Політика гендерної чутливості «Не нашкодь»

Громадська організація «Центр – Розвиток демократії» (ЦРД) дотримується принципу “Не нашкодь”, уважно аналізуючи, регулярно проводячи моніторинг запланованого і незапланованого впливу програм та діяльності з адвокації на місцевому, національному рівнях, включаючи в уражених збройним конфліктом  (надалі конфліктом) громадах. ЦРД вживає активних заходів з попередження та реагування на будь-які незаплановані наслідки своєї роботи. ЦРД прагне зробити все можливе, щоб попередити негативні наслідки своїх дій, програм та адвокацій, не нашкодити людям  та системі феміністських цінностей, прав людини, на якій ґрунтується її діяльність.

ЦРД відповідає за дотримання таких принципів поведінки учасницями/ками своєї Ради директорів, членами правління, виконавчою директоркою, штатом, інтернками, волонтерками та консультантками/експертками.

Визначення принципу «Не нашкодь»

Принцип “Не нашкодь” широко використовується серед організацій, які працюють у сфері миробудування, гуманітарної допомоги та розвитку, щоб поліпшити свою підзвітність, дієвість та ефективність. За цим принципом організації повинні вносити зміни у свої програми з врахуванням конкретного контексту конфлікту, в якому діяльність впроваджуються. Він підтримує підзвітність, адже вимагає негайного реагування на будь-які незаплановані наслідки, спричинені програмами, заохочує врахування місцевих голосів і пріоритетів у розробці програм за для прав жінок та дівчат. Він сприяє організаційній ефективності, допомагаючи командам, які впроваджують програми і проєкти, передбачати можливі ризики та шкоду від своєї діяльності та планувати попередження ризиків.

Чутливість до конфлікту

ЦРД є  чутливим  до попередження конфлікту в своїх проектах і програмах. Щоб уникнути ризиків загострення конфлікту або нестабільності через свої дії вживає наступні заходи:

•             Врахування контексту – ЦРД визнає, що кожен контекст унікальний, і тому кожен проект розробляється з врахуванням місцевої ситуації, владних стосунків та динаміки конфлікту. Всі проекти та програми ЦРД розробляються, впроваджуються, відстежуються у співпраці з місцевими жіночими організаціями/групами та іншими організаціями/групами громадянського суспільства, щоб забезпечити врахування місцевої ситуації.

Наші підходи до впровадження програм/проєктів мають на меті адекватно реагувати на проблеми, з якими доводиться мати справу місцевим спільнотам. У той же час ЦРД прагне посилити та піднести голоси тих, хто історично зазнавали маргіналізації, враховуючи думки різних груп жінок, молоді, негетеросексуальних людей, етнічні та релігійні меншини.

•             Аналітичні методології – ЦРД проводить спільний аналіз контексту і конфлікту, який дозволяє її місцевим партнерам та іншим ключовим зацікавленим сторонам дати відгук на систему уявлень та поглядів, що враховуються в основі програм/проєктів/діяльності. Кожен проект/програма/діяльність ЦРД, що розробляється чи починається в контексті конфлікту передбачає проведення аналізу із залученням місцевих зацікавлених сторін. Керівництво та штат ЦРД навчені проводити аналіз соціального, культурного, політичного та економічного контекстів у розрізі миру, безпеки та гуманітарних ситуацій. Це дозволяє ефективно врахувати аналіз контексту і конфлікту, бути свідомими потенційних або вже наявних впливів програм/проєктів/діяльності на динаміку конфлікту та на миробудування, розробляти програми/проєкти, які сприяють інклюзивному і сталому миру та гендерній рівності.

•             Оцінка ризиків – аналіз конфлікту і контексту дозволяє ЦРД ідентифікувати потенційні загрози та запобігати діяльності, що може загострювати конфлікт або наражає когось на небезпеку. Керівнцтво та представниці/ки ЦРД, її програмні координаторки /спеціалістки навчені проводити оцінку ризиків у співпраці із місцевими партнерами перед початком впровадження програм та проектної діяльності. Оцінка ризиків в контексті конкретного регіону країни та проекту проводиться регулярно, щонайменше, раз на рік.

•             Рівне представництво та участь – Вибираючи зацікавлені сторони на рівні спільноти в уражених конфліктом зонах, ЦРД тісно співпрацює із місцевими партнерами і проводить консультації з місцевими організаціями громадянського суспільства, місцевою владою та лідерками, щоб жодна ключова група не лишилася недопредставленою. В усіх програмах/проєктах ЦРД забезпечує баланс між різними етнічними, релігійними, політичними та іншими історично маргіналізованими групами. ЦРД та її місцеві партнери визначають чіткі правила для зустрічей, щоб забезпечити взаємну повагу. Намагаючись бути максимально інклюзивними, ЦРД прагне створювати безпечний простір, в якому жінки, дівчата можуть вільно говорити без страху агресії з боку чоловіків.

•             Захист персоналу та учасниць проєкту /програми – ЦРД та її місцеві партнери уважно стежать за безпековою ситуацією в тих регіонах, де реалізуються програми/проекти, щоб попередити можливі ризики для безпеки персоналу та партнерів в реалізації проектів/програм. Перед початком кожного етапу впровадження проекту ЦРД та її місцеві партнери переглядають безпекові ризики та готують плани на випадок надзвичайної ситуації, щоб реагувати відповідно.

Гендерна чутливість

ЦРД свідома того, наскільки принцип “Не нашкодь” важливий у контексті гендерного впливу конфлікту. Організації, які працюють для уповноваження жінок, часто наражаються на ворожість, погрози та насильство. Жінки, які працюють на захист прав жінок в умовах конфлікту та гуманітарних катастроф, ризикують зазнати помсти, включаючи сексуальне та гендерне насильство як засіб відлякнути їх від громадської роботи чи діяльності в одній чи іншій організації.

ЦРД приймає той факт, що її програми/проекти впливатимуть на стосунки зацікавлених сторін в громадах, які постраждали від конфлікту і уважно стежить щоби гендерна політика впливала на розробку і впровадження проектів /програм. Штат ЦРД проводить регулярний гендерний аналіз у рамках розробки та впровадження проекту /програми, щоб отримати відповіді на такі питання:

•             Як цей проект /програма стосується потреб і пріоритетів жінок, чоловіків, негетеросексуальних осіб та інших історично маргіналізованих груп, включаючи з інтерсекційної точки зору?

•             Чи цей проект /програма може погіршити гендерну нерівність та дисбаланс влади? 

•             Хто бере  участь у процесах прийняття рішень щодо деталей цього проекту /програми? Хто з них виключені та чому?

•             Як цей проект /програма впливає на положення чи сприйняття жінок, чоловіків, негетеросексуальних осіб та інших історично маргіналізованих груп?

ЦРД також визнає, що різні ідентичності чи характеристики – такі як стать, вік, сексуальна орієнтація, інвалідність, етнічна ідентичність та статус біженки, можуть перетинатися, утворюючи множинні рівні дискримінації, загрози, на які наражаються різні групи.

ЦРД та її місцеві партнери залучають місцеву владу, релігійних лідерів та чоловіків-поборників гендерної рівності до впровадження проектів /програм, щоб активізувати їхню підтримку гендерної рівності, прав людини, прав жінок, миру, безпеки, знизити ризик насильства проти жінок та дівчат-учасниць.

ЦРД та її партнери ретельно готують інформацію про свої проекти/програми, враховуючи культурні, політичні та соціальні особливості кожної ключової аудиторії. Перед тим, як публічно поширювати інформацію про досягнення програм та починати адвокаційні кампанії в соціальних мережах, інших засобах масової інформації, весь зміст уважно обговорюється із місцевими партнерами проєкту, щоб знизити ризик негативної реакції та захистити безпеку партнерів і учасниць проекту /програми.

Політика впровадження

ЦРД в обов’язковому порядку поширює цю політику серед усіх зацікавлених сторін та залучених осіб та установ, які задіяні в роботі організації. Її включено в Інструкцію з ведення діяльності організації. Всі нові представники правління, керівництво, директорка, спеціалістки, працівниці штату, інтернки, волонтерки та консультантки ознайомлюються з цією політикою.

ЦРД щорічно переглядає цю політику; за потреби оновлює та змінює її та проводить навчання для усіх, хто задіяні у керуванні та діяльності ЦРД.

Кожна координаторка та спеціалістка програми зобов’язані ознайомити з цією політикою всіх, хто співпрацює із ЦРД чи залучені до такої роботи, включаючи донорів, національних, місцевих партнерів проєктів.

Процедура інформування

Кожна особа, яка зазнала незапланованої шкоди внаслідок діяльності проекту /програми ЦРД, має за можливості повідомити про це голові правління, координаторці чи спеціалістці програми, які відповідають за появу такого негативного впливу. Голова правління, координаторка чи спеціалістка програми/проєкту, котра отримала початкову скаргу, передає справу голові правління чи членам правління для початку формального розслідування. Голова правління може прийняти рішення про ситуацію самостійно або передати справу до Членів правління для проведення розслідування. Можуть найняти третю особу чи доручити представниці, яка не задіяна в конфлікті проводити справу. Особа чи особи, відповідальні за розслідування, мають:

•             негайно зафіксувати дату, час та факти інциденту / інцидентів;

•             з’ясувати, якого результату хоче людина, яка подала скаргу;

•             ознайомити скаржницю із процедурами організації щодо розгляду скарг;

•             підготувати звіт за результатами розслідування з рекомендаціями поліпшення впровадження проекту /програми;

•             прослідкувати, що рекомендації виконано і що скаржниця задоволена результатом;

•             фіксувати всі заходи, котрі було вжито, та застосувати їх до впровадження програм в інших країнах, якщо це там застосовно;

•             організувати конфіденційність всіх записів стосовно справи; та

•             завершити процес максимально швидко – в межах тижня після отримання скарги.

Моніторинг та оцінка

ЦРД визнає важливість моніторингу дотримання політики «Не нашкодь» та забезпечує анонімний збір статистки та даних того, як вона використовується і наскільки вона є ефективною. Координаторка чи спеціалістка програми/проєкту, яка відповідальна за оперативне реагування на випадки незапланованої шкоди від впровадження програм, щорічно звітується про дотримання цієї політики, включаючи кількість випадків, як організація на них відреагувала та які рекомендації було запропоновано. За результатами цього звіту ЦРД проводить оцінку ефективності цієї політики та вносить необхідні зміни.

Джерела:

“Do No Harm: A Brief Introduction from CDA”. CDA Collaborative. Practical Learning for International Action. https://www.cdacollaborative.org/wp-content/uploads/2018/01/Do-No-Harm-A-Brief-Introduction-from-CDA.pdf. Accessed 04-28-2020

 “Do No Harm and Gender: A Guidance Note”. Garred, Michelle, Charlotte Booth, and Kiely Barnard-Webster, with major contributions from Nicole Goddard, Ola Saleh, Muzdha Azeez, and Katarina Carlberg. Cambridge, Massachusetts. CDA Collaborative Learning Projects. 2018. https://www.cdacollaborative.org/wp-content/uploads/2018/04/Do-No-Harm-and-Gender-A-Guidance-Note.pdf. Accessed 04-28-2020

посилання на файл

ВГО «Центр – Розвиток демократії»

Від 12.07.2021

Політика “Про захист прав дітей та молоді”

Громадська організація «Центр – Розвиток демократії» (ЦРД) дотримується політики “Про захист прав дітей та молоді”, опираючись на Конвенцію “Про права дитини”, “Спеціальні принципи протидії торгівля дітьми”, та інші; також, національне законодавство, а саме: Закони України “Про охорону дитинства”,  “Про освіту”, “Про засади молодіжної політики”.

Аналізуючи, проводячи моніторинг запланованого і незапланованого впливу програм та діяльності із адвокації на місцевому та національному рівнях (за виключенням окупованих територій, де розпочались бойові дії у зв’язку з військовою агресією Росії проти України з 2014 року), ЦРД вживає активних заходів з попередження та реагування на будь-які дискримінаційні дії або наслідки своєї роботи, особливо коли будь-яка діяльність організації має прямий або непрямий вплив на життя, психологічний та/або фізичний стан дітей та молоді. ЦРД у своїй повсякденній роботі дотримується принципів “не нашкодь”, “дитина має право”, толерантності, поваги до особистості та різноманітності у своїх програмах, проєктах та адвокаціях.

ЦРД організовує та працює у межах дотримання прав дитини та навчає і дотримується цих принципів поведінки учасницями/ками своїх членів правління, головою правління, працівницями/ками, інтернками, волонтерками\ами, та консультантками/експертками.

Принципи діяльності ЦРД з прав та свобод дитини

1. Права дитини та молоді — система можливостей, які необхідні особі для її комплексного та цілісного розвитку в умовах і відповідно до вимог середовища, беручи до уваги незрілість дитини, молоді (за міжнародно-правовими актами визначається «кожна людська істота до досягнення 18-річного віку, якщо за законом, що застосовується до даної особи, вона не досягає повноліття раніше») і молоді, яка вважається особою до 28 років.
2. Кожна дитина має право на життя з моменту визначення її живонародженою та життєздатною за критеріями Всесвітньої організації охорони здоров’я.
3. Дитина має право на ім’я і набуття громадянства, а також право знати своїх батьків і право на їх піклування.
4. Дитина має право на збереження своєї індивідуальності й громадянства.
5. Дитина має право не розлучатися з батьками, за винятком ви­падків, коли компетентні органи визначають відповідно до за­стосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини.
6. Жодна дитина не може бути об’єктом свавільного або неза­конного втручання в здійснення її права на особисте і сімейне життя, недоторканність житла, таємницю кореспонденції або незаконного посягання на її честь і гідність.

Дії організації для захисту прав дитини і молодої людини

У своїй роботі для захисту прав дитини та роботі з молодими людьми ЦРД доносить інформацію, проводить навчання для партнерських організацій та учасників/ць про права дітей та молоді, особливості роботи з ними і врахування їхніх інтересів у процесі прийняття рішень.

Перед підписанням документів про співпрацю або спільного виконання проектів чи програм, заходів короткочасних чи довготривалих проводиться ознайомлення всіх сторін з політиками організації з прав дитини та молоді.

З метою розуміння політики організації з прав дитини та молоді в усі заходи організації чи процеси адвокації, які розглядаються, вносяться пропозиції з питань прав дітей та молоді.

 ЦРД в усі проекти та заходи в обов’язковому порядку вносить  співпрацю з дітьми та молоддю. Організовує заходи для дітей та молоді за всіма напрямами діяльності організації.

Займається фандрейзінгом для пошуку підтримки роботи з дітьми та молоддю і їхніми викладачами, психологами, працівниками/цями.

У своїй діяльності згідно зі статутом організовує та підтримує заходи в яких використовує методики критичного мислення, публічного виступу (дебатів), здорового способу життя, ігрового суду з метою правової освіти, гендерної політики і фемінізму,  чутливості, лідерства у своєму процесі отримання життєвих навичок.

Вразі якщо працівниці/ки, партнери, та інші особи, які співпрацюють з ЦРД взнають, що дитина постраждала від дискримінації, різних форм насильства, втягування у сексуальне рабство, торгівлю дітьми працівниці/ки ЦРД, їхні партнери зобов’язані через дотримання конфіденційності повідомити відповідні структури для подальшої допомоги дитині або молодій людині.

Якщо партнери або працівниці/ки та інші особи, які співпрацюють з ЦРД недотримуються відповідної політики для захисту та не враховують інтереси дітей у своїй роботі з ними припиняються всі відносини (звільнення, припинення реалізації проектів, програм чи заходів).

Якщо відбулось порушення прав дитини, дискримінація, насильство та інші форми жорстокого поводження з дітьми та молодими особами працівниці/ки та інші партнери повинні про це повідомити відповідні органи і надати допомогу постраждавшій особі.

посилання на файл

Ярмарок соціальних результатів OutcomesX оголосив результати першої Угоди, що надає пряме фінансування українським громадським організаціям, що потребують міжнародної допомоги. В рамках Ярмарку UBS Optimus передає $2 мільйона доларів місцевим громадським організаціям, які допомагають дітям.

13 квітня 2023, Нью-Йорк: OutcomesX, перший у світі Ярмарок соціальних результатів, оголосив результати першої Угоди, яка передбачає надання фінансування у розмірі 2 мільйонів доларів від UBS Optimus Foundation безпосередньо місцевим громадським організаціям, які допомагають дітям, що залишилися в Україні, та які реалізують проекти в сфері освіти та психологічної допомоги.

Дана Угода відбулася зокрема тому, що останні дослідження засвідчили, що складні бюрократичні процедури заважають скористатися фінансуванням двосторонніх та багатосторонніх фондів допомоги передусім тим українським некомерційним організаціям, які працюють з людьми, що потребують допомоги саме в Україні, а не за кордоном. Саме тому Угода є допомогою UBS Optimus Foundation у досягненні позитивних соціальних результатів для жителів України та внутрішньо переміщених осіб, які постраждали від війни.

Як працює Ярмарок соціальних результатів: OutcomesX запросив 63 українських некомерційних організацій зареєструвати докази досягнення ними соціальних результатів та визначити ціну за кожний результат, яка би відображала повну вартість витрат, які понесла ГО щоб досягти цей результат. UBS Optimus Foundation обрав поміж зареєстрованими результатами та вирішив придбати відповідну кількість одиниць соціальних результатів на суму 2 мільйони доларів США через Ярмарок соціальних результатів, гроші за соціальні результати надійдуть безпосередньо обраним українським організаціям, серед яких ЕдКемп-Україна та Дівчата після процесу верифікації результатів.

UBS Optimus Foundation став першим партнером Ярмарку соціальних результатів OutcomesX, який дозволяє некомерційним організаціям продавати результати в різних сферах соціального впливу та з різних регіонів. UBS створив надзвичайний фонд відновлення для України, що поповнюється коштами клієнтів та працівників банку. Його метою є допомога дітям, які залишилися в Україні або були змушені виїхати з неї, через Ярмарок соціальних результатів, бо він є найбільш дієвим механізмом передачі фінансових коштів саме тим організаціям, які можуть найкраще допомогти..

Як зазначила Майя Зісвайлер (Maya Ziswiler), виконавчий директор Фонду UBS Optimus: “Ми вже мали досвід фінансування соціальних результатів через бонди соціального впливу в Індії, і наразі ми раді співпрацювати з OutcomesX для фінансування соціальних результатів. Ми переконані, що ярмарки соціальних результатів мають великий потенціал для подолання перешкод щодо фінансування НУО, які працюють на місцевому рівні, що сприятиме нарощенню їхнього впливу.”

OutcomesX залучив 63 некомерційні організації, які працювали над двома результатами, яких UBS Optimus Foundation прагнув для українських дітей: покращення академічної успішності та покращення психічного здоров’я. Залучені НУО завантажили свої дані та інформацію щодо вартості на ресурс під назвою Impact Genome Registry.  Реєстр оцінює якість даних некомерційної організації на основі методу збору доказів (наприклад, несистематизовані докази, оцінка показників виходу, оцінка даних, зібраних на певний момент, оцінка даних зібраних до і після виконання проекту, чи повномасштабне рандомізоване контрольоване дослідження); відповідності соціальному результату (наприклад, чи пов’язані дані з визначеними результатами); і валідність (наскільки підхід відповідає методам, які вже довели свою ефективність).

Ольга Ціпан, керівник громадського Центру розвитку дітей «Ерудит» (м. Березне, Рівненська область) так прокоментувала свій досвід: “Ярмарок соціальних результатів надає нам можливість оприлюднювати докази досягнутих результатів, спрямованих на покращення психічного здоров’я дітей під час війни, і в такий спосіб контактувати і отримувати фінансування від глобальних донорів. Як місцева громадська організації, ми раніше не мали механізму охоплення міжнародних жертводавців, які піклуються про добробут українських дітей, який пропонує Ярмарок. Для нас це зміна, яка дозволяє переглянути традиційні форми фандрейзингу та можливість зосередити більше уваги на досягненні кращих програмних результатів.”

Ярмарок створено для того, щоб прискорювати надходження коштів, наразі він працює із конкретними угодами, проте у найближчих планах планує автоматизувати процеси з тим, щоб розпочати процес скорочення бюрократії в усій системі міжнародної допомоги та демократизації надання допомоги. Це дозволить будь-якому спонсору (не зважаючи на його розмір) купувати верифіковані соціальні результати, а будь-яка некомерційна організація, яка має докази результатів, може їх продати та отримати доступ до фінансування.  

Виконавчий директор та співзасновник OutcomesX Джейсон Саул  (Jason Saul) зауважив:  “Процес подання заявки на фінансування настільки складний і трудомісткий, що місцеві українські НУО не можуть отримати гроші, яких вони вкрай потребують, більше десятка українських громадських активістів сказали про це виданню The New Humanitarian. Ярмарок соціальних результатів може це змінити, надаючи донорам ефективність, а виробникам соціальних результатів справедливість в процесі доступу до капіталу.”

Філліс Костанза (Phyllis Costanza), співзасновник та Президент OutcomesX додала: “Сьогодні невеликі некомерційні організації часто знаходяться в невигідному становищі щодо фандрейзингу. Багато з них не мають відповідних соціальних зв’язків або високооплачуваних фахівців з написання грантів та оцінювання проектів, що в свою чергу мають більші та впливовіші організації. Проте Ярмарок соціальних результатів нівелює ці умови гри, надаючи організаціям ключовий ресурс для пошуку капіталу та конкуренції за нього виключно на основі їх здатності досягати соціальних результатів.”

Щоб отримати більше інформації про Ярмарок соціальних результатів OutcomesX  та взяти у ньому участь, звертайтеся до Філліс Костанза phyllis@outcomesx.com.

OutcomesX – Ярмарок соціальних результатів місія якого полягає у трансформуванні соціальних результатів в актив, який можуть придбавати інвестори, корпорації та філантропи у перевірених некомерційних та соціальних організацій. OutcomesX створює інфраструктуру для стандартизації, наданні вартості, продажу та звітуванню одиниць соціального впливу, надання кількісних засобів для вимірювання «S» в ESG. Покупці результатів отримують вигоду від відкриття цін і перевірених даних для інформування про соціальні витрати, а виробники соціальних результатів отримують доступ до ресурсів та зменшення тягаря звітності.  Передусім, OutcomesX привносить ефективність і справедливість у діяльність по виробництву соціальних результатів, надаючи можливість будь-якій некомерційній організації, великій чи малій отримати доступ до капіталу на основі їхніх результатів.

Контактна особа в Україні

Дмитро Коник – 067-4084563

dmytrokonyk@gmail.com

У Херсонську область передали мобільну клініку – автомобіль, обладнаний усім необхідним для проведення виїзних прийомів лікарів у населених пунктах регіону. Про це повідомила на своїй сторінці у Facebook очільниця Мирненської селищної військової адміністрації Скадовського району Валентина Головата. З її слів, нині відновлення життєзабезпечення для мешканців Херсонської області є пріоритетом для органів влади.

«Меморандум про співпрацю між Скадовською районною військовою адміністрацією та Всеукраїнською громадською організацією «Центр – Розвиток демократії» підписаний ще до повномасштабного вторгнення росії до України.  Особисто з лідерками організації Еллою Ламах  та Марією Дмитрієвою мені доводилося багато разів вирішувати та організовувати навчання, допомогу людям, реалізовувати різні проєкти та співпрацювати в рамках резолюції ООН «Жінки.Мир.Безпека».

Беручи до уваги руйнацію закладів охорони здоров’я, першочерговою потребою є забезпечення медичною допомогою населення, особливо в сільській місцевості.

Саме Марія Дмитрієва та Елла Ламах стали тією рушійною силою, своєрідним комунікаційним місточком для отримання Мобільної клініки», – написала Валентина Головата.

З її слів, після звернення до очільниці литовської Асоціації «Lygiаi» Reda Jureliavičiūtė, в регіон передали новий автомобіль PEUGEOT BOXER, обладнаний всім необхідним для проведення виїздних прийомів лікарів.

«Щиро дякуємо дружньому литовському народу та всім, хто допомагав в реалізації проєкту для здійснення важливої справи.

За особистої участі очільника району Михайла Павліша Мобільну клініку було отримано.

Мої друзі, розуміючи величезний обсяг проробленої роботи по здійсненню цього проєкту, я низько вклоняюся за підтримку та допомогу!

Литва і Україна разом!», – подякувала Валентина Головата, наголосивши, що надалі повідомлятиме, як буде працювати мобільна клініка для херсонців.

Раніше були оприлюднені перші підсумки роботи мобільних клінік від «Lygiаi» у Волинській та Львівській областях.

Ukraine’s civil society is ferociously defending the war’s other front – the one not of territory, but of democracy. Amid Russia’s bombardment of targets that are vital to Ukraine’s democratic development – education, health, energy — support for that front is just as critical, not only for survival, but also to ensure that when Ukraine regains territorial sovereignty, it can also continue its democratic evolution, writes Just Security.

In the face of this clash between Russia’s autocracy and Ukraine’s democracy, civil society in Ukraine in the past year has undergone a large-scale shift from a primary focus on development, democracy, and advocacy for veterans and women’s rights, to an understandable emphasis on humanitarian operations. And the country’s volunteer movement has transitioned at the local level from civic activism to civil defense. Yet these civil society organizations remain a backbone of Ukraine’s democracy, and the international community will have to tread carefully to ensure its own increasing footprint supports, rather than hinders, their central role in the country’s longer-term development.

The concept of civil society is largely a construct of liberal democracies, and Ukraine’s has been shaped and sustained by Western democracy assistance since its independence. That evolution got a particular jump-start with the 2004 Orange Revolution, a national civil resistance movement to depose an illegitimate regime that had committed large-scale electoral fraud.

But civil society in Ukraine is different in fundamental ways from its more formal, legalistic Western counterparts. Ella Lamakh, head of the Ukrainian organization The Democracy Development Center (DDC)), notes that her country, unlike Russia, has a deeply rooted culture of philanthropy that predates Soviet control of Ukraine. Following the 1986 Chornobyl nuclear plant disaster, the rebirth and organization of independent civil society was integral to Ukrainian nationalism and the restoration of Ukrainian values and society.

Another distinctive feature of Ukrainian civil society is that it is highly movement-based. Both the 2004 Orange Revolution and the 2014 “Revolution of Dignity” (also known as “the Maidan Revolution” for Kyiv’s central square, where the protests were centered) were national civil resistance movements that shaped Ukraine’s civil society. What does this look like in practice? First, Ukraine’s civil society is highly networked. Andriy Tarelin, a board member of the Center for Private Initiative Assistance (CPIA) in the northwest city of Kharkiv, described how, in 2014, every city in Ukraine organized a web of simultaneous Maidan demonstrations, spreading the revolution nationally, even into the East.

The Maidan Revolution was transformative. While several political leaders emerged to represent the peaceful protesters during negotiations with the government, the movement was essentially leaderless. It was by and of the people, driven by an insistence that citizens’ voices were powerful and integral to the constellation of political power in Ukraine. What began as a demonstration against the duplicity and opportunism of the government of Viktor Yanukovych became a movement of social renewal, with Ukraine’s citizens united in respect for all citizens and their civil society.

Another feature of Ukraine’s civil society is its relationship with social volunteerism, which works in tandem with civil society and is how civil society remains fluid and adaptive. It’s not an overstatement to say that volunteerism saved the country in 2014 during Russia’s capture of Crimea and its subsequent invasion of the East. Recognizing that Ukraine’s military, weighed down by corruption and Moscow loyalists, was incapable of defense, thousands of Maidan protestors headed to the East to hold the front until armed militias and Army reinforcements arrived.  Many lost their lives; others reverted to the rear to organize military and medical resupply. As the war progressed, these volunteers organized veterans services to care for the combat-wounded and those discharged from the military. In Ukraine, volunteerism is civil society’s vanguard. Volunteers surge in response to emerging needs, creating new paths for civil society, as volunteer movements professionalize and institutionalize.

Stages of Acceptance and Denial

In the runup to Feb. 24, 2022, Ukraine’s civil society was in various states of acceptance and denial regarding Russia’s war of aggression. Marta O. Pyvovarenko, a mental-health research expert and co-founder of the Development Foundation, a psycho-social support organization, had worked closely with the U.S. Department of Defense and Department of Veterans Affairs to establish veterans care in Ukraine for those returning from the fighting that had already been going on for eight years by that point. Based on open-source U.S. defense assessments, the Development Foundation with other civil society partners began in December 2021 to publish advice on Facebook on how to prepare for evacuations and how to make bomb shelters habitable. Anticipating civilian casualties, they began  trainings to increase the number of paramedics.

Meanwhile, Lamakh and Maria Dmytriyeva at the DDC were uncertain when Russia would wage such a major invasion and refused to submit to Moscow’s intimidation, which they understood was meant to destabilize Ukraine’s democracy and therefore its civil society. So they were still hosting youth from all over Ukraine in Kyiv, training them to be peacebuilders in their communities.

In the weeks after the invasion, CPIA board member Tarelin and Galyna Ovcharova, with the organization Youth for Democracy in Kharkiv, fled Russia’s occupation of the city’s neighboring regions, as the Russian army moved closer to the city center. Members of CPIA’s board, Development Foundation staff and Youth for Democracy participants joined the army and immediately deployed to the front. After ensuring that members of their youth delegation returned safely to their homes, Lamakh headed to Lviv. It was not certain then that Kyiv would be able to resist Russia’s intent to decapitate the Ukrainian government, and, as Ukrainians fled to the western regions, Lamakh felt she could best accomplish her institution’s mission of strengthening local governance and women’s rights by helping the internally displaced, mostly women, arriving daily in Lviv.

For civil society, this first phase of the war, from March to May 2022, was one of shock and disruption. Pyvovarenko remembers that her primary work during those days was evacuating staff to Europe as refugees, bringing internally displaced people to her hometown of Lviv and establishing logistics supplies of medicine and food. Lamakh was receiving calls from local civil society partners all over Ukraine, asking for help in evacuating citizens from Kharkiv, Mykolaiv, and Kherson, as the Russian army advanced. Her own mother was caught behind enemy lines in the South. Yet, civil society’s rapid reconstitution in new locations or with new missions or both was remarkable and due in large part, interviewees confirmed, to its networked and fluid nature.

Even since the Orange Revolution, the DDC has built local civil society capacity throughout Ukraine, and the network adapted after the 2022 full-scale Russian assault to provide humanitarian and migration assistance throughout the country to the growing number of internally displaced families. Halyna Skipalska, executive director of the Ukraine Organization for Public Health, told me that most civil society organizations in Ukraine had already adapted to wartime operations after 2014, evacuating staff from Donetsk and Luhansk in the East, and providing psycho-social support to internally displaced people following the Russian invasion that year.

During the intervening years, her organization ran specialized mobile units in the East, providing counseling and support to women survivors of conflict-related sexual violence and domestic violence. These specialized units have been critical in supporting women since the full-scale invasion in 2022, given the brutality of Russia’s occupation and the use of rape as a weapon of war. The DDC, too, modified its work to focus on Ukraine’s eastern frontline regions, building the capacity of women’s civil society organizations and local governments to implement United Nations Resolution 1325 on Women, Peace and Security, ensuring that government programs in those regions addressed the impact of the war on women and engaged them meaningfully in decision-making. This work provided a foundation for cooperation between civil society and local government to manage conflict-related issues, such as internally displaced people, gender-based violence, and veterans’ reintegration, as local governments bore the brunt of dislocation.

Crucial to the War Effort

This all-of civil-society response is as important to the war effort as the military’s combat operations in a number of ways. Last autumn, due to multiple battlefield failures, Moscow’s strategy changed to attacking civilian institutions and energy infrastructure to force Ukraine’s capitulation, or at least to pressure the government in Kyiv to negotiate a peace settlement. Full-scale humanitarian response and civilian-protection operations by civil society have been critical to reducing the suffering of the civilian population, and to maintaining public support for Russia’s defeat, which Ukraine’s leadership sees as the only way to guarantee the country’s long-term security.

Civil society also has been crucial for supporting Ukraine’s local governments, which have become more empowered since 2014 as a result of a significant democratic reform effort — decentralization and amalgamation — that gave them more authority and funding. Ukraine’s winning response to last year’s full-scale invasion is at least in part the result of the dexterity and authority of local governments, which civil society has assisted with resources, coordination, and international donor contacts. Ukraine’s volunteerism movement has been instrumental at the local level. Tarelin, on his return to Kharkiv in the fall, was astounded by the enormity of volunteer activism, which is in turn coordinated and funded by Kharkiv’s government to supply critical government services. Ovcharova also noted the creativity and resourcefulness of volunteers in Kharkiv, who, for example, have organized to send food to the front by buying produce from nearby farmers to keep local agriculture alive.

The promise that these relationships portend for citizen trust in government, and vice versa, says Tarelin, has been one of the most positive aspects of the response to the war. Maintaining volunteer and civil society strength and activism, from the national to the local level, is also critical for ensuring that Ukraine remains on the path of democratic progress. Historically, civil society and citizen activism were the primary protectors of its democracy in the face of rampant government corruption and oligarchic control (managed from Moscow) of major segments of Ukrainian political and economic life. This activism will be critical to the post-war effort not only in rebuilding infrastructure, but in rebuilding democracy, which has had some setbacks due to necessary wartime limitations, such as martial law and a moratorium on political party competition.

When asked what worries civil society leaders most, many of those interviewed deflected the question, responding that now was not the time to focus on civil society needs. “Nothing must distract Western attention from helping Ukraine win the war, as that is the best guarantee that civil society in Ukraine will exist,” said Larissa Babij, who provides psycho-social support to wounded veterans. Several Western organizations have identified specific threats to Ukraine’s civil society and its support for democracy.

Vulnerabilities

But the International Institute for Democracy and Electoral Assistance (International IDEA) and Refugees International have outlined some of the vulnerabilities. International IDEA recognizes that EU accession, a path that Ukraine has embarked on, is not necessarily synonymous with democracy strengthening, as seen in the Western Balkans, where the EU permitted partial compliance with anti-corruption reforms and limited civil society participation in key policy issues. Ensuring that civil society is supported through the war and remains a powerful, active voice after the war is critical, even with robust international commitments to Ukraine’s democratic development. Refugees International highlights the past failures of the international humanitarian community when it comes to their own commitment to localization (The Grand Bargain) and the building of local humanitarian capacity.

Ukraine has demonstrated both a robust civil society and independent humanitarian response in the first months of the war, unlike other conflict-affected states that had neither. To undercut this existing capacity by hiring away civil society leaders to international organizations rather than supporting them in their indigenous roles, undermining their existing decision-making capacity and robust standards of operation, or eroding their ability to operate independently of the government and international donors – bad practices that have occurred in other conflict contexts — would create a double tragedy. In other countries, international humanitarian relief operations prevented indigenous capacity from emerging. In Ukraine, this would weaken an existing capacity that is essential to Ukraine’s democracy.

When asked how the upsurge in international presence and funding was affecting civil society in Ukraine, those I interviewed insisted that while the international presence was indeed growing, the experience had been overwhelmingly positive because of the growing respect for Ukraine’s civil society. Today, the bulk of international donations are funneled through the United Nations, which has a mixed reputation in Ukraine as an organization that can support societies in war, but not prevent those wars.

Pyvovarenko, Lamakh, Skipalska, and Tarelin noted that most Ukrainian organizations by last summer were “on their knees” after their initial response to last year’s full-scale invasion. Funding was limited, staff had fled or had been mobilized (The Development Foundation lost 70 percent of its staff), and they were experiencing exhaustion and burnout. International donors have provided much-needed support and funding, and have done so strategically and thoughtfully. With the bulk of her Development Foundation staff in Europe or at the front, Pyvovarenko is now employed by the United Nations Population Fund (UNFPA), where she is able to continue the work of her previous organization with greater reach. That includes providing mobile psycho-social support brigades to more than 43,000 citizens, even in previously occupied territories, and opening a national hotline for men struggling with depression and mental-health problem.

International donors overall have been attuned to the fact that Ukrainian civil society has a high standard of operations; Lamakh tells the story of a donor’s amazement that professional standards for programming, even at the local level, already existed and could be reinforced. In Kharkiv, international donors have already begun to think strategically about how to preserve critical aspects of Ukrainian civil society even with civil society’s humanitarian transition. Tarelin said donors are already discussing how to maintain entrepreneurialism, business innovation, and private investment-research partnerships in Ukraine even in the midst of war.

Civil society’s professionalism in Ukraine has led to robust co-creation processes for programming, said Skipalska, such as marrying internationally tested frameworks with Ukraine’s own standards for operating. She is optimistic that, as civil society in Ukraine expands during the war, it will also strengthen critical capacity and expertise that will make it a formidable voice in post-war Ukraine.

Strains With the National Government

Where perhaps civil society relations are weakest is with the national government in Kyiv. Ministries, which often had strained relations with civil society groups over health, veterans, and social-reform efforts, have largely frozen their relations with civil society and talk of government reform, claiming the need to prioritize the war effort. Civil society leaders report growing resentment on the part of ministries, as international assistance flows to civil society in areas they consider their purview.

Ovcharova argues that there is a growing missed opportunity by all – civil society, the government, and the international community — to design and organize major reforms of the government in social welfare, justice, gender equality, and veterans’ affairs, for example, in cooperation with civil society, which can connect with citizen’s needs and voices to ensure the reforms have sustainability and legitimacy. Reforming the government and strengthening its capacity in these areas is absolutely essential for the post-war reconstruction and recovery. Making the case now that the international community expects civil society to be a crucial voice in these reforms is also vital to Ukraine’s post-war success.

With respect to civil society’s insistence that the first priority for the international community must be support for Ukraine’s military effort, the international community must not lose sight of essential support for civil society and democracy in the following areas:

    Push Ukraine’s central government to engage civil society robustly on critical government reform, especially in the social sector, to lay the foundation for a successful post-war reconstruction of democracy, society, and infrastructure.

    Advance Ukraine as an important test case for the humanitarian community’s “Grand Bargain,” a 2016 commitment by large international donors and humanitarian organizations to build and sustain humanitarian capacity locally. This will require ensuring that Ukrainian civil society has local decision-making authority, that it is trained and positioned to build and lead its own humanitarian response, and that its robust organizations are defended and preserved, even as international organizations increase their own presence.

    Strengthen international development donor’s capacity to fund and support movement-based politics, which are a core aspect of Ukrainian civil society’s flexibility and adaptation.

    Continue to support the development of civil society’s human capital. Ukraine is losing its best and brightest to both the war and to displacement and needs a robust plan to educate and grow new civil society leaders.

Finally, the international community must learn from Ukraine. In an era where regimes the world over are repressing civil society and popular support for democracy is low in many countries, Ukraine has offered lessons in how to support and reinforce universal human rights without diminishing national loyalty, to organize leaderless movements that succeed, and to renew and grow civil society even under the most strenuous circumstances. These are among many important lessons that Ukraine civil society has to offer, even as it preserves and strengthens democracy in the midst of war.

The views expressed in this article are solely the author’s and do not necessarily reflect those of the National Democratic Institute.

IMAGE: A volunteer lifts a pot of soup from the stove at a humanitarian center in Bakhmut on February 3, 2023, amid the Russian invasion of Ukraine. (Photo by YASUYOSHI CHIBA/AFP via Getty Images)

Author: Lauren Van Metre

Lauren Van Metre (@ResilienceWorks) is Director for Peace, Climate, and Democratic Resilience at the National Democratic Institute, and a non-resident Senior Fellow at the Atlantic Council, where she writes for Ukraine Alert on the war in the Donbas and its impacts on Ukrainian politics and society.

Ella Lamakh (Democracy Development Center) is now the Country Director at “Compassion Is Life”, a program to help Ukrainian children who have remained in distressed areas of Ukraine and need support. The program is offering for anyone living in the United States to choose one child in Ukraine and sponsor this child each month, and other at-risk children projects, take a look at:

Help Children In Ukraine

The program is run on a volunteer basis.  All donations received in 2022 and until today are going to directly help the at-risk kids, 100%.  Not even 1 cent has been used for administrative purposes or salaries.

Please, spread the word! Even if the viewer of the website does not want to sponsor anyone, or give any donation – it’s ok, as it will help us if you simply check our website and spread the word for future google search purposes.

Thank you!

29 вересня 2021 року відбулася підсумкова Міжнародна конференція «ВІДНОВЛЕННЯ ТА ЛОКАЛІЗАЦІЯ МИРУ ЧЕРЕЗ ПРИЗМУ ПОРЯДКУ ДЕННОГО «ЖІНКИ, МИР, БЕЗПЕКА», організована Запорізьким благодійним фондом «Єдність» за майбутнє» у партнерстві з ООН Жінки Україна за результатами трьох років впровадження проєкту з локалізації Резолюції 1325 «Жінки, мир, безпека». Про це повідомляє Запорізький благодійний фонд “Єдність” за майбутнє” / Unity for the Future. Модераторками панельних дискусій заходу були національні експертки НУО Центр – Розвиток демократії Елла Ламах та Марія Дмитрієва.

У заході взяли участь 143 учасниці і учасники – представниці Міністерств України, обласних та місцевих органів влади України, організацій громадянського суспільства (Хмельницька, Вінницька, Дніпропетровська, Донецька, Луганська області), інших країн світу, міжнародні експертки з Грузії, Молдови, директорка Глобальної мережі жінок-миробудівниць Марія Вікторія Кабрера Баллеза та директорка програм мережі Агнешка Фал-Дутра Сантос.

    На конференції голова правління Запорізького благодійного фонду «Єдність» за майбутнє» Тамара Огородова презентувала результати і досягнення реалізації проєкту «Просування порядку денного «Жінки. Мир. Безпека» шляхом локалізації та імплементації Національного плану дій з виконання Резолюції РБ ООН 1325 у Східній Україні», який виконувався з 2018 року.

   Військовий конфлікт з 2014 року вплинув найбільше на жінок і дівчат, які були вимушені покинути свої домівки та розпочати нове життя у нових громадах. Але, як показало дослідження, проведене ЗБФ “Єдність” за майбутнє” на початку реалізації проєкту «Просування порядку денного «Жінки. Мир. Безпека» шляхом локалізації та імплементації Національного плану дій з виконання Резолюції РБ ООН 1325 у Східній Україні» у партнерстві з ООН Жінки Україна, незважаючи на те, що в 2016 році був прийнятий перший Національний план дій на виконання Резолюцієї Ради Безпеки ООН 1325 «Жінки, мир, безпека», а у 2018 році він був переглянутий, саме на місцевому рівні – на кінець 2018 року в громадах, де проживають ці жінки і дівчата і де підтримка і допомога їм потрібна найбільше, прийняття місцевих планів дій навіть не обговорювалися. Саме тому локалізація НПД 1325 на місцевому рівні стала дуже важливим кроком для забезпечення допомоги жінкам і дівчатам, а також чоловікам і хлопцям, які постраждали від конфлікту, долученням їх до процесів прийняття рішень у місцевих громадах та впровадженням системних змін у громадах.

Проєкт з локалізації розпочався в жовтні 2018 року в 17 громадах: в п’яти громадах у Запорізькій області (Біленьківська, Комишуваська, Комиш-Зорянська, Гірсівська (увійшла до складу Олександрівської ОТГ), Остриківська (увійшла до складу Токмацької ОТГ), в шести громадах у Донецькій області (Добропілля, Дружківка, Соледар, Званівка, Новодонецьке, Очеретине), в шести громадах ОТГ в Луганській області (Рубіжне, Кремінна, Попасна, Шульгинка, Старобільськ, Біловодськ).

Першим кроком стало дослідження ситуації на місцевому рівні щодо впровадження Порядку денного «Жінки. Мир. Безпека» відповідно до чотирьох основних напрямків Резолюції 1325: запобігання, захист, участь та зменшення наслідків і відновлення, аналіз ситуації щодо миру та безпеки і особливо їх вплив на жінок і дівчат. Дослідження було проведене трьома методами: кабінетне дослідження, проведення фокус-груп з жінками з місцевих громад і анкетування представників місцевої влади на інформаційних робочих зустрічах.

Були проведені 17 інформаційних зустрічей для 195 осіб – жінок і чоловіків – голів та заступників голів рад, місцевих депутатів, фахівців місцевих рад, громадських активісток. На цих інформаційних зустрічах проводилося детальне інформування щодо Резолюції РБ ООН 1325 “Жінки, мир, безпека”, Національного плану дій 1325, обласних планів дій та важливості для місцевих громад долучитися до виконання НПД 1325.

    На зустрічах було проведене опитування, яке показало, що до зустрічі не більше 25% мали інформацію щодо Національного плану дій та обласних планів. 

   За результатами проведених інформаційних зустрічей

Більше 90%  відзначили, що важливо приймати місцевий план дій 1325 у громаді

А більше 80% готові брати участь у навчальних тренінгах та заходах щодо Національного плану дій.

    За результатами дослідження були розроблені рекомендації щодо подальшої локалізації НПД, важливим кроком якого є прийняття місцевих планів дій та практичного впровадження їх на рівні місцевого самоврядування.

Другим кроком в травні 2019 року 12 представників і представниць місцевих громад прийняли участь у міжнародній конференції «Процес локалізації Національного плану дій Грузії на виконання Резолюцій Ради Безпеки ООН «Жінки, мир, безпека» на  2018 – 2020 роки».

В рамках візиту делегація вивчила досвід місцевої влади щодо локалізації – досвід співпраці з громадськістю через гендерні координаційні ради. В результаті вивчення досвіду було розроблено положення про Координаційну раду за прикладом Грузії, в якому внесено обов’язковість розгляду на сесії ради напрацювань Координаційної ради. Для того, щоб голос вразливих жінок був почутий, представниці груп самодопомоги, мобілізаторки, представниці громадських організацій, жінки з вразливих груп населення були включені до складу цих Координаційних рад.

Подальшими кроками було проведено навчання з прав людини, гендерної рівності та локалізації Резолюції РБ ООН 1325 для представниць і представників регіональних та місцевих органів влади, громадських активісток, депутаток, груп самодопомоги. 6 із 9 тренінгів були підготовлені та проведені за участі міжнародної експертки, директорки Глобальної мережі жінок-миробудівниць Марії Вікторії Кабрера Баллеза.

Третім кроком було проведення трьох тренінгів для представниць та представників громадськості та влади, на яких були розроблені рекомендації щодо заходів, які можуть бути включені в місцеві плани дій. Протягом  2019 року були прийняті місцеві плани дій в  громадах Донецької області (Добропілля, Дружківка, Соледар, Званівка, Новодонецьке, Очеретине), в громадах Луганської області (Попасна, Кремінна, Рубіжне, Біловодськ, Шульгинка, Старобільськ) та в громадах Запорізької області (Біленьківська, Комишуваська, Комиш-Зорянська, Гірсівська, Остриківська.

Крім того, в цих місцевих громадах були затверджені 17 заступників голів рад  уповноваженими особами з питань забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків. В громадах почався процес створення Координаційних рад, а також включення до існуючих координаційних рад розгляд питань, які стосуються виконання Національного та місцевих планів дій 1325. Після прийняття у кінці 2019 року місцевих планів дій команда проєкту провела значну роботу з підтримки у їх впровадженні.

 У 2020 році розпочалася пандемія коронавірусу. Багато заходів, які планували провести в рамках місцевих планів дій 1325, були переформатовані, переведені в онлайн. Виникли нові потреби у жінок і дівчат. Проводилося консультування керівництва громади та виконавців. У  2020 році вперше була впроваджена методика щодо розрахунку вартості виконання місцевих планів дій, розроблена фондом “Єдність” за майбутнє” разом з представницями Глобальної мережі жінок-миробудівниць Марією Вікторіє Кабрера Баллеза та Агнєшкою Фал-Дутра Сантос. Ці розрахунки проводили представники влади – представниці фінансових відділів рад, соціального захисту разом з громадськими активістами.

В результаті таких детальних розрахунків виявилося, що громади витрачають від 55 000 грн у малих громадах до 200 000 грн у великих громадах з населенням більше 40 000 жителів на виконання заходів місцевих планів дій. В 2021 році в громадах, які затвердили нові місцеві плани дій, було проведено розрахунок вартості заходів місцевих планів дій. Як показав моніторинг, сума на виконання планів дій збільшилася в кілька разів і складає до 2 мільйонів гривень у великих громадах.

Однією з важливих складових проєкту було проведення моніторингу, а також організація та проведення тренінгів щодо моніторингу виконання місцевих планів дій. 212 жінок і чоловіків  пройшли навчання на тренінгах з моніторингу та під час практичного відпрацювання кожного плану дій розробили плани моніторингу для кожної з 17 громад. У співпраці з громадськістю було проведено моніторинг виконання місцевих планів дій за 2020 рік.

Четвертим кроком була робота над підготовкою пропозицій до нового Національного плану дій 1325, до якого вперше в рамках розробки пропозицій були долучені представниці місцевих громадських організацій, груп самодопомоги, а також представників і представниць органів місцевої влади. Було проведене опитування, в якому прийняли участь 257 представників та представниць громадськості та влади.

За результатами анкетування були розроблені пропозиції, які були передані Міністерству соціальної політики та враховані під час розробки другого Національного плану дій. Після прийняття другого Національного плану дій 28 жовтня 2020 року в рамках проєкту були проведені 7 навчальних тренінгів для представників органів місцевої влади, представників громадськості та груп самодопомоги, а також для представників і представниць координаційних рад Донецької, Луганської та Запорізької областей, в яких взяли участь більше 300 жінок і чоловіків з місцевих громад. 

В рамках реалізації проєкту завдяки отриманому досвіду у співпраці з Глобальною мережею жінок-миробудівниць був розроблений Посібник з локалізації та кошторисування місцевих планів дій з виконання Резолюції Ради Безпеки ООН 1325 «Жінки, мир, безпека» в Україні. Посібник розроблявся за участю фонду «Єдність» за майбутнє», а також консультативної підтримки директорки Глобальної мережі Марії Вікторії Кабрера Баллеза та національних експерток Марії Дмитрієвої та Елли Ламах, в якому був узагальнений досвід роботи фонду «Єдність» за майбутнє» у  локалізації Національного плану дій на місцевому рівні.

Протягом останнього періоду проєкту – серпень та вересень 2021 року було проведене вперше 4 семінари щодо запобігання та протидії сексуальному насильству, пов’язаному з конфліктом для 80 офіцерів поліції, які працюють в 20 громадах Донецької та Луганської областей, наближеної до контактної лінії.

Наставництво на робочому місці, участь у засіданнях Координаційних рад в місцевих громадах. Як показало анкетування учасників робочих зустрічей і Координаційних рад, що завдяки проєкту значно підвищилася обізнаність членів Координаційних рад щодо Національного, обласних та місцевих планів дій – 56% опитаних дізналися про новий Національний дій 1325 на тренінгах, які проводилися в рамках проєкту у співпраці з місцевою владою. 22% опитаних отримали інформацію щодо нового НПД 1325 від обласної влади та 11% опитаних дізналися про заходи планів дій від профільних департаментів і управлінь. Як показало це дослідження, інформацію щодо Національного, обласних та місцевих планів дій члени Координаційних рад отримують в основному від громадських організацій та місцевої влади.

                     Основні досягнення проєкту:

1. Вперше на місцевому рівні були прийняті 17 місцевих планів дій на виконання Національного плану дій з виконання Резолюції РБ ООН 1325 «Жінки, мир, безпека».

2. В структурах органів місцевої влади 17 громад затверджені уповноважені особи з питань забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків як заступники голів громад.

3. Створені та оновлені координаційні ради, до складу яких включені представниці громадськості, груп самодопомоги, вразливих жіно.

4. За набутим досвідом локалізації розроблено та видано посібник з локалізації та кошторисування місцевих планів дій з виконання Резолюції Ради Безпеки ООН 1325 «Жінки, мир, безпека» в Україні.

5. В розробці пропозицій до Національного плану дій 1325 вперше взяли участь представниці і представники місцевих громадських організацій, груп самодопомоги та органів місцевої влади.

6. Розроблено і впроваджено методику розрахунку, оцінки та бюджетування місцевих планів дій.

7. Завдяки проведенню тренінгів для представниць і представників громадських організацій, груп самодопомоги вони долучились до розробки та моніторингу місцевих планів дій.

8. Вперше було проведене навчання поліцейських з Донецької та Луганської областей щодо запобігання та протидії сексуальному насильству, пов’язаному з конфліктом.

 Завдяки реалізації проєкту «Просування порядку денного «Жінки. Мир. Безпека» шляхом локалізації та імплементації Національного плану дій з виконання Резолюції РБ ООН 1325 у Східній Україні» у місцевих громадах відбулися системні зміни для ефективного практичного впровадження Порядку денного «Жінки, мир, безпека», що сприяло створенню безпечних умов і наданню підтримки в громаді для жінок і дівчат, налагодженню співпраці та координації між виконавцями НПД 1325 та місцевих планів дій у громадах  і залученню жінок із вразливих груп до процесів прийняття рішень.

Всі учасниці та спікерки відзначили, що такий обмін досвідом є дуже важливим. Досвід України у локалізації Резолюції 1325, як і інших країн потрібно вивчати та поширювати.

текст, фото Запорізький благодійний фонд “Єдність” за майбутнє” / Unity for the Future

28 травня 2021 року відбулась експертна дискусія про законодавчі ініціативи впровадження Моделі рівності, у котрій взяла участь членкиня Європарламенту Френсіс Фіцджеральд. Пані Фіцджеральд поділилася власним досвідом того, як просувалось прийняття Моделі рівності (Шведської моделі) в Ірландії, та переказала вітання усім, хто долучається до цього в Україні і всьому світі.

«Ми хочемо покінчити із сексуальною експлуатацією жінок, маємо зрозуміти, що відбувається у торгівлі людьми, в нас мало даних. Якби мені хтось 20 років тому, коли я почала працювати, сказав, що в маленьких містечках Ірландії жінок привозять, експлуатують, я би просто не повірила. Я не думала, що це можливо. Але така реальність.

В Ірландії є жінки, яких привезли зі Східної Європи, вразливі жінки, їх привозять та експлуатують кримінальні елементи. Найефективніше – слідкувати за грошима, як робить поліція. Завжди дивіться, куди йдуть гроші. Також треба переробляти культурні норми, загальноприйняте сприйняття проституції.

Коли я була міністеркою юстиції, я зосередилась на законодавстві. В Європі 50% торгівлі людьми відбувається усередині ЄС, ми не маємо права читати моралі іншим. В Ірландії, я можу чесно сказати, без роботи громадянського суспільства, без роботи хоробрих жінок, які почали говорити про те, що з ними відбувалось в проституції, якби вони не вийшли і не почали розповідати, якби не розпочали кампанію НУО, щоб розповісти всім проблему, якби не запросили парламентарів, якби не був створений спеціальний комітет, який зібрав дані і дав рекомендації міністрам – не було би нічого», – каже представниця Європарламенту.

З її слів, для цього три роки досліджувались та аналізувались дані, сама пані Френсіс пропонувала зміни до закону в боротьбу з сексуальною експлуатацією дітей. Було підняте питання про онлайн експлуатацію, про сексуальний грумінг – підготовку дітей до експлуатації. Вивчався попит на «послуги», попит на експлуатацію. «Нашою метою було зробити ціллю тих, хто купує послуги. Ми зробили ціллю конкретні правопорушення. Перше – конкретно купівля послуг. Друге – продаж сексуальних послуг особи, яку продали в рабство, це більш серйозне. До цього не було передбачене таке правопорушення. Коли обговорювали, було багато спротиву, бо важко зібрати докази. Так, важко, але за наркотики теж важко зібрати докази, але це ж не зупиняє. Цей підхід був підтверджений багатьма країнами», – зазначила Френсіс Фіцджеральд.

У 2016 році був опублікований звіт комісії з торгівлі людьми. Були проведені великі дослідження, які вивчали вплив проституції в цілому, в тому числі на чоловіків. Після прийнятого закону відсоток чоловіків, які користувались сексуальною експлуатацією, значно зменшився.

«Багато хто готовий це робити секретно, але якщо це буде публічним, багато хто не захоче, бо самі розуміють, що це форма експлуатації. Голова комісії зробила багато, цей бізнес треба зруйнувати, це кримінальна діяльність. Але треба не лише криміналізувати, але впровадити це в освіту. Це має бути законодавство, скасування погляду на жінок як на товар. Потрібна підтримка для жінок, у тому числі фінансова. Якщо ви хочете покінчити з продажом людей, треба, щоб законодавці уважно подивились, що у цьому контексті треба зробити. Методи можуть бути різні.

Супротив йшов навіть не від поліції, нам казали, що це дуже приватна справа, бо розташована за квартирами. Нам треба дивитись на обмін грошима. Ми спочатку не могли виявити, але потім виявили, що ці злочини пов’язані з іншими злочинами. Наприклад, з торгівлею наркотиками. Торгівля людьми та отримання доказів, підтримка особи, яку продали в рабство, дуже важливі. В нас є окремий відділ поліції, який розбирається з домашнім насильством, сексуальним насильством. Коли закон був прийнятий, судді почали краще розуміти проблему», – підсумувала Френсіс Фіцджеральд.

Організатори інформаційної кампанії «Що таке Модель рівності»:

«Центр – Розвиток демократії»

Громадська рада з гендерних питань при МФО «Рівні можливості»

БО «Всеукраїнська Ліга Легалайф»

МБФ «Українська фундація громадського здоров`я»

CAP International

Національна рада жінок України

До участі у завершальній дискусії інформаційної кампанії «Що таке Модель рівності», присвяченій кращим законодавчим практикам боротьби з сексуальною експлуатацією, долучилась спеціальна уповноважена амбасадорка Швеції з протидії торгівлі людьми Анна Екстедт.

З її слів, із недавніх звітів випливає, що для протидії торгівлі людьми все ще робиться недостатньо. Швеція дуже сильно зосередилася на попиті сексуальній експлуатації, щоб запобігти торгівлі людьми, вбачаючи між цим нерозривний зв’язок. Але і сама проституція пов’язана з експлуатацією.

«Під час пандемії є свідчення – ситуація погіршилась. Через локдаун, через закриття шкіл, особливо сильно це вдарило по жінках, які є вразливіші, це посилило торгівлю людьми. Ми ще у 1999 внесли у законодавство цю модель. Також наш уряд протистоїть іншим формам насильства проти жінок, ми називаємо це шведською феміністичною міжнародною політикою. У нас є спеціальні посли, щоб міжнародна аудиторія не забувала про ці теми», – розповіла Анна Екстедт.

Швеція була першою країною, яка прямо заборонила купівлю сексу, але не продаж, і це дуже вплинуло на суспільство загалом. Покупці – це в основному чоловіки, експлуатовані – в основному жінки або діти, в тому числі хлопчики.

«Тим, що ми вдарили по попиту, ми урівняли баланс влади між чоловіками та жінками. Це зайняло десятки років роботи жіночих організацій та рухів. Ще кілька країн прийняли це законодавство. Швеція і Франція тісно співпрацюють, щоб не припустити сексуальну експлуатацію в себе та нагадувати про цю проблему іншим країнам. Це модель рівності, бо вона урівнює баланс влади. Зараз вулична проституція у Швеції значно зменшилась, впала торгівля людьми, бо тепер злочинцям набагато важче продати товар. Також у суспільстві зараз виникла дуже потужна підтримка цього законодавства. Але експлуатація йде і через інтернет, вони знаходять все нові способи», – каже пані Анна.

Важливою соціальною проблемою, згідно зі шведським досвідом, є виведення тих жінок, які вже втягнуті у проституцію. Вразливим групам населення треба надавати підтримку. Також треба щось робити з покупцями, які не припиняють таку поведінку, є програми терапії для людей, які не можуть припинити цим користуватись.

Зараз у Швеції є державна агенція, яка відслідковує ситуацію.

«Це не лише закон, це зміна норм суспільства. Ми бачимо потребу зміни поведінки молодих чоловіків, щоб пояснити їм, що це форма насильства. Є програми, в які можна записатись добровільно, щодо порушення тілесної недоторканності. Це питання згоди. Будь-хто, хто купує секс у проданої в рабство людини, може бути звинувачений у зґвалтуванні. Загальна сексуальна освіта також впливає на секс поведінку, у шведських школах впроваджена сексуальна освіта. Але торгівля людьми – це міжнародний бізнес, ми потребуємо протистояння разом. Звісно, тих, хто купує секс, не хвилює це. ми ще не знаємо, скільки триватиме поточна ситуація, але нам треба якось адаптуватися. Ми дуже багато працювали на низовому рівні, пояснювали проблема: прийнятий закон був тільки кульмінацією. Йому передувало просвітництво», – розповіла представниця Швеції.

Організатори інформаційної кампанії «Що таке Модель рівності»:

«Центр – Розвиток демократії»

Громадська рада з гендерних питань при МФО «Рівні можливості»

БО «Всеукраїнська Ліга Легалайф»

МБФ «Українська фундація громадського здоров`я»

CAP International

Національна рада жінок України

Досвід Франції, котра успішно впровадила у себе Модель рівності як шлях боротьби з сексуальною експлуатацією, серед іншого, був обговорений під час заходу «Законодавство: кращі практики для впровадження Моделі рівності». Про французькі законодавчі практики та зміну суспільної думки розповіла представниця CAP International Хема Сібі.

З її слів, це об’єднання, яке зібрало 35 низових організацій, що надають пряму підтримку жертвам проституції і торгівлі людьми. Її організували ті, хто сам це пережив. Мета – ліквідувати сексуальну експлуатацію, в тому числі через законодавство.

«У Франції наш центр, ми відстояли у Франції цей закон. Передусім – польовий досвід нашої організації дозволяє поділитись досвідом про те, що це таке. Проституція це насильство. Більшість проституйованих осіб постраждали від насильства до або під час залучення до неї. Це також система, яка експлуатує всі існуючі нерівності цього світу. Чоловіків над жінками, багатих над бідними, більшості над меншістю. Визнання цих фактів було першим кроком до прийняття Моделі рівності», – каже Хема Сібі.

У 2011 році французький парламент визнав, що проституція є насильством, вона є перепоною до рівності, до недоторканності тіла. Почавши з цієї бази, Франція змогла піти далі, цей закон не лише криміналізує, але максимізує шанси покінчити з проституцією як явищем, якщо буде визнано, що проституція це зло, з ним треба боротись.

«Модель рівності бореться з корінними причинами проституції. Вона існує, бо є попит, тільки через це. Це є ринок. Як з будь-яким ринком, якщо ми вдаримо по попиту, він припиниться. 20 років заборони у Швеції – і її ринок маркували як «мертвий» для продажу людей.

Закон у Франції прийняли, бо був політичний консенсус. Соціалістична партія переважала, комуністи та французькі націоналісти підтримали. Праві партії не заявили про підтримку, але кожен парламентар був важливий. Була група аболіціоністів за скасування проституції. Вони переконували своїх колег, вони розповідали про те, що знають, пояснювали важливі моменти. Була створена коаліція НУО з різних галузей у 2012 році. Там були об’єднання суддів, жертв проституції, різних причетних людей. У 2016 у Франції прийняли систему допомоги жінкам. Закон зняв покарання з жінок і дівчат і змістив звинувачення на покупців. Другий пункт цього закону дав постраждалим шляхи виходу. Це передбачало фінансову, житлову, соціальну підтримку всім жертвам, включно з іноземками.

«90% проституйованих жінок були з інших країн. Нігерія, Камерун, Україна, Китай. Багато з них дуже страждали від рук сутенерів. У них забирали гроші, катували. Закон ясно говорив, що не лише француженки підлягають захисту, але й усі жертви. У результаті в нас на 54% збільшилась кількість справ, відкритих проти сутенерів.

Багато було спротиву Моделі рівності, переконували, що це «секс-робота», що є право купувати іншу людину. Був популярний тренд у медіа. Але ми показали, що це насильство, ми після закону змінили цю думку, це показали опитування, де абсолютна більшість стала думати на користь Моделі рівності», – розповіла Хема Сібі.

Що стосується фінансових витрат, то ця сторона ефективності Моделі рівності не може не вражати. «Ми порахували – 40 тисяч жінок у проституції. Ми порахували кошти, які треба для того, щоб вивести їх звідти – це чверть мільярда євро. Але економічна ціна – ухилення від податків, прямі і непрямі наслідки, медичні витрати – півтора мільярди в рік, це вартість підтримування існування проституції лише на рік. За 10 років цю цифру помножте на 10, тоді як за менші гроші можна з цим покінчити. Жінки не повинні продавати свої тіла, щоб вижити», – підсумувала учасниця заходу.

Організатори інформаційної кампанії «Що таке Модель рівності»:

«Центр – Розвиток демократії»

Громадська рада з гендерних питань при МФО «Рівні можливості»

БО «Всеукраїнська Ліга Легалайф»

МБФ «Українська фундація громадського здоров`я»

CAP International

Національна рада жінок України