Ярмарок соціальних результатів OutcomesX оголосив результати першої Угоди, що надає пряме фінансування українським громадським організаціям, що потребують міжнародної допомоги. В рамках Ярмарку UBS Optimus передає $2 мільйона доларів місцевим громадським організаціям, які допомагають дітям.

13 квітня 2023, Нью-Йорк: OutcomesX, перший у світі Ярмарок соціальних результатів, оголосив результати першої Угоди, яка передбачає надання фінансування у розмірі 2 мільйонів доларів від UBS Optimus Foundation безпосередньо місцевим громадським організаціям, які допомагають дітям, що залишилися в Україні, та які реалізують проекти в сфері освіти та психологічної допомоги.

Дана Угода відбулася зокрема тому, що останні дослідження засвідчили, що складні бюрократичні процедури заважають скористатися фінансуванням двосторонніх та багатосторонніх фондів допомоги передусім тим українським некомерційним організаціям, які працюють з людьми, що потребують допомоги саме в Україні, а не за кордоном. Саме тому Угода є допомогою UBS Optimus Foundation у досягненні позитивних соціальних результатів для жителів України та внутрішньо переміщених осіб, які постраждали від війни.

Як працює Ярмарок соціальних результатів: OutcomesX запросив 63 українських некомерційних організацій зареєструвати докази досягнення ними соціальних результатів та визначити ціну за кожний результат, яка би відображала повну вартість витрат, які понесла ГО щоб досягти цей результат. UBS Optimus Foundation обрав поміж зареєстрованими результатами та вирішив придбати відповідну кількість одиниць соціальних результатів на суму 2 мільйони доларів США через Ярмарок соціальних результатів, гроші за соціальні результати надійдуть безпосередньо обраним українським організаціям, серед яких ЕдКемп-Україна та Дівчата після процесу верифікації результатів.

UBS Optimus Foundation став першим партнером Ярмарку соціальних результатів OutcomesX, який дозволяє некомерційним організаціям продавати результати в різних сферах соціального впливу та з різних регіонів. UBS створив надзвичайний фонд відновлення для України, що поповнюється коштами клієнтів та працівників банку. Його метою є допомога дітям, які залишилися в Україні або були змушені виїхати з неї, через Ярмарок соціальних результатів, бо він є найбільш дієвим механізмом передачі фінансових коштів саме тим організаціям, які можуть найкраще допомогти..

Як зазначила Майя Зісвайлер (Maya Ziswiler), виконавчий директор Фонду UBS Optimus: “Ми вже мали досвід фінансування соціальних результатів через бонди соціального впливу в Індії, і наразі ми раді співпрацювати з OutcomesX для фінансування соціальних результатів. Ми переконані, що ярмарки соціальних результатів мають великий потенціал для подолання перешкод щодо фінансування НУО, які працюють на місцевому рівні, що сприятиме нарощенню їхнього впливу.”

OutcomesX залучив 63 некомерційні організації, які працювали над двома результатами, яких UBS Optimus Foundation прагнув для українських дітей: покращення академічної успішності та покращення психічного здоров’я. Залучені НУО завантажили свої дані та інформацію щодо вартості на ресурс під назвою Impact Genome Registry.  Реєстр оцінює якість даних некомерційної організації на основі методу збору доказів (наприклад, несистематизовані докази, оцінка показників виходу, оцінка даних, зібраних на певний момент, оцінка даних зібраних до і після виконання проекту, чи повномасштабне рандомізоване контрольоване дослідження); відповідності соціальному результату (наприклад, чи пов’язані дані з визначеними результатами); і валідність (наскільки підхід відповідає методам, які вже довели свою ефективність).

Ольга Ціпан, керівник громадського Центру розвитку дітей «Ерудит» (м. Березне, Рівненська область) так прокоментувала свій досвід: “Ярмарок соціальних результатів надає нам можливість оприлюднювати докази досягнутих результатів, спрямованих на покращення психічного здоров’я дітей під час війни, і в такий спосіб контактувати і отримувати фінансування від глобальних донорів. Як місцева громадська організації, ми раніше не мали механізму охоплення міжнародних жертводавців, які піклуються про добробут українських дітей, який пропонує Ярмарок. Для нас це зміна, яка дозволяє переглянути традиційні форми фандрейзингу та можливість зосередити більше уваги на досягненні кращих програмних результатів.”

Ярмарок створено для того, щоб прискорювати надходження коштів, наразі він працює із конкретними угодами, проте у найближчих планах планує автоматизувати процеси з тим, щоб розпочати процес скорочення бюрократії в усій системі міжнародної допомоги та демократизації надання допомоги. Це дозволить будь-якому спонсору (не зважаючи на його розмір) купувати верифіковані соціальні результати, а будь-яка некомерційна організація, яка має докази результатів, може їх продати та отримати доступ до фінансування.  

Виконавчий директор та співзасновник OutcomesX Джейсон Саул  (Jason Saul) зауважив:  “Процес подання заявки на фінансування настільки складний і трудомісткий, що місцеві українські НУО не можуть отримати гроші, яких вони вкрай потребують, більше десятка українських громадських активістів сказали про це виданню The New Humanitarian. Ярмарок соціальних результатів може це змінити, надаючи донорам ефективність, а виробникам соціальних результатів справедливість в процесі доступу до капіталу.”

Філліс Костанза (Phyllis Costanza), співзасновник та Президент OutcomesX додала: “Сьогодні невеликі некомерційні організації часто знаходяться в невигідному становищі щодо фандрейзингу. Багато з них не мають відповідних соціальних зв’язків або високооплачуваних фахівців з написання грантів та оцінювання проектів, що в свою чергу мають більші та впливовіші організації. Проте Ярмарок соціальних результатів нівелює ці умови гри, надаючи організаціям ключовий ресурс для пошуку капіталу та конкуренції за нього виключно на основі їх здатності досягати соціальних результатів.”

Щоб отримати більше інформації про Ярмарок соціальних результатів OutcomesX  та взяти у ньому участь, звертайтеся до Філліс Костанза phyllis@outcomesx.com.

OutcomesX – Ярмарок соціальних результатів місія якого полягає у трансформуванні соціальних результатів в актив, який можуть придбавати інвестори, корпорації та філантропи у перевірених некомерційних та соціальних організацій. OutcomesX створює інфраструктуру для стандартизації, наданні вартості, продажу та звітуванню одиниць соціального впливу, надання кількісних засобів для вимірювання «S» в ESG. Покупці результатів отримують вигоду від відкриття цін і перевірених даних для інформування про соціальні витрати, а виробники соціальних результатів отримують доступ до ресурсів та зменшення тягаря звітності.  Передусім, OutcomesX привносить ефективність і справедливість у діяльність по виробництву соціальних результатів, надаючи можливість будь-якій некомерційній організації, великій чи малій отримати доступ до капіталу на основі їхніх результатів.

Контактна особа в Україні

Дмитро Коник – 067-4084563

dmytrokonyk@gmail.com

Ukraine’s civil society is ferociously defending the war’s other front – the one not of territory, but of democracy. Amid Russia’s bombardment of targets that are vital to Ukraine’s democratic development – education, health, energy — support for that front is just as critical, not only for survival, but also to ensure that when Ukraine regains territorial sovereignty, it can also continue its democratic evolution, writes Just Security.

In the face of this clash between Russia’s autocracy and Ukraine’s democracy, civil society in Ukraine in the past year has undergone a large-scale shift from a primary focus on development, democracy, and advocacy for veterans and women’s rights, to an understandable emphasis on humanitarian operations. And the country’s volunteer movement has transitioned at the local level from civic activism to civil defense. Yet these civil society organizations remain a backbone of Ukraine’s democracy, and the international community will have to tread carefully to ensure its own increasing footprint supports, rather than hinders, their central role in the country’s longer-term development.

The concept of civil society is largely a construct of liberal democracies, and Ukraine’s has been shaped and sustained by Western democracy assistance since its independence. That evolution got a particular jump-start with the 2004 Orange Revolution, a national civil resistance movement to depose an illegitimate regime that had committed large-scale electoral fraud.

But civil society in Ukraine is different in fundamental ways from its more formal, legalistic Western counterparts. Ella Lamakh, head of the Ukrainian organization The Democracy Development Center (DDC)), notes that her country, unlike Russia, has a deeply rooted culture of philanthropy that predates Soviet control of Ukraine. Following the 1986 Chornobyl nuclear plant disaster, the rebirth and organization of independent civil society was integral to Ukrainian nationalism and the restoration of Ukrainian values and society.

Another distinctive feature of Ukrainian civil society is that it is highly movement-based. Both the 2004 Orange Revolution and the 2014 “Revolution of Dignity” (also known as “the Maidan Revolution” for Kyiv’s central square, where the protests were centered) were national civil resistance movements that shaped Ukraine’s civil society. What does this look like in practice? First, Ukraine’s civil society is highly networked. Andriy Tarelin, a board member of the Center for Private Initiative Assistance (CPIA) in the northwest city of Kharkiv, described how, in 2014, every city in Ukraine organized a web of simultaneous Maidan demonstrations, spreading the revolution nationally, even into the East.

The Maidan Revolution was transformative. While several political leaders emerged to represent the peaceful protesters during negotiations with the government, the movement was essentially leaderless. It was by and of the people, driven by an insistence that citizens’ voices were powerful and integral to the constellation of political power in Ukraine. What began as a demonstration against the duplicity and opportunism of the government of Viktor Yanukovych became a movement of social renewal, with Ukraine’s citizens united in respect for all citizens and their civil society.

Another feature of Ukraine’s civil society is its relationship with social volunteerism, which works in tandem with civil society and is how civil society remains fluid and adaptive. It’s not an overstatement to say that volunteerism saved the country in 2014 during Russia’s capture of Crimea and its subsequent invasion of the East. Recognizing that Ukraine’s military, weighed down by corruption and Moscow loyalists, was incapable of defense, thousands of Maidan protestors headed to the East to hold the front until armed militias and Army reinforcements arrived.  Many lost their lives; others reverted to the rear to organize military and medical resupply. As the war progressed, these volunteers organized veterans services to care for the combat-wounded and those discharged from the military. In Ukraine, volunteerism is civil society’s vanguard. Volunteers surge in response to emerging needs, creating new paths for civil society, as volunteer movements professionalize and institutionalize.

Stages of Acceptance and Denial

In the runup to Feb. 24, 2022, Ukraine’s civil society was in various states of acceptance and denial regarding Russia’s war of aggression. Marta O. Pyvovarenko, a mental-health research expert and co-founder of the Development Foundation, a psycho-social support organization, had worked closely with the U.S. Department of Defense and Department of Veterans Affairs to establish veterans care in Ukraine for those returning from the fighting that had already been going on for eight years by that point. Based on open-source U.S. defense assessments, the Development Foundation with other civil society partners began in December 2021 to publish advice on Facebook on how to prepare for evacuations and how to make bomb shelters habitable. Anticipating civilian casualties, they began  trainings to increase the number of paramedics.

Meanwhile, Lamakh and Maria Dmytriyeva at the DDC were uncertain when Russia would wage such a major invasion and refused to submit to Moscow’s intimidation, which they understood was meant to destabilize Ukraine’s democracy and therefore its civil society. So they were still hosting youth from all over Ukraine in Kyiv, training them to be peacebuilders in their communities.

In the weeks after the invasion, CPIA board member Tarelin and Galyna Ovcharova, with the organization Youth for Democracy in Kharkiv, fled Russia’s occupation of the city’s neighboring regions, as the Russian army moved closer to the city center. Members of CPIA’s board, Development Foundation staff and Youth for Democracy participants joined the army and immediately deployed to the front. After ensuring that members of their youth delegation returned safely to their homes, Lamakh headed to Lviv. It was not certain then that Kyiv would be able to resist Russia’s intent to decapitate the Ukrainian government, and, as Ukrainians fled to the western regions, Lamakh felt she could best accomplish her institution’s mission of strengthening local governance and women’s rights by helping the internally displaced, mostly women, arriving daily in Lviv.

For civil society, this first phase of the war, from March to May 2022, was one of shock and disruption. Pyvovarenko remembers that her primary work during those days was evacuating staff to Europe as refugees, bringing internally displaced people to her hometown of Lviv and establishing logistics supplies of medicine and food. Lamakh was receiving calls from local civil society partners all over Ukraine, asking for help in evacuating citizens from Kharkiv, Mykolaiv, and Kherson, as the Russian army advanced. Her own mother was caught behind enemy lines in the South. Yet, civil society’s rapid reconstitution in new locations or with new missions or both was remarkable and due in large part, interviewees confirmed, to its networked and fluid nature.

Even since the Orange Revolution, the DDC has built local civil society capacity throughout Ukraine, and the network adapted after the 2022 full-scale Russian assault to provide humanitarian and migration assistance throughout the country to the growing number of internally displaced families. Halyna Skipalska, executive director of the Ukraine Organization for Public Health, told me that most civil society organizations in Ukraine had already adapted to wartime operations after 2014, evacuating staff from Donetsk and Luhansk in the East, and providing psycho-social support to internally displaced people following the Russian invasion that year.

During the intervening years, her organization ran specialized mobile units in the East, providing counseling and support to women survivors of conflict-related sexual violence and domestic violence. These specialized units have been critical in supporting women since the full-scale invasion in 2022, given the brutality of Russia’s occupation and the use of rape as a weapon of war. The DDC, too, modified its work to focus on Ukraine’s eastern frontline regions, building the capacity of women’s civil society organizations and local governments to implement United Nations Resolution 1325 on Women, Peace and Security, ensuring that government programs in those regions addressed the impact of the war on women and engaged them meaningfully in decision-making. This work provided a foundation for cooperation between civil society and local government to manage conflict-related issues, such as internally displaced people, gender-based violence, and veterans’ reintegration, as local governments bore the brunt of dislocation.

Crucial to the War Effort

This all-of civil-society response is as important to the war effort as the military’s combat operations in a number of ways. Last autumn, due to multiple battlefield failures, Moscow’s strategy changed to attacking civilian institutions and energy infrastructure to force Ukraine’s capitulation, or at least to pressure the government in Kyiv to negotiate a peace settlement. Full-scale humanitarian response and civilian-protection operations by civil society have been critical to reducing the suffering of the civilian population, and to maintaining public support for Russia’s defeat, which Ukraine’s leadership sees as the only way to guarantee the country’s long-term security.

Civil society also has been crucial for supporting Ukraine’s local governments, which have become more empowered since 2014 as a result of a significant democratic reform effort — decentralization and amalgamation — that gave them more authority and funding. Ukraine’s winning response to last year’s full-scale invasion is at least in part the result of the dexterity and authority of local governments, which civil society has assisted with resources, coordination, and international donor contacts. Ukraine’s volunteerism movement has been instrumental at the local level. Tarelin, on his return to Kharkiv in the fall, was astounded by the enormity of volunteer activism, which is in turn coordinated and funded by Kharkiv’s government to supply critical government services. Ovcharova also noted the creativity and resourcefulness of volunteers in Kharkiv, who, for example, have organized to send food to the front by buying produce from nearby farmers to keep local agriculture alive.

The promise that these relationships portend for citizen trust in government, and vice versa, says Tarelin, has been one of the most positive aspects of the response to the war. Maintaining volunteer and civil society strength and activism, from the national to the local level, is also critical for ensuring that Ukraine remains on the path of democratic progress. Historically, civil society and citizen activism were the primary protectors of its democracy in the face of rampant government corruption and oligarchic control (managed from Moscow) of major segments of Ukrainian political and economic life. This activism will be critical to the post-war effort not only in rebuilding infrastructure, but in rebuilding democracy, which has had some setbacks due to necessary wartime limitations, such as martial law and a moratorium on political party competition.

When asked what worries civil society leaders most, many of those interviewed deflected the question, responding that now was not the time to focus on civil society needs. “Nothing must distract Western attention from helping Ukraine win the war, as that is the best guarantee that civil society in Ukraine will exist,” said Larissa Babij, who provides psycho-social support to wounded veterans. Several Western organizations have identified specific threats to Ukraine’s civil society and its support for democracy.

Vulnerabilities

But the International Institute for Democracy and Electoral Assistance (International IDEA) and Refugees International have outlined some of the vulnerabilities. International IDEA recognizes that EU accession, a path that Ukraine has embarked on, is not necessarily synonymous with democracy strengthening, as seen in the Western Balkans, where the EU permitted partial compliance with anti-corruption reforms and limited civil society participation in key policy issues. Ensuring that civil society is supported through the war and remains a powerful, active voice after the war is critical, even with robust international commitments to Ukraine’s democratic development. Refugees International highlights the past failures of the international humanitarian community when it comes to their own commitment to localization (The Grand Bargain) and the building of local humanitarian capacity.

Ukraine has demonstrated both a robust civil society and independent humanitarian response in the first months of the war, unlike other conflict-affected states that had neither. To undercut this existing capacity by hiring away civil society leaders to international organizations rather than supporting them in their indigenous roles, undermining their existing decision-making capacity and robust standards of operation, or eroding their ability to operate independently of the government and international donors – bad practices that have occurred in other conflict contexts — would create a double tragedy. In other countries, international humanitarian relief operations prevented indigenous capacity from emerging. In Ukraine, this would weaken an existing capacity that is essential to Ukraine’s democracy.

When asked how the upsurge in international presence and funding was affecting civil society in Ukraine, those I interviewed insisted that while the international presence was indeed growing, the experience had been overwhelmingly positive because of the growing respect for Ukraine’s civil society. Today, the bulk of international donations are funneled through the United Nations, which has a mixed reputation in Ukraine as an organization that can support societies in war, but not prevent those wars.

Pyvovarenko, Lamakh, Skipalska, and Tarelin noted that most Ukrainian organizations by last summer were “on their knees” after their initial response to last year’s full-scale invasion. Funding was limited, staff had fled or had been mobilized (The Development Foundation lost 70 percent of its staff), and they were experiencing exhaustion and burnout. International donors have provided much-needed support and funding, and have done so strategically and thoughtfully. With the bulk of her Development Foundation staff in Europe or at the front, Pyvovarenko is now employed by the United Nations Population Fund (UNFPA), where she is able to continue the work of her previous organization with greater reach. That includes providing mobile psycho-social support brigades to more than 43,000 citizens, even in previously occupied territories, and opening a national hotline for men struggling with depression and mental-health problem.

International donors overall have been attuned to the fact that Ukrainian civil society has a high standard of operations; Lamakh tells the story of a donor’s amazement that professional standards for programming, even at the local level, already existed and could be reinforced. In Kharkiv, international donors have already begun to think strategically about how to preserve critical aspects of Ukrainian civil society even with civil society’s humanitarian transition. Tarelin said donors are already discussing how to maintain entrepreneurialism, business innovation, and private investment-research partnerships in Ukraine even in the midst of war.

Civil society’s professionalism in Ukraine has led to robust co-creation processes for programming, said Skipalska, such as marrying internationally tested frameworks with Ukraine’s own standards for operating. She is optimistic that, as civil society in Ukraine expands during the war, it will also strengthen critical capacity and expertise that will make it a formidable voice in post-war Ukraine.

Strains With the National Government

Where perhaps civil society relations are weakest is with the national government in Kyiv. Ministries, which often had strained relations with civil society groups over health, veterans, and social-reform efforts, have largely frozen their relations with civil society and talk of government reform, claiming the need to prioritize the war effort. Civil society leaders report growing resentment on the part of ministries, as international assistance flows to civil society in areas they consider their purview.

Ovcharova argues that there is a growing missed opportunity by all – civil society, the government, and the international community — to design and organize major reforms of the government in social welfare, justice, gender equality, and veterans’ affairs, for example, in cooperation with civil society, which can connect with citizen’s needs and voices to ensure the reforms have sustainability and legitimacy. Reforming the government and strengthening its capacity in these areas is absolutely essential for the post-war reconstruction and recovery. Making the case now that the international community expects civil society to be a crucial voice in these reforms is also vital to Ukraine’s post-war success.

With respect to civil society’s insistence that the first priority for the international community must be support for Ukraine’s military effort, the international community must not lose sight of essential support for civil society and democracy in the following areas:

    Push Ukraine’s central government to engage civil society robustly on critical government reform, especially in the social sector, to lay the foundation for a successful post-war reconstruction of democracy, society, and infrastructure.

    Advance Ukraine as an important test case for the humanitarian community’s “Grand Bargain,” a 2016 commitment by large international donors and humanitarian organizations to build and sustain humanitarian capacity locally. This will require ensuring that Ukrainian civil society has local decision-making authority, that it is trained and positioned to build and lead its own humanitarian response, and that its robust organizations are defended and preserved, even as international organizations increase their own presence.

    Strengthen international development donor’s capacity to fund and support movement-based politics, which are a core aspect of Ukrainian civil society’s flexibility and adaptation.

    Continue to support the development of civil society’s human capital. Ukraine is losing its best and brightest to both the war and to displacement and needs a robust plan to educate and grow new civil society leaders.

Finally, the international community must learn from Ukraine. In an era where regimes the world over are repressing civil society and popular support for democracy is low in many countries, Ukraine has offered lessons in how to support and reinforce universal human rights without diminishing national loyalty, to organize leaderless movements that succeed, and to renew and grow civil society even under the most strenuous circumstances. These are among many important lessons that Ukraine civil society has to offer, even as it preserves and strengthens democracy in the midst of war.

The views expressed in this article are solely the author’s and do not necessarily reflect those of the National Democratic Institute.

IMAGE: A volunteer lifts a pot of soup from the stove at a humanitarian center in Bakhmut on February 3, 2023, amid the Russian invasion of Ukraine. (Photo by YASUYOSHI CHIBA/AFP via Getty Images)

Author: Lauren Van Metre

Lauren Van Metre (@ResilienceWorks) is Director for Peace, Climate, and Democratic Resilience at the National Democratic Institute, and a non-resident Senior Fellow at the Atlantic Council, where she writes for Ukraine Alert on the war in the Donbas and its impacts on Ukrainian politics and society.

Democracy Development Center

What is our goal?

A democratic, just, prosperous, peaceful Ukraine, in which women and men can fully enjoy their human rights and develop their potential.

What are our objectives?

• Women participate in decision-making at all levels
• Women participate in conflict prevention and resolution and in post-conflict rebuilding
• Women’s needs and interests are included and taken into account in the legislation, national and local strategies, programs, action plans, services
• Decision-makers at all levels understand what women’s rights are and how they have to be considered and protected
• Women’s and youth CSOs have the knowledge, the tools, and expertise to protect women’s rights in different areas

What we do to achieve these objectives?

• Promote equal rights and opportunities for women and men
• Educate people about different tools used to provide equal rights and opportunities for women and men in various areas
• Educate women in different vulnerable groups about feminism, peacebuilding, and media literacy
• Educate people at all levels of decision-making – from the Parliament to local communities and women’s CSOs and initiatives – about the crucial role of women’s rights and women’s participation
• Work with various groups – like local officials, heads of hromadas, public servants, journalists, specialists in different industries to help them implement the measures to account for women’s needs and interests in their areas
• Advocate for women’s participation in decision-making and peacebuilding – including women that face numerous forms of discrimination
• Work to free women and girls from various forms of violence, including prostitution, pornography, and surrogacy
• Educate people about women’s contributions to different spheres of the economy and society
• Help women get proper recognition for their work and achievements in all spheres of the economy and society

When was DDC established?

In 2003

Our activities

Overall, we work in advocacy, policy development, and conducting trainings on the following topics (for different audiences, from local initiative groups to Ministries): 

“Debate”, “Domestic Violence Prevention”, “Human Trafficking Prevention”, “Conflict Resolution”, “Leadership and Human Rights”, ‘Women’s Rights’, ‘Gender Equality’, ‘Gender-sensitive services’, ‘Gender-sensitive policies’, ‘Women, Peace, Security’, ‘Youth, Peace, Security’, ‘Advocacy for Women’s Rights’, ‘Feminism’, ‘Local women’s initiatives’, ‘Peacebuilding and women’s involvement in it’, ‘Men’s involvement in promoting Women’s rights’.  

Since 2003, our organization has been working on combating trafficking in human beings and violence against women, and following this work, we started fighting against sexual exploitation of women and girls in prostitution and pornography.

Since 2018, we have been working on promoting the Equality Model of state treatment of prostitution (exit programs for women in prostitution, punishment for pimps and punters).

Since 2020, we have been educating people about dangers of surrogacy as a form of reproductive exploitation of women. 

Since 2014,

Soon after the beginning of Russia’s war against Ukraine in 2014, we began working on promoting UNSCR 1325 and the Women, Peace, Security agenda and participated in development of the first and the second National Action Plan 1325 as well as of updates of both NAPs and helped train oblast and local level officials and CSOs on localization of the Women, Peace, Security agenda. Within this area, we are also promoting the Youth, Peace, Security agenda and working with young women peacebuilders

Since the beginning the full-scale invasion on February 24, 2022, we expanded our awareness-raising and training work and joined the humanitarian effort on the ground.  We started to help create shelters for IDPs, improve living conditions for IDPs to live in, resettled them in private residences, organized the life and education of IDP children, created and conducted psychological counselling, consultations and classes for children and women.

We have been helping organize cooperation between local authorities, hosting communities and internally displaced persons and engaged both foreign donor organizations and private persons donating money to resolve the most pressing issues. 

How big is our team? 

7 persons of the core staff

Ella Lamakh, head of board <ellalamakh@gmail.com>

Maria Dmytriyeva, director of programs <mdmytrieva@ddc.org.ua>

Yulia Voronina , accountant <julls.voronina@gmail.com>

Vlad Mardanenko, logistics manager    <vlad.kievddc@gmail.com>

Anastasia Ostapchuk, program specialist <ana.ost307919@gmail.com>

Anna Hyrych,  program specialist <anna.girich1996@gmail.com>

Eugenia Semeniuk, communications officer <semenasquo@gmail.com>

Plus a network of specialists and volunteers in all oblasts that are engaged when necessary within specific projects.

Our website is http://ddc.org.ua/ 

Our twitter  https://twitter.com/j0Kq7ZdrkxdJcQd

Our Facebook  https://www.facebook.com/vgocdd

Our Youtube channel 

Who are our international partners?

Currently, our key international partner is Global Network of Women Peacebuilders (GNWP), with whom we have been cooperating since 2017, specifically on WPS and YPS agenda in Ukraine. 

DDC’s experts have been conducting trainings for UN Women Ukraine, and a range of the institutions in the Ukrainian defense sector.  

The French feminist NGO ‘Women In War’ based in Paris is another one. Together with them, we organized an international scientific conference ‘Women in Wars, Revolutions, and Peacebuilding’ in 2016. 

Head of the organization,

Ella Lamakh

29 вересня 2021 року відбулася підсумкова Міжнародна конференція «ВІДНОВЛЕННЯ ТА ЛОКАЛІЗАЦІЯ МИРУ ЧЕРЕЗ ПРИЗМУ ПОРЯДКУ ДЕННОГО «ЖІНКИ, МИР, БЕЗПЕКА», організована Запорізьким благодійним фондом «Єдність» за майбутнє» у партнерстві з ООН Жінки Україна за результатами трьох років впровадження проєкту з локалізації Резолюції 1325 «Жінки, мир, безпека». Про це повідомляє Запорізький благодійний фонд “Єдність” за майбутнє” / Unity for the Future. Модераторками панельних дискусій заходу були національні експертки НУО Центр – Розвиток демократії Елла Ламах та Марія Дмитрієва.

У заході взяли участь 143 учасниці і учасники – представниці Міністерств України, обласних та місцевих органів влади України, організацій громадянського суспільства (Хмельницька, Вінницька, Дніпропетровська, Донецька, Луганська області), інших країн світу, міжнародні експертки з Грузії, Молдови, директорка Глобальної мережі жінок-миробудівниць Марія Вікторія Кабрера Баллеза та директорка програм мережі Агнешка Фал-Дутра Сантос.

    На конференції голова правління Запорізького благодійного фонду «Єдність» за майбутнє» Тамара Огородова презентувала результати і досягнення реалізації проєкту «Просування порядку денного «Жінки. Мир. Безпека» шляхом локалізації та імплементації Національного плану дій з виконання Резолюції РБ ООН 1325 у Східній Україні», який виконувався з 2018 року.

   Військовий конфлікт з 2014 року вплинув найбільше на жінок і дівчат, які були вимушені покинути свої домівки та розпочати нове життя у нових громадах. Але, як показало дослідження, проведене ЗБФ “Єдність” за майбутнє” на початку реалізації проєкту «Просування порядку денного «Жінки. Мир. Безпека» шляхом локалізації та імплементації Національного плану дій з виконання Резолюції РБ ООН 1325 у Східній Україні» у партнерстві з ООН Жінки Україна, незважаючи на те, що в 2016 році був прийнятий перший Національний план дій на виконання Резолюцієї Ради Безпеки ООН 1325 «Жінки, мир, безпека», а у 2018 році він був переглянутий, саме на місцевому рівні – на кінець 2018 року в громадах, де проживають ці жінки і дівчата і де підтримка і допомога їм потрібна найбільше, прийняття місцевих планів дій навіть не обговорювалися. Саме тому локалізація НПД 1325 на місцевому рівні стала дуже важливим кроком для забезпечення допомоги жінкам і дівчатам, а також чоловікам і хлопцям, які постраждали від конфлікту, долученням їх до процесів прийняття рішень у місцевих громадах та впровадженням системних змін у громадах.

Проєкт з локалізації розпочався в жовтні 2018 року в 17 громадах: в п’яти громадах у Запорізькій області (Біленьківська, Комишуваська, Комиш-Зорянська, Гірсівська (увійшла до складу Олександрівської ОТГ), Остриківська (увійшла до складу Токмацької ОТГ), в шести громадах у Донецькій області (Добропілля, Дружківка, Соледар, Званівка, Новодонецьке, Очеретине), в шести громадах ОТГ в Луганській області (Рубіжне, Кремінна, Попасна, Шульгинка, Старобільськ, Біловодськ).

Першим кроком стало дослідження ситуації на місцевому рівні щодо впровадження Порядку денного «Жінки. Мир. Безпека» відповідно до чотирьох основних напрямків Резолюції 1325: запобігання, захист, участь та зменшення наслідків і відновлення, аналіз ситуації щодо миру та безпеки і особливо їх вплив на жінок і дівчат. Дослідження було проведене трьома методами: кабінетне дослідження, проведення фокус-груп з жінками з місцевих громад і анкетування представників місцевої влади на інформаційних робочих зустрічах.

Були проведені 17 інформаційних зустрічей для 195 осіб – жінок і чоловіків – голів та заступників голів рад, місцевих депутатів, фахівців місцевих рад, громадських активісток. На цих інформаційних зустрічах проводилося детальне інформування щодо Резолюції РБ ООН 1325 “Жінки, мир, безпека”, Національного плану дій 1325, обласних планів дій та важливості для місцевих громад долучитися до виконання НПД 1325.

    На зустрічах було проведене опитування, яке показало, що до зустрічі не більше 25% мали інформацію щодо Національного плану дій та обласних планів. 

   За результатами проведених інформаційних зустрічей

Більше 90%  відзначили, що важливо приймати місцевий план дій 1325 у громаді

А більше 80% готові брати участь у навчальних тренінгах та заходах щодо Національного плану дій.

    За результатами дослідження були розроблені рекомендації щодо подальшої локалізації НПД, важливим кроком якого є прийняття місцевих планів дій та практичного впровадження їх на рівні місцевого самоврядування.

Другим кроком в травні 2019 року 12 представників і представниць місцевих громад прийняли участь у міжнародній конференції «Процес локалізації Національного плану дій Грузії на виконання Резолюцій Ради Безпеки ООН «Жінки, мир, безпека» на  2018 – 2020 роки».

В рамках візиту делегація вивчила досвід місцевої влади щодо локалізації – досвід співпраці з громадськістю через гендерні координаційні ради. В результаті вивчення досвіду було розроблено положення про Координаційну раду за прикладом Грузії, в якому внесено обов’язковість розгляду на сесії ради напрацювань Координаційної ради. Для того, щоб голос вразливих жінок був почутий, представниці груп самодопомоги, мобілізаторки, представниці громадських організацій, жінки з вразливих груп населення були включені до складу цих Координаційних рад.

Подальшими кроками було проведено навчання з прав людини, гендерної рівності та локалізації Резолюції РБ ООН 1325 для представниць і представників регіональних та місцевих органів влади, громадських активісток, депутаток, груп самодопомоги. 6 із 9 тренінгів були підготовлені та проведені за участі міжнародної експертки, директорки Глобальної мережі жінок-миробудівниць Марії Вікторії Кабрера Баллеза.

Третім кроком було проведення трьох тренінгів для представниць та представників громадськості та влади, на яких були розроблені рекомендації щодо заходів, які можуть бути включені в місцеві плани дій. Протягом  2019 року були прийняті місцеві плани дій в  громадах Донецької області (Добропілля, Дружківка, Соледар, Званівка, Новодонецьке, Очеретине), в громадах Луганської області (Попасна, Кремінна, Рубіжне, Біловодськ, Шульгинка, Старобільськ) та в громадах Запорізької області (Біленьківська, Комишуваська, Комиш-Зорянська, Гірсівська, Остриківська.

Крім того, в цих місцевих громадах були затверджені 17 заступників голів рад  уповноваженими особами з питань забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків. В громадах почався процес створення Координаційних рад, а також включення до існуючих координаційних рад розгляд питань, які стосуються виконання Національного та місцевих планів дій 1325. Після прийняття у кінці 2019 року місцевих планів дій команда проєкту провела значну роботу з підтримки у їх впровадженні.

 У 2020 році розпочалася пандемія коронавірусу. Багато заходів, які планували провести в рамках місцевих планів дій 1325, були переформатовані, переведені в онлайн. Виникли нові потреби у жінок і дівчат. Проводилося консультування керівництва громади та виконавців. У  2020 році вперше була впроваджена методика щодо розрахунку вартості виконання місцевих планів дій, розроблена фондом “Єдність” за майбутнє” разом з представницями Глобальної мережі жінок-миробудівниць Марією Вікторіє Кабрера Баллеза та Агнєшкою Фал-Дутра Сантос. Ці розрахунки проводили представники влади – представниці фінансових відділів рад, соціального захисту разом з громадськими активістами.

В результаті таких детальних розрахунків виявилося, що громади витрачають від 55 000 грн у малих громадах до 200 000 грн у великих громадах з населенням більше 40 000 жителів на виконання заходів місцевих планів дій. В 2021 році в громадах, які затвердили нові місцеві плани дій, було проведено розрахунок вартості заходів місцевих планів дій. Як показав моніторинг, сума на виконання планів дій збільшилася в кілька разів і складає до 2 мільйонів гривень у великих громадах.

Однією з важливих складових проєкту було проведення моніторингу, а також організація та проведення тренінгів щодо моніторингу виконання місцевих планів дій. 212 жінок і чоловіків  пройшли навчання на тренінгах з моніторингу та під час практичного відпрацювання кожного плану дій розробили плани моніторингу для кожної з 17 громад. У співпраці з громадськістю було проведено моніторинг виконання місцевих планів дій за 2020 рік.

Четвертим кроком була робота над підготовкою пропозицій до нового Національного плану дій 1325, до якого вперше в рамках розробки пропозицій були долучені представниці місцевих громадських організацій, груп самодопомоги, а також представників і представниць органів місцевої влади. Було проведене опитування, в якому прийняли участь 257 представників та представниць громадськості та влади.

За результатами анкетування були розроблені пропозиції, які були передані Міністерству соціальної політики та враховані під час розробки другого Національного плану дій. Після прийняття другого Національного плану дій 28 жовтня 2020 року в рамках проєкту були проведені 7 навчальних тренінгів для представників органів місцевої влади, представників громадськості та груп самодопомоги, а також для представників і представниць координаційних рад Донецької, Луганської та Запорізької областей, в яких взяли участь більше 300 жінок і чоловіків з місцевих громад. 

В рамках реалізації проєкту завдяки отриманому досвіду у співпраці з Глобальною мережею жінок-миробудівниць був розроблений Посібник з локалізації та кошторисування місцевих планів дій з виконання Резолюції Ради Безпеки ООН 1325 «Жінки, мир, безпека» в Україні. Посібник розроблявся за участю фонду «Єдність» за майбутнє», а також консультативної підтримки директорки Глобальної мережі Марії Вікторії Кабрера Баллеза та національних експерток Марії Дмитрієвої та Елли Ламах, в якому був узагальнений досвід роботи фонду «Єдність» за майбутнє» у  локалізації Національного плану дій на місцевому рівні.

Протягом останнього періоду проєкту – серпень та вересень 2021 року було проведене вперше 4 семінари щодо запобігання та протидії сексуальному насильству, пов’язаному з конфліктом для 80 офіцерів поліції, які працюють в 20 громадах Донецької та Луганської областей, наближеної до контактної лінії.

Наставництво на робочому місці, участь у засіданнях Координаційних рад в місцевих громадах. Як показало анкетування учасників робочих зустрічей і Координаційних рад, що завдяки проєкту значно підвищилася обізнаність членів Координаційних рад щодо Національного, обласних та місцевих планів дій – 56% опитаних дізналися про новий Національний дій 1325 на тренінгах, які проводилися в рамках проєкту у співпраці з місцевою владою. 22% опитаних отримали інформацію щодо нового НПД 1325 від обласної влади та 11% опитаних дізналися про заходи планів дій від профільних департаментів і управлінь. Як показало це дослідження, інформацію щодо Національного, обласних та місцевих планів дій члени Координаційних рад отримують в основному від громадських організацій та місцевої влади.

                     Основні досягнення проєкту:

1. Вперше на місцевому рівні були прийняті 17 місцевих планів дій на виконання Національного плану дій з виконання Резолюції РБ ООН 1325 «Жінки, мир, безпека».

2. В структурах органів місцевої влади 17 громад затверджені уповноважені особи з питань забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків як заступники голів громад.

3. Створені та оновлені координаційні ради, до складу яких включені представниці громадськості, груп самодопомоги, вразливих жіно.

4. За набутим досвідом локалізації розроблено та видано посібник з локалізації та кошторисування місцевих планів дій з виконання Резолюції Ради Безпеки ООН 1325 «Жінки, мир, безпека» в Україні.

5. В розробці пропозицій до Національного плану дій 1325 вперше взяли участь представниці і представники місцевих громадських організацій, груп самодопомоги та органів місцевої влади.

6. Розроблено і впроваджено методику розрахунку, оцінки та бюджетування місцевих планів дій.

7. Завдяки проведенню тренінгів для представниць і представників громадських організацій, груп самодопомоги вони долучились до розробки та моніторингу місцевих планів дій.

8. Вперше було проведене навчання поліцейських з Донецької та Луганської областей щодо запобігання та протидії сексуальному насильству, пов’язаному з конфліктом.

 Завдяки реалізації проєкту «Просування порядку денного «Жінки. Мир. Безпека» шляхом локалізації та імплементації Національного плану дій з виконання Резолюції РБ ООН 1325 у Східній Україні» у місцевих громадах відбулися системні зміни для ефективного практичного впровадження Порядку денного «Жінки, мир, безпека», що сприяло створенню безпечних умов і наданню підтримки в громаді для жінок і дівчат, налагодженню співпраці та координації між виконавцями НПД 1325 та місцевих планів дій у громадах  і залученню жінок із вразливих груп до процесів прийняття рішень.

Всі учасниці та спікерки відзначили, що такий обмін досвідом є дуже важливим. Досвід України у локалізації Резолюції 1325, як і інших країн потрібно вивчати та поширювати.

текст, фото Запорізький благодійний фонд “Єдність” за майбутнє” / Unity for the Future

Підписуйтесь на канал ГО Центр “Розвиток демократії” у Youtube!

Відео експертної дискусії “Вихід з кола насильства: досвід тих, хто пережив проституцію” від 26 березня 2021 року.

ГО Центр «Розвиток демократії» продовжує проводити експертні дискусії у рамках інформаційної кампанії “Що таке модель рівності?”, котра присвячена питанню впровадженню дієвої моделі боротьби з сексуальною експлуатацією та торгівлею людьми в Україні.

Як зазначила голова ГО Центр «Розвиток демократії» Елла Ламах, ініціатори кампанії сподіваються, що вона допоможе захистити жінок та допомогти їм вирватись з цього рабства не лише у нас в країні, але й у всьому світі.

Координаторка Громадської ради з ґендерних питань при МФО «Рівні можливості» Лариса Кобелянська, вітаючи учасників кампанії, у свою чергу, подякувала експертному середовищу, котре піднімає це питання в той час, коли дехто намагається просувати легалізацію сутенерства.

«Нас об’єднує те, що ми боремось за права жінок і проти насильства, в яку б обгортку воно не обгорталось. Коли суспільству намагаються продати ідею під виглядом захисту жінок, щоб суспільство прийняло форму закамуфльованого насильства, ми маємо відверто говорити, що проституція – це насильство. Історично це дуже давній спосіб експлуатації жінок, але часи змінилися, і ми не можемо прийняти ту ситуацію, коли частина жінок чи то за доброю волею, чи то за обставинами потрапляє у ситуацію, коли її ґвалтують і порушують її права.

Зараз по всьому світу вчергове йде повернення до менш суворого контролю за правами жінок, допускається поблажливе ставлення до тих країн, котрі гальмують, зменшують тиск на порушників. Ми маємо чітко заявити, що наш вибір це захист прав людини, захист прав жінок. Жінки у проституції є жертвами насильства, незалежно чи вони це усвідомлюють, незалежно від обставин, від того, що вони про це думають. І тим більше від того, хто вважає, що там їм добре», – зазначила Лариса Кобелянська.

8 квітня 2021 року відбулась дискусія на тему «Модель рівності і правоохоронні органи», у котрій на запрошення ГО Центр «Розвиток демократії» взяли участь активістки впровадження Шведської моделі боротьби з сексуальною експлуатацією в Україні, Ірландії, а представники правоохоронних структур Швеції, Канади, Великої Британії, Ізраїлю, Ісландії.

Як розповіла активістка впровадження Шведської моделі в Ірландії Міа де Фіче, котра сама була жертвою сексуальної експлуатації, коли жінку втягують у проституцію, її світ стає дуже вузьким – лише вона, чоловіки, котрі її купують, та поліція. Тому роль правоохоронців є надзвичайно важливою.

«Я пробула шість років у проституції, бачила багато злочинів, котрі є супутніми до сексуальної експлуатації жінок, у тому числі трафік. Зі мною поводились як зі злочинницею», – розповіла Міа де Фіче.

Важливість ефективної роботи правоохоронців підтвердила представниця поліції Рейк’янесберга (Ісландія) Альда Йохансдоттір, котра також поділилася досвідом своєї країни у впровадженні Шведської моделі. З її слів, за спостереженнями поліції у її країні – 50% «покупців сексу» – це одружені чоловіки.  

Також торік Модель рівності запрацювала в Ізраїлі. Відповідний закон набув чинності в липні 2020 року, він діятиме протягом п’яти років, щоб законодавці та суспільство змогли оцінити його ефективність. У законі, що є дуже важливим, передбачене фінансування реабілітаційної бази для постраждалих жінок.

Як повідомила голова департаменту протидії торгівлі людьми та проституції поліції Ізраїлю Саріт Перес, за ізраїльським законом ті, хто живе за доходи від втягування когось у проституцію, скоює правопорушення, той, хто втягує людину у проституцію, скоює злочин, той, хто рекламує «послуги проституції», пропонує для цього приміщення, також є порушником закону. Однак це не застосовується до тих, ким, власне, торгують такі люди. «76% жінок, втягнутих у проституцію, полишили би її негайно, якби могли», – навела дані статистики представниця Ізраїлю.

ГО “Центр “Розвиток демократії” у співпраці із Громадською радою при МФО “Рівні Можливості” та за підтримки МБФ «Українська фундація громадського здоров`я» проводить інформаційну кампанію “Що таке модель рівності?” з нагоди 70-ї річниці Конвенції про боротьбу з торгівлею людьми та експлуатації проституції інших, 40-ї річниці Конвенції ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок, 20-ї річниці Палермського протоколу про попередження і припинення торгівлі людьми, особливо жінками і дітьми, і покарання за неї, що доповнює Конвенцію ООН проти транснаціональної організованої злочинності.

8 квітня 2021 року відбулась експертна дискусія «Модель рівності і правоохоронні органи», котра продовжила інформаційну кампанію “Що таке модель рівності?”, ініційовану в Україні громадською організацією «Центр – Розвиток демократії». Участь у дискусії взяли активістки впровадження Шведської моделі боротьби з сексуальною експлуатацією в Україні, Ірландії, а також представники правоохоронних структур Швеції, Канади, Великої Британії, Ізраїлю, Ісландії.

Матс Паулссон, старший радник Шведської агенції з гендерної рівності, колишній офіцер поліції, який працював у сфері протидії торгівлі людьми, розповів про те, як працює шведська поліції з жінками, котрих експлуатують у проституції. Запроваджена у його країні Шведська модель діє вже 20 років.

За його поясненням, продаж сексу у Швеції не криміналізований, однак криміналізована купівля – наслідком бажання купити цю «послугу» є штраф або позбавлення волі терміном до року. Звідництво карається терміном позбавлення волі до восьми років. Торгівля людьми з метою сексуальної експлуатації – до 10 років у в’язниці.

Кожна жертва та потенційна жертва торгівлі людьми має право на підтримку та захист з боку суспільства та 30 днів на роздуми. Допомога регулюється НМП – Національним механізмом перенаправлень, а також Програмою добровільного повернення Міжнародної організації міграції. Цілями цієї роботи є підтримка та захист жертв, відправлення порушників до в’язниць, мінімізація ризику повторного потрапляння до торгівлі людьми.

Алан Кейтон, колишній офіцер поліції Великої Британії, представив «Пілотний проект запровадження Моделі рівності в Іпсвічі». З його слів, боротись з сексуальною експлуатацією незахищених жінок тут почали після того, як маніяк убив п’ятьох з них.

З його слів, у 60-70 водночас можна було побачити до 25 жінок на кількох визначених вулицях Іпсвіча. Всього у рамках проекту було виявлено 107 жінок, яких використовували у сексуальній експлуатації, 12 з них постійно.

У результаті з’ясувалося, що каральна стратегія щодо цих жінок не працює, причому до відповідальності за порушення громадського порядку були притягнуті всього дві жінки. До впровадження проекту допомоги були залучені місцева влада, медики, психіатрична допомога.

За два роки впровадження стратегії в Іпсвічі заарештували 140 шукачів «сексуальних послуг», більшість з них отримали попередження, кільком пред’явили звинувачення. До 400 дітей виявлено як такі, що мають ризик опинитись у сексуальній експлуатації. 80 жінок отримали допомогу від команди «Добиймося змін».

Домінік Моншам, лейтенант-детектив департаменту карного розшуку (Монреаль, Квебек, Канада), представив доповідь «Боротьба із сутенерством в Канаді і взаємодія поліції із соціальними службами».

За його даними, 89% жінок, яким допомагали виходити з проституції, не мали інших джерел існування. Тих дівчат, котрих вдавалося переконати, залучали до програм відновлення.

«Двадцять років тому нереально було уявити, що буде можливим контакт між поліцією та тими дівчатами. Зараз вони приходять без страху. Ми прийшли від арештів сотень і сотень жінок у проституції до нуля, і до сотень і сотень заарештованих трафікерів. Тепер у нас є методи впливу не лише на постраждалих жінок, але й на їхні сім’ї. Двадцять років тому термін «сексуальна експлуатація» не був у вживанні, тепер це так.

Ми працювали також у Південній Америці, там відбувалось те саме. Дівчат забирають з вулиці, експлуатують у масажних салонах, готелях, у тому числі дівчат дитячого віку. Те, що ці жінки на оголошеннях в інтернеті пишуть відверто про свою діяльність, не означає, що вони незалежні», – розповів Домінік Моншам.

КОНКУРС 

журналістських матеріалів на основі заходів в рамках 

інформаційної кампанії “Що таке Модель рівності?” для протидії сексуальному рабству, проституції та торгівлі людьми

В рамках До 70-річчя Конвенції про боротьбу з торгівлею людьми і з експлуатацією проституції третіми особами, до якої Україна приєдналася в 1954 році, та 40-ї річниці  Конвенції ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок, яка прямо передбачає обов’язок вживати усіх відповідних заходів, включаючи законодавчі, щодо припинення всіх видів торгівлі жінками та використання проституції жінок, та на виконання Конвенції Ради Європи про заходи щодо протидії торгівлі людьми, яку Україна ратифікувала у 2010 році, а також у відповідності до Політики НАТО щодо попередження сексуальної експлуатації, ГО «Центр Розвиток демократії» у співпраці із Громадською радою при МФО «Рівні можливості» та МБФ «Українська фундація громадського здоров’я» розпочинають інформаційну кампанію: «Що таке «Модель рівності?».

В рамках цієї інформаційної кампанії запланована низка заходів за участі українських та закордонних експерток, дослідниць, активісток, жінок, які вийшли з проституції, поліціянтів та поліціянток і парламентарів з різних країн, в рамках котрих розглядатимуться різні аспекти проституції, її вплив на кримінальну ситуацію в країні, її вплив на громадське здоров’я,  та можливості виходу з неї.  

Ми запрошуємо журналісток і журналістів взяти участь в цих заходах, на основі отриманої інформації підготувати матеріали (текстові, аудіо, відео) і подати їх на конкурс журналістських матеріалів в рамках цієї інформаційної кампанії. 

У рамках першого етапу інформаційної кампанії заплановано наступні онлайн-заходи: 

1) “Вийти з кола насильства: досвід жінок, які пережили проституцію“

Дата: 26 березня  

У рамках цього заходу жінки, які пережили сексуальну експлуатацію, та дослідниці та соціальні працівниці з різних країн (Британія, Ізраїль, Швеція, Ірландія, США, Україна), де вже запроваджена Модель рівності, розкажуть про перешкоди на шляху виходу з проституції та про те, як соціальні служби та громадські організації можуть допомогти жінкам в такій ситуації. 

Аудиторія: ЦОВВи та їхні структурні підрозділи і заклади на рівні областей, соціальні служби, організації громадянського суспільства, широка громадськість. 

2) «Модель рівності і правоохоронні органи» 

Дата: 8 квітня  

У рамках цього заходу поліціянти з різних країн (Швеція, Франція, Канада, Ізраїль), де вже запроваджена Модель рівності, розкажуть про те, як вони працюють із вразливими жінками та взаємодіють в цій роботі із соціальними службами та притулками.  

Аудиторія: ЦОВВ сектору безпеки і оборони та їхні структурні підрозділи на рівні областей, Мінсоц, МОЗ, соціальні служби, організації громадянського суспільства, широка громадськість. 

4) Експертне обговорення «Законодавство, кращі практики для впровадження Моделі рівності».

Дата: 15 квітня   

У рамках цього заходу іноземні експертки та парламентарі поділяться своїм досвідом роботи над відповідними законопроектами у своїх країнах (Швеція, Франція, Ірландія, Канада, Латвія, Британія, Ізраїль). 

Аудиторія: українські парламентарки і парламентарі, ЦОВВ сектору безпеки і оборони та їхні структурні підрозділи на рівні областей, судді, прокуратура, Мінсоц, МОЗ, організації громадянського суспільства, широка громадськість. 

5) Спеціальний захід для журналістів “Модель рівності для України: особливості висвітлення”

Дата: 22 квітня  

У рамках цього заходу іноземні та вітчизняні журналістки та журналісти поділяться своїм досвідом висвітлення тематики сексуальної експлуатації та інформаційної підтримки Моделі рівності. 

Аудиторія: журналістська громада України, факультети журналістики вишів, внутрішньогалузеві журналістські організації саморегулювання. 

6) Захід для сектору безпеки і оборони про взаємодію порядку денного “Жінки, мир, безпека” та протидії сексуальному насильству пов”язаному з конфліктом

Дата: 29 квітня (дата уточнюється) 

7) Експертне обговорення “Проституція як проблема громадського здоров’я” 

Дата: 6 травня (дата уточнюється) 

Щоб отримати запрошення на заходи цієї кампанії, просимо вас зареєструватися за адресою: 

https://forms.gle/Sf1VtdtrkjbHi8Y28

Для участі в конкурсі ми запрошуємо журналісток і журналістів надсилати посилання на свої матеріали (текстові, аудіо, відео) на основі заходів кампанії  на адресу ГО «Центр – Розвиток демократії», info@ddc.org.ua

Конкурсна комісія, яка складатиметься з експертів і експерток Укртелерадіопресінституту, ГО «Центр – Розвиток демократії», Громадської ради при МФО «Рівні можливості» та МБФ «Українська фундація громадського здоров`я», вибере в кожній категорії:

• Текстовий матеріал 
• Аудіоматеріал 
• Відеоматеріал

по три найкращих матеріали. 

Конкурсні матеріали прийматимуться до 1 червня 2021 р. 

До кінця червня буде оголошено переможиць та переможців конкурсу, вони отримають цінні призи від ГО «Центр – Розвиток демократії». 

За всіма питаннями прохання звертатися до Марії Дмитрієвої: 

телефон / вайбер 063 100 37 51, адреса ел.пошти mdmytrieva@ddc.org.ua. 

Інформаційно-просвітницька кампанія “Що таке модель рівності?”

Експертна дискусія «Модель рівності і правоохоронні органи».

Дата: 8 квітня 2021 р.

Організатори:

 «Центр – Розвиток демократії»

Громадська рада з гендерних питань при МФО «Рівні можливості»

МБФ «Українська фундація громадського здоров`я»

Час проведення: 14:00-16:00.

Місце проведення: Zoom.

Форма реєстрації

https://forms.gle/eeXGd5ouoEHzHN5p6

Опис заходу:

У рамках цієї події У рамках цього заходу поліціянти та експертки з різних країн (Швеція, Франція, Канада, Ізраїль, Велика Британія), де вже запроваджена Модель рівності повністю або частково, розкажуть про те, як поліція працює із вразливими жінками та взаємодіє в цій роботі із соціальними службами та притулками. 

Окрему увагу планується приділити тому, як організована ця робота у Швеції, адже Швеція першою в світі запровадила державний підхід до проституції як до форми насильства проти жінок.

На заході передбачений синхронний переклад.

Ведуча заходу: Марія Дмитрієва, Центр Розвиток демократії 

design