7 травня 2021 року відбулась експертна дискусія в рамках інформаційної кампанії «Що таке модель рівності», у котрій взяла участь ко-президентка Європейської мережі мігранток Саломе Мбугуа (Ірландія). Вона поділилась досвідом того, як у міжнародній практиці поєднується дія Моделі рівності та Порядку денного “Жінки. Мир. Безпека” (Резолюція ООН 1325), Цілей Сталого Розвитку 16, Загальної рекомендації CEDAW 38 та політики НАТО з протидії сексуальному насильству, пов’язаному з конфліктом.
Мережа мігранток, котру представляла пані Саломе, працює з 20 країнами, з різними мігрантами.
«Проституція не є роботою. Це не та робота, треба дати цим людям іншу роботу, яка би дозволяла їм зберігати повагу до себе. Багато жінок стають жертвами торгівлі, деякі країни просто проходять транзитом на шляху до країн, де їх будуть експлуатувати. Згідно зі Шведською моделлю, можна нанести удар по попиту, і удар по попиту може звільнити жінок», – констатувала Саломе Мбугуа.
Рада Безпеки ООН, нагадала експертка, прийняла багато резолюцій. Це Резолюція 1325, прийнята у 2000 році, і в Нігерії прийняли національний план дій з цією резолюцією. І в Ірландії теж був прийнятий цей план дій, це допомогло навіть людям за межами Ірландії, які в неї іммігрували.
«У Північній Ірландії був конфлікт, до якого теж були залучені жінки. Ми переважно працюємо у напрямку відновлення. Ми працюємо з жінками, які приїздять з країн з ситуації конфлікту. Але щодо нашої теми. Торгуючи жінками, їй зазвичай залучають і до проституції. Це стратегії, які можна застосовувати щодо тих, хто приїхав з інших країн, де конфлікт. Ці люди дуже вразливі. Щодо резолюцій ООН, в них є бачення, що жінок треба підтримувати та залучати до прийняття рішень, дати їм безпеку. Вони самі по собі є в ситуації, яка є насильницькою. Вони мають отримати доступ до правосуддя.
В Ірландії мігранток привозять з країн, де вони вже перенесли конфлікт, і везуть їх на Північ, знову в конфліктну зону. Жінки України все ж таки у більшості живуть в стані відносної безпеки. Але можуть потрапити в торгівлю людьми, у проституції.
Ці люди, які мають їх захищати, у деяких випадках є нападниками, вони залучають їх. Резолюція говорить про сили ООН, але вони можуть бути джерелом небезпеки для жінок. Навіть вийшовши з експлуатації, жінки бояться говорити про те, як їх продали. Ми підтримуємо жінок, щоб вони могли хоча би сказати про свій травматичний досвід. У нас є випадок жінки, яка навіть не могла сказати про це сусідам, бо вони могли зробити ситуацію ще гіршою», – розповіла пані Саломе.
Першою умовою, з її слів, є необхідність звільнити людей від бідності, щоб вони могли покрити базові потреби. Проституція небезпечна, впливає на гідність і психічний стан, аж до того, що жінки бояться йти на вулицю.
«Мета – не залучити жінок до політии, а залучити до розробки цих політик. Щоб вони говорили про свої проблеми. Нам треба говорити про права жінок. Жінки не є у безпеці, поки на міжнародному рівні не буде визнано про інтерсекційність між конфліктом, сексуальним насильством та гендерним насильством та безпекою жінок. Жінок можуть переміщувати не лише між країнами, але й у різні частини однієї країни, куди захоче експлуататор. Нам треба поширити досвід жінок, щоб вони не боялись про нього говорити. Треба говорити про міжнародні договори та конвенції, наприклад, Стамбульську, CEDAW. Це не просто допомога, це побудова безпечних суспільств», – підсумувала експертка.
Організатори інформаційної кампанії «Що таке Модель рівності»:
«Центр – Розвиток демократії»
Громадська рада з гендерних питань при МФО «Рівні можливості»
БО «Всеукраїнська Ліга Легалайф»
МБФ «Українська фундація громадського здоров`я»
CAP International
Національна рада жінок України