Україна ратифікувала CEDAW ще у складі СРСР, – консультантка ОБСЄ

7 травня 2021 року відбулась чергова експертна дискусія, що продовжила інформаційну кампанію «Що таке модель рівності». Цього разу захід був присвячений тому,  як між собою взаємодіють і взаємно підсилюють Модель рівності, Порядок денний “Жінки. Мир. Безпека” (Резолюція ООН 1325), Ціль Сталого Розвитку 16, Загальна рекомендація CEDAW 38 та політики НАТО з протидії сексуальному насильству, пов’язаному з конфліктом. Зокрема, про міжнародну парадигму боротьби з сексуальною експлуатацією розповіла консультантка ОБСЄ Елізабет Дубан (Велика Британія), котра зазначила, що хоча якогось одного чинного договору з питання проституції міжнародного немає, це не означає, що немає чіткої картинки в міжнародних документах.

У міжнародних законах проституція чітко визначена як порушення право жінок. Виходячи з цього визначення, у держав, які це підписали, є певні зобов’язання захисту жертв і покарання тих, хто організує проституцію і отримує зиск з неї.

Існують, зокрема, кілька різних підходів до цієї проблеми, вони не є окремими блоками чи законами, але вони посилаються одне на одного, на розуміння сексуальної експлуатації.

«В Конвенції про працю проституція не виділяється як вид праці! Отже, перша перспектива, про проституцію можна думати як про форму насильства, гендерного насильства – проти жінок та дівчат. Жертвами можуть ставати і хлопчики, і чоловіки, але в це основному жінки. Другий – ми можемо думати, як експлуатація пов’язана з продажом людей у рабство. Третій – подумати, які форми насильства та експлуатації відбуваються у зонах конфлікту. Це окрема тема. Там особливо вразливі жінки і дівчата», – розповіла Елізабет Дубан.

Щодо того, як міжнародне законодавство підходить до насильства проти жінок і дівчат. Перше – це Конвенція з усунення всіх форм дискримінації проти жінок CEDAW 1979 року. «Україна це підписала ще у складі Радянського Союзу, це тоді ратифікували не всі республіки, але УРСР ратифікувала. Коли вона стала незалежною, це було підтверджено. Є комітет CEDAW, який наглядає за виконанням цієї конвенції, подає рекомендації», – зазначила експертка.

Також важливим інструментом є Пекінська декларація 1995 року. Це не конвенція, яку ратифікують, але це універсальне викладення цілей і зобов’язань держав. Палермський протокол чітко вказує, що сексуальною експлуатацією є використання інших людей. Також визначено, що сексуальне насильство є однією з тактик війни (Римський статут) – не побічним явищем, не супровідним, а тактикою війни, і з цим працюють міжнародні кримінальні суди, котрі визнають сексуальне насильство воєнним інструментом.

Зі слів пані Елізабет, у цих документах немає чіткого формулювання, що проституція порушує права людини, але в тексті цих конвенцій визначено – це несумісне з гідністю людини явище. Відтак, держави мають зобов’язання реабілітувати жертв проституції, запобігати їй.

Організатори кампанії «Що таке Модель рівності»:

«Центр – Розвиток демократії»

Громадська рада з гендерних питань при МФО «Рівні можливості»

БО «Всеукраїнська Ліга Легалайф»

МБФ «Українська фундація громадського здоров`я»

CAP International

Національна рада жінок України

Просимо вибачення перед українським суспільством за насильство з боку нашої держави, – німецька докторка

21 травня 2021 року відбулась чергова експертна дискусія на тему «Проституція як проблема громадського здоров’я», що продовжила інформаційну кампанію «Що таке модель рівності».

Під час дискусії за участю іноземних експерток йшлося про катастрофічні для жінок наслідки залучення у проституцію, зокрема, на прикладі досліджень того, як це впливає на здоров’я постраждалих жінок та моральне становище країни в цілому.

«Вибачаємось перед українською громадським суспільством за насильство з боку нашої держави. Через Німеччину проходить багато людей з України, які хочуть отримати роботу. Їх залучають до проституції і травматизують. Сподіваюсь, ми можемо покласти цьому край», зокрема, зазначила докторка з ФРН Інгеборг Краус.

З її слів, у Німеччині вже торік представили напрацювання Шведської моделі, і декілька парламентарів вже відкрито говорили на її захист. Також сама пані Краус весь час переконує представників парламенту про необхідність прийняти Модель рівності.

«Для мене важливо зосередитись на насильстві, яке відбувається у проституції. У 2004 було проведене дослідження, тут видно, скільки відбувається насильства у проституції – сексуального, фізичного. Проституйовані кажуть, що якщо робота така небезпечна, треба мати багато обладнання для захисту, але його нема.

Все легально у Німеччині, за 69 євро можна купити людину для будь-чого. Все супроводжуюче – нелюдське і дегуманізуюче. Це ненормально для будь-якого суспільства.

Якщо ви не вважаєте це насильством, ви не можете називатись державою, бо ви не захищаєте людину. Патологія стає «нормою». Шкода, яку приносить проституція, це не лише дисоціація і страх. Це більш глибокі речі. Це схоже на те, що відбувається з травмами людей, які пережили війну. Вони продовжують відчувати себе брудом, який був у проституції», каже пані Краус.

Також вона навела дані, які озвучувала директорка Німецького інституту травми та дисоціації Мікаела Грубер, згідно з котрими, щоб дозволити сторонній людині пенетрацію в тіло, треба повністю само відсторонитись. Жінки у проституції кажуть, що таке відсторонення є нормальним для них. Проституція – це продовження насильства проти жінок, які вже були травматизовані до того. Дисоціацію не можна перемкнути назад, вона зберігається у мозку як пам’ять про травму. Жінки навчаються відсторонюватись від тих болючих досвідів, які відбуваються з ними.

Згідно з кількома дослідженнями, жінки у проституції є групою ризику для ПТСР. Ці дослідження досить старі, але сама проституція не міняється тисячоліттям. Це небажане проникнення, це не залежить від культурного контексту, від країни, вона залишається одним і тим самим. ПТСР найчастіше розвивається після зґвалтування. Найбільш інтимна частина жінки при проституції страждає. Коли жінок змушують чи обставини, чи люди вступити у проституцію, щось у ній ламається.

«Мільйон 200 тисяч чоловіків щодня купують секс у Німеччині, і нам треба спитати, як це впливає на наше суспільство. Це стало сприйнятним у суспільстві. Тепер навіть їм не дорікають цим. Це не те, чого слід соромитись, тепер. Покупці сексу на форумах показують своїми репліками, що це не просто насильство. Вони знову і знову свідчать про те, що вони відчувають, що це купівля жінки, що вони можуть за свої гроші використовувати жінку як захочуть. До 50% тих, хто купує секс, мають стосунки, обманюють цих жінок. Німеччина стала країною, де мільйони жінок обманюють у подружжі або відносинах. І травма тих, хто перебуває у проституції, ігнорується.

Багато з них зв’язуються зі мною. Проституція підриває фундаментальні цінності суспільства. Ми спитали кандидата у президенти в Німеччині, в неї є шанс стати канцлером. І вона сказала, у нас є чіткий закон проти торгівлі людьми, і його слід впровадити і застосувати до людей, яких залучають до проституції», – каже Інгеборг Краус та наводить дані від правоохоронців:  90% жінок у проституції є жертвами торгівлі людьми.

Організатори кампанії «Що таке Модель рівності»:

«Центр – Розвиток демократії»

Громадська рада з гендерних питань при МФО «Рівні можливості»

БО «Всеукраїнська Ліга Легалайф»

МБФ «Українська фундація громадського здоров`я»

CAP International

Національна рада жінок України

«Сексуальна експлуатація – використання жінок, дітей у вразливому становищі перед тими, хто має силу та зброю», – італійська дослідниця

7 травня 2021 року відбулась експертна дискусія, присвячена тому, як між собою взаємодіють і взаємно підсилюють Модель рівності, Порядок денний “Жінки. Мир. Безпека” (Резолюція ООН 1325), Ціль Сталого Розвитку 16, Загальна рекомендація CEDAW 38 та політики НАТО з протидії сексуальному насильству пов’язаному з конфліктом. Участь у дискусії взяли представники і представниці міжнародних організацій та організацій громадянського суспільства (Британія, Швеція, США, Ірландія).

Італійська дослідниця, незалежна експертка Граціелла Піга пояснила, як перетинається порядок денний Резолюції «Жінки. Мир. Безпека» та Модель рівності, особливо політика протидії сексуальному насильству.

Щодо порядку денного «ЖМБ», як повідомила пані Піга, то це великий сектор резолюцій, який прийняла Рада Безпеки ООН щодо побудови миру (2000). Вона стосувалась широкого залучення жінок до управління, а також стосувалась гендерного насильства, тобто насильства проти жінок. Надалі було прийнято ще 9 резолюцій, також була у серпні 2020 року прийнята резолюція, що стосується миротворчих сил, хоча вона й не вважається частиною порядку денного «ЖМБ».

5 резолюцій РБ ООН стосується протидії гендерного насильства та сексуального насильства – останнє визнане тактикою війни. Це не є щось нове, нагадала дослідниця, адже відомі прецеденти ІІ Світової війни. Наступні резолюції мали спрямування встановлення відповідальності за факти сексуального насильства.

«Сексуальна експлуатація включає дитячу порнографію, порушення прийнятих міжнародних норм та нових норм ЄС, це будь-яке фактичне або спроба експлуатація особи у позиції вразливості перед владним потенціалом. Це про експлуатацію вразливих, у котрих немає влади. Чому резолюція «Жінки. Мир. Безпека» та інші є важливими? Вони дають жінкам голос. Ми говорили про дуже високу вразливість жінок під час і після конфлікту. І ситуація багатьох жінок погіршується під час конфлікту через фізичне, сексуальне насильство. Хоча ми знаємо, що досвід жінок, дівчат і хлопчиків різних, під час конфлікту жінки є вразливіші під час конфлікту. Це збільшується через бідність, недостатню мобільність. І метою сексуальної експлуатації стають не лише дівчатка, але й хлопчики», – розповіла Граціелла Піга.

Багато практиків розчаровані тим, що немає обов’язку дотримуватись резолюцій, але насправді вони є, вказує дослідниця. Проблема не в тому, що його немає – немає механізму притягання до відповідальності, якщо в конкретній країні не буде прийнятий Національний план дій. Менше 50% країн-членів ООН зробили це, тут ще далеко до успіхів.

Також пані Піга ознайомила присутніх зі схемою документів, прийнятих ООН, починаючи з Лісабонської угоди, яка визнає гендерну рівність як загальну цінність. Їхньою метою є включити жінок в усі рівні прийняття рішень, не лише участі, але впливу.

Окремою темою стала розробка етичних стандартів для учасників миротворчих військових операцій. «Саме ті миротворці, які мали захищати жінок і дівчат, стають порушниками, які їх експлуатують. Це було виявлено під час миротворчих місій. Тому важливо дивитись, як всі країни-учасниці, які надають військовий персонал під час миротворчих місій, мають свій кодекс поведінки. Також передбачається більш серйозний розгляд звинувачень, у конфліктах часто просто відкидають такі звинувачення, як неправомірні», – завершила ознайомлення з порядком денним Граціелла Піга.

Організатори кампанії «Що таке Модель рівності»:

«Центр – Розвиток демократії»

Громадська рада з гендерних питань при МФО «Рівні можливості»

БО «Всеукраїнська Ліга Легалайф»

МБФ «Українська фундація громадського здоров`я»

CAP International

Національна рада жінок України

Експертна дискусія «Проституція як проблема громадського здоров’я»

Інформаційно-просвітницька кампанія “Що таке модель рівності?”
Експертна дискусія «Проституція як проблема громадського здоров’я».

Дата: 21 травня
Організатори:
«Центр – Розвиток демократії»
Громадська рада з гендерних питань при МФО «Рівні можливості»
БО «Всеукраїнська Ліга Легалайф»
МБФ «Українська фундація громадського здоров`я»
CAP International
Національна рада жінок України

Час проведення: 14:00-16:00.
Місце проведення: Zoom.
Форма реєстрації
https://forms.gle/eeXGd5ouoEHzHN5p6

Опис заходу:
У рамках цієї події лікарі та соціальні працівниці з Канади і Німеччини поділяться досвідом і знаннями стосовно того, як проституція впливає на здоров’я жінок, задіяних в ній, і на громади загалом.
На заході передбачений синхронний переклад.
Ведуча заходу: Марія Дмитрієва, Центр Розвиток демократії

Презентація кампанії, теми та доповідачок.
Ведуча Марія Дмитрієва

Вітальне слово
Елла Ламах, голова громадської організації “Центр Розвиток демократії”
Юлія Дорохова, голова БФ «Ліга Легалайф»
Інгеборг Краус / Німеччина (психологиня, експертка з психотравматології, очільниця мережі науковців і медиків, які працюють з людьми в проституції)
Вольфганг Хайде / Німеччина (лікар)
Меган Вокер / Канада (директорка Лондонського центру для жінок жертв насильства, провінція Онтаріо)
Лінда МакДональд і Жанна Сарсон / Канада (дослідниці)

Елла Ламах: Резолюцію 1325 необхідно розглядати в рамках протидії сексуальній експлуатації та торгівлі людьми

7 травня 2021 року відбулась експертна дискусія, присвячена тому, як між собою взаємодіють і взаємно підсилюють Модель рівності, Порядок денний “Жінки. Мир. Безпека” (Резолюція ООН 1325), Ціль Сталого Розвитку 16, Загальна рекомендація CEDAW 38 та політики НАТО з протидії сексуальному насильству пов’язаному з конфліктом.

У рамках цієї події представники і представниці міжнародних організацій та організацій громадянського суспільства (Британія, Швеція, США, Ірландія) поділились досвідом і знаннями. Участь у дискусії взяла Елізабет Дубан, консультантка ОБСЄ; Джером Ілам, президент організації “Робоча група з протидії торгівлі людьми в Америці”; Саломе Мбугуа, ко-президентка Європейської мережі мігранток; Граціелла Піга, консультантка ОБСЄ (Італія).

Учасників привітала очільниця ГО Центр «Розвиток демократії» Елла Ламах, котра зауважила, що це перша інформаційна кампанія такого спрямування: її мета – поширювати інформацію про Модель рівності (Шведська модель) як ефективний спосіб протидії сексуальній експлуатації та торгівлі людьми.

«Наші спікери є такі самі волонтери, як і ми, вони знаходять час, щоб долучатись до нашої інформаційної кампанії, щоб ці заходи були проведені», – зазначила Елла Ламах.

З її слів, подібні кампанії необхідно поширювати для всіх пострадянських країн, залучаючи до цього міжнародну спільноту. «Я би звернулась до пані Елізабет з проханням, щоб ці заходи провели в ОБСЄ. Вони не роблять паралелі між міжнародними зобов’язаннями та Моделлю рівності. Ми просимо пояснити, що модель рівності є однією з ефективних моделей в боротьбі з сексуальною експлуатацією. Не всі офіси «ООН Жінки» сьогодні підтримують модель рівності і заявляють про це. вони розглядають Резолюцію 1325 в різних аспектах, але ніколи в аспекті протидії сексуальній експлуатації та торгівлі людьми», – зазначила Елла Ламах.

Окрім міжнародних експертів, до участі долучилась голова БО «Всеукраїнська Ліга Легалайф» Юлія Дорохова.

З її слів, в Україні, та й в усьому світі дуже поверхнево ставляться уряди до проблеми, яка існує у проституції.

«Я би хотіла зачепити ситуацію там, де йде війна, або АТО, як у нас кажуть. Хто в нас найбільш вразливий? Жінки та діти. Жінки змушені надавати «сексуальні послуги» за захист, за ліки, за їжу. Якщо в центрі країни жінки не захищені абсолютно, а в зоні конфлікту мені відомі випадки, коли дівчина їде туди, як на «вахту». Тут вона працює в магазині, а там… мені відомі випадки, коли жінок вбивали, вони просто зникали, трупів не знаходили. У сірій зоні, у зоні конфлікту. Жінки є абсолютно безправними. Щодо дітей, то обов’язково у нашому Кримінальному кодексі має бути посилена відповідальність за втягування дітей у порноіндустрію та проституцію», – наголосила Юлія Дорохова.

«Я би хотіла ще раз підтвердити те, що в нас якось замовчується ця тема, і дуже добре, що організовані такі заходи, як ваш, це дуже важливо і потрібно. Ми дякуємо організаторам за таку важливу кампанію, ми можемо дізнатись про партнерів, тих людей, які думають так, як ми, і діють так, як ми», – додала правозахисниця.

Організатори кампанії «Що таке Модель рівності»:

«Центр – Розвиток демократії»

Громадська рада з гендерних питань при МФО «Рівні можливості»

БО «Всеукраїнська Ліга Легалайф»

МБФ «Українська фундація громадського здоров`я»

CAP International

Національна рада жінок України

«Історія України, яка створюється жінками»: третя дискусія

28 квітня 2021 року відбулась третя дискусія із серія заходів, присвячених 30-річчю Незалежності України, – «Історія України, яка створюється жінками». Інформаційна кампанія відтворює історію сучасного феміністського руху через створення та діяльність жіночих мереж і платформ від початку 1990-х і до сьогодення, нагадує про їхній внесок у розвиток жіночого руху та захисту прав жінок в Україні.

Як нагадала заступниця ГО Центр «Жіночі перспективи» Ірина Трохим, на початку діяльності організації ставали на ноги завдяки донорам. «Ми працювали спільно з Дніпропетровськом і Донецьком у проекті, який підтримував жінок, що втратили роботу. В рік через проект проходили 2 тисячі жінок, проект діяв 6 років і був настільки успішним, що донор продовжував його. Ми заохочували жінок продовжувати шукати роботу тут, започатковувати власну справу, не лишати країну, не їхати за кордон. Ми зараз пересікаємось в різних міжнародних проектах, робочих групах.», – нагадала Ірина Трохим.

Такі потужні ініціативи, на думку пані Ірини, дають змогу комунікувати успішно.

Зі слів координаторки МФО ВРУ «Рівні можливості» Лариси Кобелянської, ті здобутки з точки зору сучасного можуть здаватись дуже скромними.

«Але ми робили це вперше. Це були здвиги. І зараз цей вибір підтриманий, переусвідомлений. Для тих, хто зараз згадує, він є напрямковим. І головне – ці люди. Ми були першими, хто пішов тоді на конфлікт з усіма нормами ООН, але ми формували команду за принципом 50 на 50. Прийшло багато молодих хлопців. Вони зараз в інших країнах, організаціях, в ООН, але вони лишилися в колі цих проблем. Це значить, що вони надихнулися, перейнялися, розглядають це зараз як роботу, зміст, справу свого життя. Це навіть не про результати, а про відданість», – розповіла пані Лариса.

Серед прикладів дієвого сестринства голова ГО Центр «Розвиток демократії» Елла Ламах назвала об’єднані підписи навколо листа про необхідність підтримати Стамбульську конвенцію. «Його писала одна група, підтримали різні інші групи, навіть незважаючи на розбіжності між собю, але це приклад сестринства та об’єднання», – каже пані Елла.

Як зазначила уповноважена КМУ з питань гендерної політики Катерина Левченко, бажано, щоб надбання цього заходу стали доступними чим більшій кількості жінок. «Як урядова повноважена, я отримала задоволення бути співініціаторкою цих слухань і заходів. Практичні речі, які наразі є дуже важливими – Конвенція ради Європи запобігання домашньому насильству та насильству щодо жінок, боротьбу з цими явищами», – пані Катерина також навела приклад відгуку на цей порядок денний у Мінсоцполітики.

Також були озвучені заклики інших учасниць жіночого руху – шукати та визначати спірні моменти, щоб розуміти, куди він йде, та провести захід, присвячений викликам та наступним рішенням і крокам феміністичних платформ та феміністичного руху.

«Модель рівності, Порядок денний “Жінки. Мир. Безпека”, Ціль Сталого Розвитку 16, ЗР CEDAW 38 s політики НАТО з протидії сексуальному насильству пов’язаному з конфліктом»

Організатори:
«Центр – Розвиток демократії»
Громадська рада з гендерних питань при МФО «Рівні можливості»
БО «Всеукраїнська Ліга Легалайф»
МБФ «Українська фундація громадського здоров`я»
CAP International
Національна рада жінок України
Місце проведення: Zoom, 7 травня 2021 року.
Форма реєстрації
https://forms.gle/eeXGd5ouoEHzHN5p6
У рамках цієї події представники і представниці міжнародних організацій та організацій громадянського суспільства (Британія, Швеція, США, Ірландія) поділяться досвідом і знаннями стосовно того, як між собою взаємодіють і взаємно підсилюють Модель рівності, Порядок денний “Жінки. Мир. Безпека”, Ціль Сталого Розвитку 16, Загальна рекомендація CEDAW 38 та політики НАТО з протидії сексуальному насильству пов’язаному з конфліктом.
На заході передбачений синхронний переклад.
Ведуча заходу: Марія Дмитрієва, Центр Розвиток демократії Участь беруть:Елізабет Дубан, консультантка ОБСЄ
Представниця Головного офісу НАТО (чекаємо підтвердження)
Джером Ілам, президент організації “Робоча група з протидії торгівлі людьми в Америці”
Саломе Мбугуа, ко-президентка Європейської мережі мігранток

Інформаційна кампанія «Що таке «Модель рівності?».

Матеріали ЗМІ мають полегшувати життя постраждалих від проституції жінок, – британська журналістка

22 квітня 2021 року відбулась експертна дискусія, котра є складовою інформаційно-просвітницької кампанії “Що таке модель рівності?”, темою якої цього разу стали етичні питання висвітлення проблеми сексуальної експлуатації у ЗМІ.

Участь у дискусії брала представниця Рейтерс, CNN Freedom Project Мелані Чірі (Велика Британія), котра надала презентацію для спеціального заходу про особливості висвітлення проблеми залучення жінок до проституції, торгівлі людьми, сексуальної експлуатації, пов’язані із цим етичні питання та питання особистої безпеки героїнь матеріалів.  

За словами Мелані Чірі, роль медіа у висвітленні таких чутливих ситуацій є надзвичайною. Працюючи над такою темою, необхідно пам’ятати, якою є ваша роль як журналіста, чи ви використаєте це «вікно» для полегшення чийогось життя, чи для зла.

Серед названих під час заходу цілей роботи медіа є формування громадської думки, критика вад діючої системи, формування нових викликів і правдиве інформування. «Медіа це місток, який має вести до реальності, журналісти мають кидати виклики тим, від кого залежать важливі рішення», – каже Мелані.

Важливою місію є також просвітництво аудиторії, вважає експертка.

Щодо того, які назви для визначення залучених у проституцію людей вживати, то при формуванні матеріалу необхідно дотримуватись поваги до самої постраждалої жінки. «Якщо жінка у розмові з вами називає себе «секс-працівниця», це її право, це її досвід, до якого треба ставитись з повагою. Але ми обов’язково повинні надавати об’єктивне визначення «постраждала від проституції» у тій частині матеріалу, де можливе висвітлення іншої точки зору. Так, обов’язковим є точне передання її слів. Але від себе повинна йти інтерпретація почутого в той бік, щоб вирішити проблему», – каже експертка.

«Якщо ви пропонуєте сенсацію на такій чутливій темі, ви гратимете на найгіршій стороні читача. Чи ви висвітлюєте цю історію, щоб комусь стало легше, чи ви просто хочете мати хедлайн? Описати жах, в якому перебуває людина, вплинути на чутливу аудиторію, натиснути потрібні важелі, щоб були прийняті потрібні рішення?», – Мелані Чірі ще раз наголосила на мінімізації шкоди, яку може завдати матеріал.

Додатково дискусія розгорнулась навколо питання, чи повинні групи репортерів, що працюють з такими уразливими жінками, надавати якусь персональну допомогу. Норми діяльності журналістів кажуть, що плата героям матеріалів неприпустима, як і взяття грошей від них. На практиці ж, як зазначила голова БО «Всеукраїнська ліга Легалайф» Юлія Дорохова, правозахисникам, котрі працюють з постраждалими від проституції жінками, інколи доводиться просити про пряму допомогу для них. «Був випадок, коли журналісти просто купили жінці продукти. Не можна давати гроші – але можна поповнити телефон, запропонувати підробіток, не полишати людину в такому стані», – зазначила правозахисниця.

Організаторами кампанії “Що таке модель рівності?” є НУО «Центр – Розвиток демократії», CAP International, Громадська рада з гендерних питань при МФО «Рівні можливості», МБФ «Українська фундація громадського здоров`я», БО “Всеукраїнська Ліга Легалайф”, Національна рада жінок України.

Що таке домашнє насильство, насильство за ознакою статі та жорстоке поводження з дитиною

Всеукраїнська громадська організація – «Центр – Розвиток демократії»

проєкт «Надання інформаційної та організаційної підтримки жінкам різного віку та дівчатам у зв’язку з коронавірусом з віддалених сіл України», що підтримується ПРООН

Відповідно до українського законодавства, домашнім насильством вважаються діяння фізичного, сексуального, психологічного або економічного характеру, а також погрози вчинення таких діянь. При цьому: діяннями є як самі дії, так і бездіяльність, що призводять, або можуть призвести до порушення стану здоров’я, психічного стану та смерті людини;

вчинятися таке насильство може не лише в межах місця спільного проживання, але й незалежно від того, чи проживає, або проживала особа, яка вчинила насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа; визначено перелік осіб, які можуть бути як постраждалими, так і кривдниками (подружжя; колишнє подружжя; наречені; мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя); особи, які спільно проживають (проживали) однією сім’єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою, їхні батьки та діти; особи, які мають спільну дитину (дітей); батьки (мати, батько) і дитина (діти); дід (баба) та онук (онука); прадід (прабаба) та правнук (правнучка); вітчим (мачуха) та пасинок (падчерка); рідні брати і сестри; інші родичі: дядько (тітка) та племінник (племінниця), двоюрідні брати і сестри, двоюрідний дід (баба) та двоюрідний онук (онука); діти подружжя, колишнього подружжя, наречених, осіб, які мають спільну дитину (дітей), які не є спільними або всиновленими; опікуни, піклувальники, їхні діти та особи, які перебувають (перебували) під опікою, піклуванням; прийомні батьки, батьки-вихователі, патронатні вихователі, їхні діти та прийомні діти, діти-вихованці, діти, які проживають (проживали) в сім’ї патронатного вихователя);

фізичним насильством вважаються: ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру;

до сексуального насильства відносять: будь-які діяння сексуального характеру, вчинені стосовно повнолітньої особи без її згоди або стосовно дитини незалежно від її згоди, або в присутності дитини, примушування до акту сексуального характеру з третьою особою, а також інші правопорушення проти статевої свободи чи статевої недоторканості особи, у тому числі вчинені стосовно дитини або в її присутності;

психологічним насильством є: словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб,

спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров’ю особи;

економічне насильство – умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші подібні правопорушення.

На відміну від домашнього насильства, насильство за ознакою статі (ті ж самі форми) може проявлятися як у приватному (щодо членів сім’ї, родичів тощо, наведених вище в переліку), так і в публічному житті (на роботі, в навчальному закладі, або в побутовому спілкуванні), і вчиняється через те, що особа належить до певної статі.

При цьому, насильство за ознакою статі є більш широким поняттям, оскільки може відбуватись, як особами та стосовно осіб, на яких поширюється дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству, так і поза межами родинного кола. Жорстоким поводженням з дитиною вважаються будь-які форми фізичного, психологічного, сексуального або економічного насильства над дитиною (як у сім’ї, так і поза нею), а також будь-які незаконні угоди стосовно дитини, зокрема вербування, переміщення, переховування, передача або одержання дитини, вчинені з метою експлуатації, що здійснюються шляхом обману, шантажу чи за використання уразливого стану дитини. При цьому: дитина – особа віком до 18 років, якщо згідно з законом, застосовуваним до неї, вона не набуває прав повнолітньої раніше (зокрема через одруження, чи народження дитини). експлуатацією дитини вважається: продаж дітей та торгівля ними, використання дитини для заняття жебрацтвом, робота, що за своїм характером чи умовами, в яких вона виконується, може завдати шкоди здоров’ю, безпеці чи моральності дітей. Що робити, якщо Ви стали жертвою, або свідком насильства чи жорстокого поводження з дитиною? В кожній державній адміністрації та виконавчому органі ради об’єднаної територіальної громади є структурний підрозділ з питань сім’ї та спеціально визначена уповноважена особа, яка приймає та реєструє заяви і повідомлення про вчинення насильства, а також забезпечує надання допомоги постраждалій особі та ужиття заходів до кривдника. Персонально відповідальним за забезпечення своєчасної та ефективної допомоги постраждалій особі на місцевому рівні є спеціально визначений заступник голови районної адміністрації чи виконавчого органу ради об’єднаної територіальної громади. На території села, селища персонально відповідальним за забезпечення своєчасної допомоги постраждалій особі є староста/сільський, селищний голова, який повідомляє про випадок насильства (не пізніше однієї доби) уповноваженим особам виконавчих органів вищого рівня (виконавчого органу ОТГ чи райдержадміністрації).

Староста/сільський, селищний голова може визначити відповідальну особу, яка повинна проводити роботу з прийому та реєстрації заяв і повідомлень про вчинення насильства. Інформувати про вчинення насильства чи реальну його загрозу та звертатись за допомогою можна і безпосередньо до дільничного інспектора поліції, який зобов’язаний провести бесіду з постраждалою особою або її представником, з’ясування обставини конфлікту, виявити причину та умови, які створюють або можуть створювати небезпеку для цієї особи.

При виявленні жорстокого поводження з дитиною/дітьми, обов’язково повідомляється староста/сільський, селищний голова та дільничний інспектор поліції. Всі зазначені особи несуть персональну відповідальність за неналежне реагування на звернення чи повідомлення про вчинення насильства, відповідно до адміністративного, цивільного та кримінального законодавства України.

ЧОМУ КОНФІДЕНЦІЙНІСТЬ Є ВАЖЛИВОЮ?

Всеукраїнська громадська організація – «Центр – Розвиток демократії»

проєкт «Надання інформаційної та організаційної підтримки жінкам різного віку та дівчатам у зв’язку з коронавірусом з віддалених сіл України», що підтримується ПРООН

Вислови опитаних

«Я думала, що класна керівничка мене підтримає, розповіла їй, що до мене чіпляється мій вітчим, що натякає на секс з ним. А вчителька розповіла іншим вчителям та моїй мамі. І з мене почали сміятись і не повірили»

«Я не хочу звертатись ні до кого, завтра все село буде знати, що я погана чи чоловік у мене не такий»

«Я їй розповім про свої проблеми і завтра буде знати все місто»

«У нашій школі є психолог, але вона така, що всім в школі все розповідає, хіба є бажання їй щось розповідати»

Це відповіді жінок та дівчат, які страждають від насильства і які бояться звертатись за допомогою.

Причина у малій кількості звернень про допомогу, особливо від жінок і дівчат, інколи дуже проста, ми боїмося, що нашу історію перекажуть іншим, і ми не хочемо осуду.

Інколи чуєш від психологів, поліцейських, голів сіл, що люди, особливо жінки, в яких є труднощі чи вчиняється насильство не готові говорити в голос про свої проблеми чи розповідати про насильство в родині.

Але існує і інша сторона цієї проблеми, Це те, що люди не знають кому розповісти, існують страхи, переконання, що про мене поширять плітки, інформацію, посміються та інше.

Чому приватність та конфіденційність мають значення для осіб, які страждають від різних видів домашнього та сексуального насильства?

– Кожній людині хотілося би відкритись, розповісти, поділитись своїми переживаннями, проблемами та страхами.

– Людина, яка має проблеми, потерпає від насильства у першу чергу хоче бути захищеною, хоче знати, що є ті люди, які могли би її захистити чи просто вислухати.

У великих та малих містах, у селах та селищах конфіденційність дуже важлива.

На роботі, під час навчання, у родині скрізь важливо пам’ятати, що передавши іншим інформацію, ви можете образити ту людину, яка вам довірилася.

Конфіденційність це захист інформації

Захист інформації, що отримана словесно, будь-які відомості, листи чи документи.

Захист інформації – сукупність правових, адміністративних, організаційних, технічних та інших заходів, що забезпечують збереження, цілісність інформації та належний порядок доступу до неї.

Конфіденційність та навіть таємниця вважаються найважливішою складовою безпеки особи, яка потребує допомогу.

Допомога особам, які потерпають від насильства, які переслідуються починається з конфіденційності їхньої інформації.

Право на інформацію

Кожен і кожна мають право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Передача інформації – це перший крок до образи, страху, що переслідувач чи кривдник, від якого втікли, зможуть їх знайти.

Як приклад, конфіденційною інформацією є:

– Розповідь дитини про насильство, сексуального насильства по відношенню до неї. Тільки фахівці можуть надавати допомогу, передавати дані та інформацію для вироблення подальшого плану дій допомоги дитині і в найкращих інтересах дитини.

– імена та прізвища жертв зґвалтування,

– адреси притулків у справах домашнього насильства,

– розповіді дітей про свої проблеми та потреби психологам та соціальним працівникам/цям,

– інформація осіб, які постраждали від насильства, що передана головам селищних рад.

Існують програми навчання конфіденційності. Багато міст в Америці, Канаді, Європі реалізують програми конфіденційності для жертв домашнього та сексуального насильства та переслідування, щоб ті, хто страждає від насильства могли чітко розуміти, яку інформацію про себе можна робити публічною.

Як приклад:

«Конфіденційність особи, яка пережила насильство, настільки важлива для їхньої безпеки, що кілька федеральних законів в США включають положення про конфіденційність та приватність, і більшість штатів забороняють розголошувати інформацію про жертв».

БУДЬТЕ ОБЕРЕЖНІ

СВІТ ІНТЕРНЕТУ

Ми живемо у світі пошукових систем в Інтернеті, де інформацію про що завгодно і про кого завгодно можна отримати менш ніж за годину. Ми також живемо в той час, коли речі, якими ділимось офлайн, дедалі частіше публікуються в мережі.

Інтернет-пошук імені людини може отримати багато інформації, зокрема: акаунти в соціальних мережах; посилання на них в Інтернеті, які можуть включати новини або навіть фотографії, розміщені організацією; сайти посередників даних, які продають особисту інформацію, включаючи адреси (поточні та попередні), фінансові звіти, перевірку стану та багато іншого. Публічні записи, включаючи судові, також все частіше публікуються в Інтернеті. У деяких випадках свідчення тих, хто постраждав про їх напади, були опубліковані в Інтернеті.

Після розміщення інформації в мережі майже неможливо її видалити, що у багатьох випадках це просто неможливо. Жінкам та дітям стає все важче зберегти будь-яку форму конфіденційності і вони стають жертвами насильства, домагань, переслідувань та залякувань.

Будьте обережними і обмежуйте розповсюдження інформації про себе, знаючи, що викладена інформація буде використовуватись проти вас.

Жінки, дівчата та хлопчики починають боятись, що їх знайдуть, Для інших тих, хто постраждав, відсутність конфіденційності при зверненні за послугами створює жахливий ефект, змушуючи їх не викликати поліцію або просити про допомогу.

Деякі постраждалі вважають, що вони можуть зберегти свою приватність і безпеку, змінивши свої імена. Однак це може створити ще більше проблем. У тих, хто постраждав, змінивши прізвище, можуть виникнути більші проблеми з влаштуванням на роботу чи житло (оскільки попереднє працевлаштування та оренда квартир були на їхні старі імена); вони можуть втратити професійні посвідчення, оскільки їхня освіта, професійні ліцензії та сертифікати були на їхнє старе ім’я; і їм може бути важко замінити важливі документи, що посвідчують особу, такі як свідоцтва про народження та водійські права.

ПАМ’ЯТАЙТЕ

Будь-яка публікація окремих даних, але особливо даних жертв, повинна включати обговорення того, як ця публікація може вплинути на конфіденційність, а отже, і безпеку жертв. До цих обговорень слід залучити експертів з питань конфіденційності жертв, щоб переконатись, що досвід тих, хто вижив, є центром цих розмов. Майте на увазі, що для багатьох жертв насильства конфіденційність може мати пряму залежність від їхньої безпеки.

Для деяких людей, які вижили, знання того, що вони не в змозі зберегти конфіденційність, може призвести до того, що вони не звертаються за послугами та не просять допомоги.

Поінформованість про оприлюднення інформації

Як мінімум, постраждалі повинні бути поінформовані про те, яка інформація збирається і хто матиме доступ до цієї інформації. Життя постраждалих складне, і вони найкраще знають, що може поставити під загрозу їх безпеку. Знання потенційних ризиків допоможе їм визначити наступні кроки. Найкраща практика – це дати змогу постраждалим вирішувати, коли, якою інформацією та кому передається інформація про них.

Яку інформацію можна ідентифікувати?

У цей вік збільшення обміну даними просто видалення імені не призведе до деідентифікації даних. Багато іншої інформації може бути ідентифікаційною, наприклад, місцезнаходження, ім’я злочинця або поєднання віку та раси. Крім того, певна інформація – у поєднанні або в контексті – може бути ідентифікаційною. Нарешті, пам’ятайте про мозаїчний ефект, коли інформація сама по собі не є ідентифікаційною, а в поєднанні з іншими наборами даних може повторно ідентифікувати людей.

Якщо інформацію потрібно збирати та ділитися, чи відповідає вона принципам справедливої інформаційної практики?

Принципи справедливої інформаційної практики – це керівні принципи, які допомагають організаціям визначати, як збирати та обмінюватися особистою інформацією, враховуючи конфіденційність особи. Ці вказівки включають прозорість, участь особи, чия інформація збирається, із зазначенням мети збору та використання інформації, мінімізації даних, що збираються, обмеження використання даних, забезпечення якості та цілісності даних, забезпечення гарантій безпеки, та демонстрація відповідальності під час збору особистої інформації. Існують найкращі практики, які дозволяють обмінюватися інформацією, одночасно забезпечуючи конфіденційність.

Яка мета обміну або публікації цієї інформації?

По-перше, важливо визначити причини того, чому інформацію потрібно збирати, збирати чи ділитися.

По-друге, зважте на цілі з потенційною безпекою та потенційною небезпекою, яку вона може становити для жертви у разі розголошення інформації. Незважаючи на переваги обміну, якщо оприлюднення інформації може комусь загрожувати, можливо, краще не ділитися цією інформацією. Натомість можуть існувати інші способи обміну інформацією, які мінімізують ризики конфіденційності та потенційну небезпеку.

Захист інформації – сукупність правових, адміністративних, організаційних, технічних та інших заходів, що забезпечують збереження, цілісність інформації та належний порядок доступу до неї;

Право на інформацію

Кожен і кожна мають право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Гарантії права на інформацію забезпечується

створенням механізму реалізації права на інформацію;

створенням можливостей для вільного доступу до статистичних даних, архівних, бібліотечних і музейних фондів, інших інформаційних банків, баз даних, інформаційних ресурсів;

обов’язком суб’єктів владних повноважень інформувати громадськість та засоби масової інформації про свою діяльність і прийняті рішення;

обов’язком суб’єктів владних повноважень визначити спеціальні підрозділи або відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації;

здійсненням державного і громадського контролю за додержанням законодавства про інформацію;

встановленням відповідальності за порушення законодавства про інформацію.

Право на інформацію може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку, з метою запобігання заворушенням чи кримінальним правопорушенням, для охорони здоров’я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

ПЕРСОНАЛЬНІ ДАНІ правове регулювання

• Конституція України (стаття 32)

• Конвенція Ради Європи про захист осіб у зв’язку з автоматизованою обробкою персональних даних, підписана в Страсбурзі 28 січня 1981 року;

• Закон України «Про захист персональних даних» від 01 червня 2010 року;

• Наказ Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини No1/02-14 від 08 січня 2014 року “Про затвердження документів у сфері захисту персональних даних”;

• Закон України «Про інформацію»

ТИПОЛОГІЯ ПЕРСОНАЛЬНИХ ДАНИХ

Залежно від носія інформації дані щодо особи можуть бути класифіковані на: фотографії; відеофіксацію; звукозапис; дані GPS; дані ДНК; відбитки пальців; зразки голосу.