Категорія: Модель рівності

Центр соціальних і трудових досліджень (CSLR) разом із партнерами та учасницями проєкту «Caring to Survive, Surviving to Care» готує спільне подання до 54-ї сесії Робочої групи Універсального періодичного огляду (УПО) України.
Назва документа, також підтриманого НУО ЦРД:
«Surviving to Care: Women’s Unpaid and Paid Care Labour in Wartime Ukraine»
Подання присвячене впливу війни, політики жорсткої економії та процесів відновлення на оплачувану й неоплачувану доглядову працю жінок та реалізацію економічних, соціальних і культурних прав в Україні.
Організатори запрошують до співпідписання українські громадські організації, профспілки, жіночі організації, академічні інституції, місцеві ініціативи та окремих експерток і експертів, які працюють у сферах:
– гендерної рівності та прав жінок;
– соціальної політики та доглядової праці;
– трудових прав;
– підтримки ветеранів і ветеранок;
– прав людей з інвалідністю;
– захисту прав ВПО;
– психічного здоров’я;
– освіти та охорони здоров’я;
– розвитку сільських громад;
– відновлення та реконструкції України.
Кінцевий термін подання інформації для включення до списку співпідписантів:
15 липня 2026 року (23:59 за київським часом).
Просимо заповнити форму:
ПОСИЛАННЯ НА GOOGLE FORM
Текст проєкту подання доступний за посиланням:
ПОСИЛАННЯ НА ДРАФТ ДОКУМЕНТА

A group of states at the United Nations has launched a political declaration calling for an international moratorium on surrogacy, marking a significant first step in what its supporters hope will become a global abolitionist framework – europeanconservative.

The declaration, spearheaded by Italy and Chile, was presented on June 22 on the sidelines of the 62nd session of the UN Human Rights Council. It was co-hosted by Italy, Chile, Cameroon, and the Holy See, with ADF International moderating the event.

The document is not binding. No state is legally compelled to change its domestic law because of it. But in diplomatic terms, the move really matters: it places surrogacy on the international human rights agenda not as a private contractual arrangement but as a transnational practice raising questions of exploitation, commodification, parentage, nationality, and the rights of children.

The declaration calls for an international moratorium on surrogacy as a step towards a legally binding international instrument. It argues that the practice involves serious risks for women and children, including medical harm, coercion, loss of agency, psychological consequences, identity-related problems, legal uncertainty, abandonment, trafficking, and exploitation.

For its promoters, the central point is that national regulation is no longer enough. Surrogacy has become a cross-border market. Countries with restrictive laws can still export demand to jurisdictions where women are poorer, legal protections are weaker, and intermediaries are more aggressive.

That contradiction is particularly visible in Europe. Italy became the first country to prohibit surrogacy both within and outside its borders, while Slovakia has moved to entrench a ban at the constitutional level. Other major European countries, including France, Germany, and Spain, maintain restrictive approaches in domestic law. Yet the absence of a common international framework allows agencies, clinics, and commissioning adults to move the transaction elsewhere. The practice disappears from the national territory, but not from the market. It is outsourced.

Giorgio Mazzoli, Director of UN Advocacy at ADF International, told europeanconservative.com that the declaration is important because it helps align states around the “urgent need for coordinated action.”

“The reality is that this industry is expanding exponentially,” Mazzoli said, warning that it is “preying on countries” where women are economically vulnerable or where the absence of an express prohibition allows companies and advertisers to operate in legal grey zones.

He argued that the debate has shifted because evidence of harm has become harder to ignore. “We are talking about psychological and maternal health-related implications but also about children, their early development and long-term wellbeing,” he said.

“Women cannot consent to their own exploitation,” Mazzoli said, adding that this is not merely a moral claim but one supported by international human rights law.

The declaration follows the work of Reem Alsalem, UN Special Rapporteur on violence against women and girls, whose 2025 report described surrogacy as a form of exploitation and violence against women and children. Talking to europeanconservative.com, Alsalem said the new state-led initiative shows that “the international conversation on surrogacy has entered a new phase.”

“My report demonstrated that the harms intrinsic in surrogacy cannot be addressed by regulation alone and are not limited to commercial arrangements,” Alsalem said. She backed the call for a moratorium as “an initial step towards the abolitionist model,” while stressing that abolition and criminalisation are not the same.

That distinction is politically important. Alsalem supports an approach that targets those who create or profit from demand—commissioning adults, brokers, agencies, and clinics—while treating surrogate mothers as victims entitled to protection, remedies, legal aid, psychosocial support, and economic alternatives.

The legal obstacles are well-known. States have different frameworks: some prohibit surrogacy, others allow so-called altruistic arrangements, others regulate commercial markets, and many leave grey areas. That fragmentation allows what Alsalem described as “forum shopping” across jurisdictions.

Mazzoli said the next stage is to bring more states into the declaration. “This is an open document. It does not end here,” he said. The goal, he added, remains a binding international instrument, but the process will require intermediate steps: more evidence, national legislative changes, political momentum, and a clearer shared understanding of what surrogacy does to women and children.

In practical terms, the process is still at an early stage. First comes a non-binding political declaration. Then, more states may sign on. After that, governments can use the text to revise national laws, close loopholes, and build diplomatic support. Only once a sufficient coalition exists could negotiations begin on a binding treaty or convention.

That is a long road. But for those who oppose the buying and selling of babies and the exploitation of women, the fact that states have now placed the issue formally on the UN track is already the point: the market is global, and the response is beginning to become global, too.

Javier Villamor is a Spanish journalist and analyst. Based in Brussels, he covers NATO and EU affairs at europeanconservative.com. Javier has over 17 years of experience in international politics, defense, and security. He also works as a consultant providing strategic insights into global affairs and geopolitical dynamics.

Британська організація Nordic Model Now підготувала коментар для комітету CEDAW про нову загальну рекомендацію щодо гендерних стереотипів, зокрема щодо наслідків сексуальної експлуатації, також згадане сурогатне материнство.

З документом можна ознайомитися за посиланням, також ініціаторки збирають підписи на його підтримку до 08 травня 2026 року.

До переліку підписантів долучилася НУО “Центр Розвиток демократії”.

НУО Центр “Розвиток демократії” долучилася до збору підписів на підтримку ініціативи бельгійських феміністок щодо перегляду “трудового договору”, котрий застосовується для легалізації проституції.

“Проституція – “трудовий договір” або право на насильство” – це ініціатива, яку можна підтримати підписом за посиланням

https://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLSeszI7Wl74mNDLMdoOXwpZCOGsblDlhKf743EB0hO5BzS-dPw/viewform?usp=publish-editor

Йдеться про підтримку тих, хто був залучений до проституції, замість “легалізації” цього “бізнесу” федеральним законодавством:

Проституція: «Трудовий договір» чи право на законне насильство?

Під прикриттям соціального прогресу Бельгія спробувала перетворити насильство на бюрократію. Але лак тріскається: трудовий договір для осіб, залучених у проституцію, є нічим іншим, як легалізованим контрактом на експлуатацію. У Брюсселі нарешті починають розуміти, що за наданою «послугою» стоїть система насильства, яку не слід героїзувати — її потрібно залишати через якісну підтримку.

Нам намагалися продати місяць з неба, а точніше — панель, перев’язану подарунковою стрічкою. Масштабна бельгійська реформа трудового договору для осіб у проституції мала стати кульмінацією нібито феміністичних вимог: «Моє тіло — мій бізнес». Ось тільки в реальному житті цей «бізнес» є постійним насильством, а тіло — полем бою.

Афера століття: найманий працівник пригноблення

Закон про «трудовий контракт у сфері сексу» здійснив сюрреалістичний подвиг: перетворив сутенера на «роботодавця», а системне насильство — на «розрахунковий лист». Вважалося, що гарантуючи оплачувану відпустку та доступ до соціального страхування, ми зможемо стерти насильство, притаманне купівлі тіла — транзакції, яка далеко не є тривіальною, оскільки стосується переважно жінок, чий сексуальний доступ монетизується чоловіками. Три соціальні внески та лікарняний не змусять експлуатацію жінок зникнути за помахом чарівної палички. Який жарт!

Трудовий договір виявився лише димовою завісою, що маскує соціальний провал. Насильство не регулюють; у травму не вносять порядок. Бажаючи нормалізувати проституцію, держава насамперед нормалізувала безкарність тих, хто продає та купує тіла. Останні — клієнти — тримаються подалі від будь-яких обмежень, навіть від елементарного обов’язку використовувати презерватив. Результат? Повний фіаско. «Роботодавці» продовжують працювати як раніше, навіть не подаючи заявок на юридичне схвалення. Гучно розрекламовані трудові договори не підписуються, жінки залишаються в тіні, а насильство триває — з табелем обліку робочого часу чи без нього.

Правда полягає в тому, що ця правова база є бюрократичним кошмаром, недосяжним для переважної більшості жінок «на місцях». Хто підпише контракт, не маючи документів, живучи під постійною загрозою та потребуючи грошей негайно? Закон створив «паперового тигра», щоб заспокоїти совість політиків, водночас поповнюючи державні доходи податками за вчинення сексуальних актів людьми, які просто намагаються задовольнити свої базові потреби. Тим часом нікого не хвилюють невидимі маси, занурені в незахищеність.

Брюссель: загоєння ран, завданих федеральним урядом

Поки федеральний уряд вітає себе з «історичною» реформою, Брюссель змушений займатися «післяпродажним обслуговуванням» цієї катастрофи. На щастя, в останніх регіональних стратегіях пробивається проблиск здорового глузду: нарешті заговорили про підтримку людей у виході з проституції.

Це визнання необхідності специфічної підтримки для осіб у проституції є неявним зізнанням: закон провалився. Він провалився, бо забув, що проституція — це насамперед питання насильства щодо жінок і брутальної динаміки влади. Зробити акцент на підтримці означає нарешті визнати, що ці люди — не підприємці-початківці, а людські істоти в стані крайньої вразливості.

Розмістивши підтримку осіб у проституції в розділі «Рівність» (і, таким чином, опосередковано, у межах боротьби з відносинами домінування), Брюссельський регіон визнає, що проституція є питанням насильства щодо жінок, а не просто гілкою індустрії гостинності.

Наташа Мальвія, одна з речниць isala (асоціації, що підтримує осіб у проституції в Брюсселі), підтверджує це:

«Насильство не регулюють; з нього намагаються вийти. І для цього потрібна робота безпосередньо “в полі” та цільові ресурси».

Не все так просто: сувора реальність на місцях

У Брюсселі настав час розставити крапки над «і». З сексуальною експлуатацією не борються за допомогою договірних пунктів. Вулична робота, яку isala проводить щодня, полягає не в перевірці трудових контрактів, а в наданні простору для того, щоб людину вислухали та зрозуміли, а також у підтримці людей у їхніх життєвих проєктах. За кожним непідписаним «контрактом» і кожною невдалою реформою стоїть жінка, яка чекає, що до неї ставитимуться як до особистості, а не як до адміністративної статистики чи офіційного товару.

Визнати потребу в підтримці осіб у проституції — значить визнати, що федеральний закон кинув їх на узбіччі. Тепер мають з’явитися відповідні ресурси. Бо щоб вивести жінку з кола насильства, потрібно більше, ніж абзац у звіті: потрібна політична воля, яка не тремтить перед сутенерами, замаскованими під підприємців. Замість того, щоб виходити з фантазій про «чисті» контрактні відносини на папері, ми повинні повернутися до основ: до потреб, які висловлюють самі люди для своєї автономії.

Програма «Справедливість для української молоді: розслідування та переслідування воєнних злочинів російської федерації проти українських дітей» адмініструється організацією PH International (зареєстрована як Project Harmony, Inc.) за підтримки Відділу з правоохоронних питань (INL) Посольства США в Україні.

Заходи програми включають семінари для фахівців, підтримку Молодіжних клубів правосуддя у 5 містах України, в тому числі у м. Буча (на базі Бучанського центру позашкільної роботи імені Андрія Куцевалова), та інші заходи.

В межах Програми 18 – 19 березня 2026 року (з 16:00 до 18:00 кожного дня) відбудеться вебінар-дискусія для фахівців «Забезпечення конфіденційності українських дітей, які постраждали чи стали свідками воєнних злочинів російської федерації. Конфіденційність осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві щодо воєнних злочинів російської федерації проти українських дітей».

Партнери з організації вебінару: Project Harmony, Inc. (PH International), Всеукраїнська громадська організація «Центр «Розвиток демократії»», Бучанський центр позашкільної роботи імені Андрія Куцевалова.

Модератори вебінару від ВГО «Центр «Розвиток демократії»:

• Ірина Яковець, доктор юридичних наук, тренер НААУ з питань дискримінації, викладач і розробник навчальних програм Національної школи суддів, тренер та розробник навчальних курсів Тренінгового центру прокурорів України, тренер з питань СНПК, домашнього та гендерно-зумовленого насильства
• Ганна Ситник, практична психологиня, юристка, викладачка ЦПП «Happy Life», членкиня Національної психологічної асоціації України, психологиня реєстру безоплатної правової допомоги, фахівчиня соціального проєкту «РАЗОМ», консультантка та тренерка із сексуальної освіти

Надсилаємо Вам програму вебінару і запрошуємо приєднатися до цього заходу! Для участі, будь ласка, заповніть реєстраційну форму за посиланням

Після реєстрації посилання (пароль) для приєднання до вебінару надійде на адресу е-пошти, зазначену у реєстраційній формі.

https://docs.google.com/forms/d/1JTM74YHbvFTKyBzVzpWGv72NwFtmxH1uWdZHWcaHd1Y/edit?ts=69aece53

НУО «Центр – Розвиток демократії» долучилася до роботи нової мережі NNST (Network Against Non-State Torture) з протидії недержавним тортурам проти жінок та дівчат.

Зокрема, в лютому 2026 року відбувся вебінар, де відбувся обмін інформацією для визначення, викриття та ліквідації NST (Non-State Torture) – недержавних тортур проти жінок та дівчат.

Запис семінару доступний за лінком

Watch the NNST Webinar Recording

Джерела

Read the FULFIL Report

Книги Jeanne Sarson’s and Linda MacDonald:

• Women Unsilenced Our Refusal To Let Torturer-Traffickers Win: https://books.friesenpress.com/store/title/119734000164461020/Jeanne-Sarson-and-Linda-MacDonald-Women-Unsilenced
• ~Healing ~ Lynn’s Story ~Getting my-Self Back A Woman’s Revolution: https://books.friesenpress.com/store/title/119734000485311378/Jeanne-Sarson-and-Linda-MacDonald-Healing

Європейська комісія розпочала перевірку щодо GrokAI Ілона Маска після того, як користувачі створили мільйони сексуалізованих зображень без згоди (NSTs). Хоча технічно заборона можлива, експерти стверджують, що цього скандалу можна було уникнути. джерело перекладу

Хазар Деніз Екер

Як ми дійшли до того, що користувачі за допомогою вільно доступного інструменту ШІ створювали сексуалізоване зображення дитини кожні 41 секунду?

«Коли ми отримуємо доступ до нових форм технологій… значна їх частина дуже швидко починає пристосовуватися для переслідування жінок, зловживань щодо жінок і підпорядкування жінок», — сказала письменниця Лора Бейтс виданню Wired ще у вересні.

Торік авторка опублікувала книжку The New Age of Sexism, у якій описує, як ШІ змінює мізогінію. Вона зазначає, що ці інструменти «посилюють [мізогінію] через нові форми погроз, переслідувань і контролю, які можуть здійснювати кривдники».

Скандал із GrokAI підтверджує її слова: лише за два тижні користувачі соціальної платформи X, що належить Ілону Маску, згенерували три мільйони сексуалізованих зображень за допомогою вбудованої системи ШІ, з яких 23 000 зображали дітей.

Користувачі просто публікували фотографію людини, а потім просили GrokAI роздягнути її, змінити тіло або розмістити в сексуалізованих позах.

Що може зробити ЄС

На початку грудня Комісія оштрафувала Ілона Маска на 120 мільйонів євро через проблеми з прозорістю — штраф настільки незначний порівняно з його статками у 778 мільярдів доларів (близько 660 мільярдів євро), що він заявив, ніби «ЄС слід скасувати».

Згодом X обмежила використання своїх функцій ШІ лише для платних підписників, а потім заявила, що заборонила цю функцію на всій платформі — однак журналісти повідомили, що ШІ-оголення в GrokAI все ще частково доступне.

У відповідь X тимчасово заблокували в Індонезії та Малайзії. Велика Британія, Австралія та Франція розпочали розслідування щодо платформи; тепер до них приєднався ЄС із новою перевіркою X відповідно до Акта про цифрові послуги (Digital Services Act, DSA). DSA регулює такі платформи, як X, Meta чи TikTok, у питаннях поширення дезінформації, прозорості реклами, модерації контенту та іншого.

«Правда полягає в тому, що X фактично не оцінила жодного з цих ризиків», — пояснив у заяві, що оголошувала про перевірку, речник Комісії з питань технологій і суверенітету Томас Реньє.

У разі невиконання вимог Союз може накласти додаткові штрафи та посилити нагляд за платформою або навіть запровадити «тимчасові заходи», включно з тимчасовою забороною X.

Хоча Комісія ще не забороняла жодну платформу відповідно до DSA, варто зрозуміти, як це могло б працювати — і як ШІ-оголення взагалі стали настільки доступними.

Як працює генерація зображень ШІ

Раніше все було просто: ще кілька місяців тому зображення, згенеровані ШІ, мали характерні ознаки — сумнозвісно дивні руки з сімома пальцями, порожні очі без будь-якої людяності, дивні тексти, «meow meow meow meow», непослідовні тіні тощо.

Але ви, мабуть, уже помітили, що тепер ШІ дедалі важче відрізнити від реальності. Саймон Торн, дослідник ШІ з Кардіффського університету, пояснює покращення зростанням інвестицій у дифузійні моделі:

«Принцип роботи дифузії полягає в тому, що модель отримує запит, — пояснив він TEC, — скажімо, ми просимо зображення замку. Вона навчається, беручи незмінене зображення, випадковим чином додаючи шум, доки замок повністю не зникне, а потім зворотним процесом — прибираючи шум, доки не залишаться елементи, що визначають структуру».

Щоразу, коли ми вказуємо на помилки, модель навчається: якщо вона неправильно відтворила вікно чи дах, вона поступово вдосконалюється, доки не матиме чіткого розуміння того, що таке замок.

З огляду на величезні ресурси, спрямовані на процес навчання, моделі ШІ швидко вдосконалилися, і тепер створення візуальних матеріалів — включно із сексуалізованими зображеннями на X цього місяця — є простішим, ніж будь-коли раніше. «Коли ці “ознаки, що зберігають ідентичність, збережені, перетворення одягненого фото на оголене стає технічно нескладним», — продовжив Торн.

Що могло бути інакше

Але навіть попри це: ШІ-оголення такого масштабу, як цього місяця, можна було запобігти. «X могла зупинити це того ж вечора, у день, коли вони зрозуміли, що відбувається», — стверджує Торн.

Ці моделі можна регулювати через ретроспективне узгодження — процес, за якого платформи, що розміщують моделі ШІ, «можуть вигадувати новий набір правил у будь-який момент, обмежуючи використання моделі».

Маттіас Шпількамп, журналіст і виконавчий директор НУО AlgorithmWatch, погоджується. «Інші платформи активно ідентифікували контент, що просував NST, і видаляли його. X також могла легко це зробити», — пояснив він TEC.

На думку НУО, збереження доступності NST може бути частиною бізнес-стратегії платформи, аргументує Шпількамп, оскільки «такий мізогінний контент і інструменти залишаються привабливими для користувацької бази X і для самого Ілона Маска».

І все ж: навіть якби X зупинила скандал на ранньому етапі, завжди існуватимуть альтернативні платформи, які надаватимуть доступ до цих інструментів.

«Деякі системи навіть позиціонують себе через низьку підзвітність», — зауважив Торн. Прикладом є Venice AI, уся концепція сайту якої з оформленням у стилі спа полягає в тому, що ваші запити залишатимуться приватними. Або локальні LLM-моделі, які дозволяють офлайн-генерацію ШІ, далеко від будь-якого нагляду.

Лаура Каун, керівниця з питань публічної політики ЄС і Великої Британії в організації Centre for Countering Digital Hate (CCDH), яка викрила скандал із X, сказала The European Correspondent, що «користувачі не повинні “уникати” платформ, щоб бути в безпеці. Вони можуть зменшити ризики, посиливши налаштування приватності та використовуючи інструменти скарг, але це обмежені заходи».

Найновіша кампанія CCDH, запущена вчора, закликає ЄС широко застосовувати DSA та вимагає від X оприлюднити більше даних. «Якщо платформи можуть приховувати докази, вони можуть уникати відповідальності».

Авторство фото: Stable Diffusion / Benlisquare / Wikimedia, [CC](http://creativecommons.org/licenses/by-sa/4.0/) BY-SA

**Емі Е. Соуза**  джерело

Будь ласка, усвідомте:

Гендерна дисфорія — це фіктивний діагноз, заснований на хибному припущенні про вроджену «гендерну ідентичність». Його вигадали сексологи та фетишисти, аби нормалізувати транссексуалів-дітей і здійснювати страхове шахрайство. Я та інші фахівці в галузі психічного здоров’я неодноразово його критикували.

DSM — це політичний інструмент і комерційна книжка. Йому не можна довіряти.

Слово «гендер» у діагнозі DSM «гендерна дисфорія» означає «публічну, соціокультурну або життєву роль». Це НЕ синонім статі. Йдеться про ідентичність. А «дисфорія» — не синонім «дисморфії». Ба більше, це не вважається розладом, а радше вродженим станом.

Я, можливо, могла б погодитися з розладом під назвою «статева дисморфія». Або з конкретним різновидом розладу цілісності тіла. Але зовсім не так визначається гендерна дисфорія. Її описують як невідповідність ідентичності, а діагностичні критерії — це перелік статевих стереотипів. По суті, це означає: якщо ти не відповідаєш статевим стереотипам і тобі від цього дискомфортно — тоді твоє тіло нібито «не підходить» для твоєї ідентичності. У цьому підході вважається, що ідентичність є вродженою, а тіло може бути «неправильним» для цієї ідентичності.

І оскільки це не класифікується як розлад, а як вроджений стан, це використовується як виправдання для хімічної кастрації дітей, а також для тугого бинтування грудей, медично непотрібних радикальних подвійних мастектомій, генітального каліцтва та створення косметичних «м’ясних скульптур», а також інших крайніх пластичних операцій. І все це — заради захисту чиєїсь ментальної концепції самого себе, тобто «ідентичності».

Але ідентичність не є вродженою. Ідентичність — це ментальне уявлення, яке ми створюємо про себе. Колись психологія застерігала від надмірної прив’язаності до егоїчної ідентичності як до крихкого психічного стану й ставила це під сумнів. Тепер же професія закликає лише до «підтвердження». Це обурливо.

Please realize:

Gender dysphoria is a junk diagnosis based on the faulty premise of an innate “gender identity.” It was created by sexologists and fetishists to normalize child transsexuals and commit insurance fraud. Myself and other mental health professionals have critiqued it many times.

The DSM is a political tool and for profit book. It is not to be trusted.

The word “gender” in the DSM diagnosis of gender dysphoria means “a public, sociocultural, or lived role.” It is NOT a synonym for sex. It’s about identity. And dysphoria is not a synonym for dysmorphia. Further, it is not considered a disorder, but rather an innate condition.

I might be able to get on board with a disorder called sex dysmorphia. I might also go with a specific kind of body integrity disorder. But that is not at all how gender dysphoria is defined. It’s defined as an identity incongruence and the diagnostic criteria is a list of sex stereotypes. It’s basically saying if you don’t conform to sex stereotypes and this makes you uncomfortable, then your body is wrong for your identity. It assumes identity is innate and bodies can be wrong for your identity.

And because it is not considered a disorder but an innate condition it then uses this position to justify chemically castrating children, as well as breast binding, medically unnecessary radical double mastectomies, genital mutilation, and the creation of cosmetic flesh sculptures, as well as other extreme plastic surgeries. All in defense pf someone’s mental concept of themselves aka identity

But Identity is not innate. Identity is a mental concept we create about ourselves. Psychology used to warn about over attachment to egoic identity as a brittle mental state and would question this position. Now the profession argues for affirmation only. It’s appalling.

---

**Учора я приєдналася до Найалла Бойлана, щоб розібрати нову Стратегію Європейської Комісії щодо рівності ЛГБТІQ+ і пояснити, чому ірландським батькам варто зрозуміти, що нас очікує.**

**Авторка: Стелла О’Меллі**

джерело

—

Вашій п’ятирічній дитині незабаром можуть надати юридичне право змінити стать. Ваше право поставити це під сумнів? Воно може стати незаконним. А якщо Ірландія відмовиться? Брюссель погрожує санкціями.

Це не антиутопічна вигадка. Це — нова *Стратегія рівності ЛГБТІQ+* Європейської Комісії на 2026–2030 роки, і вчора я сіла з Найаллом Бойланом, щоб пояснити, чому кожен ірландський батько й мати мають звернути увагу. Відгук був величезним.

👉 Послухайте повний епізод: *Pick a Gender, Any Gender*

—

### Що насправді робить ця стратегія

Нова стратегія ЄС скасовує будь-які вікові обмеження для юридичного визнання зміни статі. Без згоди батьків. Без медичної оцінки. Якщо ваша десятирічна дитина каже, що хоче бути представником іншої статі, а ви звертаєтеся за терапевтичною допомогою, щоб розібратися, що відбувається, це може стати злочином.

Вони переозначили термін «конверсійна терапія» — поняття, що колись означало катування електрошоком гомосексуальних людей у 1950-х, — тепер так, щоб криміналізувати батьків, які шукають допомоги для розгублених дітей. Дослідження міністра Родеріка О’Ґормана показало, що фактичних випадків «конверсійної терапії» в Ірландії практично не було. Три випадки, пов’язані з релігійними фанатиками. І все. Та Брюссель хоче зробити навіть терапевтичне дослідження ситуації незаконним.

—

### Як Брюссель проштовхує це

Я пояснила Найаллу, як насправді працює машина ЄС. Вони ніколи не починають із законодавства — це викликало б спротив. Спочатку з’являється «стратегія» — нудний документ, який ніхто не читає. Потім її пов’язують із фінансуванням. Потрібні школі кошти ЄС? Вона має викладати теорію гендерної ідентичності. Хоче система охорони здоров’я гранти? Має забезпечувати «підтверджувальну» (affirming) допомогу.

Поступово це вбудовується в систему підготовки вчителів, медичні протоколи, соціальні служби. Через кілька років це вже закон, і батьки дивуються, як усе сталося.

Ця схема не є таємницею. Звіт Dentons прямо радив активістам: «Прив’яжіть свою кампанію до популярнішої реформи» та «уникайте надмірного висвітлення в пресі». Тримайте все тихо. Просувайте через бюрократію.

Ось чому RTÉ про це не говорить.

—

### Хто насправді пише ці політики

*Athena Forum* викрив це у своєму нищівному аналітичному документі: цю стратегію було «ухвалено без демократичного розгляду» і написано лобістськими трансгендерними групами, які фінансує сама Єврокомісія.

Жодної оцінки впливу на дітей. Нічого про права жінок. Тим часом *LGB International* — об’єднання реальних лесбійських і гей-організацій із 18 країн — навіть не можуть домогтися зустрічі. У своєму офіційному відгуку вони прямо зазначають: гомосексуальність базується на біологічній статі, а не на гендерній ідентичності.

Комісія ігнорує їх, тоді як лобі трансактивістів пишуть політику.

—

### Діти, які платять ціну

Найвразливіші діти потерпають найбільше. Дослідження показують, що 11% дітей у гендерних клініках мають аутизм — це в п’ять разів більше, ніж у середньому серед населення. Деякі клініки повідомляють про 35–70%.

Юридичне визнання зміни статі запускає медичний ланцюг. Соціальний перехід веде до блокаторів статевого дозрівання. Блокатори — до гормонів. Гормони — до операцій. Ось що вам не скажуть: 98% дітей, яким призначають блокатори, переходять до прийому гормонів протилежної статі. Без медичного втручання? 80% із них природно позбавляються дисфорії.

Я прожила це. З трьох років я відчайдушно хотіла бути хлопчиком. Страждання були реальні й тривали роками. Що допомогло? Природний розвиток у період статевого дозрівання — саме той процес, який ці політики зупинили б.

За цією стратегією мене б юридично визнали хлопцем і посадили б на блокатори в одинадцять. Я б ніколи не пережила розвитку, який допоміг мені зрозуміти, хто я є насправді.

Через програму *Beyond Trans* організації *Genspect* я тепер веду групи підтримки для майже 500 людей, які стикаються з жалем після переходу. Вони мають незворотні зміни: змінені голоси, порушену фертильність, наслідки операцій, які неможливо виправити. Вони були дітьми, коли ці рішення ухвалювалися.

Огляд Касс (Cass Review) змусив Велику Британію заборонити блокатори. Швеція, Фінляндія, Норвегія — теж відступають. Брюссель? Повний вперед.

—

### Ірландія вже це відкинула

Ірландці побачили цю ідеологію наскрізь. На нашому референдумі 2024 року ми дали одну з найприголомшливіших поразок у історії референдумів. 67,7% проголосували «ні» проти зміни визначення сім’ї. 73,9% — «ні» проти вилучення поняття біологічної статі з Конституції.

Народ зрозумів те, чого політики не хотіли визнавати: біологія має значення, і дітей треба захищати.

Тепер Брюссель хоче перекреслити наше демократичне рішення. Кожна держава-член, яка не підкориться, ризикує втратити фінансування. Вони використовують наші ж податки, щоб нав’язати цю ідеологію нашим дітям.

—

### Настав ваш час діяти

Ми на критичному етапі — поки це ще «м’яке право». Коли воно вкорениться, його майже неможливо буде скасувати.

Негайно зв’яжіться зі школою вашої дитини. Напишіть:

«Я не даю згоди на викладання моїй дитині теорії гендерної ідентичності або тверджень, що біологічну стать можна змінити».

Змусьте інших батьків зробити те саме. Школи реагують на кількість звернень.

Напишіть своїм депутатам (TDs) цього тижня. Вони стверджують, що ніхто не переймається. Доведіть, що це не так. Нагадайте їм: Ірландія вже сказала «ні». Знайдіть свого TD тут.

Приєднайтеся до *Genspect Ireland*. Тисячі ірландських батьків поділяють ваші занепокоєння, але думають, що вони самотні. Вони не самотні.

Сором, який ви відчуваєте, коли говорите вголос, — це зброя проти вас. Вас змусили вірити, що захищати дітей — це фанатизм. Але коли п’ятирічні діти можуть юридично змінювати стать, а батьків, які це ставлять під сумнів, переслідують, мовчання стає співучастю.

Учорашня розмова з Найаллом чітко показала, чому це має значення. Більшість людей інтуїтивно відчувають, що це неправильно. Їм лише потрібно дозволити сказати це вголос.

Ірландія сказала «ні» гендерній ідеології. Тепер ми маємо змусити Європу почути — перш ніж вони зроблять наше «ні» незаконним.

Звіт ГО «Центр «Розвиток демократії»

у рамках реалізації проєкту

«Екологічна безпека з урахуванням гендерної перспективи»,

за фінансування OXFAM

ЕКОЛОГІЧНА БЕЗПЕКА ЖІНОК ТА ЧОЛОВІКІВ У КОНТЕКСТІ ВІЙНИ РОСІЇ ПРОТИ УКРАЇНИ – pdf

І.1. Перетин гендерної політики та екологічної теми у міжнародних документах

Україна, як демократична та прогресивна країна, всі свої національні зобов’язання приймає та реалізує відповідно до міжнародних стандартів як у гендерній політиці, так і для збереження навколишнього середовища під час зміни клімату.

Ось кілька ключових міжнародних документів та позицій, в яких поєднуються права жінок, захист довкілля й зміна клімату:

– Пекінська декларація і платформа дій — Четверта світова конференція з питань жінок (1995). Частина K «Жінки і навколишнє середовище» визнає, що деградація природи, забруднення, зниження рівня води та інші екологічні чинники непропорційно впливають на жінок, особливо в країнах, що розвиваються. Документ закликає до залучення жінок у формування екологічної політики, до розвитку гендерно-чутливих баз даних, моніторингових систем і досліджень у сфері сталого розвитку.

            – CEDAW — Конвенція ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок. CEDAW зобов'язує держави забезпечити рівний доступ жінок до ресурсів, включаючи природні ресурси та землю. Особливо важливо це у сільських регіонах, де жінки виконують ключову роль у господарських процесах і особливо вразливі до кліматичних ризиків. Загальна рекомендація CEDAW 37 присвячена безпосередньо гендерним аспектам зменшення ризику стихійних лих у мінливому кліматі.

– Політика ООН Жінки «Феміністична кліматична справедливість», підкреслює, що кліматична криза непропорційно впливає на жінок — посилюючи їхнє навантаження, обмежуючи доступ до ресурсів, охорони здоров’я, безпеки тощо. Водночас жінки є не просто постраждалими — вони ефективні лідерки у сфері адаптації до змін клімату, зеленої економіки та стійкого управління ресурсами. Ця політика закликає відновлювати рівновагу через: визнання прав жінок, перепризначення ресурсів, розширення участі жінок, а також виправлення історичних нерівностей.

Документи ООН про довкілля та біорізноманіття:

– Незважаючи на те, що Рамкова конвенція ООН зі зміни клімату (UNFCCC) та Конвенція про біорізноманіття (CBD) прямо не пов’язані із питанням гендерної рівності, подальші документи та плани дій прямо згадують і вплив змін в довкіллі на жінок, і про роль жінок у сталому розвиткові, реагуванні на зміни клімату та збереженні біорізноманіття:

В Декларації Ріо про довкілля і розвиток (1992) – з 27 принципів сталого розвитку з Саміту Землі Принцип 20 прямо підкреслює роль жінок: «Жінки відіграють провідну роль в управлінні навколишнім середовищем та в розвитку. Їхня повна участь необхідна для досягнення сталого розвитку».

Конвенція по боротьбі з опустелюванням (UNCCD) прямим текстом говорить про важливість участі жінок у прийнятті рішень на всіх рівнях для боротьби із опустелюванням. 

Гендерний план дій CBD (2015-2020), середіншого, прописує необхідність гендерно-чутливої розробки національних стратегій захисту біорізноманіття.

Паризька угода (2015), найважливіший сучасний кліматичний договір, впровадила принцип гендерної рівності у кліматичних діях – зокрема, Стаття 7.5 закликає враховувати «гендерно-чутливий підхід» при адаптації, а Стаття 11.2 – при посиленні потенціалу.

– У 2021 році Рада з прав людини ООН ухвалила Резолюцію A/76/L.75 «Право на чисте, здорове та стале середовище», що визнає право на чисте і здорове довкілля як частину прав людини. Хоча цей документ загального характеру, він надає інструмент для просування екологічних прав жінок як невід’ємної частини їхніх прав людини. 

ООН Жінки у співпраці з Програмою ООН з навколишнього середовища – Всесвітнім центром моніторингу охорони природи (UNEP-WCMC) просувають участь жінок у прийнятті рішень у сфері збереження довкілля. Після ухвалення на 14-й Конференції сторін Конвенції про біологічне різноманіття (CBD) у 2018 році рішення про необхідність гендерно чутливого підходу до розробки Пост-2020 Рамкової програми зі збереження біорізноманіття партнери зосередилися на трьох ключових напрямах дій для досягнення гендерної рівності:

1. Використання гендерно чутливих даних та доказів — для формування політик і моніторингу впровадження, зокрема шляхом розробки та застосування гендерних індикаторів, які дозволяють оцінити прогрес у сфері участі жінок у захисті довкілля.

2. Подолання прогалин у гендерно-чутливих екологічних даних — виявлення і систематизація відсутніх або недоступних даних, які стосуються ролі жінок у збереженні біорізноманіття, що дозволяє формувати більш інклюзивні підходи.

3. Узгодження дій з Цілями сталого розвитку (SDGs) — особливо з Цілями 5 (гендерна рівність), 13 (кліматичні дії), 6 (чиста вода та санітарія), 1 і 2 (земельні права, доходи та продовольча безпека), 14 (стійке використання морських ресурсів).

 Окремий інструмент для оцінки того, як уряди різних держав враховують гендерні нерівності у своїй кліматичній політиці – це Таблиця показників гендерної рівності та кліматичної політики. По Україні на цьому ресурсі даних немає.

У Цілях сталого розвитку питання рівних прав і можливостей жінок і чоловіків та доступу до природних ресурсів з’являється в кількох цілях одночасно, і вони всі взаємопов’язані між собою:

            Ціль 5 — Гендерна рівність. Завдання 5.a. «Провести реформи для забезпечення жінкам рівних прав на економічні ресурси, а також доступу до власності та контролю над землею та іншими формами власності, фінансовими послугами, спадщиною та природними ресурсами відповідно до національних законів. 

 Ціль 6 — Чиста вода та санітарія. Завдання 6.1 та 6.2. Забезпечити загальний і рівний доступ до безпечної та доступної питної води, а також належної санітарії та гігієни. Це напряму впливає на жінок, які в багатьох країнах відповідають за збір води.

            Ціль 7 — Доступна та чиста енергія. Завдання 7.1 Забезпечити загальний доступ до недорогих, надійних та сучасних енергетичних послуг. Має гендерний аспект, оскільки доступ до енергії впливає на безпеку, зайнятість і здоров’я жінок.

            Ціль 13 — Боротьба зі зміною клімату. Завдання 13.b. Сприяти механізмам підвищення спроможності для ефективного планування та управління, зокрема зосереджуючи увагу на жінках, молоді та місцевих громадах у найменш розвинених країнах і малих острівних державах.

            Ціль 15 — Захист екосистем суші. Завдання 15.9. Інтегрувати цінність екосистем і біорізноманіття у національні та місцеві плани, стратегії і системи обліку. Жінки, особливо у сільських громадах, відіграють важливу роль для збереження місцевих екосистем та біорізноманіття.

Цілі Сталого Розвитку взаємопов’язані, і в рамках кожної є питання, котрі стосуються гендерної рівності. Доступ жінок до землі, води, лісів і фінансів — це не лише питання прав людини, а й економічної стійкості та сталого розвитку.