Категорія: Публікації

Сурогатне материнство в усіх його формах – це сукупність насильства та порушень прав людини, тому воно не може мати правового регулювання.

З метою недопущення стратегічних і операційних провалів, негативних незворотних наслідків для держави у сфері формування  і реалізації політики щодо репродуктивного здоров’я, дотримання прав дітей і жінок, розвитку нації просимо Вас  переглянути позицію пов’язану із поданням законопроєкту «Про застосування допоміжних репродуктивних технологій» (№13683 від 22.08.2025). Такожінформуємо про реєстрацію у Верховній Раді України законопроєкту «Про застосування допоміжних репродуктивних технологій» (№13683-1 від 04.09.2025,  що поданий народним депутатом Дануцою О.,  далі разом – законопроєкти).

матеріали

Інформуємо, що законопроєкти суперечать низці норм міжнародного та українського законодавства, а також зобов’язанням перед Європейським Союзом, а саме:

1.  Позбавлення материнства жінки, яка народила дитину — грубе порушення прав людини.

У міжнародному праві, а також у правових системах більшості держав, материнство встановлюється  за фактом народження, навіть у випадках екстракорпорального запліднення (ЕКЗ) з донорськими яйцеклітинами.

«У всіх країнах світу материнство юридично визначається через факт пологів — жінка, яка народила дитину, є її матір’ю. Це стосується навіть випадків, коли використано донорську яйцеклітину або ембріон.»   (ICAMS, 2024)

Передача дитини іншій особі за контрактом прямо порушує:

–  ст. 50 Конституції України ,

–  ст. 7 Конвенції ООН про права дитини  

–  ст. 5, 11, 16 Конвенції CEDAW .

2.  Сурогатне материнство порушує права дитини

Сурогатне материнство — це програмоване розлучення дитини з матір’ю. Така передача за винагороду чи контрактом має ознаки  торгівлі дітьми, що прямо заборонено міжнародним правом.

«Контракт, у якому передача дитини є умовою оплати, є формою продажу дітей, оскільки дитина не може розглядатися як товар.» UNICEF, 2022

Це порушує:

–  ст. 7–8 Конвенції ООН про права дитини ,

– Факультативний протокол до КПД про продаж дітей  

Також законопроєктами не забезпечено інтереси дитини, в тому числі з урахуванням позиції ЄСПЛ, наприклад, у справі Mennesson v. France. Адже у кожному випадку, що стосується становища дитини, її вищий інтерес має бути пріоритетом.

3.  Порушення прав жінок — експлуатація, примус і дискримінація

Сурогатне материнство використовує вразливе становище жінок і призводить до:

–  серйозних ускладнень для здоров’я  (у сурогатних матерів ризик тяжких ускладнень в чотири рази вищий, ніж у жінок, які виношують неасистовану вагітність  Annals of Internal Medicine, 2024 ,

–  юридичного виключення жінки з материнства , навіть якщо вона виносила і народила дитину,

– відсутності відпустки після пологів, лікарняних та інших, передбачених законодавством пільг та можливостей.

«Сурогатне материнство є формою експлуатації жінок, що часто супроводжується порушеннями прав людини та гендерно зумовленим насильством.» (Спеціальна доповідачка ООН Рім Альсалем, 2023 ) 

Законопроєктами не взято до уваги: 

Резолюцію ПАРЄ 2331 (2020) щодо експлуатації у сфері сурогатного материнства, яка наголошує на необхідності запобігання використанню сурогатного материнства як форми експлуатації жінок.

Конвенцію Ов’єдо (Конвенція про права людини та біомедицину, 1997), яка містить норми щодо захисту людської гідності у сфері біомедичних технологій.

Заключні зауваження Комітету ООН з ліквідації дискримінації щодо жінок до дев’ятої періодичної доповіді України (2022), що містять рекомендації щодо захисту жінок від експлуатації у сфері репродуктивних технологій.

Застереження  доповіді Рім Альсалем, Спеціальної доповідачки ООН з питань насильства щодо жінок та дівчат, його причин та наслідків , «Сурогатне материнство та насильство щодо жінок» (2025), яка проаналізувала сурогатне материнство як форму насильства та експлуатації щодо жінок.

Касабланську декларацію (2023)  — закликає до повної заборони сурогатного материнства як форми експлуатації жінок.

Позицію Спеціальної доповідачки ООН з питань продажу та сексуальної експлуатації дітей Мами Фатіми Сінґатех (Гамбія), яка підкреслила, що «комерційне сурогатне материнство зазвичай є продажем дітей» за міжнародним правом про права людини . 

Матеріали ЮНІСЕФ (UNICEF), зокрема документу «Ключові міркування: права дітей та сурогатне материнство» (2022) , де наголошено, що «контракт, у якому передача дитини є умовою оплати, є формою продажу дітей», хоча  дитина не може розглядатися як товар. 

Позицію Ради Європи (ПАРЄ): 2016 року Парламентська асамблея розглядала проєкт резолюції щодо заборони сурогатного материнства, проте він не був ухвалений. Водночас експертні та правозахисні організації у своїх поданнях наголошували, що практика сурогатного материнства «пов’язана з ризиками продажу дітей та експлуатації жінок».

На наш погляд, обидва законопроєкти суперечать зобов’язанням перед Європейським Союзом, а саме пункту 3 підрозділу е)  розділу 4.3. Дорожньої карти з питань верховенства права і  прямо конфліктують із позицією міжнародного співтовариства, зокрема п.6. Директиви 2024/1712 про внесення змін до Директиви 2011/36/ЄС про запобігання торгівлі людьми та боротьбу з нею та захист її жертв, якою використання сурогатного материнства/експлуатація сурогатного материнства є формою торгівлі людьми. Тому, на наш погляд, провокативними є дії України, яка замість впроваджувати нові правила ЄС у своє національне законодавство готується прийняти зовсім протилежні норми, що порушують права жінок та дітей.

Документи, що підсилюють позицію для заборони сурогатного материнства (виношування): 

Факультативний протокол до Конвенції про права дитини щодо продажу дітей, дитячої проституції та порнографії (2000)  вимагає від держав-учасниць заборонити продаж дітей, дитячу проституцію та дитячу порнографію.

 Резолюції Ради Безпеки ООН щодо сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом (1820, 1888, 1960, 2106, 2242 тощо)  закріплюють підхід до профілактики, відповідальності та моніторингу СНПК і визначають сексуальне насильство, пов’язане з конфліктом:

«зґвалтування, сексуальне рабство, примусову проституцію, примусову вагітність, примусовий аборт, примусову стерилізацію, примусовий шлюб та будь-які інші форми сексуального насильства подібної тяжкості, вчинені проти жінок, чоловіків, дівчат чи хлопців, які прямо чи опосередковано пов’язані з конфліктом… Цей термін також охоплює торгівлю людьми з метою сексуального насильства та/або експлуатації, коли вона здійснюється в умовах конфлікту». 

Згадувані у пояснювальній записці МОЗ України міжнародні нормативно-правові акти (Декларація про використання науково технічного прогресу в інтересах миру і на благо людства (1975 р.),  Конвенція ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок (CEDAW, 1979), Регламент (ЄС) 2024/1938 про стандарти якості та безпеки речовин людського походження, призначених для застосування людиною тощо) прямо не згадують сурогатне материнство і, відповідно, вони ані не підтримують, ані не засуджують цю практику. 

Репродуктивні функції жінок оцінюють у грошовому еквіваленті, перетворюючи тіло на товар. Хартія ЄС про основоположні права (ст. 3): забороняє перетворення людського тіла на джерело прибутку.  Загальний коментар № 28 Комітету з прав людини: засуджує зведення жінок до підлеглої ролі.

Звертаємо увагу, що законопроекти не відповідають вимогам, що ставляться до даного виду документів, не кореспондуються з іншими законами.

У законопроєктах йдеться про «забезпечення реалізації права чоловіків та жінок в Україні на продовження роду», проте таке право не передбачене ані Конституцією України та іншими українськими законами, ані міжнародним законодавством. При цьому не згадується право на дитинство, материнство і батьківство (ст. 51 Конституції), яким сурогатне материнство суперечить.

Проєкти законів не містять запобіжників порушення прав дітей, народжених  в результаті використання зазначених методик: вони мають високі ризики потрапляння  за межі правового поля як України (країн Європи, США, Китай, країн арабського регіону), так і країни своїх батьків з усіма негативними наслідками цього.

Медична риторика вводить в оману: сурогатне материнство не є медичною процедурою. Лише екстракорпоральне запліднення (IVF) та штучне запліднення визнаються медичними процедурами. Сурогатне материнство лише застосовує технології штучного запліднення з контрактною, а не терапевтичною метою. Резолюція Європейського парламенту засуджує сурогатне материнство як таке, що суперечить людській гідності, експлуатує тіла та репродуктивні функції жінок, особливо вразливих жінок у країнах, що розвиваються .

Відповідно до вимог ст. 104 ЗУ «Регламент Верховної Ради України» просимо відкликати законопроект «Про застосування допоміжних репродуктивних технологій» (№13683 від 22.08.2025). 

З повагою,

членкиня ГО «Національна ради жінок України» Елла Ламах, тел. 0936024850, ellalamakh@gmail.com

Список громадських організацій додається:

ГО «Жіночий Консорціум України», голова організації Оксана Москаленко,  oksana@wcu-network.org.ua

ГО «Сільські жінки України», голова організації Наталія Шулик, shulyknatalya68@gmail.com

ГО «Національна рада жінок України», голова організації Людмила Порохняк Гановська, laporokh@gmail.com

ГО  «Спілка жінок Чернігівщини», голова організації Тетяна Роєва, 0683455045_t@ukr.net

ГО «Спілка жінок України», голова організації Леокадія Герасименко, leokadiiag@gmail.com

ГО «Кроки до майбутнього», голова організації Юлія Дупешко-Джус, itcentre75@gmail.com

ГО  «Центр «Розвиток демократії», членкиня правління Олена Целуйко, info@ddc.org.ua

ГО «Центр гендерної культури», голова правління Тетяна Ісаєва, gender.museum@gmail.com

ГО «Центр Міжнародного розвитку «ЕЛПІС», голова організації Тетяна Герко, Tatiana.gerko@ukr.net

ГО «Українське подвір’я», голова організації Роман Засядьвовк, ukrpodviry@gmail.com

 Громадська рада при МФО «Рівні можливості» ВРУ, координаторка Лариса Кобелянська, larysa.kobelyanska@gender.org.ua

ГО «Жіночий ветеранський рух», очільниця  Катерина Приймак, veteranka@uwvm.org.ua

ГО «ФемінізмУА», голова правління Оксана Сущук, o.syshchyk@gmail.com

МБО  «Ромський жіночий фонд Чіріклі», президентка Юлія Кондур, chirikls@gmail.com

ГО «Бізнес Мережа Сільських Жінок», голова правління Софія Буртак, Sofia.burtak@gmail.com

ГО “Інститут місцевої демократії “Відкрите суспільство”, голова правління

Світлана Ходакова, opensociety.vinnitsa@gmail.com

ГО «Центр Жіночі перспективи»,  голова центру Любов Максимович, luba_maksymovych@women.lviv.ua

ГО “Смарта”, президентка Лілія Кісліцина, smarta.ukraine@gmail.com

ГО “Фундація публічного управління”,  голова організації Лілія Гонюкова, gonyukova@ukr.net

БО “Всеукраїнська ліга “ЛЕГАЛАЙФ”, голова організації Юлія Дорохова,   dorohovaiulia@gmail.com

ГО «Український жіночий конгрес», голова організації Світлана Войцеховська, info@womenua.today

Центр гендерної освіти при Ужгородському національному університеті, Маріанна Колодій

26 липня 2025 року

Текст, який написала Берта О. Гарсія, було передано Рім Альсалем, Спеціальній доповідачці Організації Об’єднаних Націй з питань насильства щодо жінок та дівчат. джерело

Визначення сурогатного материнства (файл українською)

По-перше, необхідно визначити, що таке сурогатна вагітність – або будь-яка інша назва, яка використовується для позначення цієї практики – щоб уточнити, що це жодним чином не допоміжний репродуктивний метод людини, а радше соціальна практика, що полягає в наймі жінки, з винагородою чи без неї, для виношування та народження однієї або кількох дітей, незалежно від того, чи зачаті вони з її власних яйцеклітин, чи ні, з метою передачі їх одній або кільком особам, які бажають бути призначеними їхніми батьками, отримання передачі батьківства на їхнє ім’я та усунення матері, яка їх народила.

Торгівля людьми юридично визначена в Палермському протоколі

Торгівля людьми означає вербування, перевезення, передачу, переховування або отримання осіб шляхом погрози силою чи її застосування чи інших форм примусу, шахрайства, обману, зловживання владою чи вразливим становищем, або шляхом надання чи отримання платежів чи вигод для отримання згоди особи, яка контролює іншу особу, з метою експлуатації. Згода жертви торгівлі людьми на будь-яку форму навмисної експлуатації, описаної вище, не враховується, якщо було використано будь-який із вищезазначених засобів.

Це юридичне визначення торгівлі людьми введено в Протокол Організації Об’єднаних Націй про запобігання і припинення торгівлі людьми, особливо жінками та дітьми , та покарання за неї , протокол до Конвенції Організації Об’єднаних Націй проти транснаціональної організованої злочинності . Широко відомий як Протокол проти торгівлі людьми або Палермський протокол, це один із трьох протоколів, що їх Організація Об’єднаних Націй прийняла у Палермо, Італія, у 2000 році. Він набув чинності 25 грудня 2003 року та до 2022 року його ратифікували 180 держав-учасниць.

Протокол проти торгівлі людьми є першим юридично обов’язковим міжнародним документом для держав-учасниць і першим міжнародно-правовим текстом, який встановлює визначення торгівлі людьми на основі поведінки, засобів та мети.

Торгівля людьми включає такі дії, як вербування, перевезення, передача, приховування або отримання осіб, які перебувають у вразливому становищі, а також такі засоби , як погроза силою або її застосування чи інші форми примусу, шахрайство, обман, зловживання владою або отримання оплати чи виплат з метою отримання згоди від особи на експлуатацію. Згода жертви не має значення.

Обман у вербуванні жінок для репродуктивної експлуатації в сурогатному материнстві

Сурогатна вагітність є торгівлею людьми тією мірою, якою всіх жінок вербують у «сурогатні» матері за допомогою наступного обману:

• Що вони не є матерями дітей, яких вони приводять у світ.
• Що діти, яких вони народжують, не є їхніми власними.
• Що, оскільки вони не є матерями цих дітей, вони не продають і не віддають їх, а лише повертають їх батькам (насправді, замовникам) після пологів.
• Що процес, який їм пропонують пройти, називають технікою допоміжної репродукції людини, надаючи цій практиці оманливо авторитетний вигляд. Хоча допоміжні репродуктивні технології можуть застосовуватися у цьому процесі — наприклад, екстракорпоральне запліднення (in vitro), штучне запліднення чи перенесення ембріона, — сурогатне материнство як таке, із залученням численних осіб поза медичною сферою, не можна вважати однією з них. 

Вербування жінок шляхом обману для цілей репродуктивної експлуатації є невід’ємною рисою сурогатного материнства чи будь-якого евфемізму, що описує цю соціальну практику. Вона полягає у тому, щоб зробити фертильну жінку вагітною, аби вона віддала свою новонароджену доньку чи сина тим, хто замовив це за усною чи письмовою угодою — незалежно від того, чи передбачена винагорода та яким способом відбулося запліднення: природним, штучним або через екстракорпоральне запліднення з перенесенням ембріона.

Якби не цей обман у вербуванні, не було б сурогатного материнства.

Якби не цей обман, не було б і цієї індустрії.

У сурогатному материнстві цей обман є системним. Тому що дуже мало жінок продали б чи віддали б своїх дітей, якби знали, що вони їхні матері.

Жінок обманюють і переконують, що, не залучаючи їхній генетичний матеріал, вони не є матерями сина чи доньки, яких народжують, і що з цієї причини вони повинні передати їх батькам-замовникам, тобто тим, хто надав власні гамети, пожертвовані або придбані, для створення ембріона, який переноситься сурогатній матері.

Ця вигадка ґрунтується на плутанині між біологією та генетикою : вагітність – це біологічний процес, тому вагітна жінка є біологічною матір’ю, а донор сперми, безсумнівно, має генетичний зв’язок з народженою особою, але, оскільки він не бере участі у вагітності, оманливо називати його біологічним батьком. Ще більш помилково екстраполювати цю плутанину на жінок, вважаючи їх біологічними матерями лише за умови, що вони внесли свій генетичний матеріал.

Чому ж вони повинні відмовлятися від стосунків материнства, якщо, як стверджується, вони не є матерями цих дітей? Усі сурогатні матері, незалежно від законодавства чи моделі (комерційної чи альтруїстичної), повинні відмовитися від материнської приналежності до або після пологів  – тому що у всіх країнах світу материнство визначається фактом народження. Вони також відмовляються від права бути носіями прав і обов’язків, пов’язаних з батьківськими повноваженнями,   а також від соціальних пільг, що передбачені для матерів, наприклад відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами, виплати по вагітності та пологах, скорочений робочий час для матерів, що годують грудьми, та інші податкові пільги.

З того часу, як екстракорпоральне запліднення та перенесення ембріонів виявилися ефективними наприкінці 1970-х років і поширилися як допоміжні методи репродукції, вони служили двом взаємовиключним цілям:

1. Підтвердити зв’язок між зачаттям, вагітністю та пологами з материнством. Сказати жінкам, що вони справді є матерями дітей, яких вони приводять у світ, навіть якщо вони не носійки їхнього генетичного матеріалу, оскільки материнство визначається пологами, що є беззаперечним у будь-якій країні світу. Саме це клініки лікування безпліддя розповідають пацієнткам із проблемами безпліддя, які самостійно звертаються до них по лікування.
2. Відокремити зачаття, вагітність та пологи від материнства, сказавши сурогатним матерям, що вони не є матерями дітей, яких вони приводять у світ, оскільки вони не носійки їхнього генетичного матеріалу, і що вони повинні відмовитися від своїх материнських повноважень стосовно дитини та передати її батькам-замовникам. Саме це агентства та клініки кажуть сурогатним матерям та їхнім клієнтам, яких визнають батьками, навіть якщо їхнім єдиним внеском буде зразок сперми, власні яйцеклітини, донорські або куплені яйцеклітини, підписання договору та внесення грошей.

Примус  у вербуванні жінок для репродуктивної експлуатації

Сурогатна вагітність є торгівлею людьми тією мірою, якою всіх жінок примушують до сурогатного материнства. Сексистський стереотип, який передбачає, що жінки мають вроджену схильність жертвувати собою заради інших, і навчає їх цьому, є фактором, який робить їх вразливими. Примус може діяти на психологічному, культурному, сімейному, емоційному, соціальному, релігійному та, перш за все, економічному рівнях, оскільки винагорода або компенсація є важливим стимулом, якщо не найважливішим, коли йдеться про згоду стати сурогатною матір’ю.

Основна вразливість жінок полягає в економічній ситуації. Фемінізація бідності є глобальною, причому жінки найбільше страждають від безробіття, нестабільних контрактів, тимчасової та неповної зайнятості, а також різниці в заробітній платі, і саме жінки несуть тягар неоплачуваної та доглядової праці, що призводить до обтяжливих наслідків багатовимірної бідності, яка ще більша в країнах, що охоплені збройними конфліктами, таких як Україна та Росія, де сурогатне материнство є легальним. В цих умовах економічної та соціальної нестабільності та вразливості багато жінок стають ідеальними жертвами торгівлі людьми з метою сексуальної та репродуктивної експлуатації в обмін на оплату або навіть обіцянку оплати, яка не завжди виконується. Такий набір вразливих жінок здійснюється без будь-яких обмежень в Інтернеті, як і у випадку з тисячами груп вербування для сурогатного материнства, що існують у Facebook.

Багатовимірна бідність вища серед жінок, ніж серед чоловіків, на всіх п’яти континентах — 27,4% жінок у Латинській Америці та Карибському басейні живуть у бідності — і непропорційно погіршилася з часів пандемії COVID-19. Здатність користуватися автономією щодо власного сексуального та репродуктивного здоров’я обернено пропорційна бідності: чим більша бідність, тим менша сексуальна та репродуктивна автономія.

Передача жінок для репродуктивної експлуатації

Окрім обману та примусу, притаманних вербуванню жінок для репродуктивної експлуатації, переміщення жінок додає значного елементу до торгівлі людьми.

У 2021 році Міжнародна коаліція за скасування сурогатного материнства (CIAMS) разом з Європейською мережею жінок-мігранток (ENoMW) провели дослідження випадків, задокументованих у ЗМІ у 72 країнах, серед яких Греція, Україна, Мексика та Індія стали предметом глибшого аналізу. Незважаючи на значну кількість зібраної інформації, було виявлено, що існує дуже мало академічних досліджень або офіційних звітів про переміщення жінок у контексті сурогатного материнства, що робить результати дослідження CIAMS та ENoMW надзвичайно актуальними: « Жінки-мігрантки та репродуктивна експлуатація в індустрії сурогатного материнства. Спільне розслідування ENoMW та ICASM ».

Ми виявили, що є жінки-мігрантки, іноді з особистими планами, відмінними від сурогатного материнства, яких вербують як сурогатних матерів у країні призначення, а також жінки, яких спочатку вербують для використання як сурогатних матерів у власній країні, але потім переводять до іншої країни, іноді в контексті мафіозної практики торгівлі людьми або для пологів у країні батьків-замовників, для їхньої зручності. Іноді це робиться для зменшення вартості процесу сурогатного материнства, для обходу заборонного законодавства або для здійснення медичної практики, якої немає в країні походження. Незалежно від того, чи емігрують вони до іншої країни з наміром стати сурогатними матерями чи без нього, чи мігрують вони після вагітності для індустрії сурогатного материнства, чи їх вербують у країні призначення, ці жінки мають дуже схожий профіль, причому переважна більшість, якщо не всі, опиняються в ситуації великої економічної та соціальної нестабільності та вразливості, котру посилює міграція.

Це дослідження також висвітлює специфічний спосіб перенесення ембріонів, якого зазнають ці жінки: вони повинні залишити своє сімейне середовище, щоб пройти всі нав’язані процедури, зокрема пересадку ембріонів та пологи, які занадто часто виконуються без потреби шляхом кесаревого розтину. Далеко від свого повсякденного та сімейного середовища вони є ще вразливішими.

Ці жінки є жертвами торгівлі людьми, у багатьох випадках примусової вагітності, а також фізичного та психологічного насильства, до чого слід додати високу ймовірність того, що їх покинуть напризволяще після того, як вони передають своїх дітей у країні призначення. Ці жінки також є жертвами шахрайства, оскільки часто не отримують обіцяної або узгодженої винагороди та мають серйозний ризик стати жертвами інших видів торгівлі людьми, таких як сексуальна експлуатація або експлуатація з метою жебракування.

Шахрайство у вербуванні жінок для репродуктивної експлуатації

Багато агентств сурогатного материнства використовують шахрайську рекламу для вербування жінок. На своїх вебсайтах та в соціальних мережах, таких як Facebook чи Instagram, вони обіцяють дуже значні виплати, які не відповідають дійсності, або не згадують, що сума включає вагітність двійнею, кесарів розтин або втрату матки.

Обмеження пересування жінок, вербованих для репродуктивної експлуатації

Утримування під замком жінок, повне або неповне, є ще одним фактором, який робить сурогатне материнство торгівлею людьми. Зазвичай це відбувається в третьому триместрі до пологів, але також були задокументовані випадки протягом усієї вагітності або після пологів з метою контролю за жінкою, поки оформлюється реєстрація новонародженого та необхідні дозволи на вивезення дитини з країни. Лише після завершення формальностей сурогатна мати отримує повну оплату та повертає собі свободу. Вразливість цих жінок збільшується через стан їхньої вагітності або післяпологового періоду, часто після кесаревого розтину.

Жінки, яких використовують як сурогатних матерів, не мають автономії чи свободи пересування. Вони повинні дотримуватися суворого графіку та комендантської години. Немає потреби повертатися до жіночих ферм в Індії, Камбоджі, Непалі чи Канкуні (Мексика). Ув’язнення також відбувається в Україні, де вагітних жінок доставляють до Києва та розміщують у квартирах, що належать самим агентствам, у переповнених умовах та підпорядковують графікам, яких вони зобов’язані дотримуватися. Загалом, і в будь-якій країні, контракти про сурогатне материнство містять пункти про радіус вільного пересування, який вагітна жінка не може перевищувати без прямого дозволу.

Окрім цих нав’язаних умов життя, жінки, яких завербовують як «сурогатних» матерів, стикаються з обмеженнями сексуальної свободи, піддаються несподіваним перевіркам на вживання тютюну, алкоголю та наркотиків, а також часто дотримуються дієт на смак клієнта. Вони втрачають свою автономію як пацієнтки та повинні проходити медичні аналізи та обстеження, нав’язані агентством та клієнтами, а також зобов’язані ділитися звітами та результатами.

З 2024 року сурогатне материнство вважається злочином, пов’язаним з торгівлею людьми, і карається по всьому Європейському Союзу.

23 квітня 2024 року Європейський парламент схвалив поправку до Директиви 2011/36/ЄС про запобігання торгівлі людьми та боротьбу з нею, а також захист її жертв, яка включає примусові шлюби, незаконне усиновлення та експлуатацію сурогатного материнства в контексті злочинів, пов’язаних з торгівлею людьми, що караються по всьому Європейському Союзу, на тій самій підставі, що й експлуатація проституції або інших форм сексуальної експлуатації, примусової праці чи послуг, включаючи жебрацтво, рабство або практики, подібні до рабства, підневільне становище, експлуатацію для злочинної діяльності або вилучення органів.

Обране формулювання «експлуатація сурогатного материнства» є заплутаним і може означати, що існує форма сурогатного материнства, яка не експлуатує жінок, та інша, яка експлуатує, причому остання має переслідуватися як торгівля людьми. У тексті Директиви буквально зазначено: «Щодо торгівлі людьми з метою експлуатації сурогатного материнства, ця Директива спрямована на тих (фізичних чи юридичних осіб), хто примушує або обманює жінок, змушуючи їх діяти як сурогатні матері».

Нова Європейська директива проти торгівлі людьми3 враховує лише вербування та обман у вербуванні жінок та ігнорує інші види поведінки та засоби репродуктивної експлуатації, описані тут. Навіть з огляду на це ^, у світлі нової Директиви, все сурогатне материнство без винятку має класифікуватися як торгівля людьми, оскільки примус та обман завжди присутні в сурогатному материнстві; дві поведінки, які роблять вербування торгівлею людьми, так само як примус, застосування сили, переміщення, ув’язнення, шахрайство, зловживання владою, вразливість жертви або отримання платежів чи виплат. А оскільки обидві поведінки – примус та обман – є системними та невід’ємними для сурогатного материнства в будь-якій його формі, воно має переслідуватися як форма торгівлі людьми та серйозний злочин, що являє собою серйозне порушення основних прав жінок та дітей, з кількома основними причинами, такими як бідність, нерівність, відсутність життєздатних можливостей працевлаштування або соціальної підтримки, а також дискримінація, що робить жінок та дітей особливо вразливими до торгівлі людьми. І, звичайно, стать, оскільки специфіка явища торгівлі людьми залежить від статі, і саме жінок завжди використовують як сурогатних матерів.

Законодавство кожної держави-члена Європейського Союзу, яке має бути прийняте відповідно до цієї Директиви, має продемонструвати, що боротьба з торгівлею людьми є пріоритетом для Союзу та держав-членів, які активно зобов’язуються забороняти та переслідувати сурогатне материнство в усіх його формах, а також підтримувати жертв, незалежно від країни їх походження. На міжнародному рівні підхід має бути подібним: практика, яка сама по собі є сукупністю насильства та порушень прав, не може мати вигляд прав, і єдиним рішенням є її скасування шляхом заборони та переслідування злочину.

НАЦІОНАЛЬНІ ЗБОРИ

СІМНАДЦЯТЕ СКЛИКАННЯ

8 серпня 2025 року

ЄВРОПЕЙСЬКА РЕЗОЛЮЦІЯ щодо універсального фемінізму

—

**Національні збори,**

Беручи до уваги статтю 88-4 Конституції,

Беручи до уваги Конституцію, зокрема преамбулу Конституції від 27 жовтня 1946 року, яка гарантує жінці у всіх сферах рівні з чоловіком права, її статтю першу, яка визначає, що «закон сприяє рівному доступу жінок і чоловіків до виборних мандатів і виборних посад, а також до професійної та соціальної відповідальності», і її статтю 34, яка, зокрема, визначає, що «закон визначає умови, за яких здійснюється гарантована жінці свобода звертатися до добровільного переривання вагітності»,

Беручи до уваги статтю 151-1 Регламенту Національних зборів,

Беручи до уваги Закон № 65-570 від 13 липня 1965 року про реформу шлюбних режимів,

Беручи до уваги Закон № 72-1142 від 22 грудня 1972 року щодо рівності винагороди між чоловіками і жінками,

Беручи до уваги Закон № 75-17 від 17 січня 1975 року щодо добровільного переривання вагітності,

Беручи до уваги Закон № 83-635 від 13 липня 1983 року про внесення змін до Трудового кодексу та Кримінального кодексу щодо професійної рівності між жінками та чоловіками,

Беручи до уваги Закон № 2008-496 від 27 травня 2008 року про різні положення щодо адаптації законодавства ЄС у сфері боротьби з дискримінаціями,

Беручи до уваги Закон № 2010-769 від 9 липня 2010 року щодо насильства, яке вчиняється саме над жінками, насильства у парах і його впливу на дітей,

Беручи до уваги Закон № 2014-873 від 4 серпня 2014 року щодо реальної рівності між жінками та чоловіками,

Беручи до уваги Закон № 2016-444 від 13 квітня 2016 року про посилення боротьби з проституційною системою та супровід осіб у проституції,

Беручи до уваги Закон № 2018-703 від 3 серпня 2018 року про посилення боротьби із сексуальним та сексистським насильством,

Беручи до уваги Закон № 2018-771 від 5 вересня 2018 року про свободу обирати своє професійне майбутнє,

Беручи до уваги Закон № 2019-1480 від 28 грудня 2019 року щодо дій проти насильства в сім’ї,

Беручи до уваги Закон № 2021-1017 від 2 серпня 2021 року щодо біоетики, який відкрив медично асистовану репродукцію для всіх жінок,

Беручи до уваги Конвенцію Ради Європи про запобігання насильству щодо жінок та домашньому насильству, відому як Стамбульська конвенція, яка набула чинності 1 серпня 2014 року,

Беручи до уваги Конвенцію № 190 Міжнародної організації праці про насильство і домагання у світі праці, ухвалену в червні 2019 року,

Беручи до уваги Хартію основоположних прав Європейського Союзу від 7 грудня 2000 року в Ніцці, зокрема її статті 21 і 23, які закріплюють принцип рівності між чоловіками і жінками у всіх сферах, зокрема у сфері зайнятості, праці та винагороди,

Беручи до уваги статті 2, 3 і 7 Договору про Європейський Союз,

Беручи до уваги Договір про функціонування Європейського Союзу, зокрема його статті 8, 19, 153 і 157, які покладають на Союз завдання усунути нерівності та сприяти рівності між жінками і чоловіками, дозволяють ухвалювати законодавчі акти для боротьби з усіма формами дискримінації та передбачають позитивні заходи для зміцнення становища жінок,

Беручи до уваги Директиву 2004/113/ЄС Ради від 13 грудня 2004 року щодо реалізації принципу рівності поводження між жінками і чоловіками у доступі до товарів і послуг та у їх наданні,

Беручи до уваги Директиву 2006/54/ЄС Європейського парламенту і Ради від 5 липня 2006 року щодо реалізації принципу рівності можливостей і рівності поводження між чоловіками і жінками у сфері зайнятості та праці,

Беручи до уваги Директиву 2010/18/ЄС Ради від 8 березня 2010 року про застосування переглянутої рамкової угоди щодо батьківської відпустки, укладеної BUSINESSEUROPE, UEAPME, CEEP та CES, та про скасування Директиви 96/34/ЄС,

Беручи до уваги Директиву (ЄС) 2023/970 Європейського парламенту і Ради від 10 травня 2023 року про посилення застосування принципу рівності оплати між жінками і чоловіками за однакову працю чи працю однакової цінності шляхом прозорості винагороди та механізмів застосування права,

Беручи до уваги повідомлення Комісії до Європейського парламенту, Ради, Європейського економічного і соціального комітету та Комітету регіонів від 5 березня 2020 року під назвою: «Союз рівності: стратегія щодо рівності між жінками і чоловіками 2020–2025» (COM\[2020] 152 final),

Беручи до уваги повідомлення Комісії до Європейського парламенту, Ради, Європейського економічного і соціального комітету та Комітету регіонів від 7 березня 2025 року під назвою: «Дорожня карта для посилення прав жінок» (COM\[2025] 97 final),

Беручи до уваги Директиву (ЄС) 2022/2381 Європейського парламенту і Ради від 23 листопада 2022 року щодо кращого балансу між жінками і чоловіками серед директорів публічних компаній і пов’язаних заходів,

Беручи до уваги Директиву (ЄС) 2024/1385 Європейського парламенту і Ради від 14 травня 2024 року про боротьбу з насильством щодо жінок і домашнім насильством, перший європейський закон щодо боротьби з насильством над жінками,

Беручи до уваги приєднання Європейського Союзу до Стамбульської конвенції, яка набула чинності 1 жовтня 2023 року,

Беручи до уваги усталену практику Суду Європейського Союзу, яка закріплює рівність між жінками і чоловіками як фундаментальний принцип європейського права,

Беручи до уваги преамбулу Статуту Організації Об’єднаних Націй, яка, зокрема, проголошує, що народи ООН сповнені рішучості проголосити свою віру у рівність прав чоловіків і жінок,

**Враховуючи**, що історія боротьби універсального фемінізму є тривалою боротьбою за емансипацію жінок, відзначеною завоюванням цивільних прав, фундаментальних свобод та доступом до економічної незалежності, і що ця боротьба історично ґрунтувалася на універсалістських і світських принципах, спрямованих на звільнення всіх жінок без розрізнення за походженням чи культурою;

**Враховуючи**, що універсальний фемінізм відкидає будь-яку політичну інструменталізацію чи культурний релятивізм і виступає проти всіх форм сексистського гноблення — чи то релігійного фундаменталізму, патріархальних традицій або авторитарних політичних систем, стверджуючи, що світськість і рівність є гарантіями свободи жінок;

**Враховуючи**, що сучасний феміністичний рух у всьому його розмаїтті, збагачений звільненням слова і викриттям нових форм гноблення, має зберегти своє покликання — захищати права всіх жінок у світі, не піддаючись ідентичнісним чи сектантським викривленням, які загрожують його універсальності і ризикують замкнути феміністичну справу у логіках поділу чи ієрархізації боротьби;

**Враховуючи**, нарешті, що історія фемінізму є історією постійної боротьби проти всіх форм патріархату — релігійного, культурного чи політичного — і що його сила полягає у вимозі рівності, справедливості й універсальності задля емансипації всіх жінок без винятку;

**Враховуючи** виключення колективу «Nous vivrons» із феміністичної демонстрації 8 березня 2025 року на площі Республіки у Франції іншими феміністками;

**Враховуючи** перегляд прав жінок, зокрема у західних демократіях;

**Враховуючи** крихкість здобутків феміністичної боротьби, особливо у кризові періоди;

**Враховуючи** практично повну заборону абортів у Польщі та різні порушення прав жінок в Угорщині чи Італії;

**Враховуючи** конфліктність публічних дебатів та опортуністичні викривлення універсальної феміністичної боротьби останніми роками;

—

**Постановляє:**

1. Закликає європейські інституції визнати універсальний характер боротьби за права жінок;

2. Запрошує європейські інституції інтегрувати визначення універсального фемінізму, яке буде застосовуватись, зокрема, щодо органів-розпорядників європейського фінансування.

Універсальний фемінізм визначається як принцип, що має на меті забезпечення фактичної рівності прав і гідності між жінками та чоловіками. Універсальний фемінізм визнає та охоплює розмаїття жіночих досвідів та ідентичностей, без розрізнення за походженням, думками чи участю, і забороняє будь-яку ієрархізацію чи виключення між феміністичними боротьбами. Будь-який захід, дія чи організація, яка виключає групу жінок через їхню належність, боротьбу чи переконання, суперечила б цьому принципу;

3. Заохочує Європейську комісію запровадити поняття універсального фемінізму у консультаціях із підготовки нової стратегії рівності між жінками та чоловіками після 2025 року, спираючись на вищезгадану дорожню карту ЄС щодо посилення прав жінок;

4. Вимагає, щоб Європейський Союз забезпечував дотримання здобутків стратегії щодо рівності між жінками і чоловіками 2020–2025, а також майбутніх цілей стратегії після 2025 року у всіх державах-членах;

5. Запрошує Європейську комісію врахувати, під час розробки цілей стратегії щодо рівності між жінками і чоловіками після 2025 року, важливість освіти і історії боротьби за права жінок, а також сприяти рівності між усіма жінками у феміністичній боротьбі;

6. Закликає Європейську комісію у всіх її комунікаціях і законодавчих пропозиціях у цифровій сфері боротися проти будь-яких стереотипів, які можуть суперечити визначенню універсального фемінізму;

7. Вимагає від Європейської комісії зумовлювати міжнародні угоди, які вона підписує від імені ЄС, дотриманням прав жінок;

8. Закликає Європейську комісію підтримувати асоціації та рухи, які просувають універсальну боротьбу за рівність;

9. Запрошує уряд Франції та Європейський Союз не надавати або, у разі потреби, відкликати субсидії у асоціацій і груп, які у своїй боротьбі можуть стигматизувати, принижувати або закликати до ненависті проти іншої групи, ставлячи під сумнів, зокрема, універсальність феміністичної боротьби;

10. Закликає Європейський Союз зумовлювати надання субсидій асоціаціям, які відстоюють рівність, а не ідентичність і приниження жінки перед чоловіком, універсальне, а не сепаратизм, і запровадити процедуру систематичного відбору;

11. Вимагає від Європейського Союзу врахувати всі наслідки рішення Суду ЄС від 16 січня 2024 року, яке визнає, що насильство проти жінок, засноване на статі, є формою переслідування, що може саме по собі бути підставою для захисту.

У Парижі, 8 серпня 2025 року.

Голова,

Підпис: ЯЕЛЬ БРОН-ПІВЕ

джерело українського перекладу

документ французькою мовою

НУО «Центр – Розвиток демократії» та Всеукраїнська ліга «Легалайф» надали консультативну допомогу дружинам зниклих без вісті колумбійських військовослужбовців, котрим необхідно було отримати офіційне сповіщення про те, що їхні чоловіки воювали за Україну та їхні тіла не знайдені. Про це повідомляється на сторінці «Легалайф» у Фейсбук.

Ці жінки тривалий час не могли отримати офіційне сповіщення, що їхні чоловіки зникли без вісті, тобто що їхні тіла не були знайдені, навіть якщо точно відомо про їхню загибель. Без цих документів вдови не можуть оформити у себе на батьківщині пенсію для себе і дітей, а також отримати виплати від України, які мають надаватися всім родинам загиблих воїнів.

«В нашому Міністерстві оборони лише один чоловік займається питаннями родин іноземних військових в українській армії. І звісно, у нього немає ні часу, ні можливості вирішувати всі проблеми, адже таких солдатів в нашій армії дуже багато, і лише колумбійців з них загинуло вже більше 200. Жінки приїздять в Україну, влізаючи в страшні борги та кредити (кожна витрачає мінімум 2500-3000 доларів на цю поїздку), і тут вони не мають, куди звернутися, де отримати допомогу, підтримку, інформацію, крім цього одного-єдиного чоловіка при Міноборони, який не може розірватися і приділити достатньо уваги кожній. Ускладнює ситуацію те, що ніхто з колумбійців не розмовляє ніякими мовами, крім іспанської, а перекладача їм не надають. Деякі жінки чекають на видачу тіла (чи кремованих решток) місяцями, вимушені орендувати житло в Києві, оплачувати проживання та все найнеобхідніше, інколи стаючи жертвами шахраїв через стрес та незнання мови. Інші тижнями чекають письмових відповідей з різних інстанцій, які по телефону можна було б отримати за кілька хвилин. І кожна стикається з масою бюрократичних складностей, які для іноземки майже невирішувані. Їхні чоловіки билися пліч-о-пліч з нашими хлопцями, боронячи нас від ворога, і родини всіх загиблих на війні повинні мати рівні права і можливості, тож треба привертати до цього питання увагу влади і залучати різні організації», – йдеться у повідомленні.

У громадських організаціях  «Центр – Розвиток демократії» та «Легалайф» допомогли кільком колумбійкам отримати потрібні папери. Зі свого боку, актив організацій готовий і надалі надавати родинам загиблих за Україну воїнам всю посильну допомогу, однак через обмеженість ресурсу необхідний розголос і співпраця інших небайдужих людей.

15 CSOs including the “Democracy Development Center” the UN Vienna Side Event “Family and Non-Family Non-State Torture (NST), Human Trafficking, & Femicidal Risks: A Person/Victim-Centered Approach on”, informed Linda MacDonald and Jeanne Sarson (Canada).

The side event was held during the Commission on Crime Prevention and Criminal Justice (CCPCJ) on 23 May, 2025.

the Youtube link

www.nonstatetorture.org

Українські дівчата частіше страждають від сексуалізованого кібернасильства, ніж хлопці. Найбільш поширене онлайн-цькування в Telegram, Instagram та TikTok. Такий результат оприлюдненого в Києві дослідження гендерних особливостей кібернасильства щодо дітей (дівчат та хлопців) в Україні. Аналіз був проведений в LHSI МГО «Соціальні ініціативи з охорони праці і здоров’я» та презентований автором Вадимом Шарком у Кризовому медіа-центрі 30 травня 2025 року.

«Метою дослідження став гендерний аналіз кібернасильства щодо дівчат та хлопців різного віку в Україні, виявлення специфічних гендерних особливостей його проявів та розроблення рекомендацій для вдосконалення системи запобігання та протидії», –  розповів Вадим Шарко.

Під час війни в Україні онлайн-насильство проти дітей (дівчат та хлопців) почали ще більше використовувати для різних методів маніпуляції, вербування підлітків, сексуального насильства, булінгу, тощо. Саме тому необхідно прискорити реагування на ці виклики. Так вважає гендерна експертка, голова ВГО «Центр – Розвиток демократії» Елла Ламах. Вона розповіла про методи шантажу щодо дівчат і хлопців. Підлітків кримінальні кола часто змушують займатись порнографією або ділитися інтимними фото.

В першу чергу, слід поширити серед підлітків інформацію про те, як убезпечитись від онлайн-цькування і куди звертатись за допомогою. На думку автора дослідження, недостатньою є поінформованість українських вчителів та шкільних психологів про заходи з протидії кібербулінгу та допомоги постраждалим, також слід поширювати інформацію і серед батьків підлітків.

У презентації взяла участь Євгенія Усиченко – представниця організації «Teenergizer», яка надає психологічні онлайн консультації підліткам, які зазнали онлайн-цькування. Допомога на цьому ресурсі – безкоштовна та анонімна, достатньо просто написати у чат і відповість професійний психолог, який навчений методикам допомоги в таких випадках.

Для більш ефективного захисту підлітків від онлайн-цькування необхідно найближчим часом розробити та впровадити національну стратегію захисту дітей  від кібернасильства з відповідальними організаціями, чіткими індикаторами виконання та механізмами моніторингу. А також гармонізувати національне законодавство з міжнародними стандартами (наприклад, Директивою (EU) 2024/1385 щодо боротьби з насильством щодо жінок та домашнім насильством, Актом про цифрові послуги ЄС (2024 р.)). Такі рекомендації авторів Звіту з Гендерного аналізу МГО «Соціальні ініціативи з охорони праці та здоров’я» (LHSI).

Організація також намагається поширити знання про захист від онлайн-цькування візуальним і інформаційним контентом. Саме тому запускається медіа-кампанія в Україні щодо захисту від кібер-булінгу, зазначила керівниця напрямку LHSI Наталя Лук’янова. За її словами, окрім використання соцмереж та інтернет-сайтів, в регіоні спрямовані інформаційні плакати для дітей та батьків. Вони будуть спершу поширені в Харківський, Вінницькій та Київський областях у школах, комунальних центрах, як великих міст, так і сіл.

Проект Cyber safe Girls здійснюється в межах проекту CybersafeGirls, який впроваджується за фінансової підтримки Міністерства Закордонних Справ Королівства Нідерландів.

On May 28, 2025, an international online meeting of participants from organizations working in the field of implementing the Swedish model – the Nordic model of equality in European countries took place, with the representatives of Ukrainian partner organizations “All-Ukrainian League “Legalife” and CSO “Democracy Development Center”.  українською

Head of the All-Ukrainian League “Legalife” Yulia Dorokhova and program director of the CSO “Democracy Development Center” Maria Dmytrieva spoke about the peculiarities of Ukrainian legislation in the field of combating human trafficking and in particular involvement in prostitution, as well as about the implementation of the Swedish model. The discussion included issues relevant to Ukrainian women, including refugees, the impact of Russian aggression on women in Ukraine, and the situation of migrant women.

The meeting was organized by the federal association of networks and initiatives “Bundesverband Nordisches Modell e.V.”, which includes dozens of organizations working together to change prostitution policy in Germany.

According to Yulia Dorokhova, under the legalization of prostitution, in Germany there are actually two governments: the political one and the other dark one. A woman involved in street prostitution pays a “tribute” of 150-170 euros every week. Women are simply dragged to “earn” money in street toilets for price less than a pack of cigarettes. “Nobody protects them. At the beginning of the invasion, there was still support at the border, now everyone has forgotten about them, women and children. Women are recruited to the Emirates through the darknet, then they don’t return and disappear. A month ago, a girl was found on the street in Dubai who jumped out of a window because she was being forced to have sex with animals on demand – while the men watched. Now she is all broken, she doesn’t speak, she is in the hospital. Also, many women are no longer found, they have already disappeared. We need support. It is currently provided by the European Network of Migrant Women, but the network of involving women into prostitution is very large.  For example, to enter the UK, you need a visa and an invitation from host, then girls are promised help, but then they see that women are disoriented, do not know the language, have no support, and women in a bad psychological state are hunted, the same thing happens in Romania, Greece, etc.,” said Yulia Dorokhova.

Kerstin Neuhaus, a representative of the Bundesverband Nordisches Modell e.V., added that she was a social worker in assistance for refugee women, warning them not to trust strangers. However, now, especially in Berlin, there are a lot of Ukrainian women who have already suffered from being involved in prostitution, the problem is tremendous.

It also emerged that although German law prohibits the job-centers to offer women “work” in prostitution, there have been reports in the media and in private conversations of cases when these managers have offered them exactly that “possibility”. The same happens in other countries, where vulnerable groups of women are called “fresh girls”; “sex workers” organizations do not protect prostituted women and girls, but instead protect pimps. In Belgium, a “progressive” law has been passed, according to which a pimp can sue a woman in court for refusing clients.

To overcome this, representatives of Ukrainian organizations are building a network of contacts, including among European government officials. “If the EU approves the Swedish model, it will be easier for Ukraine, which is focused on European integration, to do the same,” says Maria Dmytrieva.  According to her, there are also supporters of the Swedish model within the country, including law enforcement officers who have received appropriate training, as well as politicians. However, after visiting EU countries, Ukrainian migrants flee home under bullets, without waiting for the war to end. As Natalia Semenova, a participant in the event, testified, these women receive terrible medical care abroad, women don`t even receive prescribe for antibiotics, except vitamins. There is no help from benefactors either, only food. There is also no work, the attitude towards women in prostitution is terrible, but apart from them, no one knows what is really happening: only those who make money from them are on the top of attention.

Summing up the discussion, Yulia Dorokhova noted that along with lobbying for the legalization of prostitution in Ukraine, there is no less a problem – corruption, including that of law enforcement officers who cover it all up. In her words, “the Swedish model is good, but I don’t know what will stop corruption in this country, we need to use European methods, but must understand what is being done here. We need to spread information about the Swedish model among women, because so far only propaganda about “sex work” is being spread. To do this, we need to give the floor to real women who have already experienced legalization and can talk about it.”

This is the first event in a series of online meetings to discuss the topic “International Perspectives on Prostitution”, which will take place in the future.

28 травня 2025 року відбулась міжнародна онлайн зустріч учасниць організацій, котрі працюють у сфері впровадження шведської моделі – моделі рівності (Nordic model) у країнах Європи, з представницями українських партнерських організацій БО «Всеукраїнська ліга «Легалайф» та НУО «Центр – Розвиток демократії». Йшлося про подолання втягнення жінок, дівчат та дітей до проституції, шляхи протистояння цьому злочину та його наслідкам.  English 

Зустріч організувала федеральна асоціація мереж та ініціатив «Bundesverband Nordisches Modell e.V.», до котрої входять десятки організацій, що разом працюють над зміною політики щодо проституції у ФРН.

Очільниця БО «Всеукраїнська ліга «Легалайф» Юлія Дорохова та програмна директорка НУО «Центр – Розвиток демократії» Марія Дмитрієва розповіли про особливості українського законодавства у сфері протидії торгівлі людьми та зокрема залученню до проституції, а також про впровадження шведської моделі. Йшлося, зокрема, про проблеми, актуальні для українок, в тому числі біженок, про вплив російської агресії на жінок в Україні та про становище мігранток.

За визначенням Юлії Дорохової, в умовах легалізації проституції в Німеччині фактично діє два уряди: один політичний і другий тіньовий. Жінка, яка втягнута до проституції на вулиці, щотижня платить «данину» у 150-170 євро. Жінок тягнуть «заробляти» просто до вуличних туалетів за ціною дешевше пачки цигарок. «Ніхто їх не захищає. На початку вторгнення ще була підтримка на кордоні, тепер про них, жінок і дітей, всі забули. Жінок вербують в Емірати через даркнет, далі вони не повертаються і щезають. Місяць тому в Дубаї на вулиці знайшли дівчину, яка вистрибнула з вікна, бо її на замовлення змушували до сексу з тваринами – чоловіки же за цим спостерігали. Тепер вона вся переламана, не говорить, у лікарні. Так само чимало жінок вже не знаходять, вони вже зникли. Нам потрібна підтримка. Її зараз надає Європейська мережа жінок-мігранток, але мережа втягування жінок у проституцію дуже велика. Наприклад, щоб в’їхати до Великобританії, потрібна віза і запрошення, то дівчатам обіцяють допомогу, але потім бачать, що вони дезорієнтовані, не знають мови, не мають підтримки, і на жінок у поганому психологічному стані полюють, те саме відбувається у Румунії, Греції тощо», – розповіла Юлія Дорохова.

Представниця «Bundesverband Nordisches Modell e.V.» Kerstin Neuhaus додала, що працювала у соціальній допомозі для біженок, попереджаючи їх про те, щоб вони не довіряли чужим. Однак зараз, особливо у Берліні, дуже багато українок, які вже постраждали від залучення до проституції, проблема дуже велика.

Також з’ясувалося, що хоча німецьким законом жінкам заборонено пропонувати «працювати» у проституції, у ЗМІ і в приватних бесідах було відомо про випадки, коли представники центрів працевлаштування саме це їм і пропонували. Аналогічне коїться і в інших країнах, коли вразливим групам жінок кажуть «свіжа дівчина», організації «секс-працівників» ніяк не захищають проституйованих жінок та дівчат, натомість захищають сутенерів. У Бельгії прийнятий «прогресивний» закон, згідно з яким сутенер може потягнути жінку в суд за відмови клієнтам.

Щоб здолати це, представниці українських організацій налагоджують мережу контактів, в тому числі серед європейських урядовців. «Якщо ЄС схвалить шведську модель, Україні, яка орієнтується на євроінтеграцію, буде простіше зробити те саме», – каже Марія Дмитрієва. З її слів, усередині країни також є прихильники впровадження шведської моделі, це як правоохоронці, які мають відповідне навчання, так і політики. Разом з тим, побувши у країнах ЄС, українські мігрантки тікають додому під кулі, не чекаючи, чи закінчиться війна. Як засвідчила слухачка заходу Наталія Семенова, вони отримують за кордоном жахливу медичну допомогу, жінкам не виписують навіть антибіотиків, хіба вітаміни. Допомоги від благодійників також нема, тільки продукти. Роботи також немає, ставлення до жінок у проституції жахливе, але крім них самих, ніхто не знає, що відбувається насправді: на слуху лише ті, хто робить на них гроші.

Підсумовуючи обговорення, Юлія Дорохова зазначила, що разом з лобіюванням легалізації проституції в Україні є не менша проблема – корупція, в тому числі правоохоронців, які це все прикривають. З її слів, «шведська модель це добре, але я не знаю, що зупинить корупцію в цій країні, треба використовувати європейські шляхи, але розуміти, що робиться у нас. Треба поширювати серед жінок інформацію про шведську модель, бо поки що поширюється лише пропаганда «секс-роботи». Для цього треба давати слово реальним жінкам, які вже пережили легалізацію і можуть про це розповідати».

Це перший захід із серії онлайн зустрічей для обговорення теми «Міжнародні погляди на проституцію», котрі відбуватимуться надалі.

At the beginning of the full-scale Russian invasion of Ukraine, women-refugees to European countries and their children became targets of those who create criminal sexual content, including with minors. This was confirmed by independent consultant on human rights issues, expert on gender-based violence and human trafficking Tetyana Kotlyarenko (Switzerland), who participated in an expert online discussion on the topic ” Contemporary Challenges in Addressing Online Sexual Exploitation.” українською

The event was held on April 18, 2025, it was the second event in a series of discussions organized by the CSO “Democracy Development Center” at the initiative of the Ministry of Social Policy of Ukraine, in cooperation with the Public Council under the inter-factional association “Equal Opportunities” of the Verkhovna Rada of Ukraine, the National Agency of Ukraine for Civil Service Issues, the Higher School of Public Administration, and with the support of UN Women in Ukraine.

According to Tetyana Kotlyarenko, when considering this problem, it is especially necessary to pay attention to the situation of Ukrainian women-migrants.

“I would like to go back to the beginning of the full-scale Russian invasion, when, as an advisor on women’s and children’s rights, I interviewed those who left Ukraine. These women and children were hunted by those who intended to create sexual content, including with minors, of an illegal nature. Vulnerable Ukrainian women and their children became the target of online sexual exploitation, the demand for which is very high online, because the pornography that is produced is also exploitation. “The fact that these people are refugees already makes them much more vulnerable. We conducted trainings for those who work with refugees from the war in Ukraine, and even during the training they were approached with such proposals,” said Ms. Tetyana.

According to her, it is necessary to talk about the nature of online exploitation, because current laws focus on the traditional idea of ​​exploitation and human trafficking, even though a lot of recruitment now takes place online.

“Criminals contact online, they don’t even need pimps, they use people via the Internet. There are many technical methods. It is also important to talk about the changes that are happening through technology. There is a lot of talk about artificial intelligence now. It can be used for good purposes, but human traffickers are expanding their activities with its help. “They quickly find vulnerable women and children, use them for grooming, it’s like a “technical pimp.” The evolution of technology is expanding the exploitation of women and children, even children who are now in Ukraine, because they can be contacted via the Internet,” the expert explains.

It is significant that now they are talking about protecting children from Ukraine, but in the same countries they are criminally exploiting children from Ukraine. About 300 children were taken from such situations, they were dragged into sexual exploitation via the Internet. There is still an understanding of different models of what is the effectiveness of prevention. Normalizing online communication, says Tetyana Kotlyarenko, is a model of equality, or the Swedish Nordic model. It can protect women and children, if it is implemented, then all vulnerable people who are involved in sexual activity should be protected, and those who exploit them should be punished. Today, any woman and child in Ukraine is vulnerable, and pornography is a huge driving force that pulls this whole train of sexual exploitation.

На початку повномасштабного російського вторгнення до України біженки до країн Європи та їхні діти стали цілями тих, хто створює кримінальний сексуальний контент, в тому числі з неповнолітніми. Це засвідчила незалежна консультантка з прав людини, експертка з питань гендерного насильства та торгівлі людьми Тетяна Котляренко (Швейцарія), котра взяла участь в експертній онлайн-дискусії на тему «Сучасні виклики у вирішенні проблеми сексуальної експлуатації в Інтернеті». English

Захід, що відбувся 18 квітня 2025 року, став другим із серії дискусій, організованих демократії» за ініціативи Міністерства соціальної політики України, у співпраці з Громадською радою при міжфракційному об’єднанні «Рівні можливості» Верховної Ради України, Національним агентством України з питань державної служби, Вищою школою державного управління та за підтримки Структури «ООН Жінки в Україні».

Зі слів Тетяни Котляренко, при розгляді цієї проблеми особливо треба зауважити на становищі українських мігранток.

«Хотіла би повернутися на початок повномасштабного російського вторгнення, коли як дорадниця з прав жінок та дітей опитувала тих, хто виїхав з України. Ці жінки і діти були цілями тих, хто мав намір створювати сексуальний контент, у тому числі з неповнолітніми, незаконного характеру. Вразливі українки та їхні діти стали ціллю сексуальної онлайн-експлуатації, попит саме на онлайн є дуже великим, адже порнографія, яка виробляється, це теж експлуатація. Вже те, що ці люди є біженцями, вже це робить їх набагато вразливішими. Ми проводили тренінги для тих, хто працює з біженцями від війни в України, то навіть на тренінгу до них чіплялися з такими пропозиціями», – засвідчила пані Тетяна.

З її слів, необхідно говорити про природу онлайн-експлуатації, бо нині діючі закони зосереджені на традиційному уявленні про експлуатацію та торгівлю людьми, хоча зараз багато вербування йде саме онлайн.

«Злочинці контактують онлайн, навіть сутенерів не потрібно, людей використовують через інтернет. Багато технічних способів. Ще важливо говорити про зміни, які йдуть через технологію. Зараз багато говорять про штучний інтелект. Його можна використовувати і для хороших цілей, але торгівці людьми розширюють свою діяльність з його допомогою. Вони швидко знаходять вразливих жінок, дітей, використовують для грумінгу, це як «технічний сутенер». Еволюція технологій розширює експлуатацію жінок і дітей, навіть дітей, які зараз є в Україні, бо до них можна звертатися через Інтернет», – пояснює експертка.

Показово, що зараз говорять про захист дітей з України, але в тих же країнах вони злочинно використовують дітей з України. Біля 300 дітей забрали з таких ситуацій, їх затягнули до секс-експлуатації через інтернет. Ще є розуміння різних моделей того, в чому ефективність запобігання. Нормалізація онлайн спілкування, каже Тетяна Котляренко, – це модель рівності, або шведська модель. Вона може захистити жінок і дітей, якщо вона застосовується, то всі вразливі люди , яких залучають до сексуальної діяльності, мають отримати захист, а ті хто їх використовує, мають бути покарані.  Сьогодні же будь-яка жінка в Україні і дитина є вразливими, а порнографія є величезною провідною силою, яка тягне весь цей потяг секс-експлуатації.