Категорія: Гендерна політика

Європейська комісія розпочала перевірку щодо GrokAI Ілона Маска після того, як користувачі створили мільйони сексуалізованих зображень без згоди (NSTs). Хоча технічно заборона можлива, експерти стверджують, що цього скандалу можна було уникнути. джерело перекладу

Хазар Деніз Екер

Як ми дійшли до того, що користувачі за допомогою вільно доступного інструменту ШІ створювали сексуалізоване зображення дитини кожні 41 секунду?

«Коли ми отримуємо доступ до нових форм технологій… значна їх частина дуже швидко починає пристосовуватися для переслідування жінок, зловживань щодо жінок і підпорядкування жінок», — сказала письменниця Лора Бейтс виданню Wired ще у вересні.

Торік авторка опублікувала книжку The New Age of Sexism, у якій описує, як ШІ змінює мізогінію. Вона зазначає, що ці інструменти «посилюють [мізогінію] через нові форми погроз, переслідувань і контролю, які можуть здійснювати кривдники».

Скандал із GrokAI підтверджує її слова: лише за два тижні користувачі соціальної платформи X, що належить Ілону Маску, згенерували три мільйони сексуалізованих зображень за допомогою вбудованої системи ШІ, з яких 23 000 зображали дітей.

Користувачі просто публікували фотографію людини, а потім просили GrokAI роздягнути її, змінити тіло або розмістити в сексуалізованих позах.

Що може зробити ЄС

На початку грудня Комісія оштрафувала Ілона Маска на 120 мільйонів євро через проблеми з прозорістю — штраф настільки незначний порівняно з його статками у 778 мільярдів доларів (близько 660 мільярдів євро), що він заявив, ніби «ЄС слід скасувати».

Згодом X обмежила використання своїх функцій ШІ лише для платних підписників, а потім заявила, що заборонила цю функцію на всій платформі — однак журналісти повідомили, що ШІ-оголення в GrokAI все ще частково доступне.

У відповідь X тимчасово заблокували в Індонезії та Малайзії. Велика Британія, Австралія та Франція розпочали розслідування щодо платформи; тепер до них приєднався ЄС із новою перевіркою X відповідно до Акта про цифрові послуги (Digital Services Act, DSA). DSA регулює такі платформи, як X, Meta чи TikTok, у питаннях поширення дезінформації, прозорості реклами, модерації контенту та іншого.

«Правда полягає в тому, що X фактично не оцінила жодного з цих ризиків», — пояснив у заяві, що оголошувала про перевірку, речник Комісії з питань технологій і суверенітету Томас Реньє.

У разі невиконання вимог Союз може накласти додаткові штрафи та посилити нагляд за платформою або навіть запровадити «тимчасові заходи», включно з тимчасовою забороною X.

Хоча Комісія ще не забороняла жодну платформу відповідно до DSA, варто зрозуміти, як це могло б працювати — і як ШІ-оголення взагалі стали настільки доступними.

Як працює генерація зображень ШІ

Раніше все було просто: ще кілька місяців тому зображення, згенеровані ШІ, мали характерні ознаки — сумнозвісно дивні руки з сімома пальцями, порожні очі без будь-якої людяності, дивні тексти, «meow meow meow meow», непослідовні тіні тощо.

Але ви, мабуть, уже помітили, що тепер ШІ дедалі важче відрізнити від реальності. Саймон Торн, дослідник ШІ з Кардіффського університету, пояснює покращення зростанням інвестицій у дифузійні моделі:

«Принцип роботи дифузії полягає в тому, що модель отримує запит, — пояснив він TEC, — скажімо, ми просимо зображення замку. Вона навчається, беручи незмінене зображення, випадковим чином додаючи шум, доки замок повністю не зникне, а потім зворотним процесом — прибираючи шум, доки не залишаться елементи, що визначають структуру».

Щоразу, коли ми вказуємо на помилки, модель навчається: якщо вона неправильно відтворила вікно чи дах, вона поступово вдосконалюється, доки не матиме чіткого розуміння того, що таке замок.

З огляду на величезні ресурси, спрямовані на процес навчання, моделі ШІ швидко вдосконалилися, і тепер створення візуальних матеріалів — включно із сексуалізованими зображеннями на X цього місяця — є простішим, ніж будь-коли раніше. «Коли ці “ознаки, що зберігають ідентичність, збережені, перетворення одягненого фото на оголене стає технічно нескладним», — продовжив Торн.

Що могло бути інакше

Але навіть попри це: ШІ-оголення такого масштабу, як цього місяця, можна було запобігти. «X могла зупинити це того ж вечора, у день, коли вони зрозуміли, що відбувається», — стверджує Торн.

Ці моделі можна регулювати через ретроспективне узгодження — процес, за якого платформи, що розміщують моделі ШІ, «можуть вигадувати новий набір правил у будь-який момент, обмежуючи використання моделі».

Маттіас Шпількамп, журналіст і виконавчий директор НУО AlgorithmWatch, погоджується. «Інші платформи активно ідентифікували контент, що просував NST, і видаляли його. X також могла легко це зробити», — пояснив він TEC.

На думку НУО, збереження доступності NST може бути частиною бізнес-стратегії платформи, аргументує Шпількамп, оскільки «такий мізогінний контент і інструменти залишаються привабливими для користувацької бази X і для самого Ілона Маска».

І все ж: навіть якби X зупинила скандал на ранньому етапі, завжди існуватимуть альтернативні платформи, які надаватимуть доступ до цих інструментів.

«Деякі системи навіть позиціонують себе через низьку підзвітність», — зауважив Торн. Прикладом є Venice AI, уся концепція сайту якої з оформленням у стилі спа полягає в тому, що ваші запити залишатимуться приватними. Або локальні LLM-моделі, які дозволяють офлайн-генерацію ШІ, далеко від будь-якого нагляду.

Лаура Каун, керівниця з питань публічної політики ЄС і Великої Британії в організації Centre for Countering Digital Hate (CCDH), яка викрила скандал із X, сказала The European Correspondent, що «користувачі не повинні “уникати” платформ, щоб бути в безпеці. Вони можуть зменшити ризики, посиливши налаштування приватності та використовуючи інструменти скарг, але це обмежені заходи».

Найновіша кампанія CCDH, запущена вчора, закликає ЄС широко застосовувати DSA та вимагає від X оприлюднити більше даних. «Якщо платформи можуть приховувати докази, вони можуть уникати відповідальності».

Авторство фото: Stable Diffusion / Benlisquare / Wikimedia, [CC](http://creativecommons.org/licenses/by-sa/4.0/) BY-SA

Діяльність Молодіжного клубу правосуддя у Бучі тривала протягом жовтня 2025 року в межах цільового благодійного проєкту “Справедливість для української молоді: розслідування та переслідування воєнних злочинів російської федерації проти українських дітей”.

Для учасників та учасниць проєкту були організовані вісім занять на наступні теми:

– Юридичний кіноклуб. Перегляд фільму “Буча” про події 2022 року;

– Дебати на тему доцільності воєнної цензури;

– Гра “Нерозкриті справи”;

– Юридичний кіноклуб. Перегляд фільму “Extremely Wicked. Shockingly Evile and Vile”;

– Зустріч “Як медіа впливають на правосуддя”;

– Освіта: право чи обов’язок?

– Учень/учитель: як уникнути конфлікту?

– Дебати “Чи має школа готувати більше до життя, ніж до тестів?”.

Проєкт тривав також для молоді міст Кропивницький, Львів, Луцьк.

Діяльність Молодіжного клубу правосуддя у Кропивницькому тривала у жовтні 2025 року в межах цільового благодійного проєкту “Справедливість для української молоді: розслідування та переслідування воєнних злочинів російської федерації проти українських дітей”.

Для учасників та учасниць проєкту були проведені наступні дев’ять занять:

– Розгляд справ за матеріалами “Нерозгадані історії”;

– “Настільний слідчий”;

– КПК України. Судовий розгляд;

– Перегляд документального фільму;

– Відкрите ігрове судове засідання з розгляду кримінального провадження;

– Робота системи захисту прав дітей в Україні;

– Креативна майстерня – створення постерів;

– Робота уповноваженого з питань захисту прав людини;

– Відвідування судового засідання, екскурсія до Подільського районного суду в м. Кропивницький.

Як повідомлялось раніше, проєкт також реалізувався для молоді міст Львів, Луцьк, Буча.

Діяльність Молодіжного клубу правосуддя у Луцьку тривала восени 2025 року в межах цільового благодійного проєкту “Справедливість для української молоді: розслідування та переслідування воєнних злочинів російської федерації проти українських дітей”.

З дітьми були, зокрема, опрацьовані наступні теми та заходи:

– Роль суду присяжних: чи зможеш ти бути суддею?

– Фейки, пропаганда та критичне мислення;

– Суспільно-корисний захід у притулку для тварин “Ласка”;

– Зустріч з кінологами;

– Зустріч з криміналістом;

– Екскурсія до Луцької міської ради;

– Права дитини: як захищати себе в сучасному світі;

– Зустріч з правозахисниками;

– Перегляд фільму;

– Кібербезпека та протидія булінгу;

– Конфлікти та їхнє правове рішення.

Як повідомлялось раніше, робота МКП також тривала у Львові, Кропивницькому та Бучі.

Діяльність Молодіжного клубу правосуддя у Львові тривала у вересні 2025 року в межах цільового благодійного проєкту “Справедливість для української молоді: розслідування та переслідування воєнних злочинів російської федерації проти українських дітей”.

Для учасників та учасниць проєкту були проведені сім занять:

– Конституція України, Конвенція ООН про права дитини;

– Право і мораль;

– Сім’я- Творча зустріч (перегляд фільму)

– Взаємна відповідальність батьків і дітей;

– Освіта: право чи обов’язок;

– Трудові права.

Як повідомлялось раніше, до проєкту залучали дітей віком від 13-ти років.

**Учора я приєдналася до Найалла Бойлана, щоб розібрати нову Стратегію Європейської Комісії щодо рівності ЛГБТІQ+ і пояснити, чому ірландським батькам варто зрозуміти, що нас очікує.**

**Авторка: Стелла О’Меллі**

джерело

—

Вашій п’ятирічній дитині незабаром можуть надати юридичне право змінити стать. Ваше право поставити це під сумнів? Воно може стати незаконним. А якщо Ірландія відмовиться? Брюссель погрожує санкціями.

Це не антиутопічна вигадка. Це — нова *Стратегія рівності ЛГБТІQ+* Європейської Комісії на 2026–2030 роки, і вчора я сіла з Найаллом Бойланом, щоб пояснити, чому кожен ірландський батько й мати мають звернути увагу. Відгук був величезним.

👉 Послухайте повний епізод: *Pick a Gender, Any Gender*

—

### Що насправді робить ця стратегія

Нова стратегія ЄС скасовує будь-які вікові обмеження для юридичного визнання зміни статі. Без згоди батьків. Без медичної оцінки. Якщо ваша десятирічна дитина каже, що хоче бути представником іншої статі, а ви звертаєтеся за терапевтичною допомогою, щоб розібратися, що відбувається, це може стати злочином.

Вони переозначили термін «конверсійна терапія» — поняття, що колись означало катування електрошоком гомосексуальних людей у 1950-х, — тепер так, щоб криміналізувати батьків, які шукають допомоги для розгублених дітей. Дослідження міністра Родеріка О’Ґормана показало, що фактичних випадків «конверсійної терапії» в Ірландії практично не було. Три випадки, пов’язані з релігійними фанатиками. І все. Та Брюссель хоче зробити навіть терапевтичне дослідження ситуації незаконним.

—

### Як Брюссель проштовхує це

Я пояснила Найаллу, як насправді працює машина ЄС. Вони ніколи не починають із законодавства — це викликало б спротив. Спочатку з’являється «стратегія» — нудний документ, який ніхто не читає. Потім її пов’язують із фінансуванням. Потрібні школі кошти ЄС? Вона має викладати теорію гендерної ідентичності. Хоче система охорони здоров’я гранти? Має забезпечувати «підтверджувальну» (affirming) допомогу.

Поступово це вбудовується в систему підготовки вчителів, медичні протоколи, соціальні служби. Через кілька років це вже закон, і батьки дивуються, як усе сталося.

Ця схема не є таємницею. Звіт Dentons прямо радив активістам: «Прив’яжіть свою кампанію до популярнішої реформи» та «уникайте надмірного висвітлення в пресі». Тримайте все тихо. Просувайте через бюрократію.

Ось чому RTÉ про це не говорить.

—

### Хто насправді пише ці політики

*Athena Forum* викрив це у своєму нищівному аналітичному документі: цю стратегію було «ухвалено без демократичного розгляду» і написано лобістськими трансгендерними групами, які фінансує сама Єврокомісія.

Жодної оцінки впливу на дітей. Нічого про права жінок. Тим часом *LGB International* — об’єднання реальних лесбійських і гей-організацій із 18 країн — навіть не можуть домогтися зустрічі. У своєму офіційному відгуку вони прямо зазначають: гомосексуальність базується на біологічній статі, а не на гендерній ідентичності.

Комісія ігнорує їх, тоді як лобі трансактивістів пишуть політику.

—

### Діти, які платять ціну

Найвразливіші діти потерпають найбільше. Дослідження показують, що 11% дітей у гендерних клініках мають аутизм — це в п’ять разів більше, ніж у середньому серед населення. Деякі клініки повідомляють про 35–70%.

Юридичне визнання зміни статі запускає медичний ланцюг. Соціальний перехід веде до блокаторів статевого дозрівання. Блокатори — до гормонів. Гормони — до операцій. Ось що вам не скажуть: 98% дітей, яким призначають блокатори, переходять до прийому гормонів протилежної статі. Без медичного втручання? 80% із них природно позбавляються дисфорії.

Я прожила це. З трьох років я відчайдушно хотіла бути хлопчиком. Страждання були реальні й тривали роками. Що допомогло? Природний розвиток у період статевого дозрівання — саме той процес, який ці політики зупинили б.

За цією стратегією мене б юридично визнали хлопцем і посадили б на блокатори в одинадцять. Я б ніколи не пережила розвитку, який допоміг мені зрозуміти, хто я є насправді.

Через програму *Beyond Trans* організації *Genspect* я тепер веду групи підтримки для майже 500 людей, які стикаються з жалем після переходу. Вони мають незворотні зміни: змінені голоси, порушену фертильність, наслідки операцій, які неможливо виправити. Вони були дітьми, коли ці рішення ухвалювалися.

Огляд Касс (Cass Review) змусив Велику Британію заборонити блокатори. Швеція, Фінляндія, Норвегія — теж відступають. Брюссель? Повний вперед.

—

### Ірландія вже це відкинула

Ірландці побачили цю ідеологію наскрізь. На нашому референдумі 2024 року ми дали одну з найприголомшливіших поразок у історії референдумів. 67,7% проголосували «ні» проти зміни визначення сім’ї. 73,9% — «ні» проти вилучення поняття біологічної статі з Конституції.

Народ зрозумів те, чого політики не хотіли визнавати: біологія має значення, і дітей треба захищати.

Тепер Брюссель хоче перекреслити наше демократичне рішення. Кожна держава-член, яка не підкориться, ризикує втратити фінансування. Вони використовують наші ж податки, щоб нав’язати цю ідеологію нашим дітям.

—

### Настав ваш час діяти

Ми на критичному етапі — поки це ще «м’яке право». Коли воно вкорениться, його майже неможливо буде скасувати.

Негайно зв’яжіться зі школою вашої дитини. Напишіть:

«Я не даю згоди на викладання моїй дитині теорії гендерної ідентичності або тверджень, що біологічну стать можна змінити».

Змусьте інших батьків зробити те саме. Школи реагують на кількість звернень.

Напишіть своїм депутатам (TDs) цього тижня. Вони стверджують, що ніхто не переймається. Доведіть, що це не так. Нагадайте їм: Ірландія вже сказала «ні». Знайдіть свого TD тут.

Приєднайтеся до *Genspect Ireland*. Тисячі ірландських батьків поділяють ваші занепокоєння, але думають, що вони самотні. Вони не самотні.

Сором, який ви відчуваєте, коли говорите вголос, — це зброя проти вас. Вас змусили вірити, що захищати дітей — це фанатизм. Але коли п’ятирічні діти можуть юридично змінювати стать, а батьків, які це ставлять під сумнів, переслідують, мовчання стає співучастю.

Учорашня розмова з Найаллом чітко показала, чому це має значення. Більшість людей інтуїтивно відчувають, що це неправильно. Їм лише потрібно дозволити сказати це вголос.

Ірландія сказала «ні» гендерній ідеології. Тепер ми маємо змусити Європу почути — перш ніж вони зроблять наше «ні» незаконним.

Звіт ГО «Центр «Розвиток демократії»

у рамках реалізації проєкту

«Екологічна безпека з урахуванням гендерної перспективи»,

за фінансування OXFAM

І.1. Перетин гендерної політики та екологічної теми у міжнародних документах

Україна, як демократична та прогресивна країна, всі свої національні зобов’язання приймає та реалізує відповідно до міжнародних стандартів як у гендерній політиці, так і для збереження навколишнього середовища під час зміни клімату.

Ось кілька ключових міжнародних документів та позицій, в яких поєднуються права жінок, захист довкілля й зміна клімату:

– Пекінська декларація і платформа дій — Четверта світова конференція з питань жінок (1995). Частина K «Жінки і навколишнє середовище» визнає, що деградація природи, забруднення, зниження рівня води та інші екологічні чинники непропорційно впливають на жінок, особливо в країнах, що розвиваються. Документ закликає до залучення жінок у формування екологічної політики, до розвитку гендерно-чутливих баз даних, моніторингових систем і досліджень у сфері сталого розвитку.

            – CEDAW — Конвенція ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок. CEDAW зобов'язує держави забезпечити рівний доступ жінок до ресурсів, включаючи природні ресурси та землю. Особливо важливо це у сільських регіонах, де жінки виконують ключову роль у господарських процесах і особливо вразливі до кліматичних ризиків. Загальна рекомендація CEDAW 37 присвячена безпосередньо гендерним аспектам зменшення ризику стихійних лих у мінливому кліматі.

– Політика ООН Жінки «Феміністична кліматична справедливість», підкреслює, що кліматична криза непропорційно впливає на жінок — посилюючи їхнє навантаження, обмежуючи доступ до ресурсів, охорони здоров’я, безпеки тощо. Водночас жінки є не просто постраждалими — вони ефективні лідерки у сфері адаптації до змін клімату, зеленої економіки та стійкого управління ресурсами. Ця політика закликає відновлювати рівновагу через: визнання прав жінок, перепризначення ресурсів, розширення участі жінок, а також виправлення історичних нерівностей.

Документи ООН про довкілля та біорізноманіття:

– Незважаючи на те, що Рамкова конвенція ООН зі зміни клімату (UNFCCC) та Конвенція про біорізноманіття (CBD) прямо не пов’язані із питанням гендерної рівності, подальші документи та плани дій прямо згадують і вплив змін в довкіллі на жінок, і про роль жінок у сталому розвиткові, реагуванні на зміни клімату та збереженні біорізноманіття:

В Декларації Ріо про довкілля і розвиток (1992) – з 27 принципів сталого розвитку з Саміту Землі Принцип 20 прямо підкреслює роль жінок: «Жінки відіграють провідну роль в управлінні навколишнім середовищем та в розвитку. Їхня повна участь необхідна для досягнення сталого розвитку».

Конвенція по боротьбі з опустелюванням (UNCCD) прямим текстом говорить про важливість участі жінок у прийнятті рішень на всіх рівнях для боротьби із опустелюванням. 

Гендерний план дій CBD (2015-2020), середіншого, прописує необхідність гендерно-чутливої розробки національних стратегій захисту біорізноманіття.

Паризька угода (2015), найважливіший сучасний кліматичний договір, впровадила принцип гендерної рівності у кліматичних діях – зокрема, Стаття 7.5 закликає враховувати «гендерно-чутливий підхід» при адаптації, а Стаття 11.2 – при посиленні потенціалу.

– У 2021 році Рада з прав людини ООН ухвалила Резолюцію A/76/L.75 «Право на чисте, здорове та стале середовище», що визнає право на чисте і здорове довкілля як частину прав людини. Хоча цей документ загального характеру, він надає інструмент для просування екологічних прав жінок як невід’ємної частини їхніх прав людини. 

ООН Жінки у співпраці з Програмою ООН з навколишнього середовища – Всесвітнім центром моніторингу охорони природи (UNEP-WCMC) просувають участь жінок у прийнятті рішень у сфері збереження довкілля. Після ухвалення на 14-й Конференції сторін Конвенції про біологічне різноманіття (CBD) у 2018 році рішення про необхідність гендерно чутливого підходу до розробки Пост-2020 Рамкової програми зі збереження біорізноманіття партнери зосередилися на трьох ключових напрямах дій для досягнення гендерної рівності:

1. Використання гендерно чутливих даних та доказів — для формування політик і моніторингу впровадження, зокрема шляхом розробки та застосування гендерних індикаторів, які дозволяють оцінити прогрес у сфері участі жінок у захисті довкілля.

2. Подолання прогалин у гендерно-чутливих екологічних даних — виявлення і систематизація відсутніх або недоступних даних, які стосуються ролі жінок у збереженні біорізноманіття, що дозволяє формувати більш інклюзивні підходи.

3. Узгодження дій з Цілями сталого розвитку (SDGs) — особливо з Цілями 5 (гендерна рівність), 13 (кліматичні дії), 6 (чиста вода та санітарія), 1 і 2 (земельні права, доходи та продовольча безпека), 14 (стійке використання морських ресурсів).

 Окремий інструмент для оцінки того, як уряди різних держав враховують гендерні нерівності у своїй кліматичній політиці – це Таблиця показників гендерної рівності та кліматичної політики. По Україні на цьому ресурсі даних немає.

У Цілях сталого розвитку питання рівних прав і можливостей жінок і чоловіків та доступу до природних ресурсів з’являється в кількох цілях одночасно, і вони всі взаємопов’язані між собою:

            Ціль 5 — Гендерна рівність. Завдання 5.a. «Провести реформи для забезпечення жінкам рівних прав на економічні ресурси, а також доступу до власності та контролю над землею та іншими формами власності, фінансовими послугами, спадщиною та природними ресурсами відповідно до національних законів. 

 Ціль 6 — Чиста вода та санітарія. Завдання 6.1 та 6.2. Забезпечити загальний і рівний доступ до безпечної та доступної питної води, а також належної санітарії та гігієни. Це напряму впливає на жінок, які в багатьох країнах відповідають за збір води.

            Ціль 7 — Доступна та чиста енергія. Завдання 7.1 Забезпечити загальний доступ до недорогих, надійних та сучасних енергетичних послуг. Має гендерний аспект, оскільки доступ до енергії впливає на безпеку, зайнятість і здоров’я жінок.

            Ціль 13 — Боротьба зі зміною клімату. Завдання 13.b. Сприяти механізмам підвищення спроможності для ефективного планування та управління, зокрема зосереджуючи увагу на жінках, молоді та місцевих громадах у найменш розвинених країнах і малих острівних державах.

            Ціль 15 — Захист екосистем суші. Завдання 15.9. Інтегрувати цінність екосистем і біорізноманіття у національні та місцеві плани, стратегії і системи обліку. Жінки, особливо у сільських громадах, відіграють важливу роль для збереження місцевих екосистем та біорізноманіття.

Цілі Сталого Розвитку взаємопов’язані, і в рамках кожної є питання, котрі стосуються гендерної рівності. Доступ жінок до землі, води, лісів і фінансів — це не лише питання прав людини, а й економічної стійкості та сталого розвитку.

Протягом століть медицина ставилася до жінок як до зменшеної версії чоловіків, припускаючи, що їхні тіла функціонують так само, за винятком розміру та репродуктивних можливостей. Ця упередженість і досі формує дослідження, адже чоловіче тіло залишається стандартом, через що здоров’я жінок сповнене сліпих зон. джерело

Наша редакторка з питань здоров’я, Амаліє Гольмґор Мерш, у цьому тижні аналізує — чому так сталося і як це може змінитися.

Протягом століть медицина вважала чоловіче тіло людською нормою. Результат: здоров’я жінок і досі має безліч «білих плям». Як це виправити?

Амаліє Гольмґор Мерш

Йдеться про жінок — приблизно половину населення планети. Ви могли чути, що жінки в середньому живуть довше за чоловіків, але куди менше говорять про те, що жінки проводять більше років у стані поганого здоров’я.

Або вам відомо, що діагностика ендометріозу у деяких країнах може займати до дванадцяти років, хоча до 10% жінок страждають від нього.

Також ви, можливо, знаєте, що жінок у клінічних випробуваннях майже не було до кінця 1980–х і 1990–х років, і що вони й досі недостатньо представлені. Це означає величезні прогалини у розумінні того, як захворювання впливають на жінок і як жінки реагують на ліки та лікування.

Можна продовжувати, але суть, ймовірно, вже зрозуміла: нам бракує інформації про тіла й здоров’я жінок.

### Чоловічий стандарт

Дослідження і клінічні випробування досі значною мірою орієнтовані на чоловіків — і це стосується не лише людей: лабораторії частіше обирають самців мишей. Через це багато хто критикує медицину за ставлення до жінок як до «малих чоловіків», де чоловіче тіло вважається стандартом для наукових досліджень.

Припущення полягає в тому, що результати можна узагальнити на всіх, а отже — що ті самі стандарти діагностики та лікування підходять для обох статей.

Проблема в тому, що це не так. Жінки майже вдвічі частіше, ніж чоловіки, мають побічні реакції на ліки. Вони також частіше стикаються з недооцінкою симптомів, затримкою лікування та недостатньою ефективністю медичної допомоги.

Ендометріоз — лише один приклад, але їх набагато більше: наприклад, серцево-судинні захворювання, де жінки мають гірші результати і вищу смертність.

Деякі хвороби виявляються у жінок інакше, ніж у чоловіків. Наприклад, симптоми інсульту: класичні ознаки — нерозбірлива мова, перекошене обличчя або параліч — не завжди є тим, що відчувають жінки. Натомість вони можуть стикатися з раптовою втомою, сплутаністю свідомості, нудотою, непритомністю чи загальною слабкістю.

На щастя, ситуація починає змінюватися, оскільки дедалі більше уваги приділяється здоров’ю жінок. Деякі країни, як-от Велика Британія, вже мають стратегії з охорони здоров’я жінок — зокрема, спрямовані на зменшення нерівностей шляхом виділення фінансування.

Найсвіжіший заклик до такої стратегії на рівні ЄС прозвучав від аналітичного центру *European Policy Centre* у вересні. А лише минулого тижня парламент Данії погодився виділити 160 мільйонів датських крон (€21,4 млн) на створення національного центру дослідження здоров’я жінок.

Тим часом багато дослідниць закликають до інклюзивних досліджень і випробувань, які насправді включають жінок. Але чому цього не робили раніше? Це пов’язано зі стереотипом, який існує вже сотні років: нібито жіночими тілами «надто складно» керувати через гормони.

### Гормональні гойдалки

Протягом століть жінок відкидали як «менші» та ненадійні об’єкти для досліджень. Мислителі античної Греції, як-от Гіппократ і Арістотель, описували жінок як ірраціональних істот, керованих маткою (“hystera”, звідси слово «істерія»).

Ці уявлення тягнулися через середньовіччя і Просвітництво, коли чоловіча анатомія стала універсальною нормою. Лише на межі XIX–XX століть учені відкрили гормони — одну з багатьох біологічних відмінностей. Але замість того, щоб кинути виклик упередженням, відкриття укріпило їх: тепер жінок вважали керованими гормонами.

Це мислення досі впливає на науку. Гормональні зміни — під час менструального циклу, вагітності чи менопаузи — довго вважали причиною того, що жінки ускладнюють дослідження.

Але чи справді це так?

«Це справжній парадокс», — каже Метте Гансен, професорка наук про спорт з Орхуського університету. — «Через те, що ми віримо, буцімто жіночі гормони впливають на те, що ми хочемо вивчати, ми виключаємо жінок, щоб ізолювати ефекти, які й так хотіли дослідити».

Гансен вивчає вплив жіночих гормонів на м’язи, силу та здоров’я в різні періоди життя. Парадокс у тому, пояснює вона, що доказів впливу гормонів немає саме тому, що цього ніхто не досліджував. Інакше кажучи: жінок виключали на підставі припущень, які ніхто не перевіряв.

Протягом життя жінки їхні гормони переживають численні підйоми та спади. Ці цикли природні, але не завжди приємні.

Візьмімо перименопаузу й менопаузу — перехід у віці 45–55 років, який завершує репродуктивні роки.

Під час цього переходу рівні естрогену та прогестерону знижуються, цикл зупиняється. Зміни можуть спричиняти раптові припливи, зміни настрою, труднощі з концентрацією, втрату кісткової маси.

Але гормональні зміни починаються задовго до цього. Наприклад, у підлітковому віці, коли крихітна гіпофізарна залоза починає виробляти гормони, що стимулюють утворення естрогену в яєчниках. Від цього починаються періоди, зміни настрою, розвиток грудей та інші трансформації.

І з цього часу дівчина входить у приблизно 28-денний цикл, який триває близько 40 років. Естроген підвищується перед овуляцією, допомагаючи відновлювати та потовщувати ендометрій, тоді як прогестерон зростає у другій половині циклу.

Якщо запліднення не відбувається, рівень прогестерону падає — починається менструація. Кожна фаза приносить свої зміни настрою, енергії, концентрації.

У цей період деякі жінки вагітніють — ще один час глибоких гормональних змін.

### Як вивчати жіночі гормони

Щоб досліджувати гормони, важливо враховувати ще один тип гормонів — екзогенні, тобто ті, що надходять у тіло ззовні, зокрема з гормональної контрацепції.

Різні види контрацепції значно змінюють природний гормональний профіль, пояснює Гансен. Комбіновані пігулки (естроген + прогестерон) і «міні-пігулки» (лише прогестерон) знижують рівні природних гормонів і створюють коливання синтетичних.

Тому, коли Гансен і її колеги проводять дослідження, вони мусять чітко визначати, кого саме вони вивчають — наприклад, жінок з ВМС із високою дозою гормонів та контрольну групу жінок без гормональної контрацепції, з природними циклами.

«Ми повинні робити висновки на основі групи, яку включили. Ці результати не обов’язково стосуються інших жінок», — каже Гансен. Наприклад, харчова добавка може діяти по-різному залежно від гормонального профілю.

Отримання такої інформації та правильна класифікація учасниць справді вимагають більше зусиль, ніж у випадку з чоловіками, але це необхідно.

Фінансування — інша проблема. Гансен досліджує здорових жінок, і на це важко отримати кошти, на відміну від досліджень хвороб, попри брак знань про жіночі гормони та, наприклад, повний вплив контрацептивних пігулок.

«Ми винні жінкам у тому, щоб давати їм більш доказові поради», — каже Гансен.

«Менопауза — це також природний процес. Усі жінки проходять через нього. Ми не повинні патологізувати жінок, але маємо поважати той факт, що деякі мають тяжкі симптоми, які впливають на щоденне життя та якість життя. На щастя, уваги до цієї теми стало більше. Але ми досі не маємо достатніх знань, зокрема про те, як полегшувати ці симптоми».

Європейський інститут здоров’я жінок зазначає, що 90% жінок мають симптоми під час менопаузи, а половина каже, що вони заважають їхньому життю. Проте більшість не звертаються по медичну допомогу.

Нове дослідження Копенгагенського університету показало подібні результати: 97% жінок мають симптоми, 83% — принаймні один, а 28% — шість і більше. Одна з авторок дослідження, Марія Гибгольт, назвала ці цифри «приголомшливими» і зазначила, що ми не знаємо достатньо, щоб підтримувати жінок у період (пере)менопаузи.

### Як зробити дослідження здоров’я справедливішими

Поки дослідниці працюють над тим, щоб краще розуміти вплив гормонів, інші науковці закликають до інклюзивних досліджень і випробувань, щоб зробити медицину справедливішою.

Це включає кроки до подолання так званої «бікіні-медицини» — уявлення, що жінки відрізняються від чоловіків лише репродуктивною сферою. Дослідники Бергенського університету закликають до ширшого підходу, ніж той, який Єврокомісія описала у своєму березневому документі про права жінок.

Одне з їхніх ключових рекомендацій — «забезпечення повноцінного представництва жінок у клінічних випробуваннях». Це досі далека від реальності мета, попри законодавство та фінансові механізми в ЄС і багатьох країнах.

Ситуація особливо критична щодо вагітних жінок: станом на червень їх включали менш ніж у 0,4% всіх клінічних випробувань, поданих до ЄС. Для жінок, що годують грудьми, цей показник становив лише 0,1%.

На щастя, з’являються зрушення, як-от нове клінічне дослідження найкращих методів проведення шунтування у жінок. Але будьмо чесними: кількох досліджень замало, щоб виправити століття упереджень.

Файка Ель-Нагаші  та  Анна Зобніна, джерело

Коли в середині жовтня депутати від широкого лівого блоку Nouveau Front Populaire подали до французького парламенту пропозицію вилучити позначення статі з національних посвідчень особи, вони супроводили її поясненням: зафіксована у документах стать, мовляв, шкодить рівності, шкодить жінкам і особливо тим, хто ідентифікує себе як трансгендерні особи. «Часто зовнішність людини не відповідає стереотипам, пов’язаним із статтю, зазначеною в її офіційних документах», — зазначили вони, а потім зробили логічний стрибок найвищого рівня: заявили, що сама стать є застарілим стереотипом.

Феміністські дискусійні групи вибухнули обуренням. Одна жінка запитала: «Що сталося з французами? Вони збожеволіли?» Якщо чесно, те саме питання можна поставити й до багатьох інших народів сьогодні: чи збожеволіли ірландці, португальці, бельгійці, німці та інші? І якщо ні, то як пояснити, що законодавці в стількох країнах раптом вирішили, ніби біологічна стать — не лише базовий факт людського відтворення, а й наріжний камінь законодавства про рівність і недискримінацію — є пережитком минулого, який треба відкинути, як френологію чи геоцентризм?

Майже 70 лівих депутатів, які підтримали пропозицію у Національних зборах Франції, також заявили, що, на відміну від зросту людини — який теж фіксується у посвідченнях особи, — позначення статі не відповідає міжнародним стандартам прав людини, встановленим Організацією Об’єднаних Націй, Радою Європи та Європейським Союзом. Враховуючи нещодавні тенденції в цих інституціях, на перший погляд може здатися, що заперечити це твердження складно.

Лише кілька тижнів тому Міхаел О’Флаерті, комісар Ради Європи з прав людини, висловив подібні думки у листі до парламенту Великої Британії. О’Флаерті, який очолював Агентство ЄС із фундаментальних прав протягом десяти років, перш ніж обійняти нинішню посаду, наполягає, що нещодавнє рішення Верховного суду Великої Британії може не лише виходити за межі європейського права, але й завдати «жахливої шкоди» тим, хто ідентифікує себе як трансгендерні люди. Судове рішення уточнило, що відповідно до британського законодавства про рівність слова «жінки» і «чоловіки» мають тлумачитися у їхньому звичному значенні: як «жіночої» та «чоловічої» статі.

Позиція О’Флаерті випливає з його давньої адвокації усунення поняття статі з права та практики, що досягла кульмінації у розробці ним Йог’якартських принципів 2007 року, оновлених у 2017 році з чіткою вимогою: держави мають припинити реєстрацію статі в усіх офіційних документах, зокрема у свідоцтвах про народження.

Саме на цю вимогу, а також на інші документи Ради Європи та ЄС посилалися французькі депутати, дійшовши висновку, що «позначення статі в національних посвідченнях особи є формою дискримінації». До аналогічного висновку дійшов і соціал-демократичний уряд Фінляндії, який у своєму Плані дій з рівності між жінками і чоловіками на 2020–2023 роки запропонував вилучити цифри, що позначають стать, із національних ідентифікаційних номерів. Хоча більшості європейців це може здатися абсурдним, мало хто усвідомлює ні наслідків, ні передісторії цього процесу.

 Заперечення факту статі … розглядається багатьма політичними та інституційними акторами як екзистенційна битва

Інституційна машина, що стоїть за цим процесом, залишається переважно невидимою — захованою в документах ЄС, Ради Європи та ООН, у звітах, політиках і судових рішеннях, де, під прикриттям юридичного жаргону й технократичних модних термінів, лежить центральна теза трансруху: стать не має значення, а визнання її ролі в людському суспільстві — від відтворення і запобігання чоловічому насильству до законодавства, статистики та освіти — є шкідливим саме по собі. З тієї ж причини мало хто в Європі знає, що нещодавно опублікована Європейською Комісією Стратегія рівності для ЛГБТІК+ просуває самовизначення статі без вікових обмежень у державах-членах ЄС — як проміжний крок до повного скасування поняття статі, передбаченого Йог’якартським маніфестом, розробленим О’Флаерті, підтриманим трансактивістськими лобі-групами та схваленим структурами ООН, Ради Європи і ЄС.

Сьогодні заперечення факту статі та виправдання її вилучення з правових реєстрів розглядається багатьма політичними й інституційними діячами як екзистенційна битва, поразка в якій нібито означала б опинитися «в одному таборі з Путіним і Орбаном». Але феміністки — особливо радикальні феміністки — бачили і документували це заперечення десятиліттями. Від The Transsexual Empire Дженіс Реймонд (1978) до Gender Hurts Шіли Джеффріз (2013) і The Abolition of Sex Кари Данскі (2021) — численні захисниці прав жінок попереджали медіа, політиків і громадськість про неминучу ліквідацію поняття статі, яку трансактивістський рух системно створює політично, юридично й мовно вже понад двадцять років. Хоча багатьох із цих жінок відкидали як конспірологинь або звинувачували у ворожості до нібито безпечної меншини, описане ними інституційне захоплення відбулося на найвищих рівнях влади.

У результаті найфантастичніші активістські вигадки тепер стали реальністю в судах, парламентах і державних інституціях по всій Європі, причому наднаціональні структури відіграють ключову роль у їх реалізації. Тож питання сьогодні полягає не в тому, чи може Європа дозволити собі говорити правду про стать, а в тому, чи може вона дозволити собі  цього не робити.