Оголошення про тендер на посаду експерта-ки/тренер-ки

ВГО – Центр «Розвиток демократії» в межах грантового проекту «Інституційна підтримка грантерів RAZOM‌», шукає тренера/ку та оголошує  Тендер на проведення навчання з фінансової грамотності та діловодства.

Дата оголошення про Конкурс: 24.01.2024 р.

Кінцевий термін подання конкурсних пропозицій: 30.01.2024р до 18:00.

Основні завдання для тренерки\ра – консультанта\ки: проведення навчання та представлення практик з фінансової грамотності та діловодства.

Вимоги до кваліфікації:

• Мінімум п’ять років професійного досвіду роботи з фінансової грамотності та діловодства громадських організацій;

• Ведення бухгалтерської документації громадських організацій.

Термін проведення роботи в межах діяльності: лютий – березень 2024 рік

Бажаючих взяти участь в конкурсі просимо надіслати електронний лист в якому вкажіть свої контакти, запропоновану вами суму гонорару за проведену роботу додавши Резюме, з позначенням теми: навчання фінансовій грамотності. Лист необхідно надіслати  на адресу електронної пошти info@ddc.org.ua  до 18:00 30 січня 2024 р.

Відбір відбудеться протягом 3-х днів після закінчення Конкурсу.

Відповіді будуть направлятися тільки особам, які будуть відібрані.

ПРАВИЛА

етичної поведінки та запобігання корупції

в громадській організації Центр «Розвиток демократії»

Правила етичної поведінки та запобігання корупції в громадській організації Центр «Розвиток демократії» (далі – Правила) встановлюють загальні вимоги до етики поведінки працівників організації. Дотримуватися  Правил працівники повинні як під час виконання своїх службових обов’язків, так і в позаробочий час.

Правила розроблені з урахуванням вимог Законів України «Про запобігання корупції» з метою впровадження високих етичних стандартів поведінки, добросовісного, чесного та професійного виконання ними функціональних обов’язків, а також для надання вичерпної інформації про обов’язки працівників щодо недопущення корупційних правопорушень та сприяння зміцненню суспільної довіри.

Розділ І

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Межі застосування 

1.1.   Норми Правил є загальними та застосовуються до всіх без виключення працівників (далі – працівник). Кожний працівник має суворо дотримуватись Конституції та законів України понад міркувань особистої вигоди та несе кримінальну, адміністративну та дисциплінарну відповідальність у встановленому законодавством порядку.

1.2.   Для забезпечення повної впевненості громадян України в неприйнятному ставленні до корупції та до порушень загально прийнятих у суспільстві норм поведінки кожен працівник повинен дотримуватися  Правил, а також принципів і стандартів, викладених у Законах України «Про запобігання корупції» та в інших законодавчих та нормативно-правових актах.

1.3.   У разі якщо норми законодавства України не дають чіткого розуміння, як діяти в певній ситуації, працівники повинні застосовувати принципи, викладені в Правилах, для визначення, чи є їхня поведінка правильною. 

2. Заява про обізнаність з Правилами 

При прийнятті на роботу до громадської організації Центр «Розвиток демократії» кожен працівник зобов’язаний ознайомитися зі змістом Правил та підписати відповідну заяву (додається), яка долучається до особової справи працівника. 

3. Дії працівників у разі виникнення сумнівів 

Працівники мають знати вимоги всіх законодавчих актів, пов’язаних із запобіганням корупції, тому при прийнятті рішень у ситуаціях, які потенційно можуть призвести до скоєння корупційних та пов’язаних з корупцією правопорушень, вони не повинні покладатися на неофіційні роз’яснення стосовно застосування положень законодавства.

Якщо у працівника виникають сумніви щодо прийняття того чи іншого рішення, або ситуація має потенційну небезпеку вчинення корупційного правопорушення, працівник повинен керуватися встановленими законодавчими та іншими нормативно-правовими актами обмеженнями, при цьому повинен переглянути та проаналізувати текст обмежуючого нормативного документа, а у разі необхідності – письмово звернутися за отриманням роз’яснення керівника організації

4. Загальні заборони 

Працівникам забороняється:

використовувати службові повноваження для особистої вигоди;

мати інтереси, які вступають у протиріччя з виконанням службових обов’язків;

брати на себе зобов’язання або обіцянки, які можуть негативно вплинути на репутацію організації;

використовувати інформацію, доступ до якої отриманий внаслідок виконання службових обов’язків, у будь-яких фінансових операціях або дозволяти використання такої інформації у приватних інтересах;

вимагати або приймати подарунки від фізичної або юридичної особи, що має інтереси, які можуть бути порушені через виконання або невиконання посадових обов’язків працівника тощо;

діяти (проявляти бездіяльність) на користь приватних та юридичних осіб.

Працівники зобов’язані при виконанні своїх службових повноважень дотримуватися політичної нейтральності, уникати демонстрації у будь-якому вигляді власних політичних переконань або поглядів, не використовувати службові повноваження в інтересах політичних партій чи їх осередків або окремих політиків.

5. Стандарти поведінки 

Стандартами поведінки працівників є:

добросовісне, чесне та професійне виконання своїх службових обов’язків;

дотримання загальноприйнятих норм моралі та поведінки, співробітники мають бути взірцем добропорядності, вихованості і культури;

неупередженість у діях та ненадання переваг будь-якій фізичній, юридичній особі, а також політичним організаціям;

дотримання законодавчих та інших нормативно-правових актів, які забезпечують рівні можливості для громадян України, незалежно від раси, кольору шкіри, релігії, статі, національного походження, віку або фізичних недоліків;

чітке відокремлення приватних та службових інтересів. 

6. Офіційні інтереси 

6.1. Працівники не повинні за власною ініціативою надавати офіційні документи чи свідчення, що стосуються їх роботи або службових обов’язків, будь-яким особам або посадовцям поза межами організації, у т.ч. співробітникам  правоохоронних органів.

При отриманні виклику до державних установ, суду або правоохоронних органів (у т.ч. органів слідства) працівники мають невідкладно у письмовій формі інформувати про такий факт свого безпосереднього керівника.

 6.2. Працівники повинні негайно у письмовій формі повідомляти свого безпосереднього керівника про будь-які ознаки, що вказують на можливе вчинення іншими працівниками корупційних та пов’язаних з корупцією правопорушень.

Працівники також повинні негайно повідомляти свого безпосереднього керівника про інші неправомірні дії співробітників.

6.3. Працівники повинні відразу після отримання такої можливості повідомляти свого безпосереднього керівника про факти:

затримання правоохоронними органами;

повідомлення про підозру;

застосування заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі запобіжних заходів;

прийняття судами рішень щодо притягнення до кримінальної (адміністративної) відповідальності.

7. Дії керівника

У відносинах з підпорядкованими працівниками керівник організації має поєднувати принциповість та вимогливість з повагою та доброзичливістю, не допускати грубощів та приниження людської гідності.

Керівник організації повинен:

здійснювати добір підпорядкованих працівників, об’єктивно враховуючи їхні моральні, професійні та ділові якості;

сприяти творчому підходу працівників до виконання своїх функцій, заохочувати їхню ініціативу, проявляти повагу до висловлюваних ними правових позицій;

бути справедливими і об’єктивними в оцінці роботи підпорядкованих працівників, використовуючи їх моральне і матеріальне стимулювання;

не допускати необґрунтованого звільнення, створення перешкод у просуванні по службі, фактів необ’єктивного підходу до оцінки їх професійних, ділових та особистих якостей;

сприяти утвердженню в колективах товариської взаємодопомоги,  позитивного морально-психологічного клімату. 

8. Виконання доручень 

Доручення, що надаються, повинні бути законними, чіткими, зрозумілими та виконані чітко у встановлений термін.

Працівники, дотримуючись норм чинного законодавства, самостійно визначають правомірність наданих їм доручень та шкоду, що може бути завдано інтересам суспільства, людини, державі у випадку виконання доручення, яке не є правомірним.

У разі одержання доручення (письмового чи усного), яке працівник вважає неправомірним, він зобов’язаний негайно повідомити про це особі, яка надавала таке доручення.

Доручення, які, на думку працівника, суперечать чинному законодавству або внутрішнім правилам та інструкціям, слід спочатку обговорити з керівником, який дав наказ, щоб переконатися у тому, що немає жодних непорозумінь.

Якщо працівник вважає, що надане йому усне доручення є неправомірним, він має право вимагати надати йому таке доручення у письмовому вигляді.

Працівнику надається право не виконувати неправомірні доручення у разі повідомлення у письмовому вигляді про факт отримання неправомірного доручення вищого за посадою керівника.

У випадку виконання неправомірного доручення відповідальність несуть як працівник, який виконав, так і керівник, який надав таке доручення.

Розділ ІІ

ДІЇ ПІД ЧАС ВИКОНАННЯ СЛУЖБОВИХ ОБОВ’ЯЗКІВ

9. Заборона використання службового становища для отримання вигоди 

Працівникам забороняється використовувати або дозволяти іншим особам використовувати службове становище, посаду:

для примушення або спонукання третіх осіб (у тому числі підлеглих) до надання будь-якої неправомірної вигоди для себе, друзів, родичів, або близьких осіб;

для надання переваг юридичним (у тому числі некомерційним) або фізичним особам;

для підтримки товарів, продуктів або послуг.

10. Дії працівників у разі отримання пропозиції щодо вчинення неправомірних дій 

У разі отримання пропозиції від третіх осіб щодо вчинення неправомірних дій, у т.ч. щодо неправомірної вигоди, працівники повинні:

не вчиняти будь-яких дій або натяків, які можуть сприйматись як готовність або відмова від участі у справі;

знайти привід для перенесення всіх остаточних рішень на майбутнє;

невідкладно повідомити про цей факт керівника, у тому числі письмово – невідкладно після виникнення такої можливості;

отримати від керівника інструкцію щодо подальших заходів та діяти відповідно до них;

уникати обговорень таких подій з будь-ким, окрім керівника.

Працівники зобов’язані негайно повідомляти керівника про спроби або можливе вчинення іншими працівниками правопорушень у сфері службової діяльності.

Неповідомлення про усі обіцянки, пропозиції або спроби залучення до неправомірних дій з боку третіх осіб є підставою для притягнення працівників до дисциплінарної та кримінальної відповідальності. 

11. Поводження зі службовою інформацією 

Службова інформація – це вся інформація, доступ до якої працівник отримує завдяки виконанню службових обов’язків та професійній діяльності.

Працівникам забороняється:

використовувати службову інформацію у приватних цілях;

отримувати доступ до інформації без необхідності, пов’язаної із виконанням службових обов’язків; 

12. Використання робочого часу

Працівники мають використовувати робочий час виключно на виконання функцій, передбачених їх посадовими обов’язками.

Керівники не повинні заохочувати, віддавати накази, примушувати, або просити підлеглих використовувати робочий час для виконання інших дій, ніж ті, які потрібні для виконання службових обов’язків.

Працівникам забороняється вживати:

алкогольні напої;

наркотичні засоби або психотропні речовини, за виключенням лікарських засобів.

13. Дії співробітників у позаробочий час 

У позаробочий час працівники не повинні вчиняти дій, які можуть зашкодити інтересам організації, створювати негативне суспільне враження чи негативно вплинути на репутацію працівника.

Розділ ІІІ

КОНФЛІКТ ІНТЕРЕСІВ

14. Недопущення виникнення конфлікту інтересів 

14.1. Працівники зобов’язані вживати заходів щодо недопущення виникнення конфлікту інтересів (потенційного та/або реального, відповідно до визначення, наведеного в Законі України «Про запобігання корупції») між приватними інтересами та службовими повноваженнями, у тому числі шляхом тимчасового повного або часткового усунення від виконання службових обов’язків.

14.2. Працівникам забороняється під час виконання службових обов’язків брати участь у робочому процесі, в якому вони або будь-хто з близьких чи пов’язаних з ними осіб, у т.ч. юридичних, мають інтерес.

До близьких осіб належать:

дружина/чоловік, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, зять, невістка, тесть, теща, свекор, свекруха працівника тощо;

опікун чи піклувальник, усиновлювач, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням, усиновлені особи;

особи, які проживають спільно з працівником та пов’язані з ним спільним побутом.

15.3. Працівники зобов’язані усунутись від участі у робочому процесі, в якому вони або близькі чи пов’язані з ними особи, у т.ч. юридичні, мають певні інтереси.

Усунення від виконання службових обов’язків, при виконанні яких може виникнути конфлікт інтересів, здійснюється шляхом повідомлення керівника організації та прийняття останнім відповідного рішення. 

15. Підстави та порядок усунення працівника від виконання службових обов’язків 

15.1. Працівник, який повинен усунутись від участі у робочому процесі у зв’язку із наявністю реального чи потенційного конфлікту інтересів, зобов’язаний невідкладно, але не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли він дізнався про наявність конфлікту інтересів (реального чи потенційного), у письмовій формі повідомити керівника організації про необхідність усунення від виконання певних службових обов’язків.

У такому повідомленні обов’язково вказуються відомості про характер і обставини конкретної справи та інтереси, які, на думку працівника, суперечать виконанню повноважень.

15.2. Повідомлення працівника із резолюцією керівника організації про тимчасове усунення або недоцільність усунення працівника від виконання певних службових обов’язків або щодо інших заходів врегулювання конфлікту інтересів протягом доби надсилається до кадрового підрозділу для зберігання в особовій справі

15.3. З метою отримання роз’яснення щодо прийняття правильного рішення про врегулювання конфлікту інтересів керівник органу може звернутись до юристів.

15.4. Працівник звільняється від обов’язків щодо врегулювання конфлікту інтересів, передбачених Законом України «Про запобігання корупції», у разі позбавлення або відчуження ним такого інтересу.

Розділ ІV

ПОДАРУНКИ 

16. Одержання подарунків 

Працівники не повинні, прямо або опосередковано, вимагати або приймати подарунки, обмеження щодо яких встановлено Законом України «Про запобігання корупції».  

17. Використання офіційної посади для отримання подарунку 

Працівникам забороняється використовувати офіційну посаду для отримання подарунків, тобто завдяки статусу, повноваженням або обов’язкам, притаманним працівнику відповідно до функціональних повноважень, здійснювати дії, які будуть спонукати сторонніх осіб до надання подарунків. 

18. Подарунки, які надаються опосередковано 

Подарунки надаються опосередковано, якщо:

вони адресовані близьким особам працівника внаслідок відносин дарувальника та працівника, при обізнаності та згоді останнього;

вони надаються будь-якій іншій особі або організації, у тому числі благодійній, за вказівкою, рекомендацією або внаслідок інших аналогічних дій працівника. 

19. Винятки щодо подарунків 

Подарунки від зовнішніх джерел можуть прийматись працівниками у разі, якщо їх отримання відповідає загальновизнаним уявленням про гостинність та:

вартість такого подарунку не перевищує один прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на день прийняття подарунка, одноразово. 

20. Подарунки, які можуть бути отримані в процесі зовнішніх відносин 

Працівники можуть приймати харчування, проживання, транспортування, сувеніри або інші подібні привілеї, якщо такі предмети та послуги надаються у процесі службової діяльності та їх надання пов’язане з виконанням безпосередніх службових обов’язків під час:

відряджень та здійснення представницьких функцій;

соціальних заходів. 

21. Подарунки на основі особистих відносин 

Працівник може прийняти подарунок за обставин, коли очевидно, що подарунок мотивовано сімейними відносинами або особистою дружбою, а не службовим положенням працівника.

Підставами для такого висновку є історія взаємовідносин, а також впевненість у тому, що близькими особами або друзями цей подарунок придбано за власні кошти. 

22. Подарунки керівникам 

Подарунок може бути подарований керівнику або прийнятий від підлеглого або іншого працівника з приводу особливих нагод, якими є події, що мають персональне або традиційне значення, з нагоди державних або професійних свят.

При цьому мають враховуватись такі обмеження:

вартість такого подарунку не перевищує один прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на день прийняття подарунка, одноразово;

Працівникам забороняється вимагати від іншого працівника зробити внесок для придбання подарунку для його керівника.

Керівник не може примушувати підлеглого до дарування подарунку. 

23. Добровільні внески 

Внески, які робляться працівниками для придбання подарунку керівнику або колегам по роботі, мають бути добровільними, тобто робитись без будь-якого тиску або примусу.

посилання на файл

Політика гендерної чутливості «Не нашкодь»

Громадська організація «Центр – Розвиток демократії» (ЦРД) дотримується принципу “Не нашкодь”, уважно аналізуючи, регулярно проводячи моніторинг запланованого і незапланованого впливу програм та діяльності з адвокації на місцевому, національному рівнях, включаючи в уражених збройним конфліктом  (надалі конфліктом) громадах. ЦРД вживає активних заходів з попередження та реагування на будь-які незаплановані наслідки своєї роботи. ЦРД прагне зробити все можливе, щоб попередити негативні наслідки своїх дій, програм та адвокацій, не нашкодити людям  та системі феміністських цінностей, прав людини, на якій ґрунтується її діяльність.

ЦРД відповідає за дотримання таких принципів поведінки учасницями/ками своєї Ради директорів, членами правління, виконавчою директоркою, штатом, інтернками, волонтерками та консультантками/експертками.

Визначення принципу «Не нашкодь»

Принцип “Не нашкодь” широко використовується серед організацій, які працюють у сфері миробудування, гуманітарної допомоги та розвитку, щоб поліпшити свою підзвітність, дієвість та ефективність. За цим принципом організації повинні вносити зміни у свої програми з врахуванням конкретного контексту конфлікту, в якому діяльність впроваджуються. Він підтримує підзвітність, адже вимагає негайного реагування на будь-які незаплановані наслідки, спричинені програмами, заохочує врахування місцевих голосів і пріоритетів у розробці програм за для прав жінок та дівчат. Він сприяє організаційній ефективності, допомагаючи командам, які впроваджують програми і проєкти, передбачати можливі ризики та шкоду від своєї діяльності та планувати попередження ризиків.

Чутливість до конфлікту

ЦРД є  чутливим  до попередження конфлікту в своїх проектах і програмах. Щоб уникнути ризиків загострення конфлікту або нестабільності через свої дії вживає наступні заходи:

•             Врахування контексту – ЦРД визнає, що кожен контекст унікальний, і тому кожен проект розробляється з врахуванням місцевої ситуації, владних стосунків та динаміки конфлікту. Всі проекти та програми ЦРД розробляються, впроваджуються, відстежуються у співпраці з місцевими жіночими організаціями/групами та іншими організаціями/групами громадянського суспільства, щоб забезпечити врахування місцевої ситуації.

Наші підходи до впровадження програм/проєктів мають на меті адекватно реагувати на проблеми, з якими доводиться мати справу місцевим спільнотам. У той же час ЦРД прагне посилити та піднести голоси тих, хто історично зазнавали маргіналізації, враховуючи думки різних груп жінок, молоді, негетеросексуальних людей, етнічні та релігійні меншини.

•             Аналітичні методології – ЦРД проводить спільний аналіз контексту і конфлікту, який дозволяє її місцевим партнерам та іншим ключовим зацікавленим сторонам дати відгук на систему уявлень та поглядів, що враховуються в основі програм/проєктів/діяльності. Кожен проект/програма/діяльність ЦРД, що розробляється чи починається в контексті конфлікту передбачає проведення аналізу із залученням місцевих зацікавлених сторін. Керівництво та штат ЦРД навчені проводити аналіз соціального, культурного, політичного та економічного контекстів у розрізі миру, безпеки та гуманітарних ситуацій. Це дозволяє ефективно врахувати аналіз контексту і конфлікту, бути свідомими потенційних або вже наявних впливів програм/проєктів/діяльності на динаміку конфлікту та на миробудування, розробляти програми/проєкти, які сприяють інклюзивному і сталому миру та гендерній рівності.

•             Оцінка ризиків – аналіз конфлікту і контексту дозволяє ЦРД ідентифікувати потенційні загрози та запобігати діяльності, що може загострювати конфлікт або наражає когось на небезпеку. Керівнцтво та представниці/ки ЦРД, її програмні координаторки /спеціалістки навчені проводити оцінку ризиків у співпраці із місцевими партнерами перед початком впровадження програм та проектної діяльності. Оцінка ризиків в контексті конкретного регіону країни та проекту проводиться регулярно, щонайменше, раз на рік.

•             Рівне представництво та участь – Вибираючи зацікавлені сторони на рівні спільноти в уражених конфліктом зонах, ЦРД тісно співпрацює із місцевими партнерами і проводить консультації з місцевими організаціями громадянського суспільства, місцевою владою та лідерками, щоб жодна ключова група не лишилася недопредставленою. В усіх програмах/проєктах ЦРД забезпечує баланс між різними етнічними, релігійними, політичними та іншими історично маргіналізованими групами. ЦРД та її місцеві партнери визначають чіткі правила для зустрічей, щоб забезпечити взаємну повагу. Намагаючись бути максимально інклюзивними, ЦРД прагне створювати безпечний простір, в якому жінки, дівчата можуть вільно говорити без страху агресії з боку чоловіків.

•             Захист персоналу та учасниць проєкту /програми – ЦРД та її місцеві партнери уважно стежать за безпековою ситуацією в тих регіонах, де реалізуються програми/проекти, щоб попередити можливі ризики для безпеки персоналу та партнерів в реалізації проектів/програм. Перед початком кожного етапу впровадження проекту ЦРД та її місцеві партнери переглядають безпекові ризики та готують плани на випадок надзвичайної ситуації, щоб реагувати відповідно.

Гендерна чутливість

ЦРД свідома того, наскільки принцип “Не нашкодь” важливий у контексті гендерного впливу конфлікту. Організації, які працюють для уповноваження жінок, часто наражаються на ворожість, погрози та насильство. Жінки, які працюють на захист прав жінок в умовах конфлікту та гуманітарних катастроф, ризикують зазнати помсти, включаючи сексуальне та гендерне насильство як засіб відлякнути їх від громадської роботи чи діяльності в одній чи іншій організації.

ЦРД приймає той факт, що її програми/проекти впливатимуть на стосунки зацікавлених сторін в громадах, які постраждали від конфлікту і уважно стежить щоби гендерна політика впливала на розробку і впровадження проектів /програм. Штат ЦРД проводить регулярний гендерний аналіз у рамках розробки та впровадження проекту /програми, щоб отримати відповіді на такі питання:

•             Як цей проект /програма стосується потреб і пріоритетів жінок, чоловіків, негетеросексуальних осіб та інших історично маргіналізованих груп, включаючи з інтерсекційної точки зору?

•             Чи цей проект /програма може погіршити гендерну нерівність та дисбаланс влади? 

•             Хто бере  участь у процесах прийняття рішень щодо деталей цього проекту /програми? Хто з них виключені та чому?

•             Як цей проект /програма впливає на положення чи сприйняття жінок, чоловіків, негетеросексуальних осіб та інших історично маргіналізованих груп?

ЦРД також визнає, що різні ідентичності чи характеристики – такі як стать, вік, сексуальна орієнтація, інвалідність, етнічна ідентичність та статус біженки, можуть перетинатися, утворюючи множинні рівні дискримінації, загрози, на які наражаються різні групи.

ЦРД та її місцеві партнери залучають місцеву владу, релігійних лідерів та чоловіків-поборників гендерної рівності до впровадження проектів /програм, щоб активізувати їхню підтримку гендерної рівності, прав людини, прав жінок, миру, безпеки, знизити ризик насильства проти жінок та дівчат-учасниць.

ЦРД та її партнери ретельно готують інформацію про свої проекти/програми, враховуючи культурні, політичні та соціальні особливості кожної ключової аудиторії. Перед тим, як публічно поширювати інформацію про досягнення програм та починати адвокаційні кампанії в соціальних мережах, інших засобах масової інформації, весь зміст уважно обговорюється із місцевими партнерами проєкту, щоб знизити ризик негативної реакції та захистити безпеку партнерів і учасниць проекту /програми.

Політика впровадження

ЦРД в обов’язковому порядку поширює цю політику серед усіх зацікавлених сторін та залучених осіб та установ, які задіяні в роботі організації. Її включено в Інструкцію з ведення діяльності організації. Всі нові представники правління, керівництво, директорка, спеціалістки, працівниці штату, інтернки, волонтерки та консультантки ознайомлюються з цією політикою.

ЦРД щорічно переглядає цю політику; за потреби оновлює та змінює її та проводить навчання для усіх, хто задіяні у керуванні та діяльності ЦРД.

Кожна координаторка та спеціалістка програми зобов’язані ознайомити з цією політикою всіх, хто співпрацює із ЦРД чи залучені до такої роботи, включаючи донорів, національних, місцевих партнерів проєктів.

Процедура інформування

Кожна особа, яка зазнала незапланованої шкоди внаслідок діяльності проекту /програми ЦРД, має за можливості повідомити про це голові правління, координаторці чи спеціалістці програми, які відповідають за появу такого негативного впливу. Голова правління, координаторка чи спеціалістка програми/проєкту, котра отримала початкову скаргу, передає справу голові правління чи членам правління для початку формального розслідування. Голова правління може прийняти рішення про ситуацію самостійно або передати справу до Членів правління для проведення розслідування. Можуть найняти третю особу чи доручити представниці, яка не задіяна в конфлікті проводити справу. Особа чи особи, відповідальні за розслідування, мають:

•             негайно зафіксувати дату, час та факти інциденту / інцидентів;

•             з’ясувати, якого результату хоче людина, яка подала скаргу;

•             ознайомити скаржницю із процедурами організації щодо розгляду скарг;

•             підготувати звіт за результатами розслідування з рекомендаціями поліпшення впровадження проекту /програми;

•             прослідкувати, що рекомендації виконано і що скаржниця задоволена результатом;

•             фіксувати всі заходи, котрі було вжито, та застосувати їх до впровадження програм в інших країнах, якщо це там застосовно;

•             організувати конфіденційність всіх записів стосовно справи; та

•             завершити процес максимально швидко – в межах тижня після отримання скарги.

Моніторинг та оцінка

ЦРД визнає важливість моніторингу дотримання політики «Не нашкодь» та забезпечує анонімний збір статистки та даних того, як вона використовується і наскільки вона є ефективною. Координаторка чи спеціалістка програми/проєкту, яка відповідальна за оперативне реагування на випадки незапланованої шкоди від впровадження програм, щорічно звітується про дотримання цієї політики, включаючи кількість випадків, як організація на них відреагувала та які рекомендації було запропоновано. За результатами цього звіту ЦРД проводить оцінку ефективності цієї політики та вносить необхідні зміни.

Джерела:

“Do No Harm: A Brief Introduction from CDA”. CDA Collaborative. Practical Learning for International Action. https://www.cdacollaborative.org/wp-content/uploads/2018/01/Do-No-Harm-A-Brief-Introduction-from-CDA.pdf. Accessed 04-28-2020

 “Do No Harm and Gender: A Guidance Note”. Garred, Michelle, Charlotte Booth, and Kiely Barnard-Webster, with major contributions from Nicole Goddard, Ola Saleh, Muzdha Azeez, and Katarina Carlberg. Cambridge, Massachusetts. CDA Collaborative Learning Projects. 2018. https://www.cdacollaborative.org/wp-content/uploads/2018/04/Do-No-Harm-and-Gender-A-Guidance-Note.pdf. Accessed 04-28-2020

посилання на файл

ВГО «Центр – Розвиток демократії»

Від 12.07.2021

Політика “Про захист прав дітей та молоді”

Громадська організація «Центр – Розвиток демократії» (ЦРД) дотримується політики “Про захист прав дітей та молоді”, опираючись на Конвенцію “Про права дитини”, “Спеціальні принципи протидії торгівля дітьми”, та інші; також, національне законодавство, а саме: Закони України “Про охорону дитинства”,  “Про освіту”, “Про засади молодіжної політики”.

Аналізуючи, проводячи моніторинг запланованого і незапланованого впливу програм та діяльності із адвокації на місцевому та національному рівнях (за виключенням окупованих територій, де розпочались бойові дії у зв’язку з військовою агресією Росії проти України з 2014 року), ЦРД вживає активних заходів з попередження та реагування на будь-які дискримінаційні дії або наслідки своєї роботи, особливо коли будь-яка діяльність організації має прямий або непрямий вплив на життя, психологічний та/або фізичний стан дітей та молоді. ЦРД у своїй повсякденній роботі дотримується принципів “не нашкодь”, “дитина має право”, толерантності, поваги до особистості та різноманітності у своїх програмах, проєктах та адвокаціях.

ЦРД організовує та працює у межах дотримання прав дитини та навчає і дотримується цих принципів поведінки учасницями/ками своїх членів правління, головою правління, працівницями/ками, інтернками, волонтерками\ами, та консультантками/експертками.

Принципи діяльності ЦРД з прав та свобод дитини

1. Права дитини та молоді — система можливостей, які необхідні особі для її комплексного та цілісного розвитку в умовах і відповідно до вимог середовища, беручи до уваги незрілість дитини, молоді (за міжнародно-правовими актами визначається «кожна людська істота до досягнення 18-річного віку, якщо за законом, що застосовується до даної особи, вона не досягає повноліття раніше») і молоді, яка вважається особою до 28 років.
2. Кожна дитина має право на життя з моменту визначення її живонародженою та життєздатною за критеріями Всесвітньої організації охорони здоров’я.
3. Дитина має право на ім’я і набуття громадянства, а також право знати своїх батьків і право на їх піклування.
4. Дитина має право на збереження своєї індивідуальності й громадянства.
5. Дитина має право не розлучатися з батьками, за винятком ви­падків, коли компетентні органи визначають відповідно до за­стосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини.
6. Жодна дитина не може бути об’єктом свавільного або неза­конного втручання в здійснення її права на особисте і сімейне життя, недоторканність житла, таємницю кореспонденції або незаконного посягання на її честь і гідність.

Дії організації для захисту прав дитини і молодої людини

У своїй роботі для захисту прав дитини та роботі з молодими людьми ЦРД доносить інформацію, проводить навчання для партнерських організацій та учасників/ць про права дітей та молоді, особливості роботи з ними і врахування їхніх інтересів у процесі прийняття рішень.

Перед підписанням документів про співпрацю або спільного виконання проектів чи програм, заходів короткочасних чи довготривалих проводиться ознайомлення всіх сторін з політиками організації з прав дитини та молоді.

З метою розуміння політики організації з прав дитини та молоді в усі заходи організації чи процеси адвокації, які розглядаються, вносяться пропозиції з питань прав дітей та молоді.

 ЦРД в усі проекти та заходи в обов’язковому порядку вносить  співпрацю з дітьми та молоддю. Організовує заходи для дітей та молоді за всіма напрямами діяльності організації.

Займається фандрейзінгом для пошуку підтримки роботи з дітьми та молоддю і їхніми викладачами, психологами, працівниками/цями.

У своїй діяльності згідно зі статутом організовує та підтримує заходи в яких використовує методики критичного мислення, публічного виступу (дебатів), здорового способу життя, ігрового суду з метою правової освіти, гендерної політики і фемінізму,  чутливості, лідерства у своєму процесі отримання життєвих навичок.

Вразі якщо працівниці/ки, партнери, та інші особи, які співпрацюють з ЦРД взнають, що дитина постраждала від дискримінації, різних форм насильства, втягування у сексуальне рабство, торгівлю дітьми працівниці/ки ЦРД, їхні партнери зобов’язані через дотримання конфіденційності повідомити відповідні структури для подальшої допомоги дитині або молодій людині.

Якщо партнери або працівниці/ки та інші особи, які співпрацюють з ЦРД недотримуються відповідної політики для захисту та не враховують інтереси дітей у своїй роботі з ними припиняються всі відносини (звільнення, припинення реалізації проектів, програм чи заходів).

Якщо відбулось порушення прав дитини, дискримінація, насильство та інші форми жорстокого поводження з дітьми та молодими особами працівниці/ки та інші партнери повинні про це повідомити відповідні органи і надати допомогу постраждавшій особі.

посилання на файл

English below

25 липня 2023 року відбулась міжнародна онлайн-зустріч «Модель рівності для України: актуальність в умовах збройного конфлікту». Модераторкою зустрічі виступила гендерна експертка НУО «Центр – Розвиток демократії» Марія Дмитрієва.

Серед спеціально запрошених гостей заходу, котрі взяли участь у дискусії про важливість впровадження моделі рівності, була спеціальна амбасадорка з питань протидії торгівлі людьми Anna Ekstedt, Швеція, котра розповіла про модель рівності та досвід Швеції із протидії торгівлі людьми і проституції як частина роботи з просування прав жінок.

Також до заходу долучився спеціальний посланник з міжнародної стратегії боротьби з тероризмом і організованою злочинністю Olivier Caron, Франція, котрий поділився досвідом своєї країни у впровадженні моделі рівності для боротьби з торгівлею людьми, та його співвітчизник, виконавчий директор Коаліції з викорінення проституції Jonathan Machler, котрий аналізував порівняльний вплив різних законодавчих ініціатив до проституції у Європі.

Відкрила дискусію координаторка Громадської ради з гендерної рівності при МФО ВРУ «Рівні можливості» Лариса Кобелянська. Також українське експертне коло представляли: Тетяна Котляренко, радниця з питань боротьби з торгівлею людьми в ОБСЄ/БДІПЛ (висвітлена тема – «Подолання попиту на торгівлю людьми жінок і дівчат у конфліктних ситуаціях»),Юлія Дорохова, голова БО «Всеукраїнська Ліга Легалайф» (висвітлена тема – «Поточна ситуація із ризиками для жінок в проституції і в умовах сексу заради виживання»), гендерна експертка Олена Зайцева (висвітлена тема – «Проект змін до українського законодавства для захисту постраждалих від сексуальної експлуатації»), співголови МФО «Рівні можливості» щодо необхідності підтримати Модель рівності. Марія Іонова, партія «Європейська солідарність», Олексій Жмеренецький, партія «Слуга народу», голова НУО “Центр – Розвиток демократії” Елла Ламах.

On July 25, 2023, an international online meeting “The Equality Model for Ukraine: relevance in the conditions of armed conflict” took place. The moderator of the meeting was Maria Dmitrieva, a gender expert from the NGO “Democracy Development Center”.

Among the specially invited guests of the event, who participated in a discussion on the importance of implementing the equality model, was the Special Ambassador for Anti-Trafficking in Human Beings, Anna Ekstedt, Sweden, who spoke about the equality model and Sweden’s experience in combating human trafficking and prostitution as part of the work to promote rights women.

The event was also joined by the Special Envoy for the International Strategy to Combat Terrorism and Organized Crime, Olivier Caron, France, who shared his country’s experience in implementing an equality model to combat human trafficking, and his compatriot, the Executive Director of the Coalition to Eradicate Prostitution, Jonathan Machler, who analyzed comparative impact of various legislative initiatives on prostitution in Europe.

Larysa Kobelyanska, coordinator of the Public Council on Gender Equality at the inter-factional union “Equal Opportunities” of the Verkhovna Rada of Ukraine, opened the discussion. The Ukrainian expert circle was also represented by: Tetyana Kotlyarenko, adviser on combating human trafficking in the OSCE/ODIHR (the topic covered was “Overcoming the demand for human trafficking of women and girls in conflict situations”), Yulia Dorokhova, head of the “All-Ukrainian Legalife League” (covered topic – “The current situation with risks for women in prostitution and in conditions of sex for survival”), gender expert Olena Zaitseva (covered topic – “Draft changes to Ukrainian legislation to protect victims of sexual exploitation”), co-chair of the inter-factional union “Equal Opportunities” regarding the need to support the Equality Model. Maria Ionova, “European Solidarity” party, Oleksiy Zhmerenetskyi, “Servant of the People” party, Ella Lamakh, head of NGO “Democracy Development Center”.

English below

У рамках своєї діяльності Міжнародна організація «Глобальна мережа жінок миробудівниць» та громадська організація «Центр Розвиток демократії» (надалі ЦРД) для реагування на гуманітарні та миротворчі кризи, спричинені повномасштабним військовим вторгненням Росії в Україну у 2022 році, реалізують у Чернівецькій області проект, що враховує гуманітарну та освітню підтримку:

1.Проводитиметься два освітні одноденні заходи для двох громад області.

2. Проводитиметься тренінг з кризових комунікацій та кібербезпеки на обласному рівні.

3. Тренінг з підтримки та супроводу осіб, які постраждали від насильства, пов’язаного з конфліктом, та інших військових злочинів.

Дводенний тренінг з комунікацій у кризових ситуаціях та кібербезпеки буде організований для підвищення спроможності депутаток та депутатів, ОГС, жінок-миротворців, журналістів та прес-службовців обласних державних департаментів, відповідальних за виконання обласних планів дій відповідно до Резолюції Ради Безпеки ООН (РБ ООН).

Заняття в рамках тренінгу стосуватимуться ефективної комунікації в умовах конфлікту та кризи, гендерно-чутливої та гендерно-чутливої комунікації та невіртуальної комунікації для тих, хто має обмежений або взагалі не має доступу до Інтернету. Наприкінці тренінгу учасники/ці створять стратегію кризових комунікацій, якою керуватимуться обласні координаційні структури та групи.

Другий дводенний тренінг (офлайн) буде присвячений міжнародного і національного законадавства, норм, стандартів і існуючих механізмів для документування військових злочинів, а також травматичних підходів до підтримки та супроводу тих, хто пережив\ла насильство, пов’язане з конфліктом (СНПК) та інші військові злочини.

У результаті роботи планується, що:

Щонайменше тридцять (30) учасниць/ків (враховуючи молодь) розширять потенціал для підтримки та супроводу осіб, які постраждали від СНПК та інші військові злочини; дізнаються про основні міжнародні та національні закони, норми та існуючі механізми документування військових злочинів, зокрема військових злочинів проти жінок і дівчат;

Створення систем підтримки для тих, хто пережив СНПК; зможуть можуть обговорювати широкий спектр політичних, економічних, безпекових, психосоціальних, психічних та емоційних потреб, необхідних для етичного та успішного документування воєнних злочинів, особливо тих, що вчинені проти жінок і дівчат;

Картування механізмів координації та систем перенаправлення щонайменше в громадах Чернівецької області;

Створення та функціонування Координаційної комісії обласного рівня з питань супроводу та підтримки жінок, які стали жертвами воєнних злочинів та тих, хто пережив воєнні злочини, під час дачі свідчень, із принаймні п’ятнадцятьма (15) учасницями навчання, які будуть частиною системи направлення.

Посилення внеску жінок та молодих жінок-миротворців, правозахисниць та інших активістів із захисту прав жінок у документуванні військових злочинів, зокрема сексуального насильства та інших злочинів проти жінок у місцевих громадах Чернівецької області;

Учасники/ці перевірять свої сильні сторони та визначають свою роль у складному та міждисциплінарному процесі документування воєнних злочинів та їхньої підтримки, створять місцеву мережу осіб та організацій, які захищають постраждавших від воєнних злочинів, особливо жінок і дівчат, і розробляють ефективні системи направлення, які усувають поточні прогалини в підтримці тих, хто пережив і жертв.

Фінансування заходів відбувається за рахунок ЦРД.

Команда, яка реалізуватиме проект:

Голова правління організації: Елла Ламах, Голова правління ЦРД, тел. 063-221-91-92, ellalamakh@gmail.com

Керівниця програм та проектів: Марія Дмитрієва mariadmytrieva@gmail.com, 063-100-37-51

Анастасія Остапчук координаторка молодіжної програми ana.ost307919@gmail.com

Координаторки програми: Олена Целуйко 063-452-45-01, celyuko2206@gmail.com

та Оксана Добровольська 097-755-92-20,  oksankadobrovolska@gmail.com

—————

The Global Network of Women Peacebuilders and DDC NGO are implementing a new project in Chernivtsi region

As part of its activities, the International Organization “Global Network of Women Peacebuilders” and the non government organization ” Democracy Development Center” (hereinafter DDC) to respond to the humanitarian and peacekeeping crises caused by the full-scale military invasion of Russia in Ukraine in 2022 are implementing a project in the Chernivtsi region that takes into account humanitarian and educational support:

1. Two one-day educational events will be held for two communities of the region.

2. Training on crisis communications and cyber security will be held at the regional level.

3. Training on support and accompaniment of persons affected by conflict-related violence and other war crimes.

A two-day training on communications in crisis situations and cyber security will be organized to increase the capacity of deputies, CSOs, women peacekeepers, journalists and press officers of regional state departments responsible for the implementation of regional action plans in accordance with the Resolution of the UN Security Council (UNSC).

The training sessions will cover effective communication in conflict and crisis situations, gender-sensitive and gender-sensitive communication, and non-virtual communication for those with limited or no Internet access. At the end of the training, participants will create a crisis communications strategy that will be guided by regional coordination structures and groups.

The second two-day training (offline) will be devoted to international and national legislation, norms, standards and existing mechanisms for documenting war crimes, as well as traumatic approaches to supporting and accompanying survivors of conflict-related violence (CRV) and others war crimes.

As a result of the work, it is planned that:

At least thirty (30) participants (including youth) will expand the capacity to support and accompany persons who suffered from CRV and other war crimes; learn about the main international and national laws, norms and existing mechanisms for documenting war crimes, in particular war crimes against women and girls;

Creation of support systems for CRV survivors; be able to discuss the wide range of political, economic, security, psychosocial, mental and emotional needs necessary to ethically and successfully document war crimes, especially those committed against women and girls;

Mapping of coordination mechanisms and referral systems at least in communities of Chernivtsi region;

Establishment and operation of a regional-level Coordinating Commission for accompanying and supporting women victims of war crimes and survivors of war crimes during testimony, with at least fifteen (15) training participants who will be part of the referral system.

Strengthening the contribution of women and young women peacekeepers, human rights defenders and other activists for the protection of women’s rights in documenting war crimes, in particular sexual violence and other crimes against women in local communities of Chernivtsi region;

Participants will examine their strengths and identify their roles in the complex and interdisciplinary process of documenting and supporting war crimes, build a local network of individuals and organizations that advocate for victims of war crimes, especially women and girls, and develop effective referral systems that eliminate current gaps in support for survivors and victims.

Activities are financed at the expense of CDR.

The team that will implement the project:

The head of the board of the organization: Ella Lamakh, head of the board of the CDR, tel. 063-221-91-92, ellalamakh@gmail.com

Head of programs and projects: Maria Dmytrieva mariadmytrieva@gmail.com, 063-100-37-51

Anastasia Ostapchuk, coordinator of the youth program ana.ost307919@gmail.com

Program coordinators: Olena Celyuko 063-452-45-01, celyuko2206@gmail.com

and Oksana Dobrovolska 097-755-92-20, oksankadobrovolska@gmail.com

Ярмарок соціальних результатів OutcomesX оголосив результати першої Угоди, що надає пряме фінансування українським громадським організаціям, що потребують міжнародної допомоги. В рамках Ярмарку UBS Optimus передає $2 мільйона доларів місцевим громадським організаціям, які допомагають дітям.

13 квітня 2023, Нью-Йорк: OutcomesX, перший у світі Ярмарок соціальних результатів, оголосив результати першої Угоди, яка передбачає надання фінансування у розмірі 2 мільйонів доларів від UBS Optimus Foundation безпосередньо місцевим громадським організаціям, які допомагають дітям, що залишилися в Україні, та які реалізують проекти в сфері освіти та психологічної допомоги.

Дана Угода відбулася зокрема тому, що останні дослідження засвідчили, що складні бюрократичні процедури заважають скористатися фінансуванням двосторонніх та багатосторонніх фондів допомоги передусім тим українським некомерційним організаціям, які працюють з людьми, що потребують допомоги саме в Україні, а не за кордоном. Саме тому Угода є допомогою UBS Optimus Foundation у досягненні позитивних соціальних результатів для жителів України та внутрішньо переміщених осіб, які постраждали від війни.

Як працює Ярмарок соціальних результатів: OutcomesX запросив 63 українських некомерційних організацій зареєструвати докази досягнення ними соціальних результатів та визначити ціну за кожний результат, яка би відображала повну вартість витрат, які понесла ГО щоб досягти цей результат. UBS Optimus Foundation обрав поміж зареєстрованими результатами та вирішив придбати відповідну кількість одиниць соціальних результатів на суму 2 мільйони доларів США через Ярмарок соціальних результатів, гроші за соціальні результати надійдуть безпосередньо обраним українським організаціям, серед яких ЕдКемп-Україна та Дівчата після процесу верифікації результатів.

UBS Optimus Foundation став першим партнером Ярмарку соціальних результатів OutcomesX, який дозволяє некомерційним організаціям продавати результати в різних сферах соціального впливу та з різних регіонів. UBS створив надзвичайний фонд відновлення для України, що поповнюється коштами клієнтів та працівників банку. Його метою є допомога дітям, які залишилися в Україні або були змушені виїхати з неї, через Ярмарок соціальних результатів, бо він є найбільш дієвим механізмом передачі фінансових коштів саме тим організаціям, які можуть найкраще допомогти..

Як зазначила Майя Зісвайлер (Maya Ziswiler), виконавчий директор Фонду UBS Optimus: “Ми вже мали досвід фінансування соціальних результатів через бонди соціального впливу в Індії, і наразі ми раді співпрацювати з OutcomesX для фінансування соціальних результатів. Ми переконані, що ярмарки соціальних результатів мають великий потенціал для подолання перешкод щодо фінансування НУО, які працюють на місцевому рівні, що сприятиме нарощенню їхнього впливу.”

OutcomesX залучив 63 некомерційні організації, які працювали над двома результатами, яких UBS Optimus Foundation прагнув для українських дітей: покращення академічної успішності та покращення психічного здоров’я. Залучені НУО завантажили свої дані та інформацію щодо вартості на ресурс під назвою Impact Genome Registry.  Реєстр оцінює якість даних некомерційної організації на основі методу збору доказів (наприклад, несистематизовані докази, оцінка показників виходу, оцінка даних, зібраних на певний момент, оцінка даних зібраних до і після виконання проекту, чи повномасштабне рандомізоване контрольоване дослідження); відповідності соціальному результату (наприклад, чи пов’язані дані з визначеними результатами); і валідність (наскільки підхід відповідає методам, які вже довели свою ефективність).

Ольга Ціпан, керівник громадського Центру розвитку дітей «Ерудит» (м. Березне, Рівненська область) так прокоментувала свій досвід: “Ярмарок соціальних результатів надає нам можливість оприлюднювати докази досягнутих результатів, спрямованих на покращення психічного здоров’я дітей під час війни, і в такий спосіб контактувати і отримувати фінансування від глобальних донорів. Як місцева громадська організації, ми раніше не мали механізму охоплення міжнародних жертводавців, які піклуються про добробут українських дітей, який пропонує Ярмарок. Для нас це зміна, яка дозволяє переглянути традиційні форми фандрейзингу та можливість зосередити більше уваги на досягненні кращих програмних результатів.”

Ярмарок створено для того, щоб прискорювати надходження коштів, наразі він працює із конкретними угодами, проте у найближчих планах планує автоматизувати процеси з тим, щоб розпочати процес скорочення бюрократії в усій системі міжнародної допомоги та демократизації надання допомоги. Це дозволить будь-якому спонсору (не зважаючи на його розмір) купувати верифіковані соціальні результати, а будь-яка некомерційна організація, яка має докази результатів, може їх продати та отримати доступ до фінансування.  

Виконавчий директор та співзасновник OutcomesX Джейсон Саул  (Jason Saul) зауважив:  “Процес подання заявки на фінансування настільки складний і трудомісткий, що місцеві українські НУО не можуть отримати гроші, яких вони вкрай потребують, більше десятка українських громадських активістів сказали про це виданню The New Humanitarian. Ярмарок соціальних результатів може це змінити, надаючи донорам ефективність, а виробникам соціальних результатів справедливість в процесі доступу до капіталу.”

Філліс Костанза (Phyllis Costanza), співзасновник та Президент OutcomesX додала: “Сьогодні невеликі некомерційні організації часто знаходяться в невигідному становищі щодо фандрейзингу. Багато з них не мають відповідних соціальних зв’язків або високооплачуваних фахівців з написання грантів та оцінювання проектів, що в свою чергу мають більші та впливовіші організації. Проте Ярмарок соціальних результатів нівелює ці умови гри, надаючи організаціям ключовий ресурс для пошуку капіталу та конкуренції за нього виключно на основі їх здатності досягати соціальних результатів.”

Щоб отримати більше інформації про Ярмарок соціальних результатів OutcomesX  та взяти у ньому участь, звертайтеся до Філліс Костанза phyllis@outcomesx.com.

OutcomesX – Ярмарок соціальних результатів місія якого полягає у трансформуванні соціальних результатів в актив, який можуть придбавати інвестори, корпорації та філантропи у перевірених некомерційних та соціальних організацій. OutcomesX створює інфраструктуру для стандартизації, наданні вартості, продажу та звітуванню одиниць соціального впливу, надання кількісних засобів для вимірювання «S» в ESG. Покупці результатів отримують вигоду від відкриття цін і перевірених даних для інформування про соціальні витрати, а виробники соціальних результатів отримують доступ до ресурсів та зменшення тягаря звітності.  Передусім, OutcomesX привносить ефективність і справедливість у діяльність по виробництву соціальних результатів, надаючи можливість будь-якій некомерційній організації, великій чи малій отримати доступ до капіталу на основі їхніх результатів.

Контактна особа в Україні

Дмитро Коник – 067-4084563

dmytrokonyk@gmail.com

У Херсонську область передали мобільну клініку – автомобіль, обладнаний усім необхідним для проведення виїзних прийомів лікарів у населених пунктах регіону. Про це повідомила на своїй сторінці у Facebook очільниця Мирненської селищної військової адміністрації Скадовського району Валентина Головата. З її слів, нині відновлення життєзабезпечення для мешканців Херсонської області є пріоритетом для органів влади.

«Меморандум про співпрацю між Скадовською районною військовою адміністрацією та Всеукраїнською громадською організацією «Центр – Розвиток демократії» підписаний ще до повномасштабного вторгнення росії до України.  Особисто з лідерками організації Еллою Ламах  та Марією Дмитрієвою мені доводилося багато разів вирішувати та організовувати навчання, допомогу людям, реалізовувати різні проєкти та співпрацювати в рамках резолюції ООН «Жінки.Мир.Безпека».

Беручи до уваги руйнацію закладів охорони здоров’я, першочерговою потребою є забезпечення медичною допомогою населення, особливо в сільській місцевості.

Саме Марія Дмитрієва та Елла Ламах стали тією рушійною силою, своєрідним комунікаційним місточком для отримання Мобільної клініки», – написала Валентина Головата.

З її слів, після звернення до очільниці литовської Асоціації «Lygiаi» Reda Jureliavičiūtė, в регіон передали новий автомобіль PEUGEOT BOXER, обладнаний всім необхідним для проведення виїздних прийомів лікарів.

«Щиро дякуємо дружньому литовському народу та всім, хто допомагав в реалізації проєкту для здійснення важливої справи.

За особистої участі очільника району Михайла Павліша Мобільну клініку було отримано.

Мої друзі, розуміючи величезний обсяг проробленої роботи по здійсненню цього проєкту, я низько вклоняюся за підтримку та допомогу!

Литва і Україна разом!», – подякувала Валентина Головата, наголосивши, що надалі повідомлятиме, як буде працювати мобільна клініка для херсонців.

Раніше були оприлюднені перші підсумки роботи мобільних клінік від «Lygiаi» у Волинській та Львівській областях.

Ukraine’s civil society is ferociously defending the war’s other front – the one not of territory, but of democracy. Amid Russia’s bombardment of targets that are vital to Ukraine’s democratic development – education, health, energy — support for that front is just as critical, not only for survival, but also to ensure that when Ukraine regains territorial sovereignty, it can also continue its democratic evolution, writes Just Security.

In the face of this clash between Russia’s autocracy and Ukraine’s democracy, civil society in Ukraine in the past year has undergone a large-scale shift from a primary focus on development, democracy, and advocacy for veterans and women’s rights, to an understandable emphasis on humanitarian operations. And the country’s volunteer movement has transitioned at the local level from civic activism to civil defense. Yet these civil society organizations remain a backbone of Ukraine’s democracy, and the international community will have to tread carefully to ensure its own increasing footprint supports, rather than hinders, their central role in the country’s longer-term development.

The concept of civil society is largely a construct of liberal democracies, and Ukraine’s has been shaped and sustained by Western democracy assistance since its independence. That evolution got a particular jump-start with the 2004 Orange Revolution, a national civil resistance movement to depose an illegitimate regime that had committed large-scale electoral fraud.

But civil society in Ukraine is different in fundamental ways from its more formal, legalistic Western counterparts. Ella Lamakh, head of the Ukrainian organization The Democracy Development Center (DDC)), notes that her country, unlike Russia, has a deeply rooted culture of philanthropy that predates Soviet control of Ukraine. Following the 1986 Chornobyl nuclear plant disaster, the rebirth and organization of independent civil society was integral to Ukrainian nationalism and the restoration of Ukrainian values and society.

Another distinctive feature of Ukrainian civil society is that it is highly movement-based. Both the 2004 Orange Revolution and the 2014 “Revolution of Dignity” (also known as “the Maidan Revolution” for Kyiv’s central square, where the protests were centered) were national civil resistance movements that shaped Ukraine’s civil society. What does this look like in practice? First, Ukraine’s civil society is highly networked. Andriy Tarelin, a board member of the Center for Private Initiative Assistance (CPIA) in the northwest city of Kharkiv, described how, in 2014, every city in Ukraine organized a web of simultaneous Maidan demonstrations, spreading the revolution nationally, even into the East.

The Maidan Revolution was transformative. While several political leaders emerged to represent the peaceful protesters during negotiations with the government, the movement was essentially leaderless. It was by and of the people, driven by an insistence that citizens’ voices were powerful and integral to the constellation of political power in Ukraine. What began as a demonstration against the duplicity and opportunism of the government of Viktor Yanukovych became a movement of social renewal, with Ukraine’s citizens united in respect for all citizens and their civil society.

Another feature of Ukraine’s civil society is its relationship with social volunteerism, which works in tandem with civil society and is how civil society remains fluid and adaptive. It’s not an overstatement to say that volunteerism saved the country in 2014 during Russia’s capture of Crimea and its subsequent invasion of the East. Recognizing that Ukraine’s military, weighed down by corruption and Moscow loyalists, was incapable of defense, thousands of Maidan protestors headed to the East to hold the front until armed militias and Army reinforcements arrived.  Many lost their lives; others reverted to the rear to organize military and medical resupply. As the war progressed, these volunteers organized veterans services to care for the combat-wounded and those discharged from the military. In Ukraine, volunteerism is civil society’s vanguard. Volunteers surge in response to emerging needs, creating new paths for civil society, as volunteer movements professionalize and institutionalize.

Stages of Acceptance and Denial

In the runup to Feb. 24, 2022, Ukraine’s civil society was in various states of acceptance and denial regarding Russia’s war of aggression. Marta O. Pyvovarenko, a mental-health research expert and co-founder of the Development Foundation, a psycho-social support organization, had worked closely with the U.S. Department of Defense and Department of Veterans Affairs to establish veterans care in Ukraine for those returning from the fighting that had already been going on for eight years by that point. Based on open-source U.S. defense assessments, the Development Foundation with other civil society partners began in December 2021 to publish advice on Facebook on how to prepare for evacuations and how to make bomb shelters habitable. Anticipating civilian casualties, they began  trainings to increase the number of paramedics.

Meanwhile, Lamakh and Maria Dmytriyeva at the DDC were uncertain when Russia would wage such a major invasion and refused to submit to Moscow’s intimidation, which they understood was meant to destabilize Ukraine’s democracy and therefore its civil society. So they were still hosting youth from all over Ukraine in Kyiv, training them to be peacebuilders in their communities.

In the weeks after the invasion, CPIA board member Tarelin and Galyna Ovcharova, with the organization Youth for Democracy in Kharkiv, fled Russia’s occupation of the city’s neighboring regions, as the Russian army moved closer to the city center. Members of CPIA’s board, Development Foundation staff and Youth for Democracy participants joined the army and immediately deployed to the front. After ensuring that members of their youth delegation returned safely to their homes, Lamakh headed to Lviv. It was not certain then that Kyiv would be able to resist Russia’s intent to decapitate the Ukrainian government, and, as Ukrainians fled to the western regions, Lamakh felt she could best accomplish her institution’s mission of strengthening local governance and women’s rights by helping the internally displaced, mostly women, arriving daily in Lviv.

For civil society, this first phase of the war, from March to May 2022, was one of shock and disruption. Pyvovarenko remembers that her primary work during those days was evacuating staff to Europe as refugees, bringing internally displaced people to her hometown of Lviv and establishing logistics supplies of medicine and food. Lamakh was receiving calls from local civil society partners all over Ukraine, asking for help in evacuating citizens from Kharkiv, Mykolaiv, and Kherson, as the Russian army advanced. Her own mother was caught behind enemy lines in the South. Yet, civil society’s rapid reconstitution in new locations or with new missions or both was remarkable and due in large part, interviewees confirmed, to its networked and fluid nature.

Even since the Orange Revolution, the DDC has built local civil society capacity throughout Ukraine, and the network adapted after the 2022 full-scale Russian assault to provide humanitarian and migration assistance throughout the country to the growing number of internally displaced families. Halyna Skipalska, executive director of the Ukraine Organization for Public Health, told me that most civil society organizations in Ukraine had already adapted to wartime operations after 2014, evacuating staff from Donetsk and Luhansk in the East, and providing psycho-social support to internally displaced people following the Russian invasion that year.

During the intervening years, her organization ran specialized mobile units in the East, providing counseling and support to women survivors of conflict-related sexual violence and domestic violence. These specialized units have been critical in supporting women since the full-scale invasion in 2022, given the brutality of Russia’s occupation and the use of rape as a weapon of war. The DDC, too, modified its work to focus on Ukraine’s eastern frontline regions, building the capacity of women’s civil society organizations and local governments to implement United Nations Resolution 1325 on Women, Peace and Security, ensuring that government programs in those regions addressed the impact of the war on women and engaged them meaningfully in decision-making. This work provided a foundation for cooperation between civil society and local government to manage conflict-related issues, such as internally displaced people, gender-based violence, and veterans’ reintegration, as local governments bore the brunt of dislocation.

Crucial to the War Effort

This all-of civil-society response is as important to the war effort as the military’s combat operations in a number of ways. Last autumn, due to multiple battlefield failures, Moscow’s strategy changed to attacking civilian institutions and energy infrastructure to force Ukraine’s capitulation, or at least to pressure the government in Kyiv to negotiate a peace settlement. Full-scale humanitarian response and civilian-protection operations by civil society have been critical to reducing the suffering of the civilian population, and to maintaining public support for Russia’s defeat, which Ukraine’s leadership sees as the only way to guarantee the country’s long-term security.

Civil society also has been crucial for supporting Ukraine’s local governments, which have become more empowered since 2014 as a result of a significant democratic reform effort — decentralization and amalgamation — that gave them more authority and funding. Ukraine’s winning response to last year’s full-scale invasion is at least in part the result of the dexterity and authority of local governments, which civil society has assisted with resources, coordination, and international donor contacts. Ukraine’s volunteerism movement has been instrumental at the local level. Tarelin, on his return to Kharkiv in the fall, was astounded by the enormity of volunteer activism, which is in turn coordinated and funded by Kharkiv’s government to supply critical government services. Ovcharova also noted the creativity and resourcefulness of volunteers in Kharkiv, who, for example, have organized to send food to the front by buying produce from nearby farmers to keep local agriculture alive.

The promise that these relationships portend for citizen trust in government, and vice versa, says Tarelin, has been one of the most positive aspects of the response to the war. Maintaining volunteer and civil society strength and activism, from the national to the local level, is also critical for ensuring that Ukraine remains on the path of democratic progress. Historically, civil society and citizen activism were the primary protectors of its democracy in the face of rampant government corruption and oligarchic control (managed from Moscow) of major segments of Ukrainian political and economic life. This activism will be critical to the post-war effort not only in rebuilding infrastructure, but in rebuilding democracy, which has had some setbacks due to necessary wartime limitations, such as martial law and a moratorium on political party competition.

When asked what worries civil society leaders most, many of those interviewed deflected the question, responding that now was not the time to focus on civil society needs. “Nothing must distract Western attention from helping Ukraine win the war, as that is the best guarantee that civil society in Ukraine will exist,” said Larissa Babij, who provides psycho-social support to wounded veterans. Several Western organizations have identified specific threats to Ukraine’s civil society and its support for democracy.

Vulnerabilities

But the International Institute for Democracy and Electoral Assistance (International IDEA) and Refugees International have outlined some of the vulnerabilities. International IDEA recognizes that EU accession, a path that Ukraine has embarked on, is not necessarily synonymous with democracy strengthening, as seen in the Western Balkans, where the EU permitted partial compliance with anti-corruption reforms and limited civil society participation in key policy issues. Ensuring that civil society is supported through the war and remains a powerful, active voice after the war is critical, even with robust international commitments to Ukraine’s democratic development. Refugees International highlights the past failures of the international humanitarian community when it comes to their own commitment to localization (The Grand Bargain) and the building of local humanitarian capacity.

Ukraine has demonstrated both a robust civil society and independent humanitarian response in the first months of the war, unlike other conflict-affected states that had neither. To undercut this existing capacity by hiring away civil society leaders to international organizations rather than supporting them in their indigenous roles, undermining their existing decision-making capacity and robust standards of operation, or eroding their ability to operate independently of the government and international donors – bad practices that have occurred in other conflict contexts — would create a double tragedy. In other countries, international humanitarian relief operations prevented indigenous capacity from emerging. In Ukraine, this would weaken an existing capacity that is essential to Ukraine’s democracy.

When asked how the upsurge in international presence and funding was affecting civil society in Ukraine, those I interviewed insisted that while the international presence was indeed growing, the experience had been overwhelmingly positive because of the growing respect for Ukraine’s civil society. Today, the bulk of international donations are funneled through the United Nations, which has a mixed reputation in Ukraine as an organization that can support societies in war, but not prevent those wars.

Pyvovarenko, Lamakh, Skipalska, and Tarelin noted that most Ukrainian organizations by last summer were “on their knees” after their initial response to last year’s full-scale invasion. Funding was limited, staff had fled or had been mobilized (The Development Foundation lost 70 percent of its staff), and they were experiencing exhaustion and burnout. International donors have provided much-needed support and funding, and have done so strategically and thoughtfully. With the bulk of her Development Foundation staff in Europe or at the front, Pyvovarenko is now employed by the United Nations Population Fund (UNFPA), where she is able to continue the work of her previous organization with greater reach. That includes providing mobile psycho-social support brigades to more than 43,000 citizens, even in previously occupied territories, and opening a national hotline for men struggling with depression and mental-health problem.

International donors overall have been attuned to the fact that Ukrainian civil society has a high standard of operations; Lamakh tells the story of a donor’s amazement that professional standards for programming, even at the local level, already existed and could be reinforced. In Kharkiv, international donors have already begun to think strategically about how to preserve critical aspects of Ukrainian civil society even with civil society’s humanitarian transition. Tarelin said donors are already discussing how to maintain entrepreneurialism, business innovation, and private investment-research partnerships in Ukraine even in the midst of war.

Civil society’s professionalism in Ukraine has led to robust co-creation processes for programming, said Skipalska, such as marrying internationally tested frameworks with Ukraine’s own standards for operating. She is optimistic that, as civil society in Ukraine expands during the war, it will also strengthen critical capacity and expertise that will make it a formidable voice in post-war Ukraine.

Strains With the National Government

Where perhaps civil society relations are weakest is with the national government in Kyiv. Ministries, which often had strained relations with civil society groups over health, veterans, and social-reform efforts, have largely frozen their relations with civil society and talk of government reform, claiming the need to prioritize the war effort. Civil society leaders report growing resentment on the part of ministries, as international assistance flows to civil society in areas they consider their purview.

Ovcharova argues that there is a growing missed opportunity by all – civil society, the government, and the international community — to design and organize major reforms of the government in social welfare, justice, gender equality, and veterans’ affairs, for example, in cooperation with civil society, which can connect with citizen’s needs and voices to ensure the reforms have sustainability and legitimacy. Reforming the government and strengthening its capacity in these areas is absolutely essential for the post-war reconstruction and recovery. Making the case now that the international community expects civil society to be a crucial voice in these reforms is also vital to Ukraine’s post-war success.

With respect to civil society’s insistence that the first priority for the international community must be support for Ukraine’s military effort, the international community must not lose sight of essential support for civil society and democracy in the following areas:

    Push Ukraine’s central government to engage civil society robustly on critical government reform, especially in the social sector, to lay the foundation for a successful post-war reconstruction of democracy, society, and infrastructure.

    Advance Ukraine as an important test case for the humanitarian community’s “Grand Bargain,” a 2016 commitment by large international donors and humanitarian organizations to build and sustain humanitarian capacity locally. This will require ensuring that Ukrainian civil society has local decision-making authority, that it is trained and positioned to build and lead its own humanitarian response, and that its robust organizations are defended and preserved, even as international organizations increase their own presence.

    Strengthen international development donor’s capacity to fund and support movement-based politics, which are a core aspect of Ukrainian civil society’s flexibility and adaptation.

    Continue to support the development of civil society’s human capital. Ukraine is losing its best and brightest to both the war and to displacement and needs a robust plan to educate and grow new civil society leaders.

Finally, the international community must learn from Ukraine. In an era where regimes the world over are repressing civil society and popular support for democracy is low in many countries, Ukraine has offered lessons in how to support and reinforce universal human rights without diminishing national loyalty, to organize leaderless movements that succeed, and to renew and grow civil society even under the most strenuous circumstances. These are among many important lessons that Ukraine civil society has to offer, even as it preserves and strengthens democracy in the midst of war.

The views expressed in this article are solely the author’s and do not necessarily reflect those of the National Democratic Institute.

IMAGE: A volunteer lifts a pot of soup from the stove at a humanitarian center in Bakhmut on February 3, 2023, amid the Russian invasion of Ukraine. (Photo by YASUYOSHI CHIBA/AFP via Getty Images)

Author: Lauren Van Metre

Lauren Van Metre (@ResilienceWorks) is Director for Peace, Climate, and Democratic Resilience at the National Democratic Institute, and a non-resident Senior Fellow at the Atlantic Council, where she writes for Ukraine Alert on the war in the Donbas and its impacts on Ukrainian politics and society.

Ella Lamakh (Democracy Development Center) is now the Country Director at “Compassion Is Life”, a program to help Ukrainian children who have remained in distressed areas of Ukraine and need support. The program is offering for anyone living in the United States to choose one child in Ukraine and sponsor this child each month, and other at-risk children projects, take a look at:

Help Children In Ukraine

The program is run on a volunteer basis.  All donations received in 2022 and until today are going to directly help the at-risk kids, 100%.  Not even 1 cent has been used for administrative purposes or salaries.

Please, spread the word! Even if the viewer of the website does not want to sponsor anyone, or give any donation – it’s ok, as it will help us if you simply check our website and spread the word for future google search purposes.

Thank you!