ВГО Центр “Розвиток демократії” продовжує отримувати відповіді від українських та міжнародних інституцій з приводу звернення громадських організацій про необхідність відхилити законопроєкт, котрий декриміналізує порнобізнес в Україні.

Нагадаємо, після першого читання законопроєкту №15294 Центр «Розвиток демократії» звернувся до українських та міжнародних інституцій із зауваженнями щодо його ризиків і зібрав їхні відповіді; всього відповідей станом на 13 вересня 2026 року зафіксовано 46, з них по суті 24.

Відповідно кількість та адресати звернень:

Категорія	Кількість	Кого рахували
Парламент	23	Керівництво ВРУ, фракції та депутатські групи, парламентські комітети й окремі народні депутати, яким надсилали окремі звернення.
Міністерства, відомства та інші державні органи	41	Міністерства, центральні органи виконавчої влади, правоохоронні, наглядові та інші державні інституції.
Міжнародні та дипломатичні адресати	47	Структури ООН, ЄС, Ради Європи, ОБСЄ, інші міжнародні інституції та дипломатичні представництва.
Українські професійні та громадські організації	36	Професійні, правозахисні, жіночі, бізнесові та інші організації, яким надсилали окремі звернення.
Разом формальних адресатів	147	Сума чотирьох категорій вище.
Медійна розсилка	66	Медійні адресати рахували окремо; вони не входять у 147.

Як повідомлялось раніше, жіночі правозахисні організації вимагають від народних депутаток й депутатів відхилити законопроєкт № 15294 «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за виготовлення і розповсюдження дитячої порнографії».

Протягом 9-10 вересня 2026 року у м. Будапешт (Угорщина) тривала медіа-майстерня «Висвітлення порядку денного «Жінки, мир, безпека» та Потрійний зв’язок: гуманітарна діяльність, розвиток і миробудування» для журналісток з українських ЗМІ.

Впродовж участі у медіа-майстерні учасниці поглибили свої знання за темами порядку денного «Жінки, мир, безпека» (ЖМБ) та Національного плану дій 1325 (НПД), зокрема ролі медіа у підтримці реалізації порядку денного ЖМБ у гуманітарному, розвитковому та миробудівному секторах у межах підходу «Потрійний взаємозв’язок» (Triple Nexus). Представниці медіа вчилися враховувати гендерний аналіз у своїй подальшій роботі у медійному просторі, зокрема щодо того, як висвітлювані теми пов’язані із концепцією гуманітарного реагування, розвитку та розбудови миру (Triple Nexus). Також учасниці з тренерками напрацювали конкретні стратегії для посилення гендерно чутливого висвітлення питань порядку денного «Жінки, мир, безпека» (ЖМБ) в Україні.

Майстерню організовула Глобальна мережа жінок-миробудівниць (Global Network of Women Peacebuilders, #GNWP), ВГО «Центр «Розвиток демократії» та Фонд «Єдність за майбутнє» (м. Запоріжжя). Захід тривав в межах проєкту з інтеграції порядку денного «Жінки, мир, безпека» у гуманітарну діяльність, розвиток і миробудування за підтримки Австрійської агенції розвитку (Austrian Development Agency).

Виконавчому директору Офісу ефективного регулювання BRDO Олексію Дороганю

керівниці сектору «ІТ і телеком» Ірині Бардасовій
команді Офісу ефективного регулювання BRDO

Шановні колеги!

ВГО Центр «Розвиток демократії» звертається до Офісу ефективного регулювання BRDO у зв’язку з багаторічною адвокацією вашою організацією декриміналізації порнографії в Україні.

На сайті BRDO серед очікуваних результатів цієї реформи прямо зазначено скасування кримінальної відповідальності за створення, розповсюдження та збут порнографічних матеріалів, за визначеними винятками. BRDO також публічно оцінювало можливі додаткові бюджетні надходження внаслідок декриміналізації у 509 млн грн на рік.

Ми вважаємо принципово важливим розмежувати дві різні проблеми.

Ми підтримуємо вилучення з-під кримінальної відповідальності приватної добровільної некомерційної поведінки повнолітніх людей, яка не порушує прав інших осіб.

Водночас ми заперечуємо проти використання необхідності такої реформи як підстави для декриміналізації комерційного виготовлення, збуту та розповсюдження порнографії та створення в Україні правових умов для легальної діяльності комерційної порноіндустрії.

Саме це є одним із наших головних заперечень проти законопроєкту № 15294, який Верховна Рада України 14 липня 2026 року прийняла за основу.

Під назвою законопроєкту щодо посилення відповідальності за виготовлення і розповсюдження дитячої порнографії пропонується одночасно істотно змінити державну політику щодо обігу порнографічних матеріалів серед повнолітніх осіб.

Це підтверджено не лише громадськими організаціями.

Уповноважений Верховної Ради України з прав людини у своїх офіційних позиціях щодо законопроєкту № 15294 прямо зазначив, що запропонована редакція статті 301 Кримінального кодексу фактично виключає з неї діяння, пов’язані з обігом порнографічних матеріалів серед повнолітніх осіб за їх згодою, та істотно змінює концепцію кримінально-правової охорони, тоді як пояснювальна записка не містить належного обґрунтування причин такої трансформації.

Окремо Уповноважений звернув увагу на те, що законопроєкт не визначає форму згоди зображеної особи, порядок її надання, можливість відкликання та критерії встановлення її добровільності. Це створює не лише проблему правової визначеності, а й принципове питання про те, яким чином сама категорія «згоди» має працювати там, де йдеться про комерційне виробництво сексуалізованого матеріалу.

Національна поліція України у своєму офіційному висновку щодо законопроєкту звернула увагу на співвідношення запропонованих змін зі статтею 149 Кримінального кодексу України, яка охоплює торгівлю людьми та сексуальну експлуатацію, зокрема використання у порнобізнесі. Поліція також зазначила, що зміна державної політики щодо декриміналізації виготовлення, збуту та розповсюдження порнографії серед повнолітніх потребує окремого унормування.

Проте у доступних нам матеріалах до законопроєкту ми не виявили комплексного аналізу того, як декриміналізація комерційної порноіндустрії може вплинути на:

• сексуальну експлуатацію та використання вразливого становища;
• торгівлю людьми;
• насильство щодо жінок та насильство за ознакою статі;
• можливість встановлення реальної добровільності згоди в умовах комерційного виробництва;
• втягнення дітей і молодих людей у сексуальну експлуатацію;
• незаконне поширення інтимних матеріалів, сексуалізовані діпфейки, шантаж і примус;
• діяльність посередників, цифрових платформ і платіжних систем;
• фінансові потоки, організовану злочинність та відмивання доходів;
• фізичне і психічне здоров’я людей, залучених до індустрії;
• державні витрати на запобігання шкоді, правозастосування та допомогу постраждалим;
• виконання міжнародних зобов’язань України у сфері захисту прав жінок, протидії насильству, сексуальній експлуатації та торгівлі людьми.

Центр «Розвиток демократії» у переглянутих матеріалах законопроєкту не побачив комплексної оцінки диференційованого впливу запропонованої зміни політики на жінок і чоловіків, її узгодженості з політикою протидії насильству щодо жінок та торгівлі людьми, належної системи даних і оцінки повних суспільних наслідків.

BRDO публічно оцінювало можливі додаткові бюджетні надходження внаслідок декриміналізації порнографії у 509 млн грн на рік. Ми не заперечуємо необхідності оцінювати фіскальні наслідки державної політики. Водночас можливі податкові надходження самі по собі не можуть бути достатньою підставою для декриміналізації комерційної порноіндустрії. Економічне обґрунтування такої реформи має враховувати не лише потенційні доходи бюджету, а й витрати держави на подолання прямих негативних наслідків від неї.

 У зв’язку з цим просимо BRDO оприлюднити методологію та вихідні дані, на яких ґрунтується розрахунок прогнозованих 509 млн грн податкових надходжень, а також пояснити, як оцінювалися поряд із можливими доходами бюджету державні та суспільні витрати, пов’язані із сексуальною експлуатацією, торгівлею людьми, насильством, захистом дітей, охороною здоров’я, фінансовими злочинами та необхідністю правозастосування.

Податкові надходження є доходом бюджету, але не є самі по собі доказом суспільної користі комерційної індустрії.

Що ми пропонуємо BRDO

Ми закликаємо BRDO:

1. переглянути підтримку декриміналізації комерційного виготовлення, збуту та розповсюдження порнографії з урахуванням правозахисних, гендерних, кримінологічних, соціальних та економічних наслідків такої зміни державної політики;
2. чітко відокремити у своїй публічній позиції необхідне припинення кримінального переслідування приватної некомерційної поведінки повнолітніх від декриміналізації діяльності комерційної порноіндустрії;
3. повідомити, чи підтримує BRDO законопроєкт № 15294 у його нинішній концепції та чи вважає його належним способом реалізації реформи, яку організація адвокатує;
4. оприлюднити методологію та вихідні дані економічного обґрунтування декриміналізації, зокрема розрахунку 509 млн грн прогнозованих податкових надходжень;
5. провести відкриту професійну дискусію не лише з представниками індустрії та прихильниками декриміналізації, а й з організаціями із захисту прав жінок, фахівчинями з протидії торгівлі людьми та сексуальній експлуатації, захисту дітей, кримінального права, охорони здоров’я, цифрового сексуального насильства та фінансової безпеки.

ВГО Центр «Розвиток демократії» готовий надати BRDO зібрані нами українські та міжнародні матеріали, офіційні висновки державних органів та нашу експертну довідку щодо гендерно чутливого скринінгу законопроєкту № 15294.

Ми також готові сприяти організації зустрічей із міжнародними експертками та журналістками з країн Європи й Північної Америки, які багато років досліджують порнографічну індустрію, сексуальну експлуатацію, торгівлю людьми, цифрове сексуальне насильство та захист дітей.

Ми пропонуємо не підміняти необхідну декриміналізацію приватної некомерційної поведінки повнолітніх декриміналізацією комерційної індустрії сексуальної експлуатації.

Саме це розмежування, на нашу думку, має бути вихідною точкою подальшої реформи.

Запрошуємо BRDO до відкритої професійної дискусії.

Марія Дмитрієва
директорка програм
ВГО Центр «Розвиток демократії»

ПОЗИЦІЯ
УПОВНОВАЖЕНОГО ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ
З ПРАВ ЛЮДИНИ
до проєкту Закону України «Про внесення змін до Кримінального кодексу
України щодо посилення відповідальності за виготовлення і розповсюдження
дитячої порнографії»

Жіночі правозахисні організації вимагають від народних депутаток й депутатів відхилити законопроєкт № 15294 «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за виготовлення і розповсюдження дитячої порнографії».

Звернення з цією вимогою було направлено Голові Верховної Ради Руслану Стефанчуку, голові Комітету Верховної Ради з питань правоохоронної діяльності Сергію Іонушасу та голові Комітету Верховної Ради з питань інтеграції України до Європейського Союзу Іванні Климпуш-Цинцадзе.

У документі представниці громадянського суспільства наголошують на необхідності винесення норми про посилення відповідальності за сексуальне насильство й експлуатацію дітей в окремий законопроєкт, не пов’язаний із декриміналізацією комерційного порнобізнесу.

«Ми підтримуємо посилення захисту дітей від сексуального насильства й експлуатації та підвищення відповідальності за матеріали сексуального насильства над дітьми. Проте під назвою законопроєкту про захист дітей Верховна Рада одночасно підтримала принципово інше рішення — декриміналізацію ввезення, виготовлення, зберігання, перевезення, пересилання, збуту та розповсюдження так званої “дорослої” порнографії», — зазначають правозахисниці. Це, на їхню думку, є особливо небезпечним в умовах війни, коли зростають рівень бідності, масштаби вимушеного переміщення населення, втрати житла та доходів.

Правозахисниці наголошують, що захист приватного життя повнолітніх осіб має забезпечуватися вузькими правовими нормами, які не криміналізують приватну поведінку, але водночас не створюють законних умов для комерційного виготовлення, продажу, реклами та масового поширення порнографії. Крім всього іншого, законопроєкт суперечить європейським нормам, оскільки відкриває шлях до легалізації комерційної індустрії сексуальної експлуатації, тоді як європейські стандарти вимагають запобігати цьому.

«Комерційна порнографія, яка сексуалізує насильство, приниження та підпорядкування жінок, не може автоматично виправдовуватися свободою вираження. Держава має право й обов’язок встановлювати необхідні та пропорційні обмеження для захисту прав і гідності інших осіб, запобігання сексуальній експлуатації, торгівлі людьми та насильству», — підкреслюють представниці громадянського суспільства.

Наразі звернення вже підписали 110 громадських організацій.

Ознайомитися з повним текстом звернення можна за посиланням:

Нагадаємо, 14 липня у першому читанні Верховна Рада підтримала законопроєкт, яким посилюється відповідальність за виготовлення і розповсюдження дитячої порнографії (те, що експертки й експерти у цій сфері називають матеріалами сексуального насильства над дітьми) та одночасно декриміналізується т.зв. дорослий порнографічний контент. 

звернення

інформаційна довідка

Група країн в ООН на чолі із Італією та Чилі запускає політичну декларацію глобального мораторію щодо практики сурогатного материнства. Про це повідомляє europeanconservative.

Важливий перший крок для майбутніх масштабних змін, як сподіваються ініціатори, був представлений 22 червня 2026 року під час роботи 62-ї сесії Ради прав людини ООН.

Документ не є офіційною зміною, жодна держава не змушена змінювати свої внутрішні закони. Однак ця декларація виводить практику сурогатного материнства до міжнародного порядку денного прав людини – зі сфери приватних відносин до транснаціональної практики, що зачіпає питання батьківства, прав дитини, експлуатації, створює серйозні ризики для жінок і дівчат, юридичну невизначеність для народжених дітей, стимулює трафікінг, медичну шкоду.

Національного регулювання для проблеми такого масштабу недостатньо, стверджують ініціатори декларації: цей “ринок” є глобальним, таким має бути і реагування на порушення.

A group of states at the United Nations has launched a political declaration calling for an international moratorium on surrogacy, marking a significant first step in what its supporters hope will become a global abolitionist framework – europeanconservative.

The declaration, spearheaded by Italy and Chile, was presented on June 22 on the sidelines of the 62nd session of the UN Human Rights Council. It was co-hosted by Italy, Chile, Cameroon, and the Holy See, with ADF International moderating the event.

The document is not binding. No state is legally compelled to change its domestic law because of it. But in diplomatic terms, the move really matters: it places surrogacy on the international human rights agenda not as a private contractual arrangement but as a transnational practice raising questions of exploitation, commodification, parentage, nationality, and the rights of children.

The declaration calls for an international moratorium on surrogacy as a step towards a legally binding international instrument. It argues that the practice involves serious risks for women and children, including medical harm, coercion, loss of agency, psychological consequences, identity-related problems, legal uncertainty, abandonment, trafficking, and exploitation.

For its promoters, the central point is that national regulation is no longer enough. Surrogacy has become a cross-border market. Countries with restrictive laws can still export demand to jurisdictions where women are poorer, legal protections are weaker, and intermediaries are more aggressive.

That contradiction is particularly visible in Europe. Italy became the first country to prohibit surrogacy both within and outside its borders, while Slovakia has moved to entrench a ban at the constitutional level. Other major European countries, including France, Germany, and Spain, maintain restrictive approaches in domestic law. Yet the absence of a common international framework allows agencies, clinics, and commissioning adults to move the transaction elsewhere. The practice disappears from the national territory, but not from the market. It is outsourced.

Giorgio Mazzoli, Director of UN Advocacy at ADF International, told europeanconservative.com that the declaration is important because it helps align states around the “urgent need for coordinated action.”

“The reality is that this industry is expanding exponentially,” Mazzoli said, warning that it is “preying on countries” where women are economically vulnerable or where the absence of an express prohibition allows companies and advertisers to operate in legal grey zones.

He argued that the debate has shifted because evidence of harm has become harder to ignore. “We are talking about psychological and maternal health-related implications but also about children, their early development and long-term wellbeing,” he said.

“Women cannot consent to their own exploitation,” Mazzoli said, adding that this is not merely a moral claim but one supported by international human rights law.

The declaration follows the work of Reem Alsalem, UN Special Rapporteur on violence against women and girls, whose 2025 report described surrogacy as a form of exploitation and violence against women and children. Talking to europeanconservative.com, Alsalem said the new state-led initiative shows that “the international conversation on surrogacy has entered a new phase.”

“My report demonstrated that the harms intrinsic in surrogacy cannot be addressed by regulation alone and are not limited to commercial arrangements,” Alsalem said. She backed the call for a moratorium as “an initial step towards the abolitionist model,” while stressing that abolition and criminalisation are not the same.

That distinction is politically important. Alsalem supports an approach that targets those who create or profit from demand—commissioning adults, brokers, agencies, and clinics—while treating surrogate mothers as victims entitled to protection, remedies, legal aid, psychosocial support, and economic alternatives.

The legal obstacles are well-known. States have different frameworks: some prohibit surrogacy, others allow so-called altruistic arrangements, others regulate commercial markets, and many leave grey areas. That fragmentation allows what Alsalem described as “forum shopping” across jurisdictions.

Mazzoli said the next stage is to bring more states into the declaration. “This is an open document. It does not end here,” he said. The goal, he added, remains a binding international instrument, but the process will require intermediate steps: more evidence, national legislative changes, political momentum, and a clearer shared understanding of what surrogacy does to women and children.

In practical terms, the process is still at an early stage. First comes a non-binding political declaration. Then, more states may sign on. After that, governments can use the text to revise national laws, close loopholes, and build diplomatic support. Only once a sufficient coalition exists could negotiations begin on a binding treaty or convention.

That is a long road. But for those who oppose the buying and selling of babies and the exploitation of women, the fact that states have now placed the issue formally on the UN track is already the point: the market is global, and the response is beginning to become global, too.

Javier Villamor is a Spanish journalist and analyst. Based in Brussels, he covers NATO and EU affairs at europeanconservative.com. Javier has over 17 years of experience in international politics, defense, and security. He also works as a consultant providing strategic insights into global affairs and geopolitical dynamics.

НУО Центр “Розвиток демократії” долучається до громадських організацій, котрі підписали лист до міністра соціальної політики, сім’ї та єдності України Дениса Улютина щодо необхідності врахувати у проєкті програми протидії торгівлі людьми до 2030 року окремого стратегічного напряму, присвяченого попередженню, протидії та викоріненню сексуальної і репродуктивної експлуатації, пов’язаної з проституцією, порнографією / онлайн-сексуальною експлуатацією та сурогатним материнством.

Запропоновані заходи мають бути включені не як другорядні або суміжні питання, а як питання ДЕМОГРАФІЧНОЇ НЕОБХІНОСТІ, ЗАХИСТУ У ПЕРШУ ЧЕРГУ ЖІНОК ТА ДІТЕЙ ВІД ПОЛІТИКИ ПІДТРИМКИ СУТЕНЕРІВ ТА БІЗНЕС МАГНАТІВ, ЯКІ ЗАРОБЛЯЮТЬ НА ЖІНКАХ І ДІТЯХ УКРАЇНИ, ЯК ТИХ, ЯК НЕ МОЖУТЬ СЕБЕ ЗАХИСТИТИ ПІД ЧАС ВІЙНИ ТА КРИЗ.

Подальші аргументи є частиною базової логіки державної політики у сфері протидії торгівлі людьми. Міжнародні дослідження протягом останніх 15 років у темі протидії сексуальної експлуатації показують, що від легалізації порнографії, проституції, сурогатного материнства виграють і отримують прибутки клініки, сутенери та посередники використовуючи жінок і дітей як тіло для задоволення клієнтів та покупців. Від неоднозначності уряду у цьому питанні збагачуватимуться посередники, цифрові платформи, рекламні, фінансові та транскордонні канали. Жінок і дітей, зокрема жінок і дітей з інвалідністю, осіб, які потребують підтримки або залежать від догляду інших людей, втягують у сексуальну експлуатацію через маніпуляції, шантаж, економічну залежність, бідність, наслідки війни, переміщення, насильство, дискримінацію та обмежений доступ до захисту й соціальних послуг. Шлях України до євроінтеграції зобов’язує уряд врахувати вимоги оновленої Директиви ЄС 2024/1712, якою змінено Директиву 2011/36/ЄС про запобігання та протидію торгівлі людьми, де посилюється увага до нових форм експлуатації, зокрема до експлуатації сурогатного материнства та інших важливих питань. Для України як держави-кандидатки це має бути враховано в новій державній програмі не як факультативний орієнтир, а як частина наближення до правових норм ЄС.

З повним текстом листа можна ознайомитися за посиланням.

НУО Центр “Розвиток демократії” долучається до підписантів Декларації прав жінок, що базуються на статі.

Йдеться про підтвердження прав жінок та дівчат, котрі основані на біологічній статі, включно з правом на фізичну і репродуктивну цілісність, ліквідацію всіх форм дискримінації проти жінок та дівчат, що виникають внаслідок заміни категорії біологічної статі на “гендерну ідентичність”, а також внаслідок сурогатного материнства і пов’язаних із ним практик.

Ознайомитися з Декларацією можна за посиланням.

Повномасштабне вторгнення росіян в Україну, розпочате 24 лютого 2022 року, спричинило безпрецедентну кризу у сфері захисту прав дитини. Воно стало однією з найруйнівніших загроз для дитинства, позбавивши дітей безпеки, сім’ї,
освіти, медичної допомоги та права на нормальний розвиток.
Дії агресора на окупованих територіях супроводжуються системним насильством:
стратами, нападами, свавільними затриманнями, катуваннями, втягуванням у проституцію та порнографію й іншими формами жорстокого поводження, від яких страждають усі громадяни України, передусім діти.
Одним із найсистемніших злочинів є примусове переміщення та депортація
українських дітей. За наявною інформацією, понад 20 тисяч українських дітей були
примусово переміщені або депортовані Росією з тимчасово окупованих територій. після її повномасштабного вторгнення

Методичний посібник “Використання OSINT та конфіденційної інформації про українських дітей у кримінальних провадженнях стосовно воєнних злочинів Російської Федерації” розроблений як ресурсний матеріал, спрямований на запобігання порушенням прав дітей, котрі стали свідками та/або постраждали під час російської збройної агресії проти України. Видання підготовлено Всеукраїнською громадською організацією – Центр «Розвиток демократії» спільно з Національною соціальною сервісною службою України в межах проєкту «Справедливість для української молоді: розслідування та переслідування воєнних злочинів проти українських дітей», який адмініструє неурядова організація PH International (зареєстрована як Project Harmony, Inc.) у рамках проєкту за підтримки Відділу з правоохоронних питань (INL) Посольства США в Україні. Погляди авторів не обов’язково збігаються з офіційною позицією уряду США.   

Авторки:
Яковець І.С. – докторка юридичних наук, тренерка НААУ з питань дискримінації,
викладачка та розробниця навчальних програм Національної школи суддів, тренерка та розробниця навчальних курсів Тренінгового центру прокурорів України, тренерка з питань СНПК, домашнього та гендерно зумовленого насильства.
Ситник Г.М. – психологиня, юристка, викладачка Київського столичного університету ім. Б. Грінченка, членкиня Національної психологічної асоціації України, психологиня соціального проєкту психологічної підтримки «РАЗОМ».
Овчарова Г.Б. – кандидатка технічних наук, координаторка проєкту «Справедливість для української молоді: розслідування та переслідування воєнних злочинів росії проти українських дітей» від ВГО – Центр «Розвиток демократії».

Посилання на посібник