Категорія: Публікації

Центр соціальних і трудових досліджень (CSLR) разом із партнерами та учасницями проєкту «Caring to Survive, Surviving to Care» готує спільне подання до 54-ї сесії Робочої групи Універсального періодичного огляду (УПО) України.
Назва документа, також підтриманого НУО ЦРД:
«Surviving to Care: Women’s Unpaid and Paid Care Labour in Wartime Ukraine»
Подання присвячене впливу війни, політики жорсткої економії та процесів відновлення на оплачувану й неоплачувану доглядову працю жінок та реалізацію економічних, соціальних і культурних прав в Україні.
Організатори запрошують до співпідписання українські громадські організації, профспілки, жіночі організації, академічні інституції, місцеві ініціативи та окремих експерток і експертів, які працюють у сферах:
– гендерної рівності та прав жінок;
– соціальної політики та доглядової праці;
– трудових прав;
– підтримки ветеранів і ветеранок;
– прав людей з інвалідністю;
– захисту прав ВПО;
– психічного здоров’я;
– освіти та охорони здоров’я;
– розвитку сільських громад;
– відновлення та реконструкції України.
Кінцевий термін подання інформації для включення до списку співпідписантів:
15 липня 2026 року (23:59 за київським часом).
Просимо заповнити форму:
ПОСИЛАННЯ НА GOOGLE FORM
Текст проєкту подання доступний за посиланням:
ПОСИЛАННЯ НА ДРАФТ ДОКУМЕНТА

Група країн в ООН на чолі із Італією та Чилі запускає політичну декларацію глобального мораторію щодо практики сурогатного материнства. Про це повідомляє europeanconservative.

Важливий перший крок для майбутніх масштабних змін, як сподіваються ініціатори, був представлений 22 червня 2026 року під час роботи 62-ї сесії Ради прав людини ООН.

Документ не є офіційною зміною, жодна держава не змушена змінювати свої внутрішні закони. Однак ця декларація виводить практику сурогатного материнства до міжнародного порядку денного прав людини – зі сфери приватних відносин до транснаціональної практики, що зачіпає питання батьківства, прав дитини, експлуатації, створює серйозні ризики для жінок і дівчат, юридичну невизначеність для народжених дітей, стимулює трафікінг, медичну шкоду.

Національного регулювання для проблеми такого масштабу недостатньо, стверджують ініціатори декларації: цей “ринок” є глобальним, таким має бути і реагування на порушення.

A group of states at the United Nations has launched a political declaration calling for an international moratorium on surrogacy, marking a significant first step in what its supporters hope will become a global abolitionist framework – europeanconservative.

The declaration, spearheaded by Italy and Chile, was presented on June 22 on the sidelines of the 62nd session of the UN Human Rights Council. It was co-hosted by Italy, Chile, Cameroon, and the Holy See, with ADF International moderating the event.

The document is not binding. No state is legally compelled to change its domestic law because of it. But in diplomatic terms, the move really matters: it places surrogacy on the international human rights agenda not as a private contractual arrangement but as a transnational practice raising questions of exploitation, commodification, parentage, nationality, and the rights of children.

The declaration calls for an international moratorium on surrogacy as a step towards a legally binding international instrument. It argues that the practice involves serious risks for women and children, including medical harm, coercion, loss of agency, psychological consequences, identity-related problems, legal uncertainty, abandonment, trafficking, and exploitation.

For its promoters, the central point is that national regulation is no longer enough. Surrogacy has become a cross-border market. Countries with restrictive laws can still export demand to jurisdictions where women are poorer, legal protections are weaker, and intermediaries are more aggressive.

That contradiction is particularly visible in Europe. Italy became the first country to prohibit surrogacy both within and outside its borders, while Slovakia has moved to entrench a ban at the constitutional level. Other major European countries, including France, Germany, and Spain, maintain restrictive approaches in domestic law. Yet the absence of a common international framework allows agencies, clinics, and commissioning adults to move the transaction elsewhere. The practice disappears from the national territory, but not from the market. It is outsourced.

Giorgio Mazzoli, Director of UN Advocacy at ADF International, told europeanconservative.com that the declaration is important because it helps align states around the “urgent need for coordinated action.”

“The reality is that this industry is expanding exponentially,” Mazzoli said, warning that it is “preying on countries” where women are economically vulnerable or where the absence of an express prohibition allows companies and advertisers to operate in legal grey zones.

He argued that the debate has shifted because evidence of harm has become harder to ignore. “We are talking about psychological and maternal health-related implications but also about children, their early development and long-term wellbeing,” he said.

“Women cannot consent to their own exploitation,” Mazzoli said, adding that this is not merely a moral claim but one supported by international human rights law.

The declaration follows the work of Reem Alsalem, UN Special Rapporteur on violence against women and girls, whose 2025 report described surrogacy as a form of exploitation and violence against women and children. Talking to europeanconservative.com, Alsalem said the new state-led initiative shows that “the international conversation on surrogacy has entered a new phase.”

“My report demonstrated that the harms intrinsic in surrogacy cannot be addressed by regulation alone and are not limited to commercial arrangements,” Alsalem said. She backed the call for a moratorium as “an initial step towards the abolitionist model,” while stressing that abolition and criminalisation are not the same.

That distinction is politically important. Alsalem supports an approach that targets those who create or profit from demand—commissioning adults, brokers, agencies, and clinics—while treating surrogate mothers as victims entitled to protection, remedies, legal aid, psychosocial support, and economic alternatives.

The legal obstacles are well-known. States have different frameworks: some prohibit surrogacy, others allow so-called altruistic arrangements, others regulate commercial markets, and many leave grey areas. That fragmentation allows what Alsalem described as “forum shopping” across jurisdictions.

Mazzoli said the next stage is to bring more states into the declaration. “This is an open document. It does not end here,” he said. The goal, he added, remains a binding international instrument, but the process will require intermediate steps: more evidence, national legislative changes, political momentum, and a clearer shared understanding of what surrogacy does to women and children.

In practical terms, the process is still at an early stage. First comes a non-binding political declaration. Then, more states may sign on. After that, governments can use the text to revise national laws, close loopholes, and build diplomatic support. Only once a sufficient coalition exists could negotiations begin on a binding treaty or convention.

That is a long road. But for those who oppose the buying and selling of babies and the exploitation of women, the fact that states have now placed the issue formally on the UN track is already the point: the market is global, and the response is beginning to become global, too.

Javier Villamor is a Spanish journalist and analyst. Based in Brussels, he covers NATO and EU affairs at europeanconservative.com. Javier has over 17 years of experience in international politics, defense, and security. He also works as a consultant providing strategic insights into global affairs and geopolitical dynamics.

НУО Центр “Розвиток демократії” долучається до громадських організацій, котрі підписали лист до міністра соціальної політики, сім’ї та єдності України Дениса Улютина щодо необхідності врахувати у проєкті програми протидії торгівлі людьми до 2030 року окремого стратегічного напряму, присвяченого попередженню, протидії та викоріненню сексуальної і репродуктивної експлуатації, пов’язаної з проституцією, порнографією / онлайн-сексуальною експлуатацією та сурогатним материнством.

Запропоновані заходи мають бути включені не як другорядні або суміжні питання, а як питання ДЕМОГРАФІЧНОЇ НЕОБХІНОСТІ, ЗАХИСТУ У ПЕРШУ ЧЕРГУ ЖІНОК ТА ДІТЕЙ ВІД ПОЛІТИКИ ПІДТРИМКИ СУТЕНЕРІВ ТА БІЗНЕС МАГНАТІВ, ЯКІ ЗАРОБЛЯЮТЬ НА ЖІНКАХ І ДІТЯХ УКРАЇНИ, ЯК ТИХ, ЯК НЕ МОЖУТЬ СЕБЕ ЗАХИСТИТИ ПІД ЧАС ВІЙНИ ТА КРИЗ.

Подальші аргументи є частиною базової логіки державної політики у сфері протидії торгівлі людьми. Міжнародні дослідження протягом останніх 15 років у темі протидії сексуальної експлуатації показують, що від легалізації порнографії, проституції, сурогатного материнства виграють і отримують прибутки клініки, сутенери та посередники використовуючи жінок і дітей як тіло для задоволення клієнтів та покупців. Від неоднозначності уряду у цьому питанні збагачуватимуться посередники, цифрові платформи, рекламні, фінансові та транскордонні канали. Жінок і дітей, зокрема жінок і дітей з інвалідністю, осіб, які потребують підтримки або залежать від догляду інших людей, втягують у сексуальну експлуатацію через маніпуляції, шантаж, економічну залежність, бідність, наслідки війни, переміщення, насильство, дискримінацію та обмежений доступ до захисту й соціальних послуг. Шлях України до євроінтеграції зобов’язує уряд врахувати вимоги оновленої Директиви ЄС 2024/1712, якою змінено Директиву 2011/36/ЄС про запобігання та протидію торгівлі людьми, де посилюється увага до нових форм експлуатації, зокрема до експлуатації сурогатного материнства та інших важливих питань. Для України як держави-кандидатки це має бути враховано в новій державній програмі не як факультативний орієнтир, а як частина наближення до правових норм ЄС.

З повним текстом листа можна ознайомитися за посиланням.

НУО Центр “Розвиток демократії” долучається до підписантів Декларації прав жінок, що базуються на статі.

Йдеться про підтвердження прав жінок та дівчат, котрі основані на біологічній статі, включно з правом на фізичну і репродуктивну цілісність, ліквідацію всіх форм дискримінації проти жінок та дівчат, що виникають внаслідок заміни категорії біологічної статі на “гендерну ідентичність”, а також внаслідок сурогатного материнства і пов’язаних із ним практик.

Ознайомитися з Декларацією можна за посиланням.

Повномасштабне вторгнення росіян в Україну, розпочате 24 лютого 2022 року, спричинило безпрецедентну кризу у сфері захисту прав дитини. Воно стало однією з найруйнівніших загроз для дитинства, позбавивши дітей безпеки, сім’ї,
освіти, медичної допомоги та права на нормальний розвиток.
Дії агресора на окупованих територіях супроводжуються системним насильством:
стратами, нападами, свавільними затриманнями, катуваннями, втягуванням у проституцію та порнографію й іншими формами жорстокого поводження, від яких страждають усі громадяни України, передусім діти.
Одним із найсистемніших злочинів є примусове переміщення та депортація
українських дітей. За наявною інформацією, понад 20 тисяч українських дітей були
примусово переміщені або депортовані Росією з тимчасово окупованих територій. після її повномасштабного вторгнення

Методичний посібник “Використання OSINT та конфіденційної інформації про українських дітей у кримінальних провадженнях стосовно воєнних злочинів Російської Федерації” розроблений як ресурсний матеріал, спрямований на запобігання порушенням прав дітей, котрі стали свідками та/або постраждали під час російської збройної агресії проти України. Видання підготовлено Всеукраїнською громадською організацією – Центр «Розвиток демократії» спільно з Національною соціальною сервісною службою України в межах проєкту «Справедливість для української молоді: розслідування та переслідування воєнних злочинів проти українських дітей», який адмініструє неурядова організація PH International (зареєстрована як Project Harmony, Inc.) у рамках проєкту за підтримки Відділу з правоохоронних питань (INL) Посольства США в Україні. Погляди авторів не обов’язково збігаються з офіційною позицією уряду США.   

Авторки:
Яковець І.С. – докторка юридичних наук, тренерка НААУ з питань дискримінації,
викладачка та розробниця навчальних програм Національної школи суддів, тренерка та розробниця навчальних курсів Тренінгового центру прокурорів України, тренерка з питань СНПК, домашнього та гендерно зумовленого насильства.
Ситник Г.М. – психологиня, юристка, викладачка Київського столичного університету ім. Б. Грінченка, членкиня Національної психологічної асоціації України, психологиня соціального проєкту психологічної підтримки «РАЗОМ».
Овчарова Г.Б. – кандидатка технічних наук, координаторка проєкту «Справедливість для української молоді: розслідування та переслідування воєнних злочинів росії проти українських дітей» від ВГО – Центр «Розвиток демократії».

Посилання на посібник

Протягом 9 – 10 червня 2026 року у м. Стамбул (Туреччина) тривав тренінг для тренерок – представниць організацій, долучених до багатонаціонального проєкту, зосередженому на порядку денному «Жінки. Мир. Безпека» та Потрійному зв’язку «Гуманітарний компонент – Політика розвитку – Мир та безпека» (HDP).

Проєкт впроваджується Глобальною мережею жінок-миробудівниць #GNWP за підтримки Австрійської агенції розвитку (ADA) у Вірменії, Азербайджані, Грузії, Молдові, Палестині, Уганді та Україні.

Участь у тренінгу взяла голова НУО Центр «Розвиток демократії» Елла Ламах, котра представляла напрацювання в межах проєкту, що реалізується НУО ЦРД в межах цієї ініціативи  в Україні спільно з БФ «Єдність» за майбутнє» протягом 2026-2027 років у партнерстві з GNWP за фінансової підтримки ADA.

Учасниці та учасник тренінгу опрацювали механізми інтеграції Потрійного зв’язку (HDP) до існуючих методик локалізації «Жінки. Мир. Безпека» та розвитку стратегій специфіки контексту їх імплементації на локальному рівні.

Протягом 5 – 7 червня 2026 року представниці організацій, котрі входять до Європейського жіночого лобі (the European Women’s Lobby), разом працювали у Брюселі на щорічній Генеральній асамблеї EWL. Про це повідомляє womenlobby.org.

Участь у заході взяла директорка програм, експертка НУО Центр «Розвиток демократії» Марія Дмитрієва.

Під час роботи учасниці та учасники обговорили досягнення року, що минув, окреслили пріоритети на майбутнє, посилили спільну впевненість у відстоювання прав жінок і дівчат у країнах Європи. Йшлося також про рамки стратегії 2027 – 2031 років, включно фінансовими позиціями та з гендерним компонентом реагування щодо кліматичних змін, політичним та соціальним контекстом.

Захід відбувався офлайн і онлайн.

У перший день, 6 червня, учасниці розглянули організаційні питання Асамблеї, зокрема підтвердження кворуму, затвердження порядку денного, протоколів попередніх засідань, звіт про діяльність EWL за 2025 рік і період до травня 2026 року, фінансову звітність, бюджетні питання, Стратегічну рамку EWL на 2027–2031 роки, термінові резолюції, а також можливу партнерську участь у проєкті Horizon.
Наприкінці першого дня представниця НУО ЦРД мала короткий виступ від України. У виступі Марія Дмитрієва звернула увагу на дві актуальні загрози для прав жінок в Україні: ризик легалізації порнографії та положення нового проєкту Цивільного кодексу, які фактично нормалізують сурогатне материнство, наголосила, що ці питання потребують уваги й солідарності з боку європейського жіночого руху.

Другий день, 7 червня, був присвячений роботі в групах у межах сесії **“Stronger together, linking projects and expertise – learn, share, grow”**. Метою сесії було посилення співпраці між організаціями-членкинями EWL, обмін досвідом і пошук можливостей для партнерств.

Після першої частини групової роботи Марія виступила з кількома пропозиціями. Зокрема, наголосила на необхідності активніше включати українських та інших мігранток у Європі в роботу місцевих жіночих організацій, також запропонувала, щоб EWL долучилося до процесу розробки нового плану дій ЄС щодо Жінок, миру і безпеки / Резолюції 1325, окремо запропонувала організувати для зацікавлених організацій онлайн-зустріч, на якій можна було б представити досвід українських жінок і жіночих організацій в умовах повномасштабної війни.

Участь у заході дала можливість представити український контекст у ширшій європейській жіночій мережі, привернути увагу до ризиків у сфері проституції, порнографії та сурогатного материнства, а також запропонувати подальшу співпрацю щодо порядку денного Жінки, мир і безпека та залучення українських жінок у Європі.

Фото

ДЖЕРЕЛО НОВИНИ: Коаліція проти торгівлі жінками (CATW)

НЬЮ-ЙОРК, 3 червня 2026 р.

Понад 40 низових організацій та коаліцій з усього світу, які очолюються та представлені жінками, що пережили секс-торгівлю, підписали відкритий лист до мільярдерки та філантропки Маккензі Скотт. Серед них — представниці і представники Аргентини, Колумбії, Індонезії, Італії, Японії, Філіппін, ПАР, Південної Кореї, Швеції та США. Вони закликають Скотт ретельно перевірити організації, які вона фінансує, оскільки ті просувають легалізацію проституції та декриміналізацію секс-індустрії.

У листі висловлено глибоку стурбованість тим, що такі організації (зокрема, нідерландський фонд Mama Cash) підтримують проституцію. Автори зазначають, що легалізація або декриміналізація системи проституції — включно з покупцями сексу та борделями — закріплює перетворення жінок і дівчат на товар на рівні закону та культури. Це прирікає найбільш маргінізовані верстви населення на хронічне сексуальне насильство, експлуатацію та нерівність, які є невіддільною частиною секс-бізнесу.

Лист підписали у глобальному русі людей, які вижили в секс-торгівлі. Вони закликають уряди своїх країн ухвалити закони, які визнають проституцію формою насильства, а також гендерною та расовою дискримінацією. Актив виступає за припинення арештів і поліцейського тиску на осіб, залучених до проституції. Натомість вимогою є надання комплексної допомоги з урахуванням психологічних травм (включно зі стратегіями виходу з індустрії) для відновлення життя, а також притягнення винних — зокрема покупців сексу — до відповідальності за завдану ними невимовну шкоду.

Більшість авторів листа — це чорношкірі, темношкірі жінки, представниці корінних народів, азійського походження, жительки тихоокеанських островів, представниці «зареєстрованих каст» (Індія) та ромські жінки. Саме ці групи надмірно представлені у багатомільярдній комерційній секс-індустрії. Більшість із них стали жертвами секс-торгівлі ще дітьми, і цей юридичний статус не зникає з настанням повноліття. Усі вони були вразливими до сексуальної експлуатації через стать, расу, гендер, економічну незахищеність або вимушене переселення внаслідок воєн, конфліктів та кліматичних катастроф.

Спираючись на власний життєвий досвід та прагнучи захистити майбутні покоління маргінізованих жінок і дітей від цих порушень прав людини, лідерки руху закликають Маккензі Скотт приєднатися до них і відкинути наратив, який романтизує проституцію як звичайну «роботу» або виправдовує її як «секс заради виживання».

Цей момент вимагає глибшого розуміння механізмів мізогінії та зловживання владою, особливо з огляду на такі справи, як справа Джеффрі Епштейна, яка чітко ілюструє наслідки існування суспільства, що нормалізує проституцію та сексуальне насильство.

Хоча підписантки і підписанти листа вітають безпрецедентні інвестиції Маккензі Скотт у захист і просування прав жінок, дівчат та ЛГБТК+ спільноти, вони просять її виступити разом із ними проти системи проституції, що має стати логічним і важливим продовженням її благодійної діяльності.

Побудувати світ рівності та можливостей для всіх неможливо доти, доки наші уряди, благодійні інституції та суспільства легітимізують і толерують купівлю-продаж жінок для проституції.

ВІДКРИТИЙ ЛИСТ ДО МАККЕНЗІ СКОТТ ВІД ЖІНОК, ЯКІ ПЕРЕЖИЛИ СЕКС-ТОРГІВЛЮ

Червень 2026 року

Шановна пані Скотт!

Ми, що підписалися нижче, є жінками, які вижили в системі проституції, також відомій як секс-індустрія. Протягом багатьох років ми дивом виживали в умовах купівлі-продажу наших тіл та нашої особистості в безлічі комерційних секс-локацій та ринків, зокрема у вуличній проституції, стриптиз-клубах, службах ескорту, борделях, готелях, приватних будинках, «масажних салонах», а також у сфері онлайн-проституції, як-от на Backpage.com, OnlyFans та інших порнографічних сайтах.

Сьогодні ми є лідерами у своїх громадах та країнах. Ми надаємо комплексну допомогу з урахуванням психологічних травм нескінченному потоку вразливих людей — переважно жінок і дівчат, зокрема кольорових, — яких покупці сексу (переважно чоловіки) купують і гвалтують щодня. Ми просвіщаємо громадськість і закликаємо наші уряди визнати, що проституція за своєю суттю є насильницькою та нелюдською. Ми наполегливо просимо наші уряди пропонувати нам варіанти виходу з індустрії замість арештів, поліцейського тиску та ув’язнення. Ми також закликаємо їх притягнути винних до відповідальності за завдану нам шкоду, і серед цих кривдників ми враховуємо чоловіків, які наймали нас для сексуальних дій.

Ми пишемо, щоб висловити глибоку стурбованість з приводу Вашого гранту суперечливому нідерландському фонду Mama Cash (за повідомленнями, йдеться про десятки мільйонів доларів), а також іншим групам, які агресивно просувають легалізацію та декриміналізацію секс-індустрії, учасниками якої є покупці сексу, сутенери, власники борделів та інші треті особи-експлуататори.

Ми високо цінуємо Вашу вагому благодійну діяльність, спрямовану на захист прав людини, здоров’я та освіти жінок і дівчат по всьому світу. Ці потреби є великими та нагальними, і ми глибоко вдячні за Ваші глобальні інвестиції у полегшення людських страждань.

Однак ми благаємо Вас поставити жорсткі запитання організаціям і фондам, які Ви фінансуєте, щоб переконатися, що Ви прямо чи опосередковано не інвестуєте в розширення секс-індустрії, ставлячи під загрозу наші життя та прирікаючи на це майбутні покоління найвразливіших серед нас.

Незважаючи на певну корисну роботу цих груп із підтримки жінок, дівчат та ЛГБТК+ спільноти, вони розглядають секс-індустрію як звичайне робоче місце та виключають нас зі своїх програм протидії сексуальному насильству та дискримінації. Вони провели ребрендинг невимовного насильства, якого ми зазнали від рук покупців сексу та експлуататорів, назвавши це «секс-роботою» — термін та ідеологію, які ми категорично відкидаємо.

Те, що відбувається в проституції, не є ні сексом, ні роботою. Це одна з найжахливіших форм чоловічого насильства — сексуального та психологічного, — небажаного вторгнення в тіло, а часто й катування.

Ці групи також стверджують, що декриміналізація секс-індустрії захищає права та безпеку тих, хто перебуває в проституції. Навпаки, такі закони закріплюють перетворення жінок на товар та сексуальне право чоловіків наживатися на державі, підтримуючи багатовікову колонізацію, мілітаризм та патріархальні системи, що ворожі ідеї рівності.

Більшість із нас — чорношкірі, темношкірі, азіатки, жительки тихоокеанських островів, представниці корінних народів, ромки та представниці так званих «зареєстрованих каст». Ми є живим доказом темної спадщини інституціоналізованої та схваленої державою проституції. Багато з нас були переміщені, стали жертвами торгівлі людьми та проституції через війни, конфлікти та кліматичні катастрофи — всі ці фактори посилили нашу вразливість перед експлуататорами. Ми хочемо, щоб це насильство припинилося заради наших доньок та їхніх дітей.

Ті, хто пропагує проституцію як «роботу», стверджують, ніби між секс-індустрією та торгівлею людьми з метою сексуальної експлуатації немає зв’язку, тоді як насправді вони нерозривні. Більшість із нас потрапили в тенета секс-торгівлі ще дітьми, і цей юридичний статус не зник, коли нам виповнилося 18 років, як не зникли й психологічні травми та невиправна шкода нашому тілу, психіці та життю.

Ми всі опинилися в комерційній секс-індустрії тому, що хтось або життєві обставини привели нас туди через важке дитинство, інцест, сексуальне насильство, безпритульність, конфлікти та війни, катастрофи, спричинені зміною клімату, неблагополучні сім’ї, неспроможні або корумповані державні інститути, расизм, сексизм та інші форми гострої нерівності. Багато з нас ніколи не покидали домівок, а багатьох відправили за кордон через континенти задля сексуального задоволення чоловіків, збагачення валового національного продукту країн та багатомільярдної глобальної секс-індустрії.

Ми закликаємо Вас уважніше придивитися до цих отримувачів грантів і запитати, чому вони вважають, що секс-індустрія має бути долею позбавлених прав людей, чий життєвий вибір був обмеженим або взагалі відсутнім.

Справа засудженого за сексуальні злочини Джеффрі Епштейна дає можливість зазирнути в безодню безмежних страждань і навіть смерті, які настають тоді, коли чоловіки — як впливові, так і звичайні — купують сексуальні послуги за гроші чи подарунки. Те, що ці сексуальній хижаки, які руйнують життя, можуть діяти відкрито й безкарно, є вироком нашому культурному толеруванню проституції та мізогінії. Ми закликаємо Вас не підтримувати такий спосіб мислення.

Натомість ми просимо Вас приєднатися до нас у виявленні емпатії до нашого життєвого досвіду в секс-індустрії, а не інтерпретувати насильство над нами як «вибір» або «самореалізацію». У проституції ми ніколи не були тими, хто мав гроші, владу чи можливість обирати. Для нас головне гасло звучить так: «моє тіло — його вибір».

Ми запрошуємо Вас стати пліч-о-пліч з нами і вимагати ухвалення законів, які декриміналізують усіх осіб, втягнутих у проституцію, та зобов’яжуть надавати їм комплексну допомогу, водночас притягуючи до відповідальності тих, хто вчиняв злочини проти нас — покупців сексу та всіх третіх осіб-експлуататорів, як в інтернеті, так і поза ним.

Ми хочемо мати право голосу за столом переговорів, де ухвалюються рішення: від міжнародних інституцій та Організації Об’єднаних Націй до парламентів. Ми хочемо створити умови для того, щоб жінки, які вижили, могли відбудувати своє життя з гідністю та без насильства.

Ми просимо Вас інвестувати в наше бачення майбутнього без проституції, а не в тих, хто підтримує системи, які нас експлуатували.

ОРГАНІЗАЦІЇ, ЩО ПІДПИСАЛИ ЛИСТ:

(Нижче наведено перелік ключових міжнародних об’єднань для збереження точності даних)

    Фонд Аліки Кінан (Alika Kinan Foundation) — США

    «Альтернативні рішення» (Alternative Solutions) — США

    Асоціація аргентинських жінок за права людини (AMADH) — Аргентина

    Колектив жінок, які вижили, «Bagong Kamalayan» — Філіппіни

    «Бекка говорить відкрито» (Bekah Speaks Out) — США

    Колектив розширення прав і можливостей жінок Булакану — Філіппіни

    BUKLOD — Філіппіни

    Коаліція тих, хто вижив, Каліфорнії — США

    Коаліція проти торгівлі жінками (CATW) — США

    Colabo — Японія

    «Доньки з вулиці» (Daughters of The Corner) — США

    Everstrong — США

    Фонд «Дім Лулу» (FUNDACIÓN CASA DE LULU) — Колумбія та Мексика

    Фонд «Розшир свої можливості» (FUNDACIÓN EMPODERAME) — Колумбія

    «Я — Джессіка Кей» (I AM Jessica Kay) — США

    Коаліція жінок Індонезії — Індонезія

    «Збережемо кожну дівчину вільною» (Keeping Every Girl Free) — США

    Жіноча спільнота тих, хто вижив, Сурабаї (KOMPASS) — Індонезія

    Корейська мережа жінок із життєвим досвідом проституції «Moongchi» — Південна Корея

    Фонд «Krystal Clear» — США

    Рух тих, хто вижив, «Kwanele» — ПАР

    Lawig Bubai — Філіппіни

    LBH APIK Семаранг — Індонезія

    MINE (Muscle Inspires New Empowerment) — США

    «Втрачений мир» (The Missing Peace) — США

    «Моє ім’я — мій голос» (My Name My Voice) — США

    Національна солідарність проти сексуальної експлуатації жінок — Південна Корея

    The Network Team — США

    PACT (Захистимо всіх дітей від торгівлі людьми) — США

    Restore NYC — США

    Притулок для сімей (Sanctuary for Families) — США

    «Цінні життя» (Treasured Lives) — США

    Трансформаційні служіння «Самаритянка» — Філіппіни

    Кокус осіб, які вижили в секс-індустрії — США

    SPACE Латинська Америка — Регіон Латинської Америки та Карибського басейну

    SPACE International — Міжнародна організація

    Stacy’s Joy Consulting LLC & Stacy’s Joy Incorporated — США

    Фонд виходу для тих, хто вижив (Survivor Exit Foundation) — ПАР

    Фонд виходу для тих, хто вижив (Survivor Exit Foundation) — Зімбабве

    Talita — Швеція

    «Ткалі надії» (Weavers of Hope Aps) — Італія

    West Pinellas NOW — США

У межах проєкту «Порівняльна перевага місцевих жінок-миробудівниць: інтеграція порядку денного “Жінки, мир, безпека” у Потрійний зв’язок гуманітарної діяльності, розвитку та миробудування у Вірменії, Азербайджані, Грузії, Молдові, Палестині, Уганді та Україні» стартувала нова активність — Підвищення організаційної спроможності та супровід місцевих жіночих миробудівних організацій.

Проєкт реалізується ГО «Центр “Розвиток демократії”» спільно з БФ «Єдність» за майбутнє» у 2026–2027 роках у партнерстві з Глобальною мережею жінок-миробудівниць (ГМЖМ) #GNWP за фінансової підтримки Австрійської агенції розвитку (ADA).

Мета активності — зміцнення інституційної та технічної спроможності ГО «Центр “Розвиток демократії”» як прямого партнера ГМЖМ.

Отриманий досвід і підтримка будуть поширені щонайменше на дві місцеві миробудівні організації, очолювані жінками, що працюють в Україні.
Учасниці програми отримають супровід і можливості для розвитку у таких напрямах: ефективне управління проєктами; адвокаційна діяльність; фінансова підзвітність; моніторинг та оцінка; організаційна сталість; реалізація миробудівних ініціатив.