Категорія: Практичне право

More than 300 people joined the online seminar “International Experience in Including Environmental Issues in Programs and Action Plans on Gender Policy and Women’s Rights.” The event was organized as part of the project “Environmental Security with a Gender-Sensitive Approach,” which is implemented by the CSO “Democracy Development Center” with the support of OXFAM. українською

The event was also co-organized by the Higher School of Public Administration and the Public Council at the IFU “Equal Opportunities”.

The participants of the online workshop were welcomed by Dominika Ożyńska, OXFAM representative in Poland and Ukraine. Maria Victoria “Mavic” Cabrera-Balleza, representative of the Global Network of Women Peacebuilders #GNWP, also spoke about global trends in environmental security and gender equality and the “Women. Peace. Security” agenda. According to her, environmental problems are supranational, such as pollution, biodiversity loss, the need to attract innovation and renewable energy sources. It also concerns agricultural practices that support the stability of the ecological environment, wider representation of local communities in the creation of relevant policies and the importance of equal participation of women and men.  The destruction of the biosphere itself leads to conflicts that will primarily affect vulnerable women and girls, and every person must have the rights and power for inclusive security.

Pia Hollenstein, representative of KlimaSeniorinnen Schweiz (Switzerland), spoke about the significance of the European Court of Human Rights’ decision on women’s rights and climate commitments of April 9, 2024. According to her, the initiators of the lawsuit had been seeking the ECHR’s precedent-setting decision for nine years, and were rejected by all local courts, however, the European Court of Human Rights drew attention to the articles of the Human Rights Convention on the right to life and the principle of environmental protection, and therefore the judges obliged Switzerland to report every six months on improvements in its climate strategy. This decision also sets a precedent because it confirmed the possibility of non-governmental organizations to demand environmental protection.

Anna Collins Falk, a representative of the Swedish Gender Equality Agency, spoke about the relationship between conflict-related environmental destruction and gender equality. A representative of the Armenian NGO “Women’s Agenda” Knarik Mkrtchyan and President of the Gender Center (Moldova) Valentina Bodrug-Lungu also spoke about the experience of women’s organizations in Europe and their response to the consequences of the Russian invasion of Ukraine. After all, Moldova accepted three times more Ukrainian refugees per 10,000 of its own population than Poland, almost 70% of them were women and girls.

The experience of Ukrainian public organizations was shared by Natalia Revutska, a representative of the CSO “Women’s Energy Club of Ukraine”, who spoke about the gender dimensions of energy security in Ukraine. The online workshop was also joined by Valeria Bondarieva (youth eco-feminist CSO “Rozviy”) and Sofia Shevchuk (VONA Platform & NGO “The Tide”), who explained the features of integrating gender and environmental components into local recovery plans.

Previously it was reported that the CSO “Democracy Development Center” is implementing a project in cooperation with the Ministry of Environmental Protection and Natural Resources and the Ministry of Social Policy of Ukraine with funding from the international association OXFAM. The planned activities within the framework of the cooperation will last five months.

The project plans to involve consultants and trainers on environmental and social policy issues to develop proposals for the National Plan “Women. Peace. Security”. An offline training “Environmental Security and Women’s Rights” will also be held, an offline seminar on the development of a strategy and proposals for the National Plan “Women. Peace. Security”, a national online event on the implementation of a gender perspective in the reconstruction of Ukraine.

OXFAM is an international association of 21 organizations working in 81 countries around the world to solve the problems of poverty and injustice.

Понад 300 осіб долучилися до роботи онлайн-семінару «Міжнародний досвід врахування екологічної теми в програмах та планах дій з гендерної політики та прав жінок». Захід був організований у в межах проєкту «Екологічна безпека з урахуванням гендерного підходу», котрий реалізує НУО «Центр – Розвиток демократії» за підтримки OXFAM. English

Також співорганізаторами заходу виступили Вища школа публічного управління, Громадська рада при МФО «Рівні можливості».

Учасників та учасниць онлайн майстерні привітала представниця OXFAM у Польщі та Україні Домініка Ожинська. Також про глобальні тенденції екологічної безпеки і гендерної рівності та порядку денного «Жінки. Мир. Безпека» розповіла представниця Глобальної мережі жінок-миробудівниць #GNWP Марія Вікторія Кабрера-Балеза. З її слів, екологічні проблеми є наднаціональними, це забруднення, втрати біорізноманіття, необхідність залучення інновацій та джерел відновлювальної енергії. Також йдеться про сільськогосподарські практики, які підтримують стабільність екологічного середовища, ширше представлення місцевих громад у створенні відповідних політик та значення рівного залучення жінок та чоловіків. Знищення біосфери саме по собі призводить до конфліктів, від яких передусім страждатимуть незахищені жінки і дівчата, і кожна людина повинна мати права і владу для інклюзивної безпеки.

Про значення рішення Європейського суду з прав людини щодо прав жінок та кліматичні зобов’язання від 9 квітня 2024 року розповіла представниця KlimaSeniorinnen Schweiz (Швейцарія) Пія Голленштайн. З її слів, ініціаторки позову йшли до прецедентного рішення ЄСПЛ дев’ять років, їм відмовили всі місцеві суди, однак у Європейському суді з прав людини звернули увагу на статті Конвенції з прав людини про право на життя і принцип екологічного захисту, і відтак судді зобов’язали Швейцарію кожні пів року звітувати про покращення кліматичної стратегії. Також це рішення є прецедентним тому, що підтвердило можливість неурядових організацій вимагати захисту середовища.

Про взаємозв’язок між конфліктним руйнуванням довкілля та гендерною рівністю розповіла представниця Шведського агентства з питань гендерної рівності Анна Коллінс Фалк. Також про досвід жіночих організацій у Європі та реагування на наслідки російського вторгнення в Україну розповіла представниця вірменської ГО «Жіночий порядок денний» Кнарік Мкртчян та Президентка Гендерного центру (Молдова) Валентина Бодруг-Лунгу. Адже в Молдові українських біженців прийняли утричі більше в розрахунку на 10 тисяч власного населення, ніж у Польщі, майже 70% це були жінки і дівчата.

Досвідом українських громадських організацій поділилася представниця ГО «Жіночий енергетичний клуб України» Наталія Ревуцька, котра розповіла про гендерні виміри енергетичної безпеки в Україні. Також до онлайн майстерні долучилася Валерія Бондарєва (молодіжна еко-феміністична ГО «Розвій») та Софія Шевчук (Платформа VONA & ГО «The Tide»), котра пояснила особливості інтеграції гендерної та екологічної складових у плани місцевого відновлення.

Раніше повідомлялося, що НУО «Центр – Розвиток демократії» реалізує проєкт у співпраці з Міністерством захисту довкілля та природних ресурсів та Міністерством соціальної політики України за фінансування міжнародного об’єднання OXFAM. Заплановані заходи в рамках співпраці триватимуть п’ять місяців.

У проєкті заплановане залучення консультантів і тренерів з питань екології та соціальної політики для розробки пропозицій до Національного плану «Жінки. Мир. Безпека». Також буде проведений оффлайн семінар з питань розвитку стратегії і пропозицій до Національного плану «Жінки. Мир. Безпека», національний онлайн захід з питань впровадження гендерної перспективи у відновлення України.

OXFAM — міжнародне об’єднання із 21 організації, що працюють у 81 країні по всьому світу з метою розв’язати проблеми бідності та несправедливості.

Adv. Dina Dominitz for expert meeting about combatting demand that fuels sex trafficking.

file

Посібник було розроблено Структурою Організації Об’єднаних Націй з питань гендерної рівності та розширення прав і можливостей жінок – ООН Жінки в Україні у партнерстві з благодійним фондом «Єдність заради майбутнього» в рамках Програми ООН із відновлення та розбудови миру, що виконується чотирма агенціями ООН: Програма розвитку ООН (ПРООН), Структура ООН з питань гендерної рівності та розширення прав і можливостей жінок (ООН Жінки), Фонд ООН у галузі народонаселення (ЮНФПА), Продовольча та сільськогосподарська організація ООН (ФАО).

посилання

Методичний посібник з підготовки тренерок

посилання

НУО «Центр – Розвиток демократії» разом з Громадською радою з гендерних питань та Міністерством соціальної політики України провели серію вебінарів в рамках кампанії «16 днів проти гендерного насильства» у листопаді-грудні 2024 року.

відео

On December 11, 2024, the webinar “Youth Advocacy Campaigns. We are implementing the resolutions of the UN Security Council “Youth, peace and security” and “Women, peace and security” was held. The event was organized by the NGO “Democracy Development Center”, the Public Council on Gender Issues (Ukraine) to summarize the work of young people during the year and within the framework of the “16 days against gender-based violence” campaign, their participation in the decision-making process to defend the rights and opportunities of children and young people at the level of cities and villages of their communities. українською мовою

The event was moderated by the head of the NGO “Democracy Development Center” Ella Lamakh. She thanked the representatives of local authorities and public organizations, who worked to integrate internally displaced Ukrainian men and women in local communities during the year, while ensuring the requirements of international standards, which are important for Ukraine, especially in the conditions of devastating Russian military aggression. In particular, it was the network of feminists of Canada, the Council of Europe, OutcomesX, LLC, the international organization Project Harmony, Inc. with the support of the US Embassy who helped to work, to hold meetings and training.

During the webinar, the present activists talked about the experience of the community of Pershotravensk, Dnipropetrovsk region, which accepted the flow of IDPs from neighboring Donetsk region from the very beginning, Haivoron, Kirovohrad region, in which the number of displaced people was equal to the number of local residents of the town, Tovtry and Zastavna of Chernivtsi region, Lutsk, Volyn region, about the experience of the communities of Donetsk, Lviv, Mykolayiv regions.

11 грудня 2024 року відбувся вебінар «Адвокаційні кампанії молоді. Впроваджуємо в життя резолюції Ради Безпеки ООН “Молодь, мир та безпека” та “Жінки, мир та безпека”». Захід був організований НУО «Центр – Розвиток демократії», Громадською радою з гендерних питань (Україна) для підсумування роботи молоді протягом року та в межах кампанії «16 днів проти гендерного насильства», їхньої участі у процесі прийняття рішень для відстоювання прав та можливостей дітей і молоді на рівні міст і сіл своїх громад. English

Захід провела голова НУО «Центр – Розвиток демократії» Елла Ламах. Вона подякувала присутнім представникам місцевої влади, громадських організацій, котрі протягом року працювали з тим, щоб інтегрувати внутрішньо переміщених українців та українок в місцевих громадах, забезпечити при цьому вимоги міжнародних стандартів, котрі є важливими для України, тим більше в умовах руйнівної російської військової агресії. Зокрема, працювати, проводити зустрічі та навчання допомогла мережа феміністок Канади, Рада Європи, OutcomesX, LLC, міжнародна організація Project Harmony, INC. за підтримки Посольства США.

Під час вебінару розповідали про досвід громади міста Першотравенськ Дніпропетровської області, у котрому прийняли від самого початку потік ВПО із сусідньої Донеччини, міста Гайворон Кіровоградської області, в котрому чисельність переселенців дорівнювала числу місцевих жителів, села Товтри, міста Заставна Чернівецької області, міста Луцьк Волинської області, про досвід громад Донецької, Львівської, Миколаївської областей.

On December 2, 2024, a webinar “Prostitution as Violence against Women and Best Global Practices for Counteraction” was organized by the NGO “Center for Democracy Development”, the IFU “Equal Opportunities”, and the Ministry of Social Policy of Ukraine. The discussion focused on combating involvement in prostitution during the wartime, as well as the threats of increasing involvement of refugee women in prostitution due to the lack of support after leaving abroad (using the example of Bulgaria). The issues of changing legislation, the importance of introducing a model of equality (the Nordic model), and working with victims of involvement in human trafficking were mentioned. українською мовою

The event was held with the participation of:

• Olena Zaitseva, Ukrainian expert, NGO “Women in Defense”

• Yulia Dorokhova, Head of the Charitable Organization “All-Ukrainian League “Legalife””

• Ivanna Khodos, Bulgarian branch of the Charitable Organization “All-Ukrainian League “Legalife””, Ukraine

• Hema Sibi, Advocacy Coordination, CAP, France

• Drisha Fernandez, NGO Beehive, Colombia

• Luba Fein, organization “Voices of Israeli Sex Trade Survivers”, Israel,

• National Police of Ukraine.

Earlier it was reported that the NGO “Center for Democracy Development” implemented an information campaign “What is an Equality Model” (materials are available at links: 1, 2, 3, 4, 5, 6).

Photo: Ivanna Khodos’ Facebook page.

2 грудня 2024 року відбувся вебінар на тему «Проституція як насильство проти жінок і кращі світові практики протидії», організований НУО «Центр – Розвиток демократії», МФО «Рівні можливості», Міністерством соціальної політики України. Під час обговорення йшлося про протидію залученню до проституції в умовах війни, а також про загрози того, що зростає залучення жінок-біженок до проституції через відсутність підтримки після виїзду за кордон (на прикладі Болгарії). Були згадані питання зміни законодавства, важливість запровадження моделі рівності, роботи з жертвами залучення до торгівлі людьми. English

Участь у заході взяли:

• Олена Зайцева, українська експертка, ГО «Жінки в обороні»;
• Юлія Дорохова, директорка Благодійної організації «Всеукраїнська ліга “Легалайф”»;
• Іванна Ходос, болгарське відділення Благодійної організації «Всеукраїнська ліга “Легалайф”», Україна;
• Хема Сібі, координаторка з адвокації, САР, Франція;
• Дріша Фернандес, ГО Beehive, Колумбія;
• Люба Фейн, організація «Голоси ізраїльських жінок, які пережили секс-індустрію», Ізраїль;
• Національна поліція України;
• Модераторка, гендерна експертка НУО «Центр – Розвиток демократії» Марія Дмитрієва.

На початку обговорення голова Громадської ради Громадської ради з гендерних питань Лариса Кобелянська попередньо зауважила, що в експертному середовищі в Україні знають про різні спроби «унормування» проблеми сексуальної експлуатації вразливих груп, та що в світі нещодавно були прийняті важливі міжнародні документи на захист жертв сексуальної експлуатації – саме так треба визначати становище жінок та дівчат, які потрапляють у проституцію. Також важливо обговорювати, що саме можна запропонувати на допомогу цим жінкам.

Напрацювання Національної поліціі України на вебінарі озвучив підполковник Максим Федорчук. З його слів, департамент міграційної поліції НПУ, який він представляє, покликаний боротися передусім з торгівлею людьми. Це необхідно для розбудови подальших змін в Україні, потрібних для інтеграції з ЄС. На даний час в країні немає жодного правоохоронного органу, який би займався боротьбою з проституцією. За цю діяльність передбачена адміністративна відповідальність. Але українська поліція бореться з торгівлею людьми, сутенерством та звідництвом. «Будь-яка комерційна експлуатація людини в проституції – це злочин проти гідності особи, а не проти громадського правопорядку та моральності», – наголосив представник НПУ. Якщо протягом 2022 – 2024 років в Україні реєстрували від 400 до 900 адміністративних протоколів за зайняття проституцією, то підозри у сутенерстві висувались проти 400-500 осіб щороку.

Також Максим Федорчук нагадав, що хоча й існує невелика група людей, які себе називають «секс-працівники», навіть вони в середньому більше зазнають порушень прав людини, ніж інші жінки. Йдеться також про вплив порнографічного онлайн-контенту, котрий сприяє нормалізації у сприйнятті в суспільстві комерціалізованого ставлення до жіночого тіла. Важливі фактори – бідність, неврегульована міграція, структурне насильство, проблема алко- та наркозалежності. Найбільш вразливими є неповнолітні.

За офіційною статистикою, з 30 тисяч осіб, зареєстрованих у проституції в Нідерландах, 70% були примушені або втягнуті в проституцію чоловіками методом lover-boy. Факт, що більшість цих жінок воліли б вийти з цієї сфери, але в ЄС бракує дієвих програм підтримки для виходу з проституції, вона лишається нерозривно пов’язаною з торгівлею людьми. За підрахунками, біля 100 мільярдів доларів США – щорічний дохід від проституювання людей, це пряма зацікавленість організованої злочинності. Щодо ФРН, де також легалізована секс-індустрія, до половини фактів правопорушень, які розслідує поліція, розпочинаються від заяв третіх осіб, бо постраждалі себе такими не визнають, не йдуть на співпрацю з правоохоронцями та органами влади. В цій країні офіційно зареєстровано 23,7 тисячі проституйованих осіб, насправді вважається більше від 90 до 400 тисяч, за різними даними. «В ОБСЄ у 2023 році дійшли висновку, що запропонована Німеччиною модель не є ефективною, бо довести злочин насильницького сексуального акту з боку клієнта практично неможливо», – каже Максим Федоринчук. Хоча, з його слів, скандинавська/шведська модель зменшення попиту шляхом штрафування клієнтів також не є бездоганною, але легалізація секс-індустрії є декриміналізацією торгівлі людьми. Україна, на думку представника Нацполіції, не повинна сліпо наслідувати чужим напрацюванням, треба враховувати європейські підходи, але практикувати орієнтування на допомогу жертвам торгівлі людьми, запобігати торгівлі людьми, з якою напряму пов’язана проституція. Це стосується навіть осіб, які декларують, що займаються проституцією добровільно.

Українська експертка з міжнародного права Олена Зайцева, котра вже 7 років вивчає цю сферу як науковиця, у свою чергу, представила зміст відповідних міжнародних документів, прийнятих в ООН та ратифікованих Україною, схвалених в Євросоюзі. Це Конвенція ООН проти транснаціональної організованої злочинності, Конвенція про заходи щодо протидії торгівлі людьми, Резолюція Парламентської Асамблеї Ради Європи про проституцію, торгівлю людьми і сучасне рабство в Європі. Також експертка процитувала недавню доповідь в ООН спецдоповідачки з питання насильства щодо жінок і дітей Рім Альсалем, у котрій наголошувалося на необхідності криміналізувати будь-які форми торгівлі людьми та протидіяти патріархатним нормам попиту чоловіків на купівлю жінок.

Згідно з Резолюціями ЄС від 2014, 2023 років, проституція – це форма рабства, несумісна з людською гідністю та основоположними правами людини, отримання або вимагання дій сексуального характеру в обмін на винагороду має каратися як кримінальний злочин.

Гендерна експертка Іванна Ходос, котра виїхала до Болгарії та нині очолює болгарське відділення Благодійної організації «Всеукраїнська ліга “Легалайф”», розповіла про безвихідний стан українських біженок у містах, де для них взагалі немає ніякої роботи, окрім низькооплачуваної праці, як прибирання в ресторанах. У Болгарії, з її слів, дуже поширена і розвинута проституція, на це дивляться крізь пальці. «Я живу у Варні. Це портове місто. На словах в Болгарії підтримують українок, а насправді ставляться негативно, місцеві кажуть, українки себе продають. Вплинути на це фактично не можна, ані на болгар, ані на екіпажі. Коли жінка не має жодного доходу, варіантів, окрім як продавати себе, щоб нагодувати дітей, нема. Допомоги в Болгарії також немає ніякої. Мені, матері трьох неповнолітніх дітей, дається одна виплата в рік, в інших жінок взагалі нічого немає і вони йдуть дуже дешево, за їжу, продавати себе», – констатує Іванна Ходос. У групах онлайн – маса оголошень із завуальованою вербовкою у проституцію. Реальної допомоги для виходу з проституції немає, соціальних гарантій від роботодавців також немає, навіть маючи роботу, жінка не може бути впевнена, що їй заплатять. Українок залучають в Болгарії, болгарки їдуть за тим же заняттям далі, де більше платять.  

Голова Благодійної організації «Всеукраїнська ліга “Легалайф”» Юлія Дорохова, у свою чергу, засвідчила, що у британському Кембриджі допомога жертвам торгівлі людьми і проституції є декларативною, реально намагаються допомогти волонтери, які не все вміють і не все знають. В цілому в країнах ЄС поміняли закони, в Брюсселі з’явився закон, згідно з яким в результаті декриміналізації сутенер має право притягнути проституйовану жінку до відповідальності, якщо вона відмовляється від «роботи» більше шести разів, без будь-яких уточнень про причини відмови. Болгарки дійсно їдуть у Центральну Європу, де в секс-індустрії платять більше, реєструється ж у ній офіційно біля 10% жінок. До повномасштабного вторгнення росіян в Україну більшість залучених до проституції жінок в цих країнах були румунки, болгарки, угорки, тепер це українки. «У Німеччині, окрім державного контролю та оподаткування, секс-індустрію «тримають» араби, інколи турки, це бандити, які вимагають у жінки 150 євро в тиждень, 5 хвилин – 5 євро, це вартість пачки цигарок. Я не можу з цим змиритись, що роблять із нашими жінками, коли ми піднімали цю тему в бундестазі, там робили «круглі очі». При цьому, хоча це не афішується, у ФРН найвищий рівень захворюваності на ВІЛ та ЗППП», – розповіла Юлія Дорохова. З її слів, необхідно змінювати законодавчу базу, захистити перед законом жінок, а не сутенерів, допомагати мігранткам.

Координаторка з адвокації (САР Франція) Хема Сібі, у свою чергу, розповіла про здобутки недавно прийнятого у Франції законодавства на захист жертв торгівлі людьми та проституції. За її свідченням, у Франції пішли шляхом криміналізації попиту, а жінки, які себе називають «секс-працівниці», не представляють більшість постраждалих від проституції жінок як вразливої групи населення. Також важливим є те, що всі особи, що залучаються у проституцію, були декриміналізовані. Також законодавці запропонували дієві програми, які сприяють виходу жінок із проституції, за цей час ними скористалися 1700 осіб. Криміналізованими стали чоловіки, які купували сексуальні акти. Мета – виховати ціле покоління, яке розумітиме, що тіло не може бути комерціалізованим. Тепер постраждалі жінки довіряють поліції, представникам влади, вони відчули, що з ними не поводитимуться як із злочинницями.

Натомість 9000 покупців сексу були затримані. За статистикою, озвученою французькою експерткою, 98% з них – це чоловіки, 60% з них одружені, 70% мають дітей. Тобто стереотип, що сексуальні акти купують самотні люди, є помилковим. Вона нагадала, що першою країною, яка криміналізувала купівлю сексу, була Швеція, де також вимагають скорочувати попит на проституцію. Тепер Швеція не є країною, цікавою для ринку торгівлі людьми. За визначенням Європейського суду з прав людини, криміналізація клієнтів – дуже ефективний метод проти торгівлі людьми та проституювання. Якщо ж ФРН у 2002 році декриміналізувала секс-індустрію, то це закінчилося катастрофою для жінок. Проституйовані жінки у Німеччині не є захищеними, 84% з них, офіційно зареєстрованих, є мігрантками, попит є дуже великим: «За 60 євро ви можете купити жінку, сендвіч та пиво», кажуть у Німеччині.

Дріша Фернандес, котра представляла на вебінарі ГО Beehive (Колумбія), розповіла про проблеми для жінок, які були наслідком 60-річної війни у цій країні. Їх вивозять у секс-індустрію в США, Європу, Японію. Також місцевих жінок ґвалтують як військові трофеї, їх пропонують солдатам. Викликом для спротиву секс-індустрії є визначити, що вона є неприйнятною для людської гідності, що це велика шкода для жінок, пригнічення. «Колумбія – це стратегічна територія для секс-індустрії. Військові діячі міняють зброю на трафікінг жінок. Військові, поліція, чиновники – всі задіяні у цьому, це наслідок структурної мізогінії. Зараз в уряді ліві, вони легалізують «оплачувані секс-активності», просувають легалізацію проституції», – каже Дріша Фернандес. У сусідній Венесуелі через тотальну бідність ситуація ще гірша. Роботи немає, натомість є конкурси краси – завуальоване залучення у секс-індустрію. Жінок та дітей викрадають, ґвалтують, використовують для перевезення зброї та наркотиків. У проституцію дівчата потрапляють у 10-16 років, маючи травми, важкі хвороби, поширений посттравматичний розлад.

Люба Фейн, котра представляла ізраїльську організацію «Голоси ізраїльських жінок, які пережили секс-індустрію», зазначила, що в її країні закон протидії купівлі сексу був прийнятий у 2018 році. Згідно з ним, перше порушення карається штрафом у 2000 шекелів, друге – 4000 шекелів, третє – 75000 або тюремним ув’язненням, але до цього етапу ще ніхто не доходив. За купівлю неповнолітніх – кримінал. Поліція працює лише на рейдах місць, які підозрюються як борделі, по індивідуальних точках – ніколи. В Ізраїлі є вагомі заходи підтримки для жертв секс-торгівлі. Є організації, які надають екстренну допомогу, після прийняття закону їх стало більше, а фінансування діяльності зросло у чотири рази. До реабілітації жінок залучені кілька міністерств: Міністерство освіти, Міністерство охорони здоров’я, Міністерство соціальної політики, Міністерство юстиції.

«В Міністерстві юстиції допомагають жінкам зі зняттям судимостей, якщо це дрібні порушення, пов’язані із проституцією. Це може бути напад на поліцейського, незначне вживання наркотиків. Важливо, що задіяна система допомоги з погашенням боргів жінок – перед державними структурами, приватними особами, адже з боргами жінка може повернутися до цієї діяльності, навіть якщо не хоче», – поділилася Люба Фейн. Для допомоги постраждалим задіяне екстренне житло, де жінки можуть перебувати, професійна підготовка для пошуку роботи, реабілітаційні заходи, профільні медичні послуги для постраждалих від секс-торгівлі.   

Щодо кількості затриманих покупців сексу, то у перший рік їх було біля 1000, а тепер їх стає менше – 100-200 порушників у рік. «Ми не довіряємо уряду, ми чекаємо нових виборів для зміни влади. Самі працюємо з поліцією, щоб краще запобігати попиту на секс-торгівлю. Жіноча робота ніколи не закінчується, але ми тут і не здамося», – підсумувала Люба Фейн.

Раніше повідомлялося, що у НУО «Центр – Розвиток демократії» реалізували інформаційну кампанію «Що таке модель рівності» (матеріали доступні за посиланнями: 1, 2, 3, 4, 5, 6).

Фото: Фейсбук-сторінка Іванни Ходос.