Категорія: Новини

22 квітня 2021 року відбулась експертна дискусія у рамках інформаційно-просвітницької кампанії “Що таке модель рівності?”, котра була присвячена етичним питанням висвітлення проблеми сексуальної експлуатації у ЗМІ.

Участь у дискусії брала глава БО «Ліга Легалайф», правозахисниця Юлія Дорохова, котра зазначила, що в рамках своєї діяльності представники ЗМІ допомогли лише у випадку однієї жінки, котрий потребував розголосу. «Завдяки публікації в Житомирській області соціальні служби почали хоч якось ворушитися, тому що був резонанс», – констатувала пані Юлія.

«Луценко по телевізору сказав в програмі, що він за легалізацію зброї і проституції, тому що його рейтинг впав. Все, цукерка. Мені на наступний день обірвали телефони, я питаю, з чим пов’язаний ажіотаж, приїжджаю на програму. Питання задаються провокаційні, все, що я говорю по справі, вирізають, і створюється така красива цукерка, обгортка, усередині якої немає нічого взагалі того, що я хотіла сказати.

Моя умова тепер, якщо я даю інтерв’ю, я повинна знати, які будуть питання, і залишаю за собою право не відповідати на те, що мені не подобається. Оскільки я представляю інтереси великої спільноти, люди повинні знати про нас», – каже правозахисниця.

З її слів, у медіа тотально використовують її ім’я, роблять на виході те, чого вона не очікує, коли погоджується на участь у проектах. Тому вона відмовляється, бо журналісти робитимуть епатаж та гроші на чужих проблемах замість сприяти їх вирішенню.

«Хочуть історію жінки. Я ставлю умову, що голос повинен бути невпізнанним, закрити обличчя. Взяли інтерв’ю у дівчинки, і так її заретушували, що її впізнала мати. І сусіди. Це був «Інтер». Це було моторошно. Вони принесли вибачення, але … Мати її побачила, був скандал, батько вигнав з дому, от воно було того варте?

Останнє наше інтерв’ю щодо ситуації в Дубаї. Я розповіла свою точку зору, її піднесли не так, як я говорила. Я говорила, що постраждали жінки найбільше, вони заздалегідь не були проінформовані, що можна, що не можна. І несе відповідальність той, хто виклав фото. Вони перекрутили, ще щось не написали. Журналісти роблять епатаж, а здорові слова, висловлювання по справі просто ігноруються.

У мене в практиці був випадок, коли в мобільній лабораторії їздили на трасі. Туди заходять дівчатка, здають аналізи на ВІЛ, гінеколог був. Наше завдання було зниження ризику, вони вдень сплять і не мають змоги ходять до лікаря. Журналісти нишком поїхали за автобусом, була бійка дуже велика, ми тримали слово, а журналісти нас підставили», – пригадує Юлія Дорохова.

З її слів, вона більше не довіряє журналістам і намагається захистити жінок від спілкування: «Вони викладають те, що наболіло, коли нічим годувати дітей, вона миє Ашан ночами, працює вдень на секонді, падає з ніг, і з цього роблять цукерку, їхня робота робити сенсацію. Вони на програмах потім бесідують, не маючи жодного уявлення про те, що відбувається. І мене більше не покличуть, бо я не відповідаю поглядам редакції».

На заходах, які проводять на підтримку фактичної легалізації сутенерства, намагаються державу зробити сутенером: говорять про обов’язкове оподаткування жінок та медичний огляд.

«Я задаю питання, може одна я тут нічого не розумію. Це КЗпП регулює? У нас багато жінок цікавляться шведською моделлю, багато хто просто не розбираються, не знають, як це просувати. У тих, хто платить за «легалізацію», вони день у день отримують фінансування. Можуть робити круглі столи», – розповідає правозахисниця.

З її слів, проблемою є те, що в державі відсутні програми виходу з проституції, продумана допомога жінкам. А ті, хто просуває легалізацію, до кінця не розбираються у темі, і це найпомітніше відбивається на роботі ЗМІ.

Організаторами кампанії “Що таке модель рівності?” є ГО «Центр – Розвиток демократії», CAP International, Громадська рада з гендерних питань при МФО «Рівні можливості», МБФ «Українська фундація громадського здоров`я», БО “Всеукраїнська Ліга Легалайф”, Національна рада жінок України.

Триває серія заходів, присвячених 30-річчю Незалежності України, – «Історія України, яка створюється жінками». Інформаційна кампанія відтворює історію сучасного феміністського руху через створення та діяльність жіночих мереж і платформ від початку 1990-х і до сьогодення, нагадує про їхній внесок у розвиток жіночого руху та захисту прав жінок в Україні.

Зокрема, у заході 21 квітня 2021 року взяла участь очільниця Національної ради жінок України Людмила Порохняк-Гановська, котра розповіла про історію цього об’єднання. Також вона згадала внесок до жіночого руху в Європі, котрий зробили українки – учасниці жіночих об’єднань.

«Вони боролись за те, щоб покарати уряд Польщі за вбивство Ольги Басараб у тюрмі. Але спротив їм чинили організації польських жінок. Союз українок, коли вже була виснажена 80-річна Софія Русова, не мав підтримки, його вирішили розпустити. «В майбутньому знайдуться свіжі сили, щоб продовжувати її головну працю – не лише за симпатію інших національних організацій, але для себе». У 1996 році почалося відродження об’єднання», – розповіла пані Людмила.

Представниця БО «Позитивні жінки» Віра Варига розповіла про досвід українських активісток, котрі відстоюють права жінок з ВІЧ. З її слів, особливість полягає у тому, що жінки з ВІЧ стигматизуються більше, ніж чоловіки, бо вони більше зайняті дітьми, мають інші потреби. Об’єднання значно посилило свій потенціал в останні роки, як сервіси, так і адвокаційну діяльність, провели низку досліджень, займаються інформаційними заходами щодо рішення проблем репродуктивно-сексуального здоров’я та прав жінок з ВІЧ.

Соціальний психолог, координаторка Галицького кластеру кооперації «Жіночий авангард» Ярослава Сорокопуд розповіла про особливості розвитку жіночих мереж у сільській місцевості та те, як доводилось долати та обходити суспільні стереотипи, працюючи з такими групами жінок.

«Навіщо жінці в селі мережі? Вона багато працює. Вони не хотіли попервах їхати на зустрічі на два дні, питаючи, «чи ви хочете розлучити мене з чоловіком». Категорично не сприймали слово «гендер». Тому мережа сільських жінок йшла з пропозицією економічної незалежністі, посиленням ролі жінок в управлінні, протидії сімейному насиллю, що було табу.

Жінки стали депутатками, керівниками підприємств. Створили систему протидію насильству в селі. Вони тепер мають телефони, зв’язуються між собою, і приходять в той будинок, звідки прийшло повідомлення про насилля. Тоді чоловік продовжувати бити жінку не може. Однак побутове насильство приймається досі в селі як «традиція», бо «б’є значить любить».

Мережа починає працювати у жіночому лідерстві, в тому числі по реформі ОТГ. Вони вже самі запрошують експертів. Запрошують на тренінги по стратегічному плануванню та комунікації. Така мережа взаємної підтримки серед жінок, які очолили ОТГ, також працює дуже потужно. Також є напрямок економічної стабільності – не буде жінка стабільною та вільною, якщо в неї не буде економічного впливу, його також забезпечують проекти», – розповіла Ярослава Сорокопуд.

Захід організований Центром Розвиток демократії / Democracy Development за підтримки Громадської ради з ґендерних питань, «Інформаційно-консультативним жіночим центром» та Урядовою уповноваженої з питань гендерної політики КМУ.

відео заходу

22 квітня 2021 року відбулась експертна дискусія у рамках інформаційно-просвітницької кампанії “Що таке модель рівності?”, котра була присвячена особливостям висвітлення проблеми сексуальної експлуатації у ЗМІ.

Організаторами кампанії є ГО «Центр – Розвиток демократії», CAP International, Громадська рада з гендерних питань при МФО «Рівні можливості», МБФ «Українська фундація громадського здоров`я», БО “Всеукраїнська Ліга Легалайф”, Національна рада жінок України.

У рамках цього заходу журналістки з різних країн, які багато років працюють із висвітленням теми сексуальної експлуатації, поділились своїм досвідом із журналістською спільнотою України. Зокрема, участь взяла легендарна дослідниця та письменниця Джулі Біндел, котра привітала своїх українських колег з тим, що вони входять у феміністичний рух протидії злочинам проти жінок, навіть маючи мало підтримки з Заходу.

«Ключові медіа не говорять про це, вони не згадують нас – чоловіки-редактори є непоганими людьми, але вважають нас, феміністок, маргінальними. Втім, ми відстоюємо права половини людства. Моя книга The Pimping of Prostitution: Abolishing the Sex Work Myth вийшла у 2017 році, я доводила, що сексуальна експлуатація жінок не є роботою, це насильство та величезна шкода для жінки, якій потрібні гроші», – зазначила Джулі Біндел.

На її переконання, коли жіночі активістки йдуть за термінологією, яку пропонують легалізатори проституції, вони підігруватимуть їм, якщо не будуть опиратись. Ці тенденції формують думку наступного покоління щодо того, чим проституція є насправді, а це фактично работоргівля.

«Нав’язлива термінологія про те, що проституція є чимсь припустимим, дуже переслідує медіа. Однак це не ринок. Це не є нормальним. Навіть організація, котра бореться з дитячою проституцією та порнографією, використовує термін juvenal sex workers! Пропонується лінія «вибору жінки», нібито легалізація сутенерства є чимсь добрим для жінки. Ви маєте казати всім активістам не ставати на сторону «секс-роботи», має підтримуватись контекст сексуальної експлуатації жінок та дівчат, що це насилля проти жінки, аб’юз за гроші, яких вона потребує.

Чоловіки відстоюють втягнення у проституцію, це проблема. Ми маємо бути аболіціоністками, переслідувати спроби просування декриміналізації сутенерства у медіа. Люди, які пишуть ці матеріали, нав’язують думку, що декриміналізація нібито зупинить арешти жінок у проституції, але насправді це зупинка відповідальності за трафік жінок, ще й обкладання їх податками. Ми не можемо говорити, що «шкода буде мінімалізована», бо це – вбивства, самогубства, викрадання дітей, алкоголізація, психічні розлади. Це не «найдревніша професія», це найдревніший спосіб знущання з жінки», – каже Джулі Біндел.

Також вона розповіла, що зустрічалась з фактами цензурування інформації про Шведську модель боротьби з сексуальною експлуатацією. З її слів, ЗМІ мають певні «мовні посібники», щоб відповідно діяти на аудиторію. У 2006 році, коли 5 проституйованих жінок у британському Іпсвічі були вбиті покупцем сексу, такі ЗМІ дуже високого рівня також стверджували, що декриміналізація проституції була би вигідною для жінок. «Я казала «проституйована жінка», опоненти називали їх «секс-працівницями». Є багато медіа, які фактично лобіюють легалізацію секс-трафіка. Вони беруть приклад однієї представниці «привілейованих» ескортних послуг, розкручують її, просувають ідею, що це власний вибір жінки, що вони нібито щасливі, бо пробують різні сексуальні практики. Ці кампанії дуже щедро оплачуються. У них розвивається меседж, що нібито це йдеться від імені всіх проституйованих жінок, і це є проблема. А я називаю це «туризм», такі випадки не є презентативними, однак ми маємо підтримувати всіх жінок, які пройшли через це», – підсумувала Джулі Біндел.

Як було зазначено під час дискусії, 23 квітня 2021 року відбудеться презентація книги Джулі Біндел в аудіоформаті.

Підписуйтесь на канал ГО Центр “Розвиток демократії” у Youtube!

Відео експертної дискусії “Вихід з кола насильства: досвід тих, хто пережив проституцію” від 26 березня 2021 року.

56 представників громадського сектору взяли участь в онлайн-тренінгу ГО Центр “Розвиток демократії” на тему «Проекти та грантові заявки для пошуку додаткових джерел фінансування».

Захід відбувся 16 квітня 2021 року, навчання провела тренерка Ella Lamakh, голова правління ГО «Центр Розвиток демократії».

Під час тренінгу йшлося про:

Вміння переглядати оголошення;

Співпрацю різних структур для планування та реалізації проєктної діяльності;

Розділи проектної заявки: Проблематика та аналітика, мета та завдання, планування, виконавці та співвиконавці, результативність, якісні і кількісні показники, створення бюджету.

10 років тому Рада Європа прийняла Конвенцію про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами. Україна  була серед країн авторок та ініціаторок Стамбульської конвенції.

Конвенція Ради Європи про запобігання насильства щодо жінок і домашнього насильства (Стамбульська конвенція) – комплексний міжнародний акт, спрямований на захист, запобігання, судову відповідальність і вироблення стратегії в сфері протидії насильству стосовно жінок та домашньому насильству.

Українське законодавство у сфері протидії домашньому насильству частково враховує положення Стамбульської конвенції.

Так, в Україні визнають чотири види насильства (фізичне, сексуальне, психологічне та економічне), діють такі заходи тимчасового обмеження прав кривдника як терміновий заборонний припис та обмежувальний припис, зґвалтування визначається якдії сексуального характеру, вчинені без добровільної згоди потерпілої особи.

Водночас, є й серйозні невідповідності між національним законодавством та вимогами Стамбульської Конвенції, які мала би виправити ратифікація Конвенції Україною.

На картинці пропонуємо зосередитися на конкретних проблемах у сфері протидії насильству щодо жінок та домашньому насильству, актуальних для нашої країни, та шляхах їх вирішення, які пропонує Стамбульська Конвенція.

До прикладу проблема

У березні 2021 року до нашої організації звернулася Марія, яка має двох дітей 3 та 12 років і потерпає від насильства з боку чоловіка. Жінка живе на околиці міста, яке після адміністративної реформи вже не є районним центром. Після чергового випадку насильства викликала поліцію. Поліцейські склали протокол та порекомендували звернутися за послугами до соціальних служб.

Марія так і зробила – однак їй повідомили, що новостворена об’єднана територіальна громада ще не має соціального працівника чи іншого фахівця, який може надавати послуги постраждалим від домашнього насильства. Жінці рекомендували звернутися до районного центру, а це понад 80 км від місця проживання Марії.

Для отримання медичної, юридичної, психологічної, соціальної допомоги постраждалій особі потрібно звернутися до декількох різних установ, які можуть бути на великій відстані одна від одної. Часто взаємодія між правоохоронними органами та спеціалізованими службами ускладнена; вони не обізнані щодо стандартів роботи з постраждалою особою та не можуть надати належну підтримку через власні упередження щодо домашнього насильства.

Вирішення проблеми завдяки ратифікації та імплементації Стамбульської Конвенції:

Частина 3 статті 18 Конвенції: Сторони забезпечують, щоб заходи, ужиті згідно із цією главою [Глава IV – Захист та підтримка] … дозволяли, де це доречно, щоб різні служби захисту та підтримки розташовувалися в тих самих приміщеннях.

Стаття 25 Конвенції: Сторони вживають необхідних… заходів для забезпечення створення відповідних легкодоступних консультативних центрів допомоги жертвам зґвалтування або сексуального насильства в достатній кількості для забезпечення медичної та судово-медичної експертизи, підтримки у випадку травм і надання консультацій жертвам.

Після ратифікації Стамбульської конвенції правоохоронці та спеціалізовані служби, які надають допомогу постраждалим особам, такі як притулки, лікарні та центри соціальної підтримки, повинні будуть розміщуватися в одній будівлі та, де це доречно, співпрацювати і координувати свої дії.

Також будуть створені окремі центри спеціалізованої допомоги для постраждалих від сексуального насильства.

Для забезпечення високої якості роботи з постраждалими особами співробітники спеціалізованих служб та правоохоронних органів пройдуть необхідне навчання.

Таким чином, особа, постраждала від насильства, матиме можливість отримати дієву та комплексну підтримку, зосереджену в одному місці.

ГО Центр «Жіночі перспективи»

ГО Центр «Розвиток демократії» продовжує проводити експертні дискусії у рамках інформаційної кампанії “Що таке модель рівності?”, котра присвячена питанню впровадженню дієвої моделі боротьби з сексуальною експлуатацією та торгівлею людьми в Україні.

Як зазначила голова ГО Центр «Розвиток демократії» Елла Ламах, ініціатори кампанії сподіваються, що вона допоможе захистити жінок та допомогти їм вирватись з цього рабства не лише у нас в країні, але й у всьому світі.

Координаторка Громадської ради з ґендерних питань при МФО «Рівні можливості» Лариса Кобелянська, вітаючи учасників кампанії, у свою чергу, подякувала експертному середовищу, котре піднімає це питання в той час, коли дехто намагається просувати легалізацію сутенерства.

«Нас об’єднує те, що ми боремось за права жінок і проти насильства, в яку б обгортку воно не обгорталось. Коли суспільству намагаються продати ідею під виглядом захисту жінок, щоб суспільство прийняло форму закамуфльованого насильства, ми маємо відверто говорити, що проституція – це насильство. Історично це дуже давній спосіб експлуатації жінок, але часи змінилися, і ми не можемо прийняти ту ситуацію, коли частина жінок чи то за доброю волею, чи то за обставинами потрапляє у ситуацію, коли її ґвалтують і порушують її права.

Зараз по всьому світу вчергове йде повернення до менш суворого контролю за правами жінок, допускається поблажливе ставлення до тих країн, котрі гальмують, зменшують тиск на порушників. Ми маємо чітко заявити, що наш вибір це захист прав людини, захист прав жінок. Жінки у проституції є жертвами насильства, незалежно чи вони це усвідомлюють, незалежно від обставин, від того, що вони про це думають. І тим більше від того, хто вважає, що там їм добре», – зазначила Лариса Кобелянська.

8 квітня 2021 року відбулась дискусія на тему «Модель рівності і правоохоронні органи», у котрій на запрошення ГО Центр «Розвиток демократії» взяли участь активістки впровадження Шведської моделі боротьби з сексуальною експлуатацією в Україні, Ірландії, а представники правоохоронних структур Швеції, Канади, Великої Британії, Ізраїлю, Ісландії.

Як розповіла активістка впровадження Шведської моделі в Ірландії Міа де Фіче, котра сама була жертвою сексуальної експлуатації, коли жінку втягують у проституцію, її світ стає дуже вузьким – лише вона, чоловіки, котрі її купують, та поліція. Тому роль правоохоронців є надзвичайно важливою.

«Я пробула шість років у проституції, бачила багато злочинів, котрі є супутніми до сексуальної експлуатації жінок, у тому числі трафік. Зі мною поводились як зі злочинницею», – розповіла Міа де Фіче.

Важливість ефективної роботи правоохоронців підтвердила представниця поліції Рейк’янесберга (Ісландія) Альда Йохансдоттір, котра також поділилася досвідом своєї країни у впровадженні Шведської моделі. З її слів, за спостереженнями поліції у її країні – 50% «покупців сексу» – це одружені чоловіки.  

Також торік Модель рівності запрацювала в Ізраїлі. Відповідний закон набув чинності в липні 2020 року, він діятиме протягом п’яти років, щоб законодавці та суспільство змогли оцінити його ефективність. У законі, що є дуже важливим, передбачене фінансування реабілітаційної бази для постраждалих жінок.

Як повідомила голова департаменту протидії торгівлі людьми та проституції поліції Ізраїлю Саріт Перес, за ізраїльським законом ті, хто живе за доходи від втягування когось у проституцію, скоює правопорушення, той, хто втягує людину у проституцію, скоює злочин, той, хто рекламує «послуги проституції», пропонує для цього приміщення, також є порушником закону. Однак це не застосовується до тих, ким, власне, торгують такі люди. «76% жінок, втягнутих у проституцію, полишили би її негайно, якби могли», – навела дані статистики представниця Ізраїлю.

ГО “Центр “Розвиток демократії” у співпраці із Громадською радою при МФО “Рівні Можливості” та за підтримки МБФ «Українська фундація громадського здоров`я» проводить інформаційну кампанію “Що таке модель рівності?” з нагоди 70-ї річниці Конвенції про боротьбу з торгівлею людьми та експлуатації проституції інших, 40-ї річниці Конвенції ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок, 20-ї річниці Палермського протоколу про попередження і припинення торгівлі людьми, особливо жінками і дітьми, і покарання за неї, що доповнює Конвенцію ООН проти транснаціональної організованої злочинності.

16 квітня 2021 року відбудеться онлайн-тренінг «Проекти та грантові заявки для пошуку додаткових джерел фінансування».

Тренерка: Ella Lamakh, голова правління ГО «Центр Розвиток демократії».

Теми для обговорення:

Вміння переглядати оголошення;

Співпраця різних структур для планування та реалізації проєктної діяльності;

Розділи проектної заявки: Проблематика та аналітика, мета та завдання, планування, виконавці та співвиконавці, результативність, якісні і кількісні показники, створення бюджету.

Час проведення – 11:00 – 13:00.

Зум-посилання: https://cutt.ly/avt4mpO

30 березня 2021 року, з нагоди 30-річчя Незалежності України, відбувся перший онлайн-захід «Історія феміністського руху, що відображена у жіночих мережах та платформах», організований ГО Центр «Розвиток демократії». У дискусії взяли участь представниці жіночого громадського руху в Україні, котрі проаналізували історію жіночих платформ та мереж від початку Незалежності.

ВІДЕО ЗАХОДУ

8 квітня 2021 року відбулась експертна дискусія «Модель рівності і правоохоронні органи», котра продовжила інформаційну кампанію “Що таке модель рівності?”, ініційовану в Україні громадською організацією «Центр – Розвиток демократії». Участь у дискусії взяли активістки впровадження Шведської моделі боротьби з сексуальною експлуатацією в Україні, Ірландії, а також представники правоохоронних структур Швеції, Канади, Великої Британії, Ізраїлю, Ісландії.

Матс Паулссон, старший радник Шведської агенції з гендерної рівності, колишній офіцер поліції, який працював у сфері протидії торгівлі людьми, розповів про те, як працює шведська поліції з жінками, котрих експлуатують у проституції. Запроваджена у його країні Шведська модель діє вже 20 років.

За його поясненням, продаж сексу у Швеції не криміналізований, однак криміналізована купівля – наслідком бажання купити цю «послугу» є штраф або позбавлення волі терміном до року. Звідництво карається терміном позбавлення волі до восьми років. Торгівля людьми з метою сексуальної експлуатації – до 10 років у в’язниці.

Кожна жертва та потенційна жертва торгівлі людьми має право на підтримку та захист з боку суспільства та 30 днів на роздуми. Допомога регулюється НМП – Національним механізмом перенаправлень, а також Програмою добровільного повернення Міжнародної організації міграції. Цілями цієї роботи є підтримка та захист жертв, відправлення порушників до в’язниць, мінімізація ризику повторного потрапляння до торгівлі людьми.

Алан Кейтон, колишній офіцер поліції Великої Британії, представив «Пілотний проект запровадження Моделі рівності в Іпсвічі». З його слів, боротись з сексуальною експлуатацією незахищених жінок тут почали після того, як маніяк убив п’ятьох з них.

З його слів, у 60-70 водночас можна було побачити до 25 жінок на кількох визначених вулицях Іпсвіча. Всього у рамках проекту було виявлено 107 жінок, яких використовували у сексуальній експлуатації, 12 з них постійно.

У результаті з’ясувалося, що каральна стратегія щодо цих жінок не працює, причому до відповідальності за порушення громадського порядку були притягнуті всього дві жінки. До впровадження проекту допомоги були залучені місцева влада, медики, психіатрична допомога.

За два роки впровадження стратегії в Іпсвічі заарештували 140 шукачів «сексуальних послуг», більшість з них отримали попередження, кільком пред’явили звинувачення. До 400 дітей виявлено як такі, що мають ризик опинитись у сексуальній експлуатації. 80 жінок отримали допомогу від команди «Добиймося змін».

Домінік Моншам, лейтенант-детектив департаменту карного розшуку (Монреаль, Квебек, Канада), представив доповідь «Боротьба із сутенерством в Канаді і взаємодія поліції із соціальними службами».

За його даними, 89% жінок, яким допомагали виходити з проституції, не мали інших джерел існування. Тих дівчат, котрих вдавалося переконати, залучали до програм відновлення.

«Двадцять років тому нереально було уявити, що буде можливим контакт між поліцією та тими дівчатами. Зараз вони приходять без страху. Ми прийшли від арештів сотень і сотень жінок у проституції до нуля, і до сотень і сотень заарештованих трафікерів. Тепер у нас є методи впливу не лише на постраждалих жінок, але й на їхні сім’ї. Двадцять років тому термін «сексуальна експлуатація» не був у вживанні, тепер це так.

Ми працювали також у Південній Америці, там відбувалось те саме. Дівчат забирають з вулиці, експлуатують у масажних салонах, готелях, у тому числі дівчат дитячого віку. Те, що ці жінки на оголошеннях в інтернеті пишуть відверто про свою діяльність, не означає, що вони незалежні», – розповів Домінік Моншам.