22 квітня 2021 року відбулась експертна дискусія у рамках інформаційно-просвітницької кампанії “Що таке модель рівності?”, котра була присвячена особливостям висвітлення проблеми сексуальної експлуатації у ЗМІ.
Організаторами кампанії є ГО «Центр – Розвиток демократії», CAP International, Громадська рада з гендерних питань при МФО «Рівні можливості», МБФ «Українська фундація громадського здоров`я», БО “Всеукраїнська Ліга Легалайф”, Національна рада жінок України.
У рамках цього заходу журналістки з різних країн, які багато років працюють із висвітленням теми сексуальної експлуатації, поділились своїм досвідом із журналістською спільнотою України. Зокрема, участь взяла легендарна дослідниця та письменниця Джулі Біндел, котра привітала своїх українських колег з тим, що вони входять у феміністичний рух протидії злочинам проти жінок, навіть маючи мало підтримки з Заходу.
«Ключові медіа не говорять про це, вони не згадують нас – чоловіки-редактори є непоганими людьми, але вважають нас, феміністок, маргінальними. Втім, ми відстоюємо права половини людства. Моя книга The Pimping of Prostitution: Abolishing the Sex Work Myth вийшла у 2017 році, я доводила, що сексуальна експлуатація жінок не є роботою, це насильство та величезна шкода для жінки, якій потрібні гроші», – зазначила Джулі Біндел.
На її переконання, коли жіночі активістки йдуть за термінологією, яку пропонують легалізатори проституції, вони підігруватимуть їм, якщо не будуть опиратись. Ці тенденції формують думку наступного покоління щодо того, чим проституція є насправді, а це фактично работоргівля.
«Нав’язлива термінологія про те, що проституція є чимсь припустимим, дуже переслідує медіа. Однак це не ринок. Це не є нормальним. Навіть організація, котра бореться з дитячою проституцією та порнографією, використовує термін juvenal sex workers! Пропонується лінія «вибору жінки», нібито легалізація сутенерства є чимсь добрим для жінки. Ви маєте казати всім активістам не ставати на сторону «секс-роботи», має підтримуватись контекст сексуальної експлуатації жінок та дівчат, що це насилля проти жінки, аб’юз за гроші, яких вона потребує.
Чоловіки відстоюють втягнення у проституцію, це проблема. Ми маємо бути аболіціоністками, переслідувати спроби просування декриміналізації сутенерства у медіа. Люди, які пишуть ці матеріали, нав’язують думку, що декриміналізація нібито зупинить арешти жінок у проституції, але насправді це зупинка відповідальності за трафік жінок, ще й обкладання їх податками. Ми не можемо говорити, що «шкода буде мінімалізована», бо це – вбивства, самогубства, викрадання дітей, алкоголізація, психічні розлади. Це не «найдревніша професія», це найдревніший спосіб знущання з жінки», – каже Джулі Біндел.
Також вона розповіла, що зустрічалась з фактами цензурування інформації про Шведську модель боротьби з сексуальною експлуатацією. З її слів, ЗМІ мають певні «мовні посібники», щоб відповідно діяти на аудиторію. У 2006 році, коли 5 проституйованих жінок у британському Іпсвічі були вбиті покупцем сексу, такі ЗМІ дуже високого рівня також стверджували, що декриміналізація проституції була би вигідною для жінок. «Я казала «проституйована жінка», опоненти називали їх «секс-працівницями». Є багато медіа, які фактично лобіюють легалізацію секс-трафіка. Вони беруть приклад однієї представниці «привілейованих» ескортних послуг, розкручують її, просувають ідею, що це власний вибір жінки, що вони нібито щасливі, бо пробують різні сексуальні практики. Ці кампанії дуже щедро оплачуються. У них розвивається меседж, що нібито це йдеться від імені всіх проституйованих жінок, і це є проблема. А я називаю це «туризм», такі випадки не є презентативними, однак ми маємо підтримувати всіх жінок, які пройшли через це», – підсумувала Джулі Біндел.
Як було зазначено під час дискусії, 23 квітня 2021 року відбудеться презентація книги Джулі Біндел в аудіоформаті.