Категорія: Модель рівності

13 грудня 2024 року відбувся вебінар «Сурогатне виношування: етичні виклики». Захід був організований НУО «Центр – Розвиток демократії», Міністерством соціальної політики та Громадською радою з гендерних питань (Україна) в межах кампанії «16 днів проти гендерного насильства». English

Відкриваючи вебінар, глава Громадської ради Лариса Кобелянська констатувала, що сурогатне материнство – складна і дуже нагальна етична, медична, правова проблема. Вона дуже чутлива та болісна, як і загалом домагання до жінок, сексуальна експлуатація, для обговорення проблеми сурогатного материнства до вебінару залучили міжнародних, а також національних експертів.

Модераторка вебінару, гендерна експертка НУО «Центр – Розвиток демократії» Марія Дмитрієва також нагадала, що нині Україна одна з небагатьох країн в Європі, де досі дозволяється ця практика.

На запрошення організаторів участь у вебінарі взяли:

• Марі-Жозеф Девільє, Міжнародна коаліція за скасування сурогатного материнства (ICASM);
• Таїна Б’єн Еме, виконавча директорка Коаліції проти торгівлі жінками та співзасновниця організації Equality now;
• Шіла Сур’янараянан, доцентка Центру жіночих студій, Університет Хайдерабада, Індія;
• Ліндіта Пано, активістка за права дітей, Албанія;
• Зоряна Скалецька, депутатка Київради, очільниця МОЗ України у 2019-2020.

«Заборона сурогатного материнства повинна бути на порядку денному феміністичного руху, сурогатне материнство є складовою насильства щодо жінок. Воно шкодить жінкам, виїдає медичний ресурс», – зазначила Марі-Жозеф Девільє. З її слів, це хижа система, вигоду від якої отримують покупці дітей, навіть при сурогатному материнстві усередині країни йдеться про найбільш незахищених економічно жінок, які ризикують своїм життям та здоров’ям. Така вагітність несе утричі більший ризик, ніж звичайна.

На прикладі Греції – 60% сурогатних матерів не є громадянками країни, хоча там ця практика визначається як «альтруїстична». У Південній Африці місцеві жінки зі звичайною вагітністю не мають доступу до медичного обслуговування, яке натомість віддає свої ресурси для приймання сурогатних матерів, схожа ситуація в Уганді. Натомість Італія повністю заборонила сурогатне материнство, як комерційне, так і альтруїстичне. Також Європейський Парламент засуджує цю практику з 2015 року, вже у 2024 році була переглянута й директива ЄС, яка додала сурогатне материнство до переліку злочинів торгівлі людьми. Є і рішення іспанського суду щодо випадку сурогатного материнства, в якому дослівно сформульовано, що це – не батьківство, а репродуктивне насилля.

У свою чергу, Таїна Б’єн Еме розповіла про те, як впроваджувався законодавчий дозвіл на сурогатне материнство у штаті Нью-Йорк. На початку жіночий рух був єдиним у ставленні до цього питання, та у 2019 році вдалося відхилити законопроект. Вже через рік була підготовлена надзвичайно великобюджетна кампанія, яка розповідала про сурогацію як про «можливість для безплідних пар та для гей-батьків», тому всередині жіночої групи законодавців відбулося розділення щодо цього питання, щоб «зробити це безпечнішим», і законопроект врешті пройшов. Відтоді штат Нью-Йорк перетворився на столицю сурогації, одразу відкрився потужний потік сурогатного материнства, порушення прав жінок, масової експлуатації. «Імена залучених до цього жінок невідомі, вони не реєструються, ми не знаємо стану їхнього здоров’я ані до, ані під час, ані після пологів; Нью-Йорк став епіцентром трафікінгу», – каже Таїна Б’єн Еме.

«Сурогатне материнство йде у бідніші країни. В Індії жінки отримують в кілька разів менші кошти за такі пологи, ніж у США. Але навіть ці доходи в підсумку не покращують їхнє економічне становище. Виношуючи дитину для інших, індійська жінка втрачає зв’язок з власною сім’єю, бо її обмежують у контактах. Ця практика йде пліч-о-пліч з трафікінгом, проституцією, із викраданням дівчат», – розповіла Шіла Сур’янараянан.

Досліджуючи цю тему в Індії, вона дізналася про випадок викрадення 13-річної дівчинки, яку гвалтували і змусили 6 разів народити дітей, котрих потім продали. Наслідками сурогації є смерті сурогатних матерів, смерті донорок яйцеклітин, опіка та взагалі подальша доля народжених на замовлення дітей, кинуті напризволяще непотрібні «замовні» діти, трафік жінок та дівчат. Тому комерційне сурогатне материнство було заборонене в Індії у 2021 році.

«Ми не хочемо, щоб Албанія стала раєм для сурогатного материнства. Не хочемо, щоб жінок забирали у трафік. Багато албанок вже продали у проституцію в багатші країни, тепер вони йдуть до нас зі пропозицією сурогатного материнства. Щойно в Албанії прийняли закон про дозвіл на сурогацію, сюди також почали везти українок, для такої ж експлуатації», – додала Ліндіта Пано. З її слів, для розташованої неподалік Італії Албанія є країною стоматологічного туризму: тут надають якісні послуги за невелику для рівня доходів італійців ціну. «А тепер будемо ще країною для сурогатного туризму. Нам ще водночас дуже активно намагаються нав’язати легалізацію проституції», – свідчить Ліндіта Пано.

Україна також має цю проблему, яка практично ніяк не регулюється законодавчо на рівні, який би хоч якось захищав залучених у сурогацію жінок, засвідчила депутатка Київради, очільниця МОЗ України у 2019-2020 роках Зоряна Скалецька.

З її слів, регулювання сурогатного материнства прописане у межах однієї сторінки у документації щодо репродуктивного здоров’я. Відтак в Україні основою регулювання правових відносин залучених у сурогацію жінок з замовниками стали самі договори, які пропонувала жінкам інша сторона і які через це не є паритетними. Передусім, підписуючи подібний договір, економічно не захищена жінка не знає і про свої права. В країні немає і будь-якого обмеження для практикуючих у цій сфері лікарів. Вони не мають ніяких наслідків за неетичну працю. Україна не ратифікувала і конвенцію щодо прав дитини і біомедицини, тому в сурогації взагалі не йдеться про основне: дитина має право народитися у люблячій родині, а не як наслідок «збереження спадщини біоматеріалу». Крім того, сурогація є перешкодою для євроінтеграційного руху України. Констатуючи наявність цих трьох ключових проблем, Зоряна Скалецька зазначила, що після війни обов’язково заговорять про відродження нації, і вже тепер треба бити на сполох, бо буде сплеск і попиту на сурогацію, особливо з урахуванням комерціалізації медицини в Україні. Сурогатне материнство має бути повністю забороненим, у всіх його формах.

Марія Дмитрієва також додала, що одразу після початку повномасштабного вторгнення росіян в Україні почали широко рекламувати сурогатне материнство на закордонну аудиторію: «До нас присилають біоматеріал, жінки виношують дітей за кордон, їх забирають та оформлюють через посольства – біологічні батьки навіть не навідуються сюди. Також для сурогації до нас везуть жінок з країн Середньої Азії, в яких становище ще гірше за наше». Ліндіта Пано також засвідчила, що в Албанії народжених «на замовлення» дітей віддають навіть без реєстрації. «В Україні жінка – сурогатна мати навіть не має права на цю дитину. При цьому батьків-замовників законодавство навіть не змушує забирати новонароджених. Навіть якби народивша мати і хотіла забрати цю дитину, цього не дадуть зробити. Громадянства в цих дітей немає ніякого, наші сиротинці заповнені сурогатними дітьми, яких з якихось причин не забрали замовники, бо таких дітей не можна і всиновити та вдочерити», підсумувала Марія Дмитрієва.

On December 11, 2024, the webinar “Youth Advocacy Campaigns. We are implementing the resolutions of the UN Security Council “Youth, peace and security” and “Women, peace and security” was held. The event was organized by the NGO “Democracy Development Center”, the Public Council on Gender Issues (Ukraine) to summarize the work of young people during the year and within the framework of the “16 days against gender-based violence” campaign, their participation in the decision-making process to defend the rights and opportunities of children and young people at the level of cities and villages of their communities. українською мовою

The event was moderated by the head of the NGO “Democracy Development Center” Ella Lamakh. She thanked the representatives of local authorities and public organizations, who worked to integrate internally displaced Ukrainian men and women in local communities during the year, while ensuring the requirements of international standards, which are important for Ukraine, especially in the conditions of devastating Russian military aggression. In particular, it was the network of feminists of Canada, the Council of Europe, OutcomesX, LLC, the international organization Project Harmony, Inc. with the support of the US Embassy who helped to work, to hold meetings and training.

During the webinar, the present activists talked about the experience of the community of Pershotravensk, Dnipropetrovsk region, which accepted the flow of IDPs from neighboring Donetsk region from the very beginning, Haivoron, Kirovohrad region, in which the number of displaced people was equal to the number of local residents of the town, Tovtry and Zastavna of Chernivtsi region, Lutsk, Volyn region, about the experience of the communities of Donetsk, Lviv, Mykolayiv regions.

11 грудня 2024 року відбувся вебінар «Адвокаційні кампанії молоді. Впроваджуємо в життя резолюції Ради Безпеки ООН “Молодь, мир та безпека” та “Жінки, мир та безпека”». Захід був організований НУО «Центр – Розвиток демократії», Громадською радою з гендерних питань (Україна) для підсумування роботи молоді протягом року та в межах кампанії «16 днів проти гендерного насильства», їхньої участі у процесі прийняття рішень для відстоювання прав та можливостей дітей і молоді на рівні міст і сіл своїх громад. English

Захід провела голова НУО «Центр – Розвиток демократії» Елла Ламах. Вона подякувала присутнім представникам місцевої влади, громадських організацій, котрі протягом року працювали з тим, щоб інтегрувати внутрішньо переміщених українців та українок в місцевих громадах, забезпечити при цьому вимоги міжнародних стандартів, котрі є важливими для України, тим більше в умовах руйнівної російської військової агресії. Зокрема, працювати, проводити зустрічі та навчання допомогла мережа феміністок Канади, Рада Європи, OutcomesX, LLC, міжнародна організація Project Harmony, INC. за підтримки Посольства США.

Під час вебінару розповідали про досвід громади міста Першотравенськ Дніпропетровської області, у котрому прийняли від самого початку потік ВПО із сусідньої Донеччини, міста Гайворон Кіровоградської області, в котрому чисельність переселенців дорівнювала числу місцевих жителів, села Товтри, міста Заставна Чернівецької області, міста Луцьк Волинської області, про досвід громад Донецької, Львівської, Миколаївської областей.

On December 5, 2024, the webinar “Pornography: A Danger for Women and Children” was held. The event was organized by the NGO “Democracy Development Center”, the Ministry of Social Policy and the Public Council on Gender Issues (Ukraine). українською мовою

 At the beginning of the discussion, the head of the Public Council on Gender Issues at the “Equal Opportunities” IFU, Larysa Kobelyanska, noted that about 1,000 people had registered for the event, and no topic had gathered such a large number of people before, because the topics chosen for the events of this year’s campaign against gender-based violence are extremely important and painful.

Experts were commenting the following topics to discuss:

• Tatiana Kotlyarenko, international expert, the US, former OSCE ODIHR Advisor on Anti-Human Trafficking Issues; 
• Yurii Hanushchak, Police Colonel, Head of the 3rd Department (Coordination of Activities) of the Department of International Police Cooperation (DIPC), National Police of Ukraine;
• Anna Zobnina, European Network of Migrant Women;
• Olena Zaitseva, expert, lawyer in international law, Ukraine;
• “Pornography as torture”, Linda McDonald and Jeanne Searson, women’s rights activists, Canada
• “OnlyFans and its dangers”, Julie Bindel, journalist, the UK
• “Pornography is prostitution with a camera”, Melissa Farley, Ph.D., Executive Director, Prostitution Research & Education, US

The webinar was moderated by the gender expert of the NGO “Democracy Development Center”, Maria Dmytrieva. She thanked Tatiana Kotlyarenko, an international expert from the USA, former adviser to the OSCE ODIHR on issues of combating human trafficking, for her participation, because it was Ms. Tatiana who involved her colleagues – internationnal experts – to the events. In turn, Tatiana Kotlyarenko said that since the beginning of the full-scale Russian invasion of Ukraine, there has been a massive increase in online requests for videos of sexual aggression against Ukrainian women. This applies not only to pornographic videos of the occupied territories, where women suffer from the crimes of military occupation, but also pornographic content that involves Ukrainian refugee women, Ukrainian migrant women in the EU, as well as Ukrainian children. That is, the flood of war-affected women and children from Ukraine has become an area of ​​interest for human traffickers, primarily for sexual exploitation and abuse.

The representative of the National Police of Ukraine, police colonel Yurii Hanushchak, noted that as long as the production and distribution of pornographic content is a crime under Ukrainian law, the police officers will fulfill their duties and prevent this activity. However, he noted that in Ukraine this area is not yet as dangerous as in other countries, although Ukraine is already not only the country of origin, of traffic, but also the destination of human trafficking. Also, when qualifying video content, private transmissions should be distinguished from commercial circulation of pornography involving minors, extreme actions, violence, etc. According to the representative of the National Police, this issue needs legislative regulation.

However, the audience saw a video by Ukrainian expert, international law lawyer Olena Zaytseva, in which she talked about attempts to legalize pornography in Ukraine and why similar laws lobbying for porn content are unacceptable. In particular, in November 2024, the Verkhovna Rada of Ukraine registered a draft law on the legalization of the production and distribution of porn. It supposedly is for restrictions to protect minors, but in practice it is impossible to provide this protection. Instead, the spread of porn leads to an increase in aggressive attitudes towards women, the involvement of minors in prostitution, and the spread of criminal videos is uncontrolled.

Anna Zobnina, strategic and executive director of the European Network of Migrant Women, noted that she would never recognize any involvement in sexual exploitation as “a job”, noting also that it is difficult to find a Ukrainian refugee or migrant woman in a difficult situation who would not be offered prostitution or pornography by human traffickers. Also, according to her, traffickers in EU countries visit camps for migrant women posing as social workers, they offer transportation services to other countries, housing or other opportunities, and then these women disappear at all and they never return. Porn content always contains elements of violence, and it is a form of human prostitution – only filmed, and the connection between pornography and prostitution is undeniable. This is also stated in a special resolution of the European Parliament. Also, Anna Zobnina notes, the problem is not only with the large platforms of porn content, but with the mass of small platforms where porn content circulates. 80% of the videos are “home videos”, and it is important that many migrant women in a difficult situation are offered to make these videos by their abusive partners.

“Torture is never consent,” emphasized Canadian activists Linda MacDonald and Jeanne Searson. Journalist and feminist Julie Bindel (Great Britain) also spoke about the dangers of the “OnlyFans” platform.

“81% of women involved in porn suffer from PTSD. Pornography is scripted prostitution,” said Melissa Farley, an American feminist and executive director of “Prostitution Research & Education”.

Summing up the event, the moderator Maria Dmytrieva reminded that in Ukraine today no one talks about the impact of porn on the psyche of children, and expressed hope that seeing the international studies will influence the point of view of Ukrainian legislators and law enforcement officers.

Earlier it was reported that the NGO “Center for Democracy Development” implemented an information campaign “What is an Equality Model” (materials are available at links: 1, 2, 3, 4, 5, 6).

5 грудня 2024 року відбувся вебінар “Порнографія: небезпека для жінок та дітей”. Захід був організований НУО «Центр – Розвиток демократії», Міністерством соціальної політики та Громадською радою з гендерних питань (Україна). English

Голова Громадської ради з гендерних питань при МФО «Рівні можливості» Лариса Кобелянська на початку дискусії зауважила, що на цей захід зареєструвалося біля 1000 осіб, і раніше жодна тема не збирала таку кількість людей, адже теми, обрані для заходів цьогорічної кампанії проти гендерно зумовленого насильства, є надзвичайно важливими та болючими.

Експерти й експертки коментували наступні теми до обговорення:

• Тетяна Котляренко, міжнародна експертка зі США, колишня радниця БДІПЛ ОБСЄ з питань боротьби з торгівлею людьми;
• Юрій Ганущак, полковник поліції, начальник 3-го відділу (координації діяльності) Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва (ДМПС) Національної поліції України;
• Анна Зобніна, стратегічна та виконавча директорка Європейської мережі жінок-мігранток;
• Олена Зайцева, експертка, юристка з міжнародного права, Україна;
•  «Порнографія як катування» – Лінда Макдональд і Жанна Сарсон, активістки за права жінок, Канада;
• «OnlyFans і його небезпека» – Джулі Біндел, журналістка, Великобританія;  
• «Порнографія – це проституція з камерою» – Мелісса Фарлі, докторка філософії, виконавча директорка організації «Дослідження та освіта щодо проституції», США.

Вебінар модерувала гендерна експертка НУО «Центр – Розвиток демократії» Марія Дмитрієва, котра подякувала за участь передусім Тетяні Котляренко – міжнародній експертці зі США, колишній радниці БДІПЛ ОБСЄ з питань боротьби з торгівлею людьми, бо саме пані Тетяна залучила своїх колег – міжнародних фахівців до серії заходів. У свою чергу, Тетяна Котляренко розповіла, що з початку повномасштабного вторгнення росіян в Україну в онлайн-середовищі спостерігався масовий зріст запитів на відео з сексуальною агресією щодо українок. Це стосується не лише порнографічних роліків окупованих територій, де жінки страждають від злочинів військової окупації, але також і порнографічного контенту, до якого залучають українок-біженок, українок – мігранток в ЄС, також українських дітей. Тобто трафік постраждалих від війни жінок і дітей з України став зоною цікавості торгівців людьми, передусім для сексуальної експлуатації, аб’юзу.

Представник Національної поліції України, полковник поліції Юрій Ганущак зазначив, що допоки виготовлення та поширення порнографічної продукції за українським законодавством є злочином, поліція виконуватиме свої обов’язки та перешкоджатиме цій діяльності. Однак він зауважив, що в Україні це поле ще не є настільки небезпечним, як в інших країнах, хоча Україна вже є не лише країною походження, трафіку, але й місцем призначення торгівлі людьми. Також при кваліфікації відео контенту варто відрізняти приватні пересилання від комерційного оберту порнографії із залученням неповнолітніх, екстремальними діями, насиллям тощо. Зі слів представника Нацполіції, це поле потребує законодавчого врегулювання.

Втім, присутнім також було запропоноване відео української експертки, юристки з міжнародного права Олени Зайцевої, у котрому якраз йшлося про спроби легалізувати порнографії в Україні і чому подібні законопроекти лобіювання порно контенту є неприпустимими. Зокрема, в листопаді 2024 року у Верховній Раді України зареєстрували проект закону з легалізації виготовлення і поширення порно. У ньому нібито передбачені обмеження для захисту неповнолітніх, однак на практиці забезпечити цей захист нереально. Натомість поширення порно призводить до зростання агресивного ставлення до жінок, залучення до проституювання неповнолітніх, а поширення злочинних відеозаписів є безконтрольним.

Стратегічна та виконавча директорка Європейської мережі жінок-мігранток Анна Зобніна зазначила, що ніколи не визнає будь-яке залучення до сексуальної експлуатації як «роботу», зауваживши також, що важко знайти українську біженку або мігрантку в складному становищі, якій би не пропонували проституцію або порнографію торгівці людьми. Також, з її слів, трафікери в країнах ЄС відвідують табори для мігранток під виглядом соціальних працівників, пропонують послуги перевезення до інших країн, житло або інші можливості, і потім ці жінки взагалі зникають зі зв’язку і ніколи не повертаються. Порно контент завжди містить елементи насилля, і він є формою проституювання людей – лише фільмованою, зв’язок між порнографією та проституцією є незаперечним. Про це йдеться і в спеціальній резолюції Європейського парламенту. Також, зазначає Анна Зобніна, проблемою є не стільки великі платформи порно контенту, скільки маса малих платформ, де циркулює порно. 80% роликів є «домашнім відео», при цьому важливо, що багатьом мігранткам у скрутному становищі зазняти ці ролики пропонують їхні партнери-аб’юзери.

«Катування ніколи не може вважатися предметом згоди», наголосили канадські активістки Лінда МакДональд та Джеан Сарсон. Також про небезпеку платформи «OnlyFans» розповіла журналістка, феміністка Джулі Біндел (Великобританія).

«81% жінок, задіяних у порно, страждають від ПТСР. Порнографія є фільмованою проституцією», констатувала американська феміністка, виконавча директорка організації «Дослідження та освіта щодо проституції» Мелісса Фарлі.

Підсумовуючи захід, модераторка Марія Дмитрієва нагадала, що в Україні нині ніхто не говорить про вплив порно на психіку дітей, та висловила сподівання, що ознайомлення з міжнародними дослідженнями вплине на точку зору українських законодавців та правоохоронців.

Раніше повідомлялося, що у НУО «Центр – Розвиток демократії» реалізували інформаційну кампанію «Що таке модель рівності» (матеріали доступні за посиланнями: 1, 2, 3, 4, 5, 6).

Share your Impact Verified Seal in your signature file, on your website,
and include it in your annual impact report.

On December 2, 2024, a webinar “Prostitution as Violence against Women and Best Global Practices for Counteraction” was organized by the NGO “Center for Democracy Development”, the IFU “Equal Opportunities”, and the Ministry of Social Policy of Ukraine. The discussion focused on combating involvement in prostitution during the wartime, as well as the threats of increasing involvement of refugee women in prostitution due to the lack of support after leaving abroad (using the example of Bulgaria). The issues of changing legislation, the importance of introducing a model of equality (the Nordic model), and working with victims of involvement in human trafficking were mentioned. українською мовою

The event was held with the participation of:

• Olena Zaitseva, Ukrainian expert, NGO “Women in Defense”

• Yulia Dorokhova, Head of the Charitable Organization “All-Ukrainian League “Legalife””

• Ivanna Khodos, Bulgarian branch of the Charitable Organization “All-Ukrainian League “Legalife””, Ukraine

• Hema Sibi, Advocacy Coordination, CAP, France

• Drisha Fernandez, NGO Beehive, Colombia

• Luba Fein, organization “Voices of Israeli Sex Trade Survivers”, Israel,

• National Police of Ukraine.

Earlier it was reported that the NGO “Center for Democracy Development” implemented an information campaign “What is an Equality Model” (materials are available at links: 1, 2, 3, 4, 5, 6).

Photo: Ivanna Khodos’ Facebook page.

2 грудня 2024 року відбувся вебінар на тему «Проституція як насильство проти жінок і кращі світові практики протидії», організований НУО «Центр – Розвиток демократії», МФО «Рівні можливості», Міністерством соціальної політики України. Під час обговорення йшлося про протидію залученню до проституції в умовах війни, а також про загрози того, що зростає залучення жінок-біженок до проституції через відсутність підтримки після виїзду за кордон (на прикладі Болгарії). Були згадані питання зміни законодавства, важливість запровадження моделі рівності, роботи з жертвами залучення до торгівлі людьми. English

Участь у заході взяли:

• Олена Зайцева, українська експертка, ГО «Жінки в обороні»;
• Юлія Дорохова, директорка Благодійної організації «Всеукраїнська ліга “Легалайф”»;
• Іванна Ходос, болгарське відділення Благодійної організації «Всеукраїнська ліга “Легалайф”», Україна;
• Хема Сібі, координаторка з адвокації, САР, Франція;
• Дріша Фернандес, ГО Beehive, Колумбія;
• Люба Фейн, організація «Голоси ізраїльських жінок, які пережили секс-індустрію», Ізраїль;
• Національна поліція України;
• Модераторка, гендерна експертка НУО «Центр – Розвиток демократії» Марія Дмитрієва.

На початку обговорення голова Громадської ради Громадської ради з гендерних питань Лариса Кобелянська попередньо зауважила, що в експертному середовищі в Україні знають про різні спроби «унормування» проблеми сексуальної експлуатації вразливих груп, та що в світі нещодавно були прийняті важливі міжнародні документи на захист жертв сексуальної експлуатації – саме так треба визначати становище жінок та дівчат, які потрапляють у проституцію. Також важливо обговорювати, що саме можна запропонувати на допомогу цим жінкам.

Напрацювання Національної поліціі України на вебінарі озвучив підполковник Максим Федорчук. З його слів, департамент міграційної поліції НПУ, який він представляє, покликаний боротися передусім з торгівлею людьми. Це необхідно для розбудови подальших змін в Україні, потрібних для інтеграції з ЄС. На даний час в країні немає жодного правоохоронного органу, який би займався боротьбою з проституцією. За цю діяльність передбачена адміністративна відповідальність. Але українська поліція бореться з торгівлею людьми, сутенерством та звідництвом. «Будь-яка комерційна експлуатація людини в проституції – це злочин проти гідності особи, а не проти громадського правопорядку та моральності», – наголосив представник НПУ. Якщо протягом 2022 – 2024 років в Україні реєстрували від 400 до 900 адміністративних протоколів за зайняття проституцією, то підозри у сутенерстві висувались проти 400-500 осіб щороку.

Також Максим Федорчук нагадав, що хоча й існує невелика група людей, які себе називають «секс-працівники», навіть вони в середньому більше зазнають порушень прав людини, ніж інші жінки. Йдеться також про вплив порнографічного онлайн-контенту, котрий сприяє нормалізації у сприйнятті в суспільстві комерціалізованого ставлення до жіночого тіла. Важливі фактори – бідність, неврегульована міграція, структурне насильство, проблема алко- та наркозалежності. Найбільш вразливими є неповнолітні.

За офіційною статистикою, з 30 тисяч осіб, зареєстрованих у проституції в Нідерландах, 70% були примушені або втягнуті в проституцію чоловіками методом lover-boy. Факт, що більшість цих жінок воліли б вийти з цієї сфери, але в ЄС бракує дієвих програм підтримки для виходу з проституції, вона лишається нерозривно пов’язаною з торгівлею людьми. За підрахунками, біля 100 мільярдів доларів США – щорічний дохід від проституювання людей, це пряма зацікавленість організованої злочинності. Щодо ФРН, де також легалізована секс-індустрія, до половини фактів правопорушень, які розслідує поліція, розпочинаються від заяв третіх осіб, бо постраждалі себе такими не визнають, не йдуть на співпрацю з правоохоронцями та органами влади. В цій країні офіційно зареєстровано 23,7 тисячі проституйованих осіб, насправді вважається більше від 90 до 400 тисяч, за різними даними. «В ОБСЄ у 2023 році дійшли висновку, що запропонована Німеччиною модель не є ефективною, бо довести злочин насильницького сексуального акту з боку клієнта практично неможливо», – каже Максим Федоринчук. Хоча, з його слів, скандинавська/шведська модель зменшення попиту шляхом штрафування клієнтів також не є бездоганною, але легалізація секс-індустрії є декриміналізацією торгівлі людьми. Україна, на думку представника Нацполіції, не повинна сліпо наслідувати чужим напрацюванням, треба враховувати європейські підходи, але практикувати орієнтування на допомогу жертвам торгівлі людьми, запобігати торгівлі людьми, з якою напряму пов’язана проституція. Це стосується навіть осіб, які декларують, що займаються проституцією добровільно.

Українська експертка з міжнародного права Олена Зайцева, котра вже 7 років вивчає цю сферу як науковиця, у свою чергу, представила зміст відповідних міжнародних документів, прийнятих в ООН та ратифікованих Україною, схвалених в Євросоюзі. Це Конвенція ООН проти транснаціональної організованої злочинності, Конвенція про заходи щодо протидії торгівлі людьми, Резолюція Парламентської Асамблеї Ради Європи про проституцію, торгівлю людьми і сучасне рабство в Європі. Також експертка процитувала недавню доповідь в ООН спецдоповідачки з питання насильства щодо жінок і дітей Рім Альсалем, у котрій наголошувалося на необхідності криміналізувати будь-які форми торгівлі людьми та протидіяти патріархатним нормам попиту чоловіків на купівлю жінок.

Згідно з Резолюціями ЄС від 2014, 2023 років, проституція – це форма рабства, несумісна з людською гідністю та основоположними правами людини, отримання або вимагання дій сексуального характеру в обмін на винагороду має каратися як кримінальний злочин.

Гендерна експертка Іванна Ходос, котра виїхала до Болгарії та нині очолює болгарське відділення Благодійної організації «Всеукраїнська ліга “Легалайф”», розповіла про безвихідний стан українських біженок у містах, де для них взагалі немає ніякої роботи, окрім низькооплачуваної праці, як прибирання в ресторанах. У Болгарії, з її слів, дуже поширена і розвинута проституція, на це дивляться крізь пальці. «Я живу у Варні. Це портове місто. На словах в Болгарії підтримують українок, а насправді ставляться негативно, місцеві кажуть, українки себе продають. Вплинути на це фактично не можна, ані на болгар, ані на екіпажі. Коли жінка не має жодного доходу, варіантів, окрім як продавати себе, щоб нагодувати дітей, нема. Допомоги в Болгарії також немає ніякої. Мені, матері трьох неповнолітніх дітей, дається одна виплата в рік, в інших жінок взагалі нічого немає і вони йдуть дуже дешево, за їжу, продавати себе», – констатує Іванна Ходос. У групах онлайн – маса оголошень із завуальованою вербовкою у проституцію. Реальної допомоги для виходу з проституції немає, соціальних гарантій від роботодавців також немає, навіть маючи роботу, жінка не може бути впевнена, що їй заплатять. Українок залучають в Болгарії, болгарки їдуть за тим же заняттям далі, де більше платять.  

Голова Благодійної організації «Всеукраїнська ліга “Легалайф”» Юлія Дорохова, у свою чергу, засвідчила, що у британському Кембриджі допомога жертвам торгівлі людьми і проституції є декларативною, реально намагаються допомогти волонтери, які не все вміють і не все знають. В цілому в країнах ЄС поміняли закони, в Брюсселі з’явився закон, згідно з яким в результаті декриміналізації сутенер має право притягнути проституйовану жінку до відповідальності, якщо вона відмовляється від «роботи» більше шести разів, без будь-яких уточнень про причини відмови. Болгарки дійсно їдуть у Центральну Європу, де в секс-індустрії платять більше, реєструється ж у ній офіційно біля 10% жінок. До повномасштабного вторгнення росіян в Україну більшість залучених до проституції жінок в цих країнах були румунки, болгарки, угорки, тепер це українки. «У Німеччині, окрім державного контролю та оподаткування, секс-індустрію «тримають» араби, інколи турки, це бандити, які вимагають у жінки 150 євро в тиждень, 5 хвилин – 5 євро, це вартість пачки цигарок. Я не можу з цим змиритись, що роблять із нашими жінками, коли ми піднімали цю тему в бундестазі, там робили «круглі очі». При цьому, хоча це не афішується, у ФРН найвищий рівень захворюваності на ВІЛ та ЗППП», – розповіла Юлія Дорохова. З її слів, необхідно змінювати законодавчу базу, захистити перед законом жінок, а не сутенерів, допомагати мігранткам.

Координаторка з адвокації (САР Франція) Хема Сібі, у свою чергу, розповіла про здобутки недавно прийнятого у Франції законодавства на захист жертв торгівлі людьми та проституції. За її свідченням, у Франції пішли шляхом криміналізації попиту, а жінки, які себе називають «секс-працівниці», не представляють більшість постраждалих від проституції жінок як вразливої групи населення. Також важливим є те, що всі особи, що залучаються у проституцію, були декриміналізовані. Також законодавці запропонували дієві програми, які сприяють виходу жінок із проституції, за цей час ними скористалися 1700 осіб. Криміналізованими стали чоловіки, які купували сексуальні акти. Мета – виховати ціле покоління, яке розумітиме, що тіло не може бути комерціалізованим. Тепер постраждалі жінки довіряють поліції, представникам влади, вони відчули, що з ними не поводитимуться як із злочинницями.

Натомість 9000 покупців сексу були затримані. За статистикою, озвученою французькою експерткою, 98% з них – це чоловіки, 60% з них одружені, 70% мають дітей. Тобто стереотип, що сексуальні акти купують самотні люди, є помилковим. Вона нагадала, що першою країною, яка криміналізувала купівлю сексу, була Швеція, де також вимагають скорочувати попит на проституцію. Тепер Швеція не є країною, цікавою для ринку торгівлі людьми. За визначенням Європейського суду з прав людини, криміналізація клієнтів – дуже ефективний метод проти торгівлі людьми та проституювання. Якщо ж ФРН у 2002 році декриміналізувала секс-індустрію, то це закінчилося катастрофою для жінок. Проституйовані жінки у Німеччині не є захищеними, 84% з них, офіційно зареєстрованих, є мігрантками, попит є дуже великим: «За 60 євро ви можете купити жінку, сендвіч та пиво», кажуть у Німеччині.

Дріша Фернандес, котра представляла на вебінарі ГО Beehive (Колумбія), розповіла про проблеми для жінок, які були наслідком 60-річної війни у цій країні. Їх вивозять у секс-індустрію в США, Європу, Японію. Також місцевих жінок ґвалтують як військові трофеї, їх пропонують солдатам. Викликом для спротиву секс-індустрії є визначити, що вона є неприйнятною для людської гідності, що це велика шкода для жінок, пригнічення. «Колумбія – це стратегічна територія для секс-індустрії. Військові діячі міняють зброю на трафікінг жінок. Військові, поліція, чиновники – всі задіяні у цьому, це наслідок структурної мізогінії. Зараз в уряді ліві, вони легалізують «оплачувані секс-активності», просувають легалізацію проституції», – каже Дріша Фернандес. У сусідній Венесуелі через тотальну бідність ситуація ще гірша. Роботи немає, натомість є конкурси краси – завуальоване залучення у секс-індустрію. Жінок та дітей викрадають, ґвалтують, використовують для перевезення зброї та наркотиків. У проституцію дівчата потрапляють у 10-16 років, маючи травми, важкі хвороби, поширений посттравматичний розлад.

Люба Фейн, котра представляла ізраїльську організацію «Голоси ізраїльських жінок, які пережили секс-індустрію», зазначила, що в її країні закон протидії купівлі сексу був прийнятий у 2018 році. Згідно з ним, перше порушення карається штрафом у 2000 шекелів, друге – 4000 шекелів, третє – 75000 або тюремним ув’язненням, але до цього етапу ще ніхто не доходив. За купівлю неповнолітніх – кримінал. Поліція працює лише на рейдах місць, які підозрюються як борделі, по індивідуальних точках – ніколи. В Ізраїлі є вагомі заходи підтримки для жертв секс-торгівлі. Є організації, які надають екстренну допомогу, після прийняття закону їх стало більше, а фінансування діяльності зросло у чотири рази. До реабілітації жінок залучені кілька міністерств: Міністерство освіти, Міністерство охорони здоров’я, Міністерство соціальної політики, Міністерство юстиції.

«В Міністерстві юстиції допомагають жінкам зі зняттям судимостей, якщо це дрібні порушення, пов’язані із проституцією. Це може бути напад на поліцейського, незначне вживання наркотиків. Важливо, що задіяна система допомоги з погашенням боргів жінок – перед державними структурами, приватними особами, адже з боргами жінка може повернутися до цієї діяльності, навіть якщо не хоче», – поділилася Люба Фейн. Для допомоги постраждалим задіяне екстренне житло, де жінки можуть перебувати, професійна підготовка для пошуку роботи, реабілітаційні заходи, профільні медичні послуги для постраждалих від секс-торгівлі.   

Щодо кількості затриманих покупців сексу, то у перший рік їх було біля 1000, а тепер їх стає менше – 100-200 порушників у рік. «Ми не довіряємо уряду, ми чекаємо нових виборів для зміни влади. Самі працюємо з поліцією, щоб краще запобігати попиту на секс-торгівлю. Жіноча робота ніколи не закінчується, але ми тут і не здамося», – підсумувала Люба Фейн.

Раніше повідомлялося, що у НУО «Центр – Розвиток демократії» реалізували інформаційну кампанію «Що таке модель рівності» (матеріали доступні за посиланнями: 1, 2, 3, 4, 5, 6).

Фото: Фейсбук-сторінка Іванни Ходос.

2 грудня 2024 року НУО ЦРД проводить вебінар “Проституція як насильство проти жінок і кращі світові практики протидії”.

Як повідомлялося раніше, Громадська рада при МФО «Рівні можливості» та НУО «Центр – Розвиток демократії» спільно з Міністерством соціальної політики України організовують та проводять онлайн-заходи, присвячені проведенню міжнародної кампанії «16 днів проти гендерного насильства».

Виклики безпеці та охороні жінок та дівчат у цифровому середовищі обговорювались під час вебінару «Загрози правам жінок через ШІ: подолання викликів та пошук рішень». Захід був організований НУО «Центр – Розвиток демократії» та Громадською радою з гендерних питань (Україна) 27 листопада 2024 року. English

Голова Громадської ради Лариса Кобелянська привітала початок обговорень, нагадавши, що Стратегія Ради Європи з гендерної рівності на 2024 рік передбачала захист жінок від негативного впливу, ризиків.  

Експерти й експертки були залучені до наступних тем обговорення:

• Виклики безпеці та охороні жінок та дівчат у цифровому середовищі – Тетяна Котляренко, міжнародна експертка зі США, колишня радниця БДІПЛ ОБСЄ з питань боротьби з торгівлею людьми;
• Боротьба з технічним насильством за гендерною ознакою: сприяння глобальним реагуванням для локального впливу – Цітсі Матекайр, лідерка з припинення сексуальної експлуатації, Equality Now, Великобританія;
• Технологія Deepfake і сексуальна експлуатація – Шандра Воворунту, засновниця і генеральна директорка НУО Ментарі Програма посилення осіб, які врятувалися з торгівлі людьми, США;
• Визначення викликів і рішень для боротьби з насильством в Інтернеті щодо жінок і дівчат в Україні – Менді Сангера, міжнародна правозахисниця, Великобританія;
• ШІ у нагляді та конфіденційності: загрози безпеці жінок – Йорк Роудс, професор, Етична технічна колаборація при Центрі глобальних справ школи професійних студій Нью-Йоркського університету (NYU SPS, США);
• Алгоритми соціальних мереж і переслідування в Інтернеті – Д-р Ейрліані Абдул Рахман, старша наукова співробітниця Джорджтаунського університету, наукова партнерка Центру технологій і демократії Міндеру, Кембриджський університет;
• Відповідальний генеративний ШІ на благо: використання генеративного ШІ для вирішення серйозних соціальних проблем, таких як насильство щодо жінок – Шіран Меламдовськи-Сомех, експертка зі впливу штучного інтелекту, Generative AI for Good, Ізраїль;
• Український контекст: вплив штучного інтелекту на жінок, дівчат і хлопців у конфлікті та відбудові – Анастасія Дьякова, ГО «Центр захищеності в Інтернеті ‘Стоп Секстінг’», Україна.

Міжнародна експертка зі США, колишня радниця БДІПЛ ОБСЄ з питань боротьби з торгівлею людьми Тетяна Котляренко в оглядовому виступу зазначила, що зараз ми є на критичному перетині, коли технологія, яка може принести багато добра, стає загрозою прав людини. Необхідно реагувати на можливості штучного інтелекту – генерування діпфейк порноконтенту, кіберсталкинг тощо.

«Технології еволюціонують безпрецедентно, вони відкривають багато можливостей в інших областях, але також піддають жінок підвищеному ризику. Їхнє некоректне використання заважає жінкам на лідерських посадах: на них непропорційно сильно порівняно з чоловіками впливає харрасмент, погрози насильства, які базуються на мізогінії. Це приглушує їхні голоси і відштовхує інших жінок від походу в політику», – каже Тетяна Котляренко.  Щодо діпфейк порно, то ШІ – це його основа, воно використовується переважно проти жінок і дівчат. Це використання подоби тіла жертви для компрометуючих зйомок, відео, ми бачимо нашестя цього у Південній Кореї, де це призвело до багатьох самогубств школярок, це гнітить атмосферу в школі. Не захищені від цього навіть люди з зірковим статусом.

Цифровий нагляд і кіберсталкінг нав’язливий, з ним можна слідкувати людей по публічних камерах відеоспостереження. Жінки дуже вразливі до таких впливів, це глобальна загроза, ШІ став зброєю у галузі торгівлі людьми та сексуальної експлуатації. Його залучають, щоб підбирати жертв і втягувати їх у торгівлю людьми.  «Щоб відповісти на ці багатогранні загрози, треба сильна система і розширення можливостей жінок, потрібні дії для підсилення захисту. Існуючі закони часто неадекватні для нових загроз. Законотворці мають знати про способи розповсюдження порно, треба закони, які карають за поширення діпфейк порно. Такий харрасмент має отримувати так само покарання, як і інші види. Порно – це інший тип зловживання, яке може статися в інтернеті і жінки потребують захисту», – зазначила експертка.

Втім, з її слів, ШІ може і допомогти захистити. Можна розробити інструменти виявлення, щоб в реальному часі виявляти пости, як порушують стандарти, і запровадити безпечне середовище. На основі платформ ШІ можна запровадити систему скарг для жінок. Можна покращити освіту для жінок. Законодавці мають супроводжувати програми для жінок і дівчат, щоб підвищити обізнаність громадськості, працювати зі школами та іншими організаціями. Загрози ШІ не мають кордонів, потрібна міжнародна співпраця, гармонізація законодавства, треба ділитися стратегіями, технологіями, які виявилися ефективними, посилювати міжнародні механізми для переслідування злочинців, які втекли в інші юрисдикції. Мають бути розроблені етичні стандарти для ШІ, аудит систем ШІ, щоб вони не використовувалися для експлуатації, переслідування ж та д, щоб не було дискримінації та упередження у використання ШІ. Треба закінчити цикли страху та експлуатації та створити інклюзивні простори для всіх. Загрози для жінок і дівчат жахливі, але їх можна подолати, вважає Тетяна Котляренко.

Цітсі Матекайр, лідерка з припинення сексуальної експлуатації, Equality Now (Великобританія), подякувала організаторам за можливість говорити на цю важливу тему, та звернулася до політиків, наголосивши, що  з’являються нові загрози, гендерне насильство з технічними засобами.

«Ми шукаємо глобальну реакцію, але їх треба пристосовувати до місцевих умов. Онлайн харасмент, кіберсталкінг, хакерство, поширення інтимних зображень, отриманих обманом, щоб контролювати особу, – це насильство відрізняється зростаючою мізогінією, немає законодавчої підтримки. Багато молодих чоловіків отримали вплив, стали вчиняти щодо жінок і дівчат в мережі. Це не лише порушує приватність дівчат і жінок, але впливає на їх психологічний стан, ментальне економічне здоров’я, на права жінок, на свободу висловлення», – зазначає громадська діячка.

Технічне гендерне насильство, за даними, зібраними у Кенії у 2019 році, має наступні показники: 65% жінок зустрічали якусь форму харрасменту в інтернеті. Загалом, за даними ООН Жінки, 50% жінок і дівчат пережили насильство онлайн, на 25% більш ймовірно, що їх будуть переслідувати, ніж щодо чоловіків. Фейки, які поширюють, є на 95% порноконтентом, 90% з них стосуються жінок і дівчат. Тут треба міжнародне законодавство, експлуататори користуються тим, що в інтернеті немає влади, є різні юрисдикції країн, у котрих насправді мало кого притягають до відповідальності. Це стосується не лише індивідів, треба системний спротив системному насильству, є нерівність влади і це спричиняє проблему.

Країни Латинської Америки розробляють закони проти технічного гендерного насильства, в Африці держави почали серйозно вивчати цю проблему в африканському контексті. «Нам треба дивитися на відповідальність технічного сектору, оскільки технології ШІ роблять багатонаціональні корпорації, технічні компанії, національні законодавства інколи нічого не можуть зробити. Жінки, дівчата і меншості є найбільш вразливими. Треба систему притягнення до відповідальності щодо технічних компаній», – наголосила експертка.

Менді Сангера, міжнародна правозахисниця з Великобританії, розповіла про досвід людей, які зазнали такої експлуатації.  «Нам треба давати конкретні приклади людей, яких продавали в рабство, експлуатували за допомогою технологій. Хоча ті технології чудові, їх можна використовувати для поганих цілей. Порноконтент, який потрапив в інтернет, дуже важко вичистити. Закони проти цього є, але вони не працюють. Ми не можемо протистояти в ізоляції, треба працювати з компаніями, які роблять ці продукти. Треба, щоб жертви могли подати запит про захист. Сутенер може використати ШІ для визначення жертви, для грумінгу, для адміністрування своєї діяльності. Це може бути фізична особа, може бути організація, яка веде торгівлю людьми, це системи з бізнес-процесом, і його також веде ШІ. Ми бачили, як поліція використовує ШІ, вони створювали для проведення операцій «на живця» уявну молоду особу, в цій ситуації ШІ – хороший приклад», – стверджує Менді Сангера.

Лідерка  з припинення сексуальної експлуатації Цітсі Матекайр (Equality Now, Великобританія), також наголосила, що нині йдеться про спроби «залатати дірки» цими законами, а не про системну роботу. Вони відповідають на безпосередні виклики, наприклад діпфейки, або протидіють торгівлі людьми. Потрібні закони, які забороняють технічній компанії поширювати зображення без згоди.

Професор Йорк Роудс (Етична технічна колаборація при Центрі глобальних справ школи професійних студій Нью-Йоркського університету NYU SPS, США) розповів, що на Інтернет можна дивитися через дані, подумати, як з їхньою допомогою можемо масштабувати рішення. Технологія може використовуватися як сутенерами для злочинів, так і для кібербезпеки. Це робилося і до ШІ, просто він це робить більш правдоподібним. Він може і розмовляти, а не лише висіти картинкою.

«Ми додавали інструменти, які не давали користувачам надавати забагато персональних даних, які би потім продавалися. Ми зупиняли введення номерів карток, передавання гроші тощо. Є закономірності, які свідчать про грумінг у соцмережах, чатах, ігрових платформах, там є чаит, де є публічні дані, доступні всім, і туди можна вставити скрипт для реклами, він аналізує все в геймі і в тому числі в загальнодоступному чаті, на екрані, в аудіо. Ми можемо обробляти дані, шукати закономірності, в тому числі, якщо хтось робить щось погане. Це може виглядати як звичайна розмова, але хтось може намагатися грумити дитину, а потім вони з публічного простору переходять у приватну кімнату, і тут ми вже можемо працювати, шукати ключові слова, певні тактики, які використовують мисливці на дітей», – розповів Йорк Роудс.   

Шандра Воворунту, засновниця і генеральна директорка НУО Ментарі, розповіла про необхідність програм для посилення осіб, які врятувалися з торгівлі людьми або пережили онлайн наругу.  Більше 90% фейків наруги, каже Шандра Воворунту, стосуються жінок і дівчат.

«Будь-який голос може бути скопійовано, наприклад, через фейсбук. Тільки подивившись на вас, ШІ може створити ціле відео, цілу картину. Що стосується сексуальної експлуатації дітей, то ШІ дуже сильно залучений. Вони просували це. Як нам запобігти? Для дітей у нас є закон, хоча він не дуже працює, на міжнародному рівні є закони, які захищають дітей. В онлайн середовищі можна знаходити закономірності у спілкуванні і визначити, що ця людина може бути клієнтом у сексуальній експлуатації. Можна подивитися ІД компа і визначити, що він використовується для роботи на платформах, де залучають жертв торгівлі людьми. Торгівці використовують трюки для захоплення жертви. Уряд також має бути частиною дієвих заходів, щоб запобігати таким зловживанням. Мають бути закони, норми, які мають бути впроваджені на низовому рівні, бо освіта є частиною рішення. В мережі відбувається таке, що ми навіть уявити не можемо, треба робити зміни законодавства й залучати освітні платформи», – зазначила експертка.  

У вебінарі також взяла участь д-р Ейрліані Абдул Рахман, старша наукова співробітниця Джорджтаунського університету, наукова партнерка Центру технологій і демократії Міндеру (Кембриджський університет). Вона, з її слів, пішла з Твітера, бо після купівлі мережі Ілоном Маском там зросла онлайн агресія проти жінок. «Агресія – коли йде непряме цькування натовпом, це хтось дає можливість це робити. Пряме цькування – це коли якась авторитетна фігура постійно під вогнем критики. Я хотіла дізнатися, що відбувається у Твітері, коли ми пішли. Мої колеги почали мене переслідувати. Взагалі у Твітері значно впала модерація», – зазначила Ейрліані Абдул Рахман. На її думку, зараз можна просити платформи запобігти цькуванню.

Шіран Меламдовськи-Сомех, експертка зі впливу штучного інтелекту, Generative AI for Good (Ізраїль), розповіла, як можнавикористати силу генеративного ШІ для боротьби з харрасментом. Для прикладу – її командою був створений скріпт жінки, яку вбив у 2019 році її партнер, він забив її до смерті. Скріпт створили разом з її родиною. Була розповідь її історії з відтвореним штучним відео. Було зафіксовано 10 млн переглядів за 3 дні, відео стало новиною, це було вірусне відео, половина тих, хто переглядав були чоловіки, які зазвичай цей контент про насильство щодо жінок не дивляться. Команда таким чином поширила знання про такий тип злочинів.

In My Voice – це також проект проти торгівлі людьми. «Наші партнери в США дали нам адреси людей, які це пережили, які були продані, які пережили сексуальне насильство. Вони розповіли свою історію своїм голосом, але ми змінили їхні обличчя, зберігаючи їхню приватність. Цей проект був дуже важливим для них, вони не могли до того говорити про це відкрито, а так змогли, зберігши приватність. Такі речі можуть дати владу жертвам злочинів покращити усвідомлення громадськості про те, що відбувається», – поділилася досвідом експертка.

Анастасія Дьякова, ГО «Центр захищеності в Інтернеті ‘Стоп Секстінг’» (Україна), п’ять років працювала в українському уряді в сфері захисту дітей від насильства, від небезпек інтернету. «Тісно співпрацюємо з міжнародними артнерами, постимо на нашому порталі свої і партнерськиі матеріали. В активі є освітня кампанія, яка охопила майже 1 млн українців. Це і діти, і батьки, і інші дорослі, вчителі, правоохоронці. Ми підтримуємо дітей, які постраждали від онлайн насильства. Після 24 лютого 2022 року до нас стали звертатися жінки, багато з них з-за кордону, куди були змушені виїхати від війни, вони жалілися на онлайн-насилля. В країнах, які їх прийняли, їх закон не захистить, поліція розводить руками», – розповіла українська активістка.

Марія Дмитрієва (НУО «Центр – Розвиток демократії», Україна) модерувала та підсумувала роботу учасниць та учасників вебінару. Модераторка зазначила, що використання ШІ повинно бути етичним та інклюзивним.