Звіт про діяльність НУО “Центр – Розвиток демократії” у 2016 – 2019 роках англійською мовою – за посиланням.

Ukraine

Prostitution policy: Prohibitionism – illegal

Persons in prostitution: 100.000

source

1) «Getting out of the circle of violence: the experience of prostitution survivors»

Within this event, women, who survived sexual exploitation, and social workers from different countries (Sweden, France, Canada, Ireland), which have already introduced the Equality Model, will share their experience of barriers on exiting prostitution and how social services and NGOs can help women in such situation.

2) «Equality model and law enforcement»

Within this event, police officers from different countries (Sweden, France, Canada, Israel), which have already introduced the Equality model, will share how they are working with vulnerable women and interact in this work with social services and shelters.

3) Expert discussion «Legislation and best practices to introduce the Equality Model»

Within this event, the foreign experts and parliamentarians will share their experience of working on corresponding draft laws in their countries (Sweden, France, Ireland, Canada, Latvia, the UK, Israel).

Intended audience: Ukrainian MPs, the security sector, judges, prosecutor’s office, Ministry of Social Policy, Ministry of Health Care, civil society organizations, wider public.

4) Special event for journalists “Equality Model for Ukraine: issues of coverage”

As part of this, foreign journalists will share their experience in covering the issue of sexual exploitation and information support of the Equality Model.

Intended audience: journalistic community of Ukraine, faculties of journalism of universities, intra-branch journalistic organizations of self-regulation.

youtu.be/H3JX10EDtGY

5) Expert discussion “1325 and combating conflict-related violence”

6) Expert discussion «Legislation: best practices to introduce the Equality Model»

> youtu.be/GRaI8iX8o5w

7) Competition of journalistic materials for the best coverage of the topic of the Equality Model

Starting from the first event on March 4 and until the end of April, we will accept journalistic materials for the competition.

We invite you to participate in any of these events at your convenience. The events will be held online, on the platform Zoom with recording and livestream to YouTube and Facebook. Each event is separately announced on FB and when you register you get a link to Zoom with translation.

We will also happily accept your suggestions as to experts and parliamentarians, whom we should invite to participate in these events.

The contact person and coordinator for this campaign is Democracy Development Center’s gender specialist Maria Dmytriyeva, phone / Viber / WhatsApp +38 063 100 37 51, email mdmytrieva@ddc.org.ua, who will be happy to answer all of your questions regarding this event and this campaign.

We also had the following relevant events last year (December 2020):

Sexual violence and exploitation – countermeasures facebook.com/events/371246747270606

“Women’s body is not a commodity” facebook.com/228980864124706/videos/309313676891226

Historical and legal side of prostitution in Ukraine

Not much is known about the historical context of the study of prostitution in Ukraine, because it is primarily a shadow business, so the statistics or stages of development are unidentified. It is known that in the world about 186 billion dollars are earned annually from prostitution, according to data from the European Parliament in 2014 (Sexual, 2014). Data for Ukraine vary and data on AIDS / HIV can be found more often than on the number of women involved in prostitution.

Back in 1987, prostitution was officially banned by order of the Presidium of the Verkhovna Rada of Ukraine.

The Code of Ukraine on Administrative Offenses has a separate article 181.1 – Prostitution. It states that those engaged in prostitution may receive warnings or pay a fine of 5 to 10 tax-free minimums (one tax-free minimum is equal to 17 hryvnias = 5.37 SEK) (Кодекс, 1984). This article appeared in the Code in 1987 and was supplemented later. That is, prostitution in Ukraine is subject only to the payment of an administrative fine, without criminal liability. Criminal liability for prostitution lasted from September 2001 to January 2006, and from January 12, 2006, only an administrative fine was again imposed. The pimping remained under criminal liability. And for 2020 this fine consists in payment from 85 to 170 hryvnias (26.84-53.67 SEK) and for repeated commission of an offense – from 136 to 255 hryvnias (43-80 SEK) whereas in the period from 2001 to 2006 for the same activity it was necessary to pay from 850 to 8500 hryvnias (268-2683 SEK).

Law enforcement seem to be more focused on ‘covering up’ brothels and pimps than on individual women involved into prostitution (Кива, 2020). But according to news in Ukrainian media it also happens that law enforcement or police officers blackmail and threaten women in prostitution to disclose information about them to relatives or families. For example, one of the police officers, using his official position, wanted to demand a bribe from a girl who was engaged in prostitution, so as not to reveal information about her to her family. Relatives may also threaten someone accused of prostitution, such as a father saying that he would tell everyone that his daughter had been fined prostitution if she did not leave the apartment. These are only those cases that have reached the court, but no criminal liability has been introduced for extortion. But women involved in prostitution in Ukraine could be used to expose brothels or pimps on the grounds that they will not be subject to an administrative report and their case will be rejected or closed.

There have been reports of police pretending not to noticing the existence of brothels in exchange for bribes. For example, in December 2019, police received a bribe of $ 2,000 a month for ‘covering up’ brothel owners (СБУ, 2019). Another policeman in the Odessa region demanded a bribe of $ 1,400 for hiding a brothel, for which he was detained (Поліцейський, 2019). But there are facts of detention, such as in October 2019, a brothel was exposed in Kyiv, which employed about 20 women and the pimp had an income of 70-100 thousand hryvnia per day (На Київщині, 2019). Such cases are usually difficult to detect, as they have a network of contacts and their own accountants, security guards, taxi drivers, etc.

Download

> Master Thesis Kateryna Krasnikova, 2020 – Media discourse of legalization of prostitution in Ukraine: intersectional analysis

Democracy Talks: the Swedish Model on Sex Trade Legislation

Streamed live on May 4, 2020

Countering sexual exploitation: presenting the benefits of the Swedish model

On Sep 25, 2019, a roundtable on the Nordic model of combating trafficking in human beings and prostitution was held in Kyiv, Ukraine. More than thirty representatives of state authorities and NGOs were present at the round table, broadcasting and recording provided by UKRINFORM, a state information and news agency of Ukraine.

The video is available here (in Ukrainian).

The experts explained the risks of legalization/ full decriminalization of prostitution and benefits of demand criminalization in the sex industry.

Deputy Ambassador of Sweden to Ukraine Louise Morsing stated that with the adoption of the Nordic model, fewer and fewer Swedes consider prostitution a normal behaviour. “The Nordic model is an effective counteraction to the sex industry, sexual exploitation and trafficking in human beings” she said.

According to Ms. Morsing, the law was the result of the Swedish government’s action against gender-based violence. She noted that prostitution cannot be a job, it is always exploitation and it is incompatible with internationally accepted human rights principles.

“It has been concluded that prostitution is the violence of men against women, especially against those who are economically or otherwise marginalized. This law comes from the basis of gender equality. Legally, the need to pass this law was justified by the fact that allowing men to buy women’s sex is a manifestation of gender inequality. In doing so, prostitution was acknowledged as one of the many tools used by men to oppress women and girls. In Sweden, it was concluded that it was impossible to combat human trafficking for sexual exploitation without doing anything with prostitution. Thanks to the Nordic model, we have almost no organized crime that deals with trafficking in human beings for the purpose of sexual exploitation,” Ms. Morsing said.

In turn, Yulia Dorokhova, director of the All-Ukrainian NGO “League Legalife”, believes that the official number of people involved in the sex industry in Ukraine is over 100,000, because there are too many people who do not consider themselves prostitutes, however, provide such services. She stressed that people involved in the sex industry were not aware of the benefits of a particular model of combating prostitution. Ms. Dorokhova believes that prostitution is a multigender problem. “It’s not just women and men, it’s transgender people” she said. According to Yulia Dorokhova, the main problem in the sex industry is violence. “The violence comes not only from whom they provide services, but also from the police, the state. People are not provided with medical services. The context of violence is politics of the state, traditions, religion, customs,” she noted.

Lawyer and representative of the women’s initiative Resistanta Olena Zaytseva reported that prostitution was already decriminalized in Ukraine in 2006, and now there is only administrative liability for prostitution and criminal punishment for pimping and human trafficking. Ms. Zaytseva focused attention on international and national legislation, resolutions of the European Parliament and Council of Europe. “Legalizing and decriminalizing prostitution legitimizes brothels and pimping, normalizes prostitution and the purchase of sex, and puts women and girls into higher risk of violence. Instead, the Nordic model aims to assist and rehabilitate women in prostitution, fights demand, and is a tool in the hands of the police to protect women’s rights”. The expert noted that the Council of Europe recommends the Nordic model and the European parliament does not consider decriminalisation of the sex industry a solution to keeping vulnerable women and under-age females safe from violence and exploitation. In addition, according to Ms. Zaytseva Ukraine has international commitments to address the demand in the sex industry but state does not fights demand only works with victims. Ms. Zaytseva added that one of the requirements of Ukraine’s accession to NATO will eventually be acceptance of the zero-tolerance policy regarding trafficking in human beings.

“90% of prostituted people are women. Among prostitution consumers, men make up 99%. To me, as a feminist, it’s about women’s rights,” said Maria Dmytriyeva, the moderator of Feminism UA FB group. “However, It is important to remember that this is a closed area where it is extremely difficult to conduct research”, Ms. Dmytriyeva pointed out. She noted that the average age at which girls are involved into prostitution is 14 years and the average life expectancy of women involved in prostitution is 35 years. The average number of those who have been sexually or physically abused in childhood or adolescence among women involved in prostitution is from 70% to 90%. According to Ms. Dmytriyeva, the Nordic model is more profitable for the economy than the legalization of prostitution. “The experience of those countries where prostitution was legalized shows that the social costs of prostitution are higher than any profits. Rehabilitating women and children who are still rescued from prostitution, increase in crime, treatment of diseases women contract from husbands who went to a brothel and “used” girls without a condom – the total cost for the society with legalized prostitution is far exceeding all potential profits,” the activist said.

Co-founder of YurFem, a well-known human rights activist Larysa Denysenko noted that the level of suicide attempts is highest among people involved in the sex industry. According to her, the most important thing in the topic is the inadmissibility of moral and physical traumatization of people: “We need to tell the state that the matter here is not in taxes, not in the growth of the economy, in the money laundering, not in the fight against corruption. We know what happens when they trade in the forest – it has a lot of impact on the environment. We should think about the impact of trafficking, who are the victims?”

To sign an appeal for support for the introduction of the Nordic model in Ukraine, please visit: docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLScAVt-ZyjQugBZegSP2HheYFQteHpriZzLFzgW_MxaaJJKsFg/viewform

Information about the Nordic model is here (mostly in Ukrainian): sites.google.com/view/nordicmodelua/

Комітет Верховної Ради України з питань інтеграції України до ЄС у співпраці з ООН Жінки в Україні та за підтримки урядів Данії та Швеції провів дискусію на тему «Гендерна рівність в інтеграції до ЄС», повідомляє rada.gov.ua.

Захід мав на меті підвищити обізнаність народних депутатів і депутаток, а також представників і представниць Парламенту щодо їхньої ролі у просуванні гендерної рівності та розширенні прав і можливостей жінок. Участь у дискусії взяли представниці НУО “Центр – Розвиток демократії” Елла Ламах (голова організації) та експертка Марія Дмитрієва.

Учасники обговорили впровадження найкращого парламентського досвіду країн-членів Європейського Союзу, зокрема, щодо аналізу та моніторингу законодавства, імплементації «acquis» ЄС у правову систему України, а також законодавчі ініціативи, спрямовані на досягнення гендерної рівності.

Модерували дискусію голова Комітету з питань інтеграції України до ЄС Іванна Климпуш-Цинцадзе та перший заступник голови Комітету Вадим Галайчук. Участь в обговоренні взяли депутати й депутатки Європарламенту, Верховної Ради України, представники й представниці посольств, міжнародних партнерів з розвитку та організацій громадянського суспільства. У НУО «Центр – Розвиток демократії» планують організувати наступні сесії на цю важливу тему.

Іванна Климпуш-Цинцадзе зазначила, що з початком війни Росії проти України з’явилося усвідомлення, наскільки важливою є роль жінки в суспільстві. «Для нас зрозуміло зараз, наскільки в різних царинах і політичного, й економічного життя на етапі ухвалення рішень жінки є недопредставленими, щоби відображати реальну картину в суспільстві. Перед війною 55% населення України складали жінки, 45% відповідно чоловіки. Тому перед нами усіма стоїть завдання, як ефективно цей потенціал використати і для розвитку, і для подальшої боротьби нашої держави», — сказала голова Комітету. Вона зауважила, що наразі Україна перебуває на дуже важливому етапі руху до своїх стратегічних цілей. «Ми маємо статус кандидата, маємо рішення Європейської Ради про те, щоби почати перемовини про членство з Україною і зараз на етапі, коли чекаємо на затвердження переговорної рамки з Україною. Сподіваємось на те, що нам вдасться отримати цю рамку вже в червні, щоби рухатися далі. Гендерна рівність — одна з важливих цінностей у Європейському Союзі. Вона має бути наскрізно присутня у наших законах, правилах і процедурах», — сказала Іванна Климпуш-Цинцадзе. За її словами, сьогодні саме той час, коли потрібно разом напрацювати рішення, як саме вдосконалити ті процеси, які відбуваються як у Верховній Раді України, так і в Уряді із залученням громадянського суспільства, яке протягом багатьох десятиліть залишалося чи не єдиним флагманом просування гендерної рівності, а на сьогодні є партнером для всіх державних структур із впровадження цієї політики. Рада Європи, за словами голови Комітету, визначила пріоритезацію гендерної політики, як реорганізацію і оцінку процесів розробки політик із тим, щоби гендерна перспектива була включена у всі політики, на всіх рівнях, усіма гравцями, що беруть участь у процесі ухвалення рішень. «Ми з вами розуміємо, що нам ще далеко до усвідомлення, що ми маємо політику гендерної рівності у фокусі на кожному етапі ухвалення рішень, і що кожен зі стейкхолдерів використовує цю лінзу для ухвалення рішень. Тому роботи у нас ще багато», — сказала Іванна Климпуш-Цинцадзе.

Віцеспікерка Олена Кондратюк зазначила, що сьогодні присутність жінок у політиці все ще низька у порівнянні з Європою (21% у нас проти 31% у країнах ЄС). Тому варто зосередити зусилля на тому, щоби знайти способи, як забезпечити квоту для жінок в наглядових радах підприємств і керівництві комітетів ВРУ, як запустити гендерну експертизу законопроєктів, щоби вони враховували потреби жінок. А також як законодавчо забезпечити надати жінкам з тимчасовим прихистком в країнах ЄС можливість не тільки проголосувати, але й балотуватись.

Перший заступник голови Комітету Вадим Галайчук наголосив на надзвичайній важливості теми гендерної рівності у різних аспектах, оскільки раніше ухвалені Парламентом законодавчі ініціативи, що стосуються цієї сфери, мали широкий резонанс, і це показує, наскільки чутливою ця тема є для суспільства.

Дотримання формальних зобов’язань і формалістичний підхід, за його словами, далеко не забезпечує і не гарантує досягнення задекларованого результату. Попереду ще є над чим працювати, зокрема, в контексті ухвалення наступних законодавчих змін, в тому числі у процесі вступу до ЄС, та необхідності дотримання гендерної збалансованості державного бюджету, оскільки бюджетування стосується усього, чим живе країна.

«Фокус учасників конференції на конкретні проблеми та пропозиції їхнього вирішення є дуже хорошим результатом нашої сьогоднішньої панелі «Гендерно специфічні теми в парламентах», — зазначив Вадим Галайчук.

Пані Посол ЄС в Україні Катаріна Матернова зазначила, що у європейському праві немає прямого регулювання багатьох аспектів забезпечення гендерної рівності. Є регулювання певних питань, але загалом гендерна рівність — це базовий принцип. І вона радше про дух, а не про букву закону. В ЄС, за її словами, 27 членів, і надзвичайно різні підходи до питань гендерної рівності. Катаріна Матернова зазначила, що, з одного боку, процес євроінтеграції є рушієм і поштовхом до змін у питаннях гендерної рівності в Україні. Але з іншого боку — те, як ці питання будуть втілюватися на практиці, як гендерна лінза буде застосована у різних сферах під час формування різних політик, залежить також і від внутрішніх зусиль України.

Водночас, за її словами, є директиви, які стосуються гендерних питань, і які Україна повинна буде імплементувати у своє законодавство в процесі євроінтеграції. Одна з директив регулює рівну оплату праці, друга — про участь жінок у корпоративних радах, і третя стосується балансу роботи та відпочинку. «Це важлива частина законодавства, але це законодавство не регулює питання повністю. Це радше дух права, ухвалення якого багато в чому залежить від місцевих традицій, політик, активностей», — сказала пані Посол ЄС в Україні. Щоби допомогти підготувати місцеве підґрунтя для якнайширшого забезпечення гендерної рівності ЄС, за її словами, підтримує низку проєктів у партнерстві з місцевою владою, неурядовими орнанізаціями та міжнародними організаціями. Пані Матернова також зазначила, що під час війни ставлення до будь-яких меншин в Україні покращилося. У суспільстві з’явилися ті дискурси, які ще три роки тому здавалися неможливими. «І це добра основа того, що жінки зможуть стати повноцінними учасницями процесу ухвалення важливих, стратегічних рішень», — сказала Катаріна Матернова.

Війна змусила її пережити багато страху, але не опустити руки, а очолити військову адміністрацію громади, яка перебуває в окупації. Вона відкрила онлайн-школу, підтримує земляків та землячок, де б ті не були, і вже зараз розробляє стратегію відновлення населених пунктів.

«Жінки — це 50% успіху України» поспілкувалися з начальницею Мирненської селищної військової адміністрації на Херсонщині Валентиною Головатою про її виїзд із окупації, теперішню діяльність і плани після перемоги.

Валентина Головата родом із Миколаївської області, будувала кар’єру там, а згодом переїхала на Херсонщину. Працювала у Скадовській районній державній адміністрації, була заступницею голови, очолювала один із відділів.

Коли почалося повномасштабне вторгнення Валентина перебувала у Скадовську. Херсонщина одна з перших опинилася в окупації.

«О 7 ранку танки вже стояли під вікнами в селах громади», — говорить  Валентина.

«Уранці — на мітинг, а потім — у чергу по хліб»

Що робити? Як діяти далі? Валентина розуміла, що треба виїжджати, але не знала як. Зелених коридорів не було, перевізники просили захмарних грошей.

Дні перетворювалися на низку чітких дій: уранці — на мітинг у підтримку України, потім — у чергу по хліб, тоді —  в банк, раптом вдасться грошей зняти. Найважче було психологічно, адже ніколи не знаєш, хто прислуговує ворогу.

«Ти не розумієш, із ким тобі можна спілкуватися, а з ким ні. Пізніше я взагалі перестала виходити з двору. Дивилася без кінця новини і переживала цей жах. Особливо вражало, що вагітні жінки або мами з маленькими дітьми змушені ховатися в бомбосховищах. Щоб якось перетравити ці емоції, я писала вірші», — ділиться Валентина Головата.

 Валентина Головата написала із колежанками порадники

«Повірте, в нас не влучить»

Перші спроби виїхати з окупованого Скадовська для Валентини були невдалими. Коли намагалися евакуюватися групою вперше, окупанти змусили з’їхати автобус із траси. Вони лякали людей, що українська сторона буде стріляти, хоча насправді просто ховалися за цивільними.

«Нас використовували як живий щит. Ми залишилися на ніч в автобусі і розпочався армагеддон. Перехресний вогонь був  із усіх видів зброї. Над головою щось постійно летить, а ти всередині й не можеш нічого зробити. Один дядько почав бігти просто в заміноване поле. І ти біжиш  доганяєш його, завалюєш на землю і кричиш: «Ти підірвешся зараз». Паніка — страшна річ», — каже Валентина.

Вона пригадує, як їй тоді знадобилася перша педагогічна освіта. Одна з жінок впивалася нігтями в обличчя матері, звинувачуючи її, що це їй не сиділося вдома і тепер вони всі загинуть, адже от-от прилетить прямо до них.

«Тоді я беру листок і на коліні малюю як летять снаряди, і показую дальність і кут польоту. Казала їм: «Я — вчителька фізики. Повірте мені, в нас не влучить». На ранок усі трохи заспокоїлися і більшістю голосів ухвалили рішення повертатися додому», — розповідає Валентина. 

«Спочатку плакала, а потім усі емоції завмерли»

Валентина говорить, що тоді думати про себе не було часу, вона мала піклуватися про інших. Однак коли повернулися у місто, з’явився страх, що взагалі не можна буде виїхати з окупації. Вороги знали, хто ким працював і схиляли до співпраці. Тих, хто не погоджувалися, очікував підвал і катування.

«Я, мабуть, два тижні просто лежала і не могла нічого робити. Настільки сильна була панічна атака. Перевізники теж аби кого не вивозили, питали: а ким працювала, а скільки заплатиш. Я спочатку плакала, а потім у мене всі емоції завмерли. Почала жити інстинктами. Хліба нема, крупи дві пачки лишилося, гроші навіть якщо є на картці, то немає де зняти. А потім я знайшла собі діяльність. Тоді ж усім прийшли ковідні гроші і можна було їх передати на ЗСУ. У мене вдома утворилася черга з пенсіонерів, які хотіли переоформити ту тисячу на допомогу армії. Згодом ці люди зібрали кошти зі своїх пенсій і дали мені 6 тисяч, щоб я могла заплатити перевізникові й виїхати до Миколаєва».

Знадобилися знання з тренінгів, щоб уникнути полону

Виїзд тривав 14 діб. Довелося пройти через 36 блокпостів. На кожному з них ретельно перевіряли речі, шукали щось коштовне.

«Кожного разу треба було вийти, розкласти всі речі, потім зібрати назад. Вони порпалися у одязі й брали собі те, що їм сподобалося. Казали:  «Ну ти же нє протів? Такіє туфельки красівиє. Ти єщьо сєбє купішь. А моя жена нікогда в жизні такіх нє відєла», — згадує Валентина.

Найжорстокішими були так звані «днрівці». Вони знущалися як могли. Батьків і дітей відводили в різні боки й допитували окремо. Валентину змусили читати надпис на стіні: «днр живут там, где другие срать боятся». Жінка спочатку відмовилася, сказала, що так далеко не бачить. Тоді один із ворогів почав читати і змусив її повторювати. Як особливий вид наруги окупанти вигадали такий спосіб: водили всіх в один із окопів, де просто на землю простелили український прапор і змушували ставати на нього ногами і ходити в туалет.

«Ще до війни я проходила тренінги, де вчили, як уникнути полону. І ось тут мені знадобилися ці знання. По спині стікав холодний піт, було дуже страшно, але я розуміла, якщо покажу страх — мені буде непереливки».

Найбільше жінки боялися насильства. Окупанти дозволяли собі масні натяки. Валентина не розгубилася, на свій страх і ризик спитала: «А в тебе здоров’я на мене вистачить?». «Днрівці» сприйняли це за жарт, посміялися і пропустили транспорт.

Допомога після підриву Каховської ГЕС

Очолила військову адміністрацію окупованої громади

Завдяки дружнім громадським організаціям Валентині вдалося виїхати на деякий час за кордон і трохи відновитися. А потім голова Скадовської РВА запропонував очолити одну з проблемних громад регіону — Мирненську. Вона повернулась в Україну і взялась до роботи.

Після оголошення воєнного стану обласні та районні військові адміністрації утворювалися автоматично. А міські, сільські та селищні ради ставали військовими адміністраціям спочатку лише ті, де не було керівництва, або воно перейшло на бік ворога. У Мирненській громаді голови на той час не було, тож вона першочергово переформатувалася у військову адміністрацію і потрібен був очільник, чи очільниця.

«Я не думала і 5 хвилин, — пригадує Валентина момент, коли їй запропонували очолити військову адміністрацію. — Погодилася і сказала, якщо треба, то буду робити. Але я не думала, що буде настільки важко. Головний бухгалтер громади виявився зрадником, директори шкіл — теж зрадники. Працівників селищної ради не випускали з окупованої території, доки вони не звільняться. На них тиснули, щоби починали співпрацювати з ворогом. Багато  виїхали за кордон. Важко було відновлювати зв’язки. У бухгалтерській системі був мінімум звітності, багато штучних змін, щоб ми не мали достатньо інформації».

Валентину Головату призначили начальницею Мирненської селищної військової адміністрації 19 вересня 2022 року.

Окуповані громади — це не просто територія, це перш за все люди. Хтось виїхав, хтось залишився в окупації, але вони залишаються мешканцями громади. Тому органи місцевого самоврядування продовжують свою роботу віддалено на підконтрольній Україні території.

Валентина показує дві печатки селищної ради та військової адміністрації. У мирний час для того, щоб ухвалити рішення потрібно збирати сесію, або виносити на розгляд комісії. У воєнний час начальники й начальниці СВА одноосібно без депутатів ухвалюють рішення, але й одноосібно несуть відповідальність.

«Я починала працювати без фінансиста. Я перша на Херсонщині попросила, згідно з законом про воєнний стан, повноваження, щоб напряму розпоряджатися фінансами».

Зберегти кадровий потенціал

Про деяку діяльність Валентина зможе розповісти тільки після перемоги, адже зараз це може бути небезпечним як для неї, так і для інших людей.  Зараз робота керівництва селищної військової адміністрації спрямована на те, щоб зберегти кадровий потенціал, виплачуючи простій фахівцям та фахівчиням громади, впроваджувати програми з підтримки військовослужбовців, поранених та загиблих, вивчати і вводити в дію систему відшкодування за зруйноване майно.

«Сьогодні моє місце дислокації у Великоолександрівській громаді Херсонщини. Я багато організовую допомоги громаді, у якій перебуваю, співпрацюю з громадськими організаціями та благодійними фондами. Напрацьовую контакти і всіляко підтримую мешканців ввіреної мені громади», — розповідає Валентина.

Нещодавно вона підписала меморандум про співпрацю між Мирненською та  Великогаївською громадою на Тернопільщині. Адже після деокупації весь набутий досвід стане у пригоді, а співробітництво на рівні громад буде ключовим на шляху відновлення та розвитку населених пунктів.

Високий рівень відповідальності і думка, що комусь ще гірше, ніж їй, допомогли Валентині пройти крізь випробування.

«Багато з того, що ми зараз робимо, від нас не вимагається, це моя ініціатива. Але я розумію, що для мене це порятунок. Коли я бачу, що іншим ще гірше і допомагаю їм, то так я рятую себе».

Відновлення роботи школи

Одним із важливих кроків посадовиця вважає відновлення освіти для дітей. Їй поставили мету — зібрати не менше 50 дітей, інакше держава не буде фінансувати школу.

«Відновлення роботи школи — це пріоритетне завдання і питання політичної ваги для  тих дітей і батьків, які змушені рятуватися від війни і є потужним сигналом підтримки всіх, хто залишилися в окупації», — говорить очільниця СВА.

 (на фото: Гаджети і роботизоване лего для Великоолександрівської ЗОШ)

На сьогодні в навчальному закладі дистанційно навчаються 76 дітей, які перебувають у різних куточках світу.

«Серед тих, хто залишився в окупації, багато родин, які стояли на обліку в соціальних службах із різних причин. Окупанти розграбували супермаркети і будинки тих, хто виїхав, привезли ці речі їм і вони радіють, бо у них такого ніколи не було. Або перед їхніми фейковими виборами було таке, що привезли холодильник українського виробництва начепили на ньому наліпку «єдіной росії» й усе. Вони навіть не намагаються замаскувати, що це українське», — говорить Валентина.

«Перспектив багато, треба просто взяти і зробити»

Валентина мріє про глобальну трансформацію Мирненської громади після деокупації.

«Я вже вивчила кожну проблему і знаю, як її можна вирішити. У мене є мрія зробити маленьку громаду потужною».

Посадовиця каже, що хороша транспортна розв’язка (наявність залізниці та автомагістралей) може сприяти розвитку території. У її планах влаштувати  індустріальний парк, та робити все, аби були робочі місця та економічне зростання.

«У громаді є потужні можливості для розвитку альтернативної енергетики та тваринництва. Адже це територія таврійського Золотого Руна. Природні умови сприяють елітному полюванню. Є цікаві історичні моменти та привабливі можливості для розвитку туристичної галузі. Перспектив багато, треба просто взяти і зробити це», — вважає Валентина Головата.

За її словами, вона почала ще більше цінувати людей і комунікацію. Так вийшло, що війна дала більше нових знайомств, ніж у мирний час.

«Херсонщині допомагають люди з різних країн. Із США, Канади, Великої Британії, зі всієї Європи. Я дала собі слово, що після перемоги відвідаю всіх нових друзів  і особисто подякую».

Валентина впевнена, що життя стане кращим, коли кожен і кожна будуть думати, який вони залишать після себе слід, що вони зробили для людей. А ще вона мріє просто працювати на робочому місці.

«Можливо це дивно прозвучить, але я хочу просто ходити на роботу та  працювати в нашому дружньому колективі. Є деякі речі, які не цінувалися за мирного життя, може навіть дратували. А коли втратила їх, то відчула, наскільки цього не вистачає. Хоча розумію, що так, як було, вже не буде. Я страшенно люблю Скадовськ, оцю атмосферу, весь цей двіж, танці, змагання, фестивалі… Це просто атмосфера суцільного свята і позитиву. Цього дуже бракує. І дуже сумую за морем».

Сукня для перемоги

Крім організаційних та менеджерських здібностей Валентина Головата має ще й творчі нахили. Вона пише вірші, грає на фортепіано і любить танцювати.

«Мої домашні знають, що я, якщо сердита, то одразу сідаю за фортепіано і як дам по клавішах, щоб всі емоції пішли», — всміхається Валентина.

Вірші теж допомагають вихлюпнути емоції. Валентина каже, що не може керувати процесом, поезії виникають у голові раптово.

«Я можу просто прогулюватися, а коли побачу якусь квіточку, пейзаж чи щось незвичайне, то  виникають  асоціації. І я просто на коліні маю їх записати. Буває, що й серед ночі прокидаюся і розумію, що не засну, поки не напишу».

Вірші, які писала в окупації, Валентина побоялась вивозити. Каже, що чекають ті записи в надійному сховку. І сподівається, що колись дістанеться до тих емоцій, які були зафіксовані на папері.

А ще Валентину в окупації чекає красива сукня. Вона купила її для корпоративу напередодні повномасштабного вторгнення, але вдягнути так і не довелося. 

«Тепер мушу дбати про форми, аби приїхати після перемоги, вдягнути ту сукню і танцювати від радості так, як ніколи ще не танцювала. Впевнена, що так і буде! Недаремно ж назва ввіреної  мені громади від слова МИР!» — усміхається Валентина Головата.

Олена Кущенко, 50vidsotkiv.org.ua

Політика гендерної чутливості «Не нашкодь»

Громадська організація «Центр – Розвиток демократії» (ЦРД) дотримується принципу “Не нашкодь”, уважно аналізуючи, регулярно проводячи моніторинг запланованого і незапланованого впливу програм та діяльності з адвокації на місцевому, національному рівнях, включаючи в уражених збройним конфліктом  (надалі конфліктом) громадах. ЦРД вживає активних заходів з попередження та реагування на будь-які незаплановані наслідки своєї роботи. ЦРД прагне зробити все можливе, щоб попередити негативні наслідки своїх дій, програм та адвокацій, не нашкодити людям  та системі феміністських цінностей, прав людини, на якій ґрунтується її діяльність.

ЦРД відповідає за дотримання таких принципів поведінки учасницями/ками своєї Ради директорів, членами правління, виконавчою директоркою, штатом, інтернками, волонтерками та консультантками/експертками.

Визначення принципу «Не нашкодь»

Принцип “Не нашкодь” широко використовується серед організацій, які працюють у сфері миробудування, гуманітарної допомоги та розвитку, щоб поліпшити свою підзвітність, дієвість та ефективність. За цим принципом організації повинні вносити зміни у свої програми з врахуванням конкретного контексту конфлікту, в якому діяльність впроваджуються. Він підтримує підзвітність, адже вимагає негайного реагування на будь-які незаплановані наслідки, спричинені програмами, заохочує врахування місцевих голосів і пріоритетів у розробці програм за для прав жінок та дівчат. Він сприяє організаційній ефективності, допомагаючи командам, які впроваджують програми і проєкти, передбачати можливі ризики та шкоду від своєї діяльності та планувати попередження ризиків.

Чутливість до конфлікту

ЦРД є  чутливим  до попередження конфлікту в своїх проектах і програмах. Щоб уникнути ризиків загострення конфлікту або нестабільності через свої дії вживає наступні заходи:

•             Врахування контексту – ЦРД визнає, що кожен контекст унікальний, і тому кожен проект розробляється з врахуванням місцевої ситуації, владних стосунків та динаміки конфлікту. Всі проекти та програми ЦРД розробляються, впроваджуються, відстежуються у співпраці з місцевими жіночими організаціями/групами та іншими організаціями/групами громадянського суспільства, щоб забезпечити врахування місцевої ситуації.

Наші підходи до впровадження програм/проєктів мають на меті адекватно реагувати на проблеми, з якими доводиться мати справу місцевим спільнотам. У той же час ЦРД прагне посилити та піднести голоси тих, хто історично зазнавали маргіналізації, враховуючи думки різних груп жінок, молоді, негетеросексуальних людей, етнічні та релігійні меншини.

•             Аналітичні методології – ЦРД проводить спільний аналіз контексту і конфлікту, який дозволяє її місцевим партнерам та іншим ключовим зацікавленим сторонам дати відгук на систему уявлень та поглядів, що враховуються в основі програм/проєктів/діяльності. Кожен проект/програма/діяльність ЦРД, що розробляється чи починається в контексті конфлікту передбачає проведення аналізу із залученням місцевих зацікавлених сторін. Керівництво та штат ЦРД навчені проводити аналіз соціального, культурного, політичного та економічного контекстів у розрізі миру, безпеки та гуманітарних ситуацій. Це дозволяє ефективно врахувати аналіз контексту і конфлікту, бути свідомими потенційних або вже наявних впливів програм/проєктів/діяльності на динаміку конфлікту та на миробудування, розробляти програми/проєкти, які сприяють інклюзивному і сталому миру та гендерній рівності.

•             Оцінка ризиків – аналіз конфлікту і контексту дозволяє ЦРД ідентифікувати потенційні загрози та запобігати діяльності, що може загострювати конфлікт або наражає когось на небезпеку. Керівнцтво та представниці/ки ЦРД, її програмні координаторки /спеціалістки навчені проводити оцінку ризиків у співпраці із місцевими партнерами перед початком впровадження програм та проектної діяльності. Оцінка ризиків в контексті конкретного регіону країни та проекту проводиться регулярно, щонайменше, раз на рік.

•             Рівне представництво та участь – Вибираючи зацікавлені сторони на рівні спільноти в уражених конфліктом зонах, ЦРД тісно співпрацює із місцевими партнерами і проводить консультації з місцевими організаціями громадянського суспільства, місцевою владою та лідерками, щоб жодна ключова група не лишилася недопредставленою. В усіх програмах/проєктах ЦРД забезпечує баланс між різними етнічними, релігійними, політичними та іншими історично маргіналізованими групами. ЦРД та її місцеві партнери визначають чіткі правила для зустрічей, щоб забезпечити взаємну повагу. Намагаючись бути максимально інклюзивними, ЦРД прагне створювати безпечний простір, в якому жінки, дівчата можуть вільно говорити без страху агресії з боку чоловіків.

•             Захист персоналу та учасниць проєкту /програми – ЦРД та її місцеві партнери уважно стежать за безпековою ситуацією в тих регіонах, де реалізуються програми/проекти, щоб попередити можливі ризики для безпеки персоналу та партнерів в реалізації проектів/програм. Перед початком кожного етапу впровадження проекту ЦРД та її місцеві партнери переглядають безпекові ризики та готують плани на випадок надзвичайної ситуації, щоб реагувати відповідно.

Гендерна чутливість

ЦРД свідома того, наскільки принцип “Не нашкодь” важливий у контексті гендерного впливу конфлікту. Організації, які працюють для уповноваження жінок, часто наражаються на ворожість, погрози та насильство. Жінки, які працюють на захист прав жінок в умовах конфлікту та гуманітарних катастроф, ризикують зазнати помсти, включаючи сексуальне та гендерне насильство як засіб відлякнути їх від громадської роботи чи діяльності в одній чи іншій організації.

ЦРД приймає той факт, що її програми/проекти впливатимуть на стосунки зацікавлених сторін в громадах, які постраждали від конфлікту і уважно стежить щоби гендерна політика впливала на розробку і впровадження проектів /програм. Штат ЦРД проводить регулярний гендерний аналіз у рамках розробки та впровадження проекту /програми, щоб отримати відповіді на такі питання:

•             Як цей проект /програма стосується потреб і пріоритетів жінок, чоловіків, негетеросексуальних осіб та інших історично маргіналізованих груп, включаючи з інтерсекційної точки зору?

•             Чи цей проект /програма може погіршити гендерну нерівність та дисбаланс влади? 

•             Хто бере  участь у процесах прийняття рішень щодо деталей цього проекту /програми? Хто з них виключені та чому?

•             Як цей проект /програма впливає на положення чи сприйняття жінок, чоловіків, негетеросексуальних осіб та інших історично маргіналізованих груп?

ЦРД також визнає, що різні ідентичності чи характеристики – такі як стать, вік, сексуальна орієнтація, інвалідність, етнічна ідентичність та статус біженки, можуть перетинатися, утворюючи множинні рівні дискримінації, загрози, на які наражаються різні групи.

ЦРД та її місцеві партнери залучають місцеву владу, релігійних лідерів та чоловіків-поборників гендерної рівності до впровадження проектів /програм, щоб активізувати їхню підтримку гендерної рівності, прав людини, прав жінок, миру, безпеки, знизити ризик насильства проти жінок та дівчат-учасниць.

ЦРД та її партнери ретельно готують інформацію про свої проекти/програми, враховуючи культурні, політичні та соціальні особливості кожної ключової аудиторії. Перед тим, як публічно поширювати інформацію про досягнення програм та починати адвокаційні кампанії в соціальних мережах, інших засобах масової інформації, весь зміст уважно обговорюється із місцевими партнерами проєкту, щоб знизити ризик негативної реакції та захистити безпеку партнерів і учасниць проекту /програми.

Політика впровадження

ЦРД в обов’язковому порядку поширює цю політику серед усіх зацікавлених сторін та залучених осіб та установ, які задіяні в роботі організації. Її включено в Інструкцію з ведення діяльності організації. Всі нові представники правління, керівництво, директорка, спеціалістки, працівниці штату, інтернки, волонтерки та консультантки ознайомлюються з цією політикою.

ЦРД щорічно переглядає цю політику; за потреби оновлює та змінює її та проводить навчання для усіх, хто задіяні у керуванні та діяльності ЦРД.

Кожна координаторка та спеціалістка програми зобов’язані ознайомити з цією політикою всіх, хто співпрацює із ЦРД чи залучені до такої роботи, включаючи донорів, національних, місцевих партнерів проєктів.

Процедура інформування

Кожна особа, яка зазнала незапланованої шкоди внаслідок діяльності проекту /програми ЦРД, має за можливості повідомити про це голові правління, координаторці чи спеціалістці програми, які відповідають за появу такого негативного впливу. Голова правління, координаторка чи спеціалістка програми/проєкту, котра отримала початкову скаргу, передає справу голові правління чи членам правління для початку формального розслідування. Голова правління може прийняти рішення про ситуацію самостійно або передати справу до Членів правління для проведення розслідування. Можуть найняти третю особу чи доручити представниці, яка не задіяна в конфлікті проводити справу. Особа чи особи, відповідальні за розслідування, мають:

•             негайно зафіксувати дату, час та факти інциденту / інцидентів;

•             з’ясувати, якого результату хоче людина, яка подала скаргу;

•             ознайомити скаржницю із процедурами організації щодо розгляду скарг;

•             підготувати звіт за результатами розслідування з рекомендаціями поліпшення впровадження проекту /програми;

•             прослідкувати, що рекомендації виконано і що скаржниця задоволена результатом;

•             фіксувати всі заходи, котрі було вжито, та застосувати їх до впровадження програм в інших країнах, якщо це там застосовно;

•             організувати конфіденційність всіх записів стосовно справи; та

•             завершити процес максимально швидко – в межах тижня після отримання скарги.

Моніторинг та оцінка

ЦРД визнає важливість моніторингу дотримання політики «Не нашкодь» та забезпечує анонімний збір статистки та даних того, як вона використовується і наскільки вона є ефективною. Координаторка чи спеціалістка програми/проєкту, яка відповідальна за оперативне реагування на випадки незапланованої шкоди від впровадження програм, щорічно звітується про дотримання цієї політики, включаючи кількість випадків, як організація на них відреагувала та які рекомендації було запропоновано. За результатами цього звіту ЦРД проводить оцінку ефективності цієї політики та вносить необхідні зміни.

Джерела:

“Do No Harm: A Brief Introduction from CDA”. CDA Collaborative. Practical Learning for International Action. https://www.cdacollaborative.org/wp-content/uploads/2018/01/Do-No-Harm-A-Brief-Introduction-from-CDA.pdf. Accessed 04-28-2020

 “Do No Harm and Gender: A Guidance Note”. Garred, Michelle, Charlotte Booth, and Kiely Barnard-Webster, with major contributions from Nicole Goddard, Ola Saleh, Muzdha Azeez, and Katarina Carlberg. Cambridge, Massachusetts. CDA Collaborative Learning Projects. 2018. https://www.cdacollaborative.org/wp-content/uploads/2018/04/Do-No-Harm-and-Gender-A-Guidance-Note.pdf. Accessed 04-28-2020

посилання на файл

ВГО «Центр – Розвиток демократії»

Від 12.07.2021

Політика “Про захист прав дітей та молоді”

Громадська організація «Центр – Розвиток демократії» (ЦРД) дотримується політики “Про захист прав дітей та молоді”, опираючись на Конвенцію “Про права дитини”, “Спеціальні принципи протидії торгівля дітьми”, та інші; також, національне законодавство, а саме: Закони України “Про охорону дитинства”,  “Про освіту”, “Про засади молодіжної політики”.

Аналізуючи, проводячи моніторинг запланованого і незапланованого впливу програм та діяльності із адвокації на місцевому та національному рівнях (за виключенням окупованих територій, де розпочались бойові дії у зв’язку з військовою агресією Росії проти України з 2014 року), ЦРД вживає активних заходів з попередження та реагування на будь-які дискримінаційні дії або наслідки своєї роботи, особливо коли будь-яка діяльність організації має прямий або непрямий вплив на життя, психологічний та/або фізичний стан дітей та молоді. ЦРД у своїй повсякденній роботі дотримується принципів “не нашкодь”, “дитина має право”, толерантності, поваги до особистості та різноманітності у своїх програмах, проєктах та адвокаціях.

ЦРД організовує та працює у межах дотримання прав дитини та навчає і дотримується цих принципів поведінки учасницями/ками своїх членів правління, головою правління, працівницями/ками, інтернками, волонтерками\ами, та консультантками/експертками.

Принципи діяльності ЦРД з прав та свобод дитини

1. Права дитини та молоді — система можливостей, які необхідні особі для її комплексного та цілісного розвитку в умовах і відповідно до вимог середовища, беручи до уваги незрілість дитини, молоді (за міжнародно-правовими актами визначається «кожна людська істота до досягнення 18-річного віку, якщо за законом, що застосовується до даної особи, вона не досягає повноліття раніше») і молоді, яка вважається особою до 28 років.
2. Кожна дитина має право на життя з моменту визначення її живонародженою та життєздатною за критеріями Всесвітньої організації охорони здоров’я.
3. Дитина має право на ім’я і набуття громадянства, а також право знати своїх батьків і право на їх піклування.
4. Дитина має право на збереження своєї індивідуальності й громадянства.
5. Дитина має право не розлучатися з батьками, за винятком ви­падків, коли компетентні органи визначають відповідно до за­стосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини.
6. Жодна дитина не може бути об’єктом свавільного або неза­конного втручання в здійснення її права на особисте і сімейне життя, недоторканність житла, таємницю кореспонденції або незаконного посягання на її честь і гідність.

Дії організації для захисту прав дитини і молодої людини

У своїй роботі для захисту прав дитини та роботі з молодими людьми ЦРД доносить інформацію, проводить навчання для партнерських організацій та учасників/ць про права дітей та молоді, особливості роботи з ними і врахування їхніх інтересів у процесі прийняття рішень.

Перед підписанням документів про співпрацю або спільного виконання проектів чи програм, заходів короткочасних чи довготривалих проводиться ознайомлення всіх сторін з політиками організації з прав дитини та молоді.

З метою розуміння політики організації з прав дитини та молоді в усі заходи організації чи процеси адвокації, які розглядаються, вносяться пропозиції з питань прав дітей та молоді.

 ЦРД в усі проекти та заходи в обов’язковому порядку вносить  співпрацю з дітьми та молоддю. Організовує заходи для дітей та молоді за всіма напрямами діяльності організації.

Займається фандрейзінгом для пошуку підтримки роботи з дітьми та молоддю і їхніми викладачами, психологами, працівниками/цями.

У своїй діяльності згідно зі статутом організовує та підтримує заходи в яких використовує методики критичного мислення, публічного виступу (дебатів), здорового способу життя, ігрового суду з метою правової освіти, гендерної політики і фемінізму,  чутливості, лідерства у своєму процесі отримання життєвих навичок.

Вразі якщо працівниці/ки, партнери, та інші особи, які співпрацюють з ЦРД взнають, що дитина постраждала від дискримінації, різних форм насильства, втягування у сексуальне рабство, торгівлю дітьми працівниці/ки ЦРД, їхні партнери зобов’язані через дотримання конфіденційності повідомити відповідні структури для подальшої допомоги дитині або молодій людині.

Якщо партнери або працівниці/ки та інші особи, які співпрацюють з ЦРД недотримуються відповідної політики для захисту та не враховують інтереси дітей у своїй роботі з ними припиняються всі відносини (звільнення, припинення реалізації проектів, програм чи заходів).

Якщо відбулось порушення прав дитини, дискримінація, насильство та інші форми жорстокого поводження з дітьми та молодими особами працівниці/ки та інші партнери повинні про це повідомити відповідні органи і надати допомогу постраждавшій особі.

посилання на файл

Ярмарок соціальних результатів OutcomesX оголосив результати першої Угоди, що надає пряме фінансування українським громадським організаціям, що потребують міжнародної допомоги. В рамках Ярмарку UBS Optimus передає $2 мільйона доларів місцевим громадським організаціям, які допомагають дітям.

13 квітня 2023, Нью-Йорк: OutcomesX, перший у світі Ярмарок соціальних результатів, оголосив результати першої Угоди, яка передбачає надання фінансування у розмірі 2 мільйонів доларів від UBS Optimus Foundation безпосередньо місцевим громадським організаціям, які допомагають дітям, що залишилися в Україні, та які реалізують проекти в сфері освіти та психологічної допомоги.

Дана Угода відбулася зокрема тому, що останні дослідження засвідчили, що складні бюрократичні процедури заважають скористатися фінансуванням двосторонніх та багатосторонніх фондів допомоги передусім тим українським некомерційним організаціям, які працюють з людьми, що потребують допомоги саме в Україні, а не за кордоном. Саме тому Угода є допомогою UBS Optimus Foundation у досягненні позитивних соціальних результатів для жителів України та внутрішньо переміщених осіб, які постраждали від війни.

Як працює Ярмарок соціальних результатів: OutcomesX запросив 63 українських некомерційних організацій зареєструвати докази досягнення ними соціальних результатів та визначити ціну за кожний результат, яка би відображала повну вартість витрат, які понесла ГО щоб досягти цей результат. UBS Optimus Foundation обрав поміж зареєстрованими результатами та вирішив придбати відповідну кількість одиниць соціальних результатів на суму 2 мільйони доларів США через Ярмарок соціальних результатів, гроші за соціальні результати надійдуть безпосередньо обраним українським організаціям, серед яких ЕдКемп-Україна та Дівчата після процесу верифікації результатів.

UBS Optimus Foundation став першим партнером Ярмарку соціальних результатів OutcomesX, який дозволяє некомерційним організаціям продавати результати в різних сферах соціального впливу та з різних регіонів. UBS створив надзвичайний фонд відновлення для України, що поповнюється коштами клієнтів та працівників банку. Його метою є допомога дітям, які залишилися в Україні або були змушені виїхати з неї, через Ярмарок соціальних результатів, бо він є найбільш дієвим механізмом передачі фінансових коштів саме тим організаціям, які можуть найкраще допомогти..

Як зазначила Майя Зісвайлер (Maya Ziswiler), виконавчий директор Фонду UBS Optimus: “Ми вже мали досвід фінансування соціальних результатів через бонди соціального впливу в Індії, і наразі ми раді співпрацювати з OutcomesX для фінансування соціальних результатів. Ми переконані, що ярмарки соціальних результатів мають великий потенціал для подолання перешкод щодо фінансування НУО, які працюють на місцевому рівні, що сприятиме нарощенню їхнього впливу.”

OutcomesX залучив 63 некомерційні організації, які працювали над двома результатами, яких UBS Optimus Foundation прагнув для українських дітей: покращення академічної успішності та покращення психічного здоров’я. Залучені НУО завантажили свої дані та інформацію щодо вартості на ресурс під назвою Impact Genome Registry.  Реєстр оцінює якість даних некомерційної організації на основі методу збору доказів (наприклад, несистематизовані докази, оцінка показників виходу, оцінка даних, зібраних на певний момент, оцінка даних зібраних до і після виконання проекту, чи повномасштабне рандомізоване контрольоване дослідження); відповідності соціальному результату (наприклад, чи пов’язані дані з визначеними результатами); і валідність (наскільки підхід відповідає методам, які вже довели свою ефективність).

Ольга Ціпан, керівник громадського Центру розвитку дітей «Ерудит» (м. Березне, Рівненська область) так прокоментувала свій досвід: “Ярмарок соціальних результатів надає нам можливість оприлюднювати докази досягнутих результатів, спрямованих на покращення психічного здоров’я дітей під час війни, і в такий спосіб контактувати і отримувати фінансування від глобальних донорів. Як місцева громадська організації, ми раніше не мали механізму охоплення міжнародних жертводавців, які піклуються про добробут українських дітей, який пропонує Ярмарок. Для нас це зміна, яка дозволяє переглянути традиційні форми фандрейзингу та можливість зосередити більше уваги на досягненні кращих програмних результатів.”

Ярмарок створено для того, щоб прискорювати надходження коштів, наразі він працює із конкретними угодами, проте у найближчих планах планує автоматизувати процеси з тим, щоб розпочати процес скорочення бюрократії в усій системі міжнародної допомоги та демократизації надання допомоги. Це дозволить будь-якому спонсору (не зважаючи на його розмір) купувати верифіковані соціальні результати, а будь-яка некомерційна організація, яка має докази результатів, може їх продати та отримати доступ до фінансування.  

Виконавчий директор та співзасновник OutcomesX Джейсон Саул  (Jason Saul) зауважив:  “Процес подання заявки на фінансування настільки складний і трудомісткий, що місцеві українські НУО не можуть отримати гроші, яких вони вкрай потребують, більше десятка українських громадських активістів сказали про це виданню The New Humanitarian. Ярмарок соціальних результатів може це змінити, надаючи донорам ефективність, а виробникам соціальних результатів справедливість в процесі доступу до капіталу.”

Філліс Костанза (Phyllis Costanza), співзасновник та Президент OutcomesX додала: “Сьогодні невеликі некомерційні організації часто знаходяться в невигідному становищі щодо фандрейзингу. Багато з них не мають відповідних соціальних зв’язків або високооплачуваних фахівців з написання грантів та оцінювання проектів, що в свою чергу мають більші та впливовіші організації. Проте Ярмарок соціальних результатів нівелює ці умови гри, надаючи організаціям ключовий ресурс для пошуку капіталу та конкуренції за нього виключно на основі їх здатності досягати соціальних результатів.”

Щоб отримати більше інформації про Ярмарок соціальних результатів OutcomesX  та взяти у ньому участь, звертайтеся до Філліс Костанза phyllis@outcomesx.com.

OutcomesX – Ярмарок соціальних результатів місія якого полягає у трансформуванні соціальних результатів в актив, який можуть придбавати інвестори, корпорації та філантропи у перевірених некомерційних та соціальних організацій. OutcomesX створює інфраструктуру для стандартизації, наданні вартості, продажу та звітуванню одиниць соціального впливу, надання кількісних засобів для вимірювання «S» в ESG. Покупці результатів отримують вигоду від відкриття цін і перевірених даних для інформування про соціальні витрати, а виробники соціальних результатів отримують доступ до ресурсів та зменшення тягаря звітності.  Передусім, OutcomesX привносить ефективність і справедливість у діяльність по виробництву соціальних результатів, надаючи можливість будь-якій некомерційній організації, великій чи малій отримати доступ до капіталу на основі їхніх результатів.

Контактна особа в Україні

Дмитро Коник – 067-4084563

dmytrokonyk@gmail.com

У Херсонську область передали мобільну клініку – автомобіль, обладнаний усім необхідним для проведення виїзних прийомів лікарів у населених пунктах регіону. Про це повідомила на своїй сторінці у Facebook очільниця Мирненської селищної військової адміністрації Скадовського району Валентина Головата. З її слів, нині відновлення життєзабезпечення для мешканців Херсонської області є пріоритетом для органів влади.

«Меморандум про співпрацю між Скадовською районною військовою адміністрацією та Всеукраїнською громадською організацією «Центр – Розвиток демократії» підписаний ще до повномасштабного вторгнення росії до України.  Особисто з лідерками організації Еллою Ламах  та Марією Дмитрієвою мені доводилося багато разів вирішувати та організовувати навчання, допомогу людям, реалізовувати різні проєкти та співпрацювати в рамках резолюції ООН «Жінки.Мир.Безпека».

Беручи до уваги руйнацію закладів охорони здоров’я, першочерговою потребою є забезпечення медичною допомогою населення, особливо в сільській місцевості.

Саме Марія Дмитрієва та Елла Ламах стали тією рушійною силою, своєрідним комунікаційним місточком для отримання Мобільної клініки», – написала Валентина Головата.

З її слів, після звернення до очільниці литовської Асоціації «Lygiаi» Reda Jureliavičiūtė, в регіон передали новий автомобіль PEUGEOT BOXER, обладнаний всім необхідним для проведення виїздних прийомів лікарів.

«Щиро дякуємо дружньому литовському народу та всім, хто допомагав в реалізації проєкту для здійснення важливої справи.

За особистої участі очільника району Михайла Павліша Мобільну клініку було отримано.

Мої друзі, розуміючи величезний обсяг проробленої роботи по здійсненню цього проєкту, я низько вклоняюся за підтримку та допомогу!

Литва і Україна разом!», – подякувала Валентина Головата, наголосивши, що надалі повідомлятиме, як буде працювати мобільна клініка для херсонців.

Раніше були оприлюднені перші підсумки роботи мобільних клінік від «Lygiаi» у Волинській та Львівській областях.

Ukraine’s civil society is ferociously defending the war’s other front – the one not of territory, but of democracy. Amid Russia’s bombardment of targets that are vital to Ukraine’s democratic development – education, health, energy — support for that front is just as critical, not only for survival, but also to ensure that when Ukraine regains territorial sovereignty, it can also continue its democratic evolution, writes Just Security.

In the face of this clash between Russia’s autocracy and Ukraine’s democracy, civil society in Ukraine in the past year has undergone a large-scale shift from a primary focus on development, democracy, and advocacy for veterans and women’s rights, to an understandable emphasis on humanitarian operations. And the country’s volunteer movement has transitioned at the local level from civic activism to civil defense. Yet these civil society organizations remain a backbone of Ukraine’s democracy, and the international community will have to tread carefully to ensure its own increasing footprint supports, rather than hinders, their central role in the country’s longer-term development.

The concept of civil society is largely a construct of liberal democracies, and Ukraine’s has been shaped and sustained by Western democracy assistance since its independence. That evolution got a particular jump-start with the 2004 Orange Revolution, a national civil resistance movement to depose an illegitimate regime that had committed large-scale electoral fraud.

But civil society in Ukraine is different in fundamental ways from its more formal, legalistic Western counterparts. Ella Lamakh, head of the Ukrainian organization The Democracy Development Center (DDC)), notes that her country, unlike Russia, has a deeply rooted culture of philanthropy that predates Soviet control of Ukraine. Following the 1986 Chornobyl nuclear plant disaster, the rebirth and organization of independent civil society was integral to Ukrainian nationalism and the restoration of Ukrainian values and society.

Another distinctive feature of Ukrainian civil society is that it is highly movement-based. Both the 2004 Orange Revolution and the 2014 “Revolution of Dignity” (also known as “the Maidan Revolution” for Kyiv’s central square, where the protests were centered) were national civil resistance movements that shaped Ukraine’s civil society. What does this look like in practice? First, Ukraine’s civil society is highly networked. Andriy Tarelin, a board member of the Center for Private Initiative Assistance (CPIA) in the northwest city of Kharkiv, described how, in 2014, every city in Ukraine organized a web of simultaneous Maidan demonstrations, spreading the revolution nationally, even into the East.

The Maidan Revolution was transformative. While several political leaders emerged to represent the peaceful protesters during negotiations with the government, the movement was essentially leaderless. It was by and of the people, driven by an insistence that citizens’ voices were powerful and integral to the constellation of political power in Ukraine. What began as a demonstration against the duplicity and opportunism of the government of Viktor Yanukovych became a movement of social renewal, with Ukraine’s citizens united in respect for all citizens and their civil society.

Another feature of Ukraine’s civil society is its relationship with social volunteerism, which works in tandem with civil society and is how civil society remains fluid and adaptive. It’s not an overstatement to say that volunteerism saved the country in 2014 during Russia’s capture of Crimea and its subsequent invasion of the East. Recognizing that Ukraine’s military, weighed down by corruption and Moscow loyalists, was incapable of defense, thousands of Maidan protestors headed to the East to hold the front until armed militias and Army reinforcements arrived.  Many lost their lives; others reverted to the rear to organize military and medical resupply. As the war progressed, these volunteers organized veterans services to care for the combat-wounded and those discharged from the military. In Ukraine, volunteerism is civil society’s vanguard. Volunteers surge in response to emerging needs, creating new paths for civil society, as volunteer movements professionalize and institutionalize.

Stages of Acceptance and Denial

In the runup to Feb. 24, 2022, Ukraine’s civil society was in various states of acceptance and denial regarding Russia’s war of aggression. Marta O. Pyvovarenko, a mental-health research expert and co-founder of the Development Foundation, a psycho-social support organization, had worked closely with the U.S. Department of Defense and Department of Veterans Affairs to establish veterans care in Ukraine for those returning from the fighting that had already been going on for eight years by that point. Based on open-source U.S. defense assessments, the Development Foundation with other civil society partners began in December 2021 to publish advice on Facebook on how to prepare for evacuations and how to make bomb shelters habitable. Anticipating civilian casualties, they began  trainings to increase the number of paramedics.

Meanwhile, Lamakh and Maria Dmytriyeva at the DDC were uncertain when Russia would wage such a major invasion and refused to submit to Moscow’s intimidation, which they understood was meant to destabilize Ukraine’s democracy and therefore its civil society. So they were still hosting youth from all over Ukraine in Kyiv, training them to be peacebuilders in their communities.

In the weeks after the invasion, CPIA board member Tarelin and Galyna Ovcharova, with the organization Youth for Democracy in Kharkiv, fled Russia’s occupation of the city’s neighboring regions, as the Russian army moved closer to the city center. Members of CPIA’s board, Development Foundation staff and Youth for Democracy participants joined the army and immediately deployed to the front. After ensuring that members of their youth delegation returned safely to their homes, Lamakh headed to Lviv. It was not certain then that Kyiv would be able to resist Russia’s intent to decapitate the Ukrainian government, and, as Ukrainians fled to the western regions, Lamakh felt she could best accomplish her institution’s mission of strengthening local governance and women’s rights by helping the internally displaced, mostly women, arriving daily in Lviv.

For civil society, this first phase of the war, from March to May 2022, was one of shock and disruption. Pyvovarenko remembers that her primary work during those days was evacuating staff to Europe as refugees, bringing internally displaced people to her hometown of Lviv and establishing logistics supplies of medicine and food. Lamakh was receiving calls from local civil society partners all over Ukraine, asking for help in evacuating citizens from Kharkiv, Mykolaiv, and Kherson, as the Russian army advanced. Her own mother was caught behind enemy lines in the South. Yet, civil society’s rapid reconstitution in new locations or with new missions or both was remarkable and due in large part, interviewees confirmed, to its networked and fluid nature.

Even since the Orange Revolution, the DDC has built local civil society capacity throughout Ukraine, and the network adapted after the 2022 full-scale Russian assault to provide humanitarian and migration assistance throughout the country to the growing number of internally displaced families. Halyna Skipalska, executive director of the Ukraine Organization for Public Health, told me that most civil society organizations in Ukraine had already adapted to wartime operations after 2014, evacuating staff from Donetsk and Luhansk in the East, and providing psycho-social support to internally displaced people following the Russian invasion that year.

During the intervening years, her organization ran specialized mobile units in the East, providing counseling and support to women survivors of conflict-related sexual violence and domestic violence. These specialized units have been critical in supporting women since the full-scale invasion in 2022, given the brutality of Russia’s occupation and the use of rape as a weapon of war. The DDC, too, modified its work to focus on Ukraine’s eastern frontline regions, building the capacity of women’s civil society organizations and local governments to implement United Nations Resolution 1325 on Women, Peace and Security, ensuring that government programs in those regions addressed the impact of the war on women and engaged them meaningfully in decision-making. This work provided a foundation for cooperation between civil society and local government to manage conflict-related issues, such as internally displaced people, gender-based violence, and veterans’ reintegration, as local governments bore the brunt of dislocation.

Crucial to the War Effort

This all-of civil-society response is as important to the war effort as the military’s combat operations in a number of ways. Last autumn, due to multiple battlefield failures, Moscow’s strategy changed to attacking civilian institutions and energy infrastructure to force Ukraine’s capitulation, or at least to pressure the government in Kyiv to negotiate a peace settlement. Full-scale humanitarian response and civilian-protection operations by civil society have been critical to reducing the suffering of the civilian population, and to maintaining public support for Russia’s defeat, which Ukraine’s leadership sees as the only way to guarantee the country’s long-term security.

Civil society also has been crucial for supporting Ukraine’s local governments, which have become more empowered since 2014 as a result of a significant democratic reform effort — decentralization and amalgamation — that gave them more authority and funding. Ukraine’s winning response to last year’s full-scale invasion is at least in part the result of the dexterity and authority of local governments, which civil society has assisted with resources, coordination, and international donor contacts. Ukraine’s volunteerism movement has been instrumental at the local level. Tarelin, on his return to Kharkiv in the fall, was astounded by the enormity of volunteer activism, which is in turn coordinated and funded by Kharkiv’s government to supply critical government services. Ovcharova also noted the creativity and resourcefulness of volunteers in Kharkiv, who, for example, have organized to send food to the front by buying produce from nearby farmers to keep local agriculture alive.

The promise that these relationships portend for citizen trust in government, and vice versa, says Tarelin, has been one of the most positive aspects of the response to the war. Maintaining volunteer and civil society strength and activism, from the national to the local level, is also critical for ensuring that Ukraine remains on the path of democratic progress. Historically, civil society and citizen activism were the primary protectors of its democracy in the face of rampant government corruption and oligarchic control (managed from Moscow) of major segments of Ukrainian political and economic life. This activism will be critical to the post-war effort not only in rebuilding infrastructure, but in rebuilding democracy, which has had some setbacks due to necessary wartime limitations, such as martial law and a moratorium on political party competition.

When asked what worries civil society leaders most, many of those interviewed deflected the question, responding that now was not the time to focus on civil society needs. “Nothing must distract Western attention from helping Ukraine win the war, as that is the best guarantee that civil society in Ukraine will exist,” said Larissa Babij, who provides psycho-social support to wounded veterans. Several Western organizations have identified specific threats to Ukraine’s civil society and its support for democracy.

Vulnerabilities

But the International Institute for Democracy and Electoral Assistance (International IDEA) and Refugees International have outlined some of the vulnerabilities. International IDEA recognizes that EU accession, a path that Ukraine has embarked on, is not necessarily synonymous with democracy strengthening, as seen in the Western Balkans, where the EU permitted partial compliance with anti-corruption reforms and limited civil society participation in key policy issues. Ensuring that civil society is supported through the war and remains a powerful, active voice after the war is critical, even with robust international commitments to Ukraine’s democratic development. Refugees International highlights the past failures of the international humanitarian community when it comes to their own commitment to localization (The Grand Bargain) and the building of local humanitarian capacity.

Ukraine has demonstrated both a robust civil society and independent humanitarian response in the first months of the war, unlike other conflict-affected states that had neither. To undercut this existing capacity by hiring away civil society leaders to international organizations rather than supporting them in their indigenous roles, undermining their existing decision-making capacity and robust standards of operation, or eroding their ability to operate independently of the government and international donors – bad practices that have occurred in other conflict contexts — would create a double tragedy. In other countries, international humanitarian relief operations prevented indigenous capacity from emerging. In Ukraine, this would weaken an existing capacity that is essential to Ukraine’s democracy.

When asked how the upsurge in international presence and funding was affecting civil society in Ukraine, those I interviewed insisted that while the international presence was indeed growing, the experience had been overwhelmingly positive because of the growing respect for Ukraine’s civil society. Today, the bulk of international donations are funneled through the United Nations, which has a mixed reputation in Ukraine as an organization that can support societies in war, but not prevent those wars.

Pyvovarenko, Lamakh, Skipalska, and Tarelin noted that most Ukrainian organizations by last summer were “on their knees” after their initial response to last year’s full-scale invasion. Funding was limited, staff had fled or had been mobilized (The Development Foundation lost 70 percent of its staff), and they were experiencing exhaustion and burnout. International donors have provided much-needed support and funding, and have done so strategically and thoughtfully. With the bulk of her Development Foundation staff in Europe or at the front, Pyvovarenko is now employed by the United Nations Population Fund (UNFPA), where she is able to continue the work of her previous organization with greater reach. That includes providing mobile psycho-social support brigades to more than 43,000 citizens, even in previously occupied territories, and opening a national hotline for men struggling with depression and mental-health problem.

International donors overall have been attuned to the fact that Ukrainian civil society has a high standard of operations; Lamakh tells the story of a donor’s amazement that professional standards for programming, even at the local level, already existed and could be reinforced. In Kharkiv, international donors have already begun to think strategically about how to preserve critical aspects of Ukrainian civil society even with civil society’s humanitarian transition. Tarelin said donors are already discussing how to maintain entrepreneurialism, business innovation, and private investment-research partnerships in Ukraine even in the midst of war.

Civil society’s professionalism in Ukraine has led to robust co-creation processes for programming, said Skipalska, such as marrying internationally tested frameworks with Ukraine’s own standards for operating. She is optimistic that, as civil society in Ukraine expands during the war, it will also strengthen critical capacity and expertise that will make it a formidable voice in post-war Ukraine.

Strains With the National Government

Where perhaps civil society relations are weakest is with the national government in Kyiv. Ministries, which often had strained relations with civil society groups over health, veterans, and social-reform efforts, have largely frozen their relations with civil society and talk of government reform, claiming the need to prioritize the war effort. Civil society leaders report growing resentment on the part of ministries, as international assistance flows to civil society in areas they consider their purview.

Ovcharova argues that there is a growing missed opportunity by all – civil society, the government, and the international community — to design and organize major reforms of the government in social welfare, justice, gender equality, and veterans’ affairs, for example, in cooperation with civil society, which can connect with citizen’s needs and voices to ensure the reforms have sustainability and legitimacy. Reforming the government and strengthening its capacity in these areas is absolutely essential for the post-war reconstruction and recovery. Making the case now that the international community expects civil society to be a crucial voice in these reforms is also vital to Ukraine’s post-war success.

With respect to civil society’s insistence that the first priority for the international community must be support for Ukraine’s military effort, the international community must not lose sight of essential support for civil society and democracy in the following areas:

    Push Ukraine’s central government to engage civil society robustly on critical government reform, especially in the social sector, to lay the foundation for a successful post-war reconstruction of democracy, society, and infrastructure.

    Advance Ukraine as an important test case for the humanitarian community’s “Grand Bargain,” a 2016 commitment by large international donors and humanitarian organizations to build and sustain humanitarian capacity locally. This will require ensuring that Ukrainian civil society has local decision-making authority, that it is trained and positioned to build and lead its own humanitarian response, and that its robust organizations are defended and preserved, even as international organizations increase their own presence.

    Strengthen international development donor’s capacity to fund and support movement-based politics, which are a core aspect of Ukrainian civil society’s flexibility and adaptation.

    Continue to support the development of civil society’s human capital. Ukraine is losing its best and brightest to both the war and to displacement and needs a robust plan to educate and grow new civil society leaders.

Finally, the international community must learn from Ukraine. In an era where regimes the world over are repressing civil society and popular support for democracy is low in many countries, Ukraine has offered lessons in how to support and reinforce universal human rights without diminishing national loyalty, to organize leaderless movements that succeed, and to renew and grow civil society even under the most strenuous circumstances. These are among many important lessons that Ukraine civil society has to offer, even as it preserves and strengthens democracy in the midst of war.

The views expressed in this article are solely the author’s and do not necessarily reflect those of the National Democratic Institute.

IMAGE: A volunteer lifts a pot of soup from the stove at a humanitarian center in Bakhmut on February 3, 2023, amid the Russian invasion of Ukraine. (Photo by YASUYOSHI CHIBA/AFP via Getty Images)

Author: Lauren Van Metre

Lauren Van Metre (@ResilienceWorks) is Director for Peace, Climate, and Democratic Resilience at the National Democratic Institute, and a non-resident Senior Fellow at the Atlantic Council, where she writes for Ukraine Alert on the war in the Donbas and its impacts on Ukrainian politics and society.

Ella Lamakh (Democracy Development Center) is now the Country Director at “Compassion Is Life”, a program to help Ukrainian children who have remained in distressed areas of Ukraine and need support. The program is offering for anyone living in the United States to choose one child in Ukraine and sponsor this child each month, and other at-risk children projects, take a look at:

Help Children In Ukraine

The program is run on a volunteer basis.  All donations received in 2022 and until today are going to directly help the at-risk kids, 100%.  Not even 1 cent has been used for administrative purposes or salaries.

Please, spread the word! Even if the viewer of the website does not want to sponsor anyone, or give any donation – it’s ok, as it will help us if you simply check our website and spread the word for future google search purposes.

Thank you!