Категорія: Гендерна політика

28 квітня 2021 року відбулась третя дискусія із серія заходів, присвячених 30-річчю Незалежності України, – «Історія України, яка створюється жінками». Інформаційна кампанія відтворює історію сучасного феміністського руху через створення та діяльність жіночих мереж і платформ від початку 1990-х і до сьогодення, нагадує про їхній внесок у розвиток жіночого руху та захисту прав жінок в Україні.

Як нагадала заступниця ГО Центр «Жіночі перспективи» Ірина Трохим, на початку діяльності організації ставали на ноги завдяки донорам. «Ми працювали спільно з Дніпропетровськом і Донецьком у проекті, який підтримував жінок, що втратили роботу. В рік через проект проходили 2 тисячі жінок, проект діяв 6 років і був настільки успішним, що донор продовжував його. Ми заохочували жінок продовжувати шукати роботу тут, започатковувати власну справу, не лишати країну, не їхати за кордон. Ми зараз пересікаємось в різних міжнародних проектах, робочих групах.», – нагадала Ірина Трохим.

Такі потужні ініціативи, на думку пані Ірини, дають змогу комунікувати успішно.

Зі слів координаторки МФО ВРУ «Рівні можливості» Лариси Кобелянської, ті здобутки з точки зору сучасного можуть здаватись дуже скромними.

«Але ми робили це вперше. Це були здвиги. І зараз цей вибір підтриманий, переусвідомлений. Для тих, хто зараз згадує, він є напрямковим. І головне – ці люди. Ми були першими, хто пішов тоді на конфлікт з усіма нормами ООН, але ми формували команду за принципом 50 на 50. Прийшло багато молодих хлопців. Вони зараз в інших країнах, організаціях, в ООН, але вони лишилися в колі цих проблем. Це значить, що вони надихнулися, перейнялися, розглядають це зараз як роботу, зміст, справу свого життя. Це навіть не про результати, а про відданість», – розповіла пані Лариса.

Серед прикладів дієвого сестринства голова ГО Центр «Розвиток демократії» Елла Ламах назвала об’єднані підписи навколо листа про необхідність підтримати Стамбульську конвенцію. «Його писала одна група, підтримали різні інші групи, навіть незважаючи на розбіжності між собю, але це приклад сестринства та об’єднання», – каже пані Елла.

Як зазначила уповноважена КМУ з питань гендерної політики Катерина Левченко, бажано, щоб надбання цього заходу стали доступними чим більшій кількості жінок. «Як урядова повноважена, я отримала задоволення бути співініціаторкою цих слухань і заходів. Практичні речі, які наразі є дуже важливими – Конвенція ради Європи запобігання домашньому насильству та насильству щодо жінок, боротьбу з цими явищами», – пані Катерина також навела приклад відгуку на цей порядок денний у Мінсоцполітики.

Також були озвучені заклики інших учасниць жіночого руху – шукати та визначати спірні моменти, щоб розуміти, куди він йде, та провести захід, присвячений викликам та наступним рішенням і крокам феміністичних платформ та феміністичного руху.

Триває серія заходів, присвячених 30-річчю Незалежності України, – «Історія України, яка створюється жінками». Інформаційна кампанія відтворює історію сучасного феміністського руху через створення та діяльність жіночих мереж і платформ від початку 1990-х і до сьогодення, нагадує про їхній внесок у розвиток жіночого руху та захисту прав жінок в Україні.

Зокрема, у заході 21 квітня 2021 року взяла участь очільниця Національної ради жінок України Людмила Порохняк-Гановська, котра розповіла про історію цього об’єднання. Також вона згадала внесок до жіночого руху в Європі, котрий зробили українки – учасниці жіночих об’єднань.

«Вони боролись за те, щоб покарати уряд Польщі за вбивство Ольги Басараб у тюрмі. Але спротив їм чинили організації польських жінок. Союз українок, коли вже була виснажена 80-річна Софія Русова, не мав підтримки, його вирішили розпустити. «В майбутньому знайдуться свіжі сили, щоб продовжувати її головну працю – не лише за симпатію інших національних організацій, але для себе». У 1996 році почалося відродження об’єднання», – розповіла пані Людмила.

Представниця БО «Позитивні жінки» Віра Варига розповіла про досвід українських активісток, котрі відстоюють права жінок з ВІЧ. З її слів, особливість полягає у тому, що жінки з ВІЧ стигматизуються більше, ніж чоловіки, бо вони більше зайняті дітьми, мають інші потреби. Об’єднання значно посилило свій потенціал в останні роки, як сервіси, так і адвокаційну діяльність, провели низку досліджень, займаються інформаційними заходами щодо рішення проблем репродуктивно-сексуального здоров’я та прав жінок з ВІЧ.

Соціальний психолог, координаторка Галицького кластеру кооперації «Жіночий авангард» Ярослава Сорокопуд розповіла про особливості розвитку жіночих мереж у сільській місцевості та те, як доводилось долати та обходити суспільні стереотипи, працюючи з такими групами жінок.

«Навіщо жінці в селі мережі? Вона багато працює. Вони не хотіли попервах їхати на зустрічі на два дні, питаючи, «чи ви хочете розлучити мене з чоловіком». Категорично не сприймали слово «гендер». Тому мережа сільських жінок йшла з пропозицією економічної незалежністі, посиленням ролі жінок в управлінні, протидії сімейному насиллю, що було табу.

Жінки стали депутатками, керівниками підприємств. Створили систему протидію насильству в селі. Вони тепер мають телефони, зв’язуються між собою, і приходять в той будинок, звідки прийшло повідомлення про насилля. Тоді чоловік продовжувати бити жінку не може. Однак побутове насильство приймається досі в селі як «традиція», бо «б’є значить любить».

Мережа починає працювати у жіночому лідерстві, в тому числі по реформі ОТГ. Вони вже самі запрошують експертів. Запрошують на тренінги по стратегічному плануванню та комунікації. Така мережа взаємної підтримки серед жінок, які очолили ОТГ, також працює дуже потужно. Також є напрямок економічної стабільності – не буде жінка стабільною та вільною, якщо в неї не буде економічного впливу, його також забезпечують проекти», – розповіла Ярослава Сорокопуд.

Захід організований Центром Розвиток демократії / Democracy Development за підтримки Громадської ради з ґендерних питань, «Інформаційно-консультативним жіночим центром» та Урядовою уповноваженої з питань гендерної політики КМУ.

відео заходу

16 квітня 2021 року відбудеться онлайн-тренінг «Проекти та грантові заявки для пошуку додаткових джерел фінансування».

Тренерка: Ella Lamakh, голова правління ГО «Центр Розвиток демократії».

Теми для обговорення:

Вміння переглядати оголошення;

Співпраця різних структур для планування та реалізації проєктної діяльності;

Розділи проектної заявки: Проблематика та аналітика, мета та завдання, планування, виконавці та співвиконавці, результативність, якісні і кількісні показники, створення бюджету.

Час проведення – 11:00 – 13:00.

Зум-посилання: https://cutt.ly/avt4mpO

30 березня 2021 року, з нагоди 30-річчя Незалежності України, відбувся перший онлайн-захід «Історія феміністського руху, що відображена у жіночих мережах та платформах», організований ГО Центр «Розвиток демократії». У дискусії взяли участь представниці жіночого громадського руху в Україні, котрі проаналізували історію жіночих платформ та мереж від початку Незалежності.

ВІДЕО ЗАХОДУ

ГО Центр «Розвиток демократії» підтримує звернення Громадської ради з гендерних питань з нагоди десятої річниці прийняття Радою Європи Конвенції про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами

10 років тому, 7 квітня 2011 року, Рада Європа прийняла Конвенцію про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами. Україна  була серед країн авторок та ініціаторок Стамбульської конвенції.

Ця подія є важливою не тільки для країн Ради Європи, а й для усього цивілізованого світу, що вибудовує демократичну систему цінностей через повагу та дотримання прав людини.

Конвенція — це законодавча база Ради Європи для боротьби з насильством щодо жінок і є найґрунтовнішим міжнародним документом для запобігання домашньому насильству, «золотим стандартом», за висловом Генеральної секретарки Ради Європи Марії Пейчинович-Бурич.

Закликаємо представників і представниць депутатських фракцій різного рівня, депутатів і депутаток обласного та місцевого рівнів підтримати громадські організації, які послідовно відстоюють права людини і разом вимагати від Верховної Ради ратифікації Конвенції.

У 2020 році саме громадськість ініціювала петицію на ім’я Президента України з вимогою подати Конвенцію на ратифікацію. Петиція зібрала необхідну кількість підписів і Президент пообіцяв подати її на ратифікацію.

Звертаємось до Президента України з вимогою виконати свою обіцянку і подати до Верховної Ради Проєкт Закону «Про ратифікацію Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами».

Важлива роль у ратифікації Стамбульської Конвенції належить Верховній Раді і ми звертаємося до депутатів і депутаток із вимогою ратифікувати Конвенцію і відмовитися від упереджень, не сприймати спекуляції навколо Конвенції РЄ.

Просимо виконати свій громадянський та депутатський обов’язок і зробити країну безпечною та вільною від насильства як в родині, так і в громаді, як на місцевому, так і національному рівнях. 

За ці десять років Парламент та Уряд України за участі міжнародних організацій та громадянського суспільства провели величезну підготовчу роботу із внесення змін в українське законодавство, щоб наблизити його до норм Конвенції і підготувати ґрунт для подальшого удосконалення нормативно-правової бази у сфері захисту прав жінок і протидії насильству. 

Конвенція залишається інноваційним документом і дає старт системній роботі в профілактиці, захисті та протидії насильству. В Україні запрацюють стандарти захисту прав жінок та чоловіків, хлопчиків та дівчат різних соціальних груп, особливо вразливих груп населення: жінок, дітей та осіб з інвалідністю, людей старшого віку.

Положення Конвенції залишаються єдиною платформою для розбудови інфраструктури і подальшої реінтеграції постраждалих від насильства та роботі з особами, які стали кривдниками.

Нагадуємо, що першочергова умова парламентарів — це створити безпечні умови життя для кожної людини через ратифікацію відповідних міжнародних документів, що дає можливість державним органам розробити відповідні нормативні акти стосовно конкретних механізмів захисту від насильства.

Ратифікація Конвенції дозволить:

захищати українських громадянок за кордоном (де українське законодавство не працює),

встановити мінімальні та максимальні стандарти протидії насильству зі сторони держав,

створити стандарти надання послуг постраждалим (такий підхід не застосовується в практиці України),

встановити рамки моніторингу та звітності для ефективних дій на рівні держави та на рівні громад, що демонструє стійкі наміри держави бути частиною міжнародної спільноти, яка не лише забезпечує стандарти захисту прав людини, а й в постійному діалозі шукає, просуває та забезпечує кращі міжнародні практики для захисту кожної особи.

Під час онлайн-заходу «Вихід із кола насильства: досвід тих, хто пережили проституцію», котрий відбувся 26 березня 2021 року, ініціаторам публічної дискусії щодо необхідності впровадження в Україні Шведської моделі висловили свою підтримку активістки міжнародних організацій США, Ірландії, Ізраїлю та працівниці центру допомоги жінкам зі Швеції.

Як повідомлялось, захід «Вихід із кола насильства: досвід тих, хто пережили проституцію» відкрив інформаційну кампанію “Що таке модель рівності?”, яку ініціює ГО Центр «Розвиток демократії». До неї долучились жінки, які самі пережили сексуальну експлуатацію, дослідниці та соціальні працівниці з різних країн. Вони поділились своїм досвідом та знаннями про те, які бар’єри виникають на шляху виходу з проституції та як соціальні служби та неурядові організації можуть допомогти потерпілим жінкам.

Як зазначила виконавча директорка центру допомоги жінкам «Breaking Free» (США) Тереза Форліті, у Сполучених Штатах, відповідно, в кожному штаті відпрацьовані свої шляхи вирішення проблеми. На національному рівні вони захищають молодь віком 18 років та молодших. Якщо раніше 17-річна дівчина, яку би «викрили» у зайнятті проституцією, отримала би суспільне тавро, тепер це не так: потерпілих від залучення до проституції не криміналізують. «Проституція – це насилля проти жінок, це не професія, ми маємо піти від цього», –каже Тереза Форліті. Людина, яку змушують до торгівлі собою, ніколи не знає, що чекає на неї у машині чи в квартирі. Це сексуальна експлуатація. Окремою проблемою Тереза Форліті вважає те, що після виходу з проституції жінки не мають безпечного місця для тимчасового перебування. Також, щоб вивести людини з цього стану, необхідно, щоб вона була готовою для спасіння, інакше є ризик того, що вона повернеться у проституцію.

Про шляхи виведення людей з проституції розповіли працівниці центру допомоги жінкам «Таліта» зі Швеції Меган Доневан та Жасміна Леховзки. Зі слів Жасміни Леховзки, вона сама була жертвою залучення до проституції, котра перед цим пережила зґвалтування і не отримала жодної підтримки від родини, бо в її країні «сором» за зґвалтування покладають саме на жертву цього злочину.

«Я вірю, що жінки повернуть чоловікам сором за зґвалтування, котрий має бути на них, щоб жодна постраждала жінка не була ніколи принижена та звинувачена», – розповіла Жасміна.

З її слів, їй довелося бути в чотирьох країнах, з них у трьох торгівля жінками в проституції є легальною. «В Австрії, у Швейцарії зі мною могло статися що завгодно, мені ніхто би не допоміг, я була секс-машиною для чоловіків. Лише потрапивши у Швецію, я побачила, що нас сприймають не як об’єкти, а як людей. На початку я сама не хотіла йти у центр «Таліта», мене привела туди поліція, я дуже агресивно сприймала допомогу. Зараз у нас підростає молоде покоління, котрому не можна допустити норму об’єктивації жінок. Якщо це легалізувати, це відчинить двері для наступних злочинів, я була у країнах, де сутенерство є легальним», – свідчить нинішня активістка центру допомоги жінкам.

Учасниця кампанії за впровадження Шведської моделі в Ізраїлі Люба Фейн навела статистику того, як страждають залучені до проституції жінки, згідно з різними дослідженнями, котрі проводять у різних країнах та у різних видах проституції. За ізраїльським дослідженням, 27% жінок у проституції потрапляють до психіатричних клінік, 31% робить спроби самогубств, половина має ПТРС (посттравматичний стресовий розлад), 40% мають інші проблеми психіки. Також за результатами дослідження, котре охопило понад 800 жінок з 9 різних країн, 71% при цьому потерпають від безпосереднього фізичного насилля, 63% переживають зґвалтування, в 70% наявний ПТСР.

«Я розкажу вам не про себе, а про свою подругу, яка вийшла з проституції в Ізраїлі після того, як клієнт мало її не вбив.

З проституції втікають вже без будь-якої фінансової спроможності та вмінь. Їй ще пощастило мати місце, де вона могла перебути, поки їй не дадуть першу заробітну плату. Але піти на роботу вона не могла, її не брали, бо знали про неї у місті. Вона боялась піти на співбесіду, щоб її не опізнали. Знайшла роботу, але знов її втратила, бо була не готова до контакту з людьми, потерпала від нічних кошмарів, розладів психіки. Знову пила, вже задумувалась повернутись у проституцію, але знайшла у facebook сторінку організації, де надавали підтримку таким, як вона. Соціальні працівники зрозуміли, що вона ще не може повернутись, і на рік відправили її у реабілітаційний центр, після перебування в котрому вона ще три роки проходила реабілітацію – всього чотири роки відновлення, поки її переслідували жахи, травми, знесилення, втрата сну, страх заходити в готелі. Після всього вона змогла працювати у притулку для покинутих котів та собак, щоб якомога менше контактувати з людьми. І її історія не є винятковою – це типова картина», – розповіла Люба Фейн.

«У 16 років я пережила три зґвалтування та групове зґвалтування, стала наркоманкою. Але я вижила», – розповіла активістка, юристка, учасниця у кампанії за Шведську модель в Ірландії Міа де Фіче. Вона також була свідком жахливих злочинів проти жінок, постраждалих у трафіку. Але на той момент жінка була в такому стані, що не могла усвідомити та пошкодувати себе. «Я зустріла соціальну працівницю, вона задавала мені питання, і краще ніж я знала на них відповіді, мені надали допомогу», – згадує Міа де Фіче. «Молода жінка, чи то в Ірландії, чи в Україні чи Швеції, є однією і тією самою жінкою. Нам необхідна підтримуюча система, я хочу запровадити те ж саме, що зроблене у Швеції, в Ірландії. Це дуже важкий процес, розпочати це. І це фантастично, що ви почали це обговорення, я з вами і підтримую вас, дякую вам», – підсумувала ірландська активістка за права жінок.

НУО “Центр “Розвиток демократії” у співпраці із Громадською радою при МФО “Рівні Можливості” та за підтримки МБФ «Українська фундація громадського здоров`я» проводить інформаційну кампанію “Що таке модель рівності?” з нагоди 70-ї річниці Конвенції про боротьбу з торгівлею людьми та експлуатації проституції інших, 40-ї річниці Конвенції ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок, 20-ї річниці Палермського протоколу про попередження і припинення торгівлі людьми, особливо жінками і дітьми, і покарання за неї, що доповнює Конвенцію ООН проти транснаціональної організованої злочинності.

25 березня о 14:00 відбудеться другий вебінар “Гендерна політика та її інструменти” із циклу вебінарів «Гендерний підхід на місцевому рівні» від проекту DESPRO.

Під час заходу тренерка з гендерної політики Елла Ламах розповість про інструменти забезпечення реалізації гендерної політики, про гендерний паспорт та гендерний профіль, як важливі елементи аналізу, висновків та рекомендацій в цьому напрямку.

Захід проводиться в рамках промоції гендерної рівності, яка спрямована на захист прав як чоловіків, так і жінок.

До участі запрошуються всі бажаючі.

Посилання на реєстрацію https://forms.gle/gMNfhaZRXCJ9sT3E8

Дедлайн – 24 березня (середа) 2021 року.

Жінки починають моніторинг реальної участі жінок у процесі прийняття рішень. Обговорення досвіду місцевих виборів, виклики сьогодення – і що робимо далі

11 грудня 2020 року

м. Херсон

У рамках Проєкту Глобальної мережі жінок-миротворок #GNWP «Місцеві спільноти будують і підтримують мир: Посилення участі жінок і молоді в побудові сталого миру у Вірменії, Азербайджані, Грузії, Кенії, Молдові, Південному Судані, Уганді та Україні» (за підтримки Австрійської агенції розвитку Austrian Development Agency), Всеукраїнська громадська організація “Центр Розвиток демократії” та БО Фонд громади міста Херсон “Захист”

Учасниці предвиборочих перегонів розповідали свої історії успіхів та викликів, які стояли перед ними під час виборів. Чоловіки-колеги могли зателефонувати і сказати, що тобі треба заплатити власні кошти за обід для виборців, за листівки чи накрити стіл для когось. Колеги-чоловіки могли без твого відому посунути тебе у списку з перших позицій у списках в останні.

Обговорювались наступні кроки для реальної участі жінок у прийнятті рішень вже після виборів, які потрібні додаткові знання жінкам для якісної роботи в органах місцевого самоврядування.

Як протидіяти коронавірусу і елементам вигорання в сучасних умовах підміни понять, навантаження, інтернет залежності та постійних реформ. Актуальними для жінок є питання впровадження на місцевому рівні порядку денного «Жінки.Мир.Безпека». Потрібно починати з надання знань для всіх рівнів влади та лідерів громад, залучати жінок з різних соціальних груп до співпраці.

6 жовтня 2020 року в Херсоні відбулась зустріч у рамках проєкту «Молоді лідерки за мир – Україна», котру провели представниці ГО Центр Розвиток демократії Ella Lamakh (керівниця ГО) та Марія Дмитрієва (гендерна експертка). До бесіди долучились херсонські громадські активістки – запрошені, згідно з проєктом, жінки та дівчата віком від 16 до 30 років.

Темою розмови стала важливість для молодих жінок участі у голосуванні, а також причини, котрі ускладнюють або заважають жінкам, зокрема молодим, брати участь у голосуванні. Присутні обсудили, яким чином можна усунути ці бар’єри, та в який спосіб можна заохотити та допомогти цій категорії проголосувати.

Учасниці зустрічі ознайомились і змістом Резолюції Ради Безпеки ООН 1325, з порядком денним «Жінки, мир безпека» та «Молодь, мир, безпека» та про ініціативи CEDAW – Конвенції ліквідації усіх форм дискримінації щодо жінок.

Присутні дійшли висновку, що молоді жінки становлять велику частку виборців і вони можуть вплинути на результати виборів, тому важливо не втрачати ініціативу і йти голосувати самим, закликати інших жінок до цього.

Захід відбувся у рамках Проєкту Глобальної мережі жінок-миротворок «Місцеві спільноти будують і підтримують мир: Посилення участі жінок і молоді в побудові сталого миру у Вірменії, Азербайджані, Грузії, Кенії, Молдові, Південному Судані, Уганді та Україні» (за підтримки Австрійської агенції розвитку). Координаторка проєкту Agnieszka Fal Dutra Santos у відеозаписі привітала учасниць та пояснила основні засади та мету діяльності мережі #GNWP.

Подію організувала голова ГО «ЖиваЯ» Анастасія Кириченко (м. Херсон), співорганізаторами виступили голова НУО Центр «Розвиток демократії» Елла Ламах (м. Київ) та гендерна експертка Марія Дмитрієва (м. Вишневе Київської області), фонд громади Херсона “Захист”, Лариса Польська , експертка проєкту «Жінка в політиці – зміни в країні».

5 жовтня 2020 року у медіа-центрі «ІРС-Херсон» відбулась прес-конференція на тему «Жінки у виборчих списках: кандидатки технічні чи справжні?». Подію організувала голова ГО «ЖиваЯ» Анастасія Кириченко (м. Херсон), співорганізаторами виступили голова НУО Центр «Розвиток демократії» Ella Lamakh (м. Київ) та гендерна експертка Марія Дмитрієва (м. Вишневе Київської області), фонд громади Херсона “Захист”, Лариса Польська , експертка проєкту «Жінка в політиці – зміни в країні».

Захід був проведений у рамках Проєкту Глобальної мережі жінок-миротворок #GNWP «Місцеві спільноти будують і підтримують мир: Посилення участі жінок і молоді в побудові сталого миру у Вірменії, Азербайджані, Грузії, Кенії, Молдові, Південному Судані, Уганді та Україні» (за підтримки Австрійської агенції розвитку Austrian Development Agency). Координаторка проєкту Agnieszka Fal Dutra Santos  надіслала у форматі відеозапису свої вітання учасницям заходу з побажанням плідної співпраці у реалізації порядку денного «Жінки, мир, безпека».

 Темою до дискусії стало сприйняття позицій Виборчого кодексу (стаття 219, частина 9) від 16.07.2020, котрий наробив багато галасу та показав реальне ставлення чоловіків-представників партій до жінок.

Зміни до Виборчого кодексу, котрі запровадили обов’язкову присутність у кожній п’ятірці не менше двох кандидатів кожної статті, та процес виборів місцевого рівня виявили патріархатну суспільну зашкарублість, переконання, що «місце жінки вдома». Що замість цих стереотипів пропонують самі жінки – учасниці виборчого процесу? З якими передвиборчими програмами йдуть жінки на вибори, чи вони відрізняються? Якими є сьогоднішні історії жінок, які вирішили бути кандидатками на виборах з різних куточків України.

До дискусії також були запрошені жінки-кандидатки з Херсонської області, які бажають розповісти про свої історії приходу в політику та обговорити власні передвиборчі програми.

За даними волонтерського моніторингового проєкту «Вибори без сексизму», 15,3% – це нинішня частка присутності жінок в обласних радах України, 21% у Верховній Раді України. 59% політикинь потерпають від проявів сексизму, 62% політикинь – від кібербуллінгу.

Зі слів голови ГО Центр «Розвиток демократії» Елли Ламах, на даний час політики розглядають жінок суто як просто «постояти у списку». Також від жінок очікують лише виконання чорнової партійної роботи. Нині багато партій взялися підшуковувати жінок для включення у списки лише в останні тижні, коли визначились, що це необхідно згідно із законодавством.

Гендерна експертка Марія Дмитрієва додала, що чимало жінок у політиці зазнають переслідування онлайн – це знущання, брехня, наклепи, кпини, висміювання. На даний час група «Політична дія жінок» започаткувала ініціативу «Вибори без сексизму», а також відкрили чатбот для подання скарг на прояви сексизму, від яких потерпають кандидатки. Для надання оперативних консультацій залучені юридичні служби.

Ініціатори кампанії вимагають виконати норму закону щодо квотного формування виборчих списків; рівномірно розподілити кандидатів з числа чоловіків та жінок у багатомандатних мажоритарних округах для більш збалансованого представництва громади у місцевих радах; підтримати кандидаток на рівні з кандидатами та передбачити позитивні дії для усунення наявної нерівності; запровадити добровільну гендерну квоту 50% жінок та чоловіків; вести чесну й конкурентну боротьбу без дискримінації та сексизму.