Категорія: Гендерна політика

У Кіровоградській області стартував проєкт «Синергія міжнародних зобов’язань у місцевих стратегіях та планах дій як інструмент підтримки миру».

Проєктом «Синергія міжнародних зобов’язань у місцевих стратегіях та планах дій як інструмент підтримки миру» передбачено надання знань із врахування міжнародних зобов’язань при розробці та впровадженні стратегій розвитку, проєктів, програм та планів дій обласного та місцевого рівнів, і розуміння того, як це сприяє підтриманню миру і суспільній злагоді.

Проєкт підтримується Канадським Фондом Місцевих Ініціатив.

Першим етапом є проведення триденного тренінгу «Синергія міжнародних зобов’язань у місцевих стратегіях та планах дій як інструмент підтримки миру»,  що проводиться 13-15 липня 2021 року.  В рамках тренінгу учасниці та учасники вчаться розумінню фемінізму, гендерної політики, застосуванню гендерного підходу, враховувати міжнародні зобов’язання у місцевих стратегіях та планах дій для підтримки миру, прав жінок, чоловіків, дівчат та хлопців у відповідності до міжнародних документів.

Після проведення тренінгу експерти/ки проєкту протягом двох років надаватимуть представникам та представницям обласних державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування підтримку через онлайн-заходи, консультації, круглі столи та менторські візити з метою створення документів місцевого та обласного рівня із врахуванням міжнародних зобов’язань України.

До участі у триденному тренінгу та проєкті запрошені:

– представниці та представники органів місцевого самоврядування

– гендерні експертки та експерти, консультантки і консультанти

– представниці/ки Міжвідомчих координаційних рад з питань сім’ї, гендерної рівності, демографічного розвитку, запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі та протидії торгівлі людьми

– представниці/ки інших дотичних координаційних рад та робочих груп

– Лідерки/и громадських організацій, які представляють різні цільові групи

– Викладачі, консультанти та експерти Інститутів та центрів підвищення кваліфікації для державних службовців та органів місцевого самоврядування

– Молодь та лідери молодіжних мереж, платформ та організацій

Тренінг проводиться Громадською організацією «Центр – Розвиток демократії»

Запис третьої сесії тренінгу НУО Центр “Розвиток демократії” для журналістів та журналісток українських ЗМІ з тематики гендерної рівності в конфлікті та в мирних процесах.

відео – Youtube

18 червня 2021 року відбулась друга сесія тренінгу для ЗМІ України «Гендерна рівність у процесах конфлікту і миру». Темою тренінгу став порядок денний «Жінки. Мир. Безпека» в Україні та роль ЗМІ у його впровадженні.

До участі у тренінгу були запрошені наступні експертки з інших країн: Ніна Хеладзе, журналістка, Грузія, котра розповіла про досвід грузинських журналісток і ЖМБ, та Кнарік Мкртчян, активістка, Вірменія, котра поділилась досвідом миробудування у Вірменії.

Про участь жінок у розбудуванні миру в Україні були запрошені розповісти Катерина Приймак, ветеранка (ГО «Жіночий ветеранський рух»), Юлія Тимчак, голова ГО “Чарівні руни” (Званівська ОТГ, Бахмутський  р-н Донецької області), Валерія Вершиніна, переселенка, правозахисниця, менеджерка програм БО БФ ССС, Наталія Квітко, голова ГО “Центр гендерної рівності” (м. Кремінна, Луганська область).

Як повідомлялось, 11, 18 та 25 червня 2021 року ГО Центр «Розвиток демократії» та Укртелерадіопресінститут, за участі Глобальної мережі жінок-миробудівниць та за підтримки Австрійської агенції розвитку, проводять тренінг для журналістів та журналісток українських ЗМІ з тематики гендерної рівності в конфлікті та в мирних процесах. Учасниці та учасники підвищать свій рівень обізнаності з основ гендерної рівності, а також з різних потреб жінок та дівчат в часи конфліктних та кризових ситуацій. Вони отримають більше знань про Резолюції Ради Безпеки ООН про жінок, мир та безпеку, а також про місцеві політики та діяльність країн для досягнення завдань цих резолюцій.

Запис першої сесії тренінгу НУО Центр “Розвиток демократії” для журналістів та журналісток українських ЗМІ з тематики гендерної рівності в конфлікті та в мирних процесах.

відео на Youtube

11, 18 та 25 червня 2021 року ГО Центр «Розвиток демократії» та Укртелерадіопресінститут, за участі Глобальної мережі жінок-миробудівниць та за підтримки Австрійської агенції розвитку, проводять тренінг для журналістів та журналісток українських ЗМІ з тематики гендерної рівності в конфлікті та в мирних процесах.

У першому дні тренінгу, котрий провела експертка ГО Центр «Розвиток демократії» Марія Дмитрієва, взяли участь 45 осіб. Організатори долучили до проведення, в тому числі, закордонних експерток та миробудівниць.

    Тренінг “Гендерна рівність у процесах конфлікту та миру” має на меті підвищити компетенцію журналісток та журналістів про:

    ·       Гендерну рівність та Резолюції Ради Безпеки ООН (Резолюції РБ ООН) з питань жінок, миру та безпеки;

        Резолюції Ради Безпеки ООН з питань Молоді, Миру та Безпеки

    ·       Зобов’язання та прогрес центрального та місцевих урядових органів Грузії у виконанні зобов’язань з гендерної рівності та резолюцій РБ ООН з ЖМБ.

    ·       Ролі ЗМІ та журналістів у підтримці гендерної рівності, значимої участі жінок та впровадження питань порядку денного ЖМБ

    ·       Репортажі з чутливістю до конфлікту, включаючи пандемію COVID-19, та створення матеріалів про COVID-19, чутливих до гендерних питань та до конфлікту.

Учасниці та учасники підвищать свій рівень обізнаності з основ гендерної рівності, а також з різних потреб жінок та дівчат в часи конфліктних та кризових ситуацій. Вони отримають більше знань про Резолюції Ради Безпеки ООН про жінок, мир та безпеку, а також про місцеві політики та діяльність країн для досягнення завдань цих резолюцій.

Журналістки та журналісти обговорять свою роль та відповідальність у залученні до впровадження порядку денного ЖМБ, включаючи застосування гендерного виміру в репортажах про конфлікт та мир, а також про Covid-19; також в уникненні гендерних стереотипів та просування жінок на ролях лідерок та миробудівниць. Вони отримають мотивацію сприяти своєю роботою виконанню зобов’язань з гендерної рівності та ЖМБ.

Аналіз різних потреб жінок у контексті пандемії Covid-19 дозволить учасницям та учасникам пропонувати своїй аудиторії нюансованіше подання інформації з теми пандемії. Вони зможуть краще побачити гендерні проблеми в країні та важливість механізмів реагування, призначених для вирішення цих проблем.

24 травня розпочав роботу національний форум “Національний план дій з виконання резолюції Ради Безпеки ООН 1325 на національному та регіональних рівнях”.

Основною метою форуму, який об’єднав органи державної влади, громадські організації та міжнародних партнерів, є визначення стану впровадження Національного плану дій на виконання резолюції Ради Безпеки ООН 1325 до 2025 року.

Учасниці та учасники форуму наголосили на важливості синергії між громадянським суспільством та органами місцевого самоврядування.

“28 жовтня 2020-го року вдруге Кабмін затвердив виконання резолюції Ради Безпеки ООН 1325. План створювався в тісній співпраці з громадським сектором, міжнародними партнерами та держустановами. Зараз через півроку ми маємо оцінити, що зроблено на національному рівні. У більшості областей вже розроблені обласні програми щодо виконання резолюції Ради безпеки ООН 1325”, – зазначила віце-прем’єрміністерка з питань євроінтеграції Ольга Стефанішина.

За словами представниці ООН Жінки в Україні Еріки Квапілової, Україна – 19 країна, де цей план імплементується.

Участь у першому дні національного форуму взяли  міжнародні партнери – Надзвичайний і Повноважний Посол Королівства Швеція в Україні Тобіас Тиберг, Надзвичайний і Повноважний Посол Норвегії в Україні Ерік Сведал, Посол, Координатор проєктів ОБСЄ в Україні Генрік Вілладсен.

“Україна – одна з країн, з якою Швеція має тісні стосунки. Швеція головує в цьому році в ОБСЄ. І резолюція 1325 “Жінки. Мир. Безпека” є пріоритетом в роботі ОБСЄ, – зазначив Тобіас Тиберг.

Впровадження та виконання другого національного плану дій до 2025 року  покладено на Міністерство соціальної політики.

 “Наразі плани дій прийняті майже в усіх областях. Додаток до плану включає 54 показники, від яких ми будемо відштовхуватися для відслідковування прогресу в реалізації. Це якісні показники про те, яким чином змінюється обізнаність населення щодо  наявних послуг для осіб,  постраждалих від насильства, рівень задоволення соціальними, медичними та іншими послугами. При розробці документу в областях повинні враховувати специфіку регіону, тому важливо, щоб кожна область мала гендерний портрет, – розповіла заступниця Міністра соціальної політики з питань євроінтеграції Ольга Ревук.

Минулоріч була створена Національна соціальна сервісна служба, і одним з її питань є контроль за виконанням  впровадження національного плану дій. У кожній області створюються регіональні служби, для яких визначення показників впровадження ефективної гендерної політики, виконання усіх показників буде пріоритетом в роботі.

 Урядова Уповноважена з питань гендерної політики Катерина Левченко зазначила, що провівши оцінку тих планів дій, які уже затверджені чи у стані затвердження в областях, деякі речі викликають занепокоєння.

“Це не просто формальні речі. І потрібен план не заради звітування, а заради виконання, тому важливо розуміти і визначати за індикаторами виконання. Мене непокоїть, що в деяких регіонах не взяли до уваги всі показники під час розробки плану дій на регіональному рівні. Індикатори виконання є в Донецькій, Закарпатській областях та Києві. У двох областях – Рівненській, Закарпатській та Києві виділені кошти на реалізацію. Це позитивний досвід і приклад для інших регіонів. Але бюджети потрібно збільшувати”.

Представниці громадянського суспільства наголосили на основних  викликах щодо реалізації п’яти стратегічних цілей національного плану дій, як от – участь жінок у прийнятті рішень, стійкість до безпекових викликів, забезпечення захисту від насильства за ознакою статі, сексуального насильства, посилення інституційного механізму тощо.

Директорка ГО Центр “Розвиток демократії” Елла Ламах розповіла, що всі виклики, пов’язані з участю жінок в процесах прийняття рішень, потрібно розглядати комплексно.

“Найменш представлені групи – це  вдови, матері, доньки, ветеранки, внутрішньо переміщені особи, які були в полоні. У них більш виражений ПТСР і для них потрібно створювати служби на місцевих рівнях. Відсутність у них здавалося б таких елементарних для нас речей як комп’ютерів, доступу до інтернету стало особливо помітним під час пандемії.  Участь жінок ускладнює відсутність знань про інструменти прийняття рішень”

За її словами,  як і ГО, так і органи місцевого самоврядування, новообрані депутати і депутатки мало знають про резолюцію Ради Безпеки ООН 1325 і не враховують це під час створення стратегій плану розвитку громад.

Директорка зі стратегічного розвитку  Українського жіночого фонду Наталія Карбовська наголосила на важливості безпекових питань, що стосується стратегічної цілі №2.

“Важливо говорити про наявність дієвого механізму між ГО, підприємствами, держорганами, а також про  комунікаційну складову. Жінки тоді могли б легше розпізнавати безпекові виклики і реагувати на них”.

Євгенія Лук’янченко, національна консультантка ООН Жінки з інтеграції ґендерних питань до Мінреінтеграції зазначила, що є чимало питань, пов’язаних зі складністю документування злочинів на окупованих територіях, зокрема з доступом на ці території.

“Міністерство з питань реінтеграції  тимчасово окупованих територій визначило 18 цілей з національного плану дій і  нещодавно  розробило проєкт відомчого плану і маю надію, що цей документ буде затверджено офіційно.

Виконавча директорка Української фундації громадського здоров’я Галина Скіпальська розповіла про виклики, пов’язані із забезпеченням захисту від насильства за ознакою статі і сексуального насильства.

“Жінки більш вразливі до негативних наслідків збройної агресії. Дуже часто, коли ми допомагаємо жінкам, постраждалим від насильства, там і може бути сексуальне насильство. Ми потребуємо на національному рівні чітких інструментів фіксації цих випадків”.

За словами Олени Суслової, голови правління ГО “Інформаційно-консультативний жіночий центр”, для забезпечення інституційної спроможності зроблено чимало, але бракує сертифікованих фахівців і підходів, коли йдеться про впровадження плану дій на місцевих рівнях.

Це пов’язано з частими змінами в координаційних радах, низькою обізнаністю, невиконанням виконавцями своїх обов’язків.

Після всіх виступів учасники та учасниці працювали у п’яти робочих групах над вивченням проблемних питань щодо реалізації кожної стратегічної цілі.

Всі рекомендації будуть додані до офіційного документу Національного плану дій.

7 травня 2021 року відбулась експертна дискусія в рамках інформаційної кампанії «Що таке модель рівності», у котрій взяла участь ко-президентка Європейської мережі мігранток  Саломе Мбугуа (Ірландія). Вона поділилась досвідом того, як у міжнародній практиці поєднується дія Моделі рівності та Порядку денного “Жінки. Мир. Безпека” (Резолюція ООН 1325), Цілей Сталого Розвитку 16, Загальної рекомендації CEDAW 38 та політики НАТО з протидії сексуальному насильству, пов’язаному з конфліктом.

Мережа мігранток, котру представляла пані Саломе, працює з 20 країнами, з різними мігрантами.

«Проституція не є роботою. Це не та робота, треба дати цим людям іншу роботу, яка би дозволяла їм зберігати повагу до себе. Багато жінок стають жертвами торгівлі, деякі країни просто проходять транзитом на шляху до країн, де їх будуть експлуатувати. Згідно зі Шведською моделлю, можна нанести удар по попиту, і удар по попиту може звільнити жінок», – констатувала Саломе Мбугуа.

Рада Безпеки ООН, нагадала експертка, прийняла багато резолюцій. Це Резолюція 1325, прийнята у 2000 році, і в Нігерії прийняли національний план дій з цією резолюцією. І в Ірландії теж був прийнятий цей план дій, це допомогло навіть людям за межами Ірландії, які в неї іммігрували.

«У Північній Ірландії був конфлікт, до якого теж були залучені жінки. Ми переважно працюємо у напрямку відновлення. Ми працюємо з жінками, які приїздять з країн з ситуації конфлікту. Але щодо нашої теми. Торгуючи жінками, їй зазвичай залучають і до проституції. Це стратегії, які можна застосовувати щодо тих, хто приїхав з інших країн, де конфлікт. Ці люди дуже вразливі. Щодо резолюцій ООН, в них є бачення, що жінок треба підтримувати та залучати до прийняття рішень, дати їм безпеку. Вони самі по собі є в ситуації, яка є насильницькою. Вони мають отримати доступ до правосуддя.

В Ірландії мігранток привозять з країн, де вони вже перенесли конфлікт, і везуть їх на Північ, знову в конфліктну зону. Жінки України все ж таки у більшості живуть в стані відносної безпеки. Але можуть потрапити в торгівлю людьми, у проституції.

Ці люди, які мають їх захищати, у деяких випадках є нападниками, вони залучають їх. Резолюція говорить про сили ООН, але вони можуть бути джерелом небезпеки для жінок. Навіть вийшовши з експлуатації, жінки бояться говорити про те, як їх продали. Ми підтримуємо жінок, щоб вони могли хоча би сказати про свій травматичний досвід. У нас є випадок жінки, яка навіть не могла сказати про це сусідам, бо вони могли зробити ситуацію ще гіршою», – розповіла пані Саломе.

Першою умовою, з її слів, є необхідність звільнити людей від бідності, щоб вони могли покрити базові потреби. Проституція небезпечна, впливає на гідність і психічний стан, аж до того, що жінки бояться йти на вулицю.  

«Мета – не залучити жінок до політии, а залучити до розробки цих політик. Щоб вони говорили про свої проблеми. Нам треба говорити про права жінок. Жінки не є у безпеці, поки на міжнародному рівні не буде визнано про інтерсекційність між конфліктом, сексуальним насильством та гендерним насильством та безпекою жінок. Жінок можуть переміщувати не лише між країнами, але й у різні частини однієї країни, куди захоче експлуататор. Нам треба поширити досвід жінок, щоб вони не боялись про нього говорити. Треба говорити про міжнародні договори та конвенції, наприклад, Стамбульську, CEDAW. Це не просто допомога, це побудова безпечних суспільств», – підсумувала експертка.

Організатори інформаційної кампанії «Що таке Модель рівності»:

«Центр – Розвиток демократії»

Громадська рада з гендерних питань при МФО «Рівні можливості»

БО «Всеукраїнська Ліга Легалайф»

МБФ «Українська фундація громадського здоров`я»

CAP International

Національна рада жінок України

21 травня 2021 року відбулась чергова експертна дискусія на тему «Проституція як проблема громадського здоров’я», що продовжила інформаційну кампанію «Що таке модель рівності».

Під час дискусії за участю іноземних експерток йшлося про катастрофічні для жінок наслідки залучення у проституцію, зокрема, на прикладі досліджень того, як це впливає на здоров’я постраждалих жінок та моральне становище країни в цілому.

«Вибачаємось перед українською громадським суспільством за насильство з боку нашої держави. Через Німеччину проходить багато людей з України, які хочуть отримати роботу. Їх залучають до проституції і травматизують. Сподіваюсь, ми можемо покласти цьому край», зокрема, зазначила докторка з ФРН Інгеборг Краус.

З її слів, у Німеччині вже торік представили напрацювання Шведської моделі, і декілька парламентарів вже відкрито говорили на її захист. Також сама пані Краус весь час переконує представників парламенту про необхідність прийняти Модель рівності.

«Для мене важливо зосередитись на насильстві, яке відбувається у проституції. У 2004 було проведене дослідження, тут видно, скільки відбувається насильства у проституції – сексуального, фізичного. Проституйовані кажуть, що якщо робота така небезпечна, треба мати багато обладнання для захисту, але його нема.

Все легально у Німеччині, за 69 євро можна купити людину для будь-чого. Все супроводжуюче – нелюдське і дегуманізуюче. Це ненормально для будь-якого суспільства.

Якщо ви не вважаєте це насильством, ви не можете називатись державою, бо ви не захищаєте людину. Патологія стає «нормою». Шкода, яку приносить проституція, це не лише дисоціація і страх. Це більш глибокі речі. Це схоже на те, що відбувається з травмами людей, які пережили війну. Вони продовжують відчувати себе брудом, який був у проституції», каже пані Краус.

Також вона навела дані, які озвучувала директорка Німецького інституту травми та дисоціації Мікаела Грубер, згідно з котрими, щоб дозволити сторонній людині пенетрацію в тіло, треба повністю само відсторонитись. Жінки у проституції кажуть, що таке відсторонення є нормальним для них. Проституція – це продовження насильства проти жінок, які вже були травматизовані до того. Дисоціацію не можна перемкнути назад, вона зберігається у мозку як пам’ять про травму. Жінки навчаються відсторонюватись від тих болючих досвідів, які відбуваються з ними.

Згідно з кількома дослідженнями, жінки у проституції є групою ризику для ПТСР. Ці дослідження досить старі, але сама проституція не міняється тисячоліттям. Це небажане проникнення, це не залежить від культурного контексту, від країни, вона залишається одним і тим самим. ПТСР найчастіше розвивається після зґвалтування. Найбільш інтимна частина жінки при проституції страждає. Коли жінок змушують чи обставини, чи люди вступити у проституцію, щось у ній ламається.

«Мільйон 200 тисяч чоловіків щодня купують секс у Німеччині, і нам треба спитати, як це впливає на наше суспільство. Це стало сприйнятним у суспільстві. Тепер навіть їм не дорікають цим. Це не те, чого слід соромитись, тепер. Покупці сексу на форумах показують своїми репліками, що це не просто насильство. Вони знову і знову свідчать про те, що вони відчувають, що це купівля жінки, що вони можуть за свої гроші використовувати жінку як захочуть. До 50% тих, хто купує секс, мають стосунки, обманюють цих жінок. Німеччина стала країною, де мільйони жінок обманюють у подружжі або відносинах. І травма тих, хто перебуває у проституції, ігнорується.

Багато з них зв’язуються зі мною. Проституція підриває фундаментальні цінності суспільства. Ми спитали кандидата у президенти в Німеччині, в неї є шанс стати канцлером. І вона сказала, у нас є чіткий закон проти торгівлі людьми, і його слід впровадити і застосувати до людей, яких залучають до проституції», – каже Інгеборг Краус та наводить дані від правоохоронців:  90% жінок у проституції є жертвами торгівлі людьми.

Організатори кампанії «Що таке Модель рівності»:

«Центр – Розвиток демократії»

Громадська рада з гендерних питань при МФО «Рівні можливості»

БО «Всеукраїнська Ліга Легалайф»

МБФ «Українська фундація громадського здоров`я»

CAP International

Національна рада жінок України

28 квітня 2021 року відбулась третя дискусія із серія заходів, присвячених 30-річчю Незалежності України, – «Історія України, яка створюється жінками». Інформаційна кампанія відтворює історію сучасного феміністського руху через створення та діяльність жіночих мереж і платформ від початку 1990-х і до сьогодення, нагадує про їхній внесок у розвиток жіночого руху та захисту прав жінок в Україні.

Як нагадала заступниця ГО Центр «Жіночі перспективи» Ірина Трохим, на початку діяльності організації ставали на ноги завдяки донорам. «Ми працювали спільно з Дніпропетровськом і Донецьком у проекті, який підтримував жінок, що втратили роботу. В рік через проект проходили 2 тисячі жінок, проект діяв 6 років і був настільки успішним, що донор продовжував його. Ми заохочували жінок продовжувати шукати роботу тут, започатковувати власну справу, не лишати країну, не їхати за кордон. Ми зараз пересікаємось в різних міжнародних проектах, робочих групах.», – нагадала Ірина Трохим.

Такі потужні ініціативи, на думку пані Ірини, дають змогу комунікувати успішно.

Зі слів координаторки МФО ВРУ «Рівні можливості» Лариси Кобелянської, ті здобутки з точки зору сучасного можуть здаватись дуже скромними.

«Але ми робили це вперше. Це були здвиги. І зараз цей вибір підтриманий, переусвідомлений. Для тих, хто зараз згадує, він є напрямковим. І головне – ці люди. Ми були першими, хто пішов тоді на конфлікт з усіма нормами ООН, але ми формували команду за принципом 50 на 50. Прийшло багато молодих хлопців. Вони зараз в інших країнах, організаціях, в ООН, але вони лишилися в колі цих проблем. Це значить, що вони надихнулися, перейнялися, розглядають це зараз як роботу, зміст, справу свого життя. Це навіть не про результати, а про відданість», – розповіла пані Лариса.

Серед прикладів дієвого сестринства голова ГО Центр «Розвиток демократії» Елла Ламах назвала об’єднані підписи навколо листа про необхідність підтримати Стамбульську конвенцію. «Його писала одна група, підтримали різні інші групи, навіть незважаючи на розбіжності між собю, але це приклад сестринства та об’єднання», – каже пані Елла.

Як зазначила уповноважена КМУ з питань гендерної політики Катерина Левченко, бажано, щоб надбання цього заходу стали доступними чим більшій кількості жінок. «Як урядова повноважена, я отримала задоволення бути співініціаторкою цих слухань і заходів. Практичні речі, які наразі є дуже важливими – Конвенція ради Європи запобігання домашньому насильству та насильству щодо жінок, боротьбу з цими явищами», – пані Катерина також навела приклад відгуку на цей порядок денний у Мінсоцполітики.

Також були озвучені заклики інших учасниць жіночого руху – шукати та визначати спірні моменти, щоб розуміти, куди він йде, та провести захід, присвячений викликам та наступним рішенням і крокам феміністичних платформ та феміністичного руху.

Триває серія заходів, присвячених 30-річчю Незалежності України, – «Історія України, яка створюється жінками». Інформаційна кампанія відтворює історію сучасного феміністського руху через створення та діяльність жіночих мереж і платформ від початку 1990-х і до сьогодення, нагадує про їхній внесок у розвиток жіночого руху та захисту прав жінок в Україні.

Зокрема, у заході 21 квітня 2021 року взяла участь очільниця Національної ради жінок України Людмила Порохняк-Гановська, котра розповіла про історію цього об’єднання. Також вона згадала внесок до жіночого руху в Європі, котрий зробили українки – учасниці жіночих об’єднань.

«Вони боролись за те, щоб покарати уряд Польщі за вбивство Ольги Басараб у тюрмі. Але спротив їм чинили організації польських жінок. Союз українок, коли вже була виснажена 80-річна Софія Русова, не мав підтримки, його вирішили розпустити. «В майбутньому знайдуться свіжі сили, щоб продовжувати її головну працю – не лише за симпатію інших національних організацій, але для себе». У 1996 році почалося відродження об’єднання», – розповіла пані Людмила.

Представниця БО «Позитивні жінки» Віра Варига розповіла про досвід українських активісток, котрі відстоюють права жінок з ВІЧ. З її слів, особливість полягає у тому, що жінки з ВІЧ стигматизуються більше, ніж чоловіки, бо вони більше зайняті дітьми, мають інші потреби. Об’єднання значно посилило свій потенціал в останні роки, як сервіси, так і адвокаційну діяльність, провели низку досліджень, займаються інформаційними заходами щодо рішення проблем репродуктивно-сексуального здоров’я та прав жінок з ВІЧ.

Соціальний психолог, координаторка Галицького кластеру кооперації «Жіночий авангард» Ярослава Сорокопуд розповіла про особливості розвитку жіночих мереж у сільській місцевості та те, як доводилось долати та обходити суспільні стереотипи, працюючи з такими групами жінок.

«Навіщо жінці в селі мережі? Вона багато працює. Вони не хотіли попервах їхати на зустрічі на два дні, питаючи, «чи ви хочете розлучити мене з чоловіком». Категорично не сприймали слово «гендер». Тому мережа сільських жінок йшла з пропозицією економічної незалежністі, посиленням ролі жінок в управлінні, протидії сімейному насиллю, що було табу.

Жінки стали депутатками, керівниками підприємств. Створили систему протидію насильству в селі. Вони тепер мають телефони, зв’язуються між собою, і приходять в той будинок, звідки прийшло повідомлення про насилля. Тоді чоловік продовжувати бити жінку не може. Однак побутове насильство приймається досі в селі як «традиція», бо «б’є значить любить».

Мережа починає працювати у жіночому лідерстві, в тому числі по реформі ОТГ. Вони вже самі запрошують експертів. Запрошують на тренінги по стратегічному плануванню та комунікації. Така мережа взаємної підтримки серед жінок, які очолили ОТГ, також працює дуже потужно. Також є напрямок економічної стабільності – не буде жінка стабільною та вільною, якщо в неї не буде економічного впливу, його також забезпечують проекти», – розповіла Ярослава Сорокопуд.

Захід організований Центром Розвиток демократії / Democracy Development за підтримки Громадської ради з ґендерних питань, «Інформаційно-консультативним жіночим центром» та Урядовою уповноваженої з питань гендерної політики КМУ.

відео заходу