презумпція невинуватості, однак сама поява такого провадження демонструє, що порнографічний бізнес уже створює корупційний ринок навколо правоохоронної системи. Його легалізація або напівлегалізація не усуне цей ризик, а, навпаки, може розширити його через нові дозвільні, податкові, контрольні та правоохоронні точки впливу. (Українська правда, 20.05.2026[14], Суспільне, 22.05.2026,[15] Укрінформ, 20.05.2026,[16]  Радіо Свобода, 2026,[17] European Commission, Ukraine 2025 Report[18]).

6. Міжнародна репутація України

У період євроінтеграції та війни Україна має демонструвати послідовність у виконанні стандартів ООН, ЄС і Ради Європи щодо протидії насильству щодо жінок, торгівлі людьми, сексуальній експлуатації дітей, організованій злочинності, корупції та цифровому насильству. Легалізація індустрії, яка створює додаткові ризики в усіх цих сферах, підважить довіру до України як держави, що посилює верховенство права, захищає дітей і жінок та виконує європейські правові стандарти.

У зв’язку з викладеним просимо Верховну Раду України:

1. Не підтримувати законодавчі ініціативи, які фактично легалізують або декриміналізують комерційне виробництво, збут і поширення порнографії.
2. Відокремити питання захисту приватного життя громадян від легалізації порнографічної індустрії.
3. Посилити відповідальність за втягнення, примус, шантаж, поширення інтимних матеріалів без згоди, використання вразливого стану, залучення неповнолітніх та отримання прибутку від сексуальної експлуатації.
4. Окремо забезпечити, щоб будь-які зміни до законодавства не послаблювали відповідальність за виробництво, зберігання, збут, поширення або монетизацію матеріалів сексуального насильства над дітьми, зокрема з урахуванням ризиків на тимчасово окупованих територіях.
5. Провести антикорупційну та безпекову оцінку будь-яких законодавчих ініціатив у цій сфері, зокрема щодо ризиків використання легальних бізнес-структур для прикриття сексуальної експлуатації, торгівлі людьми, відмивання коштів, корупційного впливу на посадових осіб і тиску на правоохоронні органи.
6. Окремо оцінити правову та етичну суперечність між кримінальною відповідальністю за виробництво й поширення порнографічних матеріалів та фіскальним адмініструванням доходів від платформ монетизованого сексуалізованого контенту.
7. Провести консультації з жіночими правозахисними організаціями, організаціями із захисту дітей, експертками з протидії торгівлі людьми, цифровому насильству, організованій злочинності та корупції.
8. Підготувати альтернативні зміни до законодавства, спрямовані на захист потерпілих, дітей і приватності, а не на легалізацію ринку порнографії.

Громадська організація Центр “Розвиток демократії” готова допомогти в консультуванні та організації публічних слухань з цього питання, а також залучити українських і міжнародних експерток, зокрема експерток системи ООН, Європейського Союзу, Ради Європи та жіночих правозахисних організацій, які працюють з темами сексуальної експлуатації, торгівлі людьми, цифрового насильства, захисту дітей та європейських стандартів у сфері прав людини.

---

[1] https://www.ohchr.org/en/instruments-mechanisms/instruments/convention-elimination-all-forms-discrimination-against-women

[2] https://www.ohchr.org/en/instruments-mechanisms/instruments/convention-rights-child

[3] https://eu-ua.kmu.gov.ua/wp-content/uploads/EU-enlargement-.pdf, с. 50–53.

[4] https://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/?uri=CELEX:32011L0093

[5] https://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/?uri=CELEX:32011L0036

[6] https://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/?uri=CELEX:32024L1385

[7]  Gender aspects and human rights implications of pornography  https://pace.coe.int/en/files/29579/html

[8]  https://documents.un.org/doc/undoc/gen/g24/078/81/pdf/g2407881.pdf , с. 2, 17.

[9] https://www.coe.int/en/web/children/-/russian-federation-requested-to-submit-a-special-report-on-the-protection-against-sexual-exploitation-and-abuse-of-ukrainian-children-unlawfully-transferred-or-deported-to-its-territory-or-areas-temporarily-controlled-or-occupied-by-it

[10] https://www.coe.int/en/web/children/lanzarote-convention

[11]  https://www.fatf-gafi.org/en/publications/Fatfgeneral/Online-child-sexual-exploitation.html

[12] https://www.europol.europa.eu/cms/sites/default/files/documents/Europol_report_-_Leveraging_legitimacy_-_How_the_EU_most_threatening_crim_networks_abuse_legal_business_structures.pdf, с. 4–7.

[13]  https://www.unodc.org/corruption/en/learn/thematic-areas/organized-crime-and-human-trafficking.html

[14] https://www.pravda.com.ua/news/2026/05/20/8035535/

[15] https://suspilne.media/1314364-a-z-ne-budu-domovlatisa-z-prostim-smertnim-ak-kerivnikiv-policii-troh-oblastej-zaarestuvali-za-pornoofisi/

[16] https://www.ukrinform.ua/rubric-society/4125303-obsuki-u-troh-oblasnih-upravlinnah-nacpolicii-genprokuror-zaaviv-pro-vikritta-shemi-z-pornoofisami.html

[17] https://www.radiosvoboda.org/a/kryshuvaly-pornostudiyi-posadovtsiv-politsiyi-vzyaly-pid-vartu-detali/33762776.html

[18] https://eu-ua.kmu.gov.ua/wp-content/uploads/EU-enlargement-.pdf, с.51 – щодо корупції в правоохоронних органах і потреби посилення доброчесності та антикорупційних механізмів.

The International Coalition Against Surrogate Motherhood (ICASM) and CSO Democracy Development Center write in urgent concern to Minister for Foreign Affairs of Ukraine regarding the Articles of Ukraine’s draft Civil Code that support surrogacy. українською

Letter text is:

 Dear Minister Sybiha,

The International Coalition Against Surrogate Motherhood (ICASM), a coalition of 60 organizations across 20 countries on four continents, writes in urgent concern regarding Articles 1524 and 1527 of Ukraine’s draft Civil Code (Bill No. 69927, Verkhovna Rada).

These provisions establish a legal framework for the transfer of gestational parenthood to commissioning parties in cases of embryo transfer into the body of another woman, without once using the word surrogacy. Article 1524(2) assigns parental status to the commissioning spouses. Article 1527(2) extends this logic to single men, granting fatherhood through transfer of an embryo into the body of another woman – a woman who is not named, recognized, or legally protected anywhere in the text. The pregnant woman is erased from legal existence at the moment of birth. This is not an absence of regulation: it is institutionalization by deliberate omission.

This legislative architecture is directly incompatible with EU Directive 2024/1712, which explicitly classifies the exploitation of surrogacy arrangements as a form of human trafficking and requires Member States – and candidate countries committed to EU accession – to treat it as such. It is equally incompatible with Report A/80/158 submitted to the UN General Assembly in October 2025 by UN Special Rapporteur on violence against women and girls Reem Alsalem, which documents surrogacy as a systemic form of violence against women and calls on all states to move toward prohibition.

Ukraine controlled more than a quarter of the global surrogacy market before 2022. Since the full-scale invasion, displacement has created conditions of acute vulnerability for millions of women, documented by ICASM member and partner organizations including Democracy Development Center. Codifying surrogacy through civil law at this moment would entrench exploitation precisely when Ukrainian women are most exposed to it.

ICASM and Democracy Development Center call on the Ministry of Foreign Affairs to use its institutional weight in Ukraine’s EU accession process to advocate within government for the removal of Articles 1524(2) and 1527(2) from the draft Civil Code, and for their replacement with provisions explicitly prohibiting the use of another woman’s body for gestation on behalf of third parties in all forms.

Yours sincerely,

Marie-Josèphe Devillers, Ana-Luana Stoicea-Deram, Berta O. Garcìa Co-Presidents, ICASM – International Coalition Against Surrogate Motherhood, Maria Dmytrieva, Democracy Development Center (Kyiv)

Міжнародна коаліція проти сурогатного материнства ICASM, в тому числі НУО Центр “Розвиток демократії”, звернулись до Міністра закордонних справ України Андрія Сибіги із запитом про вилучення з проєкту Цивільного кодексу статей, котрі просувають та легалізують сурогатне материнство в країні. English

Текст листа:

Шановний пане міністре, Міжнародна коаліція проти сурогатного материнства (ICASM), коаліція, яка об’єднує 60 організацій у 20 країнах чотирьох континентів, терміново звертається до вас із занепокоєнням щодо змісту статті 1524 та 1527 проєкту Цивільного кодексу України (законопроєкт № 69927 Верховної Ради України).

Вказані законодавчі пропозиції встановлюють законні рамки для передачі гестаційного батьківства для замовників у випадках перенесення ембріонів у тіло іншої жінки, без жодного вживання слова «сурогація». Стаття 1524 (2) надає статус батьківства подружжю замовників. Стаття 1527 (2) поширює цю логіку на самотніх чоловіків, гарантуючи їм статус батька через передавання ембріону до тіла іншої жінки – жінки, яка не називається, не визнається і жодним чином ніде не захищається у тексті. Вагітна жінка стирається з легального стану в момент народження. Це не відсутність регуляції: це інституалізація цілеспрямованим ігноруванням.   

 Подібна законодавча архітектура прямо несумісна з Директивою ЄС 2024/1712, котра прямо класифікує використання сурогатного материнства як форму торгівлі людьми та вимагає від держав- членів та кандидатів у члени ЄС трактувати це таким же чином. Це також не є сумісним з Доповіддю А/80/158, представленою у жовтні 2025 року Спеціальною доповідачкою ООН у питаннях насильства щодо жінок і дітей Рім Альсалем, яка документує сурогатне материнство як систематичну форму насильства проти жінок і закликає усі держави рухатись у бік заборони цієї практики.

Україна контролює понад чверть глобального ринку сурогатного материнства, за даними до 2022 року. Від початку повномасштабного вторгнення, вимушене переміщення створило умови гострої вразливості для мільйонів жінок, що було задокументовано організаціями – членами та партнерами Коаліції ICASM включно з НУО Центр «Розвиток демократії». Узаконення сурогатного материнства у цивільному праві в цей момент поглибить експлуатацію якраз тоді, коли українські жінки найбільше цим ризикують.

ICASM та НУО Центр «Розвиток демократії» закликають Міністерство закордонних справ скористатися своїм інституційним авторитетом у процесі набуття Україною членства в ЄС, щоб адвокатувати у рамках урядової діяльності вилучення статті 1524 (2) та статті 1527 (2) із проєкту Цивільного кодексу та їх заміну забороною використання жіночого тіла для виношування дитини третьої сторони у будь-яких формах.  

Щиро ваші,

Від Коаліції ICASM – Marie-Josèphe Devillers, Ana-Luana Stoicea-Deram, Berta O. Garcìa Co-Presidents, ICASM – International Coalition Against Surrogate Motherhood

Від НУО Центр «Розвиток демократії» Марія Дмитрієва.

Організація TGEU, Transgender Europe, опублікувала маніфест «за трансфеміністичну солідарність» з метою формулювання нової політичної та дискурсивної основи навколо фемінізму та політики рівності в Європі.  

Феміністичні організації, які збирають на свою підтримку підписи проти цього документу, категорично відкидають постулати маніфесту TGEU, вважаючи, що він функціонує як захист легалізації проституції, – джерело.

Ці роздуми будуть передані різним політичним діячам у Європейському Союзі. Підписати аналіз «трансфеміністичного маніфесту» можна за посиланням.

РЕЗЮМЕ

Інтегрований аналіз «трансфеміністичної» маніфесту, організацій-підписантів та їх зв’язку з напрямками легалізації проституції

Підписанти цього маніфесту не є організаціями, головною метою існування яких є історичний порядок денний політичної, правової, економічної та матеріальної емансипації жінок. Це організації, пов’язані з ЛГБТ-активізмом, трансактивізмом або рухами за проституцію.

ПЕРЕВИЗНАЧЕННЯ ФЕМІНІЗМУ, ЗАПРОПОНОВАНЕ МАНІФЕСТОМ TGEU

Маніфест пропонує перевизначення фемінізму, в якому політична категорія «жінки» перестає займати центральне місце.

Мета маніфесту полягає не просто в тому, щоб додати нові вимоги до фемінізму, а в тому, щоб трансформувати те, що означає сам фемінізм і хто може говорити від його імені.

У політичному плані маніфест можна інтерпретувати як спробу привласнити історичну легітимність фемінізму, щоб поставити його на службу іншому порядку денному.

Фемінізм використовується для легітимізації ринку, сировиною якого переважно є тіло жінок у ситуаціях економічної, міграційної чи соціальної нерівності.

Ми засуджуємо використання терміна «фемінізм» коаліцією організацій, які виступають за нормалізацію сексуального доступу до жіночих тіл за плату.

ПОЛІТИЧНИЙ ТА ІДЕОЛОГІЧНИЙ СКЛАД КОАЛІЦІЇ

Маніфест, просуваний TGEU, Transgender Europe, під назвою «У цьому разом: спільний маніфест трансфеміністської солідарності», публічно представлений як європейська феміністична ініціатива. Однак аналіз організацій-підписантів дозволяє нам спостерігати центральну проблему: більшість організацій, що входять до цієї коаліції, походять не з історичної традиції феміністичного руху, а з інших політичних та асоціативних просторів, головним чином ЛГБТ-активізму, трансактивізму, квір-мереж, сексуального здоров’я, ВІЛ/СНІДу та платформ, що сприяють визнанню проституції роботою.

База аналізу складається з 37 організацій-підписантів. З наявної інформації можна виділити кілька категорій.

Серед підписантів чітко домінуючим є блок організацій, пов’язаних зі сферою ЛГБТ, квір, трансгендерної або гендерної ідентичності. До цієї категорії належать, серед інших, ACCEPT Romania, Association Spectra, Центр підтримки трансгендерної ідентичності AC, EL*C, Gender Plus, Genres Pluriels, Грецька асоціація підтримки трансгендерів, Мальтійський рух за права ЛГБТІК, Національна транс-коаліція, правозахисна неурядова організація, неурядова організація Oma Tuba, Тихоокеанська мережа сексуального та гендерного різноманіття, POGI, Principle 17, Асоціація квір-Кіпру, Фонд Rainbow Pride, TGEU, Транс-мережа Балкан, Транс-молодіжна ініціатива Уганди, TransAkcija, Transfeminiinit ry та Transgender Infopunt.

Перший блок об’єднує приблизно 25 з 37 організацій, що еквівалентно приблизно 67% від загальної кількості. Ці дані є політично релевантними, оскільки дозволяють нам стверджувати, що дві третини коаліції складаються не з організацій, основною метою існування яких є історичний порядок денний політичної, правової, економічної та матеріальної емансипації жінок, а з організацій, основна діяльність яких зосереджена у сфері гендерної ідентичності, ЛГБТ/транс-активізму або квір-політики.

Другий блок відповідає організаціям, пов’язаним із сексуальним здоров’ям, ВІЛ/СНІДом. Тут розташовані Європейська група з лікування СНІДу, HIV Stigmafighter та Європейська мережа IPPF. Її чисельна вага менша – 3 з 37 організацій, приблизно 8% -, але не слід недооцінювати її політичну важливість, оскільки саме з цієї сфери часто просувається легалізація проституції, приховуючи її за рамками громадського здоров’я, зменшення шкоди, тілесної автономії та сексуальних прав.

Третій блок складається з організацій, прямо чи явно пов’язаних з визнанням проституції роботою або протистоянням її скасуванню. Список включає Platform Layalat – Глобальну мережу проектів секс-роботи, яку описують як організацію, що виступає проти «криміналізації та інших форм правового гноблення проституції» та підтримує нормалізацію проституції; неурядову організацію Right Side HRD, яка визначається як громадська організація для транс-спільнот та людей, які практикують проституцію; та Trans Youth Initiative Uganda, яка прямо згадує «молодих трансгендерних секс-працівників». До цього ядра можна додати Arika, яка виступає у списку, пов’язані з художнім виробництвом та соціальними змінами, а також зі згадкою проституції як «секс-роботи». А Центр підтримки трансгендерних ідентичностей, Мексика, пов’язаний з організаціями за легалізацію проституції.

Ядро, що явно підтримує регулювання або легалізацію, представлене щонайменше 5 організаціями з 37, тобто близько 13%. Але цей відсоток не повністю відображає реальний вплив про-проституційної системи, оскільки кілька організацій, що займаються питаннями сексуального здоров’я, сексуальних та репродуктивних прав, ВІЛ/СНІДу та транс-активізму, поділяють або відтворюють політичні категорії, сумісні з повною легалізацією.

Крім того, згадка про «секс-працівників» у перших рядках маніфесту чітко вказує на реальну вагу цієї про-проституційної системи.

Таким чином, політичне тлумачення цілого не може обмежуватися кількістю організацій, які явно підтримують проституцію.

Центральним фактом є те, що коаліція складається переважно з організацій поза класичною феміністичною традицією, і водночас вона включає до свого складу акторів та системи, які явно сприяють легалізації або нормалізації проституції. З 37 проаналізованих організацій лише невелику групу можна безпосередньо ідентифікувати з жіночими організаціями або зі структурами, історично визнаними як феміністичні, хоча вони відмовилися від порядку денного проти дискримінації «за ознакою статі». Це випадок Німецької жіночої ради (AWID). Ми хочемо пам’ятати, що AWID чітко позиціонувала себе, звинувативши Рім Альсалем у наявності антитрансгендерної програми, а Німецька жіноча рада (Deutscher Frauenrat) підтримала закон про самовизначення статі в Німеччині.

Маніфест пропонує переосмислення фемінізму, в якому політична категорія «жінки» перестає займати центральне місце.

Під назвою «трансфемінізм» текст замінює аналіз, заснований на матеріальній реальності жінок та владних відносинах між чоловіками та жінками, коаліцією різноманітних ідентичностей та груп, пов’язаних з гендерною ідентичністю, квір-політикою, ЛГБТ-порядком денним та нормалізацією проституції.

Мета полягає не просто в тому, щоб додати нові вимоги до фемінізму, а в тому, щоб трансформувати те, що означає сам фемінізм і хто може говорити від його імені.

У маніфесті феміністичні позиції, що підтримують стать як відповідну політичну категорію або ставлять під сумнів легалізацію проституції та політику «гендерної ідентичності», називаються ексклюзивними або реакційними. Таким чином, політичний конфлікт перестає формулюватися з точки зору нерівності між чоловіками та жінками та починає переосмислюватися виключно з визнання ідентичностей, суб’єктивного досвіду та вимог інклюзії. Наслідком цього витіснення є те, що питання доступу чоловіків до жіночих тіл, сексуальної експлуатації та матеріальних відносин влади, пов’язаних зі статтю, зникає з центру аналізу.

У політичному плані маніфест можна інтерпретувати як спробу привласнити історичну легітимність фемінізму, щоб поставити його на службу іншому порядку денному.

З точки зору прав людини жінок, аморально інструменталізувати та спотворювати фемінізм до такої міри, що вдається, що він сприяє сексуальному доступу до жіночих тіл за певну плату.

Стратегія маніфесту

Стратегія полягає у збереженні соціального та символічного авторитету слова «фемінізм», одночасно позбавляючи його початкового політичного суб’єкта змісту. Таким чином, жінки перестають бути центральною віссю руху та стають ще однією групою в рамках ширшої платформи ідентичності, в якій навіть позиції, що сприяють легалізації проституції, подаються як сумісні з правами жінок.

Результатом є глибока зміна політичного значення фемінізму, спрямована на заміну руху, зосередженого на матеріальному становищі жінок, іншим, що базується переважно на ідентичностях, самовизначенні та вимогах визнання.

Цей контраст є фундаментальним: коаліція, яка позиціонує себе як «феміністична», складається, здебільшого, з організацій, основна політична ідентичність яких не феміністична, а ЛГБТ, трансгендерна, квір, охорона здоров’я, сексуально різноманітна або сприятлива для визнання проституції. Таким чином, ярлик «феміністська» функціонує як операція символічної легітимації. Політичний та моральний авторитет, накопичений історичним фемінізмом, узурпується для представлення як феміністичної програми, яка включає елементи, що суперечать правам жінок, особливо нормалізації сексуального доступу до жіночих тіл за певну ціну.

Дискурсивний маневр полягає у переміщенні проституції з сфери сексуальної експлуатації до сфери «прав», «тілесної автономії», «інклюзії», «солідарності» та «охорони здоров’я». У цьому витісненні проституція перестає називатися інституцією, що перетинається сексуальною, економічною та міграційною нерівністю, і починає представлятися як робота.

Ця термінологічна заміна не є нейтральною: вона перетворює владні відносини на трудові відносини; перетворює чоловічий сексуальний доступ через оплату на договірну практику; і перетворює…перетворює феміністичну критику проституції на нібито форму виключення, моралізування чи дискримінації.

З точки зору аболіціонізму, ця операція є глибоко суперечливою. Фемінізм використовується для легітимізації ринку, сировиною якого переважно є тіло жінок у ситуаціях економічної, міграційної чи соціальної нерівності.

Говорять про емансипацію, тоді як нормалізується те, що чоловіки можуть купувати сексуальний доступ.

Ми говоримо про права, тоді як структура влади, яка дозволяє одним людям платити, а іншим бути сексуально доступними, розмита.

Ми говоримо про інклюзію, стираючи при цьому центральне питання фемінізму: хто має владу, хто має гроші, хто має доступне тіло, а хто купує.

Саме тому дискурс можна описати як суперечливий, інструменталізуючий, політично опортуністичний, концептуально незв’язний та непристойний:

Він суперечливий, тому що має на меті видати за емансипаційну практику, яка відтворює сексуальні та економічні ієрархії.

Він інструменталізує, оскільки використовує символічний авторитет фемінізму для легітимізації програм, які не народжуються з матеріального захисту жінок як сексуального класу.

Він опортуністичний, оскільки привласнює престижний ярлик – «фемінізм» – для захисту позицій, які були б набагато більш дискусійними, якби їх було представлено безпосередньо як захист легалізації проституції.

Він концептуально незв’язний, оскільки змішує без розрізнення категорії статі, ідентичності, сексуальної орієнтації, охорони здоров’я, міграції та сексуального ринку.

І він непристойний, оскільки хоче, щоб фемінізм схвалив сексуальну доступність жінок для тих, хто може заплатити.

ЦІКАВІ СПОСТЕРЕЖЕННЯ

Тому маніфест не слід аналізувати лише як декларацію солідарності з трансгендерними людьми. Його сфера застосування ширша. Він функціонує як елемент ідеологічного перевпорядкування: він намагається переосмислити фемінізм як експансивну коаліцію ідентичностей, в якій жінки перестають бути центральним політичним суб’єктом фемінізму та стають частиною широкого сузір’я ідентичностей та колективів. Результатом є зсув фемінізму від матеріального аналізу сексуального гноблення до політики, яка об’єднує ідентичності.

Ми стикаємося з політичною операцією захоплення або привласнення феміністичного ярлика для просування порядку денного, в якому легалізація або легітимізація сексуального ринку виглядає інтегрованою в ширший дискурсивний пакет «інклюзії», «різноманітності» та «трансфеміністичної солідарності».

Найбільш важливим політичним фактом є те, що маніфест позиціонує себе як феміністичний, тоді як насправді його більшість організаційної бази походить з галузей поза феміністичною традицією, і коли в рамках цієї коаліції та організації здаються схильними до нормалізації сексуального доступу до жіночих тіл за плату.

Висновок очевидний: у маніфесті використовується слово «феміністична», але склад коаліції показує, що переважна більшість організацій-підписантів не пов’язані з феміністичною традицією. Домінуючим блоком є ​​ЛГБТ/транс/квір; блок охорони здоров’я та сексуальних прав вводить мову громадського здоров’я та тілесної автономії; а блок, що підтримує проституцію, безпосередньо вводить нормалізацію проституції як роботи. Все це дозволяє нам стверджувати, що ми стикаємося з політичною операцією захоплення або привласнення феміністичного ярлика для просування порядку денного, в якому легалізація або легітимізація сексуального ринку виглядає інтегрованою в ширший дискурсивний пакет «інклюзії», «різноманітності» та «трансфеміністичної солідарності».

З точки зору прав людини жінок, аморально інструменталізувати та спотворювати фемінізм до такої міри, що вдається, що він сприяє сексуальному доступу до жіночих тіл за певну плату.

Ми засуджуємо використання терміна «фемінізм» коаліцією організацій, що виступають за нормалізацію сексуального доступу до жіночих тіл за певну плату.

Цей момент вимагає особливо важливої ​​концептуальної точності. Організації, пов’язані з сексуальними та репродуктивними правами та сексуальним здоров’ям, часто вводять дебати про проституцію в рамках опозиції до «криміналізації проституції». Однак з позицій аболіціоністів це формулювання вважається політично цікавим, оскільки аболіціонізм не захищає криміналізацію жінок, які займаються проституцією. Воно захищає переслідування та покарання тих, хто сприяє, організовує, сприяє або отримує економічну вигоду від сексуальної експлуатації інших, а також тих, хто підтримує систему проституції, платячи за сексуальний доступ до жіночих тіл.

Різниця є фундаментальною: суб’єктом, на якого поширюються санкції, є не жінка, яка займається проституцією, а сутенер, експлуататор та розпусник, який ініціює позов. Тому, коли такі організації, як IPPF або певні мережі сексуального здоров’я, представляють легалізацію проституції як спосіб уникнути «криміналізації», на практиці вони лише зміщують фокус із сексуальної експлуатації на соціальну легітимацію проституції на ринку.

З цієї критичної точки зору можна стверджувати, що деякі з цих організацій, незважаючи на соціальне визнання, накопичене в таких сферах, як сексуальні та репродуктивні права, припустили або були пронизані ідеологічними рамками, що сприяють легалізації проституції, використовуючи дискурсивне формулювання, яке представляє опозицію до системи проституції так, ніби це напад на жінок, які займаються проституцією, тоді як ядро ​​феміністичної критики спрямоване проти тих, хто отримує економічну вигоду або сексуальний доступ через нерівні стосунки.

У Державній установі «Центр пробації» відбувся вебінар, присвячений реалізації державної політики у сфері забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків. Про це повідомляється на офіційній сторінці установи у Facebook.

Захід відбувся завдяки партнерству «Центру пробації» та НУО Центр «Розвиток демократії» у межах спільно підписаного Меморандуму та на виконання оновленого Національного плану дій з виконання резолюції Ради Безпеки ООН 1325 «Жінки, мир, безпека» на період до 2030 року, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2026 року № 214-р.

Понад 200 працівників та працівниць Центру пробації долучилися до обговорення Національного плану дій з виконання резолюції Ради Безпеки ООН 1325 «Жінки, мир, безпека» на період до 2030 року.

Вебінар пройшов за участю уповноваженого з гендерних питань – заступника директора Державної установи «Центр пробації» Анатолія Осадчого. Ключовою експерткою та модераторкою виступила голова правління НУО Центр «Розвиток демократії» Елла Ламах.

Головна мета зустрічі – детальний розгляд стратегічних цілей Національного плану дій, визначення ролі та відповідальності органів пробації у цьому процесі, а також підготовка проєкту спільних заходів для подальшого впровадження принципів гендерної рівності в системі пробації.

Програма вебінару охопила наступні теми:

• Порядок денний «Жінки, мир, безпека»: концептуальні засади та стратегічна мета Резолюції РБ ООН 1325;
• Алгоритм розроблення та впровадження Національного плану дій на виконання вимог Резолюції;
• Визначення цільових груп, функціональних обов’язків виконавців та механізмів взаємодії співвиконавців;
• Першочергові заходи та практичні інструменти реалізації Національного плану дій у межах компетенції Центру пробації.

Масштаб залучення персоналу підтвердив високу пріоритетність теми рівних можливостей для системи пробації. Отримані знання дозволять працівникам та працівницям пробації системно впроваджувати політику рівності.

Британська організація Nordic Model Now підготувала коментар для комітету CEDAW про нову загальну рекомендацію щодо гендерних стереотипів, зокрема щодо наслідків сексуальної експлуатації, також згадане сурогатне материнство.

З документом можна ознайомитися за посиланням, також ініціаторки збирають підписи на його підтримку до 08 травня 2026 року.

До переліку підписантів долучилася НУО “Центр Розвиток демократії”.

7 квітня 2026 року, в рамках проекту «Порівняльна перевага місцевих жінок-миробудівниць: інтеграція жінок, миру та безпеки в потрійний зв’язок гуманітарної діяльності, розвитку та миробудівництва у Вірменії, Азербайджані, Грузії, Молдові, Палестині, Уганді та Україні», що підтримується Австрійським агентством розвитку (ADA), відбувся онлайн тренінг  «Локалізація оновленого Національного плану дій «Жінки. Мир. Безпека».

Організатори: Національна соціальна сервісна служба України,  громадська організація “Центр “Розвиток демократії” та Запорізький благодійний фонд «Єдність» за майбутнє» за підтримки Глобальної мережі жінок-миробудівниць та Австрійського агентства розвитку.

Мета проведення: надати знання з локалізації Національного плану дій «Жінки. Мир. Безпека» для реалізації Резолюції РБ ООН 1325 порядку денного «Жінки, мир та безпека». Обмін напрацюваннями для подальшої координації зусиль для відбудови та відновлення своїх громад, областей та всієї країни під час та після війни Росії проти України.

Запрошені учасники та учасниці: представники та представниці структурних підрозділів Національної соціальної сервісної служби України, обласних органів влади, органів місцевого самоврядування.

На тренінгу обговорювалися наступні теми:

Як розпочалась локалізація Резолюції РБ ООН 1325. Історія Мавік Maria Victoria Cabrera-Balleza та Глобальної мережі жінок миротворок;

Що важливо для локалізації? Огляд національного плану дій 1325 «Жінки.Мир.Безпека»;

Цільові групи в центрі уваги. Синергія з іншими планами дій та програмами;

Локалізація: створення та бюджетування місцевих планів дій. Моніторинг місцевих планів дій, Цільові групи та напрям діяльності з протидії СНПК;

Моніторинг: важлива складова в оцінці обласних та місцевих планів дій.

Державна установа «Центр пробації» підписала меморандум про співпрацю з НУО Центр «Розвиток демократії» з метою розвитку гендерної політики в системі пробації. Про це повідомляється на офіційній сторінці установи у Facebook.

Документ передбачає впровадження гендерно чутливих підходів у діяльність установи, а також підвищення обізнаності з питань гендерної рівності. За словами в.о. директора ДУ «Центр пробації» Миколи Рудика, мета його підписання – посилити інституційну спроможність установи у сфері забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків, а також запобігання насильству за ознакою статі.

 «Практична цінність співпраці полягає у системній експертній підтримці – від навчання персоналу та консультацій до спільного напрацювання методичних рішень та оцінки результатів. Очікуємо, що це дозволить інтегрувати підходи гендерної рівності у внутрішні процеси та професійну підготовку персоналу», – зазначив він.

У межах співпраці передбачені навчальні та інформаційно-просвітницькі заходи із урахуванням міжнародного, європейського та національного законодавства, а також надання фахових консультацій працівникам та працівницям щодо дотримання принципу рівних прав і можливостей у щоденній роботі.

Директорка програм НУО «Центр Розвиток демократії» Марія Дмитрієва наголосила, що підписання меморандуму є важливим кроком до впровадження сучасних підходів гендерної політики.

 «Ми розглядаємо цю співпрацю як практичний інструмент для професійного розвитку працівників і працівниць, проведення спільних навчальних та інформаційних заходів, а також надання експертної підтримки. Переконані, що партнерство матиме конкретний практичний ефект», – зазначила вона.

Уповноважений з гендерних питань – радник керівника Державної установи «Центр пробації» Анатолій Осадчий наголосив, що підписаний документ є стратегічним кроком до сучасної та інклюзивної системи пробації в Україні. Він підтверджує намір сторін впроваджувати гендерну рівність, недискримінацію та права людини, а також готовність до довгострокової практичної співпраці для реальних змін.