«Швеція – перша європейська країна, де я відчула себе людиною», – активістка центру допомоги жінкам, потерпіла від залучення в проституцію

Під час онлайн-заходу «Вихід із кола насильства: досвід тих, хто пережили проституцію», котрий відбувся 26 березня 2021 року, ініціаторам публічної дискусії щодо необхідності впровадження в Україні Шведської моделі висловили свою підтримку активістки міжнародних організацій США, Ірландії, Ізраїлю та працівниці центру допомоги жінкам зі Швеції.

Як повідомлялось, захід «Вихід із кола насильства: досвід тих, хто пережили проституцію» відкрив інформаційну кампанію “Що таке модель рівності?”, яку ініціює ГО Центр «Розвиток демократії». До неї долучились жінки, які самі пережили сексуальну експлуатацію, дослідниці та соціальні працівниці з різних країн. Вони поділились своїм досвідом та знаннями про те, які бар’єри виникають на шляху виходу з проституції та як соціальні служби та неурядові організації можуть допомогти потерпілим жінкам.

Як зазначила виконавча директорка центру допомоги жінкам «Breaking Free» (США) Тереза Форліті, у Сполучених Штатах, відповідно, в кожному штаті відпрацьовані свої шляхи вирішення проблеми. На національному рівні вони захищають молодь віком 18 років та молодших. Якщо раніше 17-річна дівчина, яку би «викрили» у зайнятті проституцією, отримала би суспільне тавро, тепер це не так: потерпілих від залучення до проституції не криміналізують. «Проституція – це насилля проти жінок, це не професія, ми маємо піти від цього», –каже Тереза Форліті. Людина, яку змушують до торгівлі собою, ніколи не знає, що чекає на неї у машині чи в квартирі. Це сексуальна експлуатація. Окремою проблемою Тереза Форліті вважає те, що після виходу з проституції жінки не мають безпечного місця для тимчасового перебування. Також, щоб вивести людини з цього стану, необхідно, щоб вона була готовою для спасіння, інакше є ризик того, що вона повернеться у проституцію.

Про шляхи виведення людей з проституції розповіли працівниці центру допомоги жінкам «Таліта» зі Швеції Меган Доневан та Жасміна Леховзки. Зі слів Жасміни Леховзки, вона сама була жертвою залучення до проституції, котра перед цим пережила зґвалтування і не отримала жодної підтримки від родини, бо в її країні «сором» за зґвалтування покладають саме на жертву цього злочину.

«Я вірю, що жінки повернуть чоловікам сором за зґвалтування, котрий має бути на них, щоб жодна постраждала жінка не була ніколи принижена та звинувачена», – розповіла Жасміна.

З її слів, їй довелося бути в чотирьох країнах, з них у трьох торгівля жінками в проституції є легальною. «В Австрії, у Швейцарії зі мною могло статися що завгодно, мені ніхто би не допоміг, я була секс-машиною для чоловіків. Лише потрапивши у Швецію, я побачила, що нас сприймають не як об’єкти, а як людей. На початку я сама не хотіла йти у центр «Таліта», мене привела туди поліція, я дуже агресивно сприймала допомогу. Зараз у нас підростає молоде покоління, котрому не можна допустити норму об’єктивації жінок. Якщо це легалізувати, це відчинить двері для наступних злочинів, я була у країнах, де сутенерство є легальним», – свідчить нинішня активістка центру допомоги жінкам.

Учасниця кампанії за впровадження Шведської моделі в Ізраїлі Люба Фейн навела статистику того, як страждають залучені до проституції жінки, згідно з різними дослідженнями, котрі проводять у різних країнах та у різних видах проституції. За ізраїльським дослідженням, 27% жінок у проституції потрапляють до психіатричних клінік, 31% робить спроби самогубств, половина має ПТРС (посттравматичний стресовий розлад), 40% мають інші проблеми психіки. Також за результатами дослідження, котре охопило понад 800 жінок з 9 різних країн, 71% при цьому потерпають від безпосереднього фізичного насилля, 63% переживають зґвалтування, в 70% наявний ПТСР.

«Я розкажу вам не про себе, а про свою подругу, яка вийшла з проституції в Ізраїлі після того, як клієнт мало її не вбив.

З проституції втікають вже без будь-якої фінансової спроможності та вмінь. Їй ще пощастило мати місце, де вона могла перебути, поки їй не дадуть першу заробітну плату. Але піти на роботу вона не могла, її не брали, бо знали про неї у місті. Вона боялась піти на співбесіду, щоб її не опізнали. Знайшла роботу, але знов її втратила, бо була не готова до контакту з людьми, потерпала від нічних кошмарів, розладів психіки. Знову пила, вже задумувалась повернутись у проституцію, але знайшла у facebook сторінку організації, де надавали підтримку таким, як вона. Соціальні працівники зрозуміли, що вона ще не може повернутись, і на рік відправили її у реабілітаційний центр, після перебування в котрому вона ще три роки проходила реабілітацію – всього чотири роки відновлення, поки її переслідували жахи, травми, знесилення, втрата сну, страх заходити в готелі. Після всього вона змогла працювати у притулку для покинутих котів та собак, щоб якомога менше контактувати з людьми. І її історія не є винятковою – це типова картина», – розповіла Люба Фейн.

«У 16 років я пережила три зґвалтування та групове зґвалтування, стала наркоманкою. Але я вижила», – розповіла активістка, юристка, учасниця у кампанії за Шведську модель в Ірландії Міа де Фіче. Вона також була свідком жахливих злочинів проти жінок, постраждалих у трафіку. Але на той момент жінка була в такому стані, що не могла усвідомити та пошкодувати себе. «Я зустріла соціальну працівницю, вона задавала мені питання, і краще ніж я знала на них відповіді, мені надали допомогу», – згадує Міа де Фіче. «Молода жінка, чи то в Ірландії, чи в Україні чи Швеції, є однією і тією самою жінкою. Нам необхідна підтримуюча система, я хочу запровадити те ж саме, що зроблене у Швеції, в Ірландії. Це дуже важкий процес, розпочати це. І це фантастично, що ви почали це обговорення, я з вами і підтримую вас, дякую вам», – підсумувала ірландська активістка за права жінок.

НУО “Центр “Розвиток демократії” у співпраці із Громадською радою при МФО “Рівні Можливості” та за підтримки МБФ «Українська фундація громадського здоров`я» проводить інформаційну кампанію “Що таке модель рівності?” з нагоди 70-ї річниці Конвенції про боротьбу з торгівлею людьми та експлуатації проституції інших, 40-ї річниці Конвенції ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок, 20-ї річниці Палермського протоколу про попередження і припинення торгівлі людьми, особливо жінками і дітьми, і покарання за неї, що доповнює Конвенцію ООН проти транснаціональної організованої злочинності.

Держава зобов’язана впроваджувати програми для реабілітації постраждалих жінок – учасниці заходу «Вихід із кола насильства: досвід тих, хто пережили проституцію»

Більше 100 тисяч жінок в Україні, за приблизними підрахунками, залишаються залученими у проституцію, не рахуючи тих, хто приховує цю сторінку свого життя і не зізнається. Такі дані озвучила під час заходу «Вихід із кола насильства: досвід тих, хто пережили проституцію» голова БО “Всеукраїнська ліга «Легалайф»” Юлія Дорохова.

«У цих жінок немає жодного захисту від поліції. Їх гвалтують та використовують, вийти з проституції не дають. Я зіштовхнулась із дуже серйозним тиском при підготовці інформації, з перекручуванням даних. Нам не дають права голосу», – розповіла Юлія Дорохова.

Певний час, зі слів Юлії, медична, психологічна допомога таким жінкам ще передбачалась у проектах, тепер ситуація критична. Послуги, котрі закуповує Центр громадського здоров’я, є вкрай нерелевантними, в активістів громадського руху, котрі надають допомогу, взагалі немає нічого для підтримки жінок, яких залучають до проституції.

«Зовсім недавно одна з жінок звернулась за допомогою, в неї виявили сифіліс. Замість ургентної допомоги в медичному закладі, яку повинні були б надати, в неї стали вимагати дуже велику суму грошей. Вона розвернулась і пішла. Ми допомогли їй, добре, що вона звернулась до нас. Вона отримала це захворювання, коли її згвалтував клієнт. В жінки троє дітей, а чоловік загинув у зоні АТО. Тут тема, котра стосується насилля та проституції, дуже глибока та важка. Ми долучаємось до вашої кампанії, підтримуємо її, бо держава зобов’язана впроваджувати програми, котрі допомагають жінкам вийти з проституції», – зазначила голова БО “Всеукраїнська ліга «Легалайф»”.

Також нині, каже Юлія Дорохова, на її організацію здійснюють дуже серйозних тиск, їм відмовляють у коштах. «До того Партія зелених дуже лобіює легалізацію. На це треба серйозно звернути увагу. Якщо говорити про покращення становища жінок, то щодо державних програм, про котрі я піднімала питання ще у 2017 році,  мені сказали, що вони заморожені. Це просто відмивання грошей, а не реальна допомога. Шелтери та квартири є тільки у громадських організацій. Десь є невеликі квартири у Києві, в інших містах. Але це не поставлено на той потік, щоб жінка розуміла, що може безпечно піти, вийти з проституції», додала Юлія.

Очільниця “Право на здоров’я” (HealthRight International) в Україні та Української фундації громадського здоров‘я Галина Скіпальська, котра також долучилась до заходу, зазначила, у свою чергу, що подібні програми підтримки проституйованих жінок мають тривати не місяць чи кілька місяців, а бути системними та мати постійне фінансування.

«Це кошти на юридичну, лікарську, психологічну підтримку. Допомога таким жінкам є, але вона надається громадськими організаціями. Добре, якщо буде можливість завдяки цьому заходу привернути увагу донорів, міжнародних партнерів, влади. Україна – це країна, де однозначно треба впроваджувати такі речі. Дуже важко пояснити «на пальцях», як цим жінкам треба допомогти», – розповіла Галина Скіпальська.

На прикладі однієї з дівчат, якій вдалося допомогти вийти з проституції, Галина Скіпальська розповіла, що ця допомога почалася з елементарного відновлення документів, надання житла, медичного супроводу вагітності, лікування, зміни ставлення жінки до самої себе, щоб вона інакше почала ставитись до свого здоров’я та способу життя.

Також учасниці дискусії зазначили, що необхідно залучати вже наявний досвід міжнародних організацій та жінок, котрі також активно долучились до заходу, а також випускати відповідне видання про проект, про досвід інших країн, про успішні історії та практики системної допомоги жінкам.

Захід «Вихід із кола насильства: досвід тих, хто пережили проституцію» відбувся 26 березня 2021 року, у рамках інформаційної кампанії “Що таке модель рівності?”.

У рамках цієї події жінки, які пережили сексуальну експлуатацію, дослідниці та соціальні працівниці з різних країн (Швеція, Ірландія, Ізраїль, Україна, Великобританія, США) поділились своїм досвідом та знаннями про бар’єри на шляху виходу з проституції та як соціальні служби та неурядові організації можуть допомогти жінкам у такій ситуації.

Міжнародні організації були представлені наступними спікерками: Террі Форліті (виконавча директорка центру допомоги жінкам “Breaking Free, США); Джулі Біндел (дослідниця в Університеті Лінкольна, учасниця кампанії за припинення насильства щодо жінок з 1979 року, Великобританія); Міа де Фіче (активістка, юристка, учасниця у кампанії за Шведську модель в Ірландії); Люба Фейн (активістка, учасниця у кампанії за Шведську модель в Ізраїлі); Меган Доневан та Жасміна Леховзки (працівниці центру допомоги жінкам “Таліта”, Швеція).

НУО “Центр “Розвиток демократії” у співпраці із Громадською радою при МФО “Рівні Можливості” та за підтримки МБФ «Українська фундація громадського здоров`я» проводить інформаційну кампанію “Що таке модель рівності?” з нагоди 70-ї річниці Конвенції про боротьбу з торгівлею людьми та експлуатації проституції інших, 40-ї річниці Конвенції ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок, 20-ї річниці Палермського протоколу про попередження і припинення торгівлі людьми, особливо жінками і дітьми, і покарання за неї, що доповнює Конвенцію ООН проти транснаціональної організованої злочинності.

«Вихід із кола насильства: досвід тих, хто пережили проституцію»

26 березня 2021 року, у рамках інформаційної кампанії “Що таке модель рівності?” відбудеться захід «Вихід із кола насильства: досвід тих, хто пережили проституцію».

У рамках цієї події жінки, які пережили сексуальну експлуатацію, дослідниці та соціальні працівниці з різних країн (Швеція, Ірландія, Ізраїль, Україна, Великобританія, США) поділяться своїм досвідом та знаннями про бар’єри на шляху виходу з проституції та як соціальні служби та неурядові організації можуть допомогти жінкам у такій ситуації.

Спікерками заходу стануть:
Террі Форліті / США (виконавча директорка центру допомоги жінкам “Breaking Free”)
Джулі Біндел / Великобританія (дослідниця в Університеті Лінкольна, учасниця кампанії за припинення насильства щодо жінок з 1979 року)
Юлія Дорохова / Україна (Голова БО “Всеукраїнська ліга «Легалайф»”)
Міа де Фіче / Ірландія (активістка, юристка, учасниця у кампанії за Шведську модель в Ірландії)
Люба Фейн / Ізраїль (активістка, учасниця у кампанії за Шведську модель в Ізраїлі)
Меган Доневан та Жасміна Леховзки / Швеція (працівниці центру допомоги жінкам “Таліта”)

Ми запрошуємо Вас взяти участь у заході і також із задоволенням приймемо Ваші пропозиції щодо тем стосовно проституції, які нам потрібно висвітлити у наступних заходах кампанії.


Захід відбуватиметься в режимі онлайн, на платформі Zoom з 14:00 до 16:00 із записом та прямим трансляцією на Youtube та Facebook.

Форма для реєстрації
https://forms.gle/Ue5LyccZfaQ3nTd97

НУО “Центр “Розвиток демократії” у співпраці із Громадською радою при МФО “Рівні Можливості” та за підтримки МБФ «Українська фундація громадського здоров`я» проводить інформаційну кампанію “Що таке модель рівності?” з нагоди 70-ї річниці Конвенції про боротьбу з торгівлею людьми та експлуатації проституції інших, 40-ї річниці Конвенції ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок, 20-ї річниці Палермського протоколу про попередження і припинення торгівлі людьми, особливо жінками і дітьми, і покарання за неї, що доповнює Конвенцію ООН проти транснаціональної організованої злочинності.


Ми заздалегідь висловлюємо Вам вдячність за Ваш час та увагу.

НУО “Центр “Розвиток демократії”

Декриміналізація проституції – що це означає?

Враховуючи неоднозначність використання терміну “декриміналізація” по відношенню до проституції і секс-індустрії, вкрай важливо виявляти, яке розуміння в нього вкладає сторона, яка його вживає.

Є два дуже різних розуміння і використання терміну “декриміналізація проституція”:декриміналізація – як зняття будь-якої відповідальності саме за проституцію – з осіб, які займаються проституцією (кримінальної або адміністративної). Такий підхід не передбачає зняття відповідальності за сутенерство або утримання борделів.декриміналізація (або “повна декриміналізація”) – як зняття будь-якої відповідальності як за проституцію, так і за будь-які “посередницькі” дії, включно із сутенерством і утриманням борделів.

Таким чином, в першому випадку випадку закон перестає карати осіб за проституцію, але продовжує карати за сутенерство і утримання борделів. В другому випадку – немає відповідальності ні за проституцію, на за сутенерство, ні за борделі.

Перший підхід підтримується більшістю міжнародних, правозахисних організацій, ООН, ВООЗ, ЄС, Рада Європи та інші організації одностайні в тому, що особа не має каратися за проституцію (за розпорядження власним тілом). Власне така декриміналізація є елементом і підходу протидії попиту – Моделі рівності (Шведської моделі), до якої додається елемент покарання для користувачів проституції.

Другий підхід не отримав підтримки міжнародної спільноти, і лобіюється лише рядом організацій (зокрема Amnesty International), проте ні ООН, ні ЄС ні інші впливові організації такий підхід не підтримують. Так відбувається зокрема тому, що міжнародне право (зокрема Конвенція ООН) чітко і однозначно встановлює покарання за “посередництво” у проституції – використання проституції третіх осіб і вимагає від держав запроваджувати таке покарання. Основний наслідок “повної декриміналізації” – більше влади і менше ризиків для володільців всіх видів секс-бізнесу. Такий підхід також прямо суперечить законодавству України, міжнародним зобов’язанням України і ратифікованим нашою державою міжнародним конвенціям.

Як організація, яка на перше місце ставить інтереси вразливих груп, права людини і гендерну рівність, Центр “Розвиток демократії” закликає своїх партнерів та колег підтримувати перший підхід та проводити проектну діяльність, яка не суперечить законодавству та міжнародним зобов’язанням України в сфері прав людини.

Експертка ГО Центр «Розвиток демократії» Марія Дмитрієва провела тренінг для курсантів Херсонського факультету ОДУВС

Національна гендерна експертка, спеціалістка з гендерної політики ГО Центр «Розвиток демократії» Марія Дмитрієва та голова жіночої правозахисної організації «Жива-Я» Анастасія Кириченко (м. Херсон) провели заняття-тренінг з міжнародної та національної гендерної політики для курсантів першого курсу Херсонського факультету Одеського державного університету внутрішніх справ.

Навчання на тему «Міжнародне та національне законодавство з гендерної рівності» було організоване 6 вересня 2020 року для посилення захисту прав жінок та молоді в умовах збройного конфлікту, забезпечення їхньої участі у миротворчих процесах.

Тренінг організували на виконання Резолюції РБ ООН 1325 «Жінки. Мир. Безпека», Резолюції РБ ООН 2250 «Молодь. Мир. Безпека» та Плану заходів МВС України щодо виконання Національного плану дій з виконання резолюції Ради Безпеки ООН 1325 «Жінки, мир, безпека» на період до 2020 року.

Захід відбувся за сприяння Глобальної мережі жінок-миротворок GNWP та Австрійської агенції розвитку.

Фото Наталії Мисюкевич.

Експертки НУО ЦРД взяли участь у конференції “Гендер у війнах та революціях”

6-8 жовтня 2017 року в Одесі відбулася конференція “Гендер у війнах та революції” #1325

У заході взяли участь експертки НУО «Центр – Розвиток демократії» Елла Ламах та Марія Дмитрієва.

День 1, 6 жовтня:

Тема дня: ГЕНДЕРНІ ПИТАННЯ В КОНФЛІКТАХ ТА МИРОБУДУВАННІ

Ведуча: Світлана Наумкіна – д.політ.н., професор кафедри політичних наук і права Університету Ушинського, запрошені:

– Максим Степанов, голова Одеської обласної державної адміністрації

– Олексій Чебикін, ректор Південноукраїнського національного педагогічного університету імені К. Д. Ушинського

– Представники Одеської обласної ради та Одеської міської ради

– Керол Манн, Жінки у війні (Париж)

– Елла Ламах, Центр «Розвиток демократії» (Київ)

– Сільвен Ріголе, аташе з питань наукового та університетського співробітництва Посольства Франції в Україні.

Ключова доповідачка – Марія Берлінська, директорка “Інститут гендерних програм”, Київ (Україна). Волонтерки на війні

Секція 1: Гендерні питання у війні, революціях та миробудуванні в Україні

Ведуча: Елла Ламах, директорка Центру «Розвиток демократії» (Київ)

• Марина Білинська, віце-президентка НАДУ, Київ (Україна): Що означає національна стійкість? Роль жінок у війні та останніх революціях.

• Олена Стрельник, к.с.н., Київський національний університет (Україна): Ґендеровані протести в сучасній Україні: материнство, активізм, війна.

• Ольга Лабур, к.і.н., Київський політехнічний університет (Україна): Нова жінка – нова революційна пам’ять жінки в історичній пам’яті про події Більшовицького жовтня і громадянської війни в Україні.

• Девід Курковський, Єльський університет (США), стипендіат програми Паркера Хуана, зараз на дослідницькій стипендії в Києво-Могилянській академії в Києві: Революція та права ЛГБТ: розуміючи права ЛГБТ на тлі російської та Помаранчевої революції та Революції гідності.

Секція 2: Життя в складні часи, життєві стратегії жінок

Ведуча: Нерміна Трбонья, Паризький університет

• Ольга Бежук, к.і.н., Львівський національний університет ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З. Гжицького, Львів (Україна): Жінки у часи миру, війни та протестів в Україні (1917 – 2017 роки).

• Лоренс Ріттер, д.н. із соціології, Вища школа соціальних наук в Парижі (EHESS), (Вірменія): 95 років життя однієї жінки в Вірменії, від геноциду, совєтизації Вірменії і до розвалу Радянського Союзу.

• Ю-Сюань Сю, докторантка, Національний університет Ченчі (NCCU), Тайпей, вчилася у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка (Тайвань): Китайська революціонерка, комуністична лідерка, тайванська феміністка: Сюе Сюехун в буремну добу 

• Маріанна Байдак, аспірантка Львівського національного університету імені Івана Франка, Львів (Україна): Польсько-українська війна 1918 – 1919 років у приватних текстах галицьких жінок.

Секція 3: Боротьба за рівні права

Ведуча: Світлана Ростецька, к. політ. н., доцентка кафедри політичних наук і права Університету Ушинського (Одеса)

• Mарина Вороніна, к.і.н., доцентка кафедри історичних дисциплін, кандидат історичних наук, Харківський національний педагогічний університет ім. Г.С.Сковороди, Харків (Україна): Більшовицьке «свято матріархату» (1917-1920)

• Катаріна Зіберт, докторантка у галузі сучасної історії, Зігенський університет, (Німеччина): Іспанські революційні ополченки протягом Іспанської громадянської війни.

• Світлана Люта, аспірантка Запорізького національного університету, Запоріжжя (Україна): Гендерний статус членкинь організації «Лотта Свярд» у роки радянсько-фінських конфліктів: паритет чи статева сегрегація?

• Ганна Музиченко, д.політ.н., професорка, Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського, Одеса (Україна): Соціальна адаптація військовослужбовок в Україні

Секція 4: Розв’язуючи конфлікти, трансформуючи справедливість, забезпечуючи мир

Ведуча: Наталія Орловська, незалежна гендерна експертка (Київ)

• Світлана Закриницька, ООН-Жінки

• Наталія Дубчак, незалежна гендерна експертка у сфері оборони «Участь жінок у вирішенні військових конфліктів.

• Олена Девіс, радниця з гендерних питань віце-Міністра внутрішніх справ з питань європейської інтеграції, Київ (Україна) Участь жінок у силовому секторі.

• Магда Карденас, докторантка, Університет Умеа (Швеція) Дипломатія від жінки до жінки: від стратегії миробудування до м’якої революції в Грузії.

7 жовтня, ДЕНЬ 2

Тема дня: Розмірковуючи про гендерний вимір революцій, воєн та миробудування – 1917-2017 рр.

Ключова доповідачка: Ірена Карпа, співачка, активістка, письменниця

Секція 5a: Від ідеалізму до державного фемінізму (актовий зал)

Ведуча: Лілія Гонюкова, професорка, НАДУ, Київ (Україна):

• Айя Берая, незалежна дослідниця, Тбілісі (Грузія): Російська революція та грузинські феміністки: Жінка як політичний суб’єкт

• Асмік Халапян, доктор філософії, Американський університет Вірменії: Ідеологічне та економічне конструювання праці вірменських жінок в ранньорадянський період

• Ірина Дружкова, к.і.н., доцентка Одеської національної академії харчових технологій, Одеса (Україна): Жінки серед одеської Думи 1917 р.

Секція 5B: Роль CEDAW в захисті прав жінок  (бібліотека)

Ведуча: Євгенія Садикова, к.політ.н., викладачка, Університет Ушинського (Одеса)

• Марія Дмитрієва, гендерна експертка Київ (Україна): Важливість CEDAW в розумінні гендерної рівності та захисту прав жінок.

• Елла Ламах, Київ (Україна) Рекомендації для України, нові перспективи та точки впливу на національному та регіональному рівні.

Секція 5: Ідеали та обіцянки жінкам від СРСР до Китаю та Африки (бібліотека)

Ведуча: Галія Голан, Учасниця руху за мир в Ізраїлі, Почесний професор, Ієрусалимський університет

• Нона Шахназарян, д.н. з антропології, Інститут археології та етнографії, Єреван (Вірменія): Історичні витоки радянського державного фемінізму та Феміна Советіка: виклики та переваги праці вірменських жінок в ранньорадянський період

• Жан-Луї Марголен, д.н., доцент, Університет Екс-Марсель (AMU) (Франція): Жінки та китайська культурна революція

• Надін Сігерт, д.н., Івалевахаус, Байрейтський університет (Німеччина): Воїтелька в африканських Революціях 1960-1985 рр.

Секція 6: Перехрестя між гендером, війною та расизмом в Другій світовій війні

Ведуча: Марія Шполберг

• Марта Гавришко, к.і.н., Інститут українознавства імені І.Крип’якевича НАН України, Львів (Україна): Гендерне насильство в українському націоналістичному підпіллі: жіночі стратегії виживання

• Андрій Усач, аспірант Українського Католицького Університету, Львів (Україна): Місцеві винуватиці Голокосту в окупованій Україні: жіночий досвід співучасті у здійсненні екстремального насилля

• Людмила Аскєрова, к.і.н., Чернігів (Україна): Репресовані фольксдойче Чернігівської області (за матеріалами архівно-кримінальних справ)

• Томас Чопард, д.н., від Вищої школи соціальних наук (EHESS), Париж, старший науковий співробітник відділу юдаїки, Інститут історичних досліджень, Лондонський університет, Лондон (Велика Британія): Радянський фемінізм, антисемітське сексуальне насильство погромів протягом громадянської війни в Україні

Секція 7: Погляд іззовні: якими уявляли нові феміністські ідеали більшовицької революції та як їх зрадили

Ведуча: Ірена Карпа

• Анжела Шполберг, к.ф.н. від Одеського національного університету, наукова співробітниця Центру жіночих та гендерних досліджень, Університет Брандейса (США) (доповідь зачитує Марія Шполберг, докторантка та доцентка Єльського університету): Американські жінки про російську революцію

• Олена Обрезан, аспірантка, Запорізький університет (Україна): Патріархальний соціалізм» в КНДР: новий погляд на роль жінки

• Керол Манн, доктор наук з соціології, Вища школа соціальних наук (EHESS), Париж, директорка НУО «Жінки у війні», наукова співробітниця, Університет Париж 8 (Франція): Рух революціонерок в Німеччині, Франції та Італії

• Маргарет Оуен, юристка, директорка НУО «Вдови за мир» (Widows for Peace), Лондон (Велика Британія): Вдови, забуті жертви революцій

Вечір: Презентація обговорення та презентація книги “Українські жінки в горнилі модернізації”, за участі Ольги Бежук, Марини Вороніної, Марти Гавришко та Маріанни Байдак. Книжка перемогла в номінації «Історія» на цьогорічному Форумі видавців у Львові, 2017 рік.

Місце проведення: Книгарня-кав’ярня, вул. Катерининська 77.

8 жовтня, ДЕНЬ 3

Тема ранку: Жінки в світових революціях

Ключова доповідачка: Галія Голан, почесна професорка Університету Чарльза Дарвіна та колишня голова факультету політології Єврейського університету в Єрусалимі.

СЕКЦІЯ 8: Партизанки та учасниці бойових дій в Центральній та Південній Америці

Ведуча: Ганна Музиченко, д.політ.н., професорка, Південноукраїнський національний педагогічний університет

• Луїза Дітріх, гендерна радниця, Відень (Австрія): Гендерні режими в латиноамериканських партизанських рухах та вибудовування повстанських фемінностей і маскулінностей

• Елоді Гамаш, докторантка, Університет Парижу 3, (Франція): Революціонерки Революційних збройних сил Колумбії (FARC) в Колумбії

• Марта Ромеро-Дельгадо, докторантка соціології, Мадридський Університет Комплутенсе, Мадрид (Іспанія): “Жорстокі, протиприродні та позбавлені власної волі “: Соціальні репрезентації про учасниць бойових дій. Досвід жінок із Комуністичної партії Перу «Сяючий шлях» та  революційного руху «Тупак Амару».

Секція 9: Жінки та революція на Близькому Сході

Ведуча: Керол Манн

• Атіє Асгархарзаде, д.н. з історії від Вищої школи соціальних наук (EHESS) (Париж), UNESCO, (Франція): Іранські революції в ХХ-му столітті: розлам і послідовність в правах і вимогах жінок 

• Саміна Кабір, магістерка, Інститут досліджень Сходу та Африки (SOAS) Лондонського університету (Швеція): Місце жінок в  «комуністичному» режимі Афганістану та проти нього  

• Їлмаз Тебессум, феміністська активістка і вчена, вислана з Туреччини, докторантка Університету Гумбольдта (Німеччина): Від Робітничої партії Курдистану до Джинеолоджі та Руху курдських жінок в Бакурі та Рожаві

• Деніз Ділан, магістрантка, «Перехрестя в культурних наративах», стипендіальна програма «Еразмус Мундус» (Туреччина): Медіа-репрезентації партизанок в  Рожаві 

Тема другої половини дня: СУЧАСНЕ МІСЦЕ ГЕНДЕРНИХ ПРАВ, УЯВЛЯЮЧИ МАЙБУТНЄ

Секція 10: Гендеровані трагедії Балкан: Чи є там місце для миробудування?

Ведуча: Маргарет Оуен, правозахисниця, директорка НУО «Вдови за мир»

• Нерміна Трбон’я, докторантка, Університет Париж 3, Університет Сараєво (Боснія): Репрезентація пост-югославських маскулінностей

• Ана Райкович, докторантка, модерна і сучасна хорватська історія в європейському та світовому контексті, Загребський університет (Хорватія): Метаморфоза гендерно-зумовленої ролі жінок у повоєнній Хорватії 

• Параска Борока, стипендіатка програми Томпсон-Рейтерс – 2017 р., дослідниця зон воєнних дій і журналістка, Радіо Румунія (Румунія): Порівняння (анти-) гендерної політики між так званою «комуністичною» ерою до 1989 року та десятиліттями після революції в Румунії

• Кароліна Рістова-Астеруд та Іванка Додовська, Університет Кирила і Мефодія, Скоп’є (Македонія): Три взаємопов’язані революції жінок в Македонії (1941-2017 рр.)

Секція 11: Гендерне питання: від помітності до повноформатних прав людини

Ведуча: Елла Ламах, голова організації «Центр – Розвиток демократії»

• Патриція Гала Сачан, докторантка, Політологія та Міжнародні відносини, Ізмірський університет, (Туреччина): Невидимі жінки руху «Солідарність» в Польщі  

• Цзяйінь Ван, магістерка, Колумбійський університет (Китай): “Природні” жінки: Гендерна рівність або гендерний есенціалізм? – переосмислюючи сексуальну революцію в Китаї

• Еліот Долан-Еванс, правозахисник, докторант, Університет Монаша, працює з дослідницькою групою «Гендер, мир і безпека» (Австралія): Роль міжнародних організацій в соціальних / політичних трансформацій для пост-радянських Боснії та України: Що це означало для жінок?

джерело

Жизнь без насилия

Так называется социальный проект созданный по инициативе Благотворительного фонда «Улыбка ребенка».

Проект получил финансирование от Агенства ООН по делам беженцев в рамках Программы малых грантов, которая внедряется Датским советом по делам беженцев. В Запорожье на протяжении месяца психологи будут работать с самыми проблемными детьми. Специалисты говорят: проблема подросткового насилия в Украине сейчас стала остро.

Украина занимает четвертое место в Европе по уровню сексуального насилия среди подростков. На данный момент на учете в пенитенциарной службе стоит 122 ребенка. Из них 72 процента совершили тяжкие преступления.

Такая статистика заставила психологов уделить больше внимания проблеме. В Запорожье стартует проект «Жизнь без насилия». На протяжении месяца психологи будут помогать подросткам преодолеть агрессию. Проект пройдет в несколько этапов. Продолжительность – три месяца.

После трехмесячного обучения психологи прежде всего будут работать с группой осужденных детей.

Завершающим этапом проекта станет трехчасовая смарт – вечеринка . Где в интерактивной форме психологи будут общаться с подростками на тему агрессии и сексуального насилия.

Источник: ТВ-5

Европа рискует побить рекорд по насилию в отношении мигрантов

Многие женщины и дети беженцев были вовлечены в «секс ради выживания»

Управление верховного комиссара ООН по делам беженцев призывает власти всех стран ЕС принять срочные меры по защитите от сексуального насилия в отношении женщин и детей прибывающих в Европу из стран Ближнего Востока и Северной Африки.

Так, 23 октября представитель Управления Мелисса Флеминг заявила, что многие женщины и дети беженцев были вовлечены в «секс ради выживания». В большей степени опасность сексуальных надругательств угрожает одиноким женщинам и несовершеннолетним, которые путешествуют без мужей и отцов. При этом более трети из прибывающих в Европу беженцев составляют одинокие женщины и дети.

По словам Флеминг, беззащитные беженки и их дети рискуют быть изнасилованными не только по пути в Европу, но и в самом ЕС, так как им «приходится идти по ночным дорогам, которые небезопасны, или же останавливаться в небезопасных местах». Не менее опасны для женщин, по мнению Флеминг, и многие европейские центры по приему беженцев, так как они переполнены и в них отсутствуют условия для раздельного проживания женщин с детьми и мужчин.

Управление верховного комиссара ООН по делам беженцев призывает власти европейских стран принять меры для обеспечения защиты женщин и девочек. «Этот кризис должен быть урегулирован. И начать нужно с регистрационных центров в Греции. Иначе хаос и страдания продолжатся», — заявил представитель ООН.

Пресс-секретарь Управления верховного комиссара ООН по делам беженцев привела многочисленные свидетельства о сексуальном насилии в местах приема беженцев. В частности, одним из мест массового насилия над женщинами и детьми является греческий остров Лесбос.

Ранее, в 1995 и 2003 годах, ООН выпустила два больших и подробных доклада о сексуальном насилии над беженцами. За последние годы по данным ООН наиболее массовые изнасилования женщин и детей были зафиксированы в Боснии, Камбодже, Либерии, Перу, Сомали и Уганде. Рекорд же держит Руанда, где за короткий срок в 1994 году были изнасилованы до полумиллиона женщин. Теперь этот список могут пополнить Греция, Италия, Румыния, Хорватия и другие страны массового транзита беженцев.

Резолюция Совета Безопасности ООН №1325 (2000) налагает ответственность за предотвращение случаев насилия в отношении женщин и детей на принимающие беженцев государства. При этом наибольшую угрозу для беженцев во время перемещения по данным доклада ООН 2003 года представляют бандиты, пограничники, таможенники и пираты. А в странах пребывания, кроме домогательств в лагерях размещения, также сексуальное принуждение со стороны лиц, облеченных властью (прежде всего полиции, миграционных и пограничных служб), а также условия, делающие платный секс единственным способом для выживания одиноких женщин и детей в лагерях.

– В условий зависимости от более сильных, которая фактически формируются в лагерях беженцев, женщины более уязвимы к требованиям сексуального доступа в обмен на помощь и жильё, – считает спецдокладчик ОН по насилию в отношении женщин. – Когда нет никакой возможности для работы в лагере, необходимость часто приводит женщин и девочек к занятию проституцией в обмен на продовольствие и кров.

В 1979 году, государства – члены ООН обязались принять меры, чтобы сделать мир безопасным и более справедливым для женщин. Конвенция о ликвидации всех форм дискриминации в отношении женщин предусматривает, что государства должны принять необходимые меры к искоренению проституции и насилия.

Конвенцией ООН о статусе беженцев предусмотрено, что беженцы будут иметь свободный доступ к судам и правовую помощь на территории всех государств. На деле же выражение «доступ к правосудию» для большинства беженцев звучит как насмешка. Правосудие имеет доступ к ним, а они к правосудию – нет. Что касается женщин и детей, то их массово насилуют и в пути, и в самой Европе. И хвалёная европейская правовая система, зорко стоящая «на страже прав человека», тут почему-то даёт сбой.

По данным неправительственной организация «Каритас Ливан», половина из сирийских женщин-беженцев, искавших помощи в Ливане, сообщили волонтёрам, что подвергались сексуальному насилию. Поразительно, что многие из этих женщин сообщили, что они хотели бы вернуться в Сирию немедленно, несмотря на те опасности, которые заставили их бежать. Но в Европе ситуация ещё хуже: так, по данным обследования Международной организации по миграции из 4,371 женщин и девушек из Нигерии которые достигли Италии в этом году около 80 процентов были затем проданы сутенёрам и стали объектами сексуального насилия.

Автор: Юлия Алехина

Источник: Комсомольская правда

Американські поліцейські закликали бойкотувати фільми Тарантіно

Профспілка поліцейських Нью-Йорка закликав до бойкоту Квентіна Тарантіно після того, як режисер взяв участь у масовій акції протесту проти жорстокості поліцейських в Нью-Йорку.

Копи звернули увагу на те, що автор “Кримінального чтива” взяв участь у антиполицейскій акції через тиждень після того, як один з офіцерів поліції Нью-Йорка загинув при виконанні обов’язків.

“Я не можу залишатися осторонь, якщо бачу вбивства. Я маю назвати вбивство вбивством, а вбивць – вбивцями. Я свідома людина. Коли ти бачиш, що когось позбавляють життя, треба встати і дати відсіч. Я виступаю на стороні жертв”, – цитує Тарантіно The New York Post. Режисер фільмів, які часто засуджують за високий рівень насильства, додав, що поліцейські “часто стають вбивцями”.

“Це не диво, що хтось, хто заробляє на життя, оспівуючи злочинність та насильство, ненавидить копів”, – зазначив у своїй заяві президент благодійної асоціації патрульних Патрік Лінч. Представник поліцейської організації нагадав, що співробітники правоохоронних органів, яких Квентін Тарантіно назвав вбивцями, “не живуть в одній з розпусних фантазій на великому екрані – вони ризикують, а іноді і жертвують своїм життям, щоб захистити суспільство від реальної злочинності і беззаконня”.

Лінч назвав Тарантіно “постачальником виродження” і заявив, що він не має працювати в Нью-Йорку і поширювати свої наклепницькі твори.

З виразами засудження на адресу режисера виступили і родичі поліцейського Рендольфа Холдера, який був убитий в Східному Гарлемі в минулий вівторок. Вони назвали слова Тарантіно неповажними.

Між тим колишній офіцер поліції Джон Менгена, який служив раніше в тому ж підрозділі, що і Холдер, в неділю вийшов на вулиці Нью-Йорка з табличкою “Бог благословить поліцію Нью-Йорка” для одиночного маршу. Він пройшов сім з половиною миль від Східного Гарлема до мерії міста в знак підтримки вбитого колеги.

Джерело: Gazeta.ua

Каждые десять минут в мире умирает девочка-подросток

Из-за войн и стихийных бедствий девочки предоставлены сами себе

Каждые десять минут на нашей планете от насилия умирают девочка-подросток. Такие данные публикует ООН.

В организации отмечают, что насилие чаще всего случаются с теми, кто живет в неспокойных точках – где идут войны или происходят стихийные бедствия. Девочки оказываются брошенными из-за всеобщего хаоса. У них нет защиты и не к кому обратиться, поэтому их используют как вербовщиков и смертников террористические организации.

Девочки также в зоне риска, поскольку чаще других групп людей подвергаются изнасилованию. Их продают в рабство или заставляют заниматься проституцией.

Автор: Ирина Соснина

Источник: Комсомольская правда в Украине