Категорія: Протидія насильству

До інформаційної кампанії «Що таке модель рівності» 7 травня 2021 року долучився президент організація «Робоча група з протидії торгівлі людьми в Америці» Джером Ілам. У цей день експертна дискусія стосувалась того, як у міжнародній практиці поєднується дія Моделі рівності та Порядку денного “Жінки. Мир. Безпека” (Резолюція ООН 1325), Цілей Сталого Розвитку 16, Загальної рекомендації CEDAW 38 та політики НАТО з протидії сексуальному насильству, пов’язаному з конфліктом.

Як зазначив Джером Ілам, карантинний рік дав торгівцям людьми додаткові карти в руки, оскільки люди не мають змоги вільно ходити, пересуватись.

«І ці хижаки перейшли в інтернет. Ось шокуючі цифри Центру протидії експлуатації, під час пандемії ми спостерігали збільшення фактів сексуальної експлуатації дітей на 106%. І люди не знають, як це працює, не можуть захистити своїх дітей.

З 5 до 12 років я сам був жертвою сексуальної експлуатації, ці люди погрожували мені, що щось зроблять з моєю матір’ю. Зараз я сам борюсь із цим. В ті роки я відчував, що система працює проти тебе, якщо ти виходиш з неї, тебе представляють злочинцем. Необхідно працювати з жертвами цих людей, щоб вони могли говорити відверто», – каже Джером Ілам.

Також експерт розповів про грумінг – методу «затягування» дітей в сексуальну експлуатацію.

«Вони беруть дитину і спочатку просять про якісь сексуальні фото. Ось додатки, через які це часто відбувається. Нам треба вступити в партнерство з компаніями, які створюють ці додатки. Це велике джерело експлуатації. 13-річну дівчинку залучили через Майнкрафт і потім використали для продажу. Навіть іграшка може служити джерелом залучення. Вони зараз спілкуються через чати, онлайн ігри, ці діти ізольовані, вони не мають з ким поговорити і вони просто говорять у чаті. А ці грумери настільки добре знають психологію дітей, що можуть їх легко заговорити.

Нам треба підвищити свій рівень свідомості, знань, щоб мати уявлення. Зброя, яка в нас є, це любов до дітей без всяких умов. Я 25 років провів на психотерапії і весь час думав, як я вижив. І я і мій терапевт зрозуміли, що я зміг це пережити, бо була одна людина в житті, яка приймала мене будь-яким, і я зміг пережити ці 7 років. Я знаю, що багато з вас, у тому числі старші люди, не зовсім комфортно почуваються в технологіях. До того ж злочинці дуже розумні, весь час треба стежити за їхніми «інноваціями». Вони використовують криптовалюту. Треба секунду, щоб вашу дитини обрали ціллю. Ми говорили з людьми, які записують на Ютуб популярні серед дітей відео того, як граються ігри. Ми вчимо дітей правила того, як працювати зі смартфонами», – розповів про свій досвід Джером Ілам.

З його слів, необхідно чітко розуміти, хто саме є злочинцем.

«Саме це робить Модель рівності. У випадку торгівлі людьми дуже часто не можна було довести до кінця нічого, бо жертви нічого не могли повідомити. І в середньому ті, хто засуджується за експлуатацію дитини в США, отримують лише по півтора роки. Вони не дуже бояться. Я знаю, що в Україні дуже печуться про дітей, і дуже хочу, щоб злочинцям не було жодної щілини, де сховатися», – підсумував Джером Ілам.

Організатори інформаційної кампанії «Що таке Модель рівності»:

«Центр – Розвиток демократії»

Громадська рада з гендерних питань при МФО «Рівні можливості»

БО «Всеукраїнська Ліга Легалайф»

МБФ «Українська фундація громадського здоров`я»

CAP International

Національна рада жінок України

7 травня 2021 року відбулась чергова експертна дискусія, що продовжила інформаційну кампанію «Що таке модель рівності». Цього разу захід був присвячений тому,  як між собою взаємодіють і взаємно підсилюють Модель рівності, Порядок денний “Жінки. Мир. Безпека” (Резолюція ООН 1325), Ціль Сталого Розвитку 16, Загальна рекомендація CEDAW 38 та політики НАТО з протидії сексуальному насильству, пов’язаному з конфліктом. Зокрема, про міжнародну парадигму боротьби з сексуальною експлуатацією розповіла консультантка ОБСЄ Елізабет Дубан (Велика Британія), котра зазначила, що хоча якогось одного чинного договору з питання проституції міжнародного немає, це не означає, що немає чіткої картинки в міжнародних документах.

У міжнародних законах проституція чітко визначена як порушення право жінок. Виходячи з цього визначення, у держав, які це підписали, є певні зобов’язання захисту жертв і покарання тих, хто організує проституцію і отримує зиск з неї.

Існують, зокрема, кілька різних підходів до цієї проблеми, вони не є окремими блоками чи законами, але вони посилаються одне на одного, на розуміння сексуальної експлуатації.

«В Конвенції про працю проституція не виділяється як вид праці! Отже, перша перспектива, про проституцію можна думати як про форму насильства, гендерного насильства – проти жінок та дівчат. Жертвами можуть ставати і хлопчики, і чоловіки, але в це основному жінки. Другий – ми можемо думати, як експлуатація пов’язана з продажом людей у рабство. Третій – подумати, які форми насильства та експлуатації відбуваються у зонах конфлікту. Це окрема тема. Там особливо вразливі жінки і дівчата», – розповіла Елізабет Дубан.

Щодо того, як міжнародне законодавство підходить до насильства проти жінок і дівчат. Перше – це Конвенція з усунення всіх форм дискримінації проти жінок CEDAW 1979 року. «Україна це підписала ще у складі Радянського Союзу, це тоді ратифікували не всі республіки, але УРСР ратифікувала. Коли вона стала незалежною, це було підтверджено. Є комітет CEDAW, який наглядає за виконанням цієї конвенції, подає рекомендації», – зазначила експертка.

Також важливим інструментом є Пекінська декларація 1995 року. Це не конвенція, яку ратифікують, але це універсальне викладення цілей і зобов’язань держав. Палермський протокол чітко вказує, що сексуальною експлуатацією є використання інших людей. Також визначено, що сексуальне насильство є однією з тактик війни (Римський статут) – не побічним явищем, не супровідним, а тактикою війни, і з цим працюють міжнародні кримінальні суди, котрі визнають сексуальне насильство воєнним інструментом.

Зі слів пані Елізабет, у цих документах немає чіткого формулювання, що проституція порушує права людини, але в тексті цих конвенцій визначено – це несумісне з гідністю людини явище. Відтак, держави мають зобов’язання реабілітувати жертв проституції, запобігати їй.

Організатори кампанії «Що таке Модель рівності»:

«Центр – Розвиток демократії»

Громадська рада з гендерних питань при МФО «Рівні можливості»

БО «Всеукраїнська Ліга Легалайф»

МБФ «Українська фундація громадського здоров`я»

CAP International

Національна рада жінок України

21 травня 2021 року відбулась чергова експертна дискусія на тему «Проституція як проблема громадського здоров’я», що продовжила інформаційну кампанію «Що таке модель рівності».

Під час дискусії за участю іноземних експерток йшлося про катастрофічні для жінок наслідки залучення у проституцію, зокрема, на прикладі досліджень того, як це впливає на здоров’я постраждалих жінок та моральне становище країни в цілому.

«Вибачаємось перед українською громадським суспільством за насильство з боку нашої держави. Через Німеччину проходить багато людей з України, які хочуть отримати роботу. Їх залучають до проституції і травматизують. Сподіваюсь, ми можемо покласти цьому край», зокрема, зазначила докторка з ФРН Інгеборг Краус.

З її слів, у Німеччині вже торік представили напрацювання Шведської моделі, і декілька парламентарів вже відкрито говорили на її захист. Також сама пані Краус весь час переконує представників парламенту про необхідність прийняти Модель рівності.

«Для мене важливо зосередитись на насильстві, яке відбувається у проституції. У 2004 було проведене дослідження, тут видно, скільки відбувається насильства у проституції – сексуального, фізичного. Проституйовані кажуть, що якщо робота така небезпечна, треба мати багато обладнання для захисту, але його нема.

Все легально у Німеччині, за 69 євро можна купити людину для будь-чого. Все супроводжуюче – нелюдське і дегуманізуюче. Це ненормально для будь-якого суспільства.

Якщо ви не вважаєте це насильством, ви не можете називатись державою, бо ви не захищаєте людину. Патологія стає «нормою». Шкода, яку приносить проституція, це не лише дисоціація і страх. Це більш глибокі речі. Це схоже на те, що відбувається з травмами людей, які пережили війну. Вони продовжують відчувати себе брудом, який був у проституції», каже пані Краус.

Також вона навела дані, які озвучувала директорка Німецького інституту травми та дисоціації Мікаела Грубер, згідно з котрими, щоб дозволити сторонній людині пенетрацію в тіло, треба повністю само відсторонитись. Жінки у проституції кажуть, що таке відсторонення є нормальним для них. Проституція – це продовження насильства проти жінок, які вже були травматизовані до того. Дисоціацію не можна перемкнути назад, вона зберігається у мозку як пам’ять про травму. Жінки навчаються відсторонюватись від тих болючих досвідів, які відбуваються з ними.

Згідно з кількома дослідженнями, жінки у проституції є групою ризику для ПТСР. Ці дослідження досить старі, але сама проституція не міняється тисячоліттям. Це небажане проникнення, це не залежить від культурного контексту, від країни, вона залишається одним і тим самим. ПТСР найчастіше розвивається після зґвалтування. Найбільш інтимна частина жінки при проституції страждає. Коли жінок змушують чи обставини, чи люди вступити у проституцію, щось у ній ламається.

«Мільйон 200 тисяч чоловіків щодня купують секс у Німеччині, і нам треба спитати, як це впливає на наше суспільство. Це стало сприйнятним у суспільстві. Тепер навіть їм не дорікають цим. Це не те, чого слід соромитись, тепер. Покупці сексу на форумах показують своїми репліками, що це не просто насильство. Вони знову і знову свідчать про те, що вони відчувають, що це купівля жінки, що вони можуть за свої гроші використовувати жінку як захочуть. До 50% тих, хто купує секс, мають стосунки, обманюють цих жінок. Німеччина стала країною, де мільйони жінок обманюють у подружжі або відносинах. І травма тих, хто перебуває у проституції, ігнорується.

Багато з них зв’язуються зі мною. Проституція підриває фундаментальні цінності суспільства. Ми спитали кандидата у президенти в Німеччині, в неї є шанс стати канцлером. І вона сказала, у нас є чіткий закон проти торгівлі людьми, і його слід впровадити і застосувати до людей, яких залучають до проституції», – каже Інгеборг Краус та наводить дані від правоохоронців:  90% жінок у проституції є жертвами торгівлі людьми.

Організатори кампанії «Що таке Модель рівності»:

«Центр – Розвиток демократії»

Громадська рада з гендерних питань при МФО «Рівні можливості»

БО «Всеукраїнська Ліга Легалайф»

МБФ «Українська фундація громадського здоров`я»

CAP International

Національна рада жінок України

7 травня 2021 року відбулась експертна дискусія, присвячена тому, як між собою взаємодіють і взаємно підсилюють Модель рівності, Порядок денний “Жінки. Мир. Безпека” (Резолюція ООН 1325), Ціль Сталого Розвитку 16, Загальна рекомендація CEDAW 38 та політики НАТО з протидії сексуальному насильству пов’язаному з конфліктом. Участь у дискусії взяли представники і представниці міжнародних організацій та організацій громадянського суспільства (Британія, Швеція, США, Ірландія).

Італійська дослідниця, незалежна експертка Граціелла Піга пояснила, як перетинається порядок денний Резолюції «Жінки. Мир. Безпека» та Модель рівності, особливо політика протидії сексуальному насильству.

Щодо порядку денного «ЖМБ», як повідомила пані Піга, то це великий сектор резолюцій, який прийняла Рада Безпеки ООН щодо побудови миру (2000). Вона стосувалась широкого залучення жінок до управління, а також стосувалась гендерного насильства, тобто насильства проти жінок. Надалі було прийнято ще 9 резолюцій, також була у серпні 2020 року прийнята резолюція, що стосується миротворчих сил, хоча вона й не вважається частиною порядку денного «ЖМБ».

5 резолюцій РБ ООН стосується протидії гендерного насильства та сексуального насильства – останнє визнане тактикою війни. Це не є щось нове, нагадала дослідниця, адже відомі прецеденти ІІ Світової війни. Наступні резолюції мали спрямування встановлення відповідальності за факти сексуального насильства.

«Сексуальна експлуатація включає дитячу порнографію, порушення прийнятих міжнародних норм та нових норм ЄС, це будь-яке фактичне або спроба експлуатація особи у позиції вразливості перед владним потенціалом. Це про експлуатацію вразливих, у котрих немає влади. Чому резолюція «Жінки. Мир. Безпека» та інші є важливими? Вони дають жінкам голос. Ми говорили про дуже високу вразливість жінок під час і після конфлікту. І ситуація багатьох жінок погіршується під час конфлікту через фізичне, сексуальне насильство. Хоча ми знаємо, що досвід жінок, дівчат і хлопчиків різних, під час конфлікту жінки є вразливіші під час конфлікту. Це збільшується через бідність, недостатню мобільність. І метою сексуальної експлуатації стають не лише дівчатка, але й хлопчики», – розповіла Граціелла Піга.

Багато практиків розчаровані тим, що немає обов’язку дотримуватись резолюцій, але насправді вони є, вказує дослідниця. Проблема не в тому, що його немає – немає механізму притягання до відповідальності, якщо в конкретній країні не буде прийнятий Національний план дій. Менше 50% країн-членів ООН зробили це, тут ще далеко до успіхів.

Також пані Піга ознайомила присутніх зі схемою документів, прийнятих ООН, починаючи з Лісабонської угоди, яка визнає гендерну рівність як загальну цінність. Їхньою метою є включити жінок в усі рівні прийняття рішень, не лише участі, але впливу.

Окремою темою стала розробка етичних стандартів для учасників миротворчих військових операцій. «Саме ті миротворці, які мали захищати жінок і дівчат, стають порушниками, які їх експлуатують. Це було виявлено під час миротворчих місій. Тому важливо дивитись, як всі країни-учасниці, які надають військовий персонал під час миротворчих місій, мають свій кодекс поведінки. Також передбачається більш серйозний розгляд звинувачень, у конфліктах часто просто відкидають такі звинувачення, як неправомірні», – завершила ознайомлення з порядком денним Граціелла Піга.

Організатори кампанії «Що таке Модель рівності»:

«Центр – Розвиток демократії»

Громадська рада з гендерних питань при МФО «Рівні можливості»

БО «Всеукраїнська Ліга Легалайф»

МБФ «Українська фундація громадського здоров`я»

CAP International

Національна рада жінок України

Інформаційно-просвітницька кампанія “Що таке модель рівності?”
Експертна дискусія «Проституція як проблема громадського здоров’я».

Дата: 21 травня
Організатори:
«Центр – Розвиток демократії»
Громадська рада з гендерних питань при МФО «Рівні можливості»
БО «Всеукраїнська Ліга Легалайф»
МБФ «Українська фундація громадського здоров`я»
CAP International
Національна рада жінок України

Час проведення: 14:00-16:00.
Місце проведення: Zoom.
Форма реєстрації
https://forms.gle/eeXGd5ouoEHzHN5p6

Опис заходу:
У рамках цієї події лікарі та соціальні працівниці з Канади і Німеччини поділяться досвідом і знаннями стосовно того, як проституція впливає на здоров’я жінок, задіяних в ній, і на громади загалом.
На заході передбачений синхронний переклад.
Ведуча заходу: Марія Дмитрієва, Центр Розвиток демократії

Презентація кампанії, теми та доповідачок.
Ведуча Марія Дмитрієва

Вітальне слово
Елла Ламах, голова громадської організації “Центр Розвиток демократії”
Юлія Дорохова, голова БФ «Ліга Легалайф»
Інгеборг Краус / Німеччина (психологиня, експертка з психотравматології, очільниця мережі науковців і медиків, які працюють з людьми в проституції)
Вольфганг Хайде / Німеччина (лікар)
Меган Вокер / Канада (директорка Лондонського центру для жінок жертв насильства, провінція Онтаріо)
Лінда МакДональд і Жанна Сарсон / Канада (дослідниці)

7 травня 2021 року відбулась експертна дискусія, присвячена тому, як між собою взаємодіють і взаємно підсилюють Модель рівності, Порядок денний “Жінки. Мир. Безпека” (Резолюція ООН 1325), Ціль Сталого Розвитку 16, Загальна рекомендація CEDAW 38 та політики НАТО з протидії сексуальному насильству пов’язаному з конфліктом.

У рамках цієї події представники і представниці міжнародних організацій та організацій громадянського суспільства (Британія, Швеція, США, Ірландія) поділились досвідом і знаннями. Участь у дискусії взяла Елізабет Дубан, консультантка ОБСЄ; Джером Ілам, президент організації “Робоча група з протидії торгівлі людьми в Америці”; Саломе Мбугуа, ко-президентка Європейської мережі мігранток; Граціелла Піга, консультантка ОБСЄ (Італія).

Учасників привітала очільниця ГО Центр «Розвиток демократії» Елла Ламах, котра зауважила, що це перша інформаційна кампанія такого спрямування: її мета – поширювати інформацію про Модель рівності (Шведська модель) як ефективний спосіб протидії сексуальній експлуатації та торгівлі людьми.

«Наші спікери є такі самі волонтери, як і ми, вони знаходять час, щоб долучатись до нашої інформаційної кампанії, щоб ці заходи були проведені», – зазначила Елла Ламах.

З її слів, подібні кампанії необхідно поширювати для всіх пострадянських країн, залучаючи до цього міжнародну спільноту. «Я би звернулась до пані Елізабет з проханням, щоб ці заходи провели в ОБСЄ. Вони не роблять паралелі між міжнародними зобов’язаннями та Моделлю рівності. Ми просимо пояснити, що модель рівності є однією з ефективних моделей в боротьбі з сексуальною експлуатацією. Не всі офіси «ООН Жінки» сьогодні підтримують модель рівності і заявляють про це. вони розглядають Резолюцію 1325 в різних аспектах, але ніколи в аспекті протидії сексуальній експлуатації та торгівлі людьми», – зазначила Елла Ламах.

Окрім міжнародних експертів, до участі долучилась голова БО «Всеукраїнська Ліга Легалайф» Юлія Дорохова.

З її слів, в Україні, та й в усьому світі дуже поверхнево ставляться уряди до проблеми, яка існує у проституції.

«Я би хотіла зачепити ситуацію там, де йде війна, або АТО, як у нас кажуть. Хто в нас найбільш вразливий? Жінки та діти. Жінки змушені надавати «сексуальні послуги» за захист, за ліки, за їжу. Якщо в центрі країни жінки не захищені абсолютно, а в зоні конфлікту мені відомі випадки, коли дівчина їде туди, як на «вахту». Тут вона працює в магазині, а там… мені відомі випадки, коли жінок вбивали, вони просто зникали, трупів не знаходили. У сірій зоні, у зоні конфлікту. Жінки є абсолютно безправними. Щодо дітей, то обов’язково у нашому Кримінальному кодексі має бути посилена відповідальність за втягування дітей у порноіндустрію та проституцію», – наголосила Юлія Дорохова.

«Я би хотіла ще раз підтвердити те, що в нас якось замовчується ця тема, і дуже добре, що організовані такі заходи, як ваш, це дуже важливо і потрібно. Ми дякуємо організаторам за таку важливу кампанію, ми можемо дізнатись про партнерів, тих людей, які думають так, як ми, і діють так, як ми», – додала правозахисниця.

Організатори кампанії «Що таке Модель рівності»:

«Центр – Розвиток демократії»

Громадська рада з гендерних питань при МФО «Рівні можливості»

БО «Всеукраїнська Ліга Легалайф»

МБФ «Українська фундація громадського здоров`я»

CAP International

Національна рада жінок України

Організатори:
«Центр – Розвиток демократії»
Громадська рада з гендерних питань при МФО «Рівні можливості»
БО «Всеукраїнська Ліга Легалайф»
МБФ «Українська фундація громадського здоров`я»
CAP International
Національна рада жінок України
Місце проведення: Zoom, 7 травня 2021 року.
Форма реєстрації
https://forms.gle/eeXGd5ouoEHzHN5p6
У рамках цієї події представники і представниці міжнародних організацій та організацій громадянського суспільства (Британія, Швеція, США, Ірландія) поділяться досвідом і знаннями стосовно того, як між собою взаємодіють і взаємно підсилюють Модель рівності, Порядок денний “Жінки. Мир. Безпека”, Ціль Сталого Розвитку 16, Загальна рекомендація CEDAW 38 та політики НАТО з протидії сексуальному насильству пов’язаному з конфліктом.
На заході передбачений синхронний переклад.
Ведуча заходу: Марія Дмитрієва, Центр Розвиток демократії Участь беруть:Елізабет Дубан, консультантка ОБСЄ
Представниця Головного офісу НАТО (чекаємо підтвердження)
Джером Ілам, президент організації “Робоча група з протидії торгівлі людьми в Америці”
Саломе Мбугуа, ко-президентка Європейської мережі мігранток

Інформаційна кампанія «Що таке «Модель рівності?».

22 квітня 2021 року відбулась експертна дискусія, котра є складовою інформаційно-просвітницької кампанії “Що таке модель рівності?”, темою якої цього разу стали етичні питання висвітлення проблеми сексуальної експлуатації у ЗМІ.

Участь у дискусії брала представниця Рейтерс, CNN Freedom Project Мелані Чірі (Велика Британія), котра надала презентацію для спеціального заходу про особливості висвітлення проблеми залучення жінок до проституції, торгівлі людьми, сексуальної експлуатації, пов’язані із цим етичні питання та питання особистої безпеки героїнь матеріалів.  

За словами Мелані Чірі, роль медіа у висвітленні таких чутливих ситуацій є надзвичайною. Працюючи над такою темою, необхідно пам’ятати, якою є ваша роль як журналіста, чи ви використаєте це «вікно» для полегшення чийогось життя, чи для зла.

Серед названих під час заходу цілей роботи медіа є формування громадської думки, критика вад діючої системи, формування нових викликів і правдиве інформування. «Медіа це місток, який має вести до реальності, журналісти мають кидати виклики тим, від кого залежать важливі рішення», – каже Мелані.

Важливою місію є також просвітництво аудиторії, вважає експертка.

Щодо того, які назви для визначення залучених у проституцію людей вживати, то при формуванні матеріалу необхідно дотримуватись поваги до самої постраждалої жінки. «Якщо жінка у розмові з вами називає себе «секс-працівниця», це її право, це її досвід, до якого треба ставитись з повагою. Але ми обов’язково повинні надавати об’єктивне визначення «постраждала від проституції» у тій частині матеріалу, де можливе висвітлення іншої точки зору. Так, обов’язковим є точне передання її слів. Але від себе повинна йти інтерпретація почутого в той бік, щоб вирішити проблему», – каже експертка.

«Якщо ви пропонуєте сенсацію на такій чутливій темі, ви гратимете на найгіршій стороні читача. Чи ви висвітлюєте цю історію, щоб комусь стало легше, чи ви просто хочете мати хедлайн? Описати жах, в якому перебуває людина, вплинути на чутливу аудиторію, натиснути потрібні важелі, щоб були прийняті потрібні рішення?», – Мелані Чірі ще раз наголосила на мінімізації шкоди, яку може завдати матеріал.

Додатково дискусія розгорнулась навколо питання, чи повинні групи репортерів, що працюють з такими уразливими жінками, надавати якусь персональну допомогу. Норми діяльності журналістів кажуть, що плата героям матеріалів неприпустима, як і взяття грошей від них. На практиці ж, як зазначила голова БО «Всеукраїнська ліга Легалайф» Юлія Дорохова, правозахисникам, котрі працюють з постраждалими від проституції жінками, інколи доводиться просити про пряму допомогу для них. «Був випадок, коли журналісти просто купили жінці продукти. Не можна давати гроші – але можна поповнити телефон, запропонувати підробіток, не полишати людину в такому стані», – зазначила правозахисниця.

Організаторами кампанії “Що таке модель рівності?” є НУО «Центр – Розвиток демократії», CAP International, Громадська рада з гендерних питань при МФО «Рівні можливості», МБФ «Українська фундація громадського здоров`я», БО “Всеукраїнська Ліга Легалайф”, Національна рада жінок України.

Всеукраїнська громадська організація – «Центр – Розвиток демократії»

проєкт «Надання інформаційної та організаційної підтримки жінкам різного віку та дівчатам у зв’язку з коронавірусом з віддалених сіл України», що підтримується ПРООН

Відповідно до українського законодавства, домашнім насильством вважаються діяння фізичного, сексуального, психологічного або економічного характеру, а також погрози вчинення таких діянь. При цьому: діяннями є як самі дії, так і бездіяльність, що призводять, або можуть призвести до порушення стану здоров’я, психічного стану та смерті людини;

вчинятися таке насильство може не лише в межах місця спільного проживання, але й незалежно від того, чи проживає, або проживала особа, яка вчинила насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа; визначено перелік осіб, які можуть бути як постраждалими, так і кривдниками (подружжя; колишнє подружжя; наречені; мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя); особи, які спільно проживають (проживали) однією сім’єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою, їхні батьки та діти; особи, які мають спільну дитину (дітей); батьки (мати, батько) і дитина (діти); дід (баба) та онук (онука); прадід (прабаба) та правнук (правнучка); вітчим (мачуха) та пасинок (падчерка); рідні брати і сестри; інші родичі: дядько (тітка) та племінник (племінниця), двоюрідні брати і сестри, двоюрідний дід (баба) та двоюрідний онук (онука); діти подружжя, колишнього подружжя, наречених, осіб, які мають спільну дитину (дітей), які не є спільними або всиновленими; опікуни, піклувальники, їхні діти та особи, які перебувають (перебували) під опікою, піклуванням; прийомні батьки, батьки-вихователі, патронатні вихователі, їхні діти та прийомні діти, діти-вихованці, діти, які проживають (проживали) в сім’ї патронатного вихователя);

фізичним насильством вважаються: ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру;

до сексуального насильства відносять: будь-які діяння сексуального характеру, вчинені стосовно повнолітньої особи без її згоди або стосовно дитини незалежно від її згоди, або в присутності дитини, примушування до акту сексуального характеру з третьою особою, а також інші правопорушення проти статевої свободи чи статевої недоторканості особи, у тому числі вчинені стосовно дитини або в її присутності;

психологічним насильством є: словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб,

спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров’ю особи;

економічне насильство – умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші подібні правопорушення.

На відміну від домашнього насильства, насильство за ознакою статі (ті ж самі форми) може проявлятися як у приватному (щодо членів сім’ї, родичів тощо, наведених вище в переліку), так і в публічному житті (на роботі, в навчальному закладі, або в побутовому спілкуванні), і вчиняється через те, що особа належить до певної статі.

При цьому, насильство за ознакою статі є більш широким поняттям, оскільки може відбуватись, як особами та стосовно осіб, на яких поширюється дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству, так і поза межами родинного кола. Жорстоким поводженням з дитиною вважаються будь-які форми фізичного, психологічного, сексуального або економічного насильства над дитиною (як у сім’ї, так і поза нею), а також будь-які незаконні угоди стосовно дитини, зокрема вербування, переміщення, переховування, передача або одержання дитини, вчинені з метою експлуатації, що здійснюються шляхом обману, шантажу чи за використання уразливого стану дитини. При цьому: дитина – особа віком до 18 років, якщо згідно з законом, застосовуваним до неї, вона не набуває прав повнолітньої раніше (зокрема через одруження, чи народження дитини). експлуатацією дитини вважається: продаж дітей та торгівля ними, використання дитини для заняття жебрацтвом, робота, що за своїм характером чи умовами, в яких вона виконується, може завдати шкоди здоров’ю, безпеці чи моральності дітей. Що робити, якщо Ви стали жертвою, або свідком насильства чи жорстокого поводження з дитиною? В кожній державній адміністрації та виконавчому органі ради об’єднаної територіальної громади є структурний підрозділ з питань сім’ї та спеціально визначена уповноважена особа, яка приймає та реєструє заяви і повідомлення про вчинення насильства, а також забезпечує надання допомоги постраждалій особі та ужиття заходів до кривдника. Персонально відповідальним за забезпечення своєчасної та ефективної допомоги постраждалій особі на місцевому рівні є спеціально визначений заступник голови районної адміністрації чи виконавчого органу ради об’єднаної територіальної громади. На території села, селища персонально відповідальним за забезпечення своєчасної допомоги постраждалій особі є староста/сільський, селищний голова, який повідомляє про випадок насильства (не пізніше однієї доби) уповноваженим особам виконавчих органів вищого рівня (виконавчого органу ОТГ чи райдержадміністрації).

Староста/сільський, селищний голова може визначити відповідальну особу, яка повинна проводити роботу з прийому та реєстрації заяв і повідомлень про вчинення насильства. Інформувати про вчинення насильства чи реальну його загрозу та звертатись за допомогою можна і безпосередньо до дільничного інспектора поліції, який зобов’язаний провести бесіду з постраждалою особою або її представником, з’ясування обставини конфлікту, виявити причину та умови, які створюють або можуть створювати небезпеку для цієї особи.

При виявленні жорстокого поводження з дитиною/дітьми, обов’язково повідомляється староста/сільський, селищний голова та дільничний інспектор поліції. Всі зазначені особи несуть персональну відповідальність за неналежне реагування на звернення чи повідомлення про вчинення насильства, відповідно до адміністративного, цивільного та кримінального законодавства України.

22 квітня 2021 року відбулась експертна дискусія у рамках інформаційно-просвітницької кампанії “Що таке модель рівності?”, котра була присвячена етичним питанням висвітлення проблеми сексуальної експлуатації у ЗМІ.

Участь у дискусії брала глава БО «Ліга Легалайф», правозахисниця Юлія Дорохова, котра зазначила, що в рамках своєї діяльності представники ЗМІ допомогли лише у випадку однієї жінки, котрий потребував розголосу. «Завдяки публікації в Житомирській області соціальні служби почали хоч якось ворушитися, тому що був резонанс», – констатувала пані Юлія.

«Луценко по телевізору сказав в програмі, що він за легалізацію зброї і проституції, тому що його рейтинг впав. Все, цукерка. Мені на наступний день обірвали телефони, я питаю, з чим пов’язаний ажіотаж, приїжджаю на програму. Питання задаються провокаційні, все, що я говорю по справі, вирізають, і створюється така красива цукерка, обгортка, усередині якої немає нічого взагалі того, що я хотіла сказати.

Моя умова тепер, якщо я даю інтерв’ю, я повинна знати, які будуть питання, і залишаю за собою право не відповідати на те, що мені не подобається. Оскільки я представляю інтереси великої спільноти, люди повинні знати про нас», – каже правозахисниця.

З її слів, у медіа тотально використовують її ім’я, роблять на виході те, чого вона не очікує, коли погоджується на участь у проектах. Тому вона відмовляється, бо журналісти робитимуть епатаж та гроші на чужих проблемах замість сприяти їх вирішенню.

«Хочуть історію жінки. Я ставлю умову, що голос повинен бути невпізнанним, закрити обличчя. Взяли інтерв’ю у дівчинки, і так її заретушували, що її впізнала мати. І сусіди. Це був «Інтер». Це було моторошно. Вони принесли вибачення, але … Мати її побачила, був скандал, батько вигнав з дому, от воно було того варте?

Останнє наше інтерв’ю щодо ситуації в Дубаї. Я розповіла свою точку зору, її піднесли не так, як я говорила. Я говорила, що постраждали жінки найбільше, вони заздалегідь не були проінформовані, що можна, що не можна. І несе відповідальність той, хто виклав фото. Вони перекрутили, ще щось не написали. Журналісти роблять епатаж, а здорові слова, висловлювання по справі просто ігноруються.

У мене в практиці був випадок, коли в мобільній лабораторії їздили на трасі. Туди заходять дівчатка, здають аналізи на ВІЛ, гінеколог був. Наше завдання було зниження ризику, вони вдень сплять і не мають змоги ходять до лікаря. Журналісти нишком поїхали за автобусом, була бійка дуже велика, ми тримали слово, а журналісти нас підставили», – пригадує Юлія Дорохова.

З її слів, вона більше не довіряє журналістам і намагається захистити жінок від спілкування: «Вони викладають те, що наболіло, коли нічим годувати дітей, вона миє Ашан ночами, працює вдень на секонді, падає з ніг, і з цього роблять цукерку, їхня робота робити сенсацію. Вони на програмах потім бесідують, не маючи жодного уявлення про те, що відбувається. І мене більше не покличуть, бо я не відповідаю поглядам редакції».

На заходах, які проводять на підтримку фактичної легалізації сутенерства, намагаються державу зробити сутенером: говорять про обов’язкове оподаткування жінок та медичний огляд.

«Я задаю питання, може одна я тут нічого не розумію. Це КЗпП регулює? У нас багато жінок цікавляться шведською моделлю, багато хто просто не розбираються, не знають, як це просувати. У тих, хто платить за «легалізацію», вони день у день отримують фінансування. Можуть робити круглі столи», – розповідає правозахисниця.

З її слів, проблемою є те, що в державі відсутні програми виходу з проституції, продумана допомога жінкам. А ті, хто просуває легалізацію, до кінця не розбираються у темі, і це найпомітніше відбивається на роботі ЗМІ.

Організаторами кампанії “Що таке модель рівності?” є ГО «Центр – Розвиток демократії», CAP International, Громадська рада з гендерних питань при МФО «Рівні можливості», МБФ «Українська фундація громадського здоров`я», БО “Всеукраїнська Ліга Легалайф”, Національна рада жінок України.