Цей Огляд присвячений екологічній безпеці жінок і чоловіків в Україні в умовах війни росії проти України, зміни клімату, руйнування інфраструктури, забруднення довкілля та відновлення громад. Документ виходить із того, що екологічні та кліматичні кризи не є нейтральними: вони по-різному впливають на жінок і чоловіків, дівчат і хлопців, людей різного віку, мешканок і мешканців міст, сіл, прифронтових, деокупованих і приймаючих громад. Рівень вразливості залежить від місця проживання, стану здоров’я, інвалідності, віку, доходу, статусу внутрішньо переміщеної особи, доступу до води, енергії, транспорту, медичних і соціальних послуг, а також від розподілу оплачуваної й неоплачуваної доглядової праці.
Категорія: Матеріали
REVIEW: Environmental Security of Women and Men in the Context of Russia’s War Against Ukraine (Full Version)
This Review is dedicated to the environmental security of women and men in Ukraine in the context of Russia’s war against Ukraine, climate change, infrastructure destruction, environmental pollution and community recovery. The document proceeds from the understanding that environmental and climate crises are not neutral: they affect women and men, girls and boys, people of different ages, and residents of urban, rural, frontline, de-occupied and host communities in different ways. Levels of vulnerability depend on place of residence, health status, disability, age, income, internally displaced person status, access to water, energy, transport, health and social services, and the distribution of paid and unpaid care work.
Environmental Security of Women and Men in the Context of Russia’s War against Ukraine (Short Version)
Environmental Security of Women and Men in the Context of Russia’s War against Ukraine (Short English Version)
This Review proceeds from the understanding that all regions of Ukraine are facing a combined crisis: existing environmental problems and the effects of climate change are intensified by the destructive impact of the war. The Review focuses on environmental security through the experience of women from urban and rural communities, civil society organizations, local self-government, state institutions, expert communities, activist groups, and local initiatives.
The purpose of the Review is to map organizations, institutions, laws, policies, action plans, and initiatives related to the Triple Nexus in Ukraine, assess vulnerability to climate change, and develop a specialized roadmap. Within this purpose, the Review analyzes how environmental and climate risks, intensified by the war, affect women, men, and different population groups; assesses whether international and national policies and practical measures take these differences into account; and identifies key gaps and recommendations for state authorities, local self-government, civil society, and international organizations.
Потрійний зв’язок у гуманітарному реагуванні, розвитку та миробудуванні для ефективнішої реалізації Резолюції РБ ООН «Жінки, мир та безпека» в Україні
Дослідження є первинним аналітичним оглядом застосування підходу Потрійного зв’язку в Україні – поєднання гуманітарного реагування, сталого розвитку та миробудування – у контексті триваючої збройної агресії Російської Федерації та реалізації порядку денного «Жінки, мир, безпека». Український контекст вимагає одночасного застосування цього підходу: громади реагують на наслідки обстрілів, приймають внутрішньо переміщених осіб, підтримують родини військових і загиблих, забезпечують соціальні послуги, інтегрують ветеранів і ветеранок, відновлюють інфраструктуру, реагують на насильство за ознакою статі та працюють із соціальною напругою.
Executive Summary – The Triple Nexus in Humanitarian Response, Development and Peacebuilding for More Effective Implementation of the Women, Peace and Security Agenda in Ukraine
This report provides a first analytical overview of how the Triple Nexus approach – the connection between humanitarian response, sustainable development and peacebuilding – can be applied in Ukraine in the context of Russia’s ongoing armed aggression and the implementation of the Women, Peace and Security (WPS) agenda. It examines how existing Ukrainian laws, policies, institutions, local practices and civil society initiatives already contain important elements of the Triple Nexus, while also identifying the gaps that prevent these elements from working as one coherent system.
Програма Молодіжного клубу правосуддя
В умовах триваючої збройної агресії проти України особливого значення набуває формування у молоді розуміння прав людини і прав дитини, принципів верховенства права та відповідальності за воєнні злочини, а також розвиток критичного мислення і навичок безпечної роботи з інформацією.
З метою розвитку цих компетентностей у межах проєкту «Справедливість для української молоді: розслідування та переслідування воєнних злочинів російської федерації проти українських дітей», який реалізується у 2024–2026 роках за підтримки Відділу з правоохоронних питань (INL) Посольства США в Україні та адмініструється міжнародною організацією PH International (Project Harmony, Inc.), у партнерстві з українськими громадськими організаціями – Всеукраїнською громадською організацією – Центр «Розвиток демократії» та громадською організацією «Придунайський центр громадських ініціатив», а також профільними державними інституціями – Департаментом з питань захисту інтересів дітей та протидії домашньому насильству Офісу Генерального прокурора України та Управлінням ювенальної превенції Національної поліції України – створено та функціонують Молодіжні клуби правосуддя.
Клуби діють у п’яти містах України: Бучі, Болграді, Кропивницькому, Луцьку та Львові. У період з вересня 2024 року по травень 2026 року в їхній роботі беруть участь понад 150 дітей віком 13–18 років, які залучені до системних щотижневих позашкільних занять.
Заняття побудовані за принципом поступового формування знань: спочатку учасники знайомляться з основними правами дитини та системою їх захисту, після чого переходять до теми воєнних злочинів російської федерації проти українських дітей і механізмів їх розслідування та притягнення до відповідальності. Навчання відбувається у практичному форматі, наближеному до реальних правових ситуацій: учасники працюють з кейсами, беруть участь у моделюванні судових процесів та виконують завдання з використанням OSINT-методів.
Паралельно в межах проєкту проводяться інформаційні семінари-дискусії для фахівців у сферах кримінального права, охорони здоров’я, освіти, соціальної роботи та громадянського суспільства. Тематика семінарів охоплює стандарти забезпечення конфіденційності та недопущення розголошення інформації щодо дітей, які стали свідками або постраждали від воєнних злочинів, а також застосування методів розслідування на основі відкритих джерел (OSINT / Open Source Intelligence) для формування та аналізу доказової бази.
За результатами узагальнення практичного досвіду реалізації проєкту та з метою систематизації й масштабування напрацьованих підходів розроблено навчальну програму обсягом 85 занять (170 годин). Програма є підсумковим продуктом проєкту та після його завершення буде використовуватися ВГО – Центр «Розвиток демократії» у подальшій роботі з дітьми та молоддю з питань документування, розслідування та притягнення до відповідальності за воєнні злочини російської федерації проти українських дітей.
Програма опублікована за посиланням.
UN States Launch Political Declaration for Global Surrogacy Moratorium
A group of states at the United Nations has launched a political declaration calling for an international moratorium on surrogacy, marking a significant first step in what its supporters hope will become a global abolitionist framework – europeanconservative.
The declaration, spearheaded by Italy and Chile, was presented on June 22 on the sidelines of the 62nd session of the UN Human Rights Council. It was co-hosted by Italy, Chile, Cameroon, and the Holy See, with ADF International moderating the event.
The document is not binding. No state is legally compelled to change its domestic law because of it. But in diplomatic terms, the move really matters: it places surrogacy on the international human rights agenda not as a private contractual arrangement but as a transnational practice raising questions of exploitation, commodification, parentage, nationality, and the rights of children.
The declaration calls for an international moratorium on surrogacy as a step towards a legally binding international instrument. It argues that the practice involves serious risks for women and children, including medical harm, coercion, loss of agency, psychological consequences, identity-related problems, legal uncertainty, abandonment, trafficking, and exploitation.
For its promoters, the central point is that national regulation is no longer enough. Surrogacy has become a cross-border market. Countries with restrictive laws can still export demand to jurisdictions where women are poorer, legal protections are weaker, and intermediaries are more aggressive.
That contradiction is particularly visible in Europe. Italy became the first country to prohibit surrogacy both within and outside its borders, while Slovakia has moved to entrench a ban at the constitutional level. Other major European countries, including France, Germany, and Spain, maintain restrictive approaches in domestic law. Yet the absence of a common international framework allows agencies, clinics, and commissioning adults to move the transaction elsewhere. The practice disappears from the national territory, but not from the market. It is outsourced.
Giorgio Mazzoli, Director of UN Advocacy at ADF International, told europeanconservative.com that the declaration is important because it helps align states around the “urgent need for coordinated action.”
“The reality is that this industry is expanding exponentially,” Mazzoli said, warning that it is “preying on countries” where women are economically vulnerable or where the absence of an express prohibition allows companies and advertisers to operate in legal grey zones.
He argued that the debate has shifted because evidence of harm has become harder to ignore. “We are talking about psychological and maternal health-related implications but also about children, their early development and long-term wellbeing,” he said.
“Women cannot consent to their own exploitation,” Mazzoli said, adding that this is not merely a moral claim but one supported by international human rights law.
The declaration follows the work of Reem Alsalem, UN Special Rapporteur on violence against women and girls, whose 2025 report described surrogacy as a form of exploitation and violence against women and children. Talking to europeanconservative.com, Alsalem said the new state-led initiative shows that “the international conversation on surrogacy has entered a new phase.”
“My report demonstrated that the harms intrinsic in surrogacy cannot be addressed by regulation alone and are not limited to commercial arrangements,” Alsalem said. She backed the call for a moratorium as “an initial step towards the abolitionist model,” while stressing that abolition and criminalisation are not the same.
That distinction is politically important. Alsalem supports an approach that targets those who create or profit from demand—commissioning adults, brokers, agencies, and clinics—while treating surrogate mothers as victims entitled to protection, remedies, legal aid, psychosocial support, and economic alternatives.
The legal obstacles are well-known. States have different frameworks: some prohibit surrogacy, others allow so-called altruistic arrangements, others regulate commercial markets, and many leave grey areas. That fragmentation allows what Alsalem described as “forum shopping” across jurisdictions.
Mazzoli said the next stage is to bring more states into the declaration. “This is an open document. It does not end here,” he said. The goal, he added, remains a binding international instrument, but the process will require intermediate steps: more evidence, national legislative changes, political momentum, and a clearer shared understanding of what surrogacy does to women and children.
In practical terms, the process is still at an early stage. First comes a non-binding political declaration. Then, more states may sign on. After that, governments can use the text to revise national laws, close loopholes, and build diplomatic support. Only once a sufficient coalition exists could negotiations begin on a binding treaty or convention.
That is a long road. But for those who oppose the buying and selling of babies and the exploitation of women, the fact that states have now placed the issue formally on the UN track is already the point: the market is global, and the response is beginning to become global, too.
Javier Villamor is a Spanish journalist and analyst. Based in Brussels, he covers NATO and EU affairs at europeanconservative.com. Javier has over 17 years of experience in international politics, defense, and security. He also works as a consultant providing strategic insights into global affairs and geopolitical dynamics.
«Центр – Розвиток демократії» долучився до діяльності нової мережі NNST з протидії недержавним тортурам
НУО «Центр – Розвиток демократії» долучилася до роботи нової мережі NNST (Network Against Non-State Torture) з протидії недержавним тортурам проти жінок та дівчат.
Зокрема, в лютому 2026 року відбувся вебінар, де відбувся обмін інформацією для визначення, викриття та ліквідації NST (Non-State Torture) – недержавних тортур проти жінок та дівчат.
Запис семінару доступний за лінком
Watch the NNST Webinar Recording
Джерела
Книги Jeanne Sarson’s and Linda MacDonald:
- Women Unsilenced Our Refusal To Let Torturer-Traffickers Win: https://books.friesenpress.com/store/title/119734000164461020/Jeanne-Sarson-and-Linda-MacDonald-Women-Unsilenced
- ~Healing ~ Lynn’s Story ~Getting my-Self Back A Woman’s Revolution: https://books.friesenpress.com/store/title/119734000485311378/Jeanne-Sarson-and-Linda-MacDonald-Healing
Мізогінія як бізнес-стратегія. Чи можемо ми зупинити ШІ-оголення?
Європейська комісія розпочала перевірку щодо GrokAI Ілона Маска після того, як користувачі створили мільйони сексуалізованих зображень без згоди (NSTs). Хоча технічно заборона можлива, експерти стверджують, що цього скандалу можна було уникнути. джерело перекладу
Хазар Деніз Екер
Як ми дійшли до того, що користувачі за допомогою вільно доступного інструменту ШІ створювали сексуалізоване зображення дитини кожні 41 секунду?
«Коли ми отримуємо доступ до нових форм технологій… значна їх частина дуже швидко починає пристосовуватися для переслідування жінок, зловживань щодо жінок і підпорядкування жінок», — сказала письменниця Лора Бейтс виданню Wired ще у вересні.
Торік авторка опублікувала книжку The New Age of Sexism, у якій описує, як ШІ змінює мізогінію. Вона зазначає, що ці інструменти «посилюють [мізогінію] через нові форми погроз, переслідувань і контролю, які можуть здійснювати кривдники».
Скандал із GrokAI підтверджує її слова: лише за два тижні користувачі соціальної платформи X, що належить Ілону Маску, згенерували три мільйони сексуалізованих зображень за допомогою вбудованої системи ШІ, з яких 23 000 зображали дітей.
Користувачі просто публікували фотографію людини, а потім просили GrokAI роздягнути її, змінити тіло або розмістити в сексуалізованих позах.
Що може зробити ЄС
На початку грудня Комісія оштрафувала Ілона Маска на 120 мільйонів євро через проблеми з прозорістю — штраф настільки незначний порівняно з його статками у 778 мільярдів доларів (близько 660 мільярдів євро), що він заявив, ніби «ЄС слід скасувати».
Згодом X обмежила використання своїх функцій ШІ лише для платних підписників, а потім заявила, що заборонила цю функцію на всій платформі — однак журналісти повідомили, що ШІ-оголення в GrokAI все ще частково доступне.
У відповідь X тимчасово заблокували в Індонезії та Малайзії. Велика Британія, Австралія та Франція розпочали розслідування щодо платформи; тепер до них приєднався ЄС із новою перевіркою X відповідно до Акта про цифрові послуги (Digital Services Act, DSA). DSA регулює такі платформи, як X, Meta чи TikTok, у питаннях поширення дезінформації, прозорості реклами, модерації контенту та іншого.
«Правда полягає в тому, що X фактично не оцінила жодного з цих ризиків», — пояснив у заяві, що оголошувала про перевірку, речник Комісії з питань технологій і суверенітету Томас Реньє.
У разі невиконання вимог Союз може накласти додаткові штрафи та посилити нагляд за платформою або навіть запровадити «тимчасові заходи», включно з тимчасовою забороною X.
Хоча Комісія ще не забороняла жодну платформу відповідно до DSA, варто зрозуміти, як це могло б працювати — і як ШІ-оголення взагалі стали настільки доступними.
Як працює генерація зображень ШІ
Раніше все було просто: ще кілька місяців тому зображення, згенеровані ШІ, мали характерні ознаки — сумнозвісно дивні руки з сімома пальцями, порожні очі без будь-якої людяності, дивні тексти, «meow meow meow meow», непослідовні тіні тощо.
Але ви, мабуть, уже помітили, що тепер ШІ дедалі важче відрізнити від реальності. Саймон Торн, дослідник ШІ з Кардіффського університету, пояснює покращення зростанням інвестицій у дифузійні моделі:
«Принцип роботи дифузії полягає в тому, що модель отримує запит, — пояснив він TEC, — скажімо, ми просимо зображення замку. Вона навчається, беручи незмінене зображення, випадковим чином додаючи шум, доки замок повністю не зникне, а потім зворотним процесом — прибираючи шум, доки не залишаться елементи, що визначають структуру».
Щоразу, коли ми вказуємо на помилки, модель навчається: якщо вона неправильно відтворила вікно чи дах, вона поступово вдосконалюється, доки не матиме чіткого розуміння того, що таке замок.
З огляду на величезні ресурси, спрямовані на процес навчання, моделі ШІ швидко вдосконалилися, і тепер створення візуальних матеріалів — включно із сексуалізованими зображеннями на X цього місяця — є простішим, ніж будь-коли раніше. «Коли ці “ознаки, що зберігають ідентичність, збережені, перетворення одягненого фото на оголене стає технічно нескладним», — продовжив Торн.
Що могло бути інакше
Але навіть попри це: ШІ-оголення такого масштабу, як цього місяця, можна було запобігти. «X могла зупинити це того ж вечора, у день, коли вони зрозуміли, що відбувається», — стверджує Торн.
Ці моделі можна регулювати через ретроспективне узгодження — процес, за якого платформи, що розміщують моделі ШІ, «можуть вигадувати новий набір правил у будь-який момент, обмежуючи використання моделі».
Маттіас Шпількамп, журналіст і виконавчий директор НУО AlgorithmWatch, погоджується. «Інші платформи активно ідентифікували контент, що просував NST, і видаляли його. X також могла легко це зробити», — пояснив він TEC.
На думку НУО, збереження доступності NST може бути частиною бізнес-стратегії платформи, аргументує Шпількамп, оскільки «такий мізогінний контент і інструменти залишаються привабливими для користувацької бази X і для самого Ілона Маска».
І все ж: навіть якби X зупинила скандал на ранньому етапі, завжди існуватимуть альтернативні платформи, які надаватимуть доступ до цих інструментів.
«Деякі системи навіть позиціонують себе через низьку підзвітність», — зауважив Торн. Прикладом є Venice AI, уся концепція сайту якої з оформленням у стилі спа полягає в тому, що ваші запити залишатимуться приватними. Або локальні LLM-моделі, які дозволяють офлайн-генерацію ШІ, далеко від будь-якого нагляду.
Лаура Каун, керівниця з питань публічної політики ЄС і Великої Британії в організації Centre for Countering Digital Hate (CCDH), яка викрила скандал із X, сказала The European Correspondent, що «користувачі не повинні “уникати” платформ, щоб бути в безпеці. Вони можуть зменшити ризики, посиливши налаштування приватності та використовуючи інструменти скарг, але це обмежені заходи».
Найновіша кампанія CCDH, запущена вчора, закликає ЄС широко застосовувати DSA та вимагає від X оприлюднити більше даних. «Якщо платформи можуть приховувати докази, вони можуть уникати відповідальності».
Авторство фото: Stable Diffusion / Benlisquare / Wikimedia, [CC](http://creativecommons.org/licenses/by-sa/4.0/) BY-SA
Гендерна дисфорія — це фіктивний діагноз, заснований на хибному припущенні про вроджену «гендерну ідентичність»
**Емі Е. Соуза** джерело
Будь ласка, усвідомте:
Гендерна дисфорія — це фіктивний діагноз, заснований на хибному припущенні про вроджену «гендерну ідентичність». Його вигадали сексологи та фетишисти, аби нормалізувати транссексуалів-дітей і здійснювати страхове шахрайство. Я та інші фахівці в галузі психічного здоров’я неодноразово його критикували.
DSM — це політичний інструмент і комерційна книжка. Йому не можна довіряти.
Слово «гендер» у діагнозі DSM «гендерна дисфорія» означає «публічну, соціокультурну або життєву роль». Це НЕ синонім статі. Йдеться про ідентичність. А «дисфорія» — не синонім «дисморфії». Ба більше, це не вважається розладом, а радше вродженим станом.
Я, можливо, могла б погодитися з розладом під назвою «статева дисморфія». Або з конкретним різновидом розладу цілісності тіла. Але зовсім не так визначається гендерна дисфорія. Її описують як невідповідність ідентичності, а діагностичні критерії — це перелік статевих стереотипів. По суті, це означає: якщо ти не відповідаєш статевим стереотипам і тобі від цього дискомфортно — тоді твоє тіло нібито «не підходить» для твоєї ідентичності. У цьому підході вважається, що ідентичність є вродженою, а тіло може бути «неправильним» для цієї ідентичності.
І оскільки це не класифікується як розлад, а як вроджений стан, це використовується як виправдання для хімічної кастрації дітей, а також для тугого бинтування грудей, медично непотрібних радикальних подвійних мастектомій, генітального каліцтва та створення косметичних «м’ясних скульптур», а також інших крайніх пластичних операцій. І все це — заради захисту чиєїсь ментальної концепції самого себе, тобто «ідентичності».
Але ідентичність не є вродженою. Ідентичність — це ментальне уявлення, яке ми створюємо про себе. Колись психологія застерігала від надмірної прив’язаності до егоїчної ідентичності як до крихкого психічного стану й ставила це під сумнів. Тепер же професія закликає лише до «підтвердження». Це обурливо.
Please realize:
Gender dysphoria is a junk diagnosis based on the faulty premise of an innate “gender identity.” It was created by sexologists and fetishists to normalize child transsexuals and commit insurance fraud. Myself and other mental health professionals have critiqued it many times.
The DSM is a political tool and for profit book. It is not to be trusted.
The word “gender” in the DSM diagnosis of gender dysphoria means “a public, sociocultural, or lived role.” It is NOT a synonym for sex. It’s about identity. And dysphoria is not a synonym for dysmorphia. Further, it is not considered a disorder, but rather an innate condition.
I might be able to get on board with a disorder called sex dysmorphia. I might also go with a specific kind of body integrity disorder. But that is not at all how gender dysphoria is defined. It’s defined as an identity incongruence and the diagnostic criteria is a list of sex stereotypes. It’s basically saying if you don’t conform to sex stereotypes and this makes you uncomfortable, then your body is wrong for your identity. It assumes identity is innate and bodies can be wrong for your identity.
And because it is not considered a disorder but an innate condition it then uses this position to justify chemically castrating children, as well as breast binding, medically unnecessary radical double mastectomies, genital mutilation, and the creation of cosmetic flesh sculptures, as well as other extreme plastic surgeries. All in defense pf someone’s mental concept of themselves aka identity
But Identity is not innate. Identity is a mental concept we create about ourselves. Psychology used to warn about over attachment to egoic identity as a brittle mental state and would question this position. Now the profession argues for affirmation only. It’s appalling.