Анонс онлайн-заходу: “Україна на шляху до ЄС: чи готове наше законодавство захищати жінок від усіх форм насильства?”

12 листопада 2025 року відбудеться онлайн-презентація дослідження відповідності українських законів вимогам Директиви Європейського Парламенту та Ради ЄС 2024/1385 щодо протидії насильству стосовно жінок і домашньому насильству.

Захід організовано ГО “Центр “Жіночі перспективи” спільно з Громадською експертною радою  – Громадська рада з гендерних питань при МФО «Рівні можливості» та ГО “Центр -Розвиток демократії”

Під час події обговоримо:

  • як змінилися виклики у сфері захисту жінок;
  • чому кібернасильство – це нова реальність, яку Україна поки що не врегулювала;
  • які законодавчі зміни необхідні для реального захисту постраждалих.

До участі запрошуються представники та представниці урядових і неурядових організацій, правозахисниці, експерт(к)и з гендерної рівності та усі зацікавлені.

Не пропустіть важливу розмову про те, як імплементація норм Директиви ЄС може змінити систему захисту жінок в Україні і зробити її справді ефективною.

Дослідження проведене ГО “Центр “Жіночі перспективи” в рамках ініціативи «Директива ЄС 2024/1385: виклики та можливості для України» проєкту «Підтримка діяльності Українська платформа Форуму громадянського суспільства Східного Партнерства  у 2025-2026 р.», який реалізує ІЕД / IER  за фінансової підтримки Європейського Союзу.

Джерело, адреса підключення до онлайн-презентації

Відкритий лист громадськості щодо недопущення загроз фундаментальним національним інтересам України у зв’язку з реєстрацією законопроєктів “Про застосування допоміжних репродуктивних технологій”

Сурогатне материнство в усіх його формах – це сукупність насильства та порушень прав людини, тому воно не може мати правового регулювання.

З метою недопущення стратегічних і операційних провалів, негативних незворотних наслідків для держави у сфері формування  і реалізації політики щодо репродуктивного здоров’я, дотримання прав дітей і жінок, розвитку нації просимо Вас  переглянути позицію пов’язану із поданням законопроєкту «Про застосування допоміжних репродуктивних технологій» (№13683 від 22.08.2025). Такожінформуємо про реєстрацію у Верховній Раді України законопроєкту «Про застосування допоміжних репродуктивних технологій» (№13683-1 від 04.09.2025,  що поданий народним депутатом Дануцою О.,  далі разом – законопроєкти).

матеріали

Інформуємо, що законопроєкти суперечать низці норм міжнародного та українського законодавства, а також зобов’язанням перед Європейським Союзом, а саме:

1.  Позбавлення материнства жінки, яка народила дитину — грубе порушення прав людини.

У міжнародному праві, а також у правових системах більшості держав, материнство встановлюється  за фактом народження, навіть у випадках екстракорпорального запліднення (ЕКЗ) з донорськими яйцеклітинами.

«У всіх країнах світу материнство юридично визначається через факт пологів — жінка, яка народила дитину, є її матір’ю. Це стосується навіть випадків, коли використано донорську яйцеклітину або ембріон.»   (ICAMS, 2024)

Передача дитини іншій особі за контрактом прямо порушує:

–  ст. 50 Конституції України ,

–  ст. 7 Конвенції ООН про права дитини  

–  ст. 5, 11, 16 Конвенції CEDAW .

2.  Сурогатне материнство порушує права дитини

Сурогатне материнство — це програмоване розлучення дитини з матір’ю. Така передача за винагороду чи контрактом має ознаки  торгівлі дітьми, що прямо заборонено міжнародним правом.

«Контракт, у якому передача дитини є умовою оплати, є формою продажу дітей, оскільки дитина не може розглядатися як товар.» UNICEF, 2022

Це порушує:

–  ст. 7–8 Конвенції ООН про права дитини ,

– Факультативний протокол до КПД про продаж дітей  

Також законопроєктами не забезпечено інтереси дитини, в тому числі з урахуванням позиції ЄСПЛ, наприклад, у справі Mennesson v. France. Адже у кожному випадку, що стосується становища дитини, її вищий інтерес має бути пріоритетом.

3.  Порушення прав жінок — експлуатація, примус і дискримінація

Сурогатне материнство використовує вразливе становище жінок і призводить до:

–  серйозних ускладнень для здоров’я  (у сурогатних матерів ризик тяжких ускладнень в чотири рази вищий, ніж у жінок, які виношують неасистовану вагітність  Annals of Internal Medicine, 2024 ,

–  юридичного виключення жінки з материнства , навіть якщо вона виносила і народила дитину,

– відсутності відпустки після пологів, лікарняних та інших, передбачених законодавством пільг та можливостей.

«Сурогатне материнство є формою експлуатації жінок, що часто супроводжується порушеннями прав людини та гендерно зумовленим насильством.» (Спеціальна доповідачка ООН Рім Альсалем, 2023 ) 

Законопроєктами не взято до уваги: 

Резолюцію ПАРЄ 2331 (2020) щодо експлуатації у сфері сурогатного материнства, яка наголошує на необхідності запобігання використанню сурогатного материнства як форми експлуатації жінок.

Конвенцію Ов’єдо (Конвенція про права людини та біомедицину, 1997), яка містить норми щодо захисту людської гідності у сфері біомедичних технологій.

Заключні зауваження Комітету ООН з ліквідації дискримінації щодо жінок до дев’ятої періодичної доповіді України (2022), що містять рекомендації щодо захисту жінок від експлуатації у сфері репродуктивних технологій.

Застереження  доповіді Рім Альсалем, Спеціальної доповідачки ООН з питань насильства щодо жінок та дівчат, його причин та наслідків , «Сурогатне материнство та насильство щодо жінок» (2025), яка проаналізувала сурогатне материнство як форму насильства та експлуатації щодо жінок.

Касабланську декларацію (2023)  — закликає до повної заборони сурогатного материнства як форми експлуатації жінок.

Позицію Спеціальної доповідачки ООН з питань продажу та сексуальної експлуатації дітей Мами Фатіми Сінґатех (Гамбія), яка підкреслила, що «комерційне сурогатне материнство зазвичай є продажем дітей» за міжнародним правом про права людини . 

Матеріали ЮНІСЕФ (UNICEF), зокрема документу «Ключові міркування: права дітей та сурогатне материнство» (2022) , де наголошено, що «контракт, у якому передача дитини є умовою оплати, є формою продажу дітей», хоча  дитина не може розглядатися як товар. 

Позицію Ради Європи (ПАРЄ): 2016 року Парламентська асамблея розглядала проєкт резолюції щодо заборони сурогатного материнства, проте він не був ухвалений. Водночас експертні та правозахисні організації у своїх поданнях наголошували, що практика сурогатного материнства «пов’язана з ризиками продажу дітей та експлуатації жінок».

На наш погляд, обидва законопроєкти суперечать зобов’язанням перед Європейським Союзом, а саме пункту 3 підрозділу е)  розділу 4.3. Дорожньої карти з питань верховенства права і  прямо конфліктують із позицією міжнародного співтовариства, зокрема п.6. Директиви 2024/1712 про внесення змін до Директиви 2011/36/ЄС про запобігання торгівлі людьми та боротьбу з нею та захист її жертв, якою використання сурогатного материнства/експлуатація сурогатного материнства є формою торгівлі людьми. Тому, на наш погляд, провокативними є дії України, яка замість впроваджувати нові правила ЄС у своє національне законодавство готується прийняти зовсім протилежні норми, що порушують права жінок та дітей.

Документи, що підсилюють позицію для заборони сурогатного материнства (виношування): 

Факультативний протокол до Конвенції про права дитини щодо продажу дітей, дитячої проституції та порнографії (2000)  вимагає від держав-учасниць заборонити продаж дітей, дитячу проституцію та дитячу порнографію.

 Резолюції Ради Безпеки ООН щодо сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом (1820, 1888, 1960, 2106, 2242 тощо)  закріплюють підхід до профілактики, відповідальності та моніторингу СНПК і визначають сексуальне насильство, пов’язане з конфліктом:

«зґвалтування, сексуальне рабство, примусову проституцію, примусову вагітність, примусовий аборт, примусову стерилізацію, примусовий шлюб та будь-які інші форми сексуального насильства подібної тяжкості, вчинені проти жінок, чоловіків, дівчат чи хлопців, які прямо чи опосередковано пов’язані з конфліктом… Цей термін також охоплює торгівлю людьми з метою сексуального насильства та/або експлуатації, коли вона здійснюється в умовах конфлікту». 

Згадувані у пояснювальній записці МОЗ України міжнародні нормативно-правові акти (Декларація про використання науково технічного прогресу в інтересах миру і на благо людства (1975 р.),  Конвенція ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок (CEDAW, 1979), Регламент (ЄС) 2024/1938 про стандарти якості та безпеки речовин людського походження, призначених для застосування людиною тощо) прямо не згадують сурогатне материнство і, відповідно, вони ані не підтримують, ані не засуджують цю практику. 

Репродуктивні функції жінок оцінюють у грошовому еквіваленті, перетворюючи тіло на товар. Хартія ЄС про основоположні права (ст. 3): забороняє перетворення людського тіла на джерело прибутку.  Загальний коментар № 28 Комітету з прав людини: засуджує зведення жінок до підлеглої ролі.

Звертаємо увагу, що законопроекти не відповідають вимогам, що ставляться до даного виду документів, не кореспондуються з іншими законами.

У законопроєктах йдеться про «забезпечення реалізації права чоловіків та жінок в Україні на продовження роду», проте таке право не передбачене ані Конституцією України та іншими українськими законами, ані міжнародним законодавством. При цьому не згадується право на дитинство, материнство і батьківство (ст. 51 Конституції), яким сурогатне материнство суперечить.

Проєкти законів не містять запобіжників порушення прав дітей, народжених  в результаті використання зазначених методик: вони мають високі ризики потрапляння  за межі правового поля як України (країн Європи, США, Китай, країн арабського регіону), так і країни своїх батьків з усіма негативними наслідками цього.

Медична риторика вводить в оману: сурогатне материнство не є медичною процедурою. Лише екстракорпоральне запліднення (IVF) та штучне запліднення визнаються медичними процедурами. Сурогатне материнство лише застосовує технології штучного запліднення з контрактною, а не терапевтичною метою. Резолюція Європейського парламенту засуджує сурогатне материнство як таке, що суперечить людській гідності, експлуатує тіла та репродуктивні функції жінок, особливо вразливих жінок у країнах, що розвиваються .

Відповідно до вимог ст. 104 ЗУ «Регламент Верховної Ради України» просимо відкликати законопроект «Про застосування допоміжних репродуктивних технологій» (№13683 від 22.08.2025). 

З повагою,

членкиня ГО «Національна ради жінок України» Елла Ламах, тел. 0936024850, ellalamakh@gmail.com

Список громадських організацій додається:

ГО «Жіночий Консорціум України», голова організації Оксана Москаленко,  oksana@wcu-network.org.ua

ГО «Сільські жінки України», голова організації Наталія Шулик, shulyknatalya68@gmail.com

ГО «Національна рада жінок України», голова організації Людмила Порохняк Гановська, laporokh@gmail.com

ГО  «Спілка жінок Чернігівщини», голова організації Тетяна Роєва, 0683455045_t@ukr.net

ГО «Спілка жінок України», голова організації Леокадія Герасименко, leokadiiag@gmail.com

ГО «Кроки до майбутнього», голова організації Юлія Дупешко-Джус, itcentre75@gmail.com

ГО  «Центр «Розвиток демократії», членкиня правління Олена Целуйко, info@ddc.org.ua

ГО «Центр гендерної культури», голова правління Тетяна Ісаєва, gender.museum@gmail.com

ГО «Центр Міжнародного розвитку «ЕЛПІС», голова організації Тетяна Герко, Tatiana.gerko@ukr.net

ГО «Українське подвір’я», голова організації Роман Засядьвовк, ukrpodviry@gmail.com

 Громадська рада при МФО «Рівні можливості» ВРУ, координаторка Лариса Кобелянська, larysa.kobelyanska@gender.org.ua

ГО «Жіночий ветеранський рух», очільниця  Катерина Приймак, veteranka@uwvm.org.ua

ГО «ФемінізмУА», голова правління Оксана Сущук, o.syshchyk@gmail.com

МБО  «Ромський жіночий фонд Чіріклі», президентка Юлія Кондур, chirikls@gmail.com

ГО «Бізнес Мережа Сільських Жінок», голова правління Софія Буртак, Sofia.burtak@gmail.com

ГО “Інститут місцевої демократії “Відкрите суспільство”, голова правління

Світлана Ходакова, opensociety.vinnitsa@gmail.com

ГО «Центр Жіночі перспективи»,  голова центру Любов Максимович, luba_maksymovych@women.lviv.ua

ГО “Смарта”, президентка Лілія Кісліцина, smarta.ukraine@gmail.com

ГО “Фундація публічного управління”,  голова організації Лілія Гонюкова, gonyukova@ukr.net

БО “Всеукраїнська ліга “ЛЕГАЛАЙФ”, голова організації Юлія Дорохова,   dorohovaiulia@gmail.com

ГО «Український жіночий конгрес», голова організації Світлана Войцеховська, info@womenua.today

Центр гендерної освіти при Ужгородському національному університеті, Маріанна Колодій

СУРОГАТНЕ МАТЕРИНСТВО Є ФОРМОЮ ТОРГІВЛІ ЛЮДЬМИ І МАЄ БУТИ ЗАСУДЖЕНЕ ЯК ТАКЕ.

26 липня 2025 року

Текст, який написала Берта О. Гарсія, було передано Рім Альсалем, Спеціальній доповідачці Організації Об’єднаних Націй з питань насильства щодо жінок та дівчат. джерело

Визначення сурогатного материнства (файл українською)

По-перше, необхідно визначити, що таке сурогатна вагітність – або будь-яка інша назва, яка використовується для позначення цієї практики – щоб уточнити, що це жодним чином не допоміжний репродуктивний метод людини, а радше соціальна практика, що полягає в наймі жінки, з винагородою чи без неї, для виношування та народження однієї або кількох дітей, незалежно від того, чи зачаті вони з її власних яйцеклітин, чи ні, з метою передачі їх одній або кільком особам, які бажають бути призначеними їхніми батьками, отримання передачі батьківства на їхнє ім’я та усунення матері, яка їх народила.

Торгівля людьми юридично визначена в Палермському протоколі

Торгівля людьми означає вербування, перевезення, передачу, переховування або отримання осіб шляхом погрози силою чи її застосування чи інших форм примусу, шахрайства, обману, зловживання владою чи вразливим становищем, або шляхом надання чи отримання платежів чи вигод для отримання згоди особи, яка контролює іншу особу, з метою експлуатації. Згода жертви торгівлі людьми на будь-яку форму навмисної експлуатації, описаної вище, не враховується, якщо було використано будь-який із вищезазначених засобів.

Це юридичне визначення торгівлі людьми введено в Протокол Організації Об’єднаних Націй про запобігання і припинення торгівлі людьми, особливо жінками та дітьми , та покарання за неї , протокол до Конвенції Організації Об’єднаних Націй проти транснаціональної організованої злочинності . Широко відомий як Протокол проти торгівлі людьми або Палермський протокол, це один із трьох протоколів, що їх Організація Об’єднаних Націй прийняла у Палермо, Італія, у 2000 році. Він набув чинності 25 грудня 2003 року та до 2022 року його ратифікували 180 держав-учасниць.

Протокол проти торгівлі людьми є першим юридично обов’язковим міжнародним документом для держав-учасниць і першим міжнародно-правовим текстом, який встановлює визначення торгівлі людьми на основі поведінки, засобів та мети.

Торгівля людьми включає такі дії, як вербування, перевезення, передача, приховування або отримання осіб, які перебувають у вразливому становищі, а також такі засоби , як погроза силою або її застосування чи інші форми примусу, шахрайство, обман, зловживання владою або отримання оплати чи виплат з метою отримання згоди від особи на експлуатаціюЗгода жертви не має значення.

Обман у вербуванні жінок для репродуктивної експлуатації в сурогатному материнстві

Сурогатна вагітність є торгівлею людьми тією мірою, якою всіх жінок вербують у «сурогатні» матері за допомогою наступного обману:

  • Що вони не є матерями дітей, яких вони приводять у світ.
  • Що діти, яких вони народжують, не є їхніми власними.
  • Що, оскільки вони не є матерями цих дітей, вони не продають і не віддають їх, а лише повертають їх батькам (насправді, замовникам) після пологів.
  • Що процес, який їм пропонують пройти, називають технікою допоміжної репродукції людини, надаючи цій практиці оманливо авторитетний вигляд. Хоча допоміжні репродуктивні технології можуть застосовуватися у цьому процесі — наприклад, екстракорпоральне запліднення (in vitro), штучне запліднення чи перенесення ембріона, — сурогатне материнство як таке, із залученням численних осіб поза медичною сферою, не можна вважати однією з них. 

Вербування жінок шляхом обману для цілей репродуктивної експлуатації є невід’ємною рисою сурогатного материнства чи будь-якого евфемізму, що описує цю соціальну практику. Вона полягає у тому, щоб зробити фертильну жінку вагітною, аби вона віддала свою новонароджену доньку чи сина тим, хто замовив це за усною чи письмовою угодою — незалежно від того, чи передбачена винагорода та яким способом відбулося запліднення: природним, штучним або через екстракорпоральне запліднення з перенесенням ембріона.

Якби не цей обман у вербуванні, не було б сурогатного материнства.

Якби не цей обман, не було б і цієї індустрії.

У сурогатному материнстві цей обман є системним. Тому що дуже мало жінок продали б чи віддали б своїх дітей, якби знали, що вони їхні матері.

Жінок обманюють і переконують, що, не залучаючи їхній генетичний матеріал, вони не є матерями сина чи доньки, яких народжують, і що з цієї причини вони повинні передати їх батькам-замовникам, тобто тим, хто надав власні гамети, пожертвовані або придбані, для створення ембріона, який переноситься сурогатній матері.

Ця вигадка ґрунтується на плутанині між біологією та генетикою : вагітність – це біологічний процес, тому вагітна жінка є біологічною матір’ю, а донор сперми, безсумнівно, має генетичний зв’язок з народженою особою, але, оскільки він не бере участі у вагітності, оманливо називати його біологічним батьком. Ще більш помилково екстраполювати цю плутанину на жінок, вважаючи їх біологічними матерями лише за умови, що вони внесли свій генетичний матеріал.

Чому ж вони повинні відмовлятися від стосунків материнства, якщо, як стверджується, вони не є матерями цих дітей? Усі сурогатні матері, незалежно від законодавства чи моделі (комерційної чи альтруїстичної), повинні відмовитися від материнської приналежності до або після пологів  – тому що у всіх країнах світу материнство визначається фактом народження. Вони також відмовляються від права бути носіями прав і обов’язків, пов’язаних з батьківськими повноваженнями,   а також від соціальних пільг, що передбачені для матерів, наприклад відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами, виплати по вагітності та пологах, скорочений робочий час для матерів, що годують грудьми, та інші податкові пільги.

З того часу, як екстракорпоральне запліднення та перенесення ембріонів виявилися ефективними наприкінці 1970-х років і поширилися як допоміжні методи репродукції, вони служили двом взаємовиключним цілям:

  1. Підтвердити зв’язок між зачаттям, вагітністю та пологами з материнством. Сказати жінкам, що вони справді є матерями дітей, яких вони приводять у світ, навіть якщо вони не носійки їхнього генетичного матеріалу, оскільки материнство визначається пологами, що є беззаперечним у будь-якій країні світу. Саме це клініки лікування безпліддя розповідають пацієнткам із проблемами безпліддя, які самостійно звертаються до них по лікування.
  2. Відокремити зачаття, вагітність та пологи від материнства, сказавши сурогатним матерям, що вони не є матерями дітей, яких вони приводять у світ, оскільки вони не носійки їхнього генетичного матеріалу, і що вони повинні відмовитися від своїх материнських повноважень стосовно дитини та передати її батькам-замовникам. Саме це агентства та клініки кажуть сурогатним матерям та їхнім клієнтам, яких визнають батьками, навіть якщо їхнім єдиним внеском буде зразок сперми, власні яйцеклітини, донорські або куплені яйцеклітини, підписання договору та внесення грошей.

Примус  у вербуванні жінок для репродуктивної експлуатації

Сурогатна вагітність є торгівлею людьми тією мірою, якою всіх жінок примушують до сурогатного материнства. Сексистський стереотип, який передбачає, що жінки мають вроджену схильність жертвувати собою заради інших, і навчає їх цьому, є фактором, який робить їх вразливими. Примус може діяти на психологічному, культурному, сімейному, емоційному, соціальному, релігійному та, перш за все, економічному рівнях, оскільки винагорода або компенсація є важливим стимулом, якщо не найважливішим, коли йдеться про згоду стати сурогатною матір’ю.

Основна вразливість жінок полягає в економічній ситуації. Фемінізація бідності є глобальною, причому жінки найбільше страждають від безробіття, нестабільних контрактів, тимчасової та неповної зайнятості, а також різниці в заробітній платі, і саме жінки несуть тягар неоплачуваної та доглядової праці, що призводить до обтяжливих наслідків багатовимірної бідності, яка ще більша в країнах, що охоплені збройними конфліктами, таких як Україна та Росія, де сурогатне материнство є легальним. В цих умовах економічної та соціальної нестабільності та вразливості багато жінок стають ідеальними жертвами торгівлі людьми з метою сексуальної та репродуктивної експлуатації в обмін на оплату або навіть обіцянку оплати, яка не завжди виконується. Такий набір вразливих жінок здійснюється без будь-яких обмежень в Інтернеті, як і у випадку з тисячами груп вербування для сурогатного материнства, що існують у Facebook.

Багатовимірна бідність вища серед жінок, ніж серед чоловіків, на всіх п’яти континентах — 27,4% жінок у Латинській Америці та Карибському басейні живуть у бідності — і непропорційно погіршилася з часів пандемії COVID-19. Здатність користуватися автономією щодо власного сексуального та репродуктивного здоров’я обернено пропорційна бідності: чим більша бідність, тим менша сексуальна та репродуктивна автономія.

Передача жінок для репродуктивної експлуатації

Окрім обману та примусу, притаманних вербуванню жінок для репродуктивної експлуатації, переміщення жінок додає значного елементу до торгівлі людьми.

У 2021 році Міжнародна коаліція за скасування сурогатного материнства (CIAMS) разом з Європейською мережею жінок-мігранток (ENoMW) провели дослідження випадків, задокументованих у ЗМІ у 72 країнах, серед яких Греція, Україна, Мексика та Індія стали предметом глибшого аналізу. Незважаючи на значну кількість зібраної інформації, було виявлено, що існує дуже мало академічних досліджень або офіційних звітів про переміщення жінок у контексті сурогатного материнства, що робить результати дослідження CIAMS та ENoMW надзвичайно актуальними: « Жінки-мігрантки та репродуктивна експлуатація в індустрії сурогатного материнства. Спільне розслідування ENoMW та ICASM ».

Ми виявили, що є жінки-мігрантки, іноді з особистими планами, відмінними від сурогатного материнства, яких вербують як сурогатних матерів у країні призначення, а також жінки, яких спочатку вербують для використання як сурогатних матерів у власній країні, але потім переводять до іншої країни, іноді в контексті мафіозної практики торгівлі людьми або для пологів у країні батьків-замовників, для їхньої зручності. Іноді це робиться для зменшення вартості процесу сурогатного материнства, для обходу заборонного законодавства або для здійснення медичної практики, якої немає в країні походження. Незалежно від того, чи емігрують вони до іншої країни з наміром стати сурогатними матерями чи без нього, чи мігрують вони після вагітності для індустрії сурогатного материнства, чи їх вербують у країні призначення, ці жінки мають дуже схожий профіль, причому переважна більшість, якщо не всі, опиняються в ситуації великої економічної та соціальної нестабільності та вразливості, котру посилює міграція.

Це дослідження також висвітлює специфічний спосіб перенесення ембріонів, якого зазнають ці жінки: вони повинні залишити своє сімейне середовище, щоб пройти всі нав’язані процедури, зокрема пересадку ембріонів та пологи, які занадто часто виконуються без потреби шляхом кесаревого розтину. Далеко від свого повсякденного та сімейного середовища вони є ще вразливішими.

Ці жінки є жертвами торгівлі людьми, у багатьох випадках примусової вагітності, а також фізичного та психологічного насильства, до чого слід додати високу ймовірність того, що їх покинуть напризволяще після того, як вони передають своїх дітей у країні призначення. Ці жінки також є жертвами шахрайства, оскільки часто не отримують обіцяної або узгодженої винагороди та мають серйозний ризик стати жертвами інших видів торгівлі людьми, таких як сексуальна експлуатація або експлуатація з метою жебракування.

Шахрайство у вербуванні жінок для репродуктивної експлуатації

Багато агентств сурогатного материнства використовують шахрайську рекламу для вербування жінок. На своїх вебсайтах та в соціальних мережах, таких як Facebook чи Instagram, вони обіцяють дуже значні виплати, які не відповідають дійсності, або не згадують, що сума включає вагітність двійнею, кесарів розтин або втрату матки.

Обмеження пересування жінок, вербованих для репродуктивної експлуатації

Утримування під замком жінок, повне або неповне, є ще одним фактором, який робить сурогатне материнство торгівлею людьми. Зазвичай це відбувається в третьому триместрі до пологів, але також були задокументовані випадки протягом усієї вагітності або після пологів з метою контролю за жінкою, поки оформлюється реєстрація новонародженого та необхідні дозволи на вивезення дитини з країни. Лише після завершення формальностей сурогатна мати отримує повну оплату та повертає собі свободу. Вразливість цих жінок збільшується через стан їхньої вагітності або післяпологового періоду, часто після кесаревого розтину.

Жінки, яких використовують як сурогатних матерів, не мають автономії чи свободи пересування. Вони повинні дотримуватися суворого графіку та комендантської години. Немає потреби повертатися до жіночих ферм в Індії, Камбоджі, Непалі чи Канкуні (Мексика). Ув’язнення також відбувається в Україні, де вагітних жінок доставляють до Києва та розміщують у квартирах, що належать самим агентствам, у переповнених умовах та підпорядковують графікам, яких вони зобов’язані дотримуватися. Загалом, і в будь-якій країні, контракти про сурогатне материнство містять пункти про радіус вільного пересування, який вагітна жінка не може перевищувати без прямого дозволу.

Окрім цих нав’язаних умов життя, жінки, яких завербовують як «сурогатних» матерів, стикаються з обмеженнями сексуальної свободи, піддаються несподіваним перевіркам на вживання тютюну, алкоголю та наркотиків, а також часто дотримуються дієт на смак клієнта. Вони втрачають свою автономію як пацієнтки та повинні проходити медичні аналізи та обстеження, нав’язані агентством та клієнтами, а також зобов’язані ділитися звітами та результатами.

З 2024 року сурогатне материнство вважається злочином, пов’язаним з торгівлею людьми, і карається по всьому Європейському Союзу.

23 квітня 2024 року Європейський парламент схвалив поправку до Директиви 2011/36/ЄС про запобігання торгівлі людьми та боротьбу з нею, а також захист її жертв, яка включає примусові шлюби, незаконне усиновлення та експлуатацію сурогатного материнства в контексті злочинів, пов’язаних з торгівлею людьми, що караються по всьому Європейському Союзу, на тій самій підставі, що й експлуатація проституції або інших форм сексуальної експлуатації, примусової праці чи послуг, включаючи жебрацтво, рабство або практики, подібні до рабства, підневільне становище, експлуатацію для злочинної діяльності або вилучення органів.

Обране формулювання «експлуатація сурогатного материнства» є заплутаним і може означати, що існує форма сурогатного материнства, яка не експлуатує жінок, та інша, яка експлуатує, причому остання має переслідуватися як торгівля людьми. У тексті Директиви буквально зазначено: «Щодо торгівлі людьми з метою експлуатації сурогатного материнства, ця Директива спрямована на тих (фізичних чи юридичних осіб), хто примушує або обманює жінок, змушуючи їх діяти як сурогатні матері».

Нова Європейська директива проти торгівлі людьми3 враховує лише вербування та обман у вербуванні жінок та ігнорує інші види поведінки та засоби репродуктивної експлуатації, описані тут. Навіть з огляду на це , у світлі нової Директиви, все сурогатне материнство без винятку має класифікуватися як торгівля людьми, оскільки примус та обман завжди присутні в сурогатному материнстві; дві поведінки, які роблять вербування торгівлею людьми, так само як примус, застосування сили, переміщення, ув’язнення, шахрайство, зловживання владою, вразливість жертви або отримання платежів чи виплат. А оскільки обидві поведінки – примус та обман – є системними та невід’ємними для сурогатного материнства в будь-якій його формі, воно має переслідуватися як форма торгівлі людьми та серйозний злочин, що являє собою серйозне порушення основних прав жінок та дітей, з кількома основними причинами, такими як бідність, нерівність, відсутність життєздатних можливостей працевлаштування або соціальної підтримки, а також дискримінація, що робить жінок та дітей особливо вразливими до торгівлі людьми. І, звичайно, стать, оскільки специфіка явища торгівлі людьми залежить від статі, і саме жінок завжди використовують як сурогатних матерів.

Законодавство кожної держави-члена Європейського Союзу, яке має бути прийняте відповідно до цієї Директиви, має продемонструвати, що боротьба з торгівлею людьми є пріоритетом для Союзу та держав-членів, які активно зобов’язуються забороняти та переслідувати сурогатне материнство в усіх його формах, а також підтримувати жертв, незалежно від країни їх походження. На міжнародному рівні підхід має бути подібним: практика, яка сама по собі є сукупністю насильства та порушень прав, не може мати вигляд прав, і єдиним рішенням є її скасування шляхом заборони та переслідування злочину.

Резолюція Французького парламенту до європейських структур щодо фемінізму

НАЦІОНАЛЬНІ ЗБОРИ

СІМНАДЦЯТЕ СКЛИКАННЯ

8 серпня 2025 року

ЄВРОПЕЙСЬКА РЕЗОЛЮЦІЯ щодо універсального фемінізму

**Національні збори,**

Беручи до уваги статтю 88-4 Конституції,

Беручи до уваги Конституцію, зокрема преамбулу Конституції від 27 жовтня 1946 року, яка гарантує жінці у всіх сферах рівні з чоловіком права, її статтю першу, яка визначає, що «закон сприяє рівному доступу жінок і чоловіків до виборних мандатів і виборних посад, а також до професійної та соціальної відповідальності», і її статтю 34, яка, зокрема, визначає, що «закон визначає умови, за яких здійснюється гарантована жінці свобода звертатися до добровільного переривання вагітності»,

Беручи до уваги статтю 151-1 Регламенту Національних зборів,

Беручи до уваги Закон № 65-570 від 13 липня 1965 року про реформу шлюбних режимів,

Беручи до уваги Закон № 72-1142 від 22 грудня 1972 року щодо рівності винагороди між чоловіками і жінками,

Беручи до уваги Закон № 75-17 від 17 січня 1975 року щодо добровільного переривання вагітності,

Беручи до уваги Закон № 83-635 від 13 липня 1983 року про внесення змін до Трудового кодексу та Кримінального кодексу щодо професійної рівності між жінками та чоловіками,

Беручи до уваги Закон № 2008-496 від 27 травня 2008 року про різні положення щодо адаптації законодавства ЄС у сфері боротьби з дискримінаціями,

Беручи до уваги Закон № 2010-769 від 9 липня 2010 року щодо насильства, яке вчиняється саме над жінками, насильства у парах і його впливу на дітей,

Беручи до уваги Закон № 2014-873 від 4 серпня 2014 року щодо реальної рівності між жінками та чоловіками,

Беручи до уваги Закон № 2016-444 від 13 квітня 2016 року про посилення боротьби з проституційною системою та супровід осіб у проституції,

Беручи до уваги Закон № 2018-703 від 3 серпня 2018 року про посилення боротьби із сексуальним та сексистським насильством,

Беручи до уваги Закон № 2018-771 від 5 вересня 2018 року про свободу обирати своє професійне майбутнє,

Беручи до уваги Закон № 2019-1480 від 28 грудня 2019 року щодо дій проти насильства в сім’ї,

Беручи до уваги Закон № 2021-1017 від 2 серпня 2021 року щодо біоетики, який відкрив медично асистовану репродукцію для всіх жінок,

Беручи до уваги Конвенцію Ради Європи про запобігання насильству щодо жінок та домашньому насильству, відому як Стамбульська конвенція, яка набула чинності 1 серпня 2014 року,

Беручи до уваги Конвенцію № 190 Міжнародної організації праці про насильство і домагання у світі праці, ухвалену в червні 2019 року,

Беручи до уваги Хартію основоположних прав Європейського Союзу від 7 грудня 2000 року в Ніцці, зокрема її статті 21 і 23, які закріплюють принцип рівності між чоловіками і жінками у всіх сферах, зокрема у сфері зайнятості, праці та винагороди,

Беручи до уваги статті 2, 3 і 7 Договору про Європейський Союз,

Беручи до уваги Договір про функціонування Європейського Союзу, зокрема його статті 8, 19, 153 і 157, які покладають на Союз завдання усунути нерівності та сприяти рівності між жінками і чоловіками, дозволяють ухвалювати законодавчі акти для боротьби з усіма формами дискримінації та передбачають позитивні заходи для зміцнення становища жінок,

Беручи до уваги Директиву 2004/113/ЄС Ради від 13 грудня 2004 року щодо реалізації принципу рівності поводження між жінками і чоловіками у доступі до товарів і послуг та у їх наданні,

Беручи до уваги Директиву 2006/54/ЄС Європейського парламенту і Ради від 5 липня 2006 року щодо реалізації принципу рівності можливостей і рівності поводження між чоловіками і жінками у сфері зайнятості та праці,

Беручи до уваги Директиву 2010/18/ЄС Ради від 8 березня 2010 року про застосування переглянутої рамкової угоди щодо батьківської відпустки, укладеної BUSINESSEUROPE, UEAPME, CEEP та CES, та про скасування Директиви 96/34/ЄС,

Беручи до уваги Директиву (ЄС) 2023/970 Європейського парламенту і Ради від 10 травня 2023 року про посилення застосування принципу рівності оплати між жінками і чоловіками за однакову працю чи працю однакової цінності шляхом прозорості винагороди та механізмів застосування права,

Беручи до уваги повідомлення Комісії до Європейського парламенту, Ради, Європейського економічного і соціального комітету та Комітету регіонів від 5 березня 2020 року під назвою: «Союз рівності: стратегія щодо рівності між жінками і чоловіками 2020–2025» (COM\[2020] 152 final),

Беручи до уваги повідомлення Комісії до Європейського парламенту, Ради, Європейського економічного і соціального комітету та Комітету регіонів від 7 березня 2025 року під назвою: «Дорожня карта для посилення прав жінок» (COM\[2025] 97 final),

Беручи до уваги Директиву (ЄС) 2022/2381 Європейського парламенту і Ради від 23 листопада 2022 року щодо кращого балансу між жінками і чоловіками серед директорів публічних компаній і пов’язаних заходів,

Беручи до уваги Директиву (ЄС) 2024/1385 Європейського парламенту і Ради від 14 травня 2024 року про боротьбу з насильством щодо жінок і домашнім насильством, перший європейський закон щодо боротьби з насильством над жінками,

Беручи до уваги приєднання Європейського Союзу до Стамбульської конвенції, яка набула чинності 1 жовтня 2023 року,

Беручи до уваги усталену практику Суду Європейського Союзу, яка закріплює рівність між жінками і чоловіками як фундаментальний принцип європейського права,

Беручи до уваги преамбулу Статуту Організації Об’єднаних Націй, яка, зокрема, проголошує, що народи ООН сповнені рішучості проголосити свою віру у рівність прав чоловіків і жінок,

**Враховуючи**, що історія боротьби універсального фемінізму є тривалою боротьбою за емансипацію жінок, відзначеною завоюванням цивільних прав, фундаментальних свобод та доступом до економічної незалежності, і що ця боротьба історично ґрунтувалася на універсалістських і світських принципах, спрямованих на звільнення всіх жінок без розрізнення за походженням чи культурою;

**Враховуючи**, що універсальний фемінізм відкидає будь-яку політичну інструменталізацію чи культурний релятивізм і виступає проти всіх форм сексистського гноблення — чи то релігійного фундаменталізму, патріархальних традицій або авторитарних політичних систем, стверджуючи, що світськість і рівність є гарантіями свободи жінок;

**Враховуючи**, що сучасний феміністичний рух у всьому його розмаїтті, збагачений звільненням слова і викриттям нових форм гноблення, має зберегти своє покликання — захищати права всіх жінок у світі, не піддаючись ідентичнісним чи сектантським викривленням, які загрожують його універсальності і ризикують замкнути феміністичну справу у логіках поділу чи ієрархізації боротьби;

**Враховуючи**, нарешті, що історія фемінізму є історією постійної боротьби проти всіх форм патріархату — релігійного, культурного чи політичного — і що його сила полягає у вимозі рівності, справедливості й універсальності задля емансипації всіх жінок без винятку;

**Враховуючи** виключення колективу «Nous vivrons» із феміністичної демонстрації 8 березня 2025 року на площі Республіки у Франції іншими феміністками;

**Враховуючи** перегляд прав жінок, зокрема у західних демократіях;

**Враховуючи** крихкість здобутків феміністичної боротьби, особливо у кризові періоди;

**Враховуючи** практично повну заборону абортів у Польщі та різні порушення прав жінок в Угорщині чи Італії;

**Враховуючи** конфліктність публічних дебатів та опортуністичні викривлення універсальної феміністичної боротьби останніми роками;

**Постановляє:**

1. Закликає європейські інституції визнати універсальний характер боротьби за права жінок;

2. Запрошує європейські інституції інтегрувати визначення універсального фемінізму, яке буде застосовуватись, зокрема, щодо органів-розпорядників європейського фінансування.

Універсальний фемінізм визначається як принцип, що має на меті забезпечення фактичної рівності прав і гідності між жінками та чоловіками. Універсальний фемінізм визнає та охоплює розмаїття жіночих досвідів та ідентичностей, без розрізнення за походженням, думками чи участю, і забороняє будь-яку ієрархізацію чи виключення між феміністичними боротьбами. Будь-який захід, дія чи організація, яка виключає групу жінок через їхню належність, боротьбу чи переконання, суперечила б цьому принципу;

3. Заохочує Європейську комісію запровадити поняття універсального фемінізму у консультаціях із підготовки нової стратегії рівності між жінками та чоловіками після 2025 року, спираючись на вищезгадану дорожню карту ЄС щодо посилення прав жінок;

4. Вимагає, щоб Європейський Союз забезпечував дотримання здобутків стратегії щодо рівності між жінками і чоловіками 2020–2025, а також майбутніх цілей стратегії після 2025 року у всіх державах-членах;

5. Запрошує Європейську комісію врахувати, під час розробки цілей стратегії щодо рівності між жінками і чоловіками після 2025 року, важливість освіти і історії боротьби за права жінок, а також сприяти рівності між усіма жінками у феміністичній боротьбі;

6. Закликає Європейську комісію у всіх її комунікаціях і законодавчих пропозиціях у цифровій сфері боротися проти будь-яких стереотипів, які можуть суперечити визначенню універсального фемінізму;

7. Вимагає від Європейської комісії зумовлювати міжнародні угоди, які вона підписує від імені ЄС, дотриманням прав жінок;

8. Закликає Європейську комісію підтримувати асоціації та рухи, які просувають універсальну боротьбу за рівність;

9. Запрошує уряд Франції та Європейський Союз не надавати або, у разі потреби, відкликати субсидії у асоціацій і груп, які у своїй боротьбі можуть стигматизувати, принижувати або закликати до ненависті проти іншої групи, ставлячи під сумнів, зокрема, універсальність феміністичної боротьби;

10. Закликає Європейський Союз зумовлювати надання субсидій асоціаціям, які відстоюють рівність, а не ідентичність і приниження жінки перед чоловіком, універсальне, а не сепаратизм, і запровадити процедуру систематичного відбору;

11. Вимагає від Європейського Союзу врахувати всі наслідки рішення Суду ЄС від 16 січня 2024 року, яке визнає, що насильство проти жінок, засноване на статі, є формою переслідування, що може саме по собі бути підставою для захисту.

У Парижі, 8 серпня 2025 року.

Голова,

Підпис: ЯЕЛЬ БРОН-ПІВЕ

джерело українського перекладу

документ французькою мовою

The CSO “Democracy Development Center” supported the side event during the Commission on Crime Prevention and Criminal Justice

15 CSOs including the “Democracy Development Center” the UN Vienna Side Event “Family and Non-Family Non-State Torture (NST), Human Trafficking, & Femicidal Risks: A Person/Victim-Centered Approach on”, informed Linda MacDonald and Jeanne Sarson (Canada).

The side event was held during the Commission on Crime Prevention and Criminal Justice (CCPCJ) on 23 May, 2025.

the Youtube link

www.nonstatetorture.org

Pornographic content is a driving force for the criminal sexual exploitation, says independent human rights consultant

At the beginning of the full-scale Russian invasion of Ukraine, women-refugees to European countries and their children became targets of those who create criminal sexual content, including with minors. This was confirmed by independent consultant on human rights issues, expert on gender-based violence and human trafficking Tetyana Kotlyarenko (Switzerland), who participated in an expert online discussion on the topic ” Contemporary Challenges in Addressing Online Sexual Exploitation.” українською

The event was held on April 18, 2025, it was the second event in a series of discussions organized by the CSO “Democracy Development Center” at the initiative of the Ministry of Social Policy of Ukraine, in cooperation with the Public Council under the inter-factional association “Equal Opportunities” of the Verkhovna Rada of Ukraine, the National Agency of Ukraine for Civil Service Issues, the Higher School of Public Administration, and with the support of UN Women in Ukraine.

According to Tetyana Kotlyarenko, when considering this problem, it is especially necessary to pay attention to the situation of Ukrainian women-migrants.

“I would like to go back to the beginning of the full-scale Russian invasion, when, as an advisor on women’s and children’s rights, I interviewed those who left Ukraine. These women and children were hunted by those who intended to create sexual content, including with minors, of an illegal nature. Vulnerable Ukrainian women and their children became the target of online sexual exploitation, the demand for which is very high online, because the pornography that is produced is also exploitation. “The fact that these people are refugees already makes them much more vulnerable. We conducted trainings for those who work with refugees from the war in Ukraine, and even during the training they were approached with such proposals,” said Ms. Tetyana.

According to her, it is necessary to talk about the nature of online exploitation, because current laws focus on the traditional idea of ​​exploitation and human trafficking, even though a lot of recruitment now takes place online.

“Criminals contact online, they don’t even need pimps, they use people via the Internet. There are many technical methods. It is also important to talk about the changes that are happening through technology. There is a lot of talk about artificial intelligence now. It can be used for good purposes, but human traffickers are expanding their activities with its help. “They quickly find vulnerable women and children, use them for grooming, it’s like a “technical pimp.” The evolution of technology is expanding the exploitation of women and children, even children who are now in Ukraine, because they can be contacted via the Internet,” the expert explains.

It is significant that now they are talking about protecting children from Ukraine, but in the same countries they are criminally exploiting children from Ukraine. About 300 children were taken from such situations, they were dragged into sexual exploitation via the Internet. There is still an understanding of different models of what is the effectiveness of prevention. Normalizing online communication, says Tetyana Kotlyarenko, is a model of equality, or the Swedish Nordic model. It can protect women and children, if it is implemented, then all vulnerable people who are involved in sexual activity should be protected, and those who exploit them should be punished. Today, any woman and child in Ukraine is vulnerable, and pornography is a huge driving force that pulls this whole train of sexual exploitation.

Порнографічний контент є провідною силою кримінальної секс-експлуатації, – незалежна консультантка з прав людини

На початку повномасштабного російського вторгнення до України біженки до країн Європи та їхні діти стали цілями тих, хто створює кримінальний сексуальний контент, в тому числі з неповнолітніми. Це засвідчила незалежна консультантка з прав людини, експертка з питань гендерного насильства та торгівлі людьми Тетяна Котляренко (Швейцарія), котра взяла участь в експертній онлайн-дискусії на тему «Сучасні виклики у вирішенні проблеми сексуальної експлуатації в Інтернеті». English

Захід, що відбувся 18 квітня 2025 року, став другим із серії дискусій, організованих демократії» за ініціативи Міністерства соціальної політики України, у співпраці з Громадською радою при міжфракційному об’єднанні «Рівні можливості» Верховної Ради України, Національним агентством України з питань державної служби, Вищою школою державного управління та за підтримки Структури «ООН Жінки в Україні».

Зі слів Тетяни Котляренко, при розгляді цієї проблеми особливо треба зауважити на становищі українських мігранток.

«Хотіла би повернутися на початок повномасштабного російського вторгнення, коли як дорадниця з прав жінок та дітей опитувала тих, хто виїхав з України. Ці жінки і діти були цілями тих, хто мав намір створювати сексуальний контент, у тому числі з неповнолітніми, незаконного характеру. Вразливі українки та їхні діти стали ціллю сексуальної онлайн-експлуатації, попит саме на онлайн є дуже великим, адже порнографія, яка виробляється, це теж експлуатація. Вже те, що ці люди є біженцями, вже це робить їх набагато вразливішими. Ми проводили тренінги для тих, хто працює з біженцями від війни в України, то навіть на тренінгу до них чіплялися з такими пропозиціями», – засвідчила пані Тетяна.

З її слів, необхідно говорити про природу онлайн-експлуатації, бо нині діючі закони зосереджені на традиційному уявленні про експлуатацію та торгівлю людьми, хоча зараз багато вербування йде саме онлайн.

«Злочинці контактують онлайн, навіть сутенерів не потрібно, людей використовують через інтернет. Багато технічних способів. Ще важливо говорити про зміни, які йдуть через технологію. Зараз багато говорять про штучний інтелект. Його можна використовувати і для хороших цілей, але торгівці людьми розширюють свою діяльність з його допомогою. Вони швидко знаходять вразливих жінок, дітей, використовують для грумінгу, це як «технічний сутенер». Еволюція технологій розширює експлуатацію жінок і дітей, навіть дітей, які зараз є в Україні, бо до них можна звертатися через Інтернет», – пояснює експертка.

Показово, що зараз говорять про захист дітей з України, але в тих же країнах вони злочинно використовують дітей з України. Біля 300 дітей забрали з таких ситуацій, їх затягнули до секс-експлуатації через інтернет. Ще є розуміння різних моделей того, в чому ефективність запобігання. Нормалізація онлайн спілкування, каже Тетяна Котляренко, – це модель рівності, або шведська модель. Вона може захистити жінок і дітей, якщо вона застосовується, то всі вразливі люди , яких залучають до сексуальної діяльності, мають отримати захист, а ті хто їх використовує, мають бути покарані.  Сьогодні же будь-яка жінка в Україні і дитина є вразливими, а порнографія є величезною провідною силою, яка тягне весь цей потяг секс-експлуатації.

Серія експертних онлайн-дискусій з питань сфери протидії торгівлі людьми – ВІДЕО

Протягом 14 – 29 квітня 2025 року відбулись три експертні онлайн-дискусії з питань сфери протидії торгівлі людьми «Протидія торгівлі людьми: виклики та шляхи подолання».

Експерти та експертки були залучені до наступних тем обговорення:

«Сурогатне материнство в контексті протидії торгівлі людьми»

«Сучасні виклики у вирішенні проблеми сексуальної експлуатації в Інтернеті»

«Протидія попиту, який сприяє торгівлі людьми з метою сексуальної експлуатації»

Цю серію заходів організувала ВГО «Центр – Розвиток демократії» за ініціативи Міністерства соціальної політики України, у співпраці з Громадською радою при міжфракційному об’єднанні «Рівні можливості» Верховної Ради України, Національним агентством України з питань державної служби, Вищою школою публічного управління та за підтримки ООН Жінки в Україні.

Expert Meeting: “Combating Demand that Fuels Human Trafficking for the Purpose of Sexual Exploitation”

On April 29, 2025 an expert online discussion on the topic “Combating Demand that Fuels Human Trafficking for the Purpose of Sexual Exploitation” was held. українською

The event was organized by the CSO “Democracy Development Center” at the initiative of the Ministry of Social Policy of Ukraine, in cooperation with the Public Council under the inter-factional association “Equal Opportunities” of the Verkhovna Rada of Ukraine, the National Agency of Ukraine for Civil Service, the Higher School of Public Administration and with the support of UN Women in Ukraine.

The experts participated:

• Maria Dmytrieva, Program Director, “Democracy Development Center”, Ukraine;

• Representatives of the Ministry of Social Policy of Ukraine;

• Representatives of the Higher School of Public Governance;

• Oleksandra Novikova, European Network of Migrant Women (ENoMW);

• Tetiana Rudenko, Senior Project Officer, OSCE;

Viviane Teitelbaum, Senator in the Belgian Senate; President of the European Centre of the International Council of Women;

• Héma Sibi, Executive Director, Coalition for the Abolition of Prostitution (CAP), France;

• Dr. Ingeborg Kraus, psychological psychotherapist and trauma specialist, Germany;

• Dina Dominitz, National Anti-Trafficking Co-ordinator, Ministry of Justice, Israel;

• Yuliia Dorokhova, Head of the All-Ukrainian League “LEGALIFE”, Ukraine.

The topics were presented:

• “Combating Demand: OSCE Commitments and Positive Practices of Participating States, Tetiana Rudenko;

• “Trafficking and Prostitution: The Missing Link”, Viviane Teitelbaum;

• “Spotlight on Israel’s approach to reducing demand — new law criminalizing consumption of prostitution and Government funded exit programs and aid for persons in prostitution”, Dina Dominitz.

The Executive Director of the Coalition for the Abolition of Prostitution (CAP) Héma Sibi explained how CAP has already provided assistance to 19,000 affected women in different countries: “Many at the grassroots level have already understood that prostitution is violence, and that it systematically targets the poorest, most vulnerable women and girls around the world. “We should call it a crime and fight the demand, as the Swedish model does – the model of equality. Sex cannot be sold, prostitution is incompatible with human dignity, it is a crime against women.”

Models of a complete criminal ban on all those involved in prostitution or, conversely, legalization of everything including pimping, have not worked. The Swedish model of combating demand works and it has already been approved in 9 countries, including the state of Maine in the USA. “During the first 10 years of the Nordic model in Sweden, human traffickers don`t want to operate in this country any more. In France, significant positive changes have also been observed in 9 years. We managed to withdraw more than 2,000 people from prostitution, 45% of whom are now residents, have learned French and are working. “65 human trafficking networks were stopped, 14 million euros of criminal funds were confiscated, money also went to the protection of women. A fine for the buyer of sex was introduced – 5,000 euros, about 10 thousand men were fined over the years. After that, 60% of them came to the conclusion that they would not buy sex anymore. 60% of these men have children, most of them are also married,” Héma Sibi said. According to her, this topic is also very important for Ukraine, which is currently suffering from war. Since 2022, the number of search queries for “Ukrainian women” has increased by 600%, the number of Ukrainian women in German brothels has also increased 5 times, and the number of abductions of women into sexual slavery is increasing.

In turn, the head of the European Network of Migrant Women, Oleksandra Novikova, said that she has been living abroad for 13 years, and all the migrant women she knows, without exception, have been offered “work” in prostitution. Migrant women are the most vulnerable group, they do not know the language, have no legal status, they are financially insecure, often in debt, and afraid to seek help because they may be deported. Accordingly, Ukrainian women abroad are hunted upon by pimps, who promise them money and help, literally from the moment they cross the border, and even then, women are afraid to go to the police because they will be accused of a crime. “There should be access to legal status for victims of prostitution. They should know that they will not be deported. We need help from lawyers, psychologists, doctors, support with housing, finding a job, learning the language,” says Oleksandra Novikova.

 As OSCE representative Tetyana Rudenko confirmed, in 2022, immediately after the Russian invasion, there was a surge in online demand for Ukrainian women, and within a few months, the requests were refined to: “access to Ukrainian refugee women.” Human trafficking for the purpose of sexual exploitation, rather than some other form of labor slavery, is different: the victim is directly affected. Each OSCE country must implement its own approaches to combating the demand for sexual exploitation. After all, only 5-10% of victimized women enter this activity with some choice, more than 80% do it under duress or pressure. The buyers are men who have money and families. They don`t care whether the prostituted person went into it voluntarily or whether she is being raped. The demand for prostitution is accompanied by the activities of various criminal groups. Everyone benefits, including official landlords of premises – everyone except women. According to data from the USA, Tetyana Rudenko says, 78% of buyers have stable jobs, and it is possible to retrain them from buying people involving the policy of employers.

Senator in the Belgian Senate, President of the European Centre of the International Council of Women Viviane Teitelbaum emphasized that interested circles prefer not to notice the direct connection between human trafficking and prostitution. The legislation ignores an absolutely obvious phenomenon: people are sold to provide the demand for prostitution. This means that prohibiting the sale of people and at the same time allowing prostitution is futile. The connection between human trafficking and sexual exploitation is not recognized, although many speak of the need to reduce demand, but prostitution is the only reason of sexual exploitation.

“Every time during re-elections, we abandon women as if they themselves agreed to it, and we become accomplices in the crime. The legitimacy of prostitution exposes human traffickers as some kind of abstract criminals, but the connection of this crime with the prostitution of people is direct. Prostitution in Belgium was legitimized in 2022, supposedly to help women, but in reality, they have no protection, Belgium promotes the sale of people under the pretext of charity. Pimps have become businessmen. Taking the New Zealand model as a basis, Belgian politicians have even crossed out the fact that pimping was prosecuted before this law, but now it is not. You can write anything you want in contracts for “work”, but in the end the client always has the advantage, it is impossible to counteract violence when it is built into the system.

90% of victims in Belgium are from abroad, most of them are fleeing poverty. Exploitation has not disappeared, it has changed its mask. They have written into the law that prostitution is work, but human trafficking is hidden, ignored. “Laws matter, if they are poorly written, they facilitate crime, introduce it into the system under the guise of legality. We must repeal legislation that legitimizes human trafficking, we must fight for the lives of women and girls so that no woman is left sold, bought or forgotten,” the Belgian senator concluded.

National Anti-Trafficking Co-ordinator of Ministry of Justice of Israel Dina Dominitz’s presentation showed the implementation of the 2019 law banning the prostitution and human trafficking business in Israel – a system of fines or alternative measure workshops for consumers, and rehabilitation measures for victims. “Simple police work is not enough. We have a comprehensive approach to re-educating buyers so that after a fine they do not return to this “service”, comprehensive assistance to women – legal, medical, financial,” says Dina Dominitz. According to her, at the beginning of the adoption of this law, only 5% believed that it would work, and among the specialists involved, only 13% believed. Nevertheless, the law was approved because people knew it was morally right. Now, after a few years, the majority already believes in the effectiveness of this model, having seen the result. Gender expert Maria Dmitrieva cited similar data for Sweden: in 1999, only about a third of the population supported the equality model, and now more than 70%.

The head of the All-Ukrainian League “Legalife” Yulia Dorokhova also spoke about the inadmissibility of legalizing prostitution in Ukraine, in particular, about the already existing facts of involving vulnerable groups of women in this business by some law enforcement officers. According to her, there are already about 100 thousand people in Ukraine who have been involved in prostitution, mostly women. They often resort to it out of desperation to feed their children. Ukraine needs to adopt a model for getting out of prostitution, and not push for its legalization along with the legalization of pornography during the war. “There is the experience of France, where the state gives women a chance to survive and break free from prostitution. We also have Article 181, Part 1 of the Administrative Code, which fines prostituted women. It needs to be removed, because it helps the police to drag women into further prostitution,” said Yulia Dorokhova.

According to the founder of “Trauma and Prostitution” network, Ingeborg Kraus, the vulnerability of Ukrainian women was further exacerbated by the full-scale Russian invasion: when Ukrainian women fleeing the war reached Germany, they were already being hunted by traffickers at train stations. According to research, 1.2 million men now use legalized prostitution in Germany every day, and women involved in it suffer humiliation and torture. “I tried to talk to politicians, but it’s very difficult in Germany. When legalizing prostitution, they listened to businessmen, not experts who deal with traumatized women. 20 years ago, two opposing models were proposed, Germany chose the legalization of prostitution and became the brothel of Europe, a hub for human trafficking and pimping. If you choose the path of Germany in Ukraine, you will become hell on earth. Brothels have sprung up like mushrooms after a rain in a matter of days. Profits have been reported to be up to 50 billion euros a year. All buyers of sex, which is ¼ of all men, know about the situation prostituted women are in, but they don’t care. The law that supposedly “protects” women from violence doesn’t work; only one man has been convicted under it.  “Women don’t know the language, they don’t have other jobs, they are intimidated, they are tricked,” the expert says. Ingeborg Kraus also emphasizes that the committees “don’t see” the connection between human trafficking and prostitution. Every year, fewer and fewer victims of human trafficking are identified, not because there are none, but because the state has washed its hands of them.  They can advertise a brothel as a “clean business,” even though investigations into it show that violence reigns there every day. “We call on Germany at the international level to do something about this, human trafficking and prostitution have become integrated into the local business. PTSD in victims of prostitution is twice as common as in victims of war. Prostitution is not freedom, it is its opposite. “We also introduced registration for prostituted women, but in 8 years only 43,000 have registered, which is about 10%, no one wants to write that in their passport,” said the German psychotherapist.   

During the discussion participants also mentioned a recent study conducted in France, according to which the legalization of pimping does not bring more money to the budget than it washes out of it due to the terrible consequences.

The meeting was the third event in a series of expert online discussions dedicated to modern challenges in the field of combating human trafficking.

This series of events was organized by the CSO “Democracy Development Center” at the initiative of the Ministry of Social Policy of Ukraine, in cooperation with the Public Council under the inter-factional association “Equal Opportunities” of the Verkhovna Rada of Ukraine, the National Agency of Ukraine for Civil Service, the Higher School of Public Administration and with the support of UN Women in Ukraine.

Відбулась експертна зустріч на тему протидії попиту, який сприяє торгівлі людьми з метою сексуальної експлуатації

29 квітня 2025 року відбулася експертна онлайн-дискусія на тему можливих шляхів протидії попиту, який сприяє торгівлі людьми з метою сексуальної експлуатації». English

Захід організувала ВГО «Центр – Розвиток демократії» за ініціативи Міністерства соціальної політики України, у співпраці з Громадською радою при міжфракційному об’єднанні «Рівні можливості» Верховної Ради України, Національним агентством України з питань державної служби, Вищою школою державного управління та за підтримки ООН Жінки в Україні.

Взяли участь експертки:

• Марія Дмитрієва, програмна директорка ВГО «Центр – Розвиток демократії», Україна;

• Представники Міністерства соціальної політики України;

• Представники Вищої школи державного управління;

• Олександра Новікова, Європейська мережа жінок-мігранток (ENoMW);

• Тетяна Руденко, старша спеціалістка з проектів ОБСЄ;

• Вів’єн Тейтельбаум, сенаторка Сенату Бельгії; Президентка Європейського центру Міжнародної ради жінок;

• Гема Сібі, виконавча директорка Коаліції за скасування проституції (CAP), Франція;

• Докторка Інґеборґ Краус, психологиня-психотерапевтка і травматологиня, Німеччина;

• Діна Домініц, Національна координаторка з боротьби з торгівлею людьми, Міністерство юстиції, Ізраїль;

• Юлія Дорохова, голова Всеукраїнської ліги «ЛЕГАЛАЙФ», Україна.

Були представлені теми:

• «Протидія попиту: зобов’язання ОБСЄ та позитивна практика держав-учасниць», Тетяна Руденко;

• «Торгівля людьми та проституція: відсутня ланка», Вів’єн Тейтельбаум;

• «У центрі уваги підхід Ізраїлю до зменшення попиту — новий закон про кримінальну відповідальність за споживання проституції та фінансовані державою програми виходу й допомога особам, які займаються проституцією», Діна Домініц.

Виконавча директорка Коаліції за скасування проституції (CAP) Гема Сібі розповіла, як у CAP вже надали допомогу 19 тисячам постраждалих жінок у різних країнах: «Багато хто на низовому рівні вже зрозумів, що проституція є насильством, по всьому світу вона систематично таргетована на найбідніших, найбільш вразливих жінок та дівчат. Ми маємо називати це злочином і боротися з попитом, як це відбувається у шведській моделі – моделі рівності. Секс не можна продавати, проституція несумісна з людською гідністю, це злочин проти жінок».

Моделі повної кримінальної заборони всіх задіяних у проституцію або навпаки, легалізації в тому числі сутенерства – не спрацювали. Працює шведська модель протидії попиту, її вже схвалили у 9 країнах, у тому числі в штаті Мен у США. «За перші 10 років дії моделі рівності у Швеції торгівці людьми чомусь перехотіли діяти в цій країні. У Франції також за 9 років спостерігаються значні позитивні зміни. Вдалося вивести з проституції понад 2000 осіб, 45% з них зараз є резидентами, вивчили французьку і працюють. Було виявлено 65 мереж торгівлі людьми, конфіскували 14 мільйонів євро злочинних коштів, які також пішли на захист жінок. Був впроваджений штраф для покупця сексу – це 5000 євро, оштрафовано було за ці роки біля 10 тисяч чоловіків. Після цього 60% з них дійшли висновку, що купувати секс більше не будуть. 60% цих чоловіків мають дітей, більшість з них також одружені», – розповіла Гема Сібі.

З її слів також ця тема дуже важлива для України, яка зараз страждає від війни. З 2022 року кількість пошукових запитів «українські жінки» зросла на 600%, також у 5 разів виросла кількість українок у німецьких борделях, зростає чисельність викрадень жінок у сексуальне рабство.

У свою чергу, голова Європейської мережі жінок-мігранток Олександра Новікова розповіла, що проживає за кордоном України вже 13 років, і при цьому всім без винятку її знайомим жінкам мігранткам пропонували «роботу» в проституції. Жінки-мігрантки є найвразливішою групою, вони не знають мови, не мають правового статусу, вони фінансово незабезпечені, часто у боргах, бояться звертатися по допомогу, бо їх можуть депортувати. Відповідно, на українських жінок за кордоном полюють сутенери, буквально від перетину кордону вже обіцяють гроші і допомогу, а вже надалі жінки бояться йти до поліції, бо їх звинуватять у правопорушенні. «Має бути доступ до правового статусу для жертв проституції. Вони мають знати, що їх не депортують. Потрібна допомога юристів, психологів, медиків, підтримка з житлом, пошуком роботи, вивченням мови», – каже Олександра Новікова.

Як підтвердила представниця ОБСЄ Тетяна Руденко, у 2022 році одразу з російським вторгненням був сплеск онлайн попиту на українських жінок, причому вже за кілька місяців запити уточнилися: «доступ до українських жінок біженок». Торгівля людьми з метою сексуальної експлуатації, а не якогось іншого трудового рабства, відрізняється тим, що жертва є ураженою безпосередньо. Кожна держава ОБСЄ повинна реалізовувати свої підходи до протидії попиту на сексуальну експлуатацію. Адже лише 5-10% постраждалих жінок починають цю діяльність, маючи якийсь вибір, понад 80% роблять це вимушено або під тиском. Покупцями ж є чоловіки, які мають гроші, мають сім’ї. Їх при цьому не цікавить, чи проституйована особа пішла на це добровільно, чи її гвалтують. Попит на проституцію супроводжується діяльністю різноманітних злочинних груп. Вигоду мають всі, в тому числі офіційні орендодавці приміщень – всі, крім жінок. Зі слів Тетяни Руденко, за даними зі США, 78% покупців мають стабільну роботу, і перевчити їх від купівлі людей можна, використовуючи політику роботодавців.

Сенаторка Сенату Бельгії, Президентка Європейського центру Міжнародної ради жінок Вів’єн Тейтельбаум наголосила, що зацікавлені кола воліють не помічати прямий зв’язок між торгівлею людьми і проституцією. Законодавство ігнорує абсолютно очевидне явище: людей продають, щоб забезпечити попит у проституцію. Це означає, що забороняти продаж людей і водночас дозволяти проституцію – це марно. Зв’язок продажу людей і сексуальну експлуатацію не визнається, хоча багато хто і каже про необхідність зменшувати попит, але проституція – це єдина причина для сексуальної експлуатації.

«Щоразу під час перевиборів ми кидаємо жінок, ніби вони самі на це погодилися, і стаємо співучасниками злочину. Легітимність проституції виставляє торгівців людьми якимись такими, абстрактними злочинцями, але зв’язок цього злочину з проституюванням людей є прямим. Проституцію у Бельгії легітимізували у 2022 році ніби щоб допомогти жінкам, але насправді ніякого захисту вони не мають, Бельгія сприяє продажу людей під благочинним приводом. Сутенери стали бізнесменами. Взявши за основу модель Нової Зеландії, бельгійські політики перекреслили навіть те, що сутенерство до цього закону переслідувалося, а тепер ні. У контрактах на «роботу» можна прописати що завгодно, але в результаті клієнт завжди має перевагу, протидіяти насильству неможливо, коли воно вбудоване в систему.

90% жертв у Бельгії – з-за кордону, більшість з них тікає від бідності. Експлуатація нікуди не зникла, вона змінила маску. Вони прописали в законі, що проституція це робота, але продаж людей приховується, ігнорується. Закони мають значення, якщо вони погано прописані, то вони сприяють злочину, вводять його в систему під маскою законності. Треба скасовувати законодавство, яке легітимізує продаж людей, треба битися за життя жінок і дівчат, щоб жодна жінка не лишалася проданою, купленою або забутою», – підсумувала бельгійська сенаторка.

У презентації Національної координаторки з боротьби з торгівлею людьми   Міністерства юстиції Ізраїлю Діни Домініц йшлося про впровадження закону 2019 року про заборону бізнесу на проституції та трафіку людей в Ізраїлі – систему штрафів або альтернативних громадських робіт для покупців, реабілітаційні заходи для постраждалих. «Простої роботи поліції недостатньо. В нас працює комплексний підхід перенавчання покупців, щоб вони після штрафу не верталися до цієї «послуги», комплексна допомога жінкам – юридична, медична, фінансова», – каже Діна Домініц. З її слів, на початку прийняття цього закону лише 5% вірили, що він спрацює, а серед задіяних фахівців вірили лише 13%. Тим не менш закон прийняли, бо люди знали, що це морально правильно. Тепер, за кілька років, в дієвість цієї моделі вже вірить більшість, побачивши результат. Аналогічні дані по Швеції навела гендерна експертка Марія Дмитрієва: у 1999 році модель рівності підтримувало біля третини населення, а зараз більше 70%. 

Очільниця Всеукраїнської ліги «Легалайф» Юлія Дорохова також розповіла про неприпустимість легалізації проституції в Україні, зокрема, про вже існуючі факти залучення до цього бізнесу вразливих груп жінок окремими правоохоронцями. З її слів, в Україні вже є біля 100 тисяч людей, яких залучили у проституцію, переважно це жінки. Вони часто йдуть на це від безвиході, щоб прогодувати дітей. В Україні треба приймати модель виходу з проституції, а не проштовхувати ще під час війни її легалізацію разом з легалізацією порнографії. «Є досвід Франції, де держава дає шанс жінкам вижити і звільнитися від проституції. Також в нас діє стаття 181, частина 1 Адміністративного кодексу, за яким штрафують проституйованих жінок. Її треба прибирати, бо за нею фактично затягують жінок в подальшу проституцію самі поліціянти», – розповіла Юлія Дорохова.  

Зі слів засновниці мережі «Травма і проституція» Інґеборґ Краус, вразливість українок ще більш посилило повномасштабне російське вторгнення: коли українки, які тікали від війни, добиралися до Німеччини, на них вже полювали на вокзалах трафікери. За дослідженнями, нині 1,2 млн чоловіків щодня користуються легалізованою проституцією в Німеччині, жінки, які залучені до неї, потерпають від принижень та катувань. «Я намагалася говорити з політиками, але у ФРН це дуже важко. Легалізуючи проституцію, вони слухали ділків, а не експертів, які мають справу з травмованими жінками. 20 років тому пропонувалися дві протилежні моделі, Німеччина обрала легалізацію проституції і стала борделем Європи, хабом для торгівлі людьми і сутенерства. Якщо ви в Україні оберете шлях ФРН, ви станете пеклом на землі. В нас за лічені дні борделі виросли, як гриби після дощу. Прибутки називались до 50 мільярдів євро у рік. Всі покупці сексу, а це ¼ чоловіків, знають про становище, в якому перебувають проституйовані жінки, але їм байдуже. Закон, який нібито «боронить» жінок від насильства, не працює, за ним був засуджений лише один чоловік. Жінки не знають мови, не мають іншої роботи, їх залякують, затягують обманом», – свідчить експертка.  Інґеборґ Краус також наголошує, що в комітетах «не бачать» зв’язку торгівлі людьми з проституцією. Жертв торгівлі людьми щороку виявляють все менше, не тому, що їх нема, а тому, що держава умила руки. Можуть рекламувати бордель як «чистий бізнес», хоча розслідування по ньому свідчать, що там щодня панує насильство. «Ми закликаємо Німеччину на міжнародному рівні щось зробити з цим, торгівля людьми та проституція інтегрувалися у місцевий бізнес. ПТСР у жертв проституції є вдвічі частішим, ніж у жертв війни. Проституція це не свобода, це її протилежність. Також в нас була запроваджені реєстрація для проституйованих жінок, то за 8 років зареєструвалися лише 43 тисячі, це біля 10%, ніхто не хоче це собі писати у паспорті», – розповіла німецька психотерапевтка. 

Також в обговоренні було згадане недавнє дослідження, проведене у Франції, згідно з яким легалізація проституції не приносить до бюджету більших коштів, аніж вимиває з нього через жахливі наслідки. 

Зустріч була третім заходом із серії експертних онлайн-дискусій, присвячених сучасним викликам у сфері протидії торгівлі людьми.

Цю серію заходів організувала ВГО «Центр – Розвиток демократії» за ініціативи Міністерства соціальної політики України, у співпраці з Громадською радою при міжфракційному об’єднанні «Рівні можливості» Верховної Ради України, Національним агентством України з питань державної служби, Вищою школою публічного управління та за підтримки ООН Жінки в Україні.