Представниця Центру «Розвиток демократії» взяла участь в адвокаційних зустрічах у Швеції

14–16 жовтня 2026 року Марія Дмитрієва, директорка програм Центру «Розвиток демократії», взяла участь у серії адвокаційних заходів у Стокгольмі, організованих у межах міжнародної ініціативи CAP International у співпраці зі шведською організацією Talita.

Метою зустрічей було обговорення протидії проституції, торгівлі жінками та сексуальній експлуатації, захисту постраждалих, а також практичного застосування шведської Моделі рівності.

14 жовтня відбулася зустріч із представницями організацій Talita та 1000opportunities. Обговорювали допомогу постраждалим від проституції та сексуальної експлуатації, програми виходу з проституції, права постраждалих і компенсації.

Того ж дня відбулася зустріч з Аннікою Тунборг, представницею Міністерства закордонних справ Швеції, яка виконує обов’язки посолки з питань протидії торгівлі людьми. Серед тем — становище українських жінок та ризики сексуальної експлуатації в умовах війни й вимушеного переміщення.

15 жовтня Марія Дмитрієва взяла участь у парламентських слуханнях у Риксдазі — парламенті Швеції. У виступі вона порушила питання становища українських жінок, які опиняються у проституції у Швеції та інших європейських країнах, необхідності доступу до допомоги, реабілітації та програм виходу з проституції, а також ризиків повернення в Україну без належної підтримки.

16 жовтня відбулася зустріч із представниками поліції Швеції, зокрема Янною Девідсон та регіональними координаторами. Обговорювали практичне застосування шведського законодавства, протидію попиту на проституцію, виявлення постраждалих від торгівлі людьми та взаємодію поліції з організаціями допомоги.

Участь ЦРД дала можливість представити український досвід, привернути увагу до особливих ризиків для жінок в умовах російської війни проти України та обговорити подальшу міжнародну співпрацю.

ЦРД представив український досвід під час адвокаційного туру в Берліні

12 жовтня 2026 року у Берліні директорка програм Центру «Розвиток демократії» Марія Дмитрієва взяла участь у першому дні адвокаційної програми Міжнародної коаліції за ліквідацію проституції (CAP International), присвяченої протидії проституції, торгівлі людьми та сексуальній експлуатації і просуванню Моделі рівності у Німеччині.

Разом із Марією Дмитрієвою в роботі делегації беруть участь Меган Доневан, представниця шведської організації «Таліта», та Хема Сібі, виконавча директорка Міжнародної коаліції за ліквідацію проституції (Франція).

Робочий день розпочався з візиту до центру «Нойштарт кафе» та відвідання району із вуличною проституцією в Берліні. Учасниці мали можливість побачити, як німецька модель легалізації проституції працює на практиці, та обговорити її наслідки для жінок у проституції.

Після цього делегація провела низку адвокаційних зустрічей. Зокрема, відбулися зустрічі з депутаткою Бундестагу Анею Вайсгербер, представницею парламентської фракції Християнсько-демократичного союзу Німеччини та Християнсько-соціального союзу в Баварії, яка займається питаннями проституції, а також із Мехтільд Гайль та представницями Жіночого союзу Християнсько-демократичного союзу Німеччини. Окрема зустріч відбулася з Клаудією Гавріх, координаторкою Центру католиків Німеччини.

Марія Дмитрієва представила на зустрічах український досвід і порушила питання проституції та торгівлі українськими жінками і дівчатами в Німеччині та інших країнах Європи після початку повномасштабного вторгнення росії.

Окремою темою стала неспроможність захисних механізмів захистити вразливих жінок в умовах легального проституційного ринку. Українські жінки, які рятувалися від війни, мали формально передбачені механізми захисту. Проте ці механізми не захищають жінок від залучення до проституції, якщо легальний комерційний ринок потребує постійного припливу жінок.

Однак вразливість не обмежується війною, вимушеним переміщенням чи статусом біженки. У вразливому становищі можуть перебувати також німецькі жінки, мігрантки, жінки в бідності, жінки, які зазнають насильства або перебувають в економічній чи іншій залежності. Вони так само стають жертвами проституційної системи.

Саме тому відповіддю не може бути створення дедалі нових захисних механізмів усередині проституційного ринку. Проблемою є сам ринок і попит, який його підтримує.

Модель рівності передбачає декриміналізацію людей у проституції, підтримку та програми виходу з проституції, відповідальність експлуататорів і покупців сексуальних актів та скорочення попиту.

Мета берлінської частини адвокаційного туру — сприяти політичній підтримці міжпартійної ініціативи щодо запровадження Моделі рівності у Німеччині.

Експертка НУО ЦРД взяла участь у роботі Генеральної асамблеї Європейського жіночого лобі (EWL)

Протягом 5 – 7 червня 2026 року представниці організацій, котрі входять до Європейського жіночого лобі (the European Women’s Lobby), разом працювали у Брюселі на щорічній Генеральній асамблеї EWL. Про це повідомляє womenlobby.org.

Участь у заході взяла директорка програм, експертка НУО Центр «Розвиток демократії» Марія Дмитрієва.

Під час роботи учасниці та учасники обговорили досягнення року, що минув, окреслили пріоритети на майбутнє, посилили спільну впевненість у відстоювання прав жінок і дівчат у країнах Європи. Йшлося також про рамки стратегії 2027 – 2031 років, включно фінансовими позиціями та з гендерним компонентом реагування щодо кліматичних змін, політичним та соціальним контекстом.

Захід відбувався офлайн і онлайн.


У перший день, 6 червня, учасниці розглянули організаційні питання Асамблеї, зокрема підтвердження кворуму, затвердження порядку денного, протоколів попередніх засідань, звіт про діяльність EWL за 2025 рік і період до травня 2026 року, фінансову звітність, бюджетні питання, Стратегічну рамку EWL на 2027–2031 роки, термінові резолюції, а також можливу партнерську участь у проєкті Horizon.
Наприкінці першого дня представниця НУО ЦРД мала короткий виступ від України. У виступі Марія Дмитрієва звернула увагу на дві актуальні загрози для прав жінок в Україні: ризик легалізації порнографії та положення нового проєкту Цивільного кодексу, які фактично нормалізують сурогатне материнство, наголосила, що ці питання потребують уваги й солідарності з боку європейського жіночого руху.


Другий день, 7 червня, був присвячений роботі в групах у межах сесії **“Stronger together, linking projects and expertise – learn, share, grow”**. Метою сесії було посилення співпраці між організаціями-членкинями EWL, обмін досвідом і пошук можливостей для партнерств.


Після першої частини групової роботи Марія виступила з кількома пропозиціями. Зокрема, наголосила на необхідності активніше включати українських та інших мігранток у Європі в роботу місцевих жіночих організацій, також запропонувала, щоб EWL долучилося до процесу розробки нового плану дій ЄС щодо Жінок, миру і безпеки / Резолюції 1325, окремо запропонувала організувати для зацікавлених організацій онлайн-зустріч, на якій можна було б представити досвід українських жінок і жіночих організацій в умовах повномасштабної війни.


Участь у заході дала можливість представити український контекст у ширшій європейській жіночій мережі, привернути увагу до ризиків у сфері проституції, порнографії та сурогатного материнства, а також запропонувати подальшу співпрацю щодо порядку денного Жінки, мир і безпека та залучення українських жінок у Європі.

Фото

Понад 40 організацій закликали Маккензі Скотт припинити фінансування фондів, що підтримують проституцію

ДЖЕРЕЛО НОВИНИ: Коаліція проти торгівлі жінками (CATW)

НЬЮ-ЙОРК, 3 червня 2026 р.

Понад 40 низових організацій та коаліцій з усього світу, які очолюються та представлені жінками, що пережили секс-торгівлю, підписали відкритий лист до мільярдерки та філантропки Маккензі Скотт. Серед них — представниці і представники Аргентини, Колумбії, Індонезії, Італії, Японії, Філіппін, ПАР, Південної Кореї, Швеції та США. Вони закликають Скотт ретельно перевірити організації, які вона фінансує, оскільки ті просувають легалізацію проституції та декриміналізацію секс-індустрії.

У листі висловлено глибоку стурбованість тим, що такі організації (зокрема, нідерландський фонд Mama Cash) підтримують проституцію. Автори зазначають, що легалізація або декриміналізація системи проституції — включно з покупцями сексу та борделями — закріплює перетворення жінок і дівчат на товар на рівні закону та культури. Це прирікає найбільш маргінізовані верстви населення на хронічне сексуальне насильство, експлуатацію та нерівність, які є невіддільною частиною секс-бізнесу.

Лист підписали у глобальному русі людей, які вижили в секс-торгівлі. Вони закликають уряди своїх країн ухвалити закони, які визнають проституцію формою насильства, а також гендерною та расовою дискримінацією. Актив виступає за припинення арештів і поліцейського тиску на осіб, залучених до проституції. Натомість вимогою є надання комплексної допомоги з урахуванням психологічних травм (включно зі стратегіями виходу з індустрії) для відновлення життя, а також притягнення винних — зокрема покупців сексу — до відповідальності за завдану ними невимовну шкоду.

Більшість авторів листа — це чорношкірі, темношкірі жінки, представниці корінних народів, азійського походження, жительки тихоокеанських островів, представниці «зареєстрованих каст» (Індія) та ромські жінки. Саме ці групи надмірно представлені у багатомільярдній комерційній секс-індустрії. Більшість із них стали жертвами секс-торгівлі ще дітьми, і цей юридичний статус не зникає з настанням повноліття. Усі вони були вразливими до сексуальної експлуатації через стать, расу, гендер, економічну незахищеність або вимушене переселення внаслідок воєн, конфліктів та кліматичних катастроф.

Спираючись на власний життєвий досвід та прагнучи захистити майбутні покоління маргінізованих жінок і дітей від цих порушень прав людини, лідерки руху закликають Маккензі Скотт приєднатися до них і відкинути наратив, який романтизує проституцію як звичайну «роботу» або виправдовує її як «секс заради виживання».

Цей момент вимагає глибшого розуміння механізмів мізогінії та зловживання владою, особливо з огляду на такі справи, як справа Джеффрі Епштейна, яка чітко ілюструє наслідки існування суспільства, що нормалізує проституцію та сексуальне насильство.

Хоча підписантки і підписанти листа вітають безпрецедентні інвестиції Маккензі Скотт у захист і просування прав жінок, дівчат та ЛГБТК+ спільноти, вони просять її виступити разом із ними проти системи проституції, що має стати логічним і важливим продовженням її благодійної діяльності.

Побудувати світ рівності та можливостей для всіх неможливо доти, доки наші уряди, благодійні інституції та суспільства легітимізують і толерують купівлю-продаж жінок для проституції.

ВІДКРИТИЙ ЛИСТ ДО МАККЕНЗІ СКОТТ ВІД ЖІНОК, ЯКІ ПЕРЕЖИЛИ СЕКС-ТОРГІВЛЮ

Червень 2026 року

Шановна пані Скотт!

Ми, що підписалися нижче, є жінками, які вижили в системі проституції, також відомій як секс-індустрія. Протягом багатьох років ми дивом виживали в умовах купівлі-продажу наших тіл та нашої особистості в безлічі комерційних секс-локацій та ринків, зокрема у вуличній проституції, стриптиз-клубах, службах ескорту, борделях, готелях, приватних будинках, «масажних салонах», а також у сфері онлайн-проституції, як-от на Backpage.com, OnlyFans та інших порнографічних сайтах.

Сьогодні ми є лідерами у своїх громадах та країнах. Ми надаємо комплексну допомогу з урахуванням психологічних травм нескінченному потоку вразливих людей — переважно жінок і дівчат, зокрема кольорових, — яких покупці сексу (переважно чоловіки) купують і гвалтують щодня. Ми просвіщаємо громадськість і закликаємо наші уряди визнати, що проституція за своєю суттю є насильницькою та нелюдською. Ми наполегливо просимо наші уряди пропонувати нам варіанти виходу з індустрії замість арештів, поліцейського тиску та ув’язнення. Ми також закликаємо їх притягнути винних до відповідальності за завдану нам шкоду, і серед цих кривдників ми враховуємо чоловіків, які наймали нас для сексуальних дій.

Ми пишемо, щоб висловити глибоку стурбованість з приводу Вашого гранту суперечливому нідерландському фонду Mama Cash (за повідомленнями, йдеться про десятки мільйонів доларів), а також іншим групам, які агресивно просувають легалізацію та декриміналізацію секс-індустрії, учасниками якої є покупці сексу, сутенери, власники борделів та інші треті особи-експлуататори.

Ми високо цінуємо Вашу вагому благодійну діяльність, спрямовану на захист прав людини, здоров’я та освіти жінок і дівчат по всьому світу. Ці потреби є великими та нагальними, і ми глибоко вдячні за Ваші глобальні інвестиції у полегшення людських страждань.

Однак ми благаємо Вас поставити жорсткі запитання організаціям і фондам, які Ви фінансуєте, щоб переконатися, що Ви прямо чи опосередковано не інвестуєте в розширення секс-індустрії, ставлячи під загрозу наші життя та прирікаючи на це майбутні покоління найвразливіших серед нас.

Незважаючи на певну корисну роботу цих груп із підтримки жінок, дівчат та ЛГБТК+ спільноти, вони розглядають секс-індустрію як звичайне робоче місце та виключають нас зі своїх програм протидії сексуальному насильству та дискримінації. Вони провели ребрендинг невимовного насильства, якого ми зазнали від рук покупців сексу та експлуататорів, назвавши це «секс-роботою» — термін та ідеологію, які ми категорично відкидаємо.

Те, що відбувається в проституції, не є ні сексом, ні роботою. Це одна з найжахливіших форм чоловічого насильства — сексуального та психологічного, — небажаного вторгнення в тіло, а часто й катування.

Ці групи також стверджують, що декриміналізація секс-індустрії захищає права та безпеку тих, хто перебуває в проституції. Навпаки, такі закони закріплюють перетворення жінок на товар та сексуальне право чоловіків наживатися на державі, підтримуючи багатовікову колонізацію, мілітаризм та патріархальні системи, що ворожі ідеї рівності.

Більшість із нас — чорношкірі, темношкірі, азіатки, жительки тихоокеанських островів, представниці корінних народів, ромки та представниці так званих «зареєстрованих каст». Ми є живим доказом темної спадщини інституціоналізованої та схваленої державою проституції. Багато з нас були переміщені, стали жертвами торгівлі людьми та проституції через війни, конфлікти та кліматичні катастрофи — всі ці фактори посилили нашу вразливість перед експлуататорами. Ми хочемо, щоб це насильство припинилося заради наших доньок та їхніх дітей.

Ті, хто пропагує проституцію як «роботу», стверджують, ніби між секс-індустрією та торгівлею людьми з метою сексуальної експлуатації немає зв’язку, тоді як насправді вони нерозривні. Більшість із нас потрапили в тенета секс-торгівлі ще дітьми, і цей юридичний статус не зник, коли нам виповнилося 18 років, як не зникли й психологічні травми та невиправна шкода нашому тілу, психіці та життю.

Ми всі опинилися в комерційній секс-індустрії тому, що хтось або життєві обставини привели нас туди через важке дитинство, інцест, сексуальне насильство, безпритульність, конфлікти та війни, катастрофи, спричинені зміною клімату, неблагополучні сім’ї, неспроможні або корумповані державні інститути, расизм, сексизм та інші форми гострої нерівності. Багато з нас ніколи не покидали домівок, а багатьох відправили за кордон через континенти задля сексуального задоволення чоловіків, збагачення валового національного продукту країн та багатомільярдної глобальної секс-індустрії.

Ми закликаємо Вас уважніше придивитися до цих отримувачів грантів і запитати, чому вони вважають, що секс-індустрія має бути долею позбавлених прав людей, чий життєвий вибір був обмеженим або взагалі відсутнім.

Справа засудженого за сексуальні злочини Джеффрі Епштейна дає можливість зазирнути в безодню безмежних страждань і навіть смерті, які настають тоді, коли чоловіки — як впливові, так і звичайні — купують сексуальні послуги за гроші чи подарунки. Те, що ці сексуальній хижаки, які руйнують життя, можуть діяти відкрито й безкарно, є вироком нашому культурному толеруванню проституції та мізогінії. Ми закликаємо Вас не підтримувати такий спосіб мислення.

Натомість ми просимо Вас приєднатися до нас у виявленні емпатії до нашого життєвого досвіду в секс-індустрії, а не інтерпретувати насильство над нами як «вибір» або «самореалізацію». У проституції ми ніколи не були тими, хто мав гроші, владу чи можливість обирати. Для нас головне гасло звучить так: «моє тіло — його вибір».

Ми запрошуємо Вас стати пліч-о-пліч з нами і вимагати ухвалення законів, які декриміналізують усіх осіб, втягнутих у проституцію, та зобов’яжуть надавати їм комплексну допомогу, водночас притягуючи до відповідальності тих, хто вчиняв злочини проти нас — покупців сексу та всіх третіх осіб-експлуататорів, як в інтернеті, так і поза ним.

Ми хочемо мати право голосу за столом переговорів, де ухвалюються рішення: від міжнародних інституцій та Організації Об’єднаних Націй до парламентів. Ми хочемо створити умови для того, щоб жінки, які вижили, могли відбудувати своє життя з гідністю та без насильства.

Ми просимо Вас інвестувати в наше бачення майбутнього без проституції, а не в тих, хто підтримує системи, які нас експлуатували.

ОРГАНІЗАЦІЇ, ЩО ПІДПИСАЛИ ЛИСТ:

(Нижче наведено перелік ключових міжнародних об’єднань для збереження точності даних)

    Фонд Аліки Кінан (Alika Kinan Foundation) — США

    «Альтернативні рішення» (Alternative Solutions) — США

    Асоціація аргентинських жінок за права людини (AMADH) — Аргентина

    Колектив жінок, які вижили, «Bagong Kamalayan» — Філіппіни

    «Бекка говорить відкрито» (Bekah Speaks Out) — США

    Колектив розширення прав і можливостей жінок Булакану — Філіппіни

    BUKLOD — Філіппіни

    Коаліція тих, хто вижив, Каліфорнії — США

    Коаліція проти торгівлі жінками (CATW) — США

    Colabo — Японія

    «Доньки з вулиці» (Daughters of The Corner) — США

    Everstrong — США

    Фонд «Дім Лулу» (FUNDACIÓN CASA DE LULU) — Колумбія та Мексика

    Фонд «Розшир свої можливості» (FUNDACIÓN EMPODERAME) — Колумбія

    «Я — Джессіка Кей» (I AM Jessica Kay) — США

    Коаліція жінок Індонезії — Індонезія

    «Збережемо кожну дівчину вільною» (Keeping Every Girl Free) — США

    Жіноча спільнота тих, хто вижив, Сурабаї (KOMPASS) — Індонезія

    Корейська мережа жінок із життєвим досвідом проституції «Moongchi» — Південна Корея

    Фонд «Krystal Clear» — США

    Рух тих, хто вижив, «Kwanele» — ПАР

    Lawig Bubai — Філіппіни

    LBH APIK Семаранг — Індонезія

    MINE (Muscle Inspires New Empowerment) — США

    «Втрачений мир» (The Missing Peace) — США

    «Моє ім’я — мій голос» (My Name My Voice) — США

    Національна солідарність проти сексуальної експлуатації жінок — Південна Корея

    The Network Team — США

    PACT (Захистимо всіх дітей від торгівлі людьми) — США

    Restore NYC — США

    Притулок для сімей (Sanctuary for Families) — США

    «Цінні життя» (Treasured Lives) — США

    Трансформаційні служіння «Самаритянка» — Філіппіни

    Кокус осіб, які вижили в секс-індустрії — США

    SPACE Латинська Америка — Регіон Латинської Америки та Карибського басейну

    SPACE International — Міжнародна організація

    Stacy’s Joy Consulting LLC & Stacy’s Joy Incorporated — США

    Фонд виходу для тих, хто вижив (Survivor Exit Foundation) — ПАР

    Фонд виходу для тих, хто вижив (Survivor Exit Foundation) — Зімбабве

    Talita — Швеція

    «Ткалі надії» (Weavers of Hope Aps) — Італія

    West Pinellas NOW — США

ЦРД підтримує рекомендації Nordic Model Now щодо гендерних стереотипів для комітету CEDAW

Британська організація Nordic Model Now підготувала коментар для комітету CEDAW про нову загальну рекомендацію щодо гендерних стереотипів, зокрема щодо наслідків сексуальної експлуатації, також згадане сурогатне материнство.

З документом можна ознайомитися за посиланням, також ініціаторки збирають підписи на його підтримку до 08 травня 2026 року.

До переліку підписантів долучилася НУО “Центр Розвиток демократії”.

MOTERIS: Коли особисте зустрічається з політичним

*Moteris* означає «жінка» литовською мовою. Це слово походить від *méhtēr* — праіндоєвропейського кореня, що означає «мати». Зв’язок між «жінкою» та «матір’ю» є одним із найдавніших в історії людства — і одним із найбільш спірних. Протягом століть репродуктивна здатність жінок використовувалася для виправдання нашого підпорядкування. Пригнічує нас не біологія, а структури чоловічого домінування, створені для контролю над нею та отримання з неї прибутку. Від поясів цноти до примусової стерилізації, від антиабортних хрестових походів до глобальних індустрій проституції, порнографії та сурогатного материнства — тіла жінок перетворювали на інструменти експлуатації та контролю. джерело

Це домінування не обмежується приватною сферою. Ті самі сили, які експлуатують тіла жінок, також намагаються змусити замовкнути наші політичні голоси. Поки цілі індустрії процвітають на сексуалізації та об’єктивації жінок, тих, хто чинить спротив — хто говорить, організовується та творить солідарність — систематично витісняють із публічного життя. Тепер це придушення набуває інституційних і цифрових форм: припинення фінансування, онлайн-напади, юридичні переслідування та постійна вимога розмити або стерти мову, яка називає жінок політичним класом.

Цей зв’язок між особистим і політичним — у самому серці фемінізму. Те, що відбувається в особистому житті жінок — насильство, виключення, експлуатація — віддзеркалює те, як працює влада в суспільстві загалом. Особисте є політичним, і кожна боротьба за гідність і безпеку в повсякденному житті жінок нерозривно пов’язана з боротьбою за громадянську участь і демократичне представництво. Тіло жінки, яке вважається спірним простором, стає символом того, наскільки далеко сягає — або не сягає — демократія.

**MOTERIS – Protecting the Civic Space of Women and Girls** виникла як колективна феміністська відповідь на цю реальність. Вона визнає, що контроль над тілами жінок і обмеження жіночого голосу походять з одного й того самого континууму влади. Та сама ментальність, яка нормалізує експлуатацію й об’єктивацію жінок, також заперечує нам простір для висловлювання, організації та впливу на суспільства, у яких ми живемо. Захист права жінок на самоорганізацію — це не другорядне питання, а фундаментальний акт відновлення політичного існування — як жінок і як громадянок.

По всій Європі жіночим групам дедалі важче працювати вільно. Напади надходять із різних політичних напрямів: від крайніх правих, які прикриваються «сімейними цінностями»; від економічних політик, що перетворюють рівність і догляд на ринок; і від псевдопрогресивних течій, які заперечують існування жінок як політичного класу, заснованого на статі. Хоч ці сили різні, їх об’єднує одна мета — послабити колективну силу жінок.

Громадянські простори жінок — не абстракція. Це притулки, де жінки, що тікають від чоловічого насильства, отримують безпеку; це сільські жіночі групи, які підтримують ізольованих жінок; це асоціації мігранток, що надають юридичну та психологічну допомогу; це організації, які протистоять цифровим зловживанням і боронять доступ до репродуктивної медицини — і багато інших. Кожен із цих просторів є частиною демократичної тканини, яка підтримує підзвітність, прозорість, справедливість і рівність. Коли ці простори підривають або змушують замовкнути, демократія сама зазнає втрат.

MOTERIS — це не технічний проєкт, а свідомо політичний. Він ґрунтується на переконанні, що права жінок універсальні, невідчужувані й неподільні. Наші громадянські права не можна відокремити від наших соціальних реалій або від владних динамік, що формують наше приватне життя. Захист громадянського простору для жінок означає утвердження повної людяності жінок — визнання того, що все, що з нами відбувається у наших домівках, на робочих місцях та у громадах, є питанням демократії, а не долі.

MOTERIS спирається на феміністську спадщину колективної самоорганізації — на знання, що сила жінок полягає у солідарності, у створенні просторів, які дозволяють нам діяти разом і говорити власним голосом. У час, коли права жінок знову перебувають під атакою, захист нашого громадянського простору — це не лише акт спротиву, а й підтвердження самої демократії — демократії, яка повинна мати стать, демократії, що визнає матеріальну реальність жінок, їхні голоси та їхню колективну силу.

—

**1. MOTERIS – Protecting the Civic Space of Women and Girls** — це дворічна ініціатива, співфінансована Європейським Союзом, яку реалізують Swedish Women’s Lobby у партнерстві з European Network of Migrant Women, Hungarian Women’s Lobby, Coordination Française pour le Lobby Européen des Femmes (CLEF) та Lithuanian Women’s Lobby.

Нова індустрія прав людини: бізнес сексуальної політики

Під прапором «прав людини» мережа високопрофільних і добре забезпечених ресурсами НУО просуває інтереси тих, хто отримує прибутки від сексуальної та репродуктивної експлуатації жінок. джерело

25 листопада 2025 року

Автор: **athena_webmaster**

У 1948 році, коли готувалася Загальна декларація прав людини, її початкова назва була Загальна декларація прав чоловіка. Лише після втручання жінок-делегаток — зокрема Ханси Мехти з Індії та Мінерви Бернардiно з Домініканської Республіки — фінальна назва стала Загальною декларацією прав людини. Понад сім десятиліть потому той початковий імпульс — формувати права людини навколо пріоритетів і інтересів чоловіків — знову проявився під іншою назвою: сексуальні права.

Ніде в Європі це не видно так чітко, як у Бельгії. У 2024 році під прапором «модернізації» та «декриміналізації секс-праці» бельгійський уряд фактично легалізував комерційне управління проституцією. Хоча міжнародні медіа широко вихваляли це як прогресивний «перший у світі» крок, реформи насправді закріплюють чоловічий сексуальний доступ до жінок, водночас посилюючи тих, хто отримує прибуток від їхньої експлуатації. Проституція ніколи не була криміналізована в Бельгії; її терпіли. Те, що змінилося, — це юридичний статус тих, хто організовує, керує і монетизує її.

У березні 2022 року Бельгія реформувала свій Кримінальний кодекс таким чином, що легалізувала сутенерство. Реформа не декриміналізувала проституцію — вона ніколи не була криміналізована — але скасувала більшість злочинів, пов’язаних із третіми сторонами, і переозначила експлуатацію як просто отримання «ненормального прибутку», терміну, який у законі не визначений. На практиці це означає, що ті, хто організовує та отримує прибуток від проституції — тобто сутенери — тепер можуть діяти легально, за умови що їхня діяльність формалізована через контракти та представлена як стандартні бізнес-угоди. У той час як такі країни, як Німеччина та Нідерланди, зберігають системи ліцензування борделів, Бельгія пішла далі, повністю прибравши обмеження на прибутки третіх сторін.

У 2024 році Бельгія розширила цю систему, ухваливши новий закон, який формалізував проституцію як визнану форму зайнятості в межах трудового законодавства. Особи у проституції тепер можуть бути найняті за звичайними трудовими контрактами. Хоча цей закон подавався як захисний, він інституціоналізує сутенерство як легальну зайнятість і інтегрує експлуатацію проституції — практику, заборонену міжнародним правом — у формальну економіку.

Називати проституцію «роботою» означає стирати нерівність і насильство, що її визначають. У Бельгії, як і по всій Європі, абсолютна більшість осіб у проституції — мігрантки, багато з яких — без документів або в умовах бідності, тоді як покупці — майже виключно чоловіки. Під виглядом захисту новий бельгійський закон нормалізує чоловіче сексуальне право та перетворює проституцію на легітимний бізнес.

Цей зсув прямо суперечить обов’язковим міжнародним стандартам.

* CEDAW (Стаття 6) зобов’язує держави придушувати експлуатацію проституції жінок — тобто сутенерство.

* Конвенція ООН 1949 року визнає проституцію несумісною з людською гідністю.

* Європейський парламент неодноразово визначав проституцію як форму насильства проти жінок і перешкоду для рівності між жінками і чоловіками (Резолюції 2014 і 2023 років).

* Спеціальна доповідачка ООН Рім Ассалем задокументувала проституцію як серйозне порушення прав людини жінок.

* Європейський суд з прав людини нещодавно підтвердив, що французька Модель рівності — яка криміналізує сутенерів і покупців, водночас декриміналізуючи осіб у проституції — повністю відповідає зобов’язанням у сфері прав людини.

У відповідь дев’ять феміністичних організацій у Бельгії подали конституційне оскарження цього закону. Ці правозахисні жіночі групи стверджують, що «Закон про секс-працю» порушує основні принципи Конституції та прав людини, зокрема:

* **Людську гідність**, комерціалізуючи жіноче тіло і зводячи його до об’єкта сексуального споживання.

* **Рівність між жінками і чоловіками**, оскільки проституція відображає і посилює структурні дисбаланси влади між статями.

* **Захист від насильства та організованої злочинності**, оскільки проституція живить мережі торгівлі людьми і наражає жінок на непропорційно високий рівень насильства.

* **Стандарти трудового законодавства**, оскільки вона переозначує сексуальний доступ до жінки як форму контрактної праці та легітимізує контроль третіх сторін над цією взаємодією.

Після подання аргументів обома сторонами, включно із захистом бельгійського уряду, очікується, що суд винесе рішення в найближчі місяці — рішення, яке безпосередньо стосуватиметься фундаментального питання прав людини жінок.

На протилежному боці кілька потужних, корпоративного типу НУО — включно з ILGA-Europe, Transgender Europe (TGEU), Médecins du Monde та International Planned Parenthood Federation (IPPF) — втрутилися на підтримку бельгійського уряду. Ці організації діють у ширшій рамці «сексуальних і репродуктивних прав», які — попри заявлену підтримку автономії жінок — нині представляють спільний політичний порядок денний: легалізацію проституції, просування сурогатного материнства та стирання жінок як класу, заснованого на статі.

У цій рамці сходяться три добре профінансовані лобістські інтереси: лобі трансгендерності, проституції та сурогатного материнства. Усі три заперечують матеріальну реальність статі та структурну природу гендеру як ієрархії чоловічого домінування над жінками. Замість цього вони подають системи чоловічої влади як питання ідентичності, самовираження або особистого вибору. На практиці цей альянс легітимізує доступ чоловіків до тіл жінок під виглядом «прав людини».

Справу висвітлює різкий поділ. З одного боку — феміністичні та фронтові організації, які щодня надають підтримку жінкам, що зазнають чоловічого насильства, включно з тими у проституції та тими, кого продали в сексуальну експлуатацію. З іншого боку — впливові, добре фінансовані НУО, об’єднані порядком денним, що прагне нормалізувати чоловіче сексуальне право — і упакувати його як прогресивну політику.

Ці організації діють як частина ширшого адвокаційного блоку, до якого належать великі міжнародні актори, такі як Amnesty International, що з 2015 року відкрито підтримує легалізацію сутенерства. Нещодавно Amnesty приєдналася до таких груп, як Centre for Reproductive Rights, IPPF, ILGA World і AWID, виступаючи за регулювання репродуктивної експлуатації жінок через сурогатне материнство.

ILGA-Europe і Transgender Europe (TGEU) просували той самий порядок денний, закликаючи до декриміналізації прибутків третіх сторін. Усі ці організації підтримують стирання жінок у законах і політиках шляхом заміни статі гендерними стереотипами і гендерною ідентичністю.

IPPF і ILGA нещодавно атакували Спеціальну доповідачку ООН Рім Ассалем, стверджуючи, що «поняття бінарної статі походить із західного колоніального патріархату». На противагу цьому понад 500 жіночих організацій підписали спільний лист на захист Ассалем і її роботи, що документує насильство проти жінок і дівчат, засноване на статі.

Їхнє втручання висвітлило ширшу істину: під прапором «прав людини» мережа високопрофільних і рясно забезпечених ресурсами НУО просуває інтереси тих, хто отримує прибуток від сексуальної та репродуктивної експлуатації жінок. Те, що подається як прогресивність, є консолідацією індустрії — тієї, що об’єднує проституційне лобі, ринок сурогатного материнства та рух гендерної ідентичності в єдину політичну силу і єдину систему експлуатації.

У її основі — переконання, що жіноче тіло — сексуально та репродуктивно — має бути доступним для комерційного використання. Наслідком є глобальна індустрія сексуальних прав, яка ребрендує чоловіче домінування як рівність, а експлуатацію як «розширення прав», водночас стираючи жінок як політичну та юридичну категорію.

Те, що зараз подає Бельгія як прогрес, — повернення старої моделі: прав чоловіків, повторно оголошених універсальними.

У тій самій країні, де особи можуть змінювати юридичну стать за власною декларацією — або вилучити її з офіційних документів узагалі — і де дані, розподілені за статтю, включно зі статистикою насильства, були стерті, жінки як політичний і юридичний клас зникають. Злочини, що раніше визнавалися як чоловіче насильство проти жінок, тепер реєструються на основі задекларованої «гендерної ідентичності», а не статі, стираючи і чоловіків-правопорушників, і жінок-жертв із офіційних записів.

Під прапором «прав людини» держави та потужні НУО захищають сексуальні права чоловіків: право купувати жінок, орендувати жінок, переписувати жінок із реальності — і називати це рівністю й вибором. Жінки боролися за те, щоб їх визнали людськими істотами у 1948 році. У 2025-му ця боротьба далека від завершення.

**Феміністичні заявниці:** Isala, Le Monde selon les femmes, Observatoire féministe des violences faites aux femmes, Maison de la Famille, Synergie Wallonie pour l’égalité entre les femmes et les hommes, Mouvement pour l’Égalité entre les Femmes et les Hommes, Fondation Anne-Marie Lizin, European Network of Migrant Women, La Voix des Femmes.

Експертка НУО ЦРД взяла участь у міжнародній онлайн зустрічі із впровадження шведської моделі подолання проституції

28 травня 2025 року відбулась міжнародна онлайн зустріч учасниць організацій, котрі працюють у сфері впровадження шведської моделі – моделі рівності (Nordic model) у країнах Європи, з представницями українських партнерських організацій БО «Всеукраїнська ліга «Легалайф» та НУО «Центр – Розвиток демократії». Йшлося про подолання втягнення жінок, дівчат та дітей до проституції, шляхи протистояння цьому злочину та його наслідкам.  English 

Зустріч організувала федеральна асоціація мереж та ініціатив «Bundesverband Nordisches Modell e.V.», до котрої входять десятки організацій, що разом працюють над зміною політики щодо проституції у ФРН.

Очільниця БО «Всеукраїнська ліга «Легалайф» Юлія Дорохова та програмна директорка НУО «Центр – Розвиток демократії» Марія Дмитрієва розповіли про особливості українського законодавства у сфері протидії торгівлі людьми та зокрема залученню до проституції, а також про впровадження шведської моделі. Йшлося, зокрема, про проблеми, актуальні для українок, в тому числі біженок, про вплив російської агресії на жінок в Україні та про становище мігранток.

За визначенням Юлії Дорохової, в умовах легалізації проституції в Німеччині фактично діє два уряди: один політичний і другий тіньовий. Жінка, яка втягнута до проституції на вулиці, щотижня платить «данину» у 150-170 євро. Жінок тягнуть «заробляти» просто до вуличних туалетів за ціною дешевше пачки цигарок. «Ніхто їх не захищає. На початку вторгнення ще була підтримка на кордоні, тепер про них, жінок і дітей, всі забули. Жінок вербують в Емірати через даркнет, далі вони не повертаються і щезають. Місяць тому в Дубаї на вулиці знайшли дівчину, яка вистрибнула з вікна, бо її на замовлення змушували до сексу з тваринами – чоловіки же за цим спостерігали. Тепер вона вся переламана, не говорить, у лікарні. Так само чимало жінок вже не знаходять, вони вже зникли. Нам потрібна підтримка. Її зараз надає Європейська мережа жінок-мігранток, але мережа втягування жінок у проституцію дуже велика. Наприклад, щоб в’їхати до Великобританії, потрібна віза і запрошення, то дівчатам обіцяють допомогу, але потім бачать, що вони дезорієнтовані, не знають мови, не мають підтримки, і на жінок у поганому психологічному стані полюють, те саме відбувається у Румунії, Греції тощо», – розповіла Юлія Дорохова.

Представниця «Bundesverband Nordisches Modell e.V.» Kerstin Neuhaus додала, що працювала у соціальній допомозі для біженок, попереджаючи їх про те, щоб вони не довіряли чужим. Однак зараз, особливо у Берліні, дуже багато українок, які вже постраждали від залучення до проституції, проблема дуже велика.

Також з’ясувалося, що хоча німецьким законом жінкам заборонено пропонувати «працювати» у проституції, у ЗМІ і в приватних бесідах було відомо про випадки, коли представники центрів працевлаштування саме це їм і пропонували. Аналогічне коїться і в інших країнах, коли вразливим групам жінок кажуть «свіжа дівчина», організації «секс-працівників» ніяк не захищають проституйованих жінок та дівчат, натомість захищають сутенерів. У Бельгії прийнятий «прогресивний» закон, згідно з яким сутенер може потягнути жінку в суд за відмови клієнтам.

Щоб здолати це, представниці українських організацій налагоджують мережу контактів, в тому числі серед європейських урядовців. «Якщо ЄС схвалить шведську модель, Україні, яка орієнтується на євроінтеграцію, буде простіше зробити те саме», – каже Марія Дмитрієва. З її слів, усередині країни також є прихильники впровадження шведської моделі, це як правоохоронці, які мають відповідне навчання, так і політики. Разом з тим, побувши у країнах ЄС, українські мігрантки тікають додому під кулі, не чекаючи, чи закінчиться війна. Як засвідчила слухачка заходу Наталія Семенова, вони отримують за кордоном жахливу медичну допомогу, жінкам не виписують навіть антибіотиків, хіба вітаміни. Допомоги від благодійників також нема, тільки продукти. Роботи також немає, ставлення до жінок у проституції жахливе, але крім них самих, ніхто не знає, що відбувається насправді: на слуху лише ті, хто робить на них гроші.

Підсумовуючи обговорення, Юлія Дорохова зазначила, що разом з лобіюванням легалізації проституції в Україні є не менша проблема – корупція, в тому числі правоохоронців, які це все прикривають. З її слів, «шведська модель це добре, але я не знаю, що зупинить корупцію в цій країні, треба використовувати європейські шляхи, але розуміти, що робиться у нас. Треба поширювати серед жінок інформацію про шведську модель, бо поки що поширюється лише пропаганда «секс-роботи». Для цього треба давати слово реальним жінкам, які вже пережили легалізацію і можуть про це розповідати».

Це перший захід із серії онлайн зустрічей для обговорення теми «Міжнародні погляди на проституцію», котрі відбуватимуться надалі.

Порнографічний контент є провідною силою кримінальної секс-експлуатації, – незалежна консультантка з прав людини

На початку повномасштабного російського вторгнення до України біженки до країн Європи та їхні діти стали цілями тих, хто створює кримінальний сексуальний контент, в тому числі з неповнолітніми. Це засвідчила незалежна консультантка з прав людини, експертка з питань гендерного насильства та торгівлі людьми Тетяна Котляренко (Швейцарія), котра взяла участь в експертній онлайн-дискусії на тему «Сучасні виклики у вирішенні проблеми сексуальної експлуатації в Інтернеті». English

Захід, що відбувся 18 квітня 2025 року, став другим із серії дискусій, організованих демократії» за ініціативи Міністерства соціальної політики України, у співпраці з Громадською радою при міжфракційному об’єднанні «Рівні можливості» Верховної Ради України, Національним агентством України з питань державної служби, Вищою школою державного управління та за підтримки Структури «ООН Жінки в Україні».

Зі слів Тетяни Котляренко, при розгляді цієї проблеми особливо треба зауважити на становищі українських мігранток.

«Хотіла би повернутися на початок повномасштабного російського вторгнення, коли як дорадниця з прав жінок та дітей опитувала тих, хто виїхав з України. Ці жінки і діти були цілями тих, хто мав намір створювати сексуальний контент, у тому числі з неповнолітніми, незаконного характеру. Вразливі українки та їхні діти стали ціллю сексуальної онлайн-експлуатації, попит саме на онлайн є дуже великим, адже порнографія, яка виробляється, це теж експлуатація. Вже те, що ці люди є біженцями, вже це робить їх набагато вразливішими. Ми проводили тренінги для тих, хто працює з біженцями від війни в України, то навіть на тренінгу до них чіплялися з такими пропозиціями», – засвідчила пані Тетяна.

З її слів, необхідно говорити про природу онлайн-експлуатації, бо нині діючі закони зосереджені на традиційному уявленні про експлуатацію та торгівлю людьми, хоча зараз багато вербування йде саме онлайн.

«Злочинці контактують онлайн, навіть сутенерів не потрібно, людей використовують через інтернет. Багато технічних способів. Ще важливо говорити про зміни, які йдуть через технологію. Зараз багато говорять про штучний інтелект. Його можна використовувати і для хороших цілей, але торгівці людьми розширюють свою діяльність з його допомогою. Вони швидко знаходять вразливих жінок, дітей, використовують для грумінгу, це як «технічний сутенер». Еволюція технологій розширює експлуатацію жінок і дітей, навіть дітей, які зараз є в Україні, бо до них можна звертатися через Інтернет», – пояснює експертка.

Показово, що зараз говорять про захист дітей з України, але в тих же країнах вони злочинно використовують дітей з України. Біля 300 дітей забрали з таких ситуацій, їх затягнули до секс-експлуатації через інтернет. Ще є розуміння різних моделей того, в чому ефективність запобігання. Нормалізація онлайн спілкування, каже Тетяна Котляренко, – це модель рівності, або шведська модель. Вона може захистити жінок і дітей, якщо вона застосовується, то всі вразливі люди , яких залучають до сексуальної діяльності, мають отримати захист, а ті хто їх використовує, мають бути покарані.  Сьогодні же будь-яка жінка в Україні і дитина є вразливими, а порнографія є величезною провідною силою, яка тягне весь цей потяг секс-експлуатації.

Серія експертних онлайн-дискусій з питань сфери протидії торгівлі людьми – ВІДЕО

Протягом 14 – 29 квітня 2025 року відбулись три експертні онлайн-дискусії з питань сфери протидії торгівлі людьми «Протидія торгівлі людьми: виклики та шляхи подолання».

Експерти та експертки були залучені до наступних тем обговорення:

«Сурогатне материнство в контексті протидії торгівлі людьми»

«Сучасні виклики у вирішенні проблеми сексуальної експлуатації в Інтернеті»

«Протидія попиту, який сприяє торгівлі людьми з метою сексуальної експлуатації»

Цю серію заходів організувала ВГО «Центр – Розвиток демократії» за ініціативи Міністерства соціальної політики України, у співпраці з Громадською радою при міжфракційному об’єднанні «Рівні можливості» Верховної Ради України, Національним агентством України з питань державної служби, Вищою школою публічного управління та за підтримки ООН Жінки в Україні.