screen8

Жінка та Мир і Безпека в Україні та роль ЗМІ у впровадженні цього порядку денного

18 червня 2021 року відбулась друга сесія тренінгу для ЗМІ України «Гендерна рівність у процесах конфлікту і миру». Темою тренінгу став порядок денний «Жінки. Мир. Безпека» в Україні та роль ЗМІ у його впровадженні.

До участі у тренінгу були запрошені наступні експертки з інших країн: Ніна Хеладзе, журналістка, Грузія, котра розповіла про досвід грузинських журналісток і ЖМБ, та Кнарік Мкртчян, активістка, Вірменія, котра поділилась досвідом миробудування у Вірменії.

Про участь жінок у розбудуванні миру в Україні були запрошені розповісти Катерина Приймак, ветеранка (ГО «Жіночий ветеранський рух»), Юлія Тимчак, голова ГО “Чарівні руни” (Званівська ОТГ, Бахмутський  р-н Донецької області), Валерія Вершиніна, переселенка, правозахисниця, менеджерка програм БО БФ ССС, Наталія Квітко, голова ГО “Центр гендерної рівності” (м. Кремінна, Луганська область).

Як повідомлялось, 11, 18 та 25 червня 2021 року ГО Центр «Розвиток демократії» та Укртелерадіопресінститут, за участі Глобальної мережі жінок-миробудівниць та за підтримки Австрійської агенції розвитку, проводять тренінг для журналістів та журналісток українських ЗМІ з тематики гендерної рівності в конфлікті та в мирних процесах. Учасниці та учасники підвищать свій рівень обізнаності з основ гендерної рівності, а також з різних потреб жінок та дівчат в часи конфліктних та кризових ситуацій. Вони отримають більше знань про Резолюції Ради Безпеки ООН про жінок, мир та безпеку, а також про місцеві політики та діяльність країн для досягнення завдань цих резолюцій.

screen04

Гендерна рівність в конфлікті та в мирних процесах (відео)

Запис першої сесії тренінгу НУО Центр “Розвиток демократії” для журналістів та журналісток українських ЗМІ з тематики гендерної рівності в конфлікті та в мирних процесах.

відео на Youtube

screen03

Розпочався триденний тренінг для ЗМІ України «Гендерна рівність у процесах конфлікту і миру»

11, 18 та 25 червня 2021 року ГО Центр «Розвиток демократії» та Укртелерадіопресінститут, за участі Глобальної мережі жінок-миробудівниць та за підтримки Австрійської агенції розвитку, проводять тренінг для журналістів та журналісток українських ЗМІ з тематики гендерної рівності в конфлікті та в мирних процесах.

У першому дні тренінгу, котрий провела експертка ГО Центр «Розвиток демократії» Марія Дмитрієва, взяли участь 45 осіб. Організатори долучили до проведення, в тому числі, закордонних експерток та миробудівниць.

    Тренінг “Гендерна рівність у процесах конфлікту та миру” має на меті підвищити компетенцію журналісток та журналістів про:

    ·       Гендерну рівність та Резолюції Ради Безпеки ООН (Резолюції РБ ООН) з питань жінок, миру та безпеки;

        Резолюції Ради Безпеки ООН з питань Молоді, Миру та Безпеки

    ·       Зобов’язання та прогрес центрального та місцевих урядових органів Грузії у виконанні зобов’язань з гендерної рівності та резолюцій РБ ООН з ЖМБ.

    ·       Ролі ЗМІ та журналістів у підтримці гендерної рівності, значимої участі жінок та впровадження питань порядку денного ЖМБ

    ·       Репортажі з чутливістю до конфлікту, включаючи пандемію COVID-19, та створення матеріалів про COVID-19, чутливих до гендерних питань та до конфлікту.

Учасниці та учасники підвищать свій рівень обізнаності з основ гендерної рівності, а також з різних потреб жінок та дівчат в часи конфліктних та кризових ситуацій. Вони отримають більше знань про Резолюції Ради Безпеки ООН про жінок, мир та безпеку, а також про місцеві політики та діяльність країн для досягнення завдань цих резолюцій.

Журналістки та журналісти обговорять свою роль та відповідальність у залученні до впровадження порядку денного ЖМБ, включаючи застосування гендерного виміру в репортажах про конфлікт та мир, а також про Covid-19; також в уникненні гендерних стереотипів та просування жінок на ролях лідерок та миробудівниць. Вони отримають мотивацію сприяти своєю роботою виконанню зобов’язань з гендерної рівності та ЖМБ.

Аналіз різних потреб жінок у контексті пандемії Covid-19 дозволить учасницям та учасникам пропонувати своїй аудиторії нюансованіше подання інформації з теми пандемії. Вони зможуть краще побачити гендерні проблеми в країні та важливість механізмів реагування, призначених для вирішення цих проблем.

190559091_2719185601705027_3091006303424415251_n

Національний форум “Національний план дій з виконання резолюції Ради Безпеки ООН 1325 на національному та регіональних рівнях”

24 травня розпочав роботу національний форум “Національний план дій з виконання резолюції Ради Безпеки ООН 1325 на національному та регіональних рівнях”.

Основною метою форуму, який об’єднав органи державної влади, громадські організації та міжнародних партнерів, є визначення стану впровадження Національного плану дій на виконання резолюції Ради Безпеки ООН 1325 до 2025 року.

Учасниці та учасники форуму наголосили на важливості синергії між громадянським суспільством та органами місцевого самоврядування.

“28 жовтня 2020-го року вдруге Кабмін затвердив виконання резолюції Ради Безпеки ООН 1325. План створювався в тісній співпраці з громадським сектором, міжнародними партнерами та держустановами. Зараз через півроку ми маємо оцінити, що зроблено на національному рівні. У більшості областей вже розроблені обласні програми щодо виконання резолюції Ради безпеки ООН 1325”, – зазначила віце-прем’єрміністерка з питань євроінтеграції Ольга Стефанішина.

За словами представниці ООН Жінки в Україні Еріки Квапілової, Україна – 19 країна, де цей план імплементується.

Участь у першому дні національного форуму взяли  міжнародні партнери – Надзвичайний і Повноважний Посол Королівства Швеція в Україні Тобіас Тиберг, Надзвичайний і Повноважний Посол Норвегії в Україні Ерік Сведал, Посол, Координатор проєктів ОБСЄ в Україні Генрік Вілладсен.

“Україна – одна з країн, з якою Швеція має тісні стосунки. Швеція головує в цьому році в ОБСЄ. І резолюція 1325 “Жінки. Мир. Безпека” є пріоритетом в роботі ОБСЄ, – зазначив Тобіас Тиберг.

Впровадження та виконання другого національного плану дій до 2025 року  покладено на Міністерство соціальної політики.

 “Наразі плани дій прийняті майже в усіх областях. Додаток до плану включає 54 показники, від яких ми будемо відштовхуватися для відслідковування прогресу в реалізації. Це якісні показники про те, яким чином змінюється обізнаність населення щодо  наявних послуг для осіб,  постраждалих від насильства, рівень задоволення соціальними, медичними та іншими послугами. При розробці документу в областях повинні враховувати специфіку регіону, тому важливо, щоб кожна область мала гендерний портрет, – розповіла заступниця Міністра соціальної політики з питань євроінтеграції Ольга Ревук.

Минулоріч була створена Національна соціальна сервісна служба, і одним з її питань є контроль за виконанням  впровадження національного плану дій. У кожній області створюються регіональні служби, для яких визначення показників впровадження ефективної гендерної політики, виконання усіх показників буде пріоритетом в роботі.

 Урядова Уповноважена з питань гендерної політики Катерина Левченко зазначила, що провівши оцінку тих планів дій, які уже затверджені чи у стані затвердження в областях, деякі речі викликають занепокоєння.

“Це не просто формальні речі. І потрібен план не заради звітування, а заради виконання, тому важливо розуміти і визначати за індикаторами виконання. Мене непокоїть, що в деяких регіонах не взяли до уваги всі показники під час розробки плану дій на регіональному рівні. Індикатори виконання є в Донецькій, Закарпатській областях та Києві. У двох областях – Рівненській, Закарпатській та Києві виділені кошти на реалізацію. Це позитивний досвід і приклад для інших регіонів. Але бюджети потрібно збільшувати”.

Представниці громадянського суспільства наголосили на основних  викликах щодо реалізації п’яти стратегічних цілей національного плану дій, як от – участь жінок у прийнятті рішень, стійкість до безпекових викликів, забезпечення захисту від насильства за ознакою статі, сексуального насильства, посилення інституційного механізму тощо.

Директорка ГО Центр “Розвиток демократії” Елла Ламах розповіла, що всі виклики, пов’язані з участю жінок в процесах прийняття рішень, потрібно розглядати комплексно.

“Найменш представлені групи – це  вдови, матері, доньки, ветеранки, внутрішньо переміщені особи, які були в полоні. У них більш виражений ПТСР і для них потрібно створювати служби на місцевих рівнях. Відсутність у них здавалося б таких елементарних для нас речей як комп’ютерів, доступу до інтернету стало особливо помітним під час пандемії.  Участь жінок ускладнює відсутність знань про інструменти прийняття рішень”

За її словами,  як і ГО, так і органи місцевого самоврядування, новообрані депутати і депутатки мало знають про резолюцію Ради Безпеки ООН 1325 і не враховують це під час створення стратегій плану розвитку громад.

Директорка зі стратегічного розвитку  Українського жіночого фонду Наталія Карбовська наголосила на важливості безпекових питань, що стосується стратегічної цілі №2.

“Важливо говорити про наявність дієвого механізму між ГО, підприємствами, держорганами, а також про  комунікаційну складову. Жінки тоді могли б легше розпізнавати безпекові виклики і реагувати на них”.

Євгенія Лук’янченко, національна консультантка ООН Жінки з інтеграції ґендерних питань до Мінреінтеграції зазначила, що є чимало питань, пов’язаних зі складністю документування злочинів на окупованих територіях, зокрема з доступом на ці території.

“Міністерство з питань реінтеграції  тимчасово окупованих територій визначило 18 цілей з національного плану дій і  нещодавно  розробило проєкт відомчого плану і маю надію, що цей документ буде затверджено офіційно.

Виконавча директорка Української фундації громадського здоров’я Галина Скіпальська розповіла про виклики, пов’язані із забезпеченням захисту від насильства за ознакою статі і сексуального насильства.

“Жінки більш вразливі до негативних наслідків збройної агресії. Дуже часто, коли ми допомагаємо жінкам, постраждалим від насильства, там і може бути сексуальне насильство. Ми потребуємо на національному рівні чітких інструментів фіксації цих випадків”.

За словами Олени Суслової, голови правління ГО “Інформаційно-консультативний жіночий центр”, для забезпечення інституційної спроможності зроблено чимало, але бракує сертифікованих фахівців і підходів, коли йдеться про впровадження плану дій на місцевих рівнях.

Це пов’язано з частими змінами в координаційних радах, низькою обізнаністю, невиконанням виконавцями своїх обов’язків.

Після всіх виступів учасники та учасниці працювали у п’яти робочих групах над вивченням проблемних питань щодо реалізації кожної стратегічної цілі.

Всі рекомендації будуть додані до офіційного документу Національного плану дій.

саломе 4

Шведська модель завдає удар попиту, це звільняє жінок, – ко-президентка Європейської мережі мігранток

7 травня 2021 року відбулась експертна дискусія в рамках інформаційної кампанії «Що таке модель рівності», у котрій взяла участь ко-президентка Європейської мережі мігранток  Саломе Мбугуа (Ірландія). Вона поділилась досвідом того, як у міжнародній практиці поєднується дія Моделі рівності та Порядку денного “Жінки. Мир. Безпека” (Резолюція ООН 1325), Цілей Сталого Розвитку 16, Загальної рекомендації CEDAW 38 та політики НАТО з протидії сексуальному насильству, пов’язаному з конфліктом.

Мережа мігранток, котру представляла пані Саломе, працює з 20 країнами, з різними мігрантами.

«Проституція не є роботою. Це не та робота, треба дати цим людям іншу роботу, яка би дозволяла їм зберігати повагу до себе. Багато жінок стають жертвами торгівлі, деякі країни просто проходять транзитом на шляху до країн, де їх будуть експлуатувати. Згідно зі Шведською моделлю, можна нанести удар по попиту, і удар по попиту може звільнити жінок», – констатувала Саломе Мбугуа.

Рада Безпеки ООН, нагадала експертка, прийняла багато резолюцій. Це Резолюція 1325, прийнята у 2000 році, і в Нігерії прийняли національний план дій з цією резолюцією. І в Ірландії теж був прийнятий цей план дій, це допомогло навіть людям за межами Ірландії, які в неї іммігрували.

«У Північній Ірландії був конфлікт, до якого теж були залучені жінки. Ми переважно працюємо у напрямку відновлення. Ми працюємо з жінками, які приїздять з країн з ситуації конфлікту. Але щодо нашої теми. Торгуючи жінками, їй зазвичай залучають і до проституції. Це стратегії, які можна застосовувати щодо тих, хто приїхав з інших країн, де конфлікт. Ці люди дуже вразливі. Щодо резолюцій ООН, в них є бачення, що жінок треба підтримувати та залучати до прийняття рішень, дати їм безпеку. Вони самі по собі є в ситуації, яка є насильницькою. Вони мають отримати доступ до правосуддя.

В Ірландії мігранток привозять з країн, де вони вже перенесли конфлікт, і везуть їх на Північ, знову в конфліктну зону. Жінки України все ж таки у більшості живуть в стані відносної безпеки. Але можуть потрапити в торгівлю людьми, у проституції.

Ці люди, які мають їх захищати, у деяких випадках є нападниками, вони залучають їх. Резолюція говорить про сили ООН, але вони можуть бути джерелом небезпеки для жінок. Навіть вийшовши з експлуатації, жінки бояться говорити про те, як їх продали. Ми підтримуємо жінок, щоб вони могли хоча би сказати про свій травматичний досвід. У нас є випадок жінки, яка навіть не могла сказати про це сусідам, бо вони могли зробити ситуацію ще гіршою», – розповіла пані Саломе.

Першою умовою, з її слів, є необхідність звільнити людей від бідності, щоб вони могли покрити базові потреби. Проституція небезпечна, впливає на гідність і психічний стан, аж до того, що жінки бояться йти на вулицю.  

«Мета – не залучити жінок до політии, а залучити до розробки цих політик. Щоб вони говорили про свої проблеми. Нам треба говорити про права жінок. Жінки не є у безпеці, поки на міжнародному рівні не буде визнано про інтерсекційність між конфліктом, сексуальним насильством та гендерним насильством та безпекою жінок. Жінок можуть переміщувати не лише між країнами, але й у різні частини однієї країни, куди захоче експлуататор. Нам треба поширити досвід жінок, щоб вони не боялись про нього говорити. Треба говорити про міжнародні договори та конвенції, наприклад, Стамбульську, CEDAW. Це не просто допомога, це побудова безпечних суспільств», – підсумувала експертка.

Організатори інформаційної кампанії «Що таке Модель рівності»:

«Центр – Розвиток демократії»

Громадська рада з гендерних питань при МФО «Рівні можливості»

БО «Всеукраїнська Ліга Легалайф»

МБФ «Українська фундація громадського здоров`я»

CAP International

Національна рада жінок України

scr01

«Історія України, яка створюється жінками»: третя дискусія

28 квітня 2021 року відбулась третя дискусія із серія заходів, присвячених 30-річчю Незалежності України, – «Історія України, яка створюється жінками». Інформаційна кампанія відтворює історію сучасного феміністського руху через створення та діяльність жіночих мереж і платформ від початку 1990-х і до сьогодення, нагадує про їхній внесок у розвиток жіночого руху та захисту прав жінок в Україні.

Як нагадала заступниця ГО Центр «Жіночі перспективи» Ірина Трохим, на початку діяльності організації ставали на ноги завдяки донорам. «Ми працювали спільно з Дніпропетровськом і Донецьком у проекті, який підтримував жінок, що втратили роботу. В рік через проект проходили 2 тисячі жінок, проект діяв 6 років і був настільки успішним, що донор продовжував його. Ми заохочували жінок продовжувати шукати роботу тут, започатковувати власну справу, не лишати країну, не їхати за кордон. Ми зараз пересікаємось в різних міжнародних проектах, робочих групах.», – нагадала Ірина Трохим.

Такі потужні ініціативи, на думку пані Ірини, дають змогу комунікувати успішно.

Зі слів координаторки МФО ВРУ «Рівні можливості» Лариси Кобелянської, ті здобутки з точки зору сучасного можуть здаватись дуже скромними.

«Але ми робили це вперше. Це були здвиги. І зараз цей вибір підтриманий, переусвідомлений. Для тих, хто зараз згадує, він є напрямковим. І головне – ці люди. Ми були першими, хто пішов тоді на конфлікт з усіма нормами ООН, але ми формували команду за принципом 50 на 50. Прийшло багато молодих хлопців. Вони зараз в інших країнах, організаціях, в ООН, але вони лишилися в колі цих проблем. Це значить, що вони надихнулися, перейнялися, розглядають це зараз як роботу, зміст, справу свого життя. Це навіть не про результати, а про відданість», – розповіла пані Лариса.

Серед прикладів дієвого сестринства голова ГО Центр «Розвиток демократії» Елла Ламах назвала об’єднані підписи навколо листа про необхідність підтримати Стамбульську конвенцію. «Його писала одна група, підтримали різні інші групи, навіть незважаючи на розбіжності між собю, але це приклад сестринства та об’єднання», – каже пані Елла.

Як зазначила уповноважена КМУ з питань гендерної політики Катерина Левченко, бажано, щоб надбання цього заходу стали доступними чим більшій кількості жінок. «Як урядова повноважена, я отримала задоволення бути співініціаторкою цих слухань і заходів. Практичні речі, які наразі є дуже важливими – Конвенція ради Європи запобігання домашньому насильству та насильству щодо жінок, боротьбу з цими явищами», – пані Катерина також навела приклад відгуку на цей порядок денний у Мінсоцполітики.

Також були озвучені заклики інших учасниць жіночого руху – шукати та визначати спірні моменти, щоб розуміти, куди він йде, та провести захід, присвячений викликам та наступним рішенням і крокам феміністичних платформ та феміністичного руху.

нац мережі ярослава сорокопуд

Історія України, яка створюється жінками – продовження заходів

Триває серія заходів, присвячених 30-річчю Незалежності України, – «Історія України, яка створюється жінками». Інформаційна кампанія відтворює історію сучасного феміністського руху через створення та діяльність жіночих мереж і платформ від початку 1990-х і до сьогодення, нагадує про їхній внесок у розвиток жіночого руху та захисту прав жінок в Україні.

Зокрема, у заході 21 квітня 2021 року взяла участь очільниця Національної ради жінок України Людмила Порохняк-Гановська, котра розповіла про історію цього об’єднання. Також вона згадала внесок до жіночого руху в Європі, котрий зробили українки – учасниці жіночих об’єднань.

«Вони боролись за те, щоб покарати уряд Польщі за вбивство Ольги Басараб у тюрмі. Але спротив їм чинили організації польських жінок. Союз українок, коли вже була виснажена 80-річна Софія Русова, не мав підтримки, його вирішили розпустити. «В майбутньому знайдуться свіжі сили, щоб продовжувати її головну працю – не лише за симпатію інших національних організацій, але для себе». У 1996 році почалося відродження об’єднання», – розповіла пані Людмила.

Представниця БО «Позитивні жінки» Віра Варига розповіла про досвід українських активісток, котрі відстоюють права жінок з ВІЧ. З її слів, особливість полягає у тому, що жінки з ВІЧ стигматизуються більше, ніж чоловіки, бо вони більше зайняті дітьми, мають інші потреби. Об’єднання значно посилило свій потенціал в останні роки, як сервіси, так і адвокаційну діяльність, провели низку досліджень, займаються інформаційними заходами щодо рішення проблем репродуктивно-сексуального здоров’я та прав жінок з ВІЧ.

Соціальний психолог, координаторка Галицького кластеру кооперації «Жіночий авангард» Ярослава Сорокопуд розповіла про особливості розвитку жіночих мереж у сільській місцевості та те, як доводилось долати та обходити суспільні стереотипи, працюючи з такими групами жінок.

«Навіщо жінці в селі мережі? Вона багато працює. Вони не хотіли попервах їхати на зустрічі на два дні, питаючи, «чи ви хочете розлучити мене з чоловіком». Категорично не сприймали слово «гендер». Тому мережа сільських жінок йшла з пропозицією економічної незалежністі, посиленням ролі жінок в управлінні, протидії сімейному насиллю, що було табу.

Жінки стали депутатками, керівниками підприємств. Створили систему протидію насильству в селі. Вони тепер мають телефони, зв’язуються між собою, і приходять в той будинок, звідки прийшло повідомлення про насилля. Тоді чоловік продовжувати бити жінку не може. Однак побутове насильство приймається досі в селі як «традиція», бо «б’є значить любить».

Мережа починає працювати у жіночому лідерстві, в тому числі по реформі ОТГ. Вони вже самі запрошують експертів. Запрошують на тренінги по стратегічному плануванню та комунікації. Така мережа взаємної підтримки серед жінок, які очолили ОТГ, також працює дуже потужно. Також є напрямок економічної стабільності – не буде жінка стабільною та вільною, якщо в неї не буде економічного впливу, його також забезпечують проекти», – розповіла Ярослава Сорокопуд.

Захід організований Центром Розвиток демократії / Democracy Development за підтримки Громадської ради з ґендерних питань, «Інформаційно-консультативним жіночим центром» та Урядовою уповноваженої з питань гендерної політики КМУ.

відео заходу

122140753_1732459156914029_653602048485726856_n

Проекти та грантові заявки для пошуку додаткових джерел фінансування – онлайн-тренінг ГО Центр “Розвиток демократії”

16 квітня 2021 року відбудеться онлайн-тренінг «Проекти та грантові заявки для пошуку додаткових джерел фінансування».

Тренерка: Ella Lamakh, голова правління ГО «Центр Розвиток демократії».

Теми для обговорення:

Вміння переглядати оголошення;

Співпраця різних структур для планування та реалізації проєктної діяльності;

Розділи проектної заявки: Проблематика та аналітика, мета та завдання, планування, виконавці та співвиконавці, результативність, якісні і кількісні показники, створення бюджету.

Час проведення – 11:00 – 13:00.

Зум-посилання: https://cutt.ly/avt4mpO

LOGO eng

Онлайн-захід “Історія феміністського руху, що відображена у жіночих мережах та платформах” (відео)

30 березня 2021 року, з нагоди 30-річчя Незалежності України, відбувся перший онлайн-захід «Історія феміністського руху, що відображена у жіночих мережах та платформах», організований ГО Центр «Розвиток демократії». У дискусії взяли участь представниці жіночого громадського руху в Україні, котрі проаналізували історію жіночих платформ та мереж від початку Незалежності.

ВІДЕО ЗАХОДУ

гендер

ГО Центр «Розвиток демократії» підтримує звернення Громадської ради з гендерних питань з нагоди десятої річниці прийняття Радою Європи Стамбульської конвенції

ГО Центр «Розвиток демократії» підтримує звернення Громадської ради з гендерних питань з нагоди десятої річниці прийняття Радою Європи Конвенції про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами

10 років тому, 7 квітня 2011 року, Рада Європа прийняла Конвенцію про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами. Україна  була серед країн авторок та ініціаторок Стамбульської конвенції.

Ця подія є важливою не тільки для країн Ради Європи, а й для усього цивілізованого світу, що вибудовує демократичну систему цінностей через повагу та дотримання прав людини.

Конвенція — це законодавча база Ради Європи для боротьби з насильством щодо жінок і є найґрунтовнішим міжнародним документом для запобігання домашньому насильству, «золотим стандартом», за висловом Генеральної секретарки Ради Європи Марії Пейчинович-Бурич.

Закликаємо представників і представниць депутатських фракцій різного рівня, депутатів і депутаток обласного та місцевого рівнів підтримати громадські організації, які послідовно відстоюють права людини і разом вимагати від Верховної Ради ратифікації Конвенції.

У 2020 році саме громадськість ініціювала петицію на ім’я Президента України з вимогою подати Конвенцію на ратифікацію. Петиція зібрала необхідну кількість підписів і Президент пообіцяв подати її на ратифікацію.

Звертаємось до Президента України з вимогою виконати свою обіцянку і подати до Верховної Ради Проєкт Закону «Про ратифікацію Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами».

Важлива роль у ратифікації Стамбульської Конвенції належить Верховній Раді і ми звертаємося до депутатів і депутаток із вимогою ратифікувати Конвенцію і відмовитися від упереджень, не сприймати спекуляції навколо Конвенції РЄ.

Просимо виконати свій громадянський та депутатський обов’язок і зробити країну безпечною та вільною від насильства як в родині, так і в громаді, як на місцевому, так і національному рівнях. 

За ці десять років Парламент та Уряд України за участі міжнародних організацій та громадянського суспільства провели величезну підготовчу роботу із внесення змін в українське законодавство, щоб наблизити його до норм Конвенції і підготувати ґрунт для подальшого удосконалення нормативно-правової бази у сфері захисту прав жінок і протидії насильству. 

Конвенція залишається інноваційним документом і дає старт системній роботі в профілактиці, захисті та протидії насильству. В Україні запрацюють стандарти захисту прав жінок та чоловіків, хлопчиків та дівчат різних соціальних груп, особливо вразливих груп населення: жінок, дітей та осіб з інвалідністю, людей старшого віку.

Положення Конвенції залишаються єдиною платформою для розбудови інфраструктури і подальшої реінтеграції постраждалих від насильства та роботі з особами, які стали кривдниками.

Нагадуємо, що першочергова умова парламентарів — це створити безпечні умови життя для кожної людини через ратифікацію відповідних міжнародних документів, що дає можливість державним органам розробити відповідні нормативні акти стосовно конкретних механізмів захисту від насильства.

Ратифікація Конвенції дозволить:

захищати українських громадянок за кордоном (де українське законодавство не працює),

встановити мінімальні та максимальні стандарти протидії насильству зі сторони держав,

створити стандарти надання послуг постраждалим (такий підхід не застосовується в практиці України),

встановити рамки моніторингу та звітності для ефективних дій на рівні держави та на рівні громад, що демонструє стійкі наміри держави бути частиною міжнародної спільноти, яка не лише забезпечує стандарти захисту прав людини, а й в постійному діалозі шукає, просуває та забезпечує кращі міжнародні практики для захисту кожної особи.