26 липня 2025 року
Текст, який написала Берта О. Гарсія, було передано Рім Альсалем, Спеціальній доповідачці Організації Об’єднаних Націй з питань насильства щодо жінок та дівчат. джерело
Визначення сурогатного материнства (файл українською)
По-перше, необхідно визначити, що таке сурогатна вагітність – або будь-яка інша назва, яка використовується для позначення цієї практики – щоб уточнити, що це жодним чином не допоміжний репродуктивний метод людини, а радше соціальна практика, що полягає в наймі жінки, з винагородою чи без неї, для виношування та народження однієї або кількох дітей, незалежно від того, чи зачаті вони з її власних яйцеклітин, чи ні, з метою передачі їх одній або кільком особам, які бажають бути призначеними їхніми батьками, отримання передачі батьківства на їхнє ім’я та усунення матері, яка їх народила.
Торгівля людьми юридично визначена в Палермському протоколі
Торгівля людьми означає вербування, перевезення, передачу, переховування або отримання осіб шляхом погрози силою чи її застосування чи інших форм примусу, шахрайства, обману, зловживання владою чи вразливим становищем, або шляхом надання чи отримання платежів чи вигод для отримання згоди особи, яка контролює іншу особу, з метою експлуатації. Згода жертви торгівлі людьми на будь-яку форму навмисної експлуатації, описаної вище, не враховується, якщо було використано будь-який із вищезазначених засобів.
Це юридичне визначення торгівлі людьми введено в Протокол Організації Об’єднаних Націй про запобігання і припинення торгівлі людьми, особливо жінками та дітьми , та покарання за неї , протокол до Конвенції Організації Об’єднаних Націй проти транснаціональної організованої злочинності . Широко відомий як Протокол проти торгівлі людьми або Палермський протокол, це один із трьох протоколів, що їх Організація Об’єднаних Націй прийняла у Палермо, Італія, у 2000 році. Він набув чинності 25 грудня 2003 року та до 2022 року його ратифікували 180 держав-учасниць.
Протокол проти торгівлі людьми є першим юридично обов’язковим міжнародним документом для держав-учасниць і першим міжнародно-правовим текстом, який встановлює визначення торгівлі людьми на основі поведінки, засобів та мети.
Торгівля людьми включає такі дії, як вербування, перевезення, передача, приховування або отримання осіб, які перебувають у вразливому становищі, а також такі засоби , як погроза силою або її застосування чи інші форми примусу, шахрайство, обман, зловживання владою або отримання оплати чи виплат з метою отримання згоди від особи на експлуатацію. Згода жертви не має значення.
Обман у вербуванні жінок для репродуктивної експлуатації в сурогатному материнстві
Сурогатна вагітність є торгівлею людьми тією мірою, якою всіх жінок вербують у «сурогатні» матері за допомогою наступного обману:
- Що вони не є матерями дітей, яких вони приводять у світ.
- Що діти, яких вони народжують, не є їхніми власними.
- Що, оскільки вони не є матерями цих дітей, вони не продають і не віддають їх, а лише повертають їх батькам (насправді, замовникам) після пологів.
- Що процес, який їм пропонують пройти, називають технікою допоміжної репродукції людини, надаючи цій практиці оманливо авторитетний вигляд. Хоча допоміжні репродуктивні технології можуть застосовуватися у цьому процесі — наприклад, екстракорпоральне запліднення (in vitro), штучне запліднення чи перенесення ембріона, — сурогатне материнство як таке, із залученням численних осіб поза медичною сферою, не можна вважати однією з них.
Вербування жінок шляхом обману для цілей репродуктивної експлуатації є невід’ємною рисою сурогатного материнства чи будь-якого евфемізму, що описує цю соціальну практику. Вона полягає у тому, щоб зробити фертильну жінку вагітною, аби вона віддала свою новонароджену доньку чи сина тим, хто замовив це за усною чи письмовою угодою — незалежно від того, чи передбачена винагорода та яким способом відбулося запліднення: природним, штучним або через екстракорпоральне запліднення з перенесенням ембріона.
Якби не цей обман у вербуванні, не було б сурогатного материнства.
Якби не цей обман, не було б і цієї індустрії.
У сурогатному материнстві цей обман є системним. Тому що дуже мало жінок продали б чи віддали б своїх дітей, якби знали, що вони їхні матері.
Жінок обманюють і переконують, що, не залучаючи їхній генетичний матеріал, вони не є матерями сина чи доньки, яких народжують, і що з цієї причини вони повинні передати їх батькам-замовникам, тобто тим, хто надав власні гамети, пожертвовані або придбані, для створення ембріона, який переноситься сурогатній матері.
Ця вигадка ґрунтується на плутанині між біологією та генетикою : вагітність – це біологічний процес, тому вагітна жінка є біологічною матір’ю, а донор сперми, безсумнівно, має генетичний зв’язок з народженою особою, але, оскільки він не бере участі у вагітності, оманливо називати його біологічним батьком. Ще більш помилково екстраполювати цю плутанину на жінок, вважаючи їх біологічними матерями лише за умови, що вони внесли свій генетичний матеріал.
Чому ж вони повинні відмовлятися від стосунків материнства, якщо, як стверджується, вони не є матерями цих дітей? Усі сурогатні матері, незалежно від законодавства чи моделі (комерційної чи альтруїстичної), повинні відмовитися від материнської приналежності до або після пологів – тому що у всіх країнах світу материнство визначається фактом народження. Вони також відмовляються від права бути носіями прав і обов’язків, пов’язаних з батьківськими повноваженнями, а також від соціальних пільг, що передбачені для матерів, наприклад відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами, виплати по вагітності та пологах, скорочений робочий час для матерів, що годують грудьми, та інші податкові пільги.
З того часу, як екстракорпоральне запліднення та перенесення ембріонів виявилися ефективними наприкінці 1970-х років і поширилися як допоміжні методи репродукції, вони служили двом взаємовиключним цілям:
- Підтвердити зв’язок між зачаттям, вагітністю та пологами з материнством. Сказати жінкам, що вони справді є матерями дітей, яких вони приводять у світ, навіть якщо вони не носійки їхнього генетичного матеріалу, оскільки материнство визначається пологами, що є беззаперечним у будь-якій країні світу. Саме це клініки лікування безпліддя розповідають пацієнткам із проблемами безпліддя, які самостійно звертаються до них по лікування.
- Відокремити зачаття, вагітність та пологи від материнства, сказавши сурогатним матерям, що вони не є матерями дітей, яких вони приводять у світ, оскільки вони не носійки їхнього генетичного матеріалу, і що вони повинні відмовитися від своїх материнських повноважень стосовно дитини та передати її батькам-замовникам. Саме це агентства та клініки кажуть сурогатним матерям та їхнім клієнтам, яких визнають батьками, навіть якщо їхнім єдиним внеском буде зразок сперми, власні яйцеклітини, донорські або куплені яйцеклітини, підписання договору та внесення грошей.
Примус у вербуванні жінок для репродуктивної експлуатації
Сурогатна вагітність є торгівлею людьми тією мірою, якою всіх жінок примушують до сурогатного материнства. Сексистський стереотип, який передбачає, що жінки мають вроджену схильність жертвувати собою заради інших, і навчає їх цьому, є фактором, який робить їх вразливими. Примус може діяти на психологічному, культурному, сімейному, емоційному, соціальному, релігійному та, перш за все, економічному рівнях, оскільки винагорода або компенсація є важливим стимулом, якщо не найважливішим, коли йдеться про згоду стати сурогатною матір’ю.
Основна вразливість жінок полягає в економічній ситуації. Фемінізація бідності є глобальною, причому жінки найбільше страждають від безробіття, нестабільних контрактів, тимчасової та неповної зайнятості, а також різниці в заробітній платі, і саме жінки несуть тягар неоплачуваної та доглядової праці, що призводить до обтяжливих наслідків багатовимірної бідності, яка ще більша в країнах, що охоплені збройними конфліктами, таких як Україна та Росія, де сурогатне материнство є легальним. В цих умовах економічної та соціальної нестабільності та вразливості багато жінок стають ідеальними жертвами торгівлі людьми з метою сексуальної та репродуктивної експлуатації в обмін на оплату або навіть обіцянку оплати, яка не завжди виконується. Такий набір вразливих жінок здійснюється без будь-яких обмежень в Інтернеті, як і у випадку з тисячами груп вербування для сурогатного материнства, що існують у Facebook.
Багатовимірна бідність вища серед жінок, ніж серед чоловіків, на всіх п’яти континентах — 27,4% жінок у Латинській Америці та Карибському басейні живуть у бідності — і непропорційно погіршилася з часів пандемії COVID-19. Здатність користуватися автономією щодо власного сексуального та репродуктивного здоров’я обернено пропорційна бідності: чим більша бідність, тим менша сексуальна та репродуктивна автономія.
Передача жінок для репродуктивної експлуатації
Окрім обману та примусу, притаманних вербуванню жінок для репродуктивної експлуатації, переміщення жінок додає значного елементу до торгівлі людьми.
У 2021 році Міжнародна коаліція за скасування сурогатного материнства (CIAMS) разом з Європейською мережею жінок-мігранток (ENoMW) провели дослідження випадків, задокументованих у ЗМІ у 72 країнах, серед яких Греція, Україна, Мексика та Індія стали предметом глибшого аналізу. Незважаючи на значну кількість зібраної інформації, було виявлено, що існує дуже мало академічних досліджень або офіційних звітів про переміщення жінок у контексті сурогатного материнства, що робить результати дослідження CIAMS та ENoMW надзвичайно актуальними: « Жінки-мігрантки та репродуктивна експлуатація в індустрії сурогатного материнства. Спільне розслідування ENoMW та ICASM ».
Ми виявили, що є жінки-мігрантки, іноді з особистими планами, відмінними від сурогатного материнства, яких вербують як сурогатних матерів у країні призначення, а також жінки, яких спочатку вербують для використання як сурогатних матерів у власній країні, але потім переводять до іншої країни, іноді в контексті мафіозної практики торгівлі людьми або для пологів у країні батьків-замовників, для їхньої зручності. Іноді це робиться для зменшення вартості процесу сурогатного материнства, для обходу заборонного законодавства або для здійснення медичної практики, якої немає в країні походження. Незалежно від того, чи емігрують вони до іншої країни з наміром стати сурогатними матерями чи без нього, чи мігрують вони після вагітності для індустрії сурогатного материнства, чи їх вербують у країні призначення, ці жінки мають дуже схожий профіль, причому переважна більшість, якщо не всі, опиняються в ситуації великої економічної та соціальної нестабільності та вразливості, котру посилює міграція.
Це дослідження також висвітлює специфічний спосіб перенесення ембріонів, якого зазнають ці жінки: вони повинні залишити своє сімейне середовище, щоб пройти всі нав’язані процедури, зокрема пересадку ембріонів та пологи, які занадто часто виконуються без потреби шляхом кесаревого розтину. Далеко від свого повсякденного та сімейного середовища вони є ще вразливішими.
Ці жінки є жертвами торгівлі людьми, у багатьох випадках примусової вагітності, а також фізичного та психологічного насильства, до чого слід додати високу ймовірність того, що їх покинуть напризволяще після того, як вони передають своїх дітей у країні призначення. Ці жінки також є жертвами шахрайства, оскільки часто не отримують обіцяної або узгодженої винагороди та мають серйозний ризик стати жертвами інших видів торгівлі людьми, таких як сексуальна експлуатація або експлуатація з метою жебракування.
Шахрайство у вербуванні жінок для репродуктивної експлуатації
Багато агентств сурогатного материнства використовують шахрайську рекламу для вербування жінок. На своїх вебсайтах та в соціальних мережах, таких як Facebook чи Instagram, вони обіцяють дуже значні виплати, які не відповідають дійсності, або не згадують, що сума включає вагітність двійнею, кесарів розтин або втрату матки.
Обмеження пересування жінок, вербованих для репродуктивної експлуатації
Утримування під замком жінок, повне або неповне, є ще одним фактором, який робить сурогатне материнство торгівлею людьми. Зазвичай це відбувається в третьому триместрі до пологів, але також були задокументовані випадки протягом усієї вагітності або після пологів з метою контролю за жінкою, поки оформлюється реєстрація новонародженого та необхідні дозволи на вивезення дитини з країни. Лише після завершення формальностей сурогатна мати отримує повну оплату та повертає собі свободу. Вразливість цих жінок збільшується через стан їхньої вагітності або післяпологового періоду, часто після кесаревого розтину.
Жінки, яких використовують як сурогатних матерів, не мають автономії чи свободи пересування. Вони повинні дотримуватися суворого графіку та комендантської години. Немає потреби повертатися до жіночих ферм в Індії, Камбоджі, Непалі чи Канкуні (Мексика). Ув’язнення також відбувається в Україні, де вагітних жінок доставляють до Києва та розміщують у квартирах, що належать самим агентствам, у переповнених умовах та підпорядковують графікам, яких вони зобов’язані дотримуватися. Загалом, і в будь-якій країні, контракти про сурогатне материнство містять пункти про радіус вільного пересування, який вагітна жінка не може перевищувати без прямого дозволу.
Окрім цих нав’язаних умов життя, жінки, яких завербовують як «сурогатних» матерів, стикаються з обмеженнями сексуальної свободи, піддаються несподіваним перевіркам на вживання тютюну, алкоголю та наркотиків, а також часто дотримуються дієт на смак клієнта. Вони втрачають свою автономію як пацієнтки та повинні проходити медичні аналізи та обстеження, нав’язані агентством та клієнтами, а також зобов’язані ділитися звітами та результатами.
З 2024 року сурогатне материнство вважається злочином, пов’язаним з торгівлею людьми, і карається по всьому Європейському Союзу.
23 квітня 2024 року Європейський парламент схвалив поправку до Директиви 2011/36/ЄС про запобігання торгівлі людьми та боротьбу з нею, а також захист її жертв, яка включає примусові шлюби, незаконне усиновлення та експлуатацію сурогатного материнства в контексті злочинів, пов’язаних з торгівлею людьми, що караються по всьому Європейському Союзу, на тій самій підставі, що й експлуатація проституції або інших форм сексуальної експлуатації, примусової праці чи послуг, включаючи жебрацтво, рабство або практики, подібні до рабства, підневільне становище, експлуатацію для злочинної діяльності або вилучення органів.
Обране формулювання «експлуатація сурогатного материнства» є заплутаним і може означати, що існує форма сурогатного материнства, яка не експлуатує жінок, та інша, яка експлуатує, причому остання має переслідуватися як торгівля людьми. У тексті Директиви буквально зазначено: «Щодо торгівлі людьми з метою експлуатації сурогатного материнства, ця Директива спрямована на тих (фізичних чи юридичних осіб), хто примушує або обманює жінок, змушуючи їх діяти як сурогатні матері».
Нова Європейська директива проти торгівлі людьми3 враховує лише вербування та обман у вербуванні жінок та ігнорує інші види поведінки та засоби репродуктивної експлуатації, описані тут. Навіть з огляду на це , у світлі нової Директиви, все сурогатне материнство без винятку має класифікуватися як торгівля людьми, оскільки примус та обман завжди присутні в сурогатному материнстві; дві поведінки, які роблять вербування торгівлею людьми, так само як примус, застосування сили, переміщення, ув’язнення, шахрайство, зловживання владою, вразливість жертви або отримання платежів чи виплат. А оскільки обидві поведінки – примус та обман – є системними та невід’ємними для сурогатного материнства в будь-якій його формі, воно має переслідуватися як форма торгівлі людьми та серйозний злочин, що являє собою серйозне порушення основних прав жінок та дітей, з кількома основними причинами, такими як бідність, нерівність, відсутність життєздатних можливостей працевлаштування або соціальної підтримки, а також дискримінація, що робить жінок та дітей особливо вразливими до торгівлі людьми. І, звичайно, стать, оскільки специфіка явища торгівлі людьми залежить від статі, і саме жінок завжди використовують як сурогатних матерів.
Законодавство кожної держави-члена Європейського Союзу, яке має бути прийняте відповідно до цієї Директиви, має продемонструвати, що боротьба з торгівлею людьми є пріоритетом для Союзу та держав-членів, які активно зобов’язуються забороняти та переслідувати сурогатне материнство в усіх його формах, а також підтримувати жертв, незалежно від країни їх походження. На міжнародному рівні підхід має бути подібним: практика, яка сама по собі є сукупністю насильства та порушень прав, не може мати вигляд прав, і єдиним рішенням є її скасування шляхом заборони та переслідування злочину.
