Posts in category: Протидія дискримінації

14 липня 2021 року відбулась онлайн-дискусія, учасниці котрої обговорили успіхи України на шляху до ратифікації Стамбульської конвенції. До дискусії долучилась голова НУО Центр – Розвиток демократії Елла Ламах

Під час заходу був оглянутий доробок, зроблений за 10 років після підписання Стамбульської конвенції, а також представлені результати аналізу національного законодавства на предмет узгодження із положеннями Стамбульської конвенції. Доповідачки та учасниці обговорили необхідні подальші кроки на шляху до успішної ратифікації Стамбульської конвенції в Україні.

Серед учасників заходу: Марія Мезенцева, народна депутатка України, членкиня МФО «Рівні можливості», Елла Ламах, членкиня громадської експертної ради при МФО «Рівні можливості», голова правління ГО «Центр –розвиток демократії», а також представники й представниці центральних органів виконавчої влади, громадянського суспільства.

Як зазначила координаторка МФО «Рівні можливості» Лариса Кобелянська, за цей час українське суспільство пройшло величезний шлях у прийнятті необхідного законодавства, попри те, що Стамбульська конвенція не ратифікована, але зміни відбулись дуже потужні. Це постанови Кабміну, кодекси, накази по міністерствах, закони. Також, з її слів, увага суспільства дуже загострена на цій темі.

Народна депутатка України Марія Мезенцева повідомила співрозмовницям, що парламенту запропонують дослідження, котре має переконати у необхідності ратифікації Стамбульської конвенції тих депутатів та депутаток, які ще вагаються, чи голосувати за. «Слово гендер з документу не зникне, хоча й були побоювання щодо цього: це міжнародний документ, який не можна змінювати. Йдеться про хорватський сценарій, я би назвала його українським, у нас є своя специфіка комунікацій із церквами. Ми пропонуємо окремим документом, який має підтвердити, що Стамбульська конвенція не протирічить Конституції. До Основного закону країни нас також відносить поняття сім’ї. Окрім цього, гендерна термінологія повинна відносити нас до наших вже наявних досягнень, таких, як гендерні квоти у Виборчому кодексі», – розповіла депутатка та додала, що у вересні пакет документів буде представлений в Офісі президента України.

Елла Ламах, котра очолює «стамбульську» групу в межах громадської ради при МФО «Рівні можливості», розповіла, що треба зробити в Україні, щоб успішно та дієво ратифікувати Стамбульську конвенцію. З її слів, Україна вже зараз підтверджує міжнародні зобов’язання, показує, що наявні дуже великі зміни, прогресивні, навколо відпрацювання національного законодавства. «Працюють громадські організації, КМУ, обласні структури, центральні органи виконавчої влади. Кожна структура працює у своєму напрямку, залучаючи громадянське суспільство. Ми є взірцем для тих країн, які прогресивно дивляться на імплементації Стамбульської конвенції, робимо все, щоб вона запрацювала на повну силу після ратифікації. Це комплексне прийняття, дуже багато прийнято підзаконних актів», – зазначила Елла Ламах.

Представниця Уповноваженої з дотримання прав і свобод Секретаріату Уповноваженої ВРУ з прав людини Лідія Козуб додала, що дуже багато зроблено, але все ще є побоювання, як усе буде впроваджено. «Є механізми, але треба дивитись, як піде впровадження. Наприклад, заходи роботи – вони або прописані формально, або відсутні. Або не фінансуються, чи фінансуються за залишковим принципом. Питання до статистичних показників. Відсутня конкретика за статтю, за віком, чи це повторювано, чи перше, не видно зв’язок між кривдниками та жертвами. На місцевому рівні програми є поодинокими, системна програма відсутня. Нема механізму фінансування програм для кривдників громадськими реалізаціями. Як будуть платити працівникам? Не визначено», – наголосила Лідія Козуб.

Організатори нагадали, що Україна була однією із держав-авторок Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами (Стамбульської конвенції), та однією із перших підписала її в листопаді 2011 року.

Також Україна – перша країна пострадянського простору, яка на законодавчому рівні визначила протидію домашньому насильству частиною державної політики (закон України «Про попередження насильства в сім’ї», набрав чинності у 2002 р.).

Запис третьої сесії тренінгу НУО Центр “Розвиток демократії” для журналістів та журналісток українських ЗМІ з тематики гендерної рівності в конфлікті та в мирних процесах.

відео – Youtube

18 червня 2021 року відбулась друга сесія тренінгу для ЗМІ України «Гендерна рівність у процесах конфлікту і миру». Темою тренінгу став порядок денний «Жінки. Мир. Безпека» в Україні та роль ЗМІ у його впровадженні.

До участі у тренінгу були запрошені наступні експертки з інших країн: Ніна Хеладзе, журналістка, Грузія, котра розповіла про досвід грузинських журналісток і ЖМБ, та Кнарік Мкртчян, активістка, Вірменія, котра поділилась досвідом миробудування у Вірменії.

Про участь жінок у розбудуванні миру в Україні були запрошені розповісти Катерина Приймак, ветеранка (ГО «Жіночий ветеранський рух»), Юлія Тимчак, голова ГО “Чарівні руни” (Званівська ОТГ, Бахмутський  р-н Донецької області), Валерія Вершиніна, переселенка, правозахисниця, менеджерка програм БО БФ ССС, Наталія Квітко, голова ГО “Центр гендерної рівності” (м. Кремінна, Луганська область).

Як повідомлялось, 11, 18 та 25 червня 2021 року ГО Центр «Розвиток демократії» та Укртелерадіопресінститут, за участі Глобальної мережі жінок-миробудівниць та за підтримки Австрійської агенції розвитку, проводять тренінг для журналістів та журналісток українських ЗМІ з тематики гендерної рівності в конфлікті та в мирних процесах. Учасниці та учасники підвищать свій рівень обізнаності з основ гендерної рівності, а також з різних потреб жінок та дівчат в часи конфліктних та кризових ситуацій. Вони отримають більше знань про Резолюції Ради Безпеки ООН про жінок, мир та безпеку, а також про місцеві політики та діяльність країн для досягнення завдань цих резолюцій.

Запис першої сесії тренінгу НУО Центр “Розвиток демократії” для журналістів та журналісток українських ЗМІ з тематики гендерної рівності в конфлікті та в мирних процесах.

відео на Youtube

28 травня 2021 року відбулась експертна дискусія про законодавчі ініціативи впровадження Моделі рівності, у котрій взяла участь членкиня Європарламенту Френсіс Фіцджеральд. Пані Фіцджеральд поділилася власним досвідом того, як просувалось прийняття Моделі рівності (Шведської моделі) в Ірландії, та переказала вітання усім, хто долучається до цього в Україні і всьому світі.

«Ми хочемо покінчити із сексуальною експлуатацією жінок, маємо зрозуміти, що відбувається у торгівлі людьми, в нас мало даних. Якби мені хтось 20 років тому, коли я почала працювати, сказав, що в маленьких містечках Ірландії жінок привозять, експлуатують, я би просто не повірила. Я не думала, що це можливо. Але така реальність.

В Ірландії є жінки, яких привезли зі Східної Європи, вразливі жінки, їх привозять та експлуатують кримінальні елементи. Найефективніше – слідкувати за грошима, як робить поліція. Завжди дивіться, куди йдуть гроші. Також треба переробляти культурні норми, загальноприйняте сприйняття проституції.

Коли я була міністеркою юстиції, я зосередилась на законодавстві. В Європі 50% торгівлі людьми відбувається усередині ЄС, ми не маємо права читати моралі іншим. В Ірландії, я можу чесно сказати, без роботи громадянського суспільства, без роботи хоробрих жінок, які почали говорити про те, що з ними відбувалось в проституції, якби вони не вийшли і не почали розповідати, якби не розпочали кампанію НУО, щоб розповісти всім проблему, якби не запросили парламентарів, якби не був створений спеціальний комітет, який зібрав дані і дав рекомендації міністрам – не було би нічого», – каже представниця Європарламенту.

З її слів, для цього три роки досліджувались та аналізувались дані, сама пані Френсіс пропонувала зміни до закону в боротьбу з сексуальною експлуатацією дітей. Було підняте питання про онлайн експлуатацію, про сексуальний грумінг – підготовку дітей до експлуатації. Вивчався попит на «послуги», попит на експлуатацію. «Нашою метою було зробити ціллю тих, хто купує послуги. Ми зробили ціллю конкретні правопорушення. Перше – конкретно купівля послуг. Друге – продаж сексуальних послуг особи, яку продали в рабство, це більш серйозне. До цього не було передбачене таке правопорушення. Коли обговорювали, було багато спротиву, бо важко зібрати докази. Так, важко, але за наркотики теж важко зібрати докази, але це ж не зупиняє. Цей підхід був підтверджений багатьма країнами», – зазначила Френсіс Фіцджеральд.

У 2016 році був опублікований звіт комісії з торгівлі людьми. Були проведені великі дослідження, які вивчали вплив проституції в цілому, в тому числі на чоловіків. Після прийнятого закону відсоток чоловіків, які користувались сексуальною експлуатацією, значно зменшився.

«Багато хто готовий це робити секретно, але якщо це буде публічним, багато хто не захоче, бо самі розуміють, що це форма експлуатації. Голова комісії зробила багато, цей бізнес треба зруйнувати, це кримінальна діяльність. Але треба не лише криміналізувати, але впровадити це в освіту. Це має бути законодавство, скасування погляду на жінок як на товар. Потрібна підтримка для жінок, у тому числі фінансова. Якщо ви хочете покінчити з продажом людей, треба, щоб законодавці уважно подивились, що у цьому контексті треба зробити. Методи можуть бути різні.

Супротив йшов навіть не від поліції, нам казали, що це дуже приватна справа, бо розташована за квартирами. Нам треба дивитись на обмін грошима. Ми спочатку не могли виявити, але потім виявили, що ці злочини пов’язані з іншими злочинами. Наприклад, з торгівлею наркотиками. Торгівля людьми та отримання доказів, підтримка особи, яку продали в рабство, дуже важливі. В нас є окремий відділ поліції, який розбирається з домашнім насильством, сексуальним насильством. Коли закон був прийнятий, судді почали краще розуміти проблему», – підсумувала Френсіс Фіцджеральд.

Організатори інформаційної кампанії «Що таке Модель рівності»:

«Центр – Розвиток демократії»

Громадська рада з гендерних питань при МФО «Рівні можливості»

БО «Всеукраїнська Ліга Легалайф»

МБФ «Українська фундація громадського здоров`я»

CAP International

Національна рада жінок України

До участі у завершальній дискусії інформаційної кампанії «Що таке Модель рівності», присвяченій кращим законодавчим практикам боротьби з сексуальною експлуатацією, долучилась спеціальна уповноважена амбасадорка Швеції з протидії торгівлі людьми Анна Екстедт.

З її слів, із недавніх звітів випливає, що для протидії торгівлі людьми все ще робиться недостатньо. Швеція дуже сильно зосередилася на попиті сексуальній експлуатації, щоб запобігти торгівлі людьми, вбачаючи між цим нерозривний зв’язок. Але і сама проституція пов’язана з експлуатацією.

«Під час пандемії є свідчення – ситуація погіршилась. Через локдаун, через закриття шкіл, особливо сильно це вдарило по жінках, які є вразливіші, це посилило торгівлю людьми. Ми ще у 1999 внесли у законодавство цю модель. Також наш уряд протистоїть іншим формам насильства проти жінок, ми називаємо це шведською феміністичною міжнародною політикою. У нас є спеціальні посли, щоб міжнародна аудиторія не забувала про ці теми», – розповіла Анна Екстедт.

Швеція була першою країною, яка прямо заборонила купівлю сексу, але не продаж, і це дуже вплинуло на суспільство загалом. Покупці – це в основному чоловіки, експлуатовані – в основному жінки або діти, в тому числі хлопчики.

«Тим, що ми вдарили по попиту, ми урівняли баланс влади між чоловіками та жінками. Це зайняло десятки років роботи жіночих організацій та рухів. Ще кілька країн прийняли це законодавство. Швеція і Франція тісно співпрацюють, щоб не припустити сексуальну експлуатацію в себе та нагадувати про цю проблему іншим країнам. Це модель рівності, бо вона урівнює баланс влади. Зараз вулична проституція у Швеції значно зменшилась, впала торгівля людьми, бо тепер злочинцям набагато важче продати товар. Також у суспільстві зараз виникла дуже потужна підтримка цього законодавства. Але експлуатація йде і через інтернет, вони знаходять все нові способи», – каже пані Анна.

Важливою соціальною проблемою, згідно зі шведським досвідом, є виведення тих жінок, які вже втягнуті у проституцію. Вразливим групам населення треба надавати підтримку. Також треба щось робити з покупцями, які не припиняють таку поведінку, є програми терапії для людей, які не можуть припинити цим користуватись.

Зараз у Швеції є державна агенція, яка відслідковує ситуацію.

«Це не лише закон, це зміна норм суспільства. Ми бачимо потребу зміни поведінки молодих чоловіків, щоб пояснити їм, що це форма насильства. Є програми, в які можна записатись добровільно, щодо порушення тілесної недоторканності. Це питання згоди. Будь-хто, хто купує секс у проданої в рабство людини, може бути звинувачений у зґвалтуванні. Загальна сексуальна освіта також впливає на секс поведінку, у шведських школах впроваджена сексуальна освіта. Але торгівля людьми – це міжнародний бізнес, ми потребуємо протистояння разом. Звісно, тих, хто купує секс, не хвилює це. ми ще не знаємо, скільки триватиме поточна ситуація, але нам треба якось адаптуватися. Ми дуже багато працювали на низовому рівні, пояснювали проблема: прийнятий закон був тільки кульмінацією. Йому передувало просвітництво», – розповіла представниця Швеції.

Організатори інформаційної кампанії «Що таке Модель рівності»:

«Центр – Розвиток демократії»

Громадська рада з гендерних питань при МФО «Рівні можливості»

БО «Всеукраїнська Ліга Легалайф»

МБФ «Українська фундація громадського здоров`я»

CAP International

Національна рада жінок України

Досвід Франції, котра успішно впровадила у себе Модель рівності як шлях боротьби з сексуальною експлуатацією, серед іншого, був обговорений під час заходу «Законодавство: кращі практики для впровадження Моделі рівності». Про французькі законодавчі практики та зміну суспільної думки розповіла представниця CAP International Хема Сібі.

З її слів, це об’єднання, яке зібрало 35 низових організацій, що надають пряму підтримку жертвам проституції і торгівлі людьми. Її організували ті, хто сам це пережив. Мета – ліквідувати сексуальну експлуатацію, в тому числі через законодавство.

«У Франції наш центр, ми відстояли у Франції цей закон. Передусім – польовий досвід нашої організації дозволяє поділитись досвідом про те, що це таке. Проституція це насильство. Більшість проституйованих осіб постраждали від насильства до або під час залучення до неї. Це також система, яка експлуатує всі існуючі нерівності цього світу. Чоловіків над жінками, багатих над бідними, більшості над меншістю. Визнання цих фактів було першим кроком до прийняття Моделі рівності», – каже Хема Сібі.

У 2011 році французький парламент визнав, що проституція є насильством, вона є перепоною до рівності, до недоторканності тіла. Почавши з цієї бази, Франція змогла піти далі, цей закон не лише криміналізує, але максимізує шанси покінчити з проституцією як явищем, якщо буде визнано, що проституція це зло, з ним треба боротись.

«Модель рівності бореться з корінними причинами проституції. Вона існує, бо є попит, тільки через це. Це є ринок. Як з будь-яким ринком, якщо ми вдаримо по попиту, він припиниться. 20 років заборони у Швеції – і її ринок маркували як «мертвий» для продажу людей.

Закон у Франції прийняли, бо був політичний консенсус. Соціалістична партія переважала, комуністи та французькі націоналісти підтримали. Праві партії не заявили про підтримку, але кожен парламентар був важливий. Була група аболіціоністів за скасування проституції. Вони переконували своїх колег, вони розповідали про те, що знають, пояснювали важливі моменти. Була створена коаліція НУО з різних галузей у 2012 році. Там були об’єднання суддів, жертв проституції, різних причетних людей. У 2016 у Франції прийняли систему допомоги жінкам. Закон зняв покарання з жінок і дівчат і змістив звинувачення на покупців. Другий пункт цього закону дав постраждалим шляхи виходу. Це передбачало фінансову, житлову, соціальну підтримку всім жертвам, включно з іноземками.

«90% проституйованих жінок були з інших країн. Нігерія, Камерун, Україна, Китай. Багато з них дуже страждали від рук сутенерів. У них забирали гроші, катували. Закон ясно говорив, що не лише француженки підлягають захисту, але й усі жертви. У результаті в нас на 54% збільшилась кількість справ, відкритих проти сутенерів.

Багато було спротиву Моделі рівності, переконували, що це «секс-робота», що є право купувати іншу людину. Був популярний тренд у медіа. Але ми показали, що це насильство, ми після закону змінили цю думку, це показали опитування, де абсолютна більшість стала думати на користь Моделі рівності», – розповіла Хема Сібі.

Що стосується фінансових витрат, то ця сторона ефективності Моделі рівності не може не вражати. «Ми порахували – 40 тисяч жінок у проституції. Ми порахували кошти, які треба для того, щоб вивести їх звідти – це чверть мільярда євро. Але економічна ціна – ухилення від податків, прямі і непрямі наслідки, медичні витрати – півтора мільярди в рік, це вартість підтримування існування проституції лише на рік. За 10 років цю цифру помножте на 10, тоді як за менші гроші можна з цим покінчити. Жінки не повинні продавати свої тіла, щоб вижити», – підсумувала учасниця заходу.

Організатори інформаційної кампанії «Що таке Модель рівності»:

«Центр – Розвиток демократії»

Громадська рада з гендерних питань при МФО «Рівні можливості»

БО «Всеукраїнська Ліга Легалайф»

МБФ «Українська фундація громадського здоров`я»

CAP International

Національна рада жінок України

28 травня 2021 року відбулась експертна дискусія на тему «Законодавство: кращі практики

для впровадження Моделі рівності», котра завершила інформаційну кампанію «Що таке модель рівності». Досвідом зміни законодавства для боротьби з сексуальною експлуатацією з українцями поділилась представниця Ізраїлю Ніцан Кахана, котра очолювала Робочу групу з протидії торгівлі людьми і проституції, що розробляла прийнятий у її країні законопроект з Моделі рівності.

Зі слів пані Ніцан, у рамках боротьби з торгівлею людьми та експлуатацією жінок в Ізраїлі була здійснена потужна кампанія. «Ми просували через парламент закон, це було дуже важко. Я сама зараз не вірю, що ми цього досягли», – згадує активістка. Для цього проводились демонстрації, збори, просвітницькі лекції, щотижня до цього залучали ЗМІ, публікували проекти; також були відкликані ліцензії стрип-клубів, блокували сайти та телефони, які пропонували проституцію, велась робота на судовому рівні.

«Але досягнувши свого, ми не могли зупинятись – бюджет мав передбачати кошти на реабілітацію жертв. На початку в нас був відкритий кордон, жінок привозили, їх ніхто не рахував. Їх було дуже багато. Уряд це не цікавило. Це була неважлива тема, ніхто про це не говорив. У 2003 році вийшов репорт, що Ізраїль є хабом для торгівлі людьми. Уряду висунули умову, щоб вони щось міняли. У 2005 році прийняли закон проти торгівлі людьми. Було багато арештів, навчань для правоохоронців.

Але коли скасували візи з Росією, Україною та Грузією, проблема повернулась. Жінок привозили як «туристок», і їх експлуатували. Я прийшла в поліцію і спитала, що ви робите взагалі. У 2019 році уряд затвердив нову програму проти торгівлі людьми, але бюджету ще не було, це було метою нового уряду.

І експлуатація перебудувалась в нову форму. На той момент її зосередили на місцевих жінках, 14 тисяч жінок в Ізраїлі були залучені до внутрішньої експлуатації, 3 тисячі з них були неповнолітні, з середнім віком залучення у 13 років, середнім віком смерті – 40», – розповіла Ніцан Кахана.

З її слів, коли активісти руху проти сексуальної експлуатації показали ці дані урядовцям, вони були вражені. «Багато розмов про те, що це «вільний вибір». Але коли ми показуємо, що це неповнолітні, це переконує. У 2007 році був поданий перший законопроект криміналізації сутенерства, і 10 років минуло, поки його прийняли. 74 члени парламенту були за. Це дуже високий рівень підтримки, для цього була реалізована величезна кампанія», – розповідає Ніцан Кахана.

Також вона пояснила, чому важливо озвучити для суспільства законодавчу базу Моделі рівності. «Ви ніколи не зупините проституцію, якщо не будете говорити, що це індустрія. Поки не прийняли закон, ніхто не говорив, що користуватись цим аморально. Індустрія розрослася і стала настільки великою, що нам довелося прийняти законодавство, щоб стало нелегально купувати секс. Це спосіб донести до суспільства, що це неправильно, аморально», – розповіла представниця Ізраїлю. З її слів, нині в бюджеті країни передбачена сума в 90 млн шекелів для реабілітації постраждалих в проституції жінок. Також важливо, що для більш результативної роботи поліції була запроваджена відповідальність не лише за факт зґвалтування у борделі, але й просто за його відвідування – доведений намір купити людину.

Організатори інформаційної кампанії «Що таке Модель рівності»:

«Центр – Розвиток демократії»

Громадська рада з гендерних питань при МФО «Рівні можливості»

БО «Всеукраїнська Ліга Легалайф»

МБФ «Українська фундація громадського здоров`я»

CAP International

Національна рада жінок України

7 травня 2021 року відбулась експертна дискусія в рамках інформаційної кампанії «Що таке модель рівності», у котрій взяла участь ко-президентка Європейської мережі мігранток  Саломе Мбугуа (Ірландія). Вона поділилась досвідом того, як у міжнародній практиці поєднується дія Моделі рівності та Порядку денного “Жінки. Мир. Безпека” (Резолюція ООН 1325), Цілей Сталого Розвитку 16, Загальної рекомендації CEDAW 38 та політики НАТО з протидії сексуальному насильству, пов’язаному з конфліктом.

Мережа мігранток, котру представляла пані Саломе, працює з 20 країнами, з різними мігрантами.

«Проституція не є роботою. Це не та робота, треба дати цим людям іншу роботу, яка би дозволяла їм зберігати повагу до себе. Багато жінок стають жертвами торгівлі, деякі країни просто проходять транзитом на шляху до країн, де їх будуть експлуатувати. Згідно зі Шведською моделлю, можна нанести удар по попиту, і удар по попиту може звільнити жінок», – констатувала Саломе Мбугуа.

Рада Безпеки ООН, нагадала експертка, прийняла багато резолюцій. Це Резолюція 1325, прийнята у 2000 році, і в Нігерії прийняли національний план дій з цією резолюцією. І в Ірландії теж був прийнятий цей план дій, це допомогло навіть людям за межами Ірландії, які в неї іммігрували.

«У Північній Ірландії був конфлікт, до якого теж були залучені жінки. Ми переважно працюємо у напрямку відновлення. Ми працюємо з жінками, які приїздять з країн з ситуації конфлікту. Але щодо нашої теми. Торгуючи жінками, їй зазвичай залучають і до проституції. Це стратегії, які можна застосовувати щодо тих, хто приїхав з інших країн, де конфлікт. Ці люди дуже вразливі. Щодо резолюцій ООН, в них є бачення, що жінок треба підтримувати та залучати до прийняття рішень, дати їм безпеку. Вони самі по собі є в ситуації, яка є насильницькою. Вони мають отримати доступ до правосуддя.

В Ірландії мігранток привозять з країн, де вони вже перенесли конфлікт, і везуть їх на Північ, знову в конфліктну зону. Жінки України все ж таки у більшості живуть в стані відносної безпеки. Але можуть потрапити в торгівлю людьми, у проституції.

Ці люди, які мають їх захищати, у деяких випадках є нападниками, вони залучають їх. Резолюція говорить про сили ООН, але вони можуть бути джерелом небезпеки для жінок. Навіть вийшовши з експлуатації, жінки бояться говорити про те, як їх продали. Ми підтримуємо жінок, щоб вони могли хоча би сказати про свій травматичний досвід. У нас є випадок жінки, яка навіть не могла сказати про це сусідам, бо вони могли зробити ситуацію ще гіршою», – розповіла пані Саломе.

Першою умовою, з її слів, є необхідність звільнити людей від бідності, щоб вони могли покрити базові потреби. Проституція небезпечна, впливає на гідність і психічний стан, аж до того, що жінки бояться йти на вулицю.  

«Мета – не залучити жінок до політии, а залучити до розробки цих політик. Щоб вони говорили про свої проблеми. Нам треба говорити про права жінок. Жінки не є у безпеці, поки на міжнародному рівні не буде визнано про інтерсекційність між конфліктом, сексуальним насильством та гендерним насильством та безпекою жінок. Жінок можуть переміщувати не лише між країнами, але й у різні частини однієї країни, куди захоче експлуататор. Нам треба поширити досвід жінок, щоб вони не боялись про нього говорити. Треба говорити про міжнародні договори та конвенції, наприклад, Стамбульську, CEDAW. Це не просто допомога, це побудова безпечних суспільств», – підсумувала експертка.

Організатори інформаційної кампанії «Що таке Модель рівності»:

«Центр – Розвиток демократії»

Громадська рада з гендерних питань при МФО «Рівні можливості»

БО «Всеукраїнська Ліга Легалайф»

МБФ «Українська фундація громадського здоров`я»

CAP International

Національна рада жінок України

До інформаційної кампанії «Що таке модель рівності» 7 травня 2021 року долучився президент організація «Робоча група з протидії торгівлі людьми в Америці» Джером Ілам. У цей день експертна дискусія стосувалась того, як у міжнародній практиці поєднується дія Моделі рівності та Порядку денного “Жінки. Мир. Безпека” (Резолюція ООН 1325), Цілей Сталого Розвитку 16, Загальної рекомендації CEDAW 38 та політики НАТО з протидії сексуальному насильству, пов’язаному з конфліктом.

Як зазначив Джером Ілам, карантинний рік дав торгівцям людьми додаткові карти в руки, оскільки люди не мають змоги вільно ходити, пересуватись.

«І ці хижаки перейшли в інтернет. Ось шокуючі цифри Центру протидії експлуатації, під час пандемії ми спостерігали збільшення фактів сексуальної експлуатації дітей на 106%. І люди не знають, як це працює, не можуть захистити своїх дітей.

З 5 до 12 років я сам був жертвою сексуальної експлуатації, ці люди погрожували мені, що щось зроблять з моєю матір’ю. Зараз я сам борюсь із цим. В ті роки я відчував, що система працює проти тебе, якщо ти виходиш з неї, тебе представляють злочинцем. Необхідно працювати з жертвами цих людей, щоб вони могли говорити відверто», – каже Джером Ілам.

Також експерт розповів про грумінг – методу «затягування» дітей в сексуальну експлуатацію.

«Вони беруть дитину і спочатку просять про якісь сексуальні фото. Ось додатки, через які це часто відбувається. Нам треба вступити в партнерство з компаніями, які створюють ці додатки. Це велике джерело експлуатації. 13-річну дівчинку залучили через Майнкрафт і потім використали для продажу. Навіть іграшка може служити джерелом залучення. Вони зараз спілкуються через чати, онлайн ігри, ці діти ізольовані, вони не мають з ким поговорити і вони просто говорять у чаті. А ці грумери настільки добре знають психологію дітей, що можуть їх легко заговорити.

Нам треба підвищити свій рівень свідомості, знань, щоб мати уявлення. Зброя, яка в нас є, це любов до дітей без всяких умов. Я 25 років провів на психотерапії і весь час думав, як я вижив. І я і мій терапевт зрозуміли, що я зміг це пережити, бо була одна людина в житті, яка приймала мене будь-яким, і я зміг пережити ці 7 років. Я знаю, що багато з вас, у тому числі старші люди, не зовсім комфортно почуваються в технологіях. До того ж злочинці дуже розумні, весь час треба стежити за їхніми «інноваціями». Вони використовують криптовалюту. Треба секунду, щоб вашу дитини обрали ціллю. Ми говорили з людьми, які записують на Ютуб популярні серед дітей відео того, як граються ігри. Ми вчимо дітей правила того, як працювати зі смартфонами», – розповів про свій досвід Джером Ілам.

З його слів, необхідно чітко розуміти, хто саме є злочинцем.

«Саме це робить Модель рівності. У випадку торгівлі людьми дуже часто не можна було довести до кінця нічого, бо жертви нічого не могли повідомити. І в середньому ті, хто засуджується за експлуатацію дитини в США, отримують лише по півтора роки. Вони не дуже бояться. Я знаю, що в Україні дуже печуться про дітей, і дуже хочу, щоб злочинцям не було жодної щілини, де сховатися», – підсумував Джером Ілам.

Організатори інформаційної кампанії «Що таке Модель рівності»:

«Центр – Розвиток демократії»

Громадська рада з гендерних питань при МФО «Рівні можливості»

БО «Всеукраїнська Ліга Легалайф»

МБФ «Українська фундація громадського здоров`я»

CAP International

Національна рада жінок України