Протягом століть медицина ставилася до жінок як до зменшеної версії чоловіків, припускаючи, що їхні тіла функціонують так само, за винятком розміру та репродуктивних можливостей. Ця упередженість і досі формує дослідження, адже чоловіче тіло залишається стандартом, через що здоров’я жінок сповнене сліпих зон. джерело
Наша редакторка з питань здоров’я, Амаліє Гольмґор Мерш, у цьому тижні аналізує — чому так сталося і як це може змінитися.
Протягом століть медицина вважала чоловіче тіло людською нормою. Результат: здоров’я жінок і досі має безліч «білих плям». Як це виправити?
Амаліє Гольмґор Мерш
Йдеться про жінок — приблизно половину населення планети. Ви могли чути, що жінки в середньому живуть довше за чоловіків, але куди менше говорять про те, що жінки проводять більше років у стані поганого здоров’я.
Або вам відомо, що діагностика ендометріозу у деяких країнах може займати до дванадцяти років, хоча до 10% жінок страждають від нього.
Також ви, можливо, знаєте, що жінок у клінічних випробуваннях майже не було до кінця 1980–х і 1990–х років, і що вони й досі недостатньо представлені. Це означає величезні прогалини у розумінні того, як захворювання впливають на жінок і як жінки реагують на ліки та лікування.
Можна продовжувати, але суть, ймовірно, вже зрозуміла: нам бракує інформації про тіла й здоров’я жінок.
### Чоловічий стандарт
Дослідження і клінічні випробування досі значною мірою орієнтовані на чоловіків — і це стосується не лише людей: лабораторії частіше обирають самців мишей. Через це багато хто критикує медицину за ставлення до жінок як до «малих чоловіків», де чоловіче тіло вважається стандартом для наукових досліджень.
Припущення полягає в тому, що результати можна узагальнити на всіх, а отже — що ті самі стандарти діагностики та лікування підходять для обох статей.
Проблема в тому, що це не так. Жінки майже вдвічі частіше, ніж чоловіки, мають побічні реакції на ліки. Вони також частіше стикаються з недооцінкою симптомів, затримкою лікування та недостатньою ефективністю медичної допомоги.
Ендометріоз — лише один приклад, але їх набагато більше: наприклад, серцево-судинні захворювання, де жінки мають гірші результати і вищу смертність.
Деякі хвороби виявляються у жінок інакше, ніж у чоловіків. Наприклад, симптоми інсульту: класичні ознаки — нерозбірлива мова, перекошене обличчя або параліч — не завжди є тим, що відчувають жінки. Натомість вони можуть стикатися з раптовою втомою, сплутаністю свідомості, нудотою, непритомністю чи загальною слабкістю.
На щастя, ситуація починає змінюватися, оскільки дедалі більше уваги приділяється здоров’ю жінок. Деякі країни, як-от Велика Британія, вже мають стратегії з охорони здоров’я жінок — зокрема, спрямовані на зменшення нерівностей шляхом виділення фінансування.
Найсвіжіший заклик до такої стратегії на рівні ЄС прозвучав від аналітичного центру *European Policy Centre* у вересні. А лише минулого тижня парламент Данії погодився виділити 160 мільйонів датських крон (€21,4 млн) на створення національного центру дослідження здоров’я жінок.
Тим часом багато дослідниць закликають до інклюзивних досліджень і випробувань, які насправді включають жінок. Але чому цього не робили раніше? Це пов’язано зі стереотипом, який існує вже сотні років: нібито жіночими тілами «надто складно» керувати через гормони.
### Гормональні гойдалки
Протягом століть жінок відкидали як «менші» та ненадійні об’єкти для досліджень. Мислителі античної Греції, як-от Гіппократ і Арістотель, описували жінок як ірраціональних істот, керованих маткою (“hystera”, звідси слово «істерія»).
Ці уявлення тягнулися через середньовіччя і Просвітництво, коли чоловіча анатомія стала універсальною нормою. Лише на межі XIX–XX століть учені відкрили гормони — одну з багатьох біологічних відмінностей. Але замість того, щоб кинути виклик упередженням, відкриття укріпило їх: тепер жінок вважали керованими гормонами.
Це мислення досі впливає на науку. Гормональні зміни — під час менструального циклу, вагітності чи менопаузи — довго вважали причиною того, що жінки ускладнюють дослідження.
Але чи справді це так?
«Це справжній парадокс», — каже Метте Гансен, професорка наук про спорт з Орхуського університету. — «Через те, що ми віримо, буцімто жіночі гормони впливають на те, що ми хочемо вивчати, ми виключаємо жінок, щоб ізолювати ефекти, які й так хотіли дослідити».
Гансен вивчає вплив жіночих гормонів на м’язи, силу та здоров’я в різні періоди життя. Парадокс у тому, пояснює вона, що доказів впливу гормонів немає саме тому, що цього ніхто не досліджував. Інакше кажучи: жінок виключали на підставі припущень, які ніхто не перевіряв.
Протягом життя жінки їхні гормони переживають численні підйоми та спади. Ці цикли природні, але не завжди приємні.
Візьмімо перименопаузу й менопаузу — перехід у віці 45–55 років, який завершує репродуктивні роки.
Під час цього переходу рівні естрогену та прогестерону знижуються, цикл зупиняється. Зміни можуть спричиняти раптові припливи, зміни настрою, труднощі з концентрацією, втрату кісткової маси.
Але гормональні зміни починаються задовго до цього. Наприклад, у підлітковому віці, коли крихітна гіпофізарна залоза починає виробляти гормони, що стимулюють утворення естрогену в яєчниках. Від цього починаються періоди, зміни настрою, розвиток грудей та інші трансформації.
І з цього часу дівчина входить у приблизно 28-денний цикл, який триває близько 40 років. Естроген підвищується перед овуляцією, допомагаючи відновлювати та потовщувати ендометрій, тоді як прогестерон зростає у другій половині циклу.
Якщо запліднення не відбувається, рівень прогестерону падає — починається менструація. Кожна фаза приносить свої зміни настрою, енергії, концентрації.
У цей період деякі жінки вагітніють — ще один час глибоких гормональних змін.
### Як вивчати жіночі гормони
Щоб досліджувати гормони, важливо враховувати ще один тип гормонів — екзогенні, тобто ті, що надходять у тіло ззовні, зокрема з гормональної контрацепції.
Різні види контрацепції значно змінюють природний гормональний профіль, пояснює Гансен. Комбіновані пігулки (естроген + прогестерон) і «міні-пігулки» (лише прогестерон) знижують рівні природних гормонів і створюють коливання синтетичних.
Тому, коли Гансен і її колеги проводять дослідження, вони мусять чітко визначати, кого саме вони вивчають — наприклад, жінок з ВМС із високою дозою гормонів та контрольну групу жінок без гормональної контрацепції, з природними циклами.
«Ми повинні робити висновки на основі групи, яку включили. Ці результати не обов’язково стосуються інших жінок», — каже Гансен. Наприклад, харчова добавка може діяти по-різному залежно від гормонального профілю.
Отримання такої інформації та правильна класифікація учасниць справді вимагають більше зусиль, ніж у випадку з чоловіками, але це необхідно.
Фінансування — інша проблема. Гансен досліджує здорових жінок, і на це важко отримати кошти, на відміну від досліджень хвороб, попри брак знань про жіночі гормони та, наприклад, повний вплив контрацептивних пігулок.
«Ми винні жінкам у тому, щоб давати їм більш доказові поради», — каже Гансен.
«Менопауза — це також природний процес. Усі жінки проходять через нього. Ми не повинні патологізувати жінок, але маємо поважати той факт, що деякі мають тяжкі симптоми, які впливають на щоденне життя та якість життя. На щастя, уваги до цієї теми стало більше. Але ми досі не маємо достатніх знань, зокрема про те, як полегшувати ці симптоми».
Європейський інститут здоров’я жінок зазначає, що 90% жінок мають симптоми під час менопаузи, а половина каже, що вони заважають їхньому життю. Проте більшість не звертаються по медичну допомогу.
Нове дослідження Копенгагенського університету показало подібні результати: 97% жінок мають симптоми, 83% — принаймні один, а 28% — шість і більше. Одна з авторок дослідження, Марія Гибгольт, назвала ці цифри «приголомшливими» і зазначила, що ми не знаємо достатньо, щоб підтримувати жінок у період (пере)менопаузи.
### Як зробити дослідження здоров’я справедливішими
Поки дослідниці працюють над тим, щоб краще розуміти вплив гормонів, інші науковці закликають до інклюзивних досліджень і випробувань, щоб зробити медицину справедливішою.
Це включає кроки до подолання так званої «бікіні-медицини» — уявлення, що жінки відрізняються від чоловіків лише репродуктивною сферою. Дослідники Бергенського університету закликають до ширшого підходу, ніж той, який Єврокомісія описала у своєму березневому документі про права жінок.
Одне з їхніх ключових рекомендацій — «забезпечення повноцінного представництва жінок у клінічних випробуваннях». Це досі далека від реальності мета, попри законодавство та фінансові механізми в ЄС і багатьох країнах.
Ситуація особливо критична щодо вагітних жінок: станом на червень їх включали менш ніж у 0,4% всіх клінічних випробувань, поданих до ЄС. Для жінок, що годують грудьми, цей показник становив лише 0,1%.
На щастя, з’являються зрушення, як-от нове клінічне дослідження найкращих методів проведення шунтування у жінок. Але будьмо чесними: кількох досліджень замало, щоб виправити століття упереджень.