Категорія: Протидія насильству

7 травня 2021 року відбулась експертна дискусія, присвячена тому, як між собою взаємодіють і взаємно підсилюють Модель рівності, Порядок денний “Жінки. Мир. Безпека” (Резолюція ООН 1325), Ціль Сталого Розвитку 16, Загальна рекомендація CEDAW 38 та політики НАТО з протидії сексуальному насильству пов’язаному з конфліктом.

У рамках цієї події представники і представниці міжнародних організацій та організацій громадянського суспільства (Британія, Швеція, США, Ірландія) поділились досвідом і знаннями. Участь у дискусії взяла Елізабет Дубан, консультантка ОБСЄ; Джером Ілам, президент організації “Робоча група з протидії торгівлі людьми в Америці”; Саломе Мбугуа, ко-президентка Європейської мережі мігранток; Граціелла Піга, консультантка ОБСЄ (Італія).

Учасників привітала очільниця ГО Центр «Розвиток демократії» Елла Ламах, котра зауважила, що це перша інформаційна кампанія такого спрямування: її мета – поширювати інформацію про Модель рівності (Шведська модель) як ефективний спосіб протидії сексуальній експлуатації та торгівлі людьми.

«Наші спікери є такі самі волонтери, як і ми, вони знаходять час, щоб долучатись до нашої інформаційної кампанії, щоб ці заходи були проведені», – зазначила Елла Ламах.

З її слів, подібні кампанії необхідно поширювати для всіх пострадянських країн, залучаючи до цього міжнародну спільноту. «Я би звернулась до пані Елізабет з проханням, щоб ці заходи провели в ОБСЄ. Вони не роблять паралелі між міжнародними зобов’язаннями та Моделлю рівності. Ми просимо пояснити, що модель рівності є однією з ефективних моделей в боротьбі з сексуальною експлуатацією. Не всі офіси «ООН Жінки» сьогодні підтримують модель рівності і заявляють про це. вони розглядають Резолюцію 1325 в різних аспектах, але ніколи в аспекті протидії сексуальній експлуатації та торгівлі людьми», – зазначила Елла Ламах.

Окрім міжнародних експертів, до участі долучилась голова БО «Всеукраїнська Ліга Легалайф» Юлія Дорохова.

З її слів, в Україні, та й в усьому світі дуже поверхнево ставляться уряди до проблеми, яка існує у проституції.

«Я би хотіла зачепити ситуацію там, де йде війна, або АТО, як у нас кажуть. Хто в нас найбільш вразливий? Жінки та діти. Жінки змушені надавати «сексуальні послуги» за захист, за ліки, за їжу. Якщо в центрі країни жінки не захищені абсолютно, а в зоні конфлікту мені відомі випадки, коли дівчина їде туди, як на «вахту». Тут вона працює в магазині, а там… мені відомі випадки, коли жінок вбивали, вони просто зникали, трупів не знаходили. У сірій зоні, у зоні конфлікту. Жінки є абсолютно безправними. Щодо дітей, то обов’язково у нашому Кримінальному кодексі має бути посилена відповідальність за втягування дітей у порноіндустрію та проституцію», – наголосила Юлія Дорохова.

«Я би хотіла ще раз підтвердити те, що в нас якось замовчується ця тема, і дуже добре, що організовані такі заходи, як ваш, це дуже важливо і потрібно. Ми дякуємо організаторам за таку важливу кампанію, ми можемо дізнатись про партнерів, тих людей, які думають так, як ми, і діють так, як ми», – додала правозахисниця.

Організатори кампанії «Що таке Модель рівності»:

«Центр – Розвиток демократії»

Громадська рада з гендерних питань при МФО «Рівні можливості»

БО «Всеукраїнська Ліга Легалайф»

МБФ «Українська фундація громадського здоров`я»

CAP International

Національна рада жінок України

Організатори:
«Центр – Розвиток демократії»
Громадська рада з гендерних питань при МФО «Рівні можливості»
БО «Всеукраїнська Ліга Легалайф»
МБФ «Українська фундація громадського здоров`я»
CAP International
Національна рада жінок України
Місце проведення: Zoom, 7 травня 2021 року.
Форма реєстрації
https://forms.gle/eeXGd5ouoEHzHN5p6
У рамках цієї події представники і представниці міжнародних організацій та організацій громадянського суспільства (Британія, Швеція, США, Ірландія) поділяться досвідом і знаннями стосовно того, як між собою взаємодіють і взаємно підсилюють Модель рівності, Порядок денний “Жінки. Мир. Безпека”, Ціль Сталого Розвитку 16, Загальна рекомендація CEDAW 38 та політики НАТО з протидії сексуальному насильству пов’язаному з конфліктом.
На заході передбачений синхронний переклад.
Ведуча заходу: Марія Дмитрієва, Центр Розвиток демократії Участь беруть:Елізабет Дубан, консультантка ОБСЄ
Представниця Головного офісу НАТО (чекаємо підтвердження)
Джером Ілам, президент організації “Робоча група з протидії торгівлі людьми в Америці”
Саломе Мбугуа, ко-президентка Європейської мережі мігранток

Інформаційна кампанія «Що таке «Модель рівності?».

22 квітня 2021 року відбулась експертна дискусія, котра є складовою інформаційно-просвітницької кампанії “Що таке модель рівності?”, темою якої цього разу стали етичні питання висвітлення проблеми сексуальної експлуатації у ЗМІ.

Участь у дискусії брала представниця Рейтерс, CNN Freedom Project Мелані Чірі (Велика Британія), котра надала презентацію для спеціального заходу про особливості висвітлення проблеми залучення жінок до проституції, торгівлі людьми, сексуальної експлуатації, пов’язані із цим етичні питання та питання особистої безпеки героїнь матеріалів.  

За словами Мелані Чірі, роль медіа у висвітленні таких чутливих ситуацій є надзвичайною. Працюючи над такою темою, необхідно пам’ятати, якою є ваша роль як журналіста, чи ви використаєте це «вікно» для полегшення чийогось життя, чи для зла.

Серед названих під час заходу цілей роботи медіа є формування громадської думки, критика вад діючої системи, формування нових викликів і правдиве інформування. «Медіа це місток, який має вести до реальності, журналісти мають кидати виклики тим, від кого залежать важливі рішення», – каже Мелані.

Важливою місію є також просвітництво аудиторії, вважає експертка.

Щодо того, які назви для визначення залучених у проституцію людей вживати, то при формуванні матеріалу необхідно дотримуватись поваги до самої постраждалої жінки. «Якщо жінка у розмові з вами називає себе «секс-працівниця», це її право, це її досвід, до якого треба ставитись з повагою. Але ми обов’язково повинні надавати об’єктивне визначення «постраждала від проституції» у тій частині матеріалу, де можливе висвітлення іншої точки зору. Так, обов’язковим є точне передання її слів. Але від себе повинна йти інтерпретація почутого в той бік, щоб вирішити проблему», – каже експертка.

«Якщо ви пропонуєте сенсацію на такій чутливій темі, ви гратимете на найгіршій стороні читача. Чи ви висвітлюєте цю історію, щоб комусь стало легше, чи ви просто хочете мати хедлайн? Описати жах, в якому перебуває людина, вплинути на чутливу аудиторію, натиснути потрібні важелі, щоб були прийняті потрібні рішення?», – Мелані Чірі ще раз наголосила на мінімізації шкоди, яку може завдати матеріал.

Додатково дискусія розгорнулась навколо питання, чи повинні групи репортерів, що працюють з такими уразливими жінками, надавати якусь персональну допомогу. Норми діяльності журналістів кажуть, що плата героям матеріалів неприпустима, як і взяття грошей від них. На практиці ж, як зазначила голова БО «Всеукраїнська ліга Легалайф» Юлія Дорохова, правозахисникам, котрі працюють з постраждалими від проституції жінками, інколи доводиться просити про пряму допомогу для них. «Був випадок, коли журналісти просто купили жінці продукти. Не можна давати гроші – але можна поповнити телефон, запропонувати підробіток, не полишати людину в такому стані», – зазначила правозахисниця.

Організаторами кампанії “Що таке модель рівності?” є НУО «Центр – Розвиток демократії», CAP International, Громадська рада з гендерних питань при МФО «Рівні можливості», МБФ «Українська фундація громадського здоров`я», БО “Всеукраїнська Ліга Легалайф”, Національна рада жінок України.

Всеукраїнська громадська організація – «Центр – Розвиток демократії»

проєкт «Надання інформаційної та організаційної підтримки жінкам різного віку та дівчатам у зв’язку з коронавірусом з віддалених сіл України», що підтримується ПРООН

Відповідно до українського законодавства, домашнім насильством вважаються діяння фізичного, сексуального, психологічного або економічного характеру, а також погрози вчинення таких діянь. При цьому: діяннями є як самі дії, так і бездіяльність, що призводять, або можуть призвести до порушення стану здоров’я, психічного стану та смерті людини;

вчинятися таке насильство може не лише в межах місця спільного проживання, але й незалежно від того, чи проживає, або проживала особа, яка вчинила насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа; визначено перелік осіб, які можуть бути як постраждалими, так і кривдниками (подружжя; колишнє подружжя; наречені; мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя); особи, які спільно проживають (проживали) однією сім’єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою, їхні батьки та діти; особи, які мають спільну дитину (дітей); батьки (мати, батько) і дитина (діти); дід (баба) та онук (онука); прадід (прабаба) та правнук (правнучка); вітчим (мачуха) та пасинок (падчерка); рідні брати і сестри; інші родичі: дядько (тітка) та племінник (племінниця), двоюрідні брати і сестри, двоюрідний дід (баба) та двоюрідний онук (онука); діти подружжя, колишнього подружжя, наречених, осіб, які мають спільну дитину (дітей), які не є спільними або всиновленими; опікуни, піклувальники, їхні діти та особи, які перебувають (перебували) під опікою, піклуванням; прийомні батьки, батьки-вихователі, патронатні вихователі, їхні діти та прийомні діти, діти-вихованці, діти, які проживають (проживали) в сім’ї патронатного вихователя);

фізичним насильством вважаються: ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру;

до сексуального насильства відносять: будь-які діяння сексуального характеру, вчинені стосовно повнолітньої особи без її згоди або стосовно дитини незалежно від її згоди, або в присутності дитини, примушування до акту сексуального характеру з третьою особою, а також інші правопорушення проти статевої свободи чи статевої недоторканості особи, у тому числі вчинені стосовно дитини або в її присутності;

психологічним насильством є: словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб,

спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров’ю особи;

економічне насильство – умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші подібні правопорушення.

На відміну від домашнього насильства, насильство за ознакою статі (ті ж самі форми) може проявлятися як у приватному (щодо членів сім’ї, родичів тощо, наведених вище в переліку), так і в публічному житті (на роботі, в навчальному закладі, або в побутовому спілкуванні), і вчиняється через те, що особа належить до певної статі.

При цьому, насильство за ознакою статі є більш широким поняттям, оскільки може відбуватись, як особами та стосовно осіб, на яких поширюється дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству, так і поза межами родинного кола. Жорстоким поводженням з дитиною вважаються будь-які форми фізичного, психологічного, сексуального або економічного насильства над дитиною (як у сім’ї, так і поза нею), а також будь-які незаконні угоди стосовно дитини, зокрема вербування, переміщення, переховування, передача або одержання дитини, вчинені з метою експлуатації, що здійснюються шляхом обману, шантажу чи за використання уразливого стану дитини. При цьому: дитина – особа віком до 18 років, якщо згідно з законом, застосовуваним до неї, вона не набуває прав повнолітньої раніше (зокрема через одруження, чи народження дитини). експлуатацією дитини вважається: продаж дітей та торгівля ними, використання дитини для заняття жебрацтвом, робота, що за своїм характером чи умовами, в яких вона виконується, може завдати шкоди здоров’ю, безпеці чи моральності дітей. Що робити, якщо Ви стали жертвою, або свідком насильства чи жорстокого поводження з дитиною? В кожній державній адміністрації та виконавчому органі ради об’єднаної територіальної громади є структурний підрозділ з питань сім’ї та спеціально визначена уповноважена особа, яка приймає та реєструє заяви і повідомлення про вчинення насильства, а також забезпечує надання допомоги постраждалій особі та ужиття заходів до кривдника. Персонально відповідальним за забезпечення своєчасної та ефективної допомоги постраждалій особі на місцевому рівні є спеціально визначений заступник голови районної адміністрації чи виконавчого органу ради об’єднаної територіальної громади. На території села, селища персонально відповідальним за забезпечення своєчасної допомоги постраждалій особі є староста/сільський, селищний голова, який повідомляє про випадок насильства (не пізніше однієї доби) уповноваженим особам виконавчих органів вищого рівня (виконавчого органу ОТГ чи райдержадміністрації).

Староста/сільський, селищний голова може визначити відповідальну особу, яка повинна проводити роботу з прийому та реєстрації заяв і повідомлень про вчинення насильства. Інформувати про вчинення насильства чи реальну його загрозу та звертатись за допомогою можна і безпосередньо до дільничного інспектора поліції, який зобов’язаний провести бесіду з постраждалою особою або її представником, з’ясування обставини конфлікту, виявити причину та умови, які створюють або можуть створювати небезпеку для цієї особи.

При виявленні жорстокого поводження з дитиною/дітьми, обов’язково повідомляється староста/сільський, селищний голова та дільничний інспектор поліції. Всі зазначені особи несуть персональну відповідальність за неналежне реагування на звернення чи повідомлення про вчинення насильства, відповідно до адміністративного, цивільного та кримінального законодавства України.

22 квітня 2021 року відбулась експертна дискусія у рамках інформаційно-просвітницької кампанії “Що таке модель рівності?”, котра була присвячена етичним питанням висвітлення проблеми сексуальної експлуатації у ЗМІ.

Участь у дискусії брала глава БО «Ліга Легалайф», правозахисниця Юлія Дорохова, котра зазначила, що в рамках своєї діяльності представники ЗМІ допомогли лише у випадку однієї жінки, котрий потребував розголосу. «Завдяки публікації в Житомирській області соціальні служби почали хоч якось ворушитися, тому що був резонанс», – констатувала пані Юлія.

«Луценко по телевізору сказав в програмі, що він за легалізацію зброї і проституції, тому що його рейтинг впав. Все, цукерка. Мені на наступний день обірвали телефони, я питаю, з чим пов’язаний ажіотаж, приїжджаю на програму. Питання задаються провокаційні, все, що я говорю по справі, вирізають, і створюється така красива цукерка, обгортка, усередині якої немає нічого взагалі того, що я хотіла сказати.

Моя умова тепер, якщо я даю інтерв’ю, я повинна знати, які будуть питання, і залишаю за собою право не відповідати на те, що мені не подобається. Оскільки я представляю інтереси великої спільноти, люди повинні знати про нас», – каже правозахисниця.

З її слів, у медіа тотально використовують її ім’я, роблять на виході те, чого вона не очікує, коли погоджується на участь у проектах. Тому вона відмовляється, бо журналісти робитимуть епатаж та гроші на чужих проблемах замість сприяти їх вирішенню.

«Хочуть історію жінки. Я ставлю умову, що голос повинен бути невпізнанним, закрити обличчя. Взяли інтерв’ю у дівчинки, і так її заретушували, що її впізнала мати. І сусіди. Це був «Інтер». Це було моторошно. Вони принесли вибачення, але … Мати її побачила, був скандал, батько вигнав з дому, от воно було того варте?

Останнє наше інтерв’ю щодо ситуації в Дубаї. Я розповіла свою точку зору, її піднесли не так, як я говорила. Я говорила, що постраждали жінки найбільше, вони заздалегідь не були проінформовані, що можна, що не можна. І несе відповідальність той, хто виклав фото. Вони перекрутили, ще щось не написали. Журналісти роблять епатаж, а здорові слова, висловлювання по справі просто ігноруються.

У мене в практиці був випадок, коли в мобільній лабораторії їздили на трасі. Туди заходять дівчатка, здають аналізи на ВІЛ, гінеколог був. Наше завдання було зниження ризику, вони вдень сплять і не мають змоги ходять до лікаря. Журналісти нишком поїхали за автобусом, була бійка дуже велика, ми тримали слово, а журналісти нас підставили», – пригадує Юлія Дорохова.

З її слів, вона більше не довіряє журналістам і намагається захистити жінок від спілкування: «Вони викладають те, що наболіло, коли нічим годувати дітей, вона миє Ашан ночами, працює вдень на секонді, падає з ніг, і з цього роблять цукерку, їхня робота робити сенсацію. Вони на програмах потім бесідують, не маючи жодного уявлення про те, що відбувається. І мене більше не покличуть, бо я не відповідаю поглядам редакції».

На заходах, які проводять на підтримку фактичної легалізації сутенерства, намагаються державу зробити сутенером: говорять про обов’язкове оподаткування жінок та медичний огляд.

«Я задаю питання, може одна я тут нічого не розумію. Це КЗпП регулює? У нас багато жінок цікавляться шведською моделлю, багато хто просто не розбираються, не знають, як це просувати. У тих, хто платить за «легалізацію», вони день у день отримують фінансування. Можуть робити круглі столи», – розповідає правозахисниця.

З її слів, проблемою є те, що в державі відсутні програми виходу з проституції, продумана допомога жінкам. А ті, хто просуває легалізацію, до кінця не розбираються у темі, і це найпомітніше відбивається на роботі ЗМІ.

Організаторами кампанії “Що таке модель рівності?” є ГО «Центр – Розвиток демократії», CAP International, Громадська рада з гендерних питань при МФО «Рівні можливості», МБФ «Українська фундація громадського здоров`я», БО “Всеукраїнська Ліга Легалайф”, Національна рада жінок України.

22 квітня 2021 року відбулась експертна дискусія у рамках інформаційно-просвітницької кампанії “Що таке модель рівності?”, котра була присвячена особливостям висвітлення проблеми сексуальної експлуатації у ЗМІ.

Організаторами кампанії є ГО «Центр – Розвиток демократії», CAP International, Громадська рада з гендерних питань при МФО «Рівні можливості», МБФ «Українська фундація громадського здоров`я», БО “Всеукраїнська Ліга Легалайф”, Національна рада жінок України.

У рамках цього заходу журналістки з різних країн, які багато років працюють із висвітленням теми сексуальної експлуатації, поділились своїм досвідом із журналістською спільнотою України. Зокрема, участь взяла легендарна дослідниця та письменниця Джулі Біндел, котра привітала своїх українських колег з тим, що вони входять у феміністичний рух протидії злочинам проти жінок, навіть маючи мало підтримки з Заходу.

«Ключові медіа не говорять про це, вони не згадують нас – чоловіки-редактори є непоганими людьми, але вважають нас, феміністок, маргінальними. Втім, ми відстоюємо права половини людства. Моя книга The Pimping of Prostitution: Abolishing the Sex Work Myth вийшла у 2017 році, я доводила, що сексуальна експлуатація жінок не є роботою, це насильство та величезна шкода для жінки, якій потрібні гроші», – зазначила Джулі Біндел.

На її переконання, коли жіночі активістки йдуть за термінологією, яку пропонують легалізатори проституції, вони підігруватимуть їм, якщо не будуть опиратись. Ці тенденції формують думку наступного покоління щодо того, чим проституція є насправді, а це фактично работоргівля.

«Нав’язлива термінологія про те, що проституція є чимсь припустимим, дуже переслідує медіа. Однак це не ринок. Це не є нормальним. Навіть організація, котра бореться з дитячою проституцією та порнографією, використовує термін juvenal sex workers! Пропонується лінія «вибору жінки», нібито легалізація сутенерства є чимсь добрим для жінки. Ви маєте казати всім активістам не ставати на сторону «секс-роботи», має підтримуватись контекст сексуальної експлуатації жінок та дівчат, що це насилля проти жінки, аб’юз за гроші, яких вона потребує.

Чоловіки відстоюють втягнення у проституцію, це проблема. Ми маємо бути аболіціоністками, переслідувати спроби просування декриміналізації сутенерства у медіа. Люди, які пишуть ці матеріали, нав’язують думку, що декриміналізація нібито зупинить арешти жінок у проституції, але насправді це зупинка відповідальності за трафік жінок, ще й обкладання їх податками. Ми не можемо говорити, що «шкода буде мінімалізована», бо це – вбивства, самогубства, викрадання дітей, алкоголізація, психічні розлади. Це не «найдревніша професія», це найдревніший спосіб знущання з жінки», – каже Джулі Біндел.

Також вона розповіла, що зустрічалась з фактами цензурування інформації про Шведську модель боротьби з сексуальною експлуатацією. З її слів, ЗМІ мають певні «мовні посібники», щоб відповідно діяти на аудиторію. У 2006 році, коли 5 проституйованих жінок у британському Іпсвічі були вбиті покупцем сексу, такі ЗМІ дуже високого рівня також стверджували, що декриміналізація проституції була би вигідною для жінок. «Я казала «проституйована жінка», опоненти називали їх «секс-працівницями». Є багато медіа, які фактично лобіюють легалізацію секс-трафіка. Вони беруть приклад однієї представниці «привілейованих» ескортних послуг, розкручують її, просувають ідею, що це власний вибір жінки, що вони нібито щасливі, бо пробують різні сексуальні практики. Ці кампанії дуже щедро оплачуються. У них розвивається меседж, що нібито це йдеться від імені всіх проституйованих жінок, і це є проблема. А я називаю це «туризм», такі випадки не є презентативними, однак ми маємо підтримувати всіх жінок, які пройшли через це», – підсумувала Джулі Біндел.

Як було зазначено під час дискусії, 23 квітня 2021 року відбудеться презентація книги Джулі Біндел в аудіоформаті.

10 років тому Рада Європа прийняла Конвенцію про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами. Україна  була серед країн авторок та ініціаторок Стамбульської конвенції.

Конвенція Ради Європи про запобігання насильства щодо жінок і домашнього насильства (Стамбульська конвенція) – комплексний міжнародний акт, спрямований на захист, запобігання, судову відповідальність і вироблення стратегії в сфері протидії насильству стосовно жінок та домашньому насильству.

Українське законодавство у сфері протидії домашньому насильству частково враховує положення Стамбульської конвенції.

Так, в Україні визнають чотири види насильства (фізичне, сексуальне, психологічне та економічне), діють такі заходи тимчасового обмеження прав кривдника як терміновий заборонний припис та обмежувальний припис, зґвалтування визначається якдії сексуального характеру, вчинені без добровільної згоди потерпілої особи.

Водночас, є й серйозні невідповідності між національним законодавством та вимогами Стамбульської Конвенції, які мала би виправити ратифікація Конвенції Україною.

На картинці пропонуємо зосередитися на конкретних проблемах у сфері протидії насильству щодо жінок та домашньому насильству, актуальних для нашої країни, та шляхах їх вирішення, які пропонує Стамбульська Конвенція.

До прикладу проблема

У березні 2021 року до нашої організації звернулася Марія, яка має двох дітей 3 та 12 років і потерпає від насильства з боку чоловіка. Жінка живе на околиці міста, яке після адміністративної реформи вже не є районним центром. Після чергового випадку насильства викликала поліцію. Поліцейські склали протокол та порекомендували звернутися за послугами до соціальних служб.

Марія так і зробила – однак їй повідомили, що новостворена об’єднана територіальна громада ще не має соціального працівника чи іншого фахівця, який може надавати послуги постраждалим від домашнього насильства. Жінці рекомендували звернутися до районного центру, а це понад 80 км від місця проживання Марії.

Для отримання медичної, юридичної, психологічної, соціальної допомоги постраждалій особі потрібно звернутися до декількох різних установ, які можуть бути на великій відстані одна від одної. Часто взаємодія між правоохоронними органами та спеціалізованими службами ускладнена; вони не обізнані щодо стандартів роботи з постраждалою особою та не можуть надати належну підтримку через власні упередження щодо домашнього насильства.

Вирішення проблеми завдяки ратифікації та імплементації Стамбульської Конвенції:

Частина 3 статті 18 Конвенції: Сторони забезпечують, щоб заходи, ужиті згідно із цією главою [Глава IV – Захист та підтримка] … дозволяли, де це доречно, щоб різні служби захисту та підтримки розташовувалися в тих самих приміщеннях.

Стаття 25 Конвенції: Сторони вживають необхідних… заходів для забезпечення створення відповідних легкодоступних консультативних центрів допомоги жертвам зґвалтування або сексуального насильства в достатній кількості для забезпечення медичної та судово-медичної експертизи, підтримки у випадку травм і надання консультацій жертвам.

Після ратифікації Стамбульської конвенції правоохоронці та спеціалізовані служби, які надають допомогу постраждалим особам, такі як притулки, лікарні та центри соціальної підтримки, повинні будуть розміщуватися в одній будівлі та, де це доречно, співпрацювати і координувати свої дії.

Також будуть створені окремі центри спеціалізованої допомоги для постраждалих від сексуального насильства.

Для забезпечення високої якості роботи з постраждалими особами співробітники спеціалізованих служб та правоохоронних органів пройдуть необхідне навчання.

Таким чином, особа, постраждала від насильства, матиме можливість отримати дієву та комплексну підтримку, зосереджену в одному місці.

ГО Центр «Жіночі перспективи»

ГО Центр «Розвиток демократії» продовжує проводити експертні дискусії у рамках інформаційної кампанії “Що таке модель рівності?”, котра присвячена питанню впровадженню дієвої моделі боротьби з сексуальною експлуатацією та торгівлею людьми в Україні.

Як зазначила голова ГО Центр «Розвиток демократії» Елла Ламах, ініціатори кампанії сподіваються, що вона допоможе захистити жінок та допомогти їм вирватись з цього рабства не лише у нас в країні, але й у всьому світі.

Координаторка Громадської ради з ґендерних питань при МФО «Рівні можливості» Лариса Кобелянська, вітаючи учасників кампанії, у свою чергу, подякувала експертному середовищу, котре піднімає це питання в той час, коли дехто намагається просувати легалізацію сутенерства.

«Нас об’єднує те, що ми боремось за права жінок і проти насильства, в яку б обгортку воно не обгорталось. Коли суспільству намагаються продати ідею під виглядом захисту жінок, щоб суспільство прийняло форму закамуфльованого насильства, ми маємо відверто говорити, що проституція – це насильство. Історично це дуже давній спосіб експлуатації жінок, але часи змінилися, і ми не можемо прийняти ту ситуацію, коли частина жінок чи то за доброю волею, чи то за обставинами потрапляє у ситуацію, коли її ґвалтують і порушують її права.

Зараз по всьому світу вчергове йде повернення до менш суворого контролю за правами жінок, допускається поблажливе ставлення до тих країн, котрі гальмують, зменшують тиск на порушників. Ми маємо чітко заявити, що наш вибір це захист прав людини, захист прав жінок. Жінки у проституції є жертвами насильства, незалежно чи вони це усвідомлюють, незалежно від обставин, від того, що вони про це думають. І тим більше від того, хто вважає, що там їм добре», – зазначила Лариса Кобелянська.

8 квітня 2021 року відбулась дискусія на тему «Модель рівності і правоохоронні органи», у котрій на запрошення ГО Центр «Розвиток демократії» взяли участь активістки впровадження Шведської моделі боротьби з сексуальною експлуатацією в Україні, Ірландії, а представники правоохоронних структур Швеції, Канади, Великої Британії, Ізраїлю, Ісландії.

Як розповіла активістка впровадження Шведської моделі в Ірландії Міа де Фіче, котра сама була жертвою сексуальної експлуатації, коли жінку втягують у проституцію, її світ стає дуже вузьким – лише вона, чоловіки, котрі її купують, та поліція. Тому роль правоохоронців є надзвичайно важливою.

«Я пробула шість років у проституції, бачила багато злочинів, котрі є супутніми до сексуальної експлуатації жінок, у тому числі трафік. Зі мною поводились як зі злочинницею», – розповіла Міа де Фіче.

Важливість ефективної роботи правоохоронців підтвердила представниця поліції Рейк’янесберга (Ісландія) Альда Йохансдоттір, котра також поділилася досвідом своєї країни у впровадженні Шведської моделі. З її слів, за спостереженнями поліції у її країні – 50% «покупців сексу» – це одружені чоловіки.  

Також торік Модель рівності запрацювала в Ізраїлі. Відповідний закон набув чинності в липні 2020 року, він діятиме протягом п’яти років, щоб законодавці та суспільство змогли оцінити його ефективність. У законі, що є дуже важливим, передбачене фінансування реабілітаційної бази для постраждалих жінок.

Як повідомила голова департаменту протидії торгівлі людьми та проституції поліції Ізраїлю Саріт Перес, за ізраїльським законом ті, хто живе за доходи від втягування когось у проституцію, скоює правопорушення, той, хто втягує людину у проституцію, скоює злочин, той, хто рекламує «послуги проституції», пропонує для цього приміщення, також є порушником закону. Однак це не застосовується до тих, ким, власне, торгують такі люди. «76% жінок, втягнутих у проституцію, полишили би її негайно, якби могли», – навела дані статистики представниця Ізраїлю.

ГО “Центр “Розвиток демократії” у співпраці із Громадською радою при МФО “Рівні Можливості” та за підтримки МБФ «Українська фундація громадського здоров`я» проводить інформаційну кампанію “Що таке модель рівності?” з нагоди 70-ї річниці Конвенції про боротьбу з торгівлею людьми та експлуатації проституції інших, 40-ї річниці Конвенції ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок, 20-ї річниці Палермського протоколу про попередження і припинення торгівлі людьми, особливо жінками і дітьми, і покарання за неї, що доповнює Конвенцію ООН проти транснаціональної організованої злочинності.

8 квітня 2021 року відбулась експертна дискусія «Модель рівності і правоохоронні органи», котра продовжила інформаційну кампанію “Що таке модель рівності?”, ініційовану в Україні громадською організацією «Центр – Розвиток демократії». Участь у дискусії взяли активістки впровадження Шведської моделі боротьби з сексуальною експлуатацією в Україні, Ірландії, а також представники правоохоронних структур Швеції, Канади, Великої Британії, Ізраїлю, Ісландії.

Матс Паулссон, старший радник Шведської агенції з гендерної рівності, колишній офіцер поліції, який працював у сфері протидії торгівлі людьми, розповів про те, як працює шведська поліції з жінками, котрих експлуатують у проституції. Запроваджена у його країні Шведська модель діє вже 20 років.

За його поясненням, продаж сексу у Швеції не криміналізований, однак криміналізована купівля – наслідком бажання купити цю «послугу» є штраф або позбавлення волі терміном до року. Звідництво карається терміном позбавлення волі до восьми років. Торгівля людьми з метою сексуальної експлуатації – до 10 років у в’язниці.

Кожна жертва та потенційна жертва торгівлі людьми має право на підтримку та захист з боку суспільства та 30 днів на роздуми. Допомога регулюється НМП – Національним механізмом перенаправлень, а також Програмою добровільного повернення Міжнародної організації міграції. Цілями цієї роботи є підтримка та захист жертв, відправлення порушників до в’язниць, мінімізація ризику повторного потрапляння до торгівлі людьми.

Алан Кейтон, колишній офіцер поліції Великої Британії, представив «Пілотний проект запровадження Моделі рівності в Іпсвічі». З його слів, боротись з сексуальною експлуатацією незахищених жінок тут почали після того, як маніяк убив п’ятьох з них.

З його слів, у 60-70 водночас можна було побачити до 25 жінок на кількох визначених вулицях Іпсвіча. Всього у рамках проекту було виявлено 107 жінок, яких використовували у сексуальній експлуатації, 12 з них постійно.

У результаті з’ясувалося, що каральна стратегія щодо цих жінок не працює, причому до відповідальності за порушення громадського порядку були притягнуті всього дві жінки. До впровадження проекту допомоги були залучені місцева влада, медики, психіатрична допомога.

За два роки впровадження стратегії в Іпсвічі заарештували 140 шукачів «сексуальних послуг», більшість з них отримали попередження, кільком пред’явили звинувачення. До 400 дітей виявлено як такі, що мають ризик опинитись у сексуальній експлуатації. 80 жінок отримали допомогу від команди «Добиймося змін».

Домінік Моншам, лейтенант-детектив департаменту карного розшуку (Монреаль, Квебек, Канада), представив доповідь «Боротьба із сутенерством в Канаді і взаємодія поліції із соціальними службами».

За його даними, 89% жінок, яким допомагали виходити з проституції, не мали інших джерел існування. Тих дівчат, котрих вдавалося переконати, залучали до програм відновлення.

«Двадцять років тому нереально було уявити, що буде можливим контакт між поліцією та тими дівчатами. Зараз вони приходять без страху. Ми прийшли від арештів сотень і сотень жінок у проституції до нуля, і до сотень і сотень заарештованих трафікерів. Тепер у нас є методи впливу не лише на постраждалих жінок, але й на їхні сім’ї. Двадцять років тому термін «сексуальна експлуатація» не був у вживанні, тепер це так.

Ми працювали також у Південній Америці, там відбувалось те саме. Дівчат забирають з вулиці, експлуатують у масажних салонах, готелях, у тому числі дівчат дитячого віку. Те, що ці жінки на оголошеннях в інтернеті пишуть відверто про свою діяльність, не означає, що вони незалежні», – розповів Домінік Моншам.

ГО Центр «Розвиток демократії» підтримує звернення Громадської ради з гендерних питань з нагоди десятої річниці прийняття Радою Європи Конвенції про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами

10 років тому, 7 квітня 2011 року, Рада Європа прийняла Конвенцію про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами. Україна  була серед країн авторок та ініціаторок Стамбульської конвенції.

Ця подія є важливою не тільки для країн Ради Європи, а й для усього цивілізованого світу, що вибудовує демократичну систему цінностей через повагу та дотримання прав людини.

Конвенція — це законодавча база Ради Європи для боротьби з насильством щодо жінок і є найґрунтовнішим міжнародним документом для запобігання домашньому насильству, «золотим стандартом», за висловом Генеральної секретарки Ради Європи Марії Пейчинович-Бурич.

Закликаємо представників і представниць депутатських фракцій різного рівня, депутатів і депутаток обласного та місцевого рівнів підтримати громадські організації, які послідовно відстоюють права людини і разом вимагати від Верховної Ради ратифікації Конвенції.

У 2020 році саме громадськість ініціювала петицію на ім’я Президента України з вимогою подати Конвенцію на ратифікацію. Петиція зібрала необхідну кількість підписів і Президент пообіцяв подати її на ратифікацію.

Звертаємось до Президента України з вимогою виконати свою обіцянку і подати до Верховної Ради Проєкт Закону «Про ратифікацію Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами».

Важлива роль у ратифікації Стамбульської Конвенції належить Верховній Раді і ми звертаємося до депутатів і депутаток із вимогою ратифікувати Конвенцію і відмовитися від упереджень, не сприймати спекуляції навколо Конвенції РЄ.

Просимо виконати свій громадянський та депутатський обов’язок і зробити країну безпечною та вільною від насильства як в родині, так і в громаді, як на місцевому, так і національному рівнях. 

За ці десять років Парламент та Уряд України за участі міжнародних організацій та громадянського суспільства провели величезну підготовчу роботу із внесення змін в українське законодавство, щоб наблизити його до норм Конвенції і підготувати ґрунт для подальшого удосконалення нормативно-правової бази у сфері захисту прав жінок і протидії насильству. 

Конвенція залишається інноваційним документом і дає старт системній роботі в профілактиці, захисті та протидії насильству. В Україні запрацюють стандарти захисту прав жінок та чоловіків, хлопчиків та дівчат різних соціальних груп, особливо вразливих груп населення: жінок, дітей та осіб з інвалідністю, людей старшого віку.

Положення Конвенції залишаються єдиною платформою для розбудови інфраструктури і подальшої реінтеграції постраждалих від насильства та роботі з особами, які стали кривдниками.

Нагадуємо, що першочергова умова парламентарів — це створити безпечні умови життя для кожної людини через ратифікацію відповідних міжнародних документів, що дає можливість державним органам розробити відповідні нормативні акти стосовно конкретних механізмів захисту від насильства.

Ратифікація Конвенції дозволить:

захищати українських громадянок за кордоном (де українське законодавство не працює),

встановити мінімальні та максимальні стандарти протидії насильству зі сторони держав,

створити стандарти надання послуг постраждалим (такий підхід не застосовується в практиці України),

встановити рамки моніторингу та звітності для ефективних дій на рівні держави та на рівні громад, що демонструє стійкі наміри держави бути частиною міжнародної спільноти, яка не лише забезпечує стандарти захисту прав людини, а й в постійному діалозі шукає, просуває та забезпечує кращі міжнародні практики для захисту кожної особи.