2 грудня 2024 року відбувся вебінар на тему «Проституція як насильство проти жінок і кращі світові практики протидії», організований НУО «Центр – Розвиток демократії», МФО «Рівні можливості», Міністерством соціальної політики України. Під час обговорення йшлося про протидію залученню до проституції в умовах війни, а також про загрози того, що зростає залучення жінок-біженок до проституції через відсутність підтримки після виїзду за кордон (на прикладі Болгарії). Були згадані питання зміни законодавства, важливість запровадження моделі рівності, роботи з жертвами залучення до торгівлі людьми. English
Участь у заході взяли:
- Олена Зайцева, українська експертка, ГО «Жінки в обороні»;
- Юлія Дорохова, директорка Благодійної організації «Всеукраїнська ліга “Легалайф”»;
- Іванна Ходос, болгарське відділення Благодійної організації «Всеукраїнська ліга “Легалайф”», Україна;
- Хема Сібі, координаторка з адвокації, САР, Франція;
- Дріша Фернандес, ГО Beehive, Колумбія;
- Люба Фейн, організація «Голоси ізраїльських жінок, які пережили секс-індустрію», Ізраїль;
- Національна поліція України;
- Модераторка, гендерна експертка НУО «Центр – Розвиток демократії» Марія Дмитрієва.
На початку обговорення голова Громадської ради Громадської ради з гендерних питань Лариса Кобелянська попередньо зауважила, що в експертному середовищі в Україні знають про різні спроби «унормування» проблеми сексуальної експлуатації вразливих груп, та що в світі нещодавно були прийняті важливі міжнародні документи на захист жертв сексуальної експлуатації – саме так треба визначати становище жінок та дівчат, які потрапляють у проституцію. Також важливо обговорювати, що саме можна запропонувати на допомогу цим жінкам.
Напрацювання Національної поліціі України на вебінарі озвучив підполковник Максим Федорчук. З його слів, департамент міграційної поліції НПУ, який він представляє, покликаний боротися передусім з торгівлею людьми. Це необхідно для розбудови подальших змін в Україні, потрібних для інтеграції з ЄС. На даний час в країні немає жодного правоохоронного органу, який би займався боротьбою з проституцією. За цю діяльність передбачена адміністративна відповідальність. Але українська поліція бореться з торгівлею людьми, сутенерством та звідництвом. «Будь-яка комерційна експлуатація людини в проституції – це злочин проти гідності особи, а не проти громадського правопорядку та моральності», – наголосив представник НПУ. Якщо протягом 2022 – 2024 років в Україні реєстрували від 400 до 900 адміністративних протоколів за зайняття проституцією, то підозри у сутенерстві висувались проти 400-500 осіб щороку.
Також Максим Федорчук нагадав, що хоча й існує невелика група людей, які себе називають «секс-працівники», навіть вони в середньому більше зазнають порушень прав людини, ніж інші жінки. Йдеться також про вплив порнографічного онлайн-контенту, котрий сприяє нормалізації у сприйнятті в суспільстві комерціалізованого ставлення до жіночого тіла. Важливі фактори – бідність, неврегульована міграція, структурне насильство, проблема алко- та наркозалежності. Найбільш вразливими є неповнолітні.
За офіційною статистикою, з 30 тисяч осіб, зареєстрованих у проституції в Нідерландах, 70% були примушені або втягнуті в проституцію чоловіками методом lover-boy. Факт, що більшість цих жінок воліли б вийти з цієї сфери, але в ЄС бракує дієвих програм підтримки для виходу з проституції, вона лишається нерозривно пов’язаною з торгівлею людьми. За підрахунками, біля 100 мільярдів доларів США – щорічний дохід від проституювання людей, це пряма зацікавленість організованої злочинності. Щодо ФРН, де також легалізована секс-індустрія, до половини фактів правопорушень, які розслідує поліція, розпочинаються від заяв третіх осіб, бо постраждалі себе такими не визнають, не йдуть на співпрацю з правоохоронцями та органами влади. В цій країні офіційно зареєстровано 23,7 тисячі проституйованих осіб, насправді вважається більше від 90 до 400 тисяч, за різними даними. «В ОБСЄ у 2023 році дійшли висновку, що запропонована Німеччиною модель не є ефективною, бо довести злочин насильницького сексуального акту з боку клієнта практично неможливо», – каже Максим Федоринчук. Хоча, з його слів, скандинавська/шведська модель зменшення попиту шляхом штрафування клієнтів також не є бездоганною, але легалізація секс-індустрії є декриміналізацією торгівлі людьми. Україна, на думку представника Нацполіції, не повинна сліпо наслідувати чужим напрацюванням, треба враховувати європейські підходи, але практикувати орієнтування на допомогу жертвам торгівлі людьми, запобігати торгівлі людьми, з якою напряму пов’язана проституція. Це стосується навіть осіб, які декларують, що займаються проституцією добровільно.
Українська експертка з міжнародного права Олена Зайцева, котра вже 7 років вивчає цю сферу як науковиця, у свою чергу, представила зміст відповідних міжнародних документів, прийнятих в ООН та ратифікованих Україною, схвалених в Євросоюзі. Це Конвенція ООН проти транснаціональної організованої злочинності, Конвенція про заходи щодо протидії торгівлі людьми, Резолюція Парламентської Асамблеї Ради Європи про проституцію, торгівлю людьми і сучасне рабство в Європі. Також експертка процитувала недавню доповідь в ООН спецдоповідачки з питання насильства щодо жінок і дітей Рім Альсалем, у котрій наголошувалося на необхідності криміналізувати будь-які форми торгівлі людьми та протидіяти патріархатним нормам попиту чоловіків на купівлю жінок.
Згідно з Резолюціями ЄС від 2014, 2023 років, проституція – це форма рабства, несумісна з людською гідністю та основоположними правами людини, отримання або вимагання дій сексуального характеру в обмін на винагороду має каратися як кримінальний злочин.
Гендерна експертка Іванна Ходос, котра виїхала до Болгарії та нині очолює болгарське відділення Благодійної організації «Всеукраїнська ліга “Легалайф”», розповіла про безвихідний стан українських біженок у містах, де для них взагалі немає ніякої роботи, окрім низькооплачуваної праці, як прибирання в ресторанах. У Болгарії, з її слів, дуже поширена і розвинута проституція, на це дивляться крізь пальці. «Я живу у Варні. Це портове місто. На словах в Болгарії підтримують українок, а насправді ставляться негативно, місцеві кажуть, українки себе продають. Вплинути на це фактично не можна, ані на болгар, ані на екіпажі. Коли жінка не має жодного доходу, варіантів, окрім як продавати себе, щоб нагодувати дітей, нема. Допомоги в Болгарії також немає ніякої. Мені, матері трьох неповнолітніх дітей, дається одна виплата в рік, в інших жінок взагалі нічого немає і вони йдуть дуже дешево, за їжу, продавати себе», – констатує Іванна Ходос. У групах онлайн – маса оголошень із завуальованою вербовкою у проституцію. Реальної допомоги для виходу з проституції немає, соціальних гарантій від роботодавців також немає, навіть маючи роботу, жінка не може бути впевнена, що їй заплатять. Українок залучають в Болгарії, болгарки їдуть за тим же заняттям далі, де більше платять.
Голова Благодійної організації «Всеукраїнська ліга “Легалайф”» Юлія Дорохова, у свою чергу, засвідчила, що у британському Кембриджі допомога жертвам торгівлі людьми і проституції є декларативною, реально намагаються допомогти волонтери, які не все вміють і не все знають. В цілому в країнах ЄС поміняли закони, в Брюсселі з’явився закон, згідно з яким в результаті декриміналізації сутенер має право притягнути проституйовану жінку до відповідальності, якщо вона відмовляється від «роботи» більше шести разів, без будь-яких уточнень про причини відмови. Болгарки дійсно їдуть у Центральну Європу, де в секс-індустрії платять більше, реєструється ж у ній офіційно біля 10% жінок. До повномасштабного вторгнення росіян в Україну більшість залучених до проституції жінок в цих країнах були румунки, болгарки, угорки, тепер це українки. «У Німеччині, окрім державного контролю та оподаткування, секс-індустрію «тримають» араби, інколи турки, це бандити, які вимагають у жінки 150 євро в тиждень, 5 хвилин – 5 євро, це вартість пачки цигарок. Я не можу з цим змиритись, що роблять із нашими жінками, коли ми піднімали цю тему в бундестазі, там робили «круглі очі». При цьому, хоча це не афішується, у ФРН найвищий рівень захворюваності на ВІЛ та ЗППП», – розповіла Юлія Дорохова. З її слів, необхідно змінювати законодавчу базу, захистити перед законом жінок, а не сутенерів, допомагати мігранткам.
Координаторка з адвокації (САР Франція) Хема Сібі, у свою чергу, розповіла про здобутки недавно прийнятого у Франції законодавства на захист жертв торгівлі людьми та проституції. За її свідченням, у Франції пішли шляхом криміналізації попиту, а жінки, які себе називають «секс-працівниці», не представляють більшість постраждалих від проституції жінок як вразливої групи населення. Також важливим є те, що всі особи, що залучаються у проституцію, були декриміналізовані. Також законодавці запропонували дієві програми, які сприяють виходу жінок із проституції, за цей час ними скористалися 1700 осіб. Криміналізованими стали чоловіки, які купували сексуальні акти. Мета – виховати ціле покоління, яке розумітиме, що тіло не може бути комерціалізованим. Тепер постраждалі жінки довіряють поліції, представникам влади, вони відчули, що з ними не поводитимуться як із злочинницями.
Натомість 9000 покупців сексу були затримані. За статистикою, озвученою французькою експерткою, 98% з них – це чоловіки, 60% з них одружені, 70% мають дітей. Тобто стереотип, що сексуальні акти купують самотні люди, є помилковим. Вона нагадала, що першою країною, яка криміналізувала купівлю сексу, була Швеція, де також вимагають скорочувати попит на проституцію. Тепер Швеція не є країною, цікавою для ринку торгівлі людьми. За визначенням Європейського суду з прав людини, криміналізація клієнтів – дуже ефективний метод проти торгівлі людьми та проституювання. Якщо ж ФРН у 2002 році декриміналізувала секс-індустрію, то це закінчилося катастрофою для жінок. Проституйовані жінки у Німеччині не є захищеними, 84% з них, офіційно зареєстрованих, є мігрантками, попит є дуже великим: «За 60 євро ви можете купити жінку, сендвіч та пиво», кажуть у Німеччині.
Дріша Фернандес, котра представляла на вебінарі ГО Beehive (Колумбія), розповіла про проблеми для жінок, які були наслідком 60-річної війни у цій країні. Їх вивозять у секс-індустрію в США, Європу, Японію. Також місцевих жінок ґвалтують як військові трофеї, їх пропонують солдатам. Викликом для спротиву секс-індустрії є визначити, що вона є неприйнятною для людської гідності, що це велика шкода для жінок, пригнічення. «Колумбія – це стратегічна територія для секс-індустрії. Військові діячі міняють зброю на трафікінг жінок. Військові, поліція, чиновники – всі задіяні у цьому, це наслідок структурної мізогінії. Зараз в уряді ліві, вони легалізують «оплачувані секс-активності», просувають легалізацію проституції», – каже Дріша Фернандес. У сусідній Венесуелі через тотальну бідність ситуація ще гірша. Роботи немає, натомість є конкурси краси – завуальоване залучення у секс-індустрію. Жінок та дітей викрадають, ґвалтують, використовують для перевезення зброї та наркотиків. У проституцію дівчата потрапляють у 10-16 років, маючи травми, важкі хвороби, поширений посттравматичний розлад.
Люба Фейн, котра представляла ізраїльську організацію «Голоси ізраїльських жінок, які пережили секс-індустрію», зазначила, що в її країні закон протидії купівлі сексу був прийнятий у 2018 році. Згідно з ним, перше порушення карається штрафом у 2000 шекелів, друге – 4000 шекелів, третє – 75000 або тюремним ув’язненням, але до цього етапу ще ніхто не доходив. За купівлю неповнолітніх – кримінал. Поліція працює лише на рейдах місць, які підозрюються як борделі, по індивідуальних точках – ніколи. В Ізраїлі є вагомі заходи підтримки для жертв секс-торгівлі. Є організації, які надають екстренну допомогу, після прийняття закону їх стало більше, а фінансування діяльності зросло у чотири рази. До реабілітації жінок залучені кілька міністерств: Міністерство освіти, Міністерство охорони здоров’я, Міністерство соціальної політики, Міністерство юстиції.
«В Міністерстві юстиції допомагають жінкам зі зняттям судимостей, якщо це дрібні порушення, пов’язані із проституцією. Це може бути напад на поліцейського, незначне вживання наркотиків. Важливо, що задіяна система допомоги з погашенням боргів жінок – перед державними структурами, приватними особами, адже з боргами жінка може повернутися до цієї діяльності, навіть якщо не хоче», – поділилася Люба Фейн. Для допомоги постраждалим задіяне екстренне житло, де жінки можуть перебувати, професійна підготовка для пошуку роботи, реабілітаційні заходи, профільні медичні послуги для постраждалих від секс-торгівлі.
Щодо кількості затриманих покупців сексу, то у перший рік їх було біля 1000, а тепер їх стає менше – 100-200 порушників у рік. «Ми не довіряємо уряду, ми чекаємо нових виборів для зміни влади. Самі працюємо з поліцією, щоб краще запобігати попиту на секс-торгівлю. Жіноча робота ніколи не закінчується, але ми тут і не здамося», – підсумувала Люба Фейн.
Раніше повідомлялося, що у НУО «Центр – Розвиток демократії» реалізували інформаційну кампанію «Що таке модель рівності» (матеріали доступні за посиланнями: 1, 2, 3, 4, 5, 6).
Фото: Фейсбук-сторінка Іванни Ходос.