ВГО «Центр “Розвиток демократії”» РІЧНИЙ ЗМІСТОВНИЙ ЗВІТ ЗА 2025 РІК

ВГО «Центр “Розвиток демократії”»
РІЧНИЙ ЗМІСТОВНИЙ ЗВІТ ЗА 2025 РІК
Київ, 2026
Про організацію
Всеукраїнська громадська організація «Центр “Розвиток демократії”» (Democracy
Development Center, DDC) зареєстрована 24 березня 2003 року. Організація працює
для розвитку демократії та громадянського суспільства, захисту прав жінок і
дівчат, участі громадян у прийнятті рішень, реалізації порядків денних «Жінки,
мир, безпека» і «Молодь, мир, безпека», протидії торгівлі людьми та сексуальній
експлуатації, підтримки громад, постраждалих від війни, а також інтеграції
гендерного підходу в питання відновлення, екологічної та кліматичної безпеки.
Основні напрями та результати 2025 року

  1. Екологічна безпека, зміна клімату і права жінок
    У 2025 році ЦРД реалізував проект «Екологічна безпека з урахуванням гендерної
    перспективи» за фінансування OXFAM. Проект поєднав гендерну політику,
    порядок денний «Жінки, мир, безпека», екологічну безпеку, кліматичну
    адаптацію та участь громадянського суспільства і місцевого самоврядування у
    формуванні політик.
     17 червня відбувся міжнародний онлайн-семінар про врахування екологічної
    теми у програмах і планах дій з гендерної політики та прав жінок; до заходу
    долучилися понад 300 осіб.
     24–27 червня у Луцьку проведено навчання з екологічної безпеки, зміни
    клімату і прав жінок за участю представниць громадського сектору та
    місцевого самоврядування з 10 регіонів України.
     29–30 липня у Києві проведено тренінг зі створення стратегії та пропозицій до
    Національного плану дій «Жінки, мир, безпека»; участь взяли понад 20
    представниць із 9 регіонів.
     Підготовлено та оприлюднено аналітичний звіт «Екологічна безпека та зміна
    клімату в контексті забезпечення прав жінок та чоловіків в Україні».
  2. «Справедливість для української молоді» та Молодіжні клуби правосуддя
    ЦРД продовжив участь у програмі «Справедливість для української молоді:
    розслідування та переслідування воєнних злочинів російської федерації проти
    українських дітей», що адмініструється PH International / Project Harmony, Inc. за
    підтримки Відділу з правоохоронних питань (INL) Посольства США в Україні.
     У Бучі, Кропивницькому, Львові та Луцьку діяли позашкільні Молодіжні клуби
    правосуддя; восени 2025 року ЦРД повідомляв про понад 80 дітей-учасниць і
    учасників.
     Для фахівців проводилися семінари з питань розслідування воєнних злочинів
    проти дітей, роботи з даними та захисту особливих категорій персональних
    даних.
     Робота поєднувала правову освіту молоді, безпечну роботу з інформацією,
    участь молодих людей і міжвідомчу співпрацю.
  3. Протидія торгівлі людьми та сексуальній експлуатації
    У квітні 2025 року ЦРД організував серію з трьох експертних онлайн-дискусій
    «Протидія торгівлі людьми: виклики та шляхи подолання» за ініціативи
    Міністерства соціальної політики України, у співпраці з Громадською радою при
    міжфракційному об’єднанні «Рівні можливості», Національним агентством
    України з питань державної служби, Вищою школою публічного управління та за
    підтримки ООН Жінки в Україні.
     14 квітня — «Сурогатне материнство в контексті протидії торгівлі людьми».
     18 квітня — обговорення сучасних викликів сексуальної експлуатації в
    Інтернеті.
     29 квітня — експертна зустріч щодо протидії попиту, який сприяє торгівлі
    людьми з метою сексуальної експлуатації.
  4. «Жінки, мир, безпека», «Молодь, мир, безпека» та участь у прийнятті рішень
    ЦРД продовжив експертну й адвокаційну роботу щодо локалізації порядку
    денного «Жінки, мир, безпека», участі жінок і молоді в прийнятті рішень та
    підготовки нового циклу політик після завершення НПД 1325 на 2021–2025 роки.
     29 жовтня представниця ЦРД взяла участь у круглому столі «1325 Київ: від
    діалогу до взаємодії» у КМДА і представила тему про молодь та нову культуру
    миру.
     6–7 листопада представниця ЦРД працювала на Національному форумі «Від
    уроків до дій: реалізація порядку денного “Жінки, мир, безпека” в Україні», де
    обговорювали досвід регіональної реалізації 1325 та рекомендації для
    наступного НПД.
     Екологічний проект 2025 року також був використаний як практичний міст
    між WPS, місцевими стратегіями, гендерною політикою та відновленням.
  5. Публічні матеріали та знання
    Протягом року ЦРД публікував і поширював методичні, аналітичні та
    просвітницькі матеріали з прав жінок, WPS/YPS, протидії насильству й торгівлі
    людьми, екологічної безпеки та роботи з молоддю. Публічний архів діяльності за
    2025 рік доступний на сайті організації.
    Партнери та донори, з якими ЦРД працював у 2025 році
     OXFAM — проект з екологічної безпеки з гендерної перспективи.
     PH International / Project Harmony, Inc. та Відділ з правоохоронних питань (INL)
    Посольства США в Україні — програма «Справедливість для української
    молоді».
     Global Network of Women Peacebuilders (GNWP) — співпраця у сфері WPS,
    підтримки жінок, постраждалих від війни, та міжнародних мереж жінок-
    миробудівниць.
     ООН Жінки в Україні, Міністерство соціальної політики України, органи
    державної влади та місцевого самоврядування — експертна, навчальна та
    адвокаційна співпраця.
    Фінансова прозорість
    Офіційна фінансова звітність ВГО «Центр “Розвиток демократії”» за 2025 рік
    підготовлена відповідно до вимог національного бухгалтерського обліку.
    Публічні джерела
    https://ddc.org.ua/2025/
    https://ddc.org.ua/2025/06/
    https://ddc.org.ua/2025/07/
    https://ddc.org.ua/2025/10/
    https://ddc.org.ua/2025/11/
    https://ddc.org.ua/2025/12/
    https://ddc.org.ua/програма-справедливість-для-україн/
    Контакти: info@ddc.org.ua | +38 093 602 48 50 | ddc.org.ua

Група держав в ООН запускає політичну декларацію глобального мораторію на сурогатне материнство

Група країн в ООН на чолі із Італією та Чилі запускає політичну декларацію глобального мораторію щодо практики сурогатного материнства. Про це повідомляє europeanconservative.

Важливий перший крок для майбутніх масштабних змін, як сподіваються ініціатори, був представлений 22 червня 2026 року під час роботи 62-ї сесії Ради прав людини ООН.

Документ не є офіційною зміною, жодна держава не змушена змінювати свої внутрішні закони. Однак ця декларація виводить практику сурогатного материнства до міжнародного порядку денного прав людини – зі сфери приватних відносин до транснаціональної практики, що зачіпає питання батьківства, прав дитини, експлуатації, створює серйозні ризики для жінок і дівчат, юридичну невизначеність для народжених дітей, стимулює трафікінг, медичну шкоду.

Національного регулювання для проблеми такого масштабу недостатньо, стверджують ініціатори декларації: цей “ринок” є глобальним, таким має бути і реагування на порушення.

ЦРД підписує лист щодо проєкту Державної цільової програми протидії торгівлі людьми до 2030 року

НУО Центр “Розвиток демократії” долучається до громадських організацій, котрі підписали лист до міністра соціальної політики, сім’ї та єдності України Дениса Улютина щодо необхідності врахувати у проєкті програми протидії торгівлі людьми до 2030 року окремого стратегічного напряму, присвяченого попередженню, протидії та викоріненню сексуальної і репродуктивної експлуатації, пов’язаної з проституцією, порнографією / онлайн-сексуальною експлуатацією та сурогатним материнством.

Запропоновані заходи мають бути включені не як другорядні або суміжні питання, а як питання ДЕМОГРАФІЧНОЇ НЕОБХІНОСТІ, ЗАХИСТУ У ПЕРШУ ЧЕРГУ ЖІНОК ТА ДІТЕЙ ВІД ПОЛІТИКИ ПІДТРИМКИ СУТЕНЕРІВ ТА БІЗНЕС МАГНАТІВ, ЯКІ ЗАРОБЛЯЮТЬ НА ЖІНКАХ І ДІТЯХ УКРАЇНИ, ЯК ТИХ, ЯК НЕ МОЖУТЬ СЕБЕ ЗАХИСТИТИ ПІД ЧАС ВІЙНИ ТА КРИЗ.

Подальші аргументи є частиною базової логіки державної політики у сфері протидії торгівлі людьми. Міжнародні дослідження протягом останніх 15 років у темі протидії сексуальної експлуатації показують, що від легалізації порнографії, проституції, сурогатного материнства виграють і отримують прибутки клініки, сутенери та посередники використовуючи жінок і дітей як тіло для задоволення клієнтів та покупців. Від неоднозначності уряду у цьому питанні збагачуватимуться посередники, цифрові платформи, рекламні, фінансові та транскордонні канали. Жінок і дітей, зокрема жінок і дітей з інвалідністю, осіб, які потребують підтримки або залежать від догляду інших людей, втягують у сексуальну експлуатацію через маніпуляції, шантаж, економічну залежність, бідність, наслідки війни, переміщення, насильство, дискримінацію та обмежений доступ до захисту й соціальних послуг. Шлях України до євроінтеграції зобов’язує уряд врахувати вимоги оновленої Директиви ЄС 2024/1712, якою змінено Директиву 2011/36/ЄС про запобігання та протидію торгівлі людьми, де посилюється увага до нових форм експлуатації, зокрема до експлуатації сурогатного материнства та інших важливих питань. Для України як держави-кандидатки це має бути враховано в новій державній програмі не як факультативний орієнтир, а як частина наближення до правових норм ЄС.

З повним текстом листа можна ознайомитися за посиланням.

НУО ЦРД підписує Декларацію прав жінок, що основані на статі

НУО Центр “Розвиток демократії” долучається до підписантів Декларації прав жінок, що базуються на статі.

Йдеться про підтвердження прав жінок та дівчат, котрі основані на біологічній статі, включно з правом на фізичну і репродуктивну цілісність, ліквідацію всіх форм дискримінації проти жінок та дівчат, що виникають внаслідок заміни категорії біологічної статі на “гендерну ідентичність”, а також внаслідок сурогатного материнства і пов’язаних із ним практик.

Ознайомитися з Декларацією можна за посиланням.

Експертка НУО ЦРД взяла участь у роботі Генеральної асамблеї Європейського жіночого лобі (EWL)

Протягом 5 – 7 червня 2026 року представниці організацій, котрі входять до Європейського жіночого лобі (the European Women’s Lobby), разом працювали у Брюселі на щорічній Генеральній асамблеї EWL. Про це повідомляє womenlobby.org.

Участь у заході взяла директорка програм, експертка НУО Центр «Розвиток демократії» Марія Дмитрієва.

Під час роботи учасниці та учасники обговорили досягнення року, що минув, окреслили пріоритети на майбутнє, посилили спільну впевненість у відстоювання прав жінок і дівчат у країнах Європи. Йшлося також про рамки стратегії 2027 – 2031 років, включно фінансовими позиціями та з гендерним компонентом реагування щодо кліматичних змін, політичним та соціальним контекстом.

Захід відбувався офлайн і онлайн.


У перший день, 6 червня, учасниці розглянули організаційні питання Асамблеї, зокрема підтвердження кворуму, затвердження порядку денного, протоколів попередніх засідань, звіт про діяльність EWL за 2025 рік і період до травня 2026 року, фінансову звітність, бюджетні питання, Стратегічну рамку EWL на 2027–2031 роки, термінові резолюції, а також можливу партнерську участь у проєкті Horizon.
Наприкінці першого дня представниця НУО ЦРД мала короткий виступ від України. У виступі Марія Дмитрієва звернула увагу на дві актуальні загрози для прав жінок в Україні: ризик легалізації порнографії та положення нового проєкту Цивільного кодексу, які фактично нормалізують сурогатне материнство, наголосила, що ці питання потребують уваги й солідарності з боку європейського жіночого руху.


Другий день, 7 червня, був присвячений роботі в групах у межах сесії **“Stronger together, linking projects and expertise – learn, share, grow”**. Метою сесії було посилення співпраці між організаціями-членкинями EWL, обмін досвідом і пошук можливостей для партнерств.


Після першої частини групової роботи Марія виступила з кількома пропозиціями. Зокрема, наголосила на необхідності активніше включати українських та інших мігранток у Європі в роботу місцевих жіночих організацій, також запропонувала, щоб EWL долучилося до процесу розробки нового плану дій ЄС щодо Жінок, миру і безпеки / Резолюції 1325, окремо запропонувала організувати для зацікавлених організацій онлайн-зустріч, на якій можна було б представити досвід українських жінок і жіночих організацій в умовах повномасштабної війни.


Участь у заході дала можливість представити український контекст у ширшій європейській жіночій мережі, привернути увагу до ризиків у сфері проституції, порнографії та сурогатного материнства, а також запропонувати подальшу співпрацю щодо порядку денного Жінки, мир і безпека та залучення українських жінок у Європі.

Фото

Коаліція ICASM та НУО ЦРД звернулись до Міністра закордонних справ України з запитом про вилучення з проєкту Цивільного кодексу статей, котрі просувають сурогатне материнство

Міжнародна коаліція проти сурогатного материнства ICASM, в тому числі НУО Центр “Розвиток демократії”, звернулись до Міністра закордонних справ України Андрія Сибіги із запитом про вилучення з проєкту Цивільного кодексу статей, котрі просувають та легалізують сурогатне материнство в країні. English

Текст листа:

Шановний пане міністре, Міжнародна коаліція проти сурогатного материнства (ICASM), коаліція, яка об’єднує 60 організацій у 20 країнах чотирьох континентів, терміново звертається до вас із занепокоєнням щодо змісту статті 1524 та 1527 проєкту Цивільного кодексу України (законопроєкт № 69927 Верховної Ради України).

Вказані законодавчі пропозиції встановлюють законні рамки для передачі гестаційного батьківства для замовників у випадках перенесення ембріонів у тіло іншої жінки, без жодного вживання слова «сурогація». Стаття 1524 (2) надає статус батьківства подружжю замовників. Стаття 1527 (2) поширює цю логіку на самотніх чоловіків, гарантуючи їм статус батька через передавання ембріону до тіла іншої жінки – жінки, яка не називається, не визнається і жодним чином ніде не захищається у тексті. Вагітна жінка стирається з легального стану в момент народження. Це не відсутність регуляції: це інституалізація цілеспрямованим ігноруванням.   

 Подібна законодавча архітектура прямо несумісна з Директивою ЄС 2024/1712, котра прямо класифікує використання сурогатного материнства як форму торгівлі людьми та вимагає від держав- членів та кандидатів у члени ЄС трактувати це таким же чином. Це також не є сумісним з Доповіддю А/80/158, представленою у жовтні 2025 року Спеціальною доповідачкою ООН у питаннях насильства щодо жінок і дітей Рім Альсалем, яка документує сурогатне материнство як систематичну форму насильства проти жінок і закликає усі держави рухатись у бік заборони цієї практики.

Україна контролює понад чверть глобального ринку сурогатного материнства, за даними до 2022 року. Від початку повномасштабного вторгнення, вимушене переміщення створило умови гострої вразливості для мільйонів жінок, що було задокументовано організаціями – членами та партнерами Коаліції ICASM включно з НУО Центр «Розвиток демократії». Узаконення сурогатного материнства у цивільному праві в цей момент поглибить експлуатацію якраз тоді, коли українські жінки найбільше цим ризикують.

ICASM та НУО Центр «Розвиток демократії» закликають Міністерство закордонних справ скористатися своїм інституційним авторитетом у процесі набуття Україною членства в ЄС, щоб адвокатувати у рамках урядової діяльності вилучення статті 1524 (2) та статті 1527 (2) із проєкту Цивільного кодексу та їх заміну забороною використання жіночого тіла для виношування дитини третьої сторони у будь-яких формах.  

Щиро ваші,

Від Коаліції ICASM – Marie-Josèphe Devillers, Ana-Luana Stoicea-Deram, Berta O. Garcìa Co-Presidents, ICASM – International Coalition Against Surrogate Motherhood

Від НУО Центр «Розвиток демократії» Марія Дмитрієва.

ЦРД підтримує рекомендації Nordic Model Now щодо гендерних стереотипів для комітету CEDAW

Британська організація Nordic Model Now підготувала коментар для комітету CEDAW про нову загальну рекомендацію щодо гендерних стереотипів, зокрема щодо наслідків сексуальної експлуатації, також згадане сурогатне материнство.

З документом можна ознайомитися за посиланням, також ініціаторки збирають підписи на його підтримку до 08 травня 2026 року.

До переліку підписантів долучилася НУО “Центр Розвиток демократії”.

MOTERIS: Коли особисте зустрічається з політичним

*Moteris* означає «жінка» литовською мовою. Це слово походить від *méhtēr* — праіндоєвропейського кореня, що означає «мати». Зв’язок між «жінкою» та «матір’ю» є одним із найдавніших в історії людства — і одним із найбільш спірних. Протягом століть репродуктивна здатність жінок використовувалася для виправдання нашого підпорядкування. Пригнічує нас не біологія, а структури чоловічого домінування, створені для контролю над нею та отримання з неї прибутку. Від поясів цноти до примусової стерилізації, від антиабортних хрестових походів до глобальних індустрій проституції, порнографії та сурогатного материнства — тіла жінок перетворювали на інструменти експлуатації та контролю. джерело

Це домінування не обмежується приватною сферою. Ті самі сили, які експлуатують тіла жінок, також намагаються змусити замовкнути наші політичні голоси. Поки цілі індустрії процвітають на сексуалізації та об’єктивації жінок, тих, хто чинить спротив — хто говорить, організовується та творить солідарність — систематично витісняють із публічного життя. Тепер це придушення набуває інституційних і цифрових форм: припинення фінансування, онлайн-напади, юридичні переслідування та постійна вимога розмити або стерти мову, яка називає жінок політичним класом.

Цей зв’язок між особистим і політичним — у самому серці фемінізму. Те, що відбувається в особистому житті жінок — насильство, виключення, експлуатація — віддзеркалює те, як працює влада в суспільстві загалом. Особисте є політичним, і кожна боротьба за гідність і безпеку в повсякденному житті жінок нерозривно пов’язана з боротьбою за громадянську участь і демократичне представництво. Тіло жінки, яке вважається спірним простором, стає символом того, наскільки далеко сягає — або не сягає — демократія.

**MOTERIS – Protecting the Civic Space of Women and Girls** виникла як колективна феміністська відповідь на цю реальність. Вона визнає, що контроль над тілами жінок і обмеження жіночого голосу походять з одного й того самого континууму влади. Та сама ментальність, яка нормалізує експлуатацію й об’єктивацію жінок, також заперечує нам простір для висловлювання, організації та впливу на суспільства, у яких ми живемо. Захист права жінок на самоорганізацію — це не другорядне питання, а фундаментальний акт відновлення політичного існування — як жінок і як громадянок.

По всій Європі жіночим групам дедалі важче працювати вільно. Напади надходять із різних політичних напрямів: від крайніх правих, які прикриваються «сімейними цінностями»; від економічних політик, що перетворюють рівність і догляд на ринок; і від псевдопрогресивних течій, які заперечують існування жінок як політичного класу, заснованого на статі. Хоч ці сили різні, їх об’єднує одна мета — послабити колективну силу жінок.

Громадянські простори жінок — не абстракція. Це притулки, де жінки, що тікають від чоловічого насильства, отримують безпеку; це сільські жіночі групи, які підтримують ізольованих жінок; це асоціації мігранток, що надають юридичну та психологічну допомогу; це організації, які протистоять цифровим зловживанням і боронять доступ до репродуктивної медицини — і багато інших. Кожен із цих просторів є частиною демократичної тканини, яка підтримує підзвітність, прозорість, справедливість і рівність. Коли ці простори підривають або змушують замовкнути, демократія сама зазнає втрат.

MOTERIS — це не технічний проєкт, а свідомо політичний. Він ґрунтується на переконанні, що права жінок універсальні, невідчужувані й неподільні. Наші громадянські права не можна відокремити від наших соціальних реалій або від владних динамік, що формують наше приватне життя. Захист громадянського простору для жінок означає утвердження повної людяності жінок — визнання того, що все, що з нами відбувається у наших домівках, на робочих місцях та у громадах, є питанням демократії, а не долі.

MOTERIS спирається на феміністську спадщину колективної самоорганізації — на знання, що сила жінок полягає у солідарності, у створенні просторів, які дозволяють нам діяти разом і говорити власним голосом. У час, коли права жінок знову перебувають під атакою, захист нашого громадянського простору — це не лише акт спротиву, а й підтвердження самої демократії — демократії, яка повинна мати стать, демократії, що визнає матеріальну реальність жінок, їхні голоси та їхню колективну силу.

—

**1. MOTERIS – Protecting the Civic Space of Women and Girls** — це дворічна ініціатива, співфінансована Європейським Союзом, яку реалізують Swedish Women’s Lobby у партнерстві з European Network of Migrant Women, Hungarian Women’s Lobby, Coordination Française pour le Lobby Européen des Femmes (CLEF) та Lithuanian Women’s Lobby.

Дипломати ООН розглядають заборону сурогатного материнства за порадою спеціальної доповідачки

Грейс Мелтон, dailysignal

—

Нещодавно посадова особа Організації Об’єднаних Націй з питань прав людини виступила перед комітетом ООН, щоб представити своє дослідження на тему сурогатного материнства. Для соціальних консерваторів, які зазвичай скептично ставляться до будь-яких дій чиновників ООН, це було приємною зміною темпу.

Звіт, підготовлений Рім Аль-Салем, спеціальною доповідачкою з питань насильства щодо жінок і дівчат, розглядає сурогатне материнство крізь призму насильства щодо жінок і дівчат. У ньому робиться висновок, що практика сурогатного материнства — як у її “альтруїстичній”, так і в комерційній формах — комодифікує (перетворює на товар) і експлуатує жінок і дітей. І, незважаючи на стрімке глобальне поширення сурогатного материнства, у звіті зазначено, що ця практика несумісна з правами людини.

Після детального опису численних способів, якими сурогатне материнство шкодить жінкам і дітям, новий звіт у підсумку рекомендує всім країнам **повністю заборонити сурогатне материнство**, закликаючи держави-члени ООН ухвалити **юридично обов’язковий договір**, який би **заборонив сурогатне материнство у світі** та одночасно **передбачав підтримку його жертв**.

—

Звіт спеціальної доповідачки, який було вперше оприлюднено в липні, уже вплинув на політичні дискусії в кількох країнах. У вересні Словацька Республіка ухвалила **конституційну поправку**, що **забороняє сурогатне материнство**. Тим часом уряди Австралії, Еквадору та Сан-Марино наразі переглядають **правовий статус сурогатного материнства** у своїх країнах.

Інші розвинені держави мають широкий спектр підходів до цієї практики.

Минулого року Італія **заборонила своїм громадянам їздити за кордон**, щоб мати дитину через сурогатне материнство. Разом з Іспанією, Францією та Німеччиною вона також **забороняє всі форми сурогатного материнства всередині країни**. У Великій Британії **обмежено суму**, яку “замовники” можуть сплачувати сурогатній матері, тоді як у Греції **сурогатна мати не має жодних юридичних прав** щодо дитини.

—

### Дикий Захід

Хоча більшість розвинених країн **заборонили або суворо регулюють комерційне сурогатне материнство**, **Сполучені Штати** — серед небагатьох, хто **відверто підтримує цю практику**.

Це особливо **нерегульована індустрія**. Не дивно, що **Каліфорнія** та **Нью-Йорк** є лідерами американського ринку сурогатного материнства. Майже всі штати дозволяють сурогатне материнство та визнають чинність договорів, тоді як **Луїзіана, Мічиган і Небраска** — єдині штати, де воно є незаконним.

На жаль, на відміну від жорстких процедур перевірки для прийомних чи опікунських батьків, у сфері сурогатного материнства **практично немає обмежень щодо того, хто може укласти контракт**. Це дає можливість **будь-яким недоброчесним особам “замовляти” дитину**.

З цієї причини Сполучені Штати стали **провідним напрямком для іноземців**, які шукають можливість “замовити немовля”.

Як зазначили експерти Heritage Foundation Емма Вотерс і Саймон Генкінсон у торішньому звіті:

> “Міжнародна індустрія ‘оренди утроби’ у непропорційній мірі підживлюється громадянами Китаю (41,7%), тоді як Франція (9,2%) та Іспанія (8,5%) є наступними за часткою національностями, що користуються послугами сурогатних матерів у США.”

—

### Продаж дітей

Комерційні контракти на сурогатне материнство **дорівнюють продажу дитини**. Як зазначає провідний правовий експерт із сурогатного материнства Девід Смолін,

> “замовники сплачують не лише за створення, виношування та народження дитини, бо, очевидно, вони не були б задоволені, якби не отримали також виключну фізичну й юридичну опіку над нею”.

Важко побачити, чим це відрізняється за суттю від **купівлі породистого цуценяти** у заводчика.

Насправді головна **юридична відмінність** між продажем немовляти (що справедливо є незаконним) і комерційним контрактом про сурогатне материнство полягає лише в **часі**. Якщо контракт підписано **до зачаття дитини**, це — **легальна передача батьківських прав** від сурогатної матері до замовників. Якщо ж контракт укладено **після зачаття**, сторони **винні в торгівлі дітьми**.

Хоча США не є стороною **Конвенції ООН про права дитини**, країна підписала й ратифікувала її **факультативний протокол**, який **забороняє продаж дітей**. На жаль, офіційна позиція США полягає в тому, що

> “домовленості про сурогатне материнство не підпадають під дію” цього протоколу щодо захисту дітей від експлуатації.

—

### Права дітей

Незалежно від міжнародного права, **дитина має природне право знати своїх батьків і бути ними доглянутою**. А батьки мають обов’язок керувати вихованням своєї дитини. Правильне розуміння батьківських прав визнає **сім’ю як основну одиницю суспільства** і найкращого захисника дітей.

На противагу цьому, **сурогатне материнство ставить бажання дорослих вище за потреби дітей**, жертвуючи природним правом дитини бути доглянутою **своєю матір’ю та батьком**.

Ті, хто користується сурогатними матерями, зазвичай — **одинокі чоловіки, одностатеві пари або жінки, які не можуть виносити дитину**. Це означає, що будь-яка дитина, вихована замовниками, **навмисно буде відокремлена щонайменше від одного з батьків**.

Дитина, народжена від сурогатної матері, **ніколи б не погодилася** на навмисну втрату своєї матері. Як пояснює правозахисниця у сфері прав дитини Кейті Фауст, сурогатне материнство

> “розділяє те, що має бути однією жінкою — ‘матір’ — на трьох купівельних і взаємозамінних жінок.”

Це **генетична мати** (донорка яйцеклітини), **мати-народжувачка** (сурогатна) та **соціальна мати** (замовниця).

За словами Фауст,

> “для дітей жодна з цих трьох матерів не є необов’язковою, і кожного разу, коли вони не зібрані в одній особі, дитина зазнає втрати… Сурогатне материнство навмисно — і часто комерційно — змушує дитину втратити одну або всіх них.”

Це **несправедливість щодо дитини**, незалежно від того, наскільки сильно замовники бажають мати її.

—

### Регулювати чи заборонити?

Аль-Салем, спеціальна доповідачка ООН, **не новачок у суперечливих темах**. Під час своєї роботи в ООН вона вже піднімала **чутливі питання гендерної ідеології, проституції та насильства щодо жінок і дівчат у спорті**.

Її останній звіт про сурогатне материнство викликав хвилю **емоційних обговорень**. Дипломати з кількох країн привітали звіт, але багато хто різко заперечив проти безкомпромісного засудження сурогатного материнства.

Представниця Австралії заявила, що **сурогатне материнство “не є за своєю природою експлуататорським”** і що країна прагне до “етичного сурогатного материнства відповідно до міжнародного права прав людини”.

Дипломат із Латвії зазначив, що сурогатне материнство — це “спосіб, у який люди створюють сім’ї”, натякаючи, що його заборона була б небажаною.

Представник Південної Африки закликав **регулювати сурогатне материнство, а не забороняти його**.

А дипломат з Іспанії висловився **на підтримку “прав ЛГБТК-людей”** у контексті сурогатного материнства.

Але у своєму висновку Аль-Салем **відкинула думку, що сурогатне материнство може бути і законним, і таким, що захищає права людини**.

> “Факт полягає в тому, — сказала вона, — що замовники переходять туди, де найменше регулювань, найменше гарантій і найдешевші варіанти.”

Чим більше ми **нормалізуємо сурогатне материнство**, тим **поширенішим воно ставатиме**.

**Юридичні хитрощі та регулювання не можуть усунути його експлуататорну природу.**

Якщо урядові лідери справді хочуть **захищати права людини**, вони повинні **прислухатися до порад спеціальної доповідачки** й **повністю заборонити цю практику**.

Нова індустрія прав людини: бізнес сексуальної політики

Під прапором «прав людини» мережа високопрофільних і добре забезпечених ресурсами НУО просуває інтереси тих, хто отримує прибутки від сексуальної та репродуктивної експлуатації жінок. джерело

25 листопада 2025 року

Автор: **athena_webmaster**

У 1948 році, коли готувалася Загальна декларація прав людини, її початкова назва була Загальна декларація прав чоловіка. Лише після втручання жінок-делегаток — зокрема Ханси Мехти з Індії та Мінерви Бернардiно з Домініканської Республіки — фінальна назва стала Загальною декларацією прав людини. Понад сім десятиліть потому той початковий імпульс — формувати права людини навколо пріоритетів і інтересів чоловіків — знову проявився під іншою назвою: сексуальні права.

Ніде в Європі це не видно так чітко, як у Бельгії. У 2024 році під прапором «модернізації» та «декриміналізації секс-праці» бельгійський уряд фактично легалізував комерційне управління проституцією. Хоча міжнародні медіа широко вихваляли це як прогресивний «перший у світі» крок, реформи насправді закріплюють чоловічий сексуальний доступ до жінок, водночас посилюючи тих, хто отримує прибуток від їхньої експлуатації. Проституція ніколи не була криміналізована в Бельгії; її терпіли. Те, що змінилося, — це юридичний статус тих, хто організовує, керує і монетизує її.

У березні 2022 року Бельгія реформувала свій Кримінальний кодекс таким чином, що легалізувала сутенерство. Реформа не декриміналізувала проституцію — вона ніколи не була криміналізована — але скасувала більшість злочинів, пов’язаних із третіми сторонами, і переозначила експлуатацію як просто отримання «ненормального прибутку», терміну, який у законі не визначений. На практиці це означає, що ті, хто організовує та отримує прибуток від проституції — тобто сутенери — тепер можуть діяти легально, за умови що їхня діяльність формалізована через контракти та представлена як стандартні бізнес-угоди. У той час як такі країни, як Німеччина та Нідерланди, зберігають системи ліцензування борделів, Бельгія пішла далі, повністю прибравши обмеження на прибутки третіх сторін.

У 2024 році Бельгія розширила цю систему, ухваливши новий закон, який формалізував проституцію як визнану форму зайнятості в межах трудового законодавства. Особи у проституції тепер можуть бути найняті за звичайними трудовими контрактами. Хоча цей закон подавався як захисний, він інституціоналізує сутенерство як легальну зайнятість і інтегрує експлуатацію проституції — практику, заборонену міжнародним правом — у формальну економіку.

Називати проституцію «роботою» означає стирати нерівність і насильство, що її визначають. У Бельгії, як і по всій Європі, абсолютна більшість осіб у проституції — мігрантки, багато з яких — без документів або в умовах бідності, тоді як покупці — майже виключно чоловіки. Під виглядом захисту новий бельгійський закон нормалізує чоловіче сексуальне право та перетворює проституцію на легітимний бізнес.

Цей зсув прямо суперечить обов’язковим міжнародним стандартам.

* CEDAW (Стаття 6) зобов’язує держави придушувати експлуатацію проституції жінок — тобто сутенерство.

* Конвенція ООН 1949 року визнає проституцію несумісною з людською гідністю.

* Європейський парламент неодноразово визначав проституцію як форму насильства проти жінок і перешкоду для рівності між жінками і чоловіками (Резолюції 2014 і 2023 років).

* Спеціальна доповідачка ООН Рім Ассалем задокументувала проституцію як серйозне порушення прав людини жінок.

* Європейський суд з прав людини нещодавно підтвердив, що французька Модель рівності — яка криміналізує сутенерів і покупців, водночас декриміналізуючи осіб у проституції — повністю відповідає зобов’язанням у сфері прав людини.

У відповідь дев’ять феміністичних організацій у Бельгії подали конституційне оскарження цього закону. Ці правозахисні жіночі групи стверджують, що «Закон про секс-працю» порушує основні принципи Конституції та прав людини, зокрема:

* **Людську гідність**, комерціалізуючи жіноче тіло і зводячи його до об’єкта сексуального споживання.

* **Рівність між жінками і чоловіками**, оскільки проституція відображає і посилює структурні дисбаланси влади між статями.

* **Захист від насильства та організованої злочинності**, оскільки проституція живить мережі торгівлі людьми і наражає жінок на непропорційно високий рівень насильства.

* **Стандарти трудового законодавства**, оскільки вона переозначує сексуальний доступ до жінки як форму контрактної праці та легітимізує контроль третіх сторін над цією взаємодією.

Після подання аргументів обома сторонами, включно із захистом бельгійського уряду, очікується, що суд винесе рішення в найближчі місяці — рішення, яке безпосередньо стосуватиметься фундаментального питання прав людини жінок.

На протилежному боці кілька потужних, корпоративного типу НУО — включно з ILGA-Europe, Transgender Europe (TGEU), Médecins du Monde та International Planned Parenthood Federation (IPPF) — втрутилися на підтримку бельгійського уряду. Ці організації діють у ширшій рамці «сексуальних і репродуктивних прав», які — попри заявлену підтримку автономії жінок — нині представляють спільний політичний порядок денний: легалізацію проституції, просування сурогатного материнства та стирання жінок як класу, заснованого на статі.

У цій рамці сходяться три добре профінансовані лобістські інтереси: лобі трансгендерності, проституції та сурогатного материнства. Усі три заперечують матеріальну реальність статі та структурну природу гендеру як ієрархії чоловічого домінування над жінками. Замість цього вони подають системи чоловічої влади як питання ідентичності, самовираження або особистого вибору. На практиці цей альянс легітимізує доступ чоловіків до тіл жінок під виглядом «прав людини».

Справу висвітлює різкий поділ. З одного боку — феміністичні та фронтові організації, які щодня надають підтримку жінкам, що зазнають чоловічого насильства, включно з тими у проституції та тими, кого продали в сексуальну експлуатацію. З іншого боку — впливові, добре фінансовані НУО, об’єднані порядком денним, що прагне нормалізувати чоловіче сексуальне право — і упакувати його як прогресивну політику.

Ці організації діють як частина ширшого адвокаційного блоку, до якого належать великі міжнародні актори, такі як Amnesty International, що з 2015 року відкрито підтримує легалізацію сутенерства. Нещодавно Amnesty приєдналася до таких груп, як Centre for Reproductive Rights, IPPF, ILGA World і AWID, виступаючи за регулювання репродуктивної експлуатації жінок через сурогатне материнство.

ILGA-Europe і Transgender Europe (TGEU) просували той самий порядок денний, закликаючи до декриміналізації прибутків третіх сторін. Усі ці організації підтримують стирання жінок у законах і політиках шляхом заміни статі гендерними стереотипами і гендерною ідентичністю.

IPPF і ILGA нещодавно атакували Спеціальну доповідачку ООН Рім Ассалем, стверджуючи, що «поняття бінарної статі походить із західного колоніального патріархату». На противагу цьому понад 500 жіночих організацій підписали спільний лист на захист Ассалем і її роботи, що документує насильство проти жінок і дівчат, засноване на статі.

Їхнє втручання висвітлило ширшу істину: під прапором «прав людини» мережа високопрофільних і рясно забезпечених ресурсами НУО просуває інтереси тих, хто отримує прибуток від сексуальної та репродуктивної експлуатації жінок. Те, що подається як прогресивність, є консолідацією індустрії — тієї, що об’єднує проституційне лобі, ринок сурогатного материнства та рух гендерної ідентичності в єдину політичну силу і єдину систему експлуатації.

У її основі — переконання, що жіноче тіло — сексуально та репродуктивно — має бути доступним для комерційного використання. Наслідком є глобальна індустрія сексуальних прав, яка ребрендує чоловіче домінування як рівність, а експлуатацію як «розширення прав», водночас стираючи жінок як політичну та юридичну категорію.

Те, що зараз подає Бельгія як прогрес, — повернення старої моделі: прав чоловіків, повторно оголошених універсальними.

У тій самій країні, де особи можуть змінювати юридичну стать за власною декларацією — або вилучити її з офіційних документів узагалі — і де дані, розподілені за статтю, включно зі статистикою насильства, були стерті, жінки як політичний і юридичний клас зникають. Злочини, що раніше визнавалися як чоловіче насильство проти жінок, тепер реєструються на основі задекларованої «гендерної ідентичності», а не статі, стираючи і чоловіків-правопорушників, і жінок-жертв із офіційних записів.

Під прапором «прав людини» держави та потужні НУО захищають сексуальні права чоловіків: право купувати жінок, орендувати жінок, переписувати жінок із реальності — і називати це рівністю й вибором. Жінки боролися за те, щоб їх визнали людськими істотами у 1948 році. У 2025-му ця боротьба далека від завершення.

**Феміністичні заявниці:** Isala, Le Monde selon les femmes, Observatoire féministe des violences faites aux femmes, Maison de la Famille, Synergie Wallonie pour l’égalité entre les femmes et les hommes, Mouvement pour l’Égalité entre les Femmes et les Hommes, Fondation Anne-Marie Lizin, European Network of Migrant Women, La Voix des Femmes.