OnlyFans — це онлайн-платформа, де так звані «творці контенту» можуть ділитися «контентом» і спілкуватися в чаті з платними клієнтами (фанами). Теоретично це безпечна й захищена платформа для поширення будь-якого виду контенту, але на практиці це сексуалізований контент і порнографія, тому що саме цього вимагають підписники й саме за це вони готові платити. На платформі задокументовано значний обсяг зловживань і злочинів, включно із сексуальним насильством щодо дітей та сутенерством, коли треті сторони експлуатують жінок; один із найбільш відомих прикладів — Ендрю Тейт, який прославився завдяки саморекламі. джерело
OnlyFans знизив поріг входу у світ продажу порнографічних відео із собою онлайн: щоб стати творцем на OnlyFans, потрібно зробити лише невеликий крок від ведення акаунта в Instagram.
Поширені міфи стверджують, що OnlyFans — це нешкідливий, легкий спосіб заробити багато грошей, що він може бути сексуально «розширювальним»/емансипуючим для жінок і що жінки можуть легко зберігати контроль над своїм контентом. Ці міфи виманюють жінок до створення акаунта, і тільки коли вже надто пізно, вони виявляють, що реальність дещо інша.
Більшість творців заробляє небагато
Хоча найпопулярніші акаунти заробляють мільйони на рік, абсолютна більшість заробляє дуже мало. У середньому творці отримують лише близько 150–180 доларів США на місяць (112–134 фунти стерлінгів). Цього недостатньо, щоб прожити у Великій Британії, і ледь вистачає навіть на базове харчування. Це зовсім не те, у що змушує повірити весь медійний ажіотаж.
Інвестувавши в обладнання (наприклад, якісну вебкамеру, мікрофон і комплект освітлення) і витративши величезну кількість часу, багато творчинь усвідомлюють, що майже нічого не заробляють. Роздягнувшись перед випадковими незнайомцями в інтернеті, на цьому етапі деякі жінки можуть замислитися про перехід до «повної» проституції — що несе із собою додатковий спектр небезпек. Поширена ситуація, коли фани пропонують заплатити значні суми за зустрічі для сексу в реальному житті, і з часом, коли творчині стають усе більш відчайдушними у своїх спробах заробити гроші, відмовитися від цього стає практично неможливо.
OnlyFans бере 20% комісії із заробітку творців — набагато меншу частку, ніж 50–65%, які зазвичай беруть старі сайти вебкамінгу. Ця нижча комісія є частиною популярності OnlyFans. Однак вона має серйозний недолік: на відміну від старіших вебкам-платформ, OnlyFans нічого не робить для просування творців чи спрямування трафіку до їхнього контенту. Творці залишаються самі по собі й змушені постійно займатися саморекламою, щоб залучати та утримувати платних фанів.
Безкінечний «хастл»
Якщо творці не мають уже наявного статусу селебриті й/або не переносять на OnlyFans велику аудиторію з Instagram чи подібних платформ, їхні заробітки, ймовірно, будуть мізерними. Але перенесення підписників із особистого акаунта в Instagram несе реальні небезпеки — переслідування, ідентифікацію з боку майбутніх роботодавців, колег і потенційних партнерів тощо. Лінія допомоги з проблеми «порнопомсти» радить залишатися анонімними й використовувати окремі пристрої та акаунти для особистої діяльності й діяльності в секс-індустрії.
Щоб здобути аудиторію і заробляти більше, ніж копійки, більшість творців мусить інвестувати величезну кількість часу в промоцію. Одна жінка описала це так:
«Я швидко зрозуміла, що єдиний спосіб заробити на OnlyFans, коли у тебе немає сформованої аудиторії на інших платформах, — це постійно себе рекламувати. Це означає тягти себе в пекло інтернету, де сидять чоловіки, які готові платити, щоб побачити твоє тіло в бікіні: секс-пов’язані треди на Reddit і Twitter».
Ймовірність того, що ви заробите більше за годину, викладаючи товар на полиці в супермаркеті, досить висока.
Відчай, потреба в грошах і той факт, що кожна творчиня конкурує з приблизно чотирма мільйонами інших творців OnlyFans, а також з усією іншою порнографією в інтернеті, призводять до тиску забезпечувати дедалі сексуалізованіший і принизливіший контент. Тож хоча молода жінка може почати з наміру просто викладати зображення в мінімальному одязі, логіка платформи така, що незабаром вона, найімовірніше, вже публікуватиме відверто порнографічні й принижувальні відео із собою.
Просування контенту зазвичай означає поширення коротких уривків цього контенту на таких платформах, як Instagram, Twitter і TikTok, на спільнотних платформах, як-от Reddit, а також на сайтах знайомств. OnlyFans має досить сувору верифікацію віку, яка, хоча й не бездоганна, усе ж утримує більшість осіб до 18 років від доступу до контенту на платформі. Однак це не стосується багатьох платформ, де творці просувають свій контент, особливо соціальних мереж, якими широко користуються діти. Це, разом із стрімким зростанням OnlyFans із початку локдаунів через Covid, призвело до колосального збільшення обсягу порнографії, до якої мають доступ діти.
Конкуренція і боротьба за увагу та підписки фанів спонукають жінок до дедалі більш екстремальних «трюків». Наприклад, Лілі Філліпс мала секс із 100 чоловіками за один день, а Бонні Блу, як стверджують, незабаром після цього мала секс більш ніж із 1000 чоловіками. Усе це знімалося з метою публікації й залучення більшої кількості фанів, уваги та доходу. Це стає новою планкою, за якою фани потім оцінюватимуть усіх інших творців — що ставить питання: де це все зупиниться.
Творці OnlyFans можуть заробляти відсоток від доходу нових творців, яких вони залучають («рефералять») на сайт, — отже, OnlyFans є також пірамідальною схемою. Платформа не лише знижує бар’єр входу до секс-індустрії, а й до сутенерства.
Чат
Принада для фанів полягає не лише в перегляді порнографічного контенту, а й в обіцянці інтимного спілкування й розвитку «автентичних стосунків» із творцями (фани яких заохочуються платити «чайові»). Це означає, що творці мусять витрачати час на те, щоб фанам здавалося, ніби їх слухають і про них дбають. Це текстова версія того, що в проституції відоме як «досвід подруги» (girlfriend experience), який Рей Сторі описує так:
«Наприкінці моєї роботи “ескорткою” я була повністю виснажена. Робота в борделі була варварською для мого тіла, але робота “незалежної ескортки” виснажила мій дух. Якщо раніше я просто проганяла через себе стандартний набір найбільш банальних сексуальних практик, у кращому разі з відчуженою посмішкою й “гарного вам дня”, то тепер я ще й постійно переймалася своїм зовнішнім виглядом, своєю квартирою, своєю рекламою й своїм “іміджем”. Мене змусили взяти на себе найпідступніший із усіх контрактів: “досвід подруги” — чарівної, залученої, надто турботливої та завжди доступної. Достатньо розумної, щоб розуміти, але ніколи не настільки, щоб заперечувати. Брехати “клієнтам” про своє минуле, свої погляди й свої звички, аби продемонструвати приємну особистість для платного чоловічого его».
Тобто творці не лише мають придумувати безперервний потік порнографічних відео й зображень і без кінця просувати себе онлайн, але й змушені робити так, щоб кожен із потоку (здебільшого) незнайомих чоловіків відчував, що вона про нього дбає, що він цікавий і гідний, і навіть що вона є його власною, «особистою» подругою.
Як зауважив один дослідник:
«Бути незалежним творцем відвертого онлайн-контенту — за багатьма параметрами виснажливо. Ваші “фани” — це не просто фани, це платні клієнти. Щоб гроші продовжували надходити на їхні банківські рахунки, творцям контенту часто доводиться працювати дедалі більше, аби задовольняти своїх патронів».
Тож не дивно, що великі акаунти наймають агентства, які забезпечують «чаттерів», що роблять це за них. Зазвичай це низькооплачувані працівники, часто з країн, що розвиваються, які множать обман, будучи змушені удавати з себе когось іншого, хто удає з себе «подругу» потоку самотніх, дезорієнтованих і зазвичай самовпевнених чоловіків.
Після того як чоловіки відкривають інтимні особисті подробиці людині, яку вони вважали творцем, вони можуть відчути себе глибоко зрадженими та ображеними, коли дізнаються, що насправді спілкувалися з низькооплачуваним працівником (чи потоком різних працівників), який може бути чоловіком і, ймовірно, живе на іншому континенті. Під час інтерв’ю чаттери кажуть, що ця робота може бути важкою та тривожною, особливо через необхідність постійно удавати та потурати сексуальним фетишам фанів.
Боти зі штучним інтелектом уже починають витісняти людських чаттерів, і це, ймовірно, зростатиме. Немає сумніву, що їх «навчатимуть» на чатах як низькооплачуваних працівників, так і реальних молодих жінок — і ніхто з них не матиме частки у прибутках третіх сторін, які отримують надприбутки з їхньої праці. Це глобальний капіталізм, який експлуатує кожний аспект зусиль молодих людей вижити у цій чудовиській дистопії та спирається на самотність, відчуження й наївність величезних мас чоловіків.
Жорстокі, нав’язливі й розчаровані фани
Хоча робити скриншоти чи записувати контент заборонено умовами користування OnlyFans, мало що реально заважає фанам робити це, і деякі фани таки робитимуть це з мерзенними намірами: ділитимуться цим з іншими, викладатимуть на порносайтах, продаватимуть, шантажуватимуть — зараз або в майбутньому. Сусіди, родичі, знайомі й колеги можуть побачити цей контент і впізнати її, а наслідки часто бувають руйнівними, включно з крахом психічного здоров’я та втратою роботи.
Відомо, що фани розшукують справжні особистості творців, щоб переслідувати й сталкувати їх. Імовірність цього зростає разом із кількістю фанів. Це сталося з Ебі (ім’я змінене), коли вона працювала на одній зі старіших вебкам-платформ:
«Ебі почала вебкамінг, коли була в університеті. Це здавалося набагато розумнішим, ніж виконувати низькооплачувану рутинну роботу, і вона зневажливо ставилася до занепокоєнь батьків. Що вони взагалі могли розуміти?
Однак невдовзі все пішло дуже погано. Один із її “клієнтів” її впізнав і почав переслідувати. Це було настільки страшно, що їй не залишалося нічого іншого, як звернутися до поліції. Спочатку вони були корисними, але він досі на волі й становить дуже серйозну загрозу — тож тепер вона не може робити онлайн нічого, що мало б публічний профіль, через ризик, що він її знайде. У неї максимально жорсткі налаштування приватності на всіх акаунтах, і деяких платформ їй доводиться уникати повністю.
Вона вже закінчила університет і будує кар’єру, але не може виставляти портфоліо своєї роботи онлайн через постійний ризик, який він становить. Так само вона не може рекламувати фриланс-послуги чи мати акаунт у LinkedIn, що є серйозною вадою в її галузі — тому що це ключовий спосіб, у який роботодавці знаходять підрядників і потенційних працівників».
Але навіть ті фани, які цього не роблять, можуть ставати нав’язливими й вимогливими, вимагаючи безкінечної уваги. Вони можуть почати вірити, що перебувають у реальних інтимних стосунках, і вимагати зустрічей у реальному житті для сексу. Для жінки, яка змушена все це терпіти, це може бути виснажливо й болісно.
Існує дуже реальна емоційна ціна залежності в доходах від самозакоханих і часто сексистських чоловіків, які платять за те, щоб використовувати тебе як сексуальний об’єкт чи товар. Це може знижувати когнітивні здібності й спричиняти травму.
Рай для хижаків
Ми знаємо низку жінок, чиї хлопці, чоловіки чи партнери умовляли чи змушували їх зареєструватися як творчинь на OnlyFans чи як вебкам-моделей на старіших платформах, щоб паразитувати на їхніх заробітках. Це сутенерство — секс-трафік згідно з міжнародним правом.
Зазвичай він тисне на неї, щоб вона заробляла більше й більше грошей, що означає дедалі екстремальніший і принизливіший контент, довші години роботи й потурання дедалі більш самовпевненим чоловікам. Тоді вона буде подвійно в пастці — і через систему, з якої й так дуже важко вибратися, і через його примусовий контроль, який часто переростає у грубе насильство, якщо вона не виконує поставлені ним «плани» чи не догоджає йому в чомусь іншому. Якщо вона пов’язана з ним шлюбом, спільним житлом та/або спільними фінансами, його контроль стає практично абсолютним.
Але на цьому хижаки не закінчуються. Є, звичайно, і професійні сутенери, як-от Ендрю Тейт та всі його «двійники», які прагнуть затягнути в пастку необізнаних дівчат і молодих жінок. Є педофіли, які публікують контент із сексуальним насильством над дітьми. І є ціла екосистема агентств, які паразитують на сексуальній експлуатації дівчат і молодих жінок на OnlyFans.
«Вікторія», жінка, яка працювала в одному з таких агентств в Австралії, описувала, як вони допомагали дівчатам і молодим жінкам «масштабувати» їхні акаунти, що означало заохочення до дедалі більш відвертих і принизливих дій, аби залучати більше фанів і заробляти більше грошей, частку з яких агенція забирала собі. Вони також шукали дівчат у соціальних мережах і заохочували їх реєструватися на OnlyFans. Вони умовляли тих, чиї акаунти OnlyFans вони вели, кидати денну роботу, що в рази підвищувало їхню вразливість.
Вони заохочували молодих жінок до так званого «age play» — евфемізму для того, щоб удавати, ніби ти неповнолітня, і розігрувати сценарії сексуального насильства над дитиною. Агенція класифікувала активність за шкалою: від оголеності, яка не включала повністю фронтальну, через повну фронтальну наготу, «звичайний» секс, анальний секс — аж до бондажу, дефекації, фізичного насильства, навіть зоофілії. Вона сказала:
«[Т]і дівчата, які погоджувалися на найбільш принизливі дії, були найбільш прославленими на OnlyFans. Ми шукали молодих дівчат, “свіжих” підлітків або дівчат, які виглядали молодшими за свій вік, і рекламували їх як “ледь повнолітніх” або “підліток”, бо саме це приносило найбільше грошей. Наймолодшій дівчині в нашій базі було 19, але ми рекламували дівчат, яким було 20, як 18-річних. Чим молодшою, як вони думали, вона була, тим популярнішою ставала».
Свідчення Вікторії глибоко тривожні, і ми рекомендуємо всім із ними ознайомитися. Ключовим є усвідомлення, що ніхто не заробляє великих грошей, просто позуючи у спідній білизні. Треба повністю роздягатися й бути готовою поступитися будь-якими межами, які могли бути в тебе на початку. Те, що існує величезна кількість агентств, які безжально штовхають молодих жінок на цей шлях і заробляють на цьому, і те, що уряди вітають це як показник економічного успіху, свідчить, що ми справді живемо в дуже темні часи.
Ще один поворот — з’явився тренд, коли чоловіки реєструються як творці й продають відео сексуальних дій без згоди іншої сторони. Ці відео могли бути зняті за згодою в межах стосунків, за умови, що вони залишаться приватними, або їх могли зняти приховано. Є також задокументовані випадки, коли чоловіки продавали на OnlyFans відеозаписи зґвалтувань. І, звичайно, вони діляться короткими уривками цих відео в соціальних мережах (де ймовірним глядачем стають діти), щоб рекламувати контент і спрямовувати платних користувачів на повні відео на OnlyFans.
Отже, OnlyFans також дає підлим чоловікам спосіб нажитися на домаганнях і зраді жінок, із якими вони були в близьких стосунках, перетворюючи їх на товар для того, щоб інші чоловіки мастурбували, дивлячись на них.
Попри високі заяви про безпеку платформи, існує багато задокументованих випадків, коли реакція OnlyFans була надто слабкою й запізнілою, а реакція поліції зазвичай також неадекватна, тоді як законодавство не встигає за змінами в цій сфері.
Вплив на сімейні бюджети
Розслідування Reuters щодо побічної шкоди, спричиненої OnlyFans, показало, що чоловіки — чоловіки й партнери — витрачають значну частину сімейного доходу на оплату приватного контенту на OnlyFans. В одному з випадків чоловік накопичив борг по кредитній картці у 135 000 доларів США. Не дивно, що така поведінка незмінно руйнує шлюби й сімейні стосунки.
Ми давно знаємо, що значна частина чоловіків, які платять за секс, перебувають у шлюбі або довгострокових стосунках, — і про той рівень спустошення й сорому, який жінки зазвичай відчувають, коли дізнаються, що їхні партнери займаються такою поведінкою. Одна жінка описала це так:
«Я дізналася, що це тривало сім років нашого шлюбу, й не просто час від часу, а щонайменше раз на тиждень. Він також майже щоденно мастурбував під порнографію. Він був сексозалежним і його збуджували різноманітність і заборонені контакти. Психологічна шкода й вплив на мою самооцінку як жінки були нищівними».
У ситуації «кризи вартості життя», коли багато сімей борються за те, щоб оплатити базові потреби, додається ще одна зрада: гроші, які партнери, чоловіки й батьки витрачають на секс-індустрію, йдуть із сімейного бюджету. Одна поліцейська, яка патрулювала внутрішньоміський район у Великій Британії, розповіла нам, що навіть чоловіки з дуже низькими заробітками регулярно платили 5 фунтів бездомній жінці за оральний секс — хоча знали, що ці 5 фунтів могли означати відсутність у їхніх дітей пристойного взуття до школи.
OnlyFans додав ще один рівень спокуси й зробив витрачання грошей на сексуальне використання та зловживання жінками так само простим, як купівлю книжки для Kindle. Добре відомо, що вживання порнографії може ставати компульсивним, а то й адиктивним, і цілком ймовірно, що це навіть більше стосується OnlyFans, з огляду на те, що користувачі (фани) можуть взаємодіяти (спілкуватися в чаті) з порноакторками безпосередньо (або нібито безпосередньо), а також на простоту оплати пластиковою карткою або через застосунок. Це не виправдовує таку поведінку, але дозволяє краще зрозуміти її.
Вплив на ширшу культуру
У згаданій статті Reuters цитують Міґен Тайлер, дослідницю з Університету Ла Троб в Австралії, яка спеціалізується на шкоді для жінок від порнографії. Вона каже:
«[OnlyFans] справді впливає на норми й навіть на наш щоденний досвід у публічних місцях, у приватних домівках, у стосунках — і він має цей вплив, навіть якщо ми ніколи не відвідували цей сайт».
Є низка причин, чому OnlyFans справляє настільки потужний і тривожний вплив на ширшу культуру. Як згадувалося вище, творці змушені безупинно себе рекламувати, і вони роблять це, викладаючи порнографічні й надзвичайно сексуалізовані фото й відеоуривки поза межами OnlyFans — у «публічному просторі» соціальних мереж і спільнотних платформ, якими користуються великі маси дітей.
Це нормалізує порнографію в нових, епічних масштабах. Радикальні феміністки десятиліттями говорили, що порнографія є культурним інструментом, який підкріплює й підтримує нерівність між статями, чоловіче домінування й жіночу підлеглість. Крім того, логіка платформи OnlyFans, де жінки перебувають у стані постійної конкуренції одна з одною, штовхає тренд на дедалі більш насильницький, екстремальний і принизливий контент. Ця екстремальна поведінка просочується у свідомість усіх як шаблон того, яким має бути секс.
Колаж заголовків про молодих жінок, які заробляють статки на OnlyFans
Тим часом мейнстримні медіа публікують безкінечні історії про надзвичайні суми грошей, які жінки можуть нібито заробити, майже не докладаючи зусиль, на OnlyFans. Це зображення представляє лише кілька з таких заголовків.
Нещодавно я спілкувалася з журналісткою одного з найпопулярніших британських таблоїдів, і вона була глибоко шокована, коли я сказала їй, що середній місячний дохід на OnlyFans становить близько 180 доларів США (приблизно 135 фунтів стерлінгів). Вона вважала, що медійні історії є репрезентативними. Якщо навіть вона, висококваліфікована й добре поінформована журналістка, не мала уявлення про реальний стан справ, то про яку обізнаність підліткових дівчат узагалі може йтися?
Все це є grooming-ом — «обробкою» — дівчат і молодих жінок, щоб вони бачили свої тіла, своє «я» і свою сексуальність як товар, що продається; щоб вони сприймали догоджання й потурання чоловікам як своє ключове призначення; щоб вважали, що страждання від принижень, деградації й насильства під час сексу не мають значення; щоб ставили поверхневий фінансовий успіх вище за змістовну працю; і щоб бачили в чоловіках не повноцінних людей, а «гаманці, що ходять».
Тим часом це «обробляє» хлопців і молодих чоловіків, перетворюючи їх на сексуальних хижаків і виробників порнографії; навчає їх бачити в жінках об’єкти для використання, інструменти для підняття свого его; навіює, що «справжня чоловічість» — це домінування над жінками й дітьми; що продаж жінок і дівчат іншим чоловікам для використання й зловживання ними є легітимним способом заробітку.
Це моторошно. Це свідчить про те, що ми прямуємо до нігілістичного світу, з якого буде дуже важко повернутися. Уряд Великої Британії отримує фінансову вигоду від глобальної нормалізації сексуального насильства й неналежної поведінки й фактично її підтримує.
OnlyFans, як і старі вебкам-платформи, дає чоловікам змогу замовляти приватні онлайн-сексуальні «перформанси» ще легше, ніж замовляти доставку їжі через Deliveroo. Це дає їм величезне відчуття влади й права на жінок за невелику ціну й при мінімальному ризику. З часом — а дані показують, що це рідко буває одноразовою активністю — це може призвести до того, що чоловіки починають відчувати, ніби отримувати бажане від жінок — це їхнє право, мало не «природжене право», і до гніву й обурення, коли їм відмовляють.
Це тривожно, оскільки дослідження давно демонструють, що такі установки пов’язані з насильством щодо жінок. Те, що OnlyFans і подібні платформи призводять до збільшення масштабів насильства щодо жінок і дівчат у суспільстві загалом, підтверджується даними про різкий ріст кількості заявлених зґвалтувань і сексуального насильства над дітьми з 2013 року, наприклад.
Дехто може стверджувати, що OnlyFans — це корисне рішення проблеми самотності й соціальної незграбності чоловіків. Але те, що він пропонує, — це фальсифікація, удавана «людська» взаємодія, яка врешті-решт, імовірно, призведе до ще більшої самотності й відчаю. Він створює культуру, яка атомізує й відчужує нас усіх.
Як написала одна жінка, яка побажала залишитися анонімною:
«Ніхто не хоче визнавати рак, яким є секс-робота для нашого суспільства. Ніхто не хоче, тому що це приносить чоловікам задоволення. Це не просто “звичайні” вуличні секс-послуги, це ще й вебкам, і OnlyFans, і знімання відео, щоб завантажити на порносайт у брудному мотелі. Багато аматорських творців контенту, яких я знала на PornHub, працювали ще десь, окрім знімань відео, тому що жоден потік доходів не дає змоги прогодуватися. Якщо у тебе немає величезної аудиторії й грошей від самого початку, тобі доводиться робити більше ніж одну річ, аби заробляти в секс-індустрії. Ті, хто заробляють на одному-єдиному напрямі, як-от вебкам чи OnlyFans, — це радше виняток, ніж правило. Проституція більше не існує в одному форматі; тепер вона онлайн, вона масова й надто проста для того, щоб у неї ввійти».
OnlyFans — великий бізнес
OnlyFans — це великий бізнес із гігантськими прибутками. Менш ніж за десятиліття, від запуску у 2016 році, він перетворився зі стартапу на один із 50 найвідвідуваніших вебсайтів у світі, із понад мільярдом відвідувань сайту щомісяця та близько 500 000 нових підписників (фанів), які реєструються щодня.
Fenix International Limited, компанія, що стоїть за OnlyFans, зареєстрована у Великій Британії. У 2024 фінансовому році вона задекларувала валовий дохід у 7,2 мільярда доларів США й чистий дохід у 1,41 мільярда, що на 8% більше, ніж попереднього року. Прибуток до оподаткування становив 684 мільйони доларів (зростання на 4%), а чистий прибуток — 520 мільйонів. Кількість акаунтів творців і фанів зросла: акаунти творців — на 13% (до 4,6 мільйона), акаунти фанів — на 24% (до 377,5 мільйона). І це без урахування прибутків численних агентств, які також наживаються, пропонуючи менеджмент, чаттерів, рекрутинг «свіжої крові» тощо.
Для порівняння: річний обіг британського риболовецького флоту у 2023 році становив 1,08 мільярда фунтів, а сталеливарна промисловість дає 2,4 мільярда фунтів до ВВП Великої Британії.
Але в той час як риболовецький флот і сталеливарна промисловість забезпечують так потрібні продукти харчування й ключові будівельні матеріали, OnlyFans сприяє — і наживається на цьому — пакуванню молодих жінок як об’єктів для платного споживання чоловіками й нормалізує те, що чоловіки всіх етнічних груп платять за сексуальне використання й зловживання жінками й дітьми.
Бачити в цьому щось позитивне, мало не «економічне диво», — це крайня нерозсудливість. Ба навіть безумство. Уряд Великої Британії, який вітає цей «поштовх економіці», слід розглядати як такого, що займається зловживанням повноваженнями.
Висновок
Менш ніж за десятиліття OnlyFans змінив світ, можливо, незворотно. Наступне покоління ШІ зможе генерувати саме той тип «контенту», який нині є найпопулярнішим на OnlyFans — відверто порнографічні, жорсткі, небезпечні відео тортур. Це майже вже реальність. Як дівчата й молоді жінки зможуть успішно конкурувати з цим? Ми вже знаємо, що OnlyFans є каналом у «повну» проституцію, а коли контент на основі ШІ стане нормою, цей процес лише прискориться. Не в силах конкурувати, молоді жінки, які вклали стільки в те, щоб побудувати життя в цьому «сміливому новому світі», матимуть мало варіантів, окрім як перейти до «обслуговування» чоловіків у реальному світі. Якщо тільки ми не почнемо діяти ефективно вже зараз.
Діяти, щоб просвітити людей щодо того, що насправді відбувається. Діяти, щоб заборонити отримання прибутку від сексуальної експлуатації жінок — як того вимагає від нас міжнародне право. Діяти, щоб відлякувати чоловіків від того, аби платити за сексуальне використання жінок — чи то онлайн, чи в «реальному житті». Діяти, щоб боротися з бідністю й забезпечувати жінкам справжні робочі місця й достойні доходи. Діяти, щоб боротися з епідемією самотності й розчарування серед чоловіків. Діяти, щоб перебудувати суспільство відповідно до справді людських цінностей.