22 квітня 2021 року відбулась експертна дискусія у рамках інформаційно-просвітницької кампанії “Що таке модель рівності?”, котра була присвячена особливостям висвітлення проблеми сексуальної експлуатації у ЗМІ.

Організаторами кампанії є ГО «Центр – Розвиток демократії», CAP International, Громадська рада з гендерних питань при МФО «Рівні можливості», МБФ «Українська фундація громадського здоров`я», БО “Всеукраїнська Ліга Легалайф”, Національна рада жінок України.

У рамках цього заходу журналістки з різних країн, які багато років працюють із висвітленням теми сексуальної експлуатації, поділились своїм досвідом із журналістською спільнотою України. Зокрема, участь взяла легендарна дослідниця та письменниця Джулі Біндел, котра привітала своїх українських колег з тим, що вони входять у феміністичний рух протидії злочинам проти жінок, навіть маючи мало підтримки з Заходу.

«Ключові медіа не говорять про це, вони не згадують нас – чоловіки-редактори є непоганими людьми, але вважають нас, феміністок, маргінальними. Втім, ми відстоюємо права половини людства. Моя книга The Pimping of Prostitution: Abolishing the Sex Work Myth вийшла у 2017 році, я доводила, що сексуальна експлуатація жінок не є роботою, це насильство та величезна шкода для жінки, якій потрібні гроші», – зазначила Джулі Біндел.

На її переконання, коли жіночі активістки йдуть за термінологією, яку пропонують легалізатори проституції, вони підігруватимуть їм, якщо не будуть опиратись. Ці тенденції формують думку наступного покоління щодо того, чим проституція є насправді, а це фактично работоргівля.

«Нав’язлива термінологія про те, що проституція є чимсь припустимим, дуже переслідує медіа. Однак це не ринок. Це не є нормальним. Навіть організація, котра бореться з дитячою проституцією та порнографією, використовує термін juvenal sex workers! Пропонується лінія «вибору жінки», нібито легалізація сутенерства є чимсь добрим для жінки. Ви маєте казати всім активістам не ставати на сторону «секс-роботи», має підтримуватись контекст сексуальної експлуатації жінок та дівчат, що це насилля проти жінки, аб’юз за гроші, яких вона потребує.

Чоловіки відстоюють втягнення у проституцію, це проблема. Ми маємо бути аболіціоністками, переслідувати спроби просування декриміналізації сутенерства у медіа. Люди, які пишуть ці матеріали, нав’язують думку, що декриміналізація нібито зупинить арешти жінок у проституції, але насправді це зупинка відповідальності за трафік жінок, ще й обкладання їх податками. Ми не можемо говорити, що «шкода буде мінімалізована», бо це – вбивства, самогубства, викрадання дітей, алкоголізація, психічні розлади. Це не «найдревніша професія», це найдревніший спосіб знущання з жінки», – каже Джулі Біндел.

Також вона розповіла, що зустрічалась з фактами цензурування інформації про Шведську модель боротьби з сексуальною експлуатацією. З її слів, ЗМІ мають певні «мовні посібники», щоб відповідно діяти на аудиторію. У 2006 році, коли 5 проституйованих жінок у британському Іпсвічі були вбиті покупцем сексу, такі ЗМІ дуже високого рівня також стверджували, що декриміналізація проституції була би вигідною для жінок. «Я казала «проституйована жінка», опоненти називали їх «секс-працівницями». Є багато медіа, які фактично лобіюють легалізацію секс-трафіка. Вони беруть приклад однієї представниці «привілейованих» ескортних послуг, розкручують її, просувають ідею, що це власний вибір жінки, що вони нібито щасливі, бо пробують різні сексуальні практики. Ці кампанії дуже щедро оплачуються. У них розвивається меседж, що нібито це йдеться від імені всіх проституйованих жінок, і це є проблема. А я називаю це «туризм», такі випадки не є презентативними, однак ми маємо підтримувати всіх жінок, які пройшли через це», – підсумувала Джулі Біндел.

Як було зазначено під час дискусії, 23 квітня 2021 року відбудеться презентація книги Джулі Біндел в аудіоформаті.

10 років тому Рада Європа прийняла Конвенцію про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами. Україна  була серед країн авторок та ініціаторок Стамбульської конвенції.

Конвенція Ради Європи про запобігання насильства щодо жінок і домашнього насильства (Стамбульська конвенція) – комплексний міжнародний акт, спрямований на захист, запобігання, судову відповідальність і вироблення стратегії в сфері протидії насильству стосовно жінок та домашньому насильству.

Українське законодавство у сфері протидії домашньому насильству частково враховує положення Стамбульської конвенції.

Так, в Україні визнають чотири види насильства (фізичне, сексуальне, психологічне та економічне), діють такі заходи тимчасового обмеження прав кривдника як терміновий заборонний припис та обмежувальний припис, зґвалтування визначається якдії сексуального характеру, вчинені без добровільної згоди потерпілої особи.

Водночас, є й серйозні невідповідності між національним законодавством та вимогами Стамбульської Конвенції, які мала би виправити ратифікація Конвенції Україною.

На картинці пропонуємо зосередитися на конкретних проблемах у сфері протидії насильству щодо жінок та домашньому насильству, актуальних для нашої країни, та шляхах їх вирішення, які пропонує Стамбульська Конвенція.

До прикладу проблема

У березні 2021 року до нашої організації звернулася Марія, яка має двох дітей 3 та 12 років і потерпає від насильства з боку чоловіка. Жінка живе на околиці міста, яке після адміністративної реформи вже не є районним центром. Після чергового випадку насильства викликала поліцію. Поліцейські склали протокол та порекомендували звернутися за послугами до соціальних служб.

Марія так і зробила – однак їй повідомили, що новостворена об’єднана територіальна громада ще не має соціального працівника чи іншого фахівця, який може надавати послуги постраждалим від домашнього насильства. Жінці рекомендували звернутися до районного центру, а це понад 80 км від місця проживання Марії.

Для отримання медичної, юридичної, психологічної, соціальної допомоги постраждалій особі потрібно звернутися до декількох різних установ, які можуть бути на великій відстані одна від одної. Часто взаємодія між правоохоронними органами та спеціалізованими службами ускладнена; вони не обізнані щодо стандартів роботи з постраждалою особою та не можуть надати належну підтримку через власні упередження щодо домашнього насильства.

Вирішення проблеми завдяки ратифікації та імплементації Стамбульської Конвенції:

Частина 3 статті 18 Конвенції: Сторони забезпечують, щоб заходи, ужиті згідно із цією главою [Глава IV – Захист та підтримка] … дозволяли, де це доречно, щоб різні служби захисту та підтримки розташовувалися в тих самих приміщеннях.

Стаття 25 Конвенції: Сторони вживають необхідних… заходів для забезпечення створення відповідних легкодоступних консультативних центрів допомоги жертвам зґвалтування або сексуального насильства в достатній кількості для забезпечення медичної та судово-медичної експертизи, підтримки у випадку травм і надання консультацій жертвам.

Після ратифікації Стамбульської конвенції правоохоронці та спеціалізовані служби, які надають допомогу постраждалим особам, такі як притулки, лікарні та центри соціальної підтримки, повинні будуть розміщуватися в одній будівлі та, де це доречно, співпрацювати і координувати свої дії.

Також будуть створені окремі центри спеціалізованої допомоги для постраждалих від сексуального насильства.

Для забезпечення високої якості роботи з постраждалими особами співробітники спеціалізованих служб та правоохоронних органів пройдуть необхідне навчання.

Таким чином, особа, постраждала від насильства, матиме можливість отримати дієву та комплексну підтримку, зосереджену в одному місці.

ГО Центр «Жіночі перспективи»

ГО Центр «Розвиток демократії» продовжує проводити експертні дискусії у рамках інформаційної кампанії “Що таке модель рівності?”, котра присвячена питанню впровадженню дієвої моделі боротьби з сексуальною експлуатацією та торгівлею людьми в Україні.

Як зазначила голова ГО Центр «Розвиток демократії» Елла Ламах, ініціатори кампанії сподіваються, що вона допоможе захистити жінок та допомогти їм вирватись з цього рабства не лише у нас в країні, але й у всьому світі.

Координаторка Громадської ради з ґендерних питань при МФО «Рівні можливості» Лариса Кобелянська, вітаючи учасників кампанії, у свою чергу, подякувала експертному середовищу, котре піднімає це питання в той час, коли дехто намагається просувати легалізацію сутенерства.

«Нас об’єднує те, що ми боремось за права жінок і проти насильства, в яку б обгортку воно не обгорталось. Коли суспільству намагаються продати ідею під виглядом захисту жінок, щоб суспільство прийняло форму закамуфльованого насильства, ми маємо відверто говорити, що проституція – це насильство. Історично це дуже давній спосіб експлуатації жінок, але часи змінилися, і ми не можемо прийняти ту ситуацію, коли частина жінок чи то за доброю волею, чи то за обставинами потрапляє у ситуацію, коли її ґвалтують і порушують її права.

Зараз по всьому світу вчергове йде повернення до менш суворого контролю за правами жінок, допускається поблажливе ставлення до тих країн, котрі гальмують, зменшують тиск на порушників. Ми маємо чітко заявити, що наш вибір це захист прав людини, захист прав жінок. Жінки у проституції є жертвами насильства, незалежно чи вони це усвідомлюють, незалежно від обставин, від того, що вони про це думають. І тим більше від того, хто вважає, що там їм добре», – зазначила Лариса Кобелянська.

8 квітня 2021 року відбулась дискусія на тему «Модель рівності і правоохоронні органи», у котрій на запрошення ГО Центр «Розвиток демократії» взяли участь активістки впровадження Шведської моделі боротьби з сексуальною експлуатацією в Україні, Ірландії, а представники правоохоронних структур Швеції, Канади, Великої Британії, Ізраїлю, Ісландії.

Як розповіла активістка впровадження Шведської моделі в Ірландії Міа де Фіче, котра сама була жертвою сексуальної експлуатації, коли жінку втягують у проституцію, її світ стає дуже вузьким – лише вона, чоловіки, котрі її купують, та поліція. Тому роль правоохоронців є надзвичайно важливою.

«Я пробула шість років у проституції, бачила багато злочинів, котрі є супутніми до сексуальної експлуатації жінок, у тому числі трафік. Зі мною поводились як зі злочинницею», – розповіла Міа де Фіче.

Важливість ефективної роботи правоохоронців підтвердила представниця поліції Рейк’янесберга (Ісландія) Альда Йохансдоттір, котра також поділилася досвідом своєї країни у впровадженні Шведської моделі. З її слів, за спостереженнями поліції у її країні – 50% «покупців сексу» – це одружені чоловіки.  

Також торік Модель рівності запрацювала в Ізраїлі. Відповідний закон набув чинності в липні 2020 року, він діятиме протягом п’яти років, щоб законодавці та суспільство змогли оцінити його ефективність. У законі, що є дуже важливим, передбачене фінансування реабілітаційної бази для постраждалих жінок.

Як повідомила голова департаменту протидії торгівлі людьми та проституції поліції Ізраїлю Саріт Перес, за ізраїльським законом ті, хто живе за доходи від втягування когось у проституцію, скоює правопорушення, той, хто втягує людину у проституцію, скоює злочин, той, хто рекламує «послуги проституції», пропонує для цього приміщення, також є порушником закону. Однак це не застосовується до тих, ким, власне, торгують такі люди. «76% жінок, втягнутих у проституцію, полишили би її негайно, якби могли», – навела дані статистики представниця Ізраїлю.

ГО “Центр “Розвиток демократії” у співпраці із Громадською радою при МФО “Рівні Можливості” та за підтримки МБФ «Українська фундація громадського здоров`я» проводить інформаційну кампанію “Що таке модель рівності?” з нагоди 70-ї річниці Конвенції про боротьбу з торгівлею людьми та експлуатації проституції інших, 40-ї річниці Конвенції ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок, 20-ї річниці Палермського протоколу про попередження і припинення торгівлі людьми, особливо жінками і дітьми, і покарання за неї, що доповнює Конвенцію ООН проти транснаціональної організованої злочинності.

8 квітня 2021 року відбулась експертна дискусія «Модель рівності і правоохоронні органи», котра продовжила інформаційну кампанію “Що таке модель рівності?”, ініційовану в Україні громадською організацією «Центр – Розвиток демократії». Участь у дискусії взяли активістки впровадження Шведської моделі боротьби з сексуальною експлуатацією в Україні, Ірландії, а також представники правоохоронних структур Швеції, Канади, Великої Британії, Ізраїлю, Ісландії.

Матс Паулссон, старший радник Шведської агенції з гендерної рівності, колишній офіцер поліції, який працював у сфері протидії торгівлі людьми, розповів про те, як працює шведська поліції з жінками, котрих експлуатують у проституції. Запроваджена у його країні Шведська модель діє вже 20 років.

За його поясненням, продаж сексу у Швеції не криміналізований, однак криміналізована купівля – наслідком бажання купити цю «послугу» є штраф або позбавлення волі терміном до року. Звідництво карається терміном позбавлення волі до восьми років. Торгівля людьми з метою сексуальної експлуатації – до 10 років у в’язниці.

Кожна жертва та потенційна жертва торгівлі людьми має право на підтримку та захист з боку суспільства та 30 днів на роздуми. Допомога регулюється НМП – Національним механізмом перенаправлень, а також Програмою добровільного повернення Міжнародної організації міграції. Цілями цієї роботи є підтримка та захист жертв, відправлення порушників до в’язниць, мінімізація ризику повторного потрапляння до торгівлі людьми.

Алан Кейтон, колишній офіцер поліції Великої Британії, представив «Пілотний проект запровадження Моделі рівності в Іпсвічі». З його слів, боротись з сексуальною експлуатацією незахищених жінок тут почали після того, як маніяк убив п’ятьох з них.

З його слів, у 60-70 водночас можна було побачити до 25 жінок на кількох визначених вулицях Іпсвіча. Всього у рамках проекту було виявлено 107 жінок, яких використовували у сексуальній експлуатації, 12 з них постійно.

У результаті з’ясувалося, що каральна стратегія щодо цих жінок не працює, причому до відповідальності за порушення громадського порядку були притягнуті всього дві жінки. До впровадження проекту допомоги були залучені місцева влада, медики, психіатрична допомога.

За два роки впровадження стратегії в Іпсвічі заарештували 140 шукачів «сексуальних послуг», більшість з них отримали попередження, кільком пред’явили звинувачення. До 400 дітей виявлено як такі, що мають ризик опинитись у сексуальній експлуатації. 80 жінок отримали допомогу від команди «Добиймося змін».

Домінік Моншам, лейтенант-детектив департаменту карного розшуку (Монреаль, Квебек, Канада), представив доповідь «Боротьба із сутенерством в Канаді і взаємодія поліції із соціальними службами».

За його даними, 89% жінок, яким допомагали виходити з проституції, не мали інших джерел існування. Тих дівчат, котрих вдавалося переконати, залучали до програм відновлення.

«Двадцять років тому нереально було уявити, що буде можливим контакт між поліцією та тими дівчатами. Зараз вони приходять без страху. Ми прийшли від арештів сотень і сотень жінок у проституції до нуля, і до сотень і сотень заарештованих трафікерів. Тепер у нас є методи впливу не лише на постраждалих жінок, але й на їхні сім’ї. Двадцять років тому термін «сексуальна експлуатація» не був у вживанні, тепер це так.

Ми працювали також у Південній Америці, там відбувалось те саме. Дівчат забирають з вулиці, експлуатують у масажних салонах, готелях, у тому числі дівчат дитячого віку. Те, що ці жінки на оголошеннях в інтернеті пишуть відверто про свою діяльність, не означає, що вони незалежні», – розповів Домінік Моншам.

ГО Центр «Розвиток демократії» підтримує звернення Громадської ради з гендерних питань з нагоди десятої річниці прийняття Радою Європи Конвенції про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами

10 років тому, 7 квітня 2011 року, Рада Європа прийняла Конвенцію про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами. Україна  була серед країн авторок та ініціаторок Стамбульської конвенції.

Ця подія є важливою не тільки для країн Ради Європи, а й для усього цивілізованого світу, що вибудовує демократичну систему цінностей через повагу та дотримання прав людини.

Конвенція — це законодавча база Ради Європи для боротьби з насильством щодо жінок і є найґрунтовнішим міжнародним документом для запобігання домашньому насильству, «золотим стандартом», за висловом Генеральної секретарки Ради Європи Марії Пейчинович-Бурич.

Закликаємо представників і представниць депутатських фракцій різного рівня, депутатів і депутаток обласного та місцевого рівнів підтримати громадські організації, які послідовно відстоюють права людини і разом вимагати від Верховної Ради ратифікації Конвенції.

У 2020 році саме громадськість ініціювала петицію на ім’я Президента України з вимогою подати Конвенцію на ратифікацію. Петиція зібрала необхідну кількість підписів і Президент пообіцяв подати її на ратифікацію.

Звертаємось до Президента України з вимогою виконати свою обіцянку і подати до Верховної Ради Проєкт Закону «Про ратифікацію Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами».

Важлива роль у ратифікації Стамбульської Конвенції належить Верховній Раді і ми звертаємося до депутатів і депутаток із вимогою ратифікувати Конвенцію і відмовитися від упереджень, не сприймати спекуляції навколо Конвенції РЄ.

Просимо виконати свій громадянський та депутатський обов’язок і зробити країну безпечною та вільною від насильства як в родині, так і в громаді, як на місцевому, так і національному рівнях. 

За ці десять років Парламент та Уряд України за участі міжнародних організацій та громадянського суспільства провели величезну підготовчу роботу із внесення змін в українське законодавство, щоб наблизити його до норм Конвенції і підготувати ґрунт для подальшого удосконалення нормативно-правової бази у сфері захисту прав жінок і протидії насильству. 

Конвенція залишається інноваційним документом і дає старт системній роботі в профілактиці, захисті та протидії насильству. В Україні запрацюють стандарти захисту прав жінок та чоловіків, хлопчиків та дівчат різних соціальних груп, особливо вразливих груп населення: жінок, дітей та осіб з інвалідністю, людей старшого віку.

Положення Конвенції залишаються єдиною платформою для розбудови інфраструктури і подальшої реінтеграції постраждалих від насильства та роботі з особами, які стали кривдниками.

Нагадуємо, що першочергова умова парламентарів — це створити безпечні умови життя для кожної людини через ратифікацію відповідних міжнародних документів, що дає можливість державним органам розробити відповідні нормативні акти стосовно конкретних механізмів захисту від насильства.

Ратифікація Конвенції дозволить:

захищати українських громадянок за кордоном (де українське законодавство не працює),

встановити мінімальні та максимальні стандарти протидії насильству зі сторони держав,

створити стандарти надання послуг постраждалим (такий підхід не застосовується в практиці України),

встановити рамки моніторингу та звітності для ефективних дій на рівні держави та на рівні громад, що демонструє стійкі наміри держави бути частиною міжнародної спільноти, яка не лише забезпечує стандарти захисту прав людини, а й в постійному діалозі шукає, просуває та забезпечує кращі міжнародні практики для захисту кожної особи.

Інформаційно-просвітницька кампанія “Що таке модель рівності?”

Експертна дискусія «Модель рівності і правоохоронні органи».

Дата: 8 квітня 2021 р.

Організатори:

 «Центр – Розвиток демократії»

Громадська рада з гендерних питань при МФО «Рівні можливості»

МБФ «Українська фундація громадського здоров`я»

Час проведення: 14:00-16:00.

Місце проведення: Zoom.

Форма реєстрації

https://forms.gle/eeXGd5ouoEHzHN5p6

Опис заходу:

У рамках цієї події У рамках цього заходу поліціянти та експертки з різних країн (Швеція, Франція, Канада, Ізраїль, Велика Британія), де вже запроваджена Модель рівності повністю або частково, розкажуть про те, як поліція працює із вразливими жінками та взаємодіє в цій роботі із соціальними службами та притулками. 

Окрему увагу планується приділити тому, як організована ця робота у Швеції, адже Швеція першою в світі запровадила державний підхід до проституції як до форми насильства проти жінок.

На заході передбачений синхронний переклад.

Ведуча заходу: Марія Дмитрієва, Центр Розвиток демократії 

design