Всеукраїнська громадська організація – «Центр – Розвиток демократії»
проєкт «Надання інформаційної та організаційної підтримки жінкам різного віку та дівчатам у зв’язку з коронавірусом з віддалених сіл України», що підтримується ПРООН
Відповідно до українського законодавства, домашнім насильством вважаються діяння фізичного, сексуального, психологічного або економічного характеру, а також погрози вчинення таких діянь. При цьому: діяннями є як самі дії, так і бездіяльність, що призводять, або можуть призвести до порушення стану здоров’я, психічного стану та смерті людини;
вчинятися таке насильство може не лише в межах місця спільного проживання, але й незалежно від того, чи проживає, або проживала особа, яка вчинила насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа; визначено перелік осіб, які можуть бути як постраждалими, так і кривдниками (подружжя; колишнє подружжя; наречені; мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя); особи, які спільно проживають (проживали) однією сім’єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою, їхні батьки та діти; особи, які мають спільну дитину (дітей); батьки (мати, батько) і дитина (діти); дід (баба) та онук (онука); прадід (прабаба) та правнук (правнучка); вітчим (мачуха) та пасинок (падчерка); рідні брати і сестри; інші родичі: дядько (тітка) та племінник (племінниця), двоюрідні брати і сестри, двоюрідний дід (баба) та двоюрідний онук (онука); діти подружжя, колишнього подружжя, наречених, осіб, які мають спільну дитину (дітей), які не є спільними або всиновленими; опікуни, піклувальники, їхні діти та особи, які перебувають (перебували) під опікою, піклуванням; прийомні батьки, батьки-вихователі, патронатні вихователі, їхні діти та прийомні діти, діти-вихованці, діти, які проживають (проживали) в сім’ї патронатного вихователя);
фізичним насильством вважаються: ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру;
до сексуального насильства відносять: будь-які діяння сексуального характеру, вчинені стосовно повнолітньої особи без її згоди або стосовно дитини незалежно від її згоди, або в присутності дитини, примушування до акту сексуального характеру з третьою особою, а також інші правопорушення проти статевої свободи чи статевої недоторканості особи, у тому числі вчинені стосовно дитини або в її присутності;
психологічним насильством є: словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб,
спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров’ю особи;
економічне насильство – умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші подібні правопорушення.
На відміну від домашнього насильства, насильство за ознакою статі (ті ж самі форми) може проявлятися як у приватному (щодо членів сім’ї, родичів тощо, наведених вище в переліку), так і в публічному житті (на роботі, в навчальному закладі, або в побутовому спілкуванні), і вчиняється через те, що особа належить до певної статі.
При цьому, насильство за ознакою статі є більш широким поняттям, оскільки може відбуватись, як особами та стосовно осіб, на яких поширюється дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству, так і поза межами родинного кола. Жорстоким поводженням з дитиною вважаються будь-які форми фізичного, психологічного, сексуального або економічного насильства над дитиною (як у сім’ї, так і поза нею), а також будь-які незаконні угоди стосовно дитини, зокрема вербування, переміщення, переховування, передача або одержання дитини, вчинені з метою експлуатації, що здійснюються шляхом обману, шантажу чи за використання уразливого стану дитини. При цьому: дитина – особа віком до 18 років, якщо згідно з законом, застосовуваним до неї, вона не набуває прав повнолітньої раніше (зокрема через одруження, чи народження дитини). експлуатацією дитини вважається: продаж дітей та торгівля ними, використання дитини для заняття жебрацтвом, робота, що за своїм характером чи умовами, в яких вона виконується, може завдати шкоди здоров’ю, безпеці чи моральності дітей. Що робити, якщо Ви стали жертвою, або свідком насильства чи жорстокого поводження з дитиною? В кожній державній адміністрації та виконавчому органі ради об’єднаної територіальної громади є структурний підрозділ з питань сім’ї та спеціально визначена уповноважена особа, яка приймає та реєструє заяви і повідомлення про вчинення насильства, а також забезпечує надання допомоги постраждалій особі та ужиття заходів до кривдника. Персонально відповідальним за забезпечення своєчасної та ефективної допомоги постраждалій особі на місцевому рівні є спеціально визначений заступник голови районної адміністрації чи виконавчого органу ради об’єднаної територіальної громади. На території села, селища персонально відповідальним за забезпечення своєчасної допомоги постраждалій особі є староста/сільський, селищний голова, який повідомляє про випадок насильства (не пізніше однієї доби) уповноваженим особам виконавчих органів вищого рівня (виконавчого органу ОТГ чи райдержадміністрації).
Староста/сільський, селищний голова може визначити відповідальну особу, яка повинна проводити роботу з прийому та реєстрації заяв і повідомлень про вчинення насильства. Інформувати про вчинення насильства чи реальну його загрозу та звертатись за допомогою можна і безпосередньо до дільничного інспектора поліції, який зобов’язаний провести бесіду з постраждалою особою або її представником, з’ясування обставини конфлікту, виявити причину та умови, які створюють або можуть створювати небезпеку для цієї особи.
При виявленні жорстокого поводження з дитиною/дітьми, обов’язково повідомляється староста/сільський, селищний голова та дільничний інспектор поліції. Всі зазначені особи несуть персональну відповідальність за неналежне реагування на звернення чи повідомлення про вчинення насильства, відповідно до адміністративного, цивільного та кримінального законодавства України.