Категорія: Протидія дискримінації

Сурогатне материнство в усіх його формах – це сукупність насильства та порушень прав людини, тому воно не може мати правового регулювання.

З метою недопущення стратегічних і операційних провалів, негативних незворотних наслідків для держави у сфері формування  і реалізації політики щодо репродуктивного здоров’я, дотримання прав дітей і жінок, розвитку нації просимо Вас  переглянути позицію пов’язану із поданням законопроєкту «Про застосування допоміжних репродуктивних технологій» (№13683 від 22.08.2025). Такожінформуємо про реєстрацію у Верховній Раді України законопроєкту «Про застосування допоміжних репродуктивних технологій» (№13683-1 від 04.09.2025,  що поданий народним депутатом Дануцою О.,  далі разом – законопроєкти).

матеріали

Інформуємо, що законопроєкти суперечать низці норм міжнародного та українського законодавства, а також зобов’язанням перед Європейським Союзом, а саме:

1.  Позбавлення материнства жінки, яка народила дитину — грубе порушення прав людини.

У міжнародному праві, а також у правових системах більшості держав, материнство встановлюється  за фактом народження, навіть у випадках екстракорпорального запліднення (ЕКЗ) з донорськими яйцеклітинами.

«У всіх країнах світу материнство юридично визначається через факт пологів — жінка, яка народила дитину, є її матір’ю. Це стосується навіть випадків, коли використано донорську яйцеклітину або ембріон.»   (ICAMS, 2024)

Передача дитини іншій особі за контрактом прямо порушує:

–  ст. 50 Конституції України ,

–  ст. 7 Конвенції ООН про права дитини  

–  ст. 5, 11, 16 Конвенції CEDAW .

2.  Сурогатне материнство порушує права дитини

Сурогатне материнство — це програмоване розлучення дитини з матір’ю. Така передача за винагороду чи контрактом має ознаки  торгівлі дітьми, що прямо заборонено міжнародним правом.

«Контракт, у якому передача дитини є умовою оплати, є формою продажу дітей, оскільки дитина не може розглядатися як товар.» UNICEF, 2022

Це порушує:

–  ст. 7–8 Конвенції ООН про права дитини ,

– Факультативний протокол до КПД про продаж дітей  

Також законопроєктами не забезпечено інтереси дитини, в тому числі з урахуванням позиції ЄСПЛ, наприклад, у справі Mennesson v. France. Адже у кожному випадку, що стосується становища дитини, її вищий інтерес має бути пріоритетом.

3.  Порушення прав жінок — експлуатація, примус і дискримінація

Сурогатне материнство використовує вразливе становище жінок і призводить до:

–  серйозних ускладнень для здоров’я  (у сурогатних матерів ризик тяжких ускладнень в чотири рази вищий, ніж у жінок, які виношують неасистовану вагітність  Annals of Internal Medicine, 2024 ,

–  юридичного виключення жінки з материнства , навіть якщо вона виносила і народила дитину,

– відсутності відпустки після пологів, лікарняних та інших, передбачених законодавством пільг та можливостей.

«Сурогатне материнство є формою експлуатації жінок, що часто супроводжується порушеннями прав людини та гендерно зумовленим насильством.» (Спеціальна доповідачка ООН Рім Альсалем, 2023 ) 

Законопроєктами не взято до уваги: 

Резолюцію ПАРЄ 2331 (2020) щодо експлуатації у сфері сурогатного материнства, яка наголошує на необхідності запобігання використанню сурогатного материнства як форми експлуатації жінок.

Конвенцію Ов’єдо (Конвенція про права людини та біомедицину, 1997), яка містить норми щодо захисту людської гідності у сфері біомедичних технологій.

Заключні зауваження Комітету ООН з ліквідації дискримінації щодо жінок до дев’ятої періодичної доповіді України (2022), що містять рекомендації щодо захисту жінок від експлуатації у сфері репродуктивних технологій.

Застереження  доповіді Рім Альсалем, Спеціальної доповідачки ООН з питань насильства щодо жінок та дівчат, його причин та наслідків , «Сурогатне материнство та насильство щодо жінок» (2025), яка проаналізувала сурогатне материнство як форму насильства та експлуатації щодо жінок.

Касабланську декларацію (2023)  — закликає до повної заборони сурогатного материнства як форми експлуатації жінок.

Позицію Спеціальної доповідачки ООН з питань продажу та сексуальної експлуатації дітей Мами Фатіми Сінґатех (Гамбія), яка підкреслила, що «комерційне сурогатне материнство зазвичай є продажем дітей» за міжнародним правом про права людини . 

Матеріали ЮНІСЕФ (UNICEF), зокрема документу «Ключові міркування: права дітей та сурогатне материнство» (2022) , де наголошено, що «контракт, у якому передача дитини є умовою оплати, є формою продажу дітей», хоча  дитина не може розглядатися як товар. 

Позицію Ради Європи (ПАРЄ): 2016 року Парламентська асамблея розглядала проєкт резолюції щодо заборони сурогатного материнства, проте він не був ухвалений. Водночас експертні та правозахисні організації у своїх поданнях наголошували, що практика сурогатного материнства «пов’язана з ризиками продажу дітей та експлуатації жінок».

На наш погляд, обидва законопроєкти суперечать зобов’язанням перед Європейським Союзом, а саме пункту 3 підрозділу е)  розділу 4.3. Дорожньої карти з питань верховенства права і  прямо конфліктують із позицією міжнародного співтовариства, зокрема п.6. Директиви 2024/1712 про внесення змін до Директиви 2011/36/ЄС про запобігання торгівлі людьми та боротьбу з нею та захист її жертв, якою використання сурогатного материнства/експлуатація сурогатного материнства є формою торгівлі людьми. Тому, на наш погляд, провокативними є дії України, яка замість впроваджувати нові правила ЄС у своє національне законодавство готується прийняти зовсім протилежні норми, що порушують права жінок та дітей.

Документи, що підсилюють позицію для заборони сурогатного материнства (виношування): 

Факультативний протокол до Конвенції про права дитини щодо продажу дітей, дитячої проституції та порнографії (2000)  вимагає від держав-учасниць заборонити продаж дітей, дитячу проституцію та дитячу порнографію.

 Резолюції Ради Безпеки ООН щодо сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом (1820, 1888, 1960, 2106, 2242 тощо)  закріплюють підхід до профілактики, відповідальності та моніторингу СНПК і визначають сексуальне насильство, пов’язане з конфліктом:

«зґвалтування, сексуальне рабство, примусову проституцію, примусову вагітність, примусовий аборт, примусову стерилізацію, примусовий шлюб та будь-які інші форми сексуального насильства подібної тяжкості, вчинені проти жінок, чоловіків, дівчат чи хлопців, які прямо чи опосередковано пов’язані з конфліктом… Цей термін також охоплює торгівлю людьми з метою сексуального насильства та/або експлуатації, коли вона здійснюється в умовах конфлікту». 

Згадувані у пояснювальній записці МОЗ України міжнародні нормативно-правові акти (Декларація про використання науково технічного прогресу в інтересах миру і на благо людства (1975 р.),  Конвенція ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок (CEDAW, 1979), Регламент (ЄС) 2024/1938 про стандарти якості та безпеки речовин людського походження, призначених для застосування людиною тощо) прямо не згадують сурогатне материнство і, відповідно, вони ані не підтримують, ані не засуджують цю практику. 

Репродуктивні функції жінок оцінюють у грошовому еквіваленті, перетворюючи тіло на товар. Хартія ЄС про основоположні права (ст. 3): забороняє перетворення людського тіла на джерело прибутку.  Загальний коментар № 28 Комітету з прав людини: засуджує зведення жінок до підлеглої ролі.

Звертаємо увагу, що законопроекти не відповідають вимогам, що ставляться до даного виду документів, не кореспондуються з іншими законами.

У законопроєктах йдеться про «забезпечення реалізації права чоловіків та жінок в Україні на продовження роду», проте таке право не передбачене ані Конституцією України та іншими українськими законами, ані міжнародним законодавством. При цьому не згадується право на дитинство, материнство і батьківство (ст. 51 Конституції), яким сурогатне материнство суперечить.

Проєкти законів не містять запобіжників порушення прав дітей, народжених  в результаті використання зазначених методик: вони мають високі ризики потрапляння  за межі правового поля як України (країн Європи, США, Китай, країн арабського регіону), так і країни своїх батьків з усіма негативними наслідками цього.

Медична риторика вводить в оману: сурогатне материнство не є медичною процедурою. Лише екстракорпоральне запліднення (IVF) та штучне запліднення визнаються медичними процедурами. Сурогатне материнство лише застосовує технології штучного запліднення з контрактною, а не терапевтичною метою. Резолюція Європейського парламенту засуджує сурогатне материнство як таке, що суперечить людській гідності, експлуатує тіла та репродуктивні функції жінок, особливо вразливих жінок у країнах, що розвиваються .

Відповідно до вимог ст. 104 ЗУ «Регламент Верховної Ради України» просимо відкликати законопроект «Про застосування допоміжних репродуктивних технологій» (№13683 від 22.08.2025). 

З повагою,

членкиня ГО «Національна ради жінок України» Елла Ламах, тел. 0936024850, ellalamakh@gmail.com

Список громадських організацій додається:

ГО «Жіночий Консорціум України», голова організації Оксана Москаленко,  oksana@wcu-network.org.ua

ГО «Сільські жінки України», голова організації Наталія Шулик, shulyknatalya68@gmail.com

ГО «Національна рада жінок України», голова організації Людмила Порохняк Гановська, laporokh@gmail.com

ГО  «Спілка жінок Чернігівщини», голова організації Тетяна Роєва, 0683455045_t@ukr.net

ГО «Спілка жінок України», голова організації Леокадія Герасименко, leokadiiag@gmail.com

ГО «Кроки до майбутнього», голова організації Юлія Дупешко-Джус, itcentre75@gmail.com

ГО  «Центр «Розвиток демократії», членкиня правління Олена Целуйко, info@ddc.org.ua

ГО «Центр гендерної культури», голова правління Тетяна Ісаєва, gender.museum@gmail.com

ГО «Центр Міжнародного розвитку «ЕЛПІС», голова організації Тетяна Герко, Tatiana.gerko@ukr.net

ГО «Українське подвір’я», голова організації Роман Засядьвовк, ukrpodviry@gmail.com

 Громадська рада при МФО «Рівні можливості» ВРУ, координаторка Лариса Кобелянська, larysa.kobelyanska@gender.org.ua

ГО «Жіночий ветеранський рух», очільниця  Катерина Приймак, veteranka@uwvm.org.ua

ГО «ФемінізмУА», голова правління Оксана Сущук, o.syshchyk@gmail.com

МБО  «Ромський жіночий фонд Чіріклі», президентка Юлія Кондур, chirikls@gmail.com

ГО «Бізнес Мережа Сільських Жінок», голова правління Софія Буртак, Sofia.burtak@gmail.com

ГО “Інститут місцевої демократії “Відкрите суспільство”, голова правління

Світлана Ходакова, opensociety.vinnitsa@gmail.com

ГО «Центр Жіночі перспективи»,  голова центру Любов Максимович, luba_maksymovych@women.lviv.ua

ГО “Смарта”, президентка Лілія Кісліцина, smarta.ukraine@gmail.com

ГО “Фундація публічного управління”,  голова організації Лілія Гонюкова, gonyukova@ukr.net

БО “Всеукраїнська ліга “ЛЕГАЛАЙФ”, голова організації Юлія Дорохова,   dorohovaiulia@gmail.com

ГО «Український жіночий конгрес», голова організації Світлана Войцеховська, info@womenua.today

Центр гендерної освіти при Ужгородському національному університеті, Маріанна Колодій

26 липня 2025 року

Текст, який написала Берта О. Гарсія, було передано Рім Альсалем, Спеціальній доповідачці Організації Об’єднаних Націй з питань насильства щодо жінок та дівчат. джерело

Визначення сурогатного материнства (файл українською)

По-перше, необхідно визначити, що таке сурогатна вагітність – або будь-яка інша назва, яка використовується для позначення цієї практики – щоб уточнити, що це жодним чином не допоміжний репродуктивний метод людини, а радше соціальна практика, що полягає в наймі жінки, з винагородою чи без неї, для виношування та народження однієї або кількох дітей, незалежно від того, чи зачаті вони з її власних яйцеклітин, чи ні, з метою передачі їх одній або кільком особам, які бажають бути призначеними їхніми батьками, отримання передачі батьківства на їхнє ім’я та усунення матері, яка їх народила.

Торгівля людьми юридично визначена в Палермському протоколі

Торгівля людьми означає вербування, перевезення, передачу, переховування або отримання осіб шляхом погрози силою чи її застосування чи інших форм примусу, шахрайства, обману, зловживання владою чи вразливим становищем, або шляхом надання чи отримання платежів чи вигод для отримання згоди особи, яка контролює іншу особу, з метою експлуатації. Згода жертви торгівлі людьми на будь-яку форму навмисної експлуатації, описаної вище, не враховується, якщо було використано будь-який із вищезазначених засобів.

Це юридичне визначення торгівлі людьми введено в Протокол Організації Об’єднаних Націй про запобігання і припинення торгівлі людьми, особливо жінками та дітьми , та покарання за неї , протокол до Конвенції Організації Об’єднаних Націй проти транснаціональної організованої злочинності . Широко відомий як Протокол проти торгівлі людьми або Палермський протокол, це один із трьох протоколів, що їх Організація Об’єднаних Націй прийняла у Палермо, Італія, у 2000 році. Він набув чинності 25 грудня 2003 року та до 2022 року його ратифікували 180 держав-учасниць.

Протокол проти торгівлі людьми є першим юридично обов’язковим міжнародним документом для держав-учасниць і першим міжнародно-правовим текстом, який встановлює визначення торгівлі людьми на основі поведінки, засобів та мети.

Торгівля людьми включає такі дії, як вербування, перевезення, передача, приховування або отримання осіб, які перебувають у вразливому становищі, а також такі засоби , як погроза силою або її застосування чи інші форми примусу, шахрайство, обман, зловживання владою або отримання оплати чи виплат з метою отримання згоди від особи на експлуатацію. Згода жертви не має значення.

Обман у вербуванні жінок для репродуктивної експлуатації в сурогатному материнстві

Сурогатна вагітність є торгівлею людьми тією мірою, якою всіх жінок вербують у «сурогатні» матері за допомогою наступного обману:

• Що вони не є матерями дітей, яких вони приводять у світ.
• Що діти, яких вони народжують, не є їхніми власними.
• Що, оскільки вони не є матерями цих дітей, вони не продають і не віддають їх, а лише повертають їх батькам (насправді, замовникам) після пологів.
• Що процес, який їм пропонують пройти, називають технікою допоміжної репродукції людини, надаючи цій практиці оманливо авторитетний вигляд. Хоча допоміжні репродуктивні технології можуть застосовуватися у цьому процесі — наприклад, екстракорпоральне запліднення (in vitro), штучне запліднення чи перенесення ембріона, — сурогатне материнство як таке, із залученням численних осіб поза медичною сферою, не можна вважати однією з них. 

Вербування жінок шляхом обману для цілей репродуктивної експлуатації є невід’ємною рисою сурогатного материнства чи будь-якого евфемізму, що описує цю соціальну практику. Вона полягає у тому, щоб зробити фертильну жінку вагітною, аби вона віддала свою новонароджену доньку чи сина тим, хто замовив це за усною чи письмовою угодою — незалежно від того, чи передбачена винагорода та яким способом відбулося запліднення: природним, штучним або через екстракорпоральне запліднення з перенесенням ембріона.

Якби не цей обман у вербуванні, не було б сурогатного материнства.

Якби не цей обман, не було б і цієї індустрії.

У сурогатному материнстві цей обман є системним. Тому що дуже мало жінок продали б чи віддали б своїх дітей, якби знали, що вони їхні матері.

Жінок обманюють і переконують, що, не залучаючи їхній генетичний матеріал, вони не є матерями сина чи доньки, яких народжують, і що з цієї причини вони повинні передати їх батькам-замовникам, тобто тим, хто надав власні гамети, пожертвовані або придбані, для створення ембріона, який переноситься сурогатній матері.

Ця вигадка ґрунтується на плутанині між біологією та генетикою : вагітність – це біологічний процес, тому вагітна жінка є біологічною матір’ю, а донор сперми, безсумнівно, має генетичний зв’язок з народженою особою, але, оскільки він не бере участі у вагітності, оманливо називати його біологічним батьком. Ще більш помилково екстраполювати цю плутанину на жінок, вважаючи їх біологічними матерями лише за умови, що вони внесли свій генетичний матеріал.

Чому ж вони повинні відмовлятися від стосунків материнства, якщо, як стверджується, вони не є матерями цих дітей? Усі сурогатні матері, незалежно від законодавства чи моделі (комерційної чи альтруїстичної), повинні відмовитися від материнської приналежності до або після пологів  – тому що у всіх країнах світу материнство визначається фактом народження. Вони також відмовляються від права бути носіями прав і обов’язків, пов’язаних з батьківськими повноваженнями,   а також від соціальних пільг, що передбачені для матерів, наприклад відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами, виплати по вагітності та пологах, скорочений робочий час для матерів, що годують грудьми, та інші податкові пільги.

З того часу, як екстракорпоральне запліднення та перенесення ембріонів виявилися ефективними наприкінці 1970-х років і поширилися як допоміжні методи репродукції, вони служили двом взаємовиключним цілям:

1. Підтвердити зв’язок між зачаттям, вагітністю та пологами з материнством. Сказати жінкам, що вони справді є матерями дітей, яких вони приводять у світ, навіть якщо вони не носійки їхнього генетичного матеріалу, оскільки материнство визначається пологами, що є беззаперечним у будь-якій країні світу. Саме це клініки лікування безпліддя розповідають пацієнткам із проблемами безпліддя, які самостійно звертаються до них по лікування.
2. Відокремити зачаття, вагітність та пологи від материнства, сказавши сурогатним матерям, що вони не є матерями дітей, яких вони приводять у світ, оскільки вони не носійки їхнього генетичного матеріалу, і що вони повинні відмовитися від своїх материнських повноважень стосовно дитини та передати її батькам-замовникам. Саме це агентства та клініки кажуть сурогатним матерям та їхнім клієнтам, яких визнають батьками, навіть якщо їхнім єдиним внеском буде зразок сперми, власні яйцеклітини, донорські або куплені яйцеклітини, підписання договору та внесення грошей.

Примус  у вербуванні жінок для репродуктивної експлуатації

Сурогатна вагітність є торгівлею людьми тією мірою, якою всіх жінок примушують до сурогатного материнства. Сексистський стереотип, який передбачає, що жінки мають вроджену схильність жертвувати собою заради інших, і навчає їх цьому, є фактором, який робить їх вразливими. Примус може діяти на психологічному, культурному, сімейному, емоційному, соціальному, релігійному та, перш за все, економічному рівнях, оскільки винагорода або компенсація є важливим стимулом, якщо не найважливішим, коли йдеться про згоду стати сурогатною матір’ю.

Основна вразливість жінок полягає в економічній ситуації. Фемінізація бідності є глобальною, причому жінки найбільше страждають від безробіття, нестабільних контрактів, тимчасової та неповної зайнятості, а також різниці в заробітній платі, і саме жінки несуть тягар неоплачуваної та доглядової праці, що призводить до обтяжливих наслідків багатовимірної бідності, яка ще більша в країнах, що охоплені збройними конфліктами, таких як Україна та Росія, де сурогатне материнство є легальним. В цих умовах економічної та соціальної нестабільності та вразливості багато жінок стають ідеальними жертвами торгівлі людьми з метою сексуальної та репродуктивної експлуатації в обмін на оплату або навіть обіцянку оплати, яка не завжди виконується. Такий набір вразливих жінок здійснюється без будь-яких обмежень в Інтернеті, як і у випадку з тисячами груп вербування для сурогатного материнства, що існують у Facebook.

Багатовимірна бідність вища серед жінок, ніж серед чоловіків, на всіх п’яти континентах — 27,4% жінок у Латинській Америці та Карибському басейні живуть у бідності — і непропорційно погіршилася з часів пандемії COVID-19. Здатність користуватися автономією щодо власного сексуального та репродуктивного здоров’я обернено пропорційна бідності: чим більша бідність, тим менша сексуальна та репродуктивна автономія.

Передача жінок для репродуктивної експлуатації

Окрім обману та примусу, притаманних вербуванню жінок для репродуктивної експлуатації, переміщення жінок додає значного елементу до торгівлі людьми.

У 2021 році Міжнародна коаліція за скасування сурогатного материнства (CIAMS) разом з Європейською мережею жінок-мігранток (ENoMW) провели дослідження випадків, задокументованих у ЗМІ у 72 країнах, серед яких Греція, Україна, Мексика та Індія стали предметом глибшого аналізу. Незважаючи на значну кількість зібраної інформації, було виявлено, що існує дуже мало академічних досліджень або офіційних звітів про переміщення жінок у контексті сурогатного материнства, що робить результати дослідження CIAMS та ENoMW надзвичайно актуальними: « Жінки-мігрантки та репродуктивна експлуатація в індустрії сурогатного материнства. Спільне розслідування ENoMW та ICASM ».

Ми виявили, що є жінки-мігрантки, іноді з особистими планами, відмінними від сурогатного материнства, яких вербують як сурогатних матерів у країні призначення, а також жінки, яких спочатку вербують для використання як сурогатних матерів у власній країні, але потім переводять до іншої країни, іноді в контексті мафіозної практики торгівлі людьми або для пологів у країні батьків-замовників, для їхньої зручності. Іноді це робиться для зменшення вартості процесу сурогатного материнства, для обходу заборонного законодавства або для здійснення медичної практики, якої немає в країні походження. Незалежно від того, чи емігрують вони до іншої країни з наміром стати сурогатними матерями чи без нього, чи мігрують вони після вагітності для індустрії сурогатного материнства, чи їх вербують у країні призначення, ці жінки мають дуже схожий профіль, причому переважна більшість, якщо не всі, опиняються в ситуації великої економічної та соціальної нестабільності та вразливості, котру посилює міграція.

Це дослідження також висвітлює специфічний спосіб перенесення ембріонів, якого зазнають ці жінки: вони повинні залишити своє сімейне середовище, щоб пройти всі нав’язані процедури, зокрема пересадку ембріонів та пологи, які занадто часто виконуються без потреби шляхом кесаревого розтину. Далеко від свого повсякденного та сімейного середовища вони є ще вразливішими.

Ці жінки є жертвами торгівлі людьми, у багатьох випадках примусової вагітності, а також фізичного та психологічного насильства, до чого слід додати високу ймовірність того, що їх покинуть напризволяще після того, як вони передають своїх дітей у країні призначення. Ці жінки також є жертвами шахрайства, оскільки часто не отримують обіцяної або узгодженої винагороди та мають серйозний ризик стати жертвами інших видів торгівлі людьми, таких як сексуальна експлуатація або експлуатація з метою жебракування.

Шахрайство у вербуванні жінок для репродуктивної експлуатації

Багато агентств сурогатного материнства використовують шахрайську рекламу для вербування жінок. На своїх вебсайтах та в соціальних мережах, таких як Facebook чи Instagram, вони обіцяють дуже значні виплати, які не відповідають дійсності, або не згадують, що сума включає вагітність двійнею, кесарів розтин або втрату матки.

Обмеження пересування жінок, вербованих для репродуктивної експлуатації

Утримування під замком жінок, повне або неповне, є ще одним фактором, який робить сурогатне материнство торгівлею людьми. Зазвичай це відбувається в третьому триместрі до пологів, але також були задокументовані випадки протягом усієї вагітності або після пологів з метою контролю за жінкою, поки оформлюється реєстрація новонародженого та необхідні дозволи на вивезення дитини з країни. Лише після завершення формальностей сурогатна мати отримує повну оплату та повертає собі свободу. Вразливість цих жінок збільшується через стан їхньої вагітності або післяпологового періоду, часто після кесаревого розтину.

Жінки, яких використовують як сурогатних матерів, не мають автономії чи свободи пересування. Вони повинні дотримуватися суворого графіку та комендантської години. Немає потреби повертатися до жіночих ферм в Індії, Камбоджі, Непалі чи Канкуні (Мексика). Ув’язнення також відбувається в Україні, де вагітних жінок доставляють до Києва та розміщують у квартирах, що належать самим агентствам, у переповнених умовах та підпорядковують графікам, яких вони зобов’язані дотримуватися. Загалом, і в будь-якій країні, контракти про сурогатне материнство містять пункти про радіус вільного пересування, який вагітна жінка не може перевищувати без прямого дозволу.

Окрім цих нав’язаних умов життя, жінки, яких завербовують як «сурогатних» матерів, стикаються з обмеженнями сексуальної свободи, піддаються несподіваним перевіркам на вживання тютюну, алкоголю та наркотиків, а також часто дотримуються дієт на смак клієнта. Вони втрачають свою автономію як пацієнтки та повинні проходити медичні аналізи та обстеження, нав’язані агентством та клієнтами, а також зобов’язані ділитися звітами та результатами.

З 2024 року сурогатне материнство вважається злочином, пов’язаним з торгівлею людьми, і карається по всьому Європейському Союзу.

23 квітня 2024 року Європейський парламент схвалив поправку до Директиви 2011/36/ЄС про запобігання торгівлі людьми та боротьбу з нею, а також захист її жертв, яка включає примусові шлюби, незаконне усиновлення та експлуатацію сурогатного материнства в контексті злочинів, пов’язаних з торгівлею людьми, що караються по всьому Європейському Союзу, на тій самій підставі, що й експлуатація проституції або інших форм сексуальної експлуатації, примусової праці чи послуг, включаючи жебрацтво, рабство або практики, подібні до рабства, підневільне становище, експлуатацію для злочинної діяльності або вилучення органів.

Обране формулювання «експлуатація сурогатного материнства» є заплутаним і може означати, що існує форма сурогатного материнства, яка не експлуатує жінок, та інша, яка експлуатує, причому остання має переслідуватися як торгівля людьми. У тексті Директиви буквально зазначено: «Щодо торгівлі людьми з метою експлуатації сурогатного материнства, ця Директива спрямована на тих (фізичних чи юридичних осіб), хто примушує або обманює жінок, змушуючи їх діяти як сурогатні матері».

Нова Європейська директива проти торгівлі людьми3 враховує лише вербування та обман у вербуванні жінок та ігнорує інші види поведінки та засоби репродуктивної експлуатації, описані тут. Навіть з огляду на це ^, у світлі нової Директиви, все сурогатне материнство без винятку має класифікуватися як торгівля людьми, оскільки примус та обман завжди присутні в сурогатному материнстві; дві поведінки, які роблять вербування торгівлею людьми, так само як примус, застосування сили, переміщення, ув’язнення, шахрайство, зловживання владою, вразливість жертви або отримання платежів чи виплат. А оскільки обидві поведінки – примус та обман – є системними та невід’ємними для сурогатного материнства в будь-якій його формі, воно має переслідуватися як форма торгівлі людьми та серйозний злочин, що являє собою серйозне порушення основних прав жінок та дітей, з кількома основними причинами, такими як бідність, нерівність, відсутність життєздатних можливостей працевлаштування або соціальної підтримки, а також дискримінація, що робить жінок та дітей особливо вразливими до торгівлі людьми. І, звичайно, стать, оскільки специфіка явища торгівлі людьми залежить від статі, і саме жінок завжди використовують як сурогатних матерів.

Законодавство кожної держави-члена Європейського Союзу, яке має бути прийняте відповідно до цієї Директиви, має продемонструвати, що боротьба з торгівлею людьми є пріоритетом для Союзу та держав-членів, які активно зобов’язуються забороняти та переслідувати сурогатне материнство в усіх його формах, а також підтримувати жертв, незалежно від країни їх походження. На міжнародному рівні підхід має бути подібним: практика, яка сама по собі є сукупністю насильства та порушень прав, не може мати вигляд прав, і єдиним рішенням є її скасування шляхом заборони та переслідування злочину.

НАЦІОНАЛЬНІ ЗБОРИ

СІМНАДЦЯТЕ СКЛИКАННЯ

8 серпня 2025 року

ЄВРОПЕЙСЬКА РЕЗОЛЮЦІЯ щодо універсального фемінізму

—

**Національні збори,**

Беручи до уваги статтю 88-4 Конституції,

Беручи до уваги Конституцію, зокрема преамбулу Конституції від 27 жовтня 1946 року, яка гарантує жінці у всіх сферах рівні з чоловіком права, її статтю першу, яка визначає, що «закон сприяє рівному доступу жінок і чоловіків до виборних мандатів і виборних посад, а також до професійної та соціальної відповідальності», і її статтю 34, яка, зокрема, визначає, що «закон визначає умови, за яких здійснюється гарантована жінці свобода звертатися до добровільного переривання вагітності»,

Беручи до уваги статтю 151-1 Регламенту Національних зборів,

Беручи до уваги Закон № 65-570 від 13 липня 1965 року про реформу шлюбних режимів,

Беручи до уваги Закон № 72-1142 від 22 грудня 1972 року щодо рівності винагороди між чоловіками і жінками,

Беручи до уваги Закон № 75-17 від 17 січня 1975 року щодо добровільного переривання вагітності,

Беручи до уваги Закон № 83-635 від 13 липня 1983 року про внесення змін до Трудового кодексу та Кримінального кодексу щодо професійної рівності між жінками та чоловіками,

Беручи до уваги Закон № 2008-496 від 27 травня 2008 року про різні положення щодо адаптації законодавства ЄС у сфері боротьби з дискримінаціями,

Беручи до уваги Закон № 2010-769 від 9 липня 2010 року щодо насильства, яке вчиняється саме над жінками, насильства у парах і його впливу на дітей,

Беручи до уваги Закон № 2014-873 від 4 серпня 2014 року щодо реальної рівності між жінками та чоловіками,

Беручи до уваги Закон № 2016-444 від 13 квітня 2016 року про посилення боротьби з проституційною системою та супровід осіб у проституції,

Беручи до уваги Закон № 2018-703 від 3 серпня 2018 року про посилення боротьби із сексуальним та сексистським насильством,

Беручи до уваги Закон № 2018-771 від 5 вересня 2018 року про свободу обирати своє професійне майбутнє,

Беручи до уваги Закон № 2019-1480 від 28 грудня 2019 року щодо дій проти насильства в сім’ї,

Беручи до уваги Закон № 2021-1017 від 2 серпня 2021 року щодо біоетики, який відкрив медично асистовану репродукцію для всіх жінок,

Беручи до уваги Конвенцію Ради Європи про запобігання насильству щодо жінок та домашньому насильству, відому як Стамбульська конвенція, яка набула чинності 1 серпня 2014 року,

Беручи до уваги Конвенцію № 190 Міжнародної організації праці про насильство і домагання у світі праці, ухвалену в червні 2019 року,

Беручи до уваги Хартію основоположних прав Європейського Союзу від 7 грудня 2000 року в Ніцці, зокрема її статті 21 і 23, які закріплюють принцип рівності між чоловіками і жінками у всіх сферах, зокрема у сфері зайнятості, праці та винагороди,

Беручи до уваги статті 2, 3 і 7 Договору про Європейський Союз,

Беручи до уваги Договір про функціонування Європейського Союзу, зокрема його статті 8, 19, 153 і 157, які покладають на Союз завдання усунути нерівності та сприяти рівності між жінками і чоловіками, дозволяють ухвалювати законодавчі акти для боротьби з усіма формами дискримінації та передбачають позитивні заходи для зміцнення становища жінок,

Беручи до уваги Директиву 2004/113/ЄС Ради від 13 грудня 2004 року щодо реалізації принципу рівності поводження між жінками і чоловіками у доступі до товарів і послуг та у їх наданні,

Беручи до уваги Директиву 2006/54/ЄС Європейського парламенту і Ради від 5 липня 2006 року щодо реалізації принципу рівності можливостей і рівності поводження між чоловіками і жінками у сфері зайнятості та праці,

Беручи до уваги Директиву 2010/18/ЄС Ради від 8 березня 2010 року про застосування переглянутої рамкової угоди щодо батьківської відпустки, укладеної BUSINESSEUROPE, UEAPME, CEEP та CES, та про скасування Директиви 96/34/ЄС,

Беручи до уваги Директиву (ЄС) 2023/970 Європейського парламенту і Ради від 10 травня 2023 року про посилення застосування принципу рівності оплати між жінками і чоловіками за однакову працю чи працю однакової цінності шляхом прозорості винагороди та механізмів застосування права,

Беручи до уваги повідомлення Комісії до Європейського парламенту, Ради, Європейського економічного і соціального комітету та Комітету регіонів від 5 березня 2020 року під назвою: «Союз рівності: стратегія щодо рівності між жінками і чоловіками 2020–2025» (COM\[2020] 152 final),

Беручи до уваги повідомлення Комісії до Європейського парламенту, Ради, Європейського економічного і соціального комітету та Комітету регіонів від 7 березня 2025 року під назвою: «Дорожня карта для посилення прав жінок» (COM\[2025] 97 final),

Беручи до уваги Директиву (ЄС) 2022/2381 Європейського парламенту і Ради від 23 листопада 2022 року щодо кращого балансу між жінками і чоловіками серед директорів публічних компаній і пов’язаних заходів,

Беручи до уваги Директиву (ЄС) 2024/1385 Європейського парламенту і Ради від 14 травня 2024 року про боротьбу з насильством щодо жінок і домашнім насильством, перший європейський закон щодо боротьби з насильством над жінками,

Беручи до уваги приєднання Європейського Союзу до Стамбульської конвенції, яка набула чинності 1 жовтня 2023 року,

Беручи до уваги усталену практику Суду Європейського Союзу, яка закріплює рівність між жінками і чоловіками як фундаментальний принцип європейського права,

Беручи до уваги преамбулу Статуту Організації Об’єднаних Націй, яка, зокрема, проголошує, що народи ООН сповнені рішучості проголосити свою віру у рівність прав чоловіків і жінок,

**Враховуючи**, що історія боротьби універсального фемінізму є тривалою боротьбою за емансипацію жінок, відзначеною завоюванням цивільних прав, фундаментальних свобод та доступом до економічної незалежності, і що ця боротьба історично ґрунтувалася на універсалістських і світських принципах, спрямованих на звільнення всіх жінок без розрізнення за походженням чи культурою;

**Враховуючи**, що універсальний фемінізм відкидає будь-яку політичну інструменталізацію чи культурний релятивізм і виступає проти всіх форм сексистського гноблення — чи то релігійного фундаменталізму, патріархальних традицій або авторитарних політичних систем, стверджуючи, що світськість і рівність є гарантіями свободи жінок;

**Враховуючи**, що сучасний феміністичний рух у всьому його розмаїтті, збагачений звільненням слова і викриттям нових форм гноблення, має зберегти своє покликання — захищати права всіх жінок у світі, не піддаючись ідентичнісним чи сектантським викривленням, які загрожують його універсальності і ризикують замкнути феміністичну справу у логіках поділу чи ієрархізації боротьби;

**Враховуючи**, нарешті, що історія фемінізму є історією постійної боротьби проти всіх форм патріархату — релігійного, культурного чи політичного — і що його сила полягає у вимозі рівності, справедливості й універсальності задля емансипації всіх жінок без винятку;

**Враховуючи** виключення колективу «Nous vivrons» із феміністичної демонстрації 8 березня 2025 року на площі Республіки у Франції іншими феміністками;

**Враховуючи** перегляд прав жінок, зокрема у західних демократіях;

**Враховуючи** крихкість здобутків феміністичної боротьби, особливо у кризові періоди;

**Враховуючи** практично повну заборону абортів у Польщі та різні порушення прав жінок в Угорщині чи Італії;

**Враховуючи** конфліктність публічних дебатів та опортуністичні викривлення універсальної феміністичної боротьби останніми роками;

—

**Постановляє:**

1. Закликає європейські інституції визнати універсальний характер боротьби за права жінок;

2. Запрошує європейські інституції інтегрувати визначення універсального фемінізму, яке буде застосовуватись, зокрема, щодо органів-розпорядників європейського фінансування.

Універсальний фемінізм визначається як принцип, що має на меті забезпечення фактичної рівності прав і гідності між жінками та чоловіками. Універсальний фемінізм визнає та охоплює розмаїття жіночих досвідів та ідентичностей, без розрізнення за походженням, думками чи участю, і забороняє будь-яку ієрархізацію чи виключення між феміністичними боротьбами. Будь-який захід, дія чи організація, яка виключає групу жінок через їхню належність, боротьбу чи переконання, суперечила б цьому принципу;

3. Заохочує Європейську комісію запровадити поняття універсального фемінізму у консультаціях із підготовки нової стратегії рівності між жінками та чоловіками після 2025 року, спираючись на вищезгадану дорожню карту ЄС щодо посилення прав жінок;

4. Вимагає, щоб Європейський Союз забезпечував дотримання здобутків стратегії щодо рівності між жінками і чоловіками 2020–2025, а також майбутніх цілей стратегії після 2025 року у всіх державах-членах;

5. Запрошує Європейську комісію врахувати, під час розробки цілей стратегії щодо рівності між жінками і чоловіками після 2025 року, важливість освіти і історії боротьби за права жінок, а також сприяти рівності між усіма жінками у феміністичній боротьбі;

6. Закликає Європейську комісію у всіх її комунікаціях і законодавчих пропозиціях у цифровій сфері боротися проти будь-яких стереотипів, які можуть суперечити визначенню універсального фемінізму;

7. Вимагає від Європейської комісії зумовлювати міжнародні угоди, які вона підписує від імені ЄС, дотриманням прав жінок;

8. Закликає Європейську комісію підтримувати асоціації та рухи, які просувають універсальну боротьбу за рівність;

9. Запрошує уряд Франції та Європейський Союз не надавати або, у разі потреби, відкликати субсидії у асоціацій і груп, які у своїй боротьбі можуть стигматизувати, принижувати або закликати до ненависті проти іншої групи, ставлячи під сумнів, зокрема, універсальність феміністичної боротьби;

10. Закликає Європейський Союз зумовлювати надання субсидій асоціаціям, які відстоюють рівність, а не ідентичність і приниження жінки перед чоловіком, універсальне, а не сепаратизм, і запровадити процедуру систематичного відбору;

11. Вимагає від Європейського Союзу врахувати всі наслідки рішення Суду ЄС від 16 січня 2024 року, яке визнає, що насильство проти жінок, засноване на статі, є формою переслідування, що може саме по собі бути підставою для захисту.

У Парижі, 8 серпня 2025 року.

Голова,

Підпис: ЯЕЛЬ БРОН-ПІВЕ

джерело українського перекладу

документ французькою мовою

The CSO “Democracy Development Center” Supported the Agenda of Women, Peace and Security International Conference, which was held in Sarajevo on 12-13 June, 2025. Conference participants formulated recommendations for governments to renew and provide national plans for resolution 1325:

“We underline that militarization, climate crisis and ecological degradation are linked threats to human security, gender equality, and lasting peace. These crises deepen inequalities, especially for women and marginalized groups, and weaken the foundations of positive peace. Militarization diverts resources from human development and inclusive governance, while environmental harm drives displacement and unrest. A gender-responsive peace agenda must address these interconnected challenges by promoting demilitarization, ecological justice, and community resilience. We urge their integration into all peacebuilding, early warning, and recovery efforts, calling on governments, the UN, and financial institutions to adopt sustainable, intersectional approaches.

We pledge to ensure that our recommendations contribute to shaping the upcoming UN Security Council Open Debate on Women, Peace, and Security in October 2025.

We strongly recommend a renewed commitment to the promises made in 2000, reshaping pledges into tangible actions across seven priority areas.”

Sarajevo Agenda

Endorsement Form

Громадська організація «Центр – Розвиток демократії» підтримала порядок денний міжнародної конференції «Жінки, Мир, Безпека», яка відбулася в Сараєво 12-13 червня 2025 року. Учасниці та учасники конференції сформулювали рекомендації для урядів щодо оновлення та надання національних планів виконання резолюції 1325:

«Ми наголошуємо, що мілітаризація, кліматична криза та екологічна деградація є пов’язаними загрозами безпеці людини, гендерній рівності та тривалому миру. Ці кризи поглиблюють нерівність, особливо для жінок та маргіналізованих груп, і послаблюють основи позитивного миру. Мілітаризація відволікає ресурси від розвитку людського потенціалу та інклюзивного управління, тоді як шкода навколишньому середовищу призводить до переміщення населення та заворушень». Гендерно-чутливий порядок денний миру має вирішувати ці взаємопов’язані проблеми, сприяючи демілітаризації, екологічній справедливості та стійкості громад. Ми закликаємо інтегрувати їх в усі зусилля з миробудівництва, раннього попередження та відновлення, закликаючи уряди, ООН та фінансові установи застосовувати стійкі, міжгалузеві підходи.

Ми зобов’язуємося забезпечити, щоб наші рекомендації сприяли формуванню майбутніх відкритих дебатів Ради Безпеки ООН з питань жінок, миру та безпеки у жовтні 2025 року.

Ми наполегливо рекомендуємо поновити зобов’язання, дані у 2000 році, перетворивши зобов’язання на реальні дії у семи пріоритетних сферах».

Порядок денний конференції у Сараєво

форма підтримки

У м. Львів оголошується прийом заявок від шкільної молоді віком від 13 років і старше, які хотіли б відвідувати просвітницькі заходи з правових питань.

Позашкільна група Молодіжний клуб правосуддя буде відкрита в рамках проєкту «Справедливість для української молоді: розслідування та переслідування воєнних злочинів російської федерації проти українських дітей», що підтримується Посольством США в Україні. Проєкт адмініструється у м. Львів міжнародною неприбутковою організацією Project Harmony, Inc. у співпраці з Департаментом захисту інтересів дітей та протидії домашньому насильству Офісу Генерального прокурора України, Ювенальною поліцією України, Всеукраїнською громадською організацією «Центр «Розвиток демократії», проєктом «Прокурор громади». Заходи Молодіжного клубу правосуддя включатимуть зустрічі з правоохоронцями; ознайомлення з функціями ювенальних прокурорів, ювенальних поліцейських та системи правосуддя для дітей; візити до навчальних закладів, які готують майбутніх правоохоронців; тематичні взаємодії для молодших школярів; відвідування дітьми справжніх судів; навчальні судові засідання для дітей старшого шкільного віку; ознайомлення дітей з основами розслідувань, що ведуться на основі відкритих джерел; юридичні кіноклуби для школярів та їхніх батьків; молодіжні дебати. Особливо заохочуються до участі діти, які знаходяться у складних життєвих обставинах.

ВІК ДЛЯ УЧАСТІ: 13 років і старше.
МІСЦЕ І ТРИВАЛІСТЬ ЗАНЯТЬ: м. Львів, вулиця Театральна, 11, Національний університет «Львівська політехніка», Корпус 33, Інститут права, психології та інноваційної освіти, Центр правових досліджень ґендерної рівності. Заняття проводитимуться з жовтня 2024 року до листопада 2025 року 1 (один) раз на тиждень у позашкільний час. Тривалість занять 2 (дві) години. Можливі перерви під час шкільних канікул.
ФІНАНСОВА ПІДТРИМКА: Участь у позашкільному «Молодіжному клубі правосуддя» є безкоштовною.

КАНДИДАТИ НА УЧАСТЬ У ПРОГРАМІ ПОВИННІ НАДАТИ:
Короткий мотиваційний лист (чому кандидат бажає взяти участь у програмі).
Згоду батьків або опікунів на обробку персональних даних дитини (підписується всіма батьками чи законними опікунами дитини). Бланк згоди можна отримати у керівниці групи (контакти внизу).
Посвідчення особи – паспорт або свідоцтво про народження (копію).
2 фотографії розміром 3 х 4 см.
Контактний номер телефону і електронної пошти (за наявності).
За наявності, але не обов’язково, можуть бути подані копії документів, що підтверджують складні життєві обставини дитини та/або її сім’ї. Такими документами можуть бути: довідка малозабезпеченої особи/сім’ї; акт обстеження матеріальних умов, завірений представниками органів соц. захисту або навчального закладу; посвідчення особи/cім’ї, яка перебуває у інших складних матеріальних обставинах; документ про призначення матеріальної допомоги чи субсидії в зв’язку із складним матеріальним станом; документ про статус ВПО, учасника війни, інвалідність, багатодітної сім’ї, неповної сім’ї тощо.

Зазначені документи приймаються до 25.09.2024 р. за адресою м. Львів, вулиця Театральна, 11, Національний університет «Львівська політехніка», Корпус 33, Інститут права, психології та інноваційної освіти, Центр правових досліджень ґендерної рівності, Кабінет 4. Прохання заздалегідь телефонувати для узгодження часу прийому документів керівниці групи Андрусяк Ірині Павлівні за тел. 098-119-18-65 (е-пошта: Airyna2016@gmail.com).
З кандидатами на участь будуть проведені співбесіди, за результатами яких успішні кандидати до 30.09.2024 р. отримають запрошення до відвідання занять.

З приводу додаткової інформації просимо звертатися до Овчарової Галини Борисівни, ВГЦ «Центр «Розвиток демократії», eл-пошта: Galynaovcharova@gmail.com

Позашкільна група Молодіжний клуб правосуддя відкрита в рамках програми «Справедливість для української молоді: розслідування та переслідування воєнних злочинів російської федерації проти українських дітей», що підтримується Відділом з правоохоронних питань (INL) Посольства США в Україні. Програма адмініструється у м. Луцьк міжнародною неприбутковою організацією Project Harmony, Inc. у співпраці з Департаментом захисту інтересів дітей та протидії домашньому насильству Офісу Генерального прокурора України, Ювенальною поліцією України і Всеукраїнською громадською організацією «Центр «Розвиток демократії». Заходи Молодіжного клубу правосуддя включають:
Зустрічі з правоохоронцями
Ознайомлення з функціями ювенальних прокурорів, ювенальних поліцейських та системи правосуддя для дітей
Візити до навчальних закладів, які готують майбутніх правоохоронців, тематичні взаємодії та відвідування судів, навчальні судові засідання
Ознайомлення з основами розслідувань, що ведуться на основі відкритих джерел
Юридичні кіноклуби для школярів та їхніх батьків, молодіжні дебати про те, як ювенальні прокурори і ювенальні поліцейські можуть бути корисними для правової освіти
Особливо заохочуються до участі діти, які знаходяться у складних життєвих обставинах.

МІСЦЕ ЗАНЯТЬ: м. Луцьк, проспект Президента Грушевського, 1, Луцька міська центральна бібліотека для дітей “ДіМ” (а також екскурсії в межах міста).

ТРИВАЛІСТЬ ЗАНЯТЬ: Заняття проводяться до листопада 2025 року з можливістю продовження до травня 2026 року один раз на тиждень у позашкільний час. Тривалість одного заняття – 2 години.
Заняття розпочинаються з 01.09.2025 року (згідно домовленим графіком з групою)
ФІНАНСОВА ПІДТРИМКА: Участь у позашкільному «Молодіжному клубі правосуддя» є безкоштовною.

КАНДИДАТИ НА УЧАСТЬ У ПРОГРАМІ ПОВИННІ НАДАТИ:
Короткий мотиваційний лист-заява (чому кандидат бажає взяти участь у програмі).
Згоду батьків/опікунів на обробку персональних даних заявника – дитини (підписується всіма батьками чи законними опікунами дитини). Бланк згоди надає керівник групи (контакти внизу).
Посвідчення особи кандидата на участь – паспорт або свідоцтво про народження (копію).
2 фотографії розміром 3 х 4 см.
Контактний номер телефону і електронної пошти (за наявності).

Зазначені документи приймаються до 25.09.2025 р. за адресою м. Луцьк, Проспект Президента Грушевського, 1, Луцька міська центральна бібліотека для дітей “ДіМ” або за особистою домовленістю з керівником групи. Прохання заздалегідь телефонувати для узгодження часу прийому документів керівникові групи Богданові Лебедю за тел.
099 – 207-89-63 bodyalebedb@gmail.com.

З кандидатами на участь буде проведено співбесіди, за результатами яких успішні кандидати отримають запрошення на заняття.

Позашкільна група Молодіжний клуб правосуддя відкрита в рамках програми «Справедливість для української молоді: розслідування та переслідування воєнних злочинів російської федерації проти українських дітей», що підтримується Відділом з правоохоронних питань (INL) Посольства США в Україні. Програма адмініструється у м. Кропивницький міжнародною неприбутковою організацією Project Harmony, Inc. у співпраці з Департаментом захисту інтересів дітей та протидії домашньому насильству Офісу Генерального прокурора України, Ювенальною поліцією України і Всеукраїнською громадською організацією «Центр «Розвиток демократії». Заходи Молодіжного клубу правосуддя включають:
Зустрічі з правоохоронцями
Ознайомлення з функціями ювенальних прокурорів, ювенальних поліцейських та системи правосуддя для дітей
Візити до навчальних закладів, які готують майбутніх правоохоронців, тематичні взаємодії та відвідування судів, навчальні судові засідання
Ознайомлення з основами розслідувань, що ведуться на основі відкритих джерел
Юридичні кіноклуби для школярів і батьків, молодіжні дебати та дискусії про роль ювенальних прокурорів і поліцейських у правовій освіті.
Особливо заохочуються до участі діти, які знаходяться у складних життєвих обставинах.

МІСЦЕ ЗАНЯТЬ: м.Кропивницький, вулиця Шульгиних, будинок 36, Комунальний позашкілький навчальний заклад «Кіровоградський обласний центр дитячої та юнацької творчості».

ТРИВАЛІСТЬ ЗАНЯТЬ: Заняття проводяться до листопада 2025 року з можливістю продовження до травня 2026 року один раз на тиждень у позашкільний час. Тривалість одного заняття – 2 години.

ФІНАНСОВА ПІДТРИМКА: Участь у позашкільному «Молодіжному клубі правосуддя» є безкоштовною.

КАНДИДАТИ НА УЧАСТЬ У ПРОГРАМІ ПОВИННІ НАДАТИ:
Короткий мотиваційний лист-заява (чому кандидат бажає взяти участь у програмі).
Згоду батьків/опікунів на обробку персональних даних заявника – дитини (підписується всіма батьками чи законними опікунами дитини). Бланк згоди надає керівниця групи (контакти внизу).
Посвідчення особи кандидата на участь – паспорт або свідоцтво про народження (копію).
2 фотографії розміром 3 х 4 см.
Контактний номер телефону і електронної пошти (за наявності).

Зазначені документи приймаються за адресою: м.Кропивницький, вулиця Шульгиних, будинок 36, Комунальний позашкілький навчальний заклад «Кіровоградський обласний центр дитячої та юнацької творчості». Прохання заздалегідь телефонувати для узгодження часу прийому документів керівниці групи Катерині Олекcієнко за тел. 0505890266 oleksiienko.kat@gmail.com

З кандидатами буде проведено співбесіди, за результатами яких відібрані учасники отримають запрошення до участі в навчальній програмі.

Позашкільна група Молодіжний клуб правосуддя відкрита в рамках програми «Справедливість для
української молоді: розслідування та переслідування воєнних злочинів російської федерації проти
українських дітей», що підтримується Відділом з правоохоронних питань (INL) Посольства США в Україні.
Програма адмініструється у м. Буча, Київської обл. міжнародною неприбутковою організацією Project
Harmony, Inc. у співпраці з Департаментом захисту інтересів дітей та протидії домашньому насильству
Офісу Генерального прокурора України, Ювенальною поліцією України і Всеукраїнською громадською
організацією «Центр «Розвиток демократії». Заходи Молодіжного клубу правосуддя включають:
● Зустрічі з правоохоронцями
● Ознайомлення з функціями ювенальних прокурорів, ювенальних поліцейських та системи
правосуддя для дітей
● Візити до навчальних закладів, які готують майбутніх правоохоронців, тематичні взаємодії та
відвідування судів, навчальні судові засідання
● Ознайомлення з основами розслідувань, що ведуться на основі відкритих джерел
● Юридичні кіноклуби для школярів і батьків, молодіжні дебати та дискусії про роль ювенальних
прокурорів і поліцейських у правовій освіті.
Особливо заохочуються до участі діти, які знаходяться у складних життєвих обставинах.
МІСЦЕ ЗАНЯТЬ: м.Буча, вулиця Антонія Михайловського, будинок 54, Бучанський центр позашкільної
роботи ім. Андрія Куцевалова.
ТРИВАЛІСТЬ ЗАНЯТЬ: Заняття проводяться до листопада 2025 року з можливістю продовження до травня
2026 року один раз на тиждень у позашкільний час. Тривалість одного заняття – 2 години.
ФІНАНСОВА ПІДТРИМКА: Участь у позашкільному «Молодіжному клубі правосуддя» є безкоштовною.
КАНДИДАТИ НА УЧАСТЬ У ПРОГРАМІ ПОВИННІ НАДАТИ:
1) Короткий мотиваційний лист-заява (чому кандидат бажає взяти участь у програмі).
2) Згоду батьків/опікунів на обробку персональних даних заявника – дитини (підписується всіма
батьками чи законними опікунами дитини). Бланк згоди надають керівники групи (контакти
внизу).
3) Посвідчення особи кандидата на участь – паспорт або свідоцтво про народження (копію).
4) 2 фотографії розміром 3 х 4 см.
5) Контактний номер телефону і електронної пошти (за наявності).
Зазначені документи приймають:
Координаторка програми від ВГО «Центр «Розвиток демократії» Галина Овчарова за тел. 050 401-88-21
galynaovcharova@gmail.com
Керівниця групи Ірина Перекальська за тел. +380 (67) 830-99-68 iryna467@gmail.com

З кандидатами буде проведено співбесіди, за результатами яких відібрані учасники отримають
запрошення до участі в навчальній програмі.

More than 300 people joined the online seminar “International Experience in Including Environmental Issues in Programs and Action Plans on Gender Policy and Women’s Rights.” The event was organized as part of the project “Environmental Security with a Gender-Sensitive Approach,” which is implemented by the CSO “Democracy Development Center” with the support of OXFAM. українською

The event was also co-organized by the Higher School of Public Administration and the Public Council at the IFU “Equal Opportunities”.

The participants of the online workshop were welcomed by Dominika Ożyńska, OXFAM representative in Poland and Ukraine. Maria Victoria “Mavic” Cabrera-Balleza, representative of the Global Network of Women Peacebuilders #GNWP, also spoke about global trends in environmental security and gender equality and the “Women. Peace. Security” agenda. According to her, environmental problems are supranational, such as pollution, biodiversity loss, the need to attract innovation and renewable energy sources. It also concerns agricultural practices that support the stability of the ecological environment, wider representation of local communities in the creation of relevant policies and the importance of equal participation of women and men.  The destruction of the biosphere itself leads to conflicts that will primarily affect vulnerable women and girls, and every person must have the rights and power for inclusive security.

Pia Hollenstein, representative of KlimaSeniorinnen Schweiz (Switzerland), spoke about the significance of the European Court of Human Rights’ decision on women’s rights and climate commitments of April 9, 2024. According to her, the initiators of the lawsuit had been seeking the ECHR’s precedent-setting decision for nine years, and were rejected by all local courts, however, the European Court of Human Rights drew attention to the articles of the Human Rights Convention on the right to life and the principle of environmental protection, and therefore the judges obliged Switzerland to report every six months on improvements in its climate strategy. This decision also sets a precedent because it confirmed the possibility of non-governmental organizations to demand environmental protection.

Anna Collins Falk, a representative of the Swedish Gender Equality Agency, spoke about the relationship between conflict-related environmental destruction and gender equality. A representative of the Armenian NGO “Women’s Agenda” Knarik Mkrtchyan and President of the Gender Center (Moldova) Valentina Bodrug-Lungu also spoke about the experience of women’s organizations in Europe and their response to the consequences of the Russian invasion of Ukraine. After all, Moldova accepted three times more Ukrainian refugees per 10,000 of its own population than Poland, almost 70% of them were women and girls.

The experience of Ukrainian public organizations was shared by Natalia Revutska, a representative of the CSO “Women’s Energy Club of Ukraine”, who spoke about the gender dimensions of energy security in Ukraine. The online workshop was also joined by Valeria Bondarieva (youth eco-feminist CSO “Rozviy”) and Sofia Shevchuk (VONA Platform & NGO “The Tide”), who explained the features of integrating gender and environmental components into local recovery plans.

Previously it was reported that the CSO “Democracy Development Center” is implementing a project in cooperation with the Ministry of Environmental Protection and Natural Resources and the Ministry of Social Policy of Ukraine with funding from the international association OXFAM. The planned activities within the framework of the cooperation will last five months.

The project plans to involve consultants and trainers on environmental and social policy issues to develop proposals for the National Plan “Women. Peace. Security”. An offline training “Environmental Security and Women’s Rights” will also be held, an offline seminar on the development of a strategy and proposals for the National Plan “Women. Peace. Security”, a national online event on the implementation of a gender perspective in the reconstruction of Ukraine.

OXFAM is an international association of 21 organizations working in 81 countries around the world to solve the problems of poverty and injustice.